Кафедра адміністративного права

Тема: » Адміністративно-правовий статус громадських об»єднань»

Зміст

Вступ

1. Поняття і види об»єднань громадян.

2. Відмінність громадських об»єднань від державних органів: аспекти
співробітництва.

3. Легалізація та правосуб»єктивність об»єднань громадян.

4. Віповідальність за порушення законодавства.

5. Закон України «Про громадські об»єднання»

Висновки

Вступ

У суспільстві діють норми (запроваджені або узаконені правила
поводження), що впливають на людську поведінку і стосунки різного роду.

Норми можуть мати своїм предметом ставлення людини до зовнішньго світу
і до самої себе (це норми моральні), до Творця (це норми релігійні), до
іншої людини або об»єднань осіб. Останні є юридичними нормами. Головна
функція цих норм — у розмежуванні інтересів, а також в обмеженні свободи
кожного ів інтересах всіх членів суспільства.

Суспільний зв»язок (відношення) між людьми полягає у тому, що вони є
усвідомлення загальних цілей або будучи вимушені життєвою необхідністю,
визнають себе зобов»язаними слідувати певним, більш чи менш одинаковим
для всіх членів суспільства, нормам поведінки, що ними ж виробляються.

Роль права полягає в регулюванні, стабілізації, упорядкуванні,
уніфікації всього того, що носить характер випадковості, тимчасовості,
окремості.

Адміністративне публічне право є внутрішнім публічним правом, бо
охоплює правові норми, що застосовуються до відносин між державою та
юридичними особами, які належать до іноземної держави. Такі нарми,
наприклад, містяться у Законах України «Про об»єднання громадян», «Про
власність», «Про підприємства» тощо.

Адміністративне приватне право охоплює сукупність норм, що регулюють
відносини управлінського характеру, які виникають між державою та
фізичними особами на підставі юридичних актів. Це законодавство, що
регулює паспортний режим, порядок пересування іноземних громадян у
країні, організації і проведення демонстрацій, мітингів, діяльність по
реєстрації актів приватно-правової властивості у місцевих органах
виконавчої влади (ліцензування підприємства, реєстрація релігійної
громади тощо).

В даній курсовій роботі, тема якої адміністративно-правовий статус
громадстких об»єднань, ми розглянемо слідуючі питання: поняття і види
об»єднань громадян; відмінні ознаки об»єднань і державних органів:
аспекти співробітництва; легалізація та правосуб»єктивність об»єднань
громадян; відповідальність за порушення законодавства. А також дамо
визначення основних понять і канонів, які стосуються до об»єднань
громадян.

1. Поняття і види об»єднань громадян.

Об»єднання громадян — узагальнююче поняття для багатьох форм
громадської активності, що мотивується по-різному: переконанням людей,
потребою в самовираженні, у спілкуванні, бажанням здобути правові та
матеріальні блага, принести користь суспільству тощо.

Типологія об»єднань дозволяє дати їм більш докладну характеристику.
Так, за типом членства бачимо об»єднання громадян з індивідуальним
членством (наприклад, політичні партії), з колективним членством
(товариства дружби з зарубіжними країнами), із змішаним членством
(спілка юристів). За ознакоюспеціалізації можна виділити товариства
наукові, культосвітні, фонди розвитку і цільового призначення,
комерційні фонди тощо. Відповідно до завдань, що їх висувають об»єднання
громадян, можна виділити: організації, орієнтовані на створення нових
цінностей (ннауково-технічні товариства); на оздоровлення духовних
потреб, свободи сумління людей (релігійні організації); на вирішення
справ суспільства, місцевого життя (органи місцевого і регіонального
самоврядування, товариства охорони пам»яток та старожитностей,
природного середовища, альтруїстичні фонди, «Червоний Хрест» тощо); на
задоволення інтересів своїх членів, взаємодопомогу в питаннях поліпшення
їхнього соціального й економічного стану (споживча кооперація, клуби за
інтересами, товариства сліпих, глухих, нумізматів, спортивні
товариства).

Але найхарактернішою для пізнання якостей і особливостей ою»єднань є
їх класифікація за ознакою організаційно-правових властивостей,
відповідно до якої можна виділити масові громадські організації,
організації громадської самодіяльності та органи громадського
самоуправління. Перші характеризуються тим, що виникаючи за ініціативою
громадян і на добровільній основі, мають статутний характер, фіксоване
членство, яке зобов»язує брати участь у роботі первинних утворень
об»єднання і створенні матеріальної бази через систему внесків. Їх
характеризує виборний порядок утворення керівних органів, централізована
структура, що передбачає поряд з первісними організаціями і центральні
органи, широке використанняметоду самоврядування. Домасових громадських
організацій належать профспілки, добровільні товариства, творчі спілки,
фонди, політичні партії, релігійні і кооперативні організації та ін.

