РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

Дисциплінарна відповідальність адвоката та припинення адвокатської
діяльності.

За порушення вимог Закону України „Про адвокатуру”, інших актів
законодавства України, Присяги адвоката України до адвоката можуть бути
застосовані дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарне провадження проти адвоката здійснюється дисциплінарною
палатою.

До адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

попередження;

зупинення на строк до одного року дії свідоцтва про право на заняття
адвокатською діяльністю та його анулювання.

При накладенні стягнення враховуються: характер порушення та його
наслідки, серйозність проступку, особа адвоката, ступінь його вини.

Адвокат може бути підданий дисциплінарному стягненню не пізніше одного
місяця від дня виявлення проступку. Воно не може бути накладено пізніше
шести місяців від дня його вчинення.

Право порушити дисциплінарне провадження належить голові дисциплінарної
палати, який попередньо розглядає матеріали, що стосуються підстав
притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, знайомить його
з їх змістом і вимагає від нього письмового пояснення. До початку
розгляду справи може провадитись додаткова перевірка підстав
притягнення, яку голова доручає одному з членів дисциплінарної палати.

Дисциплінарна справа має бути розглянута у місячний строк. Під час її
розгляду участь адвоката обов’язкова. Під час засідання він вправі в
будь-який момент заявити клопотання і давати додаткові пояснення. За
розсудом дисциплінарної палати можуть бути заслухані інші особи,
запрошені з ініціативи як адвоката, так і палати, оголошені документи,
що є в справі, а також додатково подані матеріали.

Якщо адвоката протягом року від дня накладення на нього дисциплінарного
стягнення не буде піддано новому, він вважається таким, що не піддавався
заходу впливу.

Через шість місяців від дня накладення стягнення дисциплінарна палата
може зняти його достроково при бездоганній поведінці адвоката і
сумлінному ставленні до виконання обов’язків.

Адвокатська діяльність може бути припинена рішенням дисциплінарної
палати, а видане свідоцтво анульоване у випадках:

— засудження адвоката за вчинення злочину – після набрання вироком
законної сили;

— обмеження судом дієздатності або визнання адвоката недієздатним;

— втрати громадянства України;

— грубого порушення Закону України „Про адвокатуру” та інших актів
законодавства України, які регулюють діяльність адвокатури, Присяги
адвоката України.

Розділ 4

Участь адвоката у кримінальному процесі.

Конституційні принципи забезпечення підозрюваному, обвинуваченому,
підсудному права на захист і презумпції не винуватості є важливою
гарантією об’єктивного розслідування і судового розгляду справи та
запобіганню притягнення до відповідальності невинних осіб.

Для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє
адвокатура.

Функція захисту виникає одночасно з функцією обвинувачення і
здійснюється паралельно з нею на всіх етапах руху кримінальної справи,
поки існує обвинувачення.

Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому права на захист полягає в
тому, що закон: наділяє їх як учасників процесу такою сукупністю
процесуальних прав, використання яких дозволяє їм особисто захищатися
від підозри чи обвинувачення у вчинені злочину; надає право скористатися
юридичною допомогою захисника, яким може бути адвокат; покладає на
особу, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, суддю обов’язок до
першого допиту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного роз’яснити їм
право мати захисника під розписку.

Найбільш ефективним засобом забезпечення підозрюваному, обвинуваченому,
підсудному права на захист є участь захисника у кримінальному процесі,
оскільки через юридичну необізнаність, а також психологічний шок, стан
пригніченості, викликані фактом затримання, пред’явленням обвинувачення
і засудження, вони не спроможні самі повністю реалізувати свої
процесуальні права, особливо тоді, коли перебувають під вартою. Для
надання юридичної допомоги, психологічної підтримки їм необхідно
звернутися до сторонньої особи, незалежної від слідчих органів,
прокурора, суду, який би вони повністю довіряли і могли б з нею радитись
і спілкуватись на засадах довірительства, конфіденційності.

Закон визначає участь захисника при провадженні дізнання, попереднього
слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції
обов’язкової, крім випадків добровільної відмови підозрюваного,
обвинуваченого і підсудного від захисника (ст.45 КПК), причому є
випадки, коли добровільна відмова від захисника не може бути прийнята
(ч.3 ст.46 КПК).

Закон передбачає участь захисника у справі за угодою і за призначенням.

