Реферат на тему:

Аналогія закону і аналогія права

Норми цивільного права регулюють найбільш типові й характерні для
певного етапу суспільного розвитку майнові та немайнові відносини. Але
навіть найдосконаліша система права не може охопити всю різноманітність
суспільних відносин, які потребують правового регулювання.

Так, безпосередньо в Цивільному кодексі відсутня правова регламентація
багатьох питань, які виникають на практиці у зв’язку з медичним
обслуговуванням, внутрішніми перевезеннями пасажирів місцевим
транспортом, функціонуванням громадського харчування та іншими видами
повсякденного обслуговування.

Законодавець в ст. 4 ЦК- України прямо зазначає, що цивільні права та
обов’язки можуть виникати з дій громадян і організацій, які хоч і не
передбачені в законі, але в силу загальних засад і змісту «цивільного
законодавства породжують цивільні права і обов’язки.

Зміни в політичному житті й недоліки законодавчої техніки також сприяють
тому, що окремі суспільні відносини залишаються поза полем правового
регулювання.

Під прогалиною в праві звичайно розуміють випадки, коли певні суспільні
відносини потребують правового регулювання, але воно не передбачене
конкретним законом, правовою нормою.

Засобом усунення прогалин є правотворчість: прийняття нових норм або
редагування застарілих. Але суди не можуть чекати, поки прогалину в
праві усуне законодавець, і не надавати захисту інтересам громадян і
організацій, посилаючись на відсутність нормативної бази.

Вихід полягає в тому, що суду надається право розглядати такого роду
справи за допомогою аналогії.

Аналогія закону і аналогія права як засоби усунення прогалин в
законодавстві передбачені в ст. 11 ЦПК України: «В разі відсутності
закону, який регулює спірні відносини, суд застосовує закон, який
регулює подібні відносини, а за відсутності такого суд виходить із
загальних засад і змісту законодавства України».

Перший вид аналогії (за відсутності закону, який регулює спірні
відносини) носить назву «аналогія закону», другий (за відсутності і
закону, який регулює спірні відносини, і закону, який регулює подібні до
спірних відносини) — «аналогія права».

Аналогія закону має місце, якщо:

1) відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують
цивільно-правового регулювання;

2) ці відносини не регулюються якимись конкретними нормами права;

3) вирішення спору, який виник, не можливе, виходячи із засад і змісту
законодавства;

4) є закон, який регулює схожі відносини і який може бути застосований
за аналогією.

Вирішуючи справу шляхом використання аналогії закону, суд повинен не
лише послатися на конкретну норму закону, а й обгрунтувати, чому він
вважає можливим її застосувати. В певних випадках законодавець з метою
«нормативної економії» сам вказує на необхідність застосувати
аналогічний закон. Так, до договору міни застосовується ціла низка норм
(статей), які регулюють відносини, що виникають за договором
купівлі-продажу. В проекті ЦК України передбачено, що до відносин за
договором контрактації, не врегульованих правилами щодо контрактації,
застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу і правила
про договори поставки, якщо інше не передбачено договором, законом або
іншими правовими актами.

Зустрічаються і більш суттєві прогалини в законі. В ньому бувають
відсутні не лише прямі норми, але й аналогічні. Такі прогалини
заповнюються за допомогою аналогії права. При використанні аналогії
права необхідно зазначати, якими засадами і змістом цивільного
законодавства суд керується, оскільки без такого детального
аргументування рішення суду вважається необгрунтованим.

Похожие записи