Аспекти офіційного правотлумачення європейським судом з прав людини: до
постановки проблеми

Питання правотлумачної діяльності офіційних інтерпретаторів мають як
науково-теоретичне, так і суто прикладне значення, оскільки результати
цієї діяльності безпосередньо передують правозастосуванню та реалізації
права. Разом з тим такий процес притаманний всім видам правової
діяльності — правотворчості, правореалізації, правозастосуванню,
систематизації, правовому вихованню, пропаганді права тощо, оскільки у
правовому суспільстві тлумачення юридичних норм є стабілізуючим чинником
процесу регулювання суспільних відносин, сприяє підвищенню ефективності
правових норм, зміцненню законності, захисту прав людини і громадянина.
Окрім цього правоінтерпретаційний процес здійснює опосередкований
зв’язок між волею законодавця, суддівським розсудом, державою,
суспільством, окремою особою та інтересами цих груп.

Правоінтерпретаційний процес складається з двох стадій:
тлумачення-з’ясування та тлумачення-роз’яснення. Сам процес з’ясування
здійснюється певними способами та прийомами. Кожен спосіб зумовлений
особливостями, тому пропонується передусім виходити із завдань та
об’єкта тлумачення права (як об’єкта спеціального пізнання).

У наукових дослідженнях останніх років звернено увагу на невирішеність
проблеми визначення прийомів і правил з’ясування норм права та їх
подальшого об’єднання у способи тлумачення. Важливо зауважити, що деякі
автори взагалі не вбачають різниці між способами та прийомами, у теорії
права і на сьогодні немає єдності поглядів щодо кількості способів
тлумачення.

У ході аналізу науково-теоретичних джерел стосовно процесу
тлумачення-з’ясування доходимо висновку, що в його перебігу
використовується комплекс способів з’ясування та їхніх структурних
компонентів, які своєю чергою треба розглядати не відокремлено, а в
єдності та взаємозв’язку. У процесі тлумачення, як нам видається,
інтерпретатор не задумується над послідовністю використовуваних ним тих
чи інших способів (способу) з’ясування чи їхньої конкретної назви — адже
у цьому процесі він реалізує свої потенційні внутрішні інтелектуальні
можливості.

На сучасний період важливо дослідити способи тлумачення-з’ясування та
особливості їх використання стосовно інтерпретації положень Європейської
конвенції та інших юридичних норм щодо прав і свобод людини. Відомо, що
у правовому полі Ради Європи найвищою інстанцією такого тлумачення
виступає Європейський суд з прав людини, а в Україні — Конституційний
Суд. Конституційний Суд України вперше в історії нашої держави почав
здійснювати правотлумачення з урахуванням міжнародних стандартів, тому
порівняно з досвідом інтерпретаційної діяльності Європейського суду він
має відносно не тривалу практику тлумачення юридичних норм стосовно прав
і свобод людини. Проте, як його правотлумачувальна діяльність, так і ця
ж діяльність Європейського суду в українській теорії та практиці ще
повною мірою не відображені. При цьому зазначимо, що Європейський суд у
своїй діяльності активно використовує традиційні елементи
західноєвропейського права, в тому числі й правило прецеденту. Його
рішення обґрунтовуються не тільки відповідно до змісту норм, що
захищають права і свободи людини, але й принципів справедливості,
розумності, природного права, відповідності моральним критеріям
суспільної необхідності.

Як правило, тлумачення міжнародно-правових актів на практиці
здійснюється з дотриманням загальних принципів міжнародного права —
справедливості, розумності, природного права, відповідності моральним
критеріям суспільної необхідності та інших, вихідні положення яких
закріплені у Статуті ООН, Декларації про принципи міжнародного права,
документах Нарад по безпеці та співробітництву у Європі, а також
відповідно до змісту тих правил, що кодифіковані Віденською конвенцією
про право договорів. Тому визнання пріоритетів основних принципів
міжнародного права потребує уточнення самих цих принципів, їх кількості,
змісту або хоча б встановлення їх нормативного чи доктринального
переліку, чи хоча б самого визначення.

Питання, що стосуються принципів тлумачення міжнародних договорів,
зокрема норм щодо захисту прав і свобод людини, для сучасної України
мають особливе значення, оскільки зміст Декларації про державний
суверенітет, Закону України “Про дію міжнародних договорів на території
України”, Конституції України констатують пріоритетну силу
міжнародно-правових актів на території України. Міжнародні та
національні норми щодо прав і свобод людини у сучасній Україні повинні
тлумачитись відповідно до міжнародних та національних правових
приписів і принципів.

Зважаючи на такий науково-теоретичний стан у дослідженні принципів
тлумачення міжнародно-правових актів взагалі і міжнародних норм щодо
прав і свобод людини зокрема, нами враховано попередні здобутки у цій
сфері та зроблено спробу виявити і сформулювати (не претендуючи на
вичерпність та беззаперечність висновків) ті принципи тлумачення, що
застосовуються Європейським судом з прав людини у процесі інтерпретації
ним Конвенції та інших юридичних норм, що торкаються прав і свобод
людини. Разом з тим вважаємо, що виявлені нами у ході цього дослідження
характерні принципі/ правотлумачної практики Європейського суду можуть і
повинні використовуватись Конституційним Судом України у процес
тлумачення ним норм щодо прав і свобод людини.

Спираючись на узагальнення правотлумачної практики Європейського суду та
низки правоположень, сформульована у його рішеннях, нами встановлено, що
процес тлумачення Конвенції та інших зазначених норм підпорядкований
комплексній і взаємозалежній системі принципів, які є визначальними в
інтерпретації цих норм, управляють (керують) цим процесом. Цс принципи
забезпечення ефективності, пропорційності, автономності, певної свободи
національного угляду в процесі тлумачення Конвенції та інших юридичних
норм щодо прав і свобод людини. Поняття зазначених принципів виведені
нами зі змісту положень Конвенції та правоінтерпретаційної діяльності
Європейського суду стосовно тлумачення ним юридичних норм ; прав та
основних свобод людини і, головно, стосуються тлумачення норм Конвенції,
однак повною мірою можуть застосовуватись і при тлумаченні, що
здійснюється Конституційним Судом України. Забезпеченню таких принципів
підпорядкований будь-який спосіб чи вид тлумачення, зокрема
тлумачення-з’ясування, спрямований на інтерпретацію Конвенцї та інших
норм щодо прав і свобод людини. Виявлені та сформульовані принципи
інтерпретаційної діяльності найтісніше взаємодіють з оцінною групою
способів тлумачення-з’ясування юридичних норм у галузі прав і свобод
людини. Підпорядкованість правотлумачення цим принципам дає можливість
забезпечувати безпомилкову та ефективну інтерпретацію юридична норм.
Разом з тим принципи інтерпретації зумовлюють і особливості
застосовуваних способів тлумачення.

Література

В1СНИК. Хмельницького інститути регіонального управління та права

Похожие записи