Захисник за угодою запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсудним,
чи його законними представниками, родичами чи іншими особами за його
дорученням чи на його прохання.

Кожний вільний у виборі захисника.

Захисник за призначенням (адвокат) залучається до участі у справі
особою, яка проводить дізнання, слідчим, суддею чи судом у випадках,
коли відмова від захисника не може бути прийнята і він не запрошений
підозрюваним, обвинуваченим, підсудним або іншими особами.

Слідчий орган, суддя і суд не вправі відмовити в додатку захисника за
угодою під тим приводом, що в справі бере участь захисник за
призначенням.

Підозрюваний, обвинувачений, підсудний вправі в будь-який момент
провадження відмовитися від захисника. Така відмова допускається лише з
їх ініціативи, має бути добровільною, за наявністю реальної можливості
участі адвоката в справі і не може бути перешкодою для продовження
участі в справі прокурора, захисників інших підозрюваних, обвинувачених,
підсудних.

Відмова від захисника не може бути прийнята особою, яка проводить
дізнання, слідчим, суддею чи судом: 1) у справах осіб, які підозрюються
або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років; 2) у справах
про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі,
сліпі) не можуть самі реалізувати своє право на захист; 3) у справах
осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство; 4) коли санкція
статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне позбавлення
волі; 5)при провадженні справи про застосування примусових заходів
медичного характеру.

За загальними правилами захисник допускається до участі у справі з
моменту пред’явлення обвинувачення. У деяких випадках захисник
допускається до участі у справі і до пред’явлення обвинувачення: а) у
разі затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину, або
застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту до
пред’явлення обвинувачення – з моменту оголошення їй протоколу про
затримання або постанови про застосування цього запобіжного заходу у
вигляді взяття під варту до пред’явлення обвинувачення – з моменту
оголошення їй протоколу про затримання або постанови про застосування
цього запобіжного заходу але не пізніше 24 години з моменту затримання;
б) у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами у стані
неосудності, а також про злочини осіб, які захворіли на душевну хворобу
після вчинення злочину, — з моменту отримання доказів про душевне
захворювання особи; в) у справах про суспільно небезпечні діяння,
вчинені неповнолітніми, які не досягли віку, з якого можлива кримінальна
відповідальність, — з моменту ознайомлення неповнолітнього та його
батьків або осіб, що їх замінюють, з постанови про закриття справи і з
матеріалами справи, а в разі поміщення неповнолітнього до приймальника –
розподільника – не пізніше 24 годин з моменту поміщення.

Повноваження адвоката на участь у справі повинно бути підтверджено
відповідним свідоцтвом, а також ордером про наявність угоди чи доручення
на участь у справі.

Беручи участь у справі, адвокат може сприяти слідчим органам і судові у
встановленні лише тих обставин, що виправдовують підзахисного,
пом’якшують або виключають його кримінальну відповідальність.

Адвокат не підмінює підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, а діє
поряд з ними.

Навіть якщо підзахисний визнає себе винним у вчиненні інкримінованого
злочину, адвокат має право, за наявністю для цього підстав відстоювати
перед слідчим його невинність чи меншу винність. Коли ж він заперечує
свою вину, а адвокат переконаний у його винності, то розбіжність позицій
підзахисного і захисника в даному випадку недопустима. У цьому випадку,
адвокат не вправі діяти за своїми внутрішніми переконаннями, бо він
фактично стає своєрідним обвинувачем. Позиція адвоката, яка призведе або
може призвести до погіршення процесуального стану підзахисного, не може
бути.

Процесуальна самостійність адвоката не виключає необхідність узгодження
з підзахисним лінії захисту в цілому і позиції в окремих процесуальних
питаннях. Адвокат повинен інформувати його про тактичні прийоми, які має
намір застосувати, роз’яснити їх суть, щоб їх застосування не було
несподіванкою для обвинуваченого і не викликало з його боку негативної
реакції.

З моменту допущення до участі у справі адвокат наділений такою
сукупністю прав, яка дозволяє йому успішно здійснювати функцію захисту у
справі. Зокрема, він вправі: до першого допиту підозрюваного чи
обвинуваченого мати з ним побачення віч-на-віч, а після першого допиту –
без обмеження їх кількості і тривалості; мати побачення з засудженим і
особою, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру; бути
присутнім при допитах підозрюваного і обвинуваченого, а також при
провадженні інших слідчих дій; ознайомлюватися з матеріалами, якими
обґрунтовується затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу
або пред’явлення обвинувачення, а після закінчення попереднього
розслідування з усіма матеріалами справи; виписувати з матеріалів справи
необхідні відомості; брати участь у судовому розгляді та інші (Додаток
1).

