Реферат на тему:

Бюджет і бюджетне право України

План

Поняття і значення бюджету для функціонування держави. Зміст та
структура бюджету.

Поняття бюджетного права. Особливості бюджетно-правових відносин.

Бюджетна система України.

1.Поняття і значення бюджету для функціонування держави. Зміст та
структура бюджету.

Етимологічно термін “бюджет” походить від стародавньофранцузського
“bougette” – шкіряний мішок. Після нормандського завоювання це слово
проникло в Англію, де почало звучати “budget” і стало використовуватись
як парламентськийй термін. Коли Палата громад вотувала субсидії королю,
перед закінченням засідання канцлер казначейства відкривав портфель, в
якому зберігався відповідний законопроект. Згодом цей акт почав
називатися відкриттям портфелю “бюджету” а назва бюджет перейшла на
документ. В кінці 18 ст. Термін “budget” повернувся у Францію, а в 19
ст. Офіційно став означати державний розпис доходів та видатків.

В сучасний період термін «бюджет» застосовується як економічна і
юридична категорія. Як економічна категорія бюджет має дві сторони:
суспільну — це сукупність фінансових відносин, які виникають в процесі
планомірного утворення, розподілу та організації використання
централізованого фонду коштів, що необхідно для функціонування держави.
І матеріальну — як фонд коштів з якого держава одержує засоби для
покриття видатків повязаних з їх функціонуванням

В юридичному значенні бюджет це закон держави або рішення органу
місцевого самоврядування, яким затверджується основний фінансовий план,
який в коштах покладає на державні органи і органи місцевого
самоврядування обов’язки по мобілізації доходів в централізований фонд
коштів і надає повноважень на його використання для виконання державних
функцій. Правове призначення бюджету полягає в тому, що він надає владі
яка його затверджує вище і постійне керівництво у веденні фінансового
господарства (податкове законодавство не дає цього, бо воно не
встановлює якої саме межі треба досягти при зборі коштів чи при
здійсненні фінансування).

Зміст бюджету полягає не в тому, що це сукупність грошових коштів, які
знаходяться на певному рахунку. Запланованої в бюджеті суми коштів
ніколи в цілісному вигляді не існує, оскільки відразу після їх
надходження на бюджетний рахунок, вони використовуються для державних
потреб. Бюджет як план утворення і використання фінансових ресурсів,
повинен містити способи їхнього отримання та напрямки і об’єми їхнього
використання, тобто містити розпис доходів та видатків. (зверніть увагу
на слова обов’язки по мобілізації коштів і повноваження по
використанню). Проф. Іловайський визначав бюджет як загальне можливе
обчислення майбутніх видатків і очікуваних для покриття їх доходів
держави з підведеним балансом для певного майбутнього періоду —
бюджетного періоду, року.

Отже бюджет – установлений нормами закону, прийнятого Верховною Радою
або рішеннями місцевих рад, план формування та використання фінансових
ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами
державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування
протягом бюджетного періоду.

Бюджет — це основний фінансовий план держави. Для нього характерними є
ряд таких ознак:

Бюджет є універсальним фінансовим планом, оскільки його показники
охоплюють практично всі галузі і сфери економічного і соціального життя.
Всі інші фінансові плани мають більш вузьку сферу застосування і
реалізації (для установ, галузей).

Він відіграє координуючу роль по відношенню до всіх інших планів,
оскільки його показники взаємопов’язані з показниками всіх інших
фінансових планів. Будь-яке міністерство має свій фінансовий план
(кошторис) але він залежить від бюджету з якого надходять асигнування,
або в нього відраховуються платежі.

/ Приватний підприємець має свій план — те що в ньому відображено це
його власність(недоторкана), але він пов’язаний з державним через
податки. Університет, як бюджетна установа — його доходи — асигнування з
бюджету/

Струкура (складові частини) бюджету (ст. 13 БК)

Виділяють, що бюджет структурно організований по вертикалі – доходи і
видатки і по горизонталі – загальний і спеціальний фонди.

Так, бюджет кожної держави складається з доходів і видатків. Склад
доходів визначається касовою і економічною природою держави, а видатки —
функціями держави. Аналізуючи видатки дізнаємося про напрямки і функції
держави.

Щодо загального і спеціального фонду:

Загальний фонд включає:

Всі доходи бюджету, крім тих, що призначення для зарахування до
спеціального фонду. Це надходження, визначені для забезпечення
фінансовими ресурсами загальних виплат і не призначені на конкретну
мету.

Всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету

Фінансування загального фонду бюджету. Фінансування бюджету (п. 38 ст.1)
– надходження та витрати у зв’язку із зміною обсягу боргу, а також
зміною залишку готівкових коштів по бюджету, які використовуються для
покриття різниці між доходами і видатками бюджету. Фінансування
здійснюється за такими ознаками: за типом кредитора або за типом
боргового зобов’язання.

Спеціальний фонд бюджету включає:

Бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел
надходжень;

Гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками
бюджетних коштів на конкретну мету;

Різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Розподіл бюджету на загальний і спеціальний фонди визначається законом
про Держбюджет. Підставою для створення спеціального фонду місцевого
бюджету може бути виключно Закон Про Держбюджет. Передача коштів між
загальним та спеціальним фондом дозволяється тільки в межах бюджетних
призначень, шляхом внесення змін до Закону про бюджету чи рішення
відповідної ради.

Згідно п. 8 ст. 13 Створення позабюджетних фондів органами державної
влади, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами
не допускається.

При переході до ринку наш Державний бюджет щорічно зводиться з
дефіцитом. Завдання держави — щоб на протязі бюджетного року розмір
дефіциту не збільшився. Бездефіцитність (збалансованість) є одним із
принципів бюджетного права (бюджетної системи). В світі майже немає
держав з бездефіцитним бюджетом. Проблема не в тому що він є, а втому,
щоб знайти джерела для його покриття і щоб після затвердження бюджету
він не збільшувався. Отже дефіцит бюджету це перевищення видатків над
його доходами.

Українське законодавство передбачає граничний розмір дефіциту (у
щорічних актах про бюджет) і заходи боротьби з ним. Так в ст. 14 БК
дозволяється дефіцитний бюджет при наявності обґрунтованих джерел
фінансування дефіциту. Джерелами фінансування є державні внутрішні та
зовнішні запозичення. Позики залучаються виключно в розмірах
передбачених бюджетом. Запозичення не використовуються для забезпечення
фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком
необхідності (збереження загальної економічної рівноваги).

Емісійні кошти НБУ не можуть бути джерелом фінансування дефіциту
Державного бюджету. Величина основної суми державного боргу не повинна
перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП України.

Протилежною за змістом категорією є бюджетний профіцит – перевищення
доходів бюджету над його видатками. Профіцит затверджується виключно з
метою погашення основної суми боргу.

Питання правового регулювання запозичень визначено в главі 3 БК.

У державному бюджеті України обов’язково передбачається резервний фонд.

Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених
видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені
при складанні проекту бюджету. Резервний фонд бюджету не може
перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду
відповідного бюджету. Порядок використання цих коштів визначається
Кабінетом Міністрів.

Щодо місцевих бюджетів то рішення про необхідність його створення
приймає відповідна рада.

Бюджет затверджується правовим актом Верховної Ради (закон), Рішенням
органу місцевого самоврядування. Це оболонка бюджету, його правова
форма. В ньому містяться узагальнені показники.

Згідно п.20 ст.1 БК закон про Державний бюджет України – це закон який
затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання
державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

П.35 ст. 1 визначає, що рішення про місцевий бюджет –
нормативно-правовий акт ВР АРК чи відповідної ради, виданий в
установленому законодавством україни порядку, що містить затверджені
повноваження відповідно Раді міністрів АРК, місцевій державній
адміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування
здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.

В Ст. 96 Конституції України закріплено, що Державний бюджет
затверджується щорічно на період з 1 січня по 31 грудня. Період дії акту
про бюджет і самого бюджету має назву бюджетного періоду (фінансовий
період). Згідно ст.3 БК такий бюджетний період встановлюється для всіх
бюджетів, що складають бюджетну систему України. У разі прийняття
Держбюджету на інший період, місцеві бюджети можуть бути прийняті на
такий же період.

БК визначає наявність особливих обставин, за який бюджетний період може
бути змінено:

введення воєнного стану

оголошення надзвичайного стану в Україні чи окремих місцевостях

оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації,
необхідність усунення природних чи техногенних катастроф.

В більшості країн встановлюється на 1 рік (календарний). В США, Англії,
Данії, Норвегії — не співпадає з календарним роком, що пояснюється
строками бюджетних парламентських сесій. /США — з 1 жовтня. В
Конституції було закріплено з 1 липня, але Конгрес не встигав
затверджувати і було внесено поправку до Конституції; Англія — 1
квітня/.

&

&

&

&

&

риває приблизно 2 роки.)

2. Поняття бюджетного права. Особливості бюджетно-правових відносин.

Бюджетне право України.

Сукупність фінансово-правових норм, що регулюють фінансові відносини,
які виникають у зв’язку з бюджетною діяльністю складають бюджетне право.

Предметом бюджетного права є відносини з приводу формування і
використання державного і місцевих бюджетів в Україні.

