Реферат на тему:
Деякі питання імунітету та дисциплінарного провадження щодо суддів
конституційного суду словацької республіки
Важливою складовою, яка забезпечує незалежність суддів конституційних
судів, є система регулювання дисциплінарного провадження. Воно
призначене з метою запобігти можливість інших державних органів
здійснювати будь-який вплив на суддів, і тим самим захистити їх від
тиску ззовні. Водночас п. 1 § 15 закону “Про організацію Конституційного
суду Словацької Республіки, розгляд справ перед ним та статус
суддів”[1, с. 38] передбачає, що судді зобов’язані виконувати свої
повноваження добросовісно і утримуватися під час їх виконання та в
повсякденному житті від діянь, які можуть порушувати авторитет
Конституційного суду. Відтак від суддів вимагається високий рівень
професійної та громадської поведінки, і тому надзвичайно важливо, щоб до
суддів, які не виконують або неналежно виконують свої обов’язки,
застосовувались заходи дисциплінарного провадження.
У Словацькій Республіці дисциплінарне провадження щодо суддів
Конституційного суду передбачено Конституцією [2, c. 445] і
встановлюється законом “Про організацію Конституційного суду Словацької
Республіки, розгляд справ перед ним та статус суддів” (далі Закон) та
Регламентом Конституційного Суду [3, с. 114] (далі Регламент).
Підстави для початку дисциплінарного провадження передбачені п. 1 § 16
Закону, відповідно до якого голова Конституційного суду може подати
Пленуму пропозицію щодо початку дисциплінарного провадження, якщо суддя
порушив службові обов’язки або своєю поведінкою принизив гідність посади
судді Конституційного суду, поставив під загрозу довіру до
Конституційного суду чи займається діяльністю, несумісною з суддівською
посадою. Відповідно до ст. 137 Конституції, суддя, призначений до
Конституційного суду, має припинити членство у політичній партії або
русі перед складенням присяги судді.
Необхідно мати на увазі, що в демократичному суспільстві, заснованому на
конституційних правах особи, є можливим, щоб кожна особа, в тому числі і
судді конституційних судів, користувалася цими головними правами та
свободами, зокрема й політичними. А проте, це не означає, що певного
самообмеження таких прав не можна вимагати від суддів. Це необхідно, щоб
зберегти їхню неупередженість, повагу громадян та державних органів до
суддів, їхньої посади та захистити суддю від політичних інтриг.
Повноваження суддів Конституційного Суду Словацької Республіки є також
несумісними із:
а) будь-якою підприємницькою діяльністю та оплачуваною роботою окрім
тієї, що стосується розпорядження своїм власним майном, а також
наукової, викладацької та творчої діяльності;
б) будь-якою посадою або роботою на іншій державній службі, що дає змогу
уникнути конфлікту інтересів, робить суддів незалежними і дає можливість
їм зосередитися на виконанні своїх прямих обов’язків.
Поданню пропозиції про початок дисциплінарного провадження передують дії
голови Конституційного суду передбачені п. 1 § 32 Регламенту
Конституційного суду, відповідно до якого голова Конституційного Суду,
дізнавшись про факти, що підтверджують дисциплінарне порушення суддею
Конституційного суду, повинен зажадати від нього письмове пояснення.
Тільки після цього голова Конституційного суду може подати Пленуму
пропозицію про початок дисциплінарного провадження щодо судді. Строк
подання – два місяці від дня, коли стало відомо про дисциплінарне
порушення, і не більше ніж один рік з дня вчинення суддею проступку.
Пленум Конституційного суду заслуховує суддю, щодо якого надійшло
подання, і може прийняти одне з таких рішень:
відхилити подання, якщо дійде висновку, що воно є безпідставним;
якщо Пленум вважає подання обґрунтованим, то спеціально для розгляду
цієї справи обирає тричленний дисциплінарний сенат, головним завданням
якого є з’ясувати обставини, які підтверджують чи заперечують факт
учинення дисциплінарного проступку. Керує дисциплінарним сенатом голова,
якого обирають самі члени сенату.
На час розгляду справи суддю, щодо якого порушено дисциплінарну справу,
можуть позбавити повноважень, проте він має право брати участь у всіх
усних засіданнях дисциплінарного сенату та висловлюватися щодо його
висновків. Якщо такий суддя є головою або постійним членом сенату,
голова Конституційного суду вирішує, хто із суддів заміщатиме його на
строк, дисциплінарного провадження.
Якщо дисциплінарний сенат дійде висновку, що суддя Конституційного суду
не здійснив дисциплінарного проступку, то подальше дисциплінарне
провадження щодо нього буде припинено.
У випадку визнання сенатом вчинення суддею дисциплінарного проступку
накладене на нього дисциплінарне стягнення, може бути оскаржене як самим
суддею, так і головою Конституційного суду у 15 – денний строк від дня
винесення рішення. Оскаржену справу розглядає Пленум Конституційного
суду, який може залишити рішення без змін або направити його в сенат на
повторний розгляд.
Правомочне рішення дисциплінарного сенату, яким суддю визнано винним у
вчиненні дисциплінарного проступку, заноситься в особову справу судді і
діє протягом року. У виняткових випадках Голова Конституційного суду,
враховуючи поведінку та роботу судді, може прийняти рішення, яким
дисциплінарне стягнення буде знято раніше ніж через рік.
h?
h?
h?
h?
