Банкрутство юридичних осіб

Цивільний кодекс України встановлює, що у разі, коли вартість майна
юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів,
юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про
відновлення платоспроможності або визнання банкрутом. З цієї норми
важливо зробити два висновки:

1. Якщо при ліквідації юридичної особи має місце недостатність вартості
майна для задоволення вимог кредиторів, завжди застосовується ліквідація
шляхом банкрутства.

2. ЦК України докладно не регламентує відносини банкрутства юридичної
особи. Він фактично вміщує відсилкову норму щодо закону про відновлення
платоспроможності або визнання банкрутом.

Мова йде про ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом”. Згідно ним під неплатоспроможністю юридичної особи
розуміється неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати
після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед
кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати
зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не
інакше як через відновлення платоспроможності.

Банкрутством є визнана господарським судом неспроможність боржника
відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги
кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Важливим механізмом запобігання ліквідації юридичної особи шляхом
банкрутства є санація. Під санацією розуміють санація — система заходів,
що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою
запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована
на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також
задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом
кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або)
зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника. Іншими
словами, до підприємства – потенційного банкрута застосовується система
оздоровчих заходів организаційного й фінансового характеру, що
спрямовані на відновлення платоспроможності боржника. Слід зауважити, що
процедура санації може призвести до двох результатів:

Якщо заходи, передбачені процедурою санації виявилися ефективними,
підприємство відновлює свою платоспроможність. Воно продовжує ефективно
працювати й приностит прибуток. Про подальшу ліквідацію підприємства
шляхом банкруцтва, через це (оскільки підприємство стає платоспроможним)
мова вже не йде;

Якщо заходи, передбачені процедурою санації виявилися неефективними,
підприємство не відновлює свою платоспроможність. В цьому випадку
процедура банкротства продовжується далі.

В системі заходів, що спрямовані на оздоровлення діяльності
підприємства в ряді випадків застосовують реструктуризацію підприємства-
здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових,
технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема
шляхом його поділу з переходом боргових зобов’язань до юридичної особи,
що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну
форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме
фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску
конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та
задоволенню вимог кредиторів. Так, перед реструктуризацією підприєства
аналізують його организаційну структуру. Наприклад, на підприємстві є
один прибутковий цех, де встановлене нове обладнання, працюють
кваліфіковані працівники, виробляється продукція, що користується
попитом. Інші цехи мають застаріле обладнання, на якому не можна
виробляти конкурентоспроможну продукцію. Також в складі підприємства є
збиткові об’єкти соціально-культурного призначення: дитячи садочки,
бібліотека, клуб, база відпочинку тощо. Перший цих покриває збиткі
останніх структурних підрозділів через це підприємство стає
неплатоспроможним. Через реструктуризацію шляхом поділу підприємства
майно прибуткових виробничих одиниць відходить до однієї юридичної
особи; збиткових – до іншої. За рахунок цього заходу перша юридична
особа підвищує ефективність виробництва та здатно задовільняти вимоги
кредиторів.

Щодо боржника можуть застосовуватися такі судові процедури банкрутства:
розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення
платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються
ними за місцезнаходженням боржника. Право на звернення до господарського
суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник,
кредитор.

Справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності двох
умов:

Якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно
складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати;

Якщо ці вимоги не були задоволені боржником протягом трьох місяців після
встановленого для їх погашення строку.

Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або
кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи
кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або
установчими документами), громадянином — суб’єктом підприємницької
діяльності (його представником) і повинна містити:

найменування господарського суду, до якого подається заява;

найменування (прізвище, ім’я та по батькові) боржника, його поштову
адресу;

найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична
особа, якщо кредитор — фізична особа, в заяві зазначаються прізвище,
ім’я та по батькові, а також місце його проживання;

номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів
(обов’язкових платежів);

виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з
зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання,
розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа
про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку
боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до
виконання;

перелік документів, що додаються до заяви.

Заява боржника повинна містити також наступні відомості:

суму вимог кредиторів за грошовими зобов’язаннями у розмірі, який не
оспорюється боржником;

розмір заборгованості по податках і зборах (обов’язкових платежах);

розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та
здоров’ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам
боржника, виплаті авторської винагороди;

відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і
дебіторської заборгованості;

найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне
обслуговування боржника.

До заяви боржника додаються:

рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном)
боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою, крім
випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті;

бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і
бухгалтером підприємства-боржника;

перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його
місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави;

протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано
представника працівників боржника для участі в арбітражному процесі під
час провадження у справі про банкрутство;

інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Боржник зобов’язаний звернутися в місячний строк до господарського суду
з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких
обставин:

задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості
виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими
кредиторами;

орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або
законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення
про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи
про банкрутство;

при ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства
встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у
повному обсязі;

в інших випадках, передбачених Законом.