Бюджетно-правові норми регулюють відносини:

при встановленні бюджетної системи і бюджетного устрою;

щодо бюджетних повноважень держави та органів місцевого самоврядування;

встановленні структури доходів і видатків бюджетної системи, розподілом
їх між бюджетами різного рівня;

розмежуванням бюджетної компетенції між державою і органами місцевого
самоврядування а також органами місцевого самоврядування різних рівнів;

з організацією бюджетного процесу: складанні, розгляду, затвердженні
бюджетів, їх виконання та звітності про виконання; організацією
контролю за виконанням бюджету.

Здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Ці групи відносин, після врегулювання їх правовими нормами, стають
бюджетними правовідносинами. А оскільки це вид фінансових правовідносин,
то їм властиві і усі інші загальні ознаки.

Оскільки бюджетні правовідносини виникають на підставі закону про
бюджет, то вони мають періодичний характер і тривають 1 рік.

/31.12. — всі бюджетні рахунки закриті між суб’єктами цих відносин. В
бюджет нічого не надійде і не витратиться. Університет: бюджетне
фінансування припиняється в поточному році і буде вже в наступному, якщо
таке буде передбачено в бюджеті на новий рік/ Таким чином, після
закінчення бюджетного періоду ці відносини як правило поновлюються за
умови якщо в бюджет наступного періоду ці суб’єкти повинні або вносити
доходи, або мають право одержувати з нього асигнування.

В бюджетних правовідносинах бере участь більш вузьке коло суб’єктів ніж
у інших видах фінансових правовідносинах. Бюджетно-правові норми
встановлюють правила поведінки для особливого кола суб’єктів, кожен з
яких бере участь у розподілі доходів і видатків між бюджетами, одержанні
бюджетних асигнувань, у складанні, розгляді або затвердженні бюджетів.
Найбільш широкі повноваження мають представницькі органи влади:
парламент та місцеві ради, оскільки вони мають право на бюджет.

Ніколи не бувають суб’єктами окремі громадяни або недержавні юридичні
особи.

/По доходній частині з бюджетом пов’язано багато суб’єктів. Громадянин
теж пов’язаний але не безпосередньо — йому з бюджету нічого не
надходить. Заробітна плата нараховується роботодавцем – навіть якщо це
бюджетна установа. Для прикладу, університет фінансується з бюджету, а
викладач з університетом в трудових відносинах).

Умовно всі бюджетно-правові норми поділяють на матеріальні —
встановлюють і визначають матеріальний зміст бюджету тобто структуру
бюджетної системи, джерела доходів і направлення видатків, їх обсяги,
розмежування між ланками і резервні фонди.

Процесуальні норми утворюють інститут бюджетного процесу. Вони регулюють
відносини що виникають при складанні і розгляді проектів бюджетів,
затвердженні і виконанні бюджету, а також при складанні, розгляді і
затвердженні звіту про виконання бюджету. В Росії окремо виділено
контроль за бюджетною діяльністю.

Бюджетне законодавство є двох видів:

постійнодіюче

періодичне

Постійнодіюче.

Бюджетний кодекс України прийнятий ВР України 21 червня 2001 року – це
основний, центральний документ у бюджетному праві; Постанови Верховної
Ради України, Укази Президента України, Постанови КМУ.

Періодичне. Закон Про бюджет на відповідний рік; рішення місцевих
органів про місцевий бюджет.

Структура Бюджетного кодексу

Загальна частина (Розділи 1, глави 1 – 4)

Визначає загальні положення щодо бюджетного устрою України, описує
структуру бюджетної системи та її принципи, встановлює правила
здійснення державних запозичень, а також описує бюджетний процес та його
учасників

Особлива частина (Розділ 2 – 5)

Визначає структуру Державного та місцевих бюджетів, основні положення
щодо їх формування, розгляду, прийняття та виконання, а також процедури
бухгалтерського обліку та бюджетної звітності

Розділ “Міжбюджетні відносини” визначає основні правила стосунків між
державним бюджетом та бюджетами місцевого самоврядування, описує
принципи розмежування видатків бюджету, а також встановлює порядок
обрахунку міжбюджетних трансфертів та процедури їх виконання.

Розділ 5 Визначає процедуру контролю за дотриманням бюджетного
законодавства та відповідальність за його порушення

3. Бюджетна система України.