???????$??’??$???????¤?¤?$????”???????¤?$????”?льки в такому випадку
можуть мати вплив на суддів конституційних судів [5, c. 49]. Іншим є
питання, чи рішення про відкликання судді приймається самостійно
конституційними судами (Албанія, Австрія, Болгарія, Італія, Іспанія,
Туреччина), чи конституційні суди подають лише пропозицію про його
звільнення, а саме рішення приймає той державний орган, якому належить
право призначення судді конституційного суду (Вірменія, Македонія).
Важливим також є питання в разі звільнення судді з посади є імунітет
суддів конституційних судів, яким вони захищені від діянь, що можуть
впливати на їхню діяльність. Імунітет також забезпечує незалежне
виконання суддями своїх функцій та обов’язків, які покладені на
конституційні суди у сфері охорони та контролю конституційності.
Переважна більшість країн запровадила норми, що торкаються імунітету
суддів конституційних судів (Албанія, Аргентина, Болгарія, Хорватія,
Грузія, Росія, Туреччина). В деяких країнах імунітет не поширюється на
суддів, якщо вони затримані безпосередньо під час вчинення злочину
(Угорщина, Росія, Іспанія) або, якщо йдеться про покарання, за яке
можуть засудити до тривалого строку ув’язнення (Італія, Туреччина).
Проте є країни, правове регулювання яких не передбачає жодного імунітету
для суддів перед кримінальним покаранням (Канада, Франція, Фінляндія,
Ісландія, Японія) [6 ,c. 58].
У більшості країн дозвіл на притягнення судді до кримінальної
відповідальності та позбавлення імунітету дає сам конституційний суд з
метою уникнення зловживань з боку інших державних органів щодо суддів. В
інших країнах пропозицію конституційному суду про притягнення судді до
кримінальної відповідальності дає Генеральний прокурор (Болгарія,
Литва), або парламентський омбудсмен (Швеція).
Словацька Республіка відноситься до тих держав, які визнають імунітет
суддів Конституційного суду. Обсяг цього імунітету не є винятковим,
оскільки в п. 1 ст. 136 Конституції зазначено, що судді Конституційного
суду володіють таким же імунітетом, як і депутати Національної Ради
Словацької Республіки. Зокрема, відповідно до п. 4 § 14 Закону, якщо
суддя був затриманий чи заарештований під час учинення злочину,
компетентний орган повинен негайно повідомити про це Конституційний суд.
Якщо суд не дасть згоду на затримання чи арешт, то суддя має бути
звільнений.
Відповідно до п. 2 ст. 136 Конституції згоду, на судове переслідування
та запобіжне затримання суддів Конституційного суду дає сам
Конституційний суд, а відповідно § 3 Закону, це питання вирішує Пленум
Конституційного суду.
У Словацькій Республіці процес звільнення суддів Конституційного суду
передбачений Конституцією, причому звільняє суддю не Конституційний суд
самостійно, а орган, який його призначив, тобто Президент Республіки.
Виконанню такого повноваження Президента передують самостійні дії
Конституційного суду, якими починається процес, кінцевим результатом
якого є рішення Президента Республіки про звільнення чи залишення на
посаді судді Конституційного суду.
Відповідно до п. 2, 3 ст. 138 Конституції Президент може звільнити з
посади суддю Конституційного суду на підставі законного судового вироку
за навмисний злочин або на підставі рішення, прийнятого дисциплінарним
сенатом Конституційного суду, за порушення принципу несумісності судді з
займаною посадою. Якщо голова Конституційного суду поінформований, що
суддя вчинив діяння, наслідком якого його подальша праця на посаді судді
йде в розпір з призначенням Конституційного суду та з положенням його
суддів, то він має право скликати Пленум і прийняти постанову про
відкликання судді з посади, для якої необхідна згода не менше як 7
суддів Конституційного суду. У першому складі Конституційного суду
(1993-2000) не було застосовано жодного дисциплінарного стягнення щодо
суддів Конституційного суду.
Президент також звільняє суддю Конституційного суду з посади, якщо
доведено, що він не бере участі у роботі Конституційного суду понад
12 місяців або якщо рішенням суду його було визнано недієздатним.
Правові положення Словацької Республіки передбачають також добровільне
припинення повноважень судді Конституційного суду. Так п. 1 ст. 138
Конституції встановлено, що суддя Конституційного суду може подати у
відставку за власним бажанням. У першому складі Конституційного суду цим
правом скористався один із суддів в наслідок стану здоров’я [7, c. 64].
Після відставки або звільнення з посади судді Конституційного суду
Президент Словацької Республіки призначає іншого суддю на новий строк із
двох кандидатів, схвалених Національною Радою.
Література
Див: Zakon Narodnej Rady Slovenskey republiky “О organizacii Ustavneho
Sudu Slovenskej Republiky, o konani pred nim a o postaveny jeho sudcov”
z 20 januara 1993 // Zbierka zakonov Slovenskej Narodnej Republiky. –
1993. – С. 38
Конституції нових держав Європи та Азії. – К.: Укр. Правн. Фундація;
Право, 1996.
Див: “Spravovaci a rjcovaci poriadok Ustavneho sudu Slovenskej
republiky” z 8 aprila 1993 //Zbierka zakonov Slovenskej Narodnej
Republiky. – 1993. – ?.114.
Klu?ka J. Organizacia ustavneho sudnictva v Slovenskej Republike //
Ustavnost a politika. – 2000. – №2.
Гельмут Штайнберг. Модели конституционной юрисдикции. – Издиние Совета
Евроны, 1994.
Klu?ka J. Organizacia ustavneho sudnictva v Slovenskej Republike //
Ustavnost a politika. – 2000. – №2.
Klu?ka J. Organizacia ustavneho sudnictva v Slovenskej Republike //
Ustavnost a politika. – 2000. – №2.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
