Реферат на тему:
До проблеми визначення психічного стану особи у випадку заподіяння їй
моральної шкоди
Одне з прав людини, як відомо, є право на компенсацію моральної шкоди.
Однак слід зауважити, що, хоча це право закріплене у законодавстві
України, в його реалізації виникає низка проблем. Зокрема, вважаємо
важливим розглянути на проблему визначення психічного стану особи у
випадку заподіяння їй моральної шкоди.
Аналізувати цю проблему слід, виходячи з визначення моральної шкоди,
даного Пленумом Верховного Суду України у Постанові “Про судову практику
в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”. Згідно з цим
визначенням, під моральною шкодою треба розуміти втрати немайнового
характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних
явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі діями або бездіяльністю
інших осіб.
Моральна шкода має різні прояви: виникнення почуття страху, безвиході,
приниження, сором, переживання іншого дискомфортного стану в зв’язку з
втратою рідних, неможливість брати участь у громадському житті; втрата
роботи, розкриття сімейної, лікарської таємниці, поширення відомостей,
що не відповідають дійсності, тимчасове обмеження чи позбавлення прав та
ін [7].
Людина здатна переживати душевні страждання тому, що вона має
свідомість. Через свідомість проходять різноманітні переживання,
почуття, емоції, думки. Свідомість миттєво пов’язує, співвідносить те,
що людина побачила, почула і що відчула, подумала, пережила. Свідомість
контролює психічну діяльність людини, зберігаючи складний взаємозв’язок
між різними за рівнем компонентами психіки, підпорядкування нижчих з них
вищим: емоцій – почуттям, почуттів – свідомості, біологічного начала в
людині – суспільним началам [2, с.23].
У процесі відображувальної діяльності починають діяти всі компоненти
психіки людини, на чому відбивається активна роль її свідомості.
Будь-яке діяння неодмінно викликає ті чи інші переживання (позитивні чи
негативні), в яких відображається її ставлення до предметів і явищ
навколишньої дійсності. Переживання – це душевний стан особи, викликаний
психічними (моральними) чи фізіологічними (фізичними) відчуттями і
враженнями [2, с.23]. Занюк С. визначає це поняття як особливу внутрішню
діяльність, внутрішню роботу, за допомогою якої людині вдається подолати
те чи інше страждання в критичній ситуації і відновити втрачену душевну
рівновагу [5, с.117]. В.Василюк також зазначає, що переживання – це
процес подолання критичних ситуацій. В абстрактному розумінні – це
боротьба з неможливістю жити, боротьба зі смертю всередині життя [4,
с.50].
Предмет переживання спонтанно і, як правило, миттєво захоплює увагу
свідомості людини. Він переміщується в “центр” свідомості, відсуваючи
інші об’єкти сприйняття на “периферію”. Змінюється не тільки структура
свідомості, але і зміст, характер підсвідомих процесів. Пізнавальна
діяльність у свідомості починає визначатись не об’єктивними умовами
ситуації, а якістю домінуючих переживань. Відтак, критична ситуація
потребує від людини максимальної активізації внутрішніх ресурсів для
відстоювання своїх попередніх можливостей, реалізації життєвих задумів,
подолання негативних емоцій (горя, тривоги, страху, образи і т.д.) [4,
с.46].
Отже, якщо переживання заподіюють шкоду душевному стану людини, то
відповідно вони викликають в особи негативні емоції – моральні чи
фізичні страждання. Емоції – це психічні стани і процеси, в яких
реалізуються ситуативні переживання людини [10, с.52]. Під емоціями
розуміють переживання людиною її ставлення до навколишнього світу і до
самої себе, вони виражають глибоко суб’єктивне ставлення людини до того,
що відбувається.
Якщо емоції виступають як безпосереднє переживання, то почуття
зберігають це переживання [2, с.23]. Почуття викликають узагальнене і
стійке ставлення людини до навколишнього світу і власної особи, в них
відображено емоційний бік духовного світу людини, її суб’єктивне
переживання подій і емоційне ставлення до навколишньої дійсності.
Почуття, як і емоції, є суб’єктивним ставленням, у них специфічно
відображається об’єктивний світ, вони бувають позитивними і негативними.
Досліджуючи проблему визначення психічного стану особи у випадку
заподіяння їй моральної шкоди, доцільно розглянути негативні емоції як
такі, що становлять суть моральної шкоди.
Психологи виділяють такі негативні емоції, як горе, депресія і
страждання. Горе зводиться головно до страждання, хоча часто є
комбінацією емоцій, які включають в себе страх, почуття вини і гніву [6,
с.251].
¶
o
Z
???????¤?$????a??????????a?тивності діяльності. В тяжких, тривалих
станах депресії можливі спроби до суїциду (самогубства). Депресія є
комбінацією таких емоцій, як страх, почуття провини і гнів. Депресія
також виступає як ознака страждання [5, с.111].
Страждання – важлива фундаментальна негативна емоція, яку людина
відчуває найчастіше [6, с.252], може поєднуватися з депресією та горем,
тому, як видається, є доцільним використання емоції страждання для
визначення психічного стану особи у випадку заподіяння їй моральної
шкоди.
