Глава 15 Дисциплінарна відповідальність

Під дисциплінарною відповідальністю згідно з чинним законодавством
України слід розуміти винне порушення трудової дисципліни і службових
обов ‘язків. Такі порушення можуть бути виражені як у діях, так і у
бездіяльності, допускатися як свідомо, так і з необережності. Деякі
категорії державних службовців у зв’язку з виконанням своїх повноважень
відповідають у дисциплінарному порядку і за проступки, які порочать їх
як державних службовців або дискредитують органи, в яких вони працюють
(керівники, державні службовці — співробітники правоохоронних органів,
військовослужбовці та ін.).

Законодавством закріплено такі види дисциплінарної відповідальності
державних службовців: 1) у порядку, встановленому законами України; 2) у
порядку, встановленому Кодексом законів про працю (далі — КЗпП); 3)
відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і
службовців’; 4) на підставі дисциплінарних статутів та спеціальних
положень, чинних у низці галузей управління і деяких сферах державної
діяльності.

Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок,
сутність якого полягає у невиконанні або в неналежному виконанні
працівником покладених на нього трудових чи службових обов’язків (ст. 24
Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і
службовців підприємств, установ, організацій).

Нормами адміністративного права встановлюються дисциплінарна
відповідальність і порядок її реалізації, коло суб’єктів і повноваження
органів управління (посадових осіб), що наділені «дисциплінарною»
владою, категорії службовців, відповідальність яких регулюється
адміністративним правом. Стосовно більшості працівників дисциплінарна
відповідальність передбачена нормами трудового і адміністративного
права, а щодо деяких категорій осіб (військовослужбовців строкової
служби, працівників органів внутрішніх справ, Служби безпеки України та
ін.) — повністю нормами адміністративного права, що пояснюється
необхідністю поряд із загальними правилами дисциплінарної
відповідальності враховувати особливі вимоги дисципліни до них,
встановлення специфіки їх дисциплінарної відповідальності.

Разом з тим, незалежно від того, на підставі якого законодавчого акта
настає дисциплінарна відповідальність, вона характеризується такими
загальними ознаками:

1)її підставою є дисциплінарний проступок;

2) за такий проступок передбачено накладення дисциплінарного стягнення;

3) стягнення застосовується уповноваженим на те органом (посадовою
особою) в порядку підлеглості;

4) межі «дисциплінарної» влади цього органу (посадової особи) чітко
встановлюються правовими нормами;

5) службовець, на якого накладено дисциплінарне стягнення, може, його
оскаржити у виший орган (вищій посадовій особі) або в суд;

6) за один дисциплінарний проступок може бути накладен лише одне
дисциплінарне стягнення.

Більшість службовців за порушення правил дисципліни несуть
відповідальність згідно з приписами трудового законодавства, а
дисциплінарна відповідальність службовців, що реалізують свої
повноваження поз, рамками трудового договору чи правил внутрішнього
трудового розпорядку, регулюється законами, указами Президента України,
статутами та положеннями, затвердженими повноважними органами.

Значна кількість державних службовців несе дисциплінарну
відповідальність не тільки за дисциплінарні проступки, пов’язані з
невиконанням чи неналежним виконанням покладених на них обов’язків, а й
за перевищення своїх повноважень, недотримання обмежень щодо державної
служби, вчинення діянь, що порочать орган, де службовець працює, або
його звання (норм моралі), присяги, обов’язків, передбачених у
контракті, військової честі та ін.

В основу розмежування дисциплінарної відповідальності на види покладені
характер діяльності різних категорій службовців, умови їх роботи,
система дисциплінарних стягнень, порядок їх накладення та оскарження.

Законом України «Про державну службу» встановлено особливості
дисциплінарної відповідальності державних службовців, органів виконавчої
влади та їх апарату. Сутність її полягає в тому, що дисциплінарні
стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи
неналежне виконання службових обов’язків, перевищення своїх повноважень,
порушення обмежень, пов’язаних з проходженням державної служби, а також
за проступок, який порочить його як державного службовця або дискредитує
державний орган, в якому він працює.