Один із складових елементів захисту є бесіди адвоката з обвинуваченим,
під час яких йому даються консультації з правових питань, намічається
правова позиція, з’ясовуються обставини, що сприяють захисту, оцінюються
докази, зібрані на підтвердження обвинувачення, аналізуються доводи, які
обвинувачений наводить на їх спростування.

В ході ознайомлення з матеріалами справи зіставляються і аналізуються
докази, формуються окремі елементи правової позиції адвоката,
намічаються питання, які необхідно з’ясувати у підзахисного і при
провадженні слідчих і судових дій.

Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату у зв’язку з
виконанням ним професійних обов’язків можуть бути розголошені тільки з
дозволу слідчого або прокурора.

Адвокат не праві здійснювати слідчі дії по збиранню і перевірці доказів,
бо це є виключною компетенцією слідчих органів, прокурора, судді і суду.
Але він має право збирати відомості про факти, які можуть бути
використані як докази в кримінальних та інших справах.

Ці документи, а також предмети, що можуть мати значення для справи як
речові докази, адвокат вправі подати слідчим органам, прокурору, судді і
суду, які, приєднавши до кримінальної справи, використовують їх як
джерела доказів.

Адвокат має право заявляти клопотання. З їх допомогою він доводить до
відома слідчого, прокурора і суду свою думку про доведеність
обвинувачення, обґрунтованість кваліфікації, доцільність прийнятих
конкретних процесуальних рішень, сприяє збиранню, перевірці і оцінці
доказів. Клопотання адвоката – це письмове або усне офіційне його
звернення до осіб, які уповноважені здійснювати кримінально –
процесуальну діяльність по доказуванні і приймати рішення по справі, не
спрямоване на захист і прав законних інтересів підозрюваного,
обвинуваченого, підсудного (Додаток 2).

В клопотаннях адвоката можуть ставитися питання про витребування і
приєднання до справи документів і предметів про виклик нових свідків,
проведення допитів, очних ставок тощо.

Адвокат вправі заявляти відвід слідчому, особі, що проводить дізнання,
прокурору, судді, громадському обвинувачу, перекладачу, експерту,
спеціалісту у випадках передбачених КПК України.

Адвокат може оскаржити будь-які дії і рішення слідчих органів,
прокурора, суду, судді, які, на його думку, завдають шкоди законним
інтересам підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Позиція адвоката, тобто його думка з питань вини і відповідальності
підсудного визначається протягом усього судового розгляду, але остаточно
формулюється і доводиться до відома суду та учасників судового розгляду
лише в його промові під час судових дебатів.

За своєю структурою захисна промова адвоката може складатися з таких
частин: вступної, викладу фактичних обставин справи аналізу і оцінки
доказів, характеристики особистості підсудного і при необхідності –
потерпілого, аналізу причин злочину та умов, які сприяли його вчиненню,
міркування з приводу міри і виду покарання, цивільного позову і,
нарешті, заключної.

Після закінчення промов учасників судових дебатів, вони мають право
обмінятися репліками. Право останньої репліки належить захисникові.

В своїй репліці адвокат коротко в стислій і коректній формі може
звернути увагу суду на перекручення фактів, позиції захисту, на домисли
та принципово неправильні судження.

Адвокат вправі оскаржити в касаційному порядку вирок будь-якого суду,
крім Верховного Суду України, бо він набирає чинності негайно після його
проголошення.

Касаційне оскарження вироку є обов’язком адвоката, який здійснював
захист в суді першої інстанції, якщо він вважає вирок неправильним і
таку думку поділяє підзахисний.

Оскільки питання про касаційне оскарження вироку вирішується засудженим,
адвокат не повинен подавати касаційну скаргу всупереч бажанню свого
підзахисного.

На вирок, що набрав законної сили, адвокат при згоді засудженого може
подати наглядну скаргу.

За клопотанням засудженого адвокат викликається в засіданні суду, що
вирішує питання, пов’язані з виконанням вироку, де заслуховуються його
пояснення.

Похожие записи