Страждати – означає зазнавати моральних мук, переживань, сильного
фізичного болю, мучитися від цього, мордувати себе [9, с.416]. Зазнаючи
страждань, людина занепадає духом, відчуває себе засмученою,
збентеженою. Страждаючи, людина може відчувати самотність,
ізольованість, відірваність від людей, особливо від тих, хто про неї
піклується. Вона почуває себе потерпілою кинутою напризволяще, причому
таке відчуття може бути як умотивованим, так і уявним. Невдоволеність
собою також дуже часто є важливим компонентом страждання. Людина
відчуває своє безсилля, вона “нудиться”. Їй здається, що час ледве
рухається або зупинився. Вона відчуває втрату, почуває себе нещасною
[6, с.251]. Страждання людини сигналізує про необхідність надання
допомоги, тобто повідомляє і самій людині, яка страждає, і тим, хто її
оточує, про те, що їй зле. Отже, психічні (душевні) страждання є
відображенням у мозку людини переживання її ставлення до навколишнього
світу чи до самої себе, яке виражається в почутті болю, засмучення,
збентеження, занепаданні духом.
Психологічні страждання, згідно з дослідженнями психологів про структуру
особи, що полягає у виділенні біопсихологічних і психо-соціогенних її
елементів, можна поділити на моральні страждання (моральні муки) і
фізичні страждання (фізичний біль).
Отже, у біопсихологічній сфері, тобто у сфері фізичного стану організму,
його функціонування можуть спостерігатися фізичні страждання. Фізичні
страждання – це такі психічні страждання, які виникають внаслідок
негативного впливу на фізичну сферу особи, тобто фізичного болю.
Зауважимо, що фізичний біль – це певний психічний стан людини, який
визначається сукупністю фізіологічних процесів центральної нервової
системи, викликаний надмірно сильними чи руйнівними подразненнями.
Фізичний біль має гнітючий, тяжкий характер [3, с.74]. Фізичні
страждання можуть потягнути моральні страждання.
Моральні страждання виникають у психо-соціогенній сфері особи, можуть
виявлятися як образа, страх, горе, депресія, почуття втрати.
Психо-соціогенна сфера включає: уявлення про те, яким потрібно бути в
культурному плані, щоб досягти визнання оточуючих, тобто культурний
ідеал особи; виконання соціальної ролі – становище особи в різних
групах, що характеризується сукупністю її прав та обов’язків;
відображене “я” – уявлення про те, як особу бачать і оцінюють інші;
суб’єктивне “я” – уявлення про свою справжню внутрішню сутність [8].
Аналіз вищенаведених почуттів і емоцій дає можливість дійти висновку про
необґрунтованість виділення великої кількості понять для окреслення
психічного стану особи у випадку заподіяння їй моральної шкоди. Це
пояснюється тим, що всі вище аналізовані поняття є взаємопов’язаними,
причому зміст одного поняття охоплюється іншим: психічна реакція включає
в себе переживання, переживання в свою чергу включає в себе емоції,
зокрема страждання. Тому найбільш вдалим видається використання терміна
психічні страждання як такого, що включає в себе моральні і фізичні
страждання, тобто найближче і найточніше предає емоційний стан людини у
випадку заподіяння їй моральної шкоди.
Зауважимо, що позитивні емоції можуть максимально згладити негативні
зміни в психологічній сфері особи, які зумовлені перенесеними
стражданнями, в зв’язку з чим потерпілий зацікавлений в ліквідації всіх
несприятливих наслідків, викликаних протиправними діями заподіювача
шкоди.
Література
Азон Бернар Стрес излечим. – М.: Крон-прес, 1994. – 192с.
Белоконев Б. Возмещение морального ущерба военнослужащим / Юридичний
вісник України. – 1997. – №51(129). – 18-24 груд.
Большая медицинская энциклопедия: В 36 т. / Багулев А.Н. – М.: Гос. изд.
мед. лит., 1958. – Т.4.
Василюк В.П. Психология переживания. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. –
200с.
Занюк С. Психологія мотивації та емоції. – Луцьк: Вид-во Волин. ун-ту,
1997. – 180с.
Лзару Е. Эмоции человека. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 440с.
Малеина М. Компенсация за неимущественный вред // Вестник Верховного
Суда СССР. – 1991. – №5.
Мачульская Е.Е. Проблемы возмещения морального вреда в трудовом праве //
Вестник Моск. ун-та. Серия 11. Право. – 1994. – №1.
Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. / Яременко В.,
Сліпушко О. – К.: Вид-во “Аконіт”, 1998. – 941с.
Психологічний словник / За ред. чл.-коресп. АПН СРСР В.І.Войтка. – К.:
ВО“Вища шк.”, 1982. – 216с.
Селье Г. На уровне целого организма. – М., 1966.
Узагальнення практики розгляду судами України справ по спорах,
пов’язаних з відшкодуванням моральної шкоди / Біжучий архів Верховного
Суду України за 1994р.
Философский словарь 4-е изд. / Под ред. И.Т.Фролова. – М.: Изд-во полит.
лит., 1981. – 448 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