Порушення провадження у справі про банкрутство

Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше
ніж на п’ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та
державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження
у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до
розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника,
призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання
суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття
заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено
Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство
призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна призначається
на підготовчому засіданні.

У підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує
пояснення сторін, розглядає обгрунтованість заперечень боржника.

B

o

o

O

B

Zукованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про
порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне
найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити,
найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про
розпорядника майна.

За результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у
підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій визначаються:

розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про
банкрутство;

дата складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який має
бути складений та поданий до господарського суду на затвердження не
пізніше двох місяців та десяти днів після дати проведення підготовчого
засідання суду;

дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше трьох
місяців після дати проведення підготовчого засідання суду;

дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися
не пізніше трьох місяців і десяти днів після дати проведення
підготовчого засідання суду;

дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію
боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної
процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство, яке має
відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого
засідання суду.

Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників
провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати
заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з
порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в
ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів таінших
документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші
санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і
зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату
заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та
життю громадян, авторської винагороди, а також на вимоги кредиторів, які
виникли після порушення провадження у справі.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов’язаннями, на
які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в
установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний
керуючий. Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не
поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою
господарського суду, в провадженні якого знаходиться справа про
банкрутство боржника.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про
банкрутство.

Попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше трьох
місяців після проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє
засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження
у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до Закону.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог
кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які
не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій
зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються
розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата
проведення зборів кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги
кредиторів.

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать
кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього
засідання господарського суду розпорядник майна повідомляє кредиторів
згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів
кредиторів та організовує їх проведення.

Учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори,
вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. У зборах можуть брати
участь представник працівників боржника та арбітражний керуючий з правом
дорадчого голосу.

Збори кредиторів скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою
або ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких
складає не менше однієї третини всіх вимог, включених до реєстру вимог
кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів
кредиторів.

Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів
скликаються арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим
санацією, ліквідатором) протягом двох тижнів з дня надходження письмової
вимоги про їх скликання. Збори кредиторів проводяться за
місцезнаходженням боржника.

Кредитори, у тому числі і органи державної податкової служби, інші
державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю
справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), мають на зборах
кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів,
включених до реєстру вимог кредиторів, кратній тисячі гривень.

До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про:

вибори членів комітету кредиторів;

визначення кількісного складу комітету кредиторів, визначення його
повноважень, дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або
окремих його членів;

інші питання, передбачені цим Законом.

На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет
кредиторів у складі не більше семи осіб. Рішення про створення та склад
комітету кредиторів направляється до господарського суду.

8. До компетенції комітету кредиторів належить прийняття

рішення про:

вибори голови комітету;

скликання зборів кредиторів;

підготовку та укладення мирової угоди;

внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення
строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;

звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури
санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної
процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника
майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового
арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією,
ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних
угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість;

інші питання, передбачені Законом.

Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не
перевищує строку дії процедури розпорядження майном, установленого
відповідно до Закону, має право винести ухвалу про проведення санації
боржника та призначення керуючого санацією.

Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців. За клопотанням
комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може
бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план
санації, можуть бути:

реструктуризація підприємства;

перепрофілювання виробництва;

закриття нерентабельних виробництв;

відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини
боргів, про що укладається мирова угода;

ліквідація дебіторської заборгованості;

продаж частини майна боржника;

зобов’язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника,
зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу), та його
відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань;

виконання зобов’язань боржника власником майна боржника та його
відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань;

продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних
підприємств);

одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника,
які звільняються згідно з планом санації, який відшкодовується в першу
чергу

звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі
реалізації плану санації. Вихідна допомога у цьому разі виплачується за
рахунок інвестора, а за його відсутності — за рахунок реалізації майна
боржника або за рахунок кредиту, одержаного для цієї мети;

інші способи відновлення платоспроможності боржника.

Література

Грешников И.П. Субъекты гражданского права // С.-Петербург. Юридический
центр. 331 с.,

Шишка Р.Б. Новий погляд на підприємницьку правосуб’єктність // Вісник
Університету внутрішніх справ. — № 3-4. – 1998 . – с. 266-272;

Шишка Р.Б. и др. Предпринимательское право Украины: Учебник /

Р.Б.Шишка, А.М.Сытник, В.Н.Левков, и др./Под. общ. ред к.ю.н.Р.Б.Шишки.
Х., Эспада. 2001.,

Гражданское право Украины. Ч. 1. Под редакцией Пушкина А.А., Самойленко
В.М., Х.: Основа, 1996, 438 с.;

Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. (По изданию 1914 г.) // М.:
Спарк. – 1994, 335 с;

Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907
г.). М.: Спарк, 1995. – 556 с.; Цивільне право України: Академічний
курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред Я.М.Шевченко.-Т.1. Загальна
частина. К.: Вид. Дім “Ін Юре”, -2003, 520с.,

Відомості Верховної Ради України, 1992, N 31, ст.440

Похожие записи