РЕФЕРАТ

На тему:

Держави як суб’єкти цивільного права

Україна як особливий суб’єкт цивільного права.

Закон України «Про власність» 1991 р. закріплює за Українською державою
певне майно. Воно становить основу її участі у цивільно-правових
відносинах. Однак держава порівняно з такими суб’єктами, як громадяни та
юридичні особи, менш активним учасником цивільного обігу, оскільки
більшість свого майна вона закріплює за державними підприємствами на
правах повного господарського відання, а також за державними установами
(організаціями) на правах оперативного управління. Державної
підприємства та установи діють у цивільному обігу як самостійні суб’єкти
від свого імені, а не від імені держави.

Економічною передумовою виступу у цивільно-правовому обігу Української
держави є не все майно, а лише та його частина, яка не розподілена між
державними юридичними особами або не є власністю інших державних та
адміністративно-територіальних утворень. Завдання встановлення
матеріальної основа (субстрату) Української держави передбачає
необхідність визначити конкретний склад їх майнових фондів, що не
розподілені між державними організаціями. До них повинні бути віднесені
перш за все бюджетні кошти (державний бюджет).

До нерозподільних фондів України входять також інші матеріальні
цінності. Грошова форма не є необхідною умовою включення майна до складу
фонду України. Наприклад, конфісковане, реквізоване, визнане безхазяйним
чи безгосподарно утримуване майно надходить до тієї частини фонду
України, яка не розподілена між юридичними особами. Його наступна
реалізація певною ланкою фінансової системи здійснюється від імені
Української держави. Українська держава як суб’єкт цивільного права, що
має відокремлене від інших суб’єктів майно, несе також самостійну
відповідальність за своїми зобов’язаннями. Держава не відповідає по
зобов’язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці
організації не відповідають по зобов’язаннях держави (ст.33 ЦК України).

Держава як суб’єкт цивільного права володіє правоздатністю. Але на
відміну від праводієздатності юридичних осіб правосуб’єктність держави
має універсальний характер. Держава як носій політичної влади сама за
допомогою закону встановлює межі своєї участі у цивільних
правовідносинах. Але це не означає, що правосуб’єктність держави носить
безмежний характер. Держава може мати лише такі права і обов’язки, які
дозволяє закон. Наприклад, вона не має права користуватися товарним
знаком. Держава реалізує правосуб’єктність через систему своїх органів,
тому що поза їхньою діяльністю вона діяти не може. Від імені держави —
незалежної України — у відносинах, що регулюються цивільним
законодавством, беруть участь органи управління державним майном,
фінансові та інші спеціально уповноважені відповідною державою органи.
Названі бюджетні установи, хоча і юридичними особами, діють у майновому
обігу у деяких випадках від імені держави. Наприклад, знайдений скарб
здається фінансовому органу і переходить у власність держави (ст. 140 ЦК
України). Фінансовий орган у цьому випадку діє не як юридична особа, а
від імені і в інтересах держави. Від імені держави можуть виступати не
тільки вказані, а й інші передбачені законом юридичні особи, наприклад
Ощадний банк, який є госпрозрахунковою організацією. Держава також
виступає суб’єктом цивільного права і у випадках, коли її організації
беруть участь у правовідносинах, але самі не є юридичними особами
(наприклад, Уряд України). Особливістю держави як суб’єкта цивільного
права у цивільних правовідносинах з «іноземним елементом» є державний
імунітет, що означає, що без згоди держави органи, що її представляє
можуть притягуватися як відповідачі в іноземному суді за згоди держави
проти них не можна виносити рішення звертати стягнення на майно.
Особливості відповідальності держави у цивільних правовідносинах з
«іноземним елементом» визначаються відповідним законом про імунітет
держави та її власності.

Участь України у цивільних правовідносинах.

Незалежна Українська держава бере участь перш за все у правовідносинах
власності та інших речових правовідносинах. Держава як власник на свій
розсуд володіє, користується і розпоряджається майном, яке їй належить.
Державну власність складають: майно, що забезпечує діяльність Верховної
Ради України та уповноважених нею державних органів; майно Збройних Сил,
органів Служби Безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні
об’єкти; єдина енергетична система; системи транспортного користування,
зв’язку та інформації, що мають загальнодержавне значення; кошти
державного бюджету; Національний банк України, інші державні банки та
їхні установи, створювані ними кредитні ресурси; державні резервні
страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних закладів та
інше майно.

Держава може бути також суб’єктом спільної власності за участю всіх
суб’єктів цивільного права. Держава виступає суб’єктом цивільного права
у питаннях визначення долі безхазяйного майна, яке потрапляє у власність
держави (ст.137 ЦК України), і невитребуваної знахідки, яка переходить у
власність держави (ст.138 ЦК України). У власність держави надходить
безгосподарно утримуване майно (ст. 136 ЦК України). Цивільні
правовідносини власності за участю держави виникають при реквізиції і
конфіскації майна; повернення вилучених дорогоцінних метаріалів і
коштовних каменів в натурі чи відшкодування їхньої вартості особам, в
яких його було вилучено за постановою відповідних органів у разі їх
засудження без конфіскації майна або виправдувального вироку, або
закриття кримінальної справи (ст.143 ЦК Украши); стягнення в доход
держави майна, отриманого особами по окремих видах недійсних угод
(ст.ст.49, 57 ЦК України). Держава бере участь (хоча не дуже активну) в
зобов’язальних правовідносинах. Наприклад, випускає облігації державної
позики, а утримувачі їх вступають у цивільно правові відносини з
державою. 3обов’язальні відносини виникають по державному кредиту,
випуску республіканських казначейських зобов’язань тощо.
Цивільно-правові відносини виникають також у випадках стягнення у доход
держави з осіб, засуджених за вчинення злочинів, коштів, витрачених на
стаціонарне лікування потерпілих громадян при заподіянні шкоди їхньому
здоров’ю в результаті злочинних дій. Такі правовідносини виникають також
при відшкодуванні організаціями та громадянами збитків, заподіяних
порушенням законодавства про охорону природи. Діюче законодавство
передбачає ряд підстав, по яких державі переходять певні повноваження в
галузі права інтелектуальної власності. Держава може виступати суб’єктом
цивільного права по спадкових правовідносинах (перехід до держави майна
при відсутності спадкоємців по закону або по заповіту чи при відмові від
спадщини тощо).

Похожие записи