Дисципліна праці

Під час вивчення зазначеної теми слід звернути увагу, що в трудовому
праві України використовуються терміни «дисципліна праці» та «трудова
дисципліна». У зв’язку з цим необхідно засвоїти відмінності між
категоріями «дисципліна праці» та «трудова дисципліна».

Так, дисципліну праці розглядають у суб’єктивному та об’єктивному
аспектах. У суб’єктивному аспекті під дисципліною праці розуміють
обов’язки сторін трудового договору (працівника та роботодавця), а саме
обов’язок роботодавця щодо створення працівникові умов праці, які йому
необхідні для найбільш ефективного виконання трудової функції, та
обов’язок працівника щодо неухильного додержання правил поведінки,
установлених нормативно-правовими актами. А в об’єктивному аспекті під
дисципліною праці розуміють сукупність правил, які регламентують
поведінку сторін трудового договору. Питання, пов’язані з правовою
регламентацією дисципліни праці, містяться у розд. 10 «Трудова
дисципліна» Кодексу законів про працю України, а також у прийнятих на
його підставі нормативно-правових актах.

Необхідно також звернути увагу, що поряд із терміном «дисципліна праці»
використовується термін «трудова дисципліна», який можна розглядати у
двох аспектах — широкому (як синонім дисципліни праці) та вузькому (як
різновид трудової дисципліни).

Стосовно працівника дисципліну праці (трудову дисципліну) розглядають
також у двох аспектах — у зовнішньому та внутрішньому. Підпорядкування
працівника внутрішньому трудовому розпорядку, елементами якого є основні
права та обов’язки сторін трудового договору, режим робочого часу,
порядок заохочення та притягнення до відповідальності, означає зовнішній
аспект, а також ототожнення з трудовою дисципліною як різновидом
дисципліни праці. А під внутрішнім аспектом розуміють сукупність правил,
які регламентують трудову функцію працівника.

Крім того, під дисципліною праці розуміють фактичну поведінку сторін
трудового договору, тобто рівень додержання ними правил, які регулюють
їхні обов’язки в процесі праці.

Слід запам’ятати, що правовими методами забезпечення трудової дисципліни
є заохочення та примус. Види заохочень, порядок їх застосування
регулюються на локальному рівні, зокрема у правилах внутрішнього
трудового розпорядку та інших.

Питання, пов’язані з заохоченням, можуть регулюватися положеннями чи
статутами про дисципліну окремих категорій працівників. Так, згідно з
Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ Української РСР для
відзначення сумлінного ставлен- ня осіб рядового й начальницького складу
до виконання службових обов’язків можуть застосовуватися такі види
заохочень, як оголошення подяки, нагородження цінним подарунком або
грошовою премією, почесною грамотою, нагрудним знаком органів внутрішніх
справ, достроковим присвоєнням чергового спеціального звання,
присвоєнням спеціального звання, вищого на один ступінь від звання,
передбаченого на обійманій посаді (ст. 12). Прокурорсько-слідчі
працівники, працівники навчальних, наукових та інших установ прокуратури
заохочуються відповідно до Дисциплінарного статуту України за сумлінне і
зразкове виконання службових обов’язків, ініціативу та оперативність у
роботі — подякою, грошовою премією, подарунком, цінним подарунком,
достроковим присвоєнням класного чину або підвищенням в класному чині;
нагородженням нагрудним знаком «Почесний працівник прокуратури України»
(ст. 4, 5). За зразкове виконання службових обов’язків та ініціативність
у роботі для працівників залізничного транспорту згідно з Положенням про
дисципліну працівників залізничного транспорту встановлено такі види
заохочень, як оголошення подяки, преміювання, нагородження цінним
подарунком, почесною грамотою, присвоєння звання найкращого працівника
за фахом, нагородження нагрудним значком, нагородження нагрудним знаком
«Почесному залізничнику» (ст. 8).

Найвищою формою відзначення громадян за видатні заслуги в розвитку
економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні
конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та
громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною є державні
нагороди України.

J

L

ae

ae

 

c

&

^„`„?gdn|o

;вогнепальна зброя», почесне звання України, державна премія України та
президентська відзнака. Найвищим ступенем відзнаки в Україні є звання
«Герой України», яке присвоюється за здійснення визначного трудового
досягнення з врученням ордену Держави.

Крім того, почесні звання України (яких усього 34) присвоюються особам,
що працюють у відповідній галузі економічної та соціально-культурної
сфери, як правило, не менше десяти років, мають високі трудові
досягнення і професійну майстерність, якщо інше не встановлено
положенням про почесне звання України.

Із метою відзначення громадян за багаторічну сумлінну працю, зразкове
виконання службових обов’язків установлено відзнаку Президента України —
медаль «За працю і звитягу», якою нагороджуються за вагомий особистий
внесок у розвиток економічної, науково-технічної, соціально-культурної,
військової, державної, громадської та інших сфер діяльності.

Що стосується притягнення до дисциплінарної відповідальності за
порушення трудової дисципліни, то Кодексом законів про працю України
встановлено два основні види, а саме догану та звільнення. Проте
положеннями та статутами про дисципліну для окремих категорій
працівників можуть установлюватися й інші види дисциплінарних стягнень.
Так, згідно з Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ
Української РСР на осіб рядового й начальницького складу можуть
накладатися такі види стягнень, як зауваження, догана, сувора догана,
затримка у присвоєнні чергового спеціального звання або поданні до його
присвоєння на строк до одного року, попередження про неповну посадову
відповідність, пониження в посаді, пониження в спеціальному званні на
один ступінь та звільнення з органів внутрішніх справ. Дисциплінарні
стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, працівників навчальних,
наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи
неналежне виконання службових обов’язків або за проступок, який ганьбить
його як працівника прокуратури. Крім того, винесення виправдного вироку,
повернення кримінальної справи для додаткового розслідування, скасування
запобіжного заходу та інших процесуальних рішень тягне також за собою
дисциплінарну відповідальність прокурорів і слідчих, якщо ними в процесі
слідства було допущено недбалість або несумлінність (ст. 8). Видами
дисциплінарних стягнень є догана, пониження в класному чині, пониження в
посаді; позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури
України», звільнення, звільнення з позбавленням класного чину.
Дисциплінарним проступком є провинне порушення дисципліни працівниками
залізничного транспорту, на яких можуть накладатися такі стягнення, як
догана, позбавлення машиністів права керування локомотивом із наданням
роботи помічником машиніста, позбавлення свідоцтва водія
моторно-рейкового транспорту незнімного типу та свідоцтва помічника
машиніста локомотива з наданням роботи, не пов’язаної з керуванням
локомотивом і моторно-рейковим транспортом, на термін до одного року,
звільнення (ст. 12).

Слід запам’ятати, що відомості про заходи заохочення заносяться у
трудову книжку працівника, а дисциплінарного стягнення — ні. Крім того,
притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є правом
роботодавця, а не його обов’язком.

Література

Кодекс законів про працю України, затверджений Законом № 322-VIII від 10
грудня 1971 р.

Закон України «Про державні нагороди України» від 16 березня 2000 р.
№1549-III.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ Української РСР,
затверджений Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29 липня
1991 р. № 1368-XII.

Дисциплінарний статут прокуратури України, затверджений Постановою
Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. № 1796-XII.

Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту,
затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 р.
№ 55.

Положення про почесні звання України, затверджене Указом Президента
України від 29 червня 2001 р. № 476/2001.

Щербина В. Дисциплинарная ответственность в трудовом праве Украины //
Бизнес информ. — 1995. — № 47—48. — С. 19.

Похожие записи