До службовців цих органів, крім дисциплінарних стягнень, передбачених
чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі
заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову
відповідальність та затримка до одного року в присвоєнні чергового рангу
або призначенні на вищу посаду.

Згідно з Типовими правилами внутрішнього розпорядку для працівників
державних навчально-виховних закладів України за порушення трудової
дисципліни до працівника може бути застосовано догану або звільнення.

Звільнення як дисциплінарне стягнення застосовується відповідно до п.п.
3,4, 7, 8 ст. 40, ст. 41 КЗпП.

Службовці державних підприємств, установ, організацій, а також державних
органів, на яких не поширюються положення Закону України «Про державну
службу», відповідних дисциплінарних статутів чи положення про
дисципліну, несуть дисциплінарну відповідальність згідно з КЗпП чи
Правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Дисциплінарне стягнення застосовується органом (посадовою особою), якому
надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження, призначення на
посаду) даного працівника. До застосування дисциплінарного стягнення
власник або уповноважений ним орган повинен вимагати від порушника
трудової дисципліни письмові пояснення. У разі відмови працівника дати
письмові пояснення складається відповідний акт. Дисциплінарні стягнення
застосовуються власником або уповноваженим ним органом безпосередньо
після виявлення проступку, але без урахування часу хвороби працівника
або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути
накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. За кожне
порушення трудової дисципліни накладається тільки одне дисциплінарне
стягнення. Дисциплінарне стягнення оголошується в наказі (розпорядженні)
і повідомляється працівнику під розписку. Якщо протягом року з дня
накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому
дисциплінарному стягненню, то він вважатиметься таким, що не мав
дисциплінарного стягнення.

Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни, проявив
себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення
одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи
заохочення до працівника не застосовуються.

Власник або уповноважений ним орган має право замість накладення
дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової
дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу. Працівник
може оскаржити накладене стягнення у комісію з трудових спорів (де вона
створена), вищій посадовій особі чи у вищий орган або в суд.

Значні особливості є в порядку застосування та видах дисциплінарних
стягнень, що передбачені дисциплінарними статутами або спеціальними
положеннями про дисципліну в окремих сферах (галузях) діяльності. Вони
пов’язані з характером тих функцій і завдань, що вирішуються
відповідними органами, їх службовцями. В деяких випадках дисциплінарна
відповідальність регулюється відповідними кодексами (Повітряний кодекс,
Митний кодекс та ін.). Так, відповідно до Дисциплінарного статуту
прокуратури України дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих
працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ
прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання
службових обов’язків або за проступок, який порочить їх як працівників
прокуратури.

Дисциплінарними стягненнями є: догана, пониження в класному чині,
пониження на посаді, позбавлення нагрудного знака «Почесний працівник
прокуратури України», звільнення з позбавленням класного чину.

Генеральний прокурор України має право застосовувати дисциплінарні
стягнення, зазначені у названому статуті, в повному обсязі, за винятком
позбавлення або пониження в класному чині державного радника юстиції
1,2,3 класів, яке здійснюється Президентом України за поданням
Генерального прокурора.

Прокурори АРК, областей, міста Києва та прирівняні до них прокурори
мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнення: догана,
пониження в посаді, звільнення, крім пониження в посаді і звільнення
працівників, які призначаються Генеральним прокурором України. В разі
необхідності застосування заходу дисциплінарного стягнення, що перевищує
повноваження зазначених прокурорів, вони вносять подання Генеральному
прокурору України. Особи, нагороджені знаком «Почесний працівник
прокуратури України», можуть бути звільнені з роботи лише за попередньою
згодою Генерального прокурора України.

Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості
проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення,
повинен особисто з’ясувати обставини проступку та одержати письмове
пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути
призначено службову перевірку.

Дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня
виявлення проступку, нерахуючи часу службової перевірки, тимчасової
непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не
пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової
перевірки не може перевищувати двох місяців.

За один і той же проступок може бути накладено тільки одне стягнення.

У разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на
роботі в органах прокуратури, його звільнення проводиться незалежно від
часу вчинення проступку.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, який
оголошується працівнику під розписку.

Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути
оскаржено працівником Генеральному прокурору України в місячний строк з
дня ознайомлення з наказом.