Бюджетна система України – сукупність державного бюджету та місцевих
бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і
адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

В ст.5 БК визначено, що бюджетна система України складається з
Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Конституція України, закріплюючи матеріальну і фінансову основу
місцевого самоврядування, визначає також і право територіальної громади
на бюджет. Законодавець у БК розмежовує місцеві бюджет і бюджети
місцевого самоврядування. Так бюджетами місцевого самоврядування є
бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань.
Місцевими бюджетами визнаються бюджет АРК, обласні, районні бюджети,
бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетний устрій країни визначається формою державного устрою. Україна —
унітарна держава, в якій визнається і гарантується місцеве
самоврядування, функціонування якого без власних бюджетів неможливо.
Крим — територіальна автономія — не державна.

/Росія — 3 рівні: федеративний, членів федерації, місцевих органів./

В Україні — 2-рівнева бюджетна система:

Державний бюджет

місцеві бюджети

Республіканський бюджет АР Крим — законодавець не виділяє як окрему
ланку, тому ми відносимо його до рівня місцевих бюджетів.

Кожен бюджет, який входить складовою частиною (ланкою у бюджетну
систему, затверджується окремо відповідним органом влади. Та є бюджет
який не затверджується це — консолідований (зведений) бюджет. Сукупність
усіх бюджетів є зведеним (консолідованим ) бюджетом. Він не
затверджується парламентом, а використовується для аналізу і визначення
засад державного регулювання економічного і соціального розвитку
Україїни. Згідно ст. 6 зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів
що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і
соціального розвитку держави.

Консолідований (зведений) бюджет утворюється на таких рівнях:

Державному

АРК

Обласному

районному

Міста з районним поділом

Консолідований (зведений) бюджет держави = (показники) державного
бюджету + Республіканський АР Крим + бюджети 24 областей +2 бюджети міст
республіканського (Києва та Севастополя).

Консолідований (зведений) бюджет області = обласний бюджет + бюджети
районів + бюджети міст обласного значення цієї області

Консолідований (зведений) бюджет міста Києва (Севастополя) = міського
бюджету + бюджети 14 районів м. Києва (3 з них включають селищні і
сільські бюджети.

Консолідований (зведений) бюджет району = районний бюджет + бюджети міст
районного підпорядкування + сільські і селищні бюджети.

Консолідований бюджет використовують для розрахунків мінімальних
соціальних і фінансових норм і нормативів, необхідних при бюджетному
плануванні і при аналізі ефективності використання бюджетних коштів, а
також є підставою для надання допомоги нижчестоящим бюджетам з
вищестоящих.

лIТЕРАТУРА

Бельський К.С. Финансовое право: наука, история, библиография.- М.:
Юрист, 1995.

Буковинський С.А. Концептуальні засади управління бюджетними коштами в
Україні // Фінанси України.- 2001.- №5.- с.24-33.

Василик О. Фінанси в економічній системі держави // Фінанси України.-
2000.- №1.- с.3-10.

Дєєва Н.М. Реформування фінансової системи – головна запорука зміцнення
державності ( у порядку обговорення) // Фінанси України.- 2000.- №9.-
с.134-140. (щодо реформування фінансового апарату)

Ивлиева М.Ф. Категория «финансы» и «финансовая деятельность государства»
в науке финансового права // Государство и право.- 2004.- №7.- С.20-26.

Іващук І.О. Фінансова система України // Фінанси України.- 2001.- №12.-
с.142-152.

Карасева М.В. Финансовая деятельность государства – основополагающая
категория финансово-правовой науки // Государство и параво.- 1996.-
№11.- с.75-84.

Концепцiя розвитку Мiнiстерства фiнансiв України // Фiнанси України.-
1997.- №3.- с.27-41.

Копитов С.М. Функції казначейства з виконання державного та місцевих
бюджетів // Фінанси України.- 2001.- №5.- с.45-50.

Косаняк В.Я. Національний банк як особливий центральний орган державного
управління у грошово-кредитній сфері: особливості правової природи //
Життя і право.- 2004.- №6.- с.30-37; Функції Національного банку України
як особливого центрального органу державного управління у
грошово-кредитній сфері // Життя і право.- 2004.- №8.- с.42-51.

Кравченко В.І. Економічні та фінансові проблеми формування
територіальних громад в Україні // Наукові праці НДФІ.- 1998.- №6.-
с.5-13.

Лютий І.О. Нові тенденції розвитку фінансової системи держави // Фінанси
України.- 2004.- №5.

Нечай А. Фінансова діяльність держави та фінансове право в сучасний
період: їх поняття // Право України.- 2000.- №1.- с.54-58; її ж:
Динамика финансовых отношений и новый поход к категориям финансового
права // Государство и право.- 2000.- №12.- с.33-38.

Нечай А.А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та
публічних видатків.- Чернівці: Рута, 2004.- 264с.; її ж: Актуальні
питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних
фондів.- Чернівці: „Рута”, 2004.- 376 с.

Похожие записи