Генеральний прокурор приймає рішення по скарзі в десятиденний строк, а в
разі проведення перевірки — не пізніше одного місяця з дня надходження
скарги. Про прийняте рішення повідомляється працівнику, який звернувся
із скаргою.

Оскарження наказу не зупиняє виконання дисциплінарного стягнення.

Рішення Президента України та Генерального прокурора України про
застосування деяких з дисциплінарних стягнень або відмова у поновленні
на роботі прокурорсько-слідчих працівників, звільнених прокурорами АРК,
областей, міста Києва та прирівняними до них прокурорами, можуть бути
оскаржені до Верховного Суду України в місячний строк.

Працівник вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо
протягом року з дня його накладення він не піддавався

новому дисциплінарному стягненню.

Дисциплінарне стягнення може бути знято прокурором, який видав наказ,
або вищим прокурором раніше року, якщо працівник виявив
дисциплінованість і сумлінність у виконанні службових обов’язків. У
таких випадках стягнення знімається наказом з оголошенням його всім,
кому було оголошено наказ про накладення стягнення.

Згідно з Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України на
осіб рядового і начальницького складу можуть накладатися такі стягнення:
зауваження, догана, сувора догана, затримка у присвоєнні чергового
спеціального звання або поданні до його присвоєння на строк до одного
року, попередження про неповну службову відповідальність, пониження в
посаді, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з
органів внутрішніх справ.

У навчальних закладах і навчальних підрозділах Міністерства внутрішніх
справ України, крім цих стягнень, можуть застосовуватися: позбавлення
звільнення з розташування навчального закладу, підрозділу на строк до
одного місяця, позачергове призначення в наряд по службі (за винятком
призначення в караул або черговим підрозділу) чи на роботу до п’яти
нарядів.

На осіб рядового і начальницького складу, нагороджених нагрудним знаком
органів внутрішніх справ, може бути накладено дисциплінарне стягнення у
вигляді позбавлення цього знака.

Дисциплінарні стягнення застосовуються начальниками в межах наданих їм
прав. Перелік посад начальників та їх прав щодо накладення
дисциплінарних стягнень визначається додатком до статуту Дисциплінарні
права інших начальників встановлюються Міністром внутрішніх справ
України стосовно дисциплінарних прав начальників, передбачених
переліком.

Старший начальник має право скасувати, пом’якшити чи посилити
дисциплінарне стягнення, накладене підлеглим йому начальником, якщо
службовою перевіркою встановлено, що воно не відповідає тяжкості
вчиненого проступку і ступеню провини.

Накладати дисциплінарні стягнення на працівників слідчого апарату
органів внутрішніх справ (з урахуванням додержання вимог
кримінально-процесуального законодавства) можуть лише начальники органів
внутрішніх справ, яким надано право призначати цих працівників на
посаду, їх заступники по слідству, а також начальники вищих органів
внутрішніх справ та їх заступники.

Дострокове зняття дисциплінарного стягнення в порядку заохочення
проводиться начальником, який наклав його, рівним йому чи старшим прямим
начальником.

Незалежно від того, дисциплінарним статутом чи спеціальним положенням
встановлюється відповідальність, ними передбачаються численні
дисциплінарні стягнення, які застосовуються до відповідних категорій
службовців за вчинені дисциплінарні проступки. В цих актах
встановлюються також дисциплінарні повноваження відповідних органів
(посадових осіб), які в порядку підлеглості накладають стягнення, а
також регламентується процедура їх застосування. Вся ця діяльність
регулюється нормами адміністративного права.

Див., напр.: Типові правила внутрішнього розпорядку для працівників
державних навчально-виховних закладів в Україні // Інформ. збірник
Міністерства освіти України. 1994. № 21. Ст. 313.

Див., напр.: Дисциплінарний статут прокуратури України // Відомості
Верхов. Ради України. 1992. № 4. Ст. 15; Дисциплінарний статут органів
внутрішніх справ УРСР // Відомості Верхов. Ради Української РСР. 1991. №
45. Ст. 599 та ін.

‘Див.’ Бюл. Госкомитета СССР по труду и социальным вопросам. 1984. №
11. С. 3-13.

Похожие записи