Другий різновид об»єднують їз першим добровільний порядок утворення,
формування керівних ланок методом обрання; статутний характер (статут
нерідко затверджується органами законодавчої чи виконавчої влади).
Водночас відмінною обставиною є невисокий ступінь організаційного
оформлення: відсутність членства, індивідуального прийому, внесків.
Відмінністю організацій громадської самодіяльності є їхня
децентралізація.

Органи громадського самоуправління — це органи асоціативного типу
подібно до інших різновидів громадських організацій (батьківські
комітети; вуличні, домові комітети; ради самоуправління на територіях
ЖЕКів, ради директорів, ради трудових колективів тощо).

З огранами громадської самодіяльності їх зближують організаційні
ознаки. Це регламентарне членство, відсутність системи внесків,
децентралізація та саморегуляція (добровільні народні дружини по охороні
громадського порядку, товариські суди та ін.).

Отже, об»єднання громадян — узагальнююче поняття для багатьох форм
громадської активності. Але у будь-якомуразі об»єднання громадян — це
добровільне громадське формування, створене на грунті єдності
інтересівдля спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод (Закон
України «Про об»єднання громадян» 1992 р.).

Зазначений вище законпро об»єднання громадян розглядає об»єднання як
родове поняття, що поділяється на два види — політичні партії і
громадські організації, на які закон і поширюється. Але під дію цього не
підпадають об»єднання громадян, що мають основною метою одержання
прибутків, комерційні фонди, релігійні, кооперативні організації, органи
громадської самодіяльності тощо, порядок створення і діяльність яких
визначається відповідним законодавством. Наприклад, особливості
правового регулювання діяльності профсрілок визначаються Законом України
«Про профспілки».

2. Відмінні ознаки об»єднань і державних органів: аспекти
співробітництва.

Об»єднання громадян мають чіткі відмінності від державних огранів:

І. Держава (її органи) — всеосяжна організація суспільства, виразник
інтересів більшості населення, з особистими інтересами службовців не
пов»язана. Форми державної організації виникають внаслідок свідомого
конструювання соціальних відносин (державні законодавчі і виконавчі
органи створюють юридичні норми, на їх підставі видають правозастосовчі
акти, домагаються їх здійснення за допомогою державного примусу).
Державні органи (зокрема виконавчої влади) функціонують в інтересах всіх
громадян, а обов»язки цих органів по обслуговуванню громадян складають
право останніх. Об»єднання ж громадян репрезентують окремі групи
населення або працівників; їх мета виробляється «ізсередини» і є
узагальненням індивідуальних інтересів учасників. Об»єднання громадян —
система соціальних контактів, що складаються спонтанно. Норми, які
визначають життєздатність об»єднань, — норми соціальні, а не юридичні.
Основним організаційним методом діяльності є переконання, яке і
забезпечую виконання соціальних норм. Заходи (санкції) виражені як воля
членів даної організації на основі її статуту.

ІІ. Державні органи проводять у життя свої функції і завдання через
систему виконавчої влади, основу якої складають оплачуваний службовий
апарат, адміністративний розпорядок, принцип єдиноначальності,
призначуваність. Об»єднання ж громадян також можуть створювати
оплачуваний апарат, але він організаційно невеликий, обслуговує основні
організаційні завдання, основну ж масу функцій громадського управління
здійснюють члени об»єднань добровільно в порядку громадської роботи.
Застосовується принцип обрання керівників, що зумовлює залежність
керівників від керованих.

Основою співробітництва держорганів та об»єднань громадян є те , що
обидві організаційні системи є частинами єдиного цілого — політичної
організації суспільства, об»єднують їх одні і ті самі соціальні
інтереси.

Співробітництво органів держави і об»єднань громадян поширюється на
всі галузі діяльності.

У ході співробітництва об»єднання громадян беруть участь у
виробленні державної політики, державно-управлінських рішень шляхом
внесення пропозицій у державний орган з приводу рішень. Із цією метою
вони можуть проводити масові заходи, розповсюджувати інформацію, свої
ідеї тощо. Значне місце у правовому статусі займає діяльність по
формуванню органів законодавчої влади та місцевого, регіонального
самоврядування. У різних формах об»єднання громадян беруть участь у
масовому контролі діяльності органів виконавчої влади. Є помітним на
практиці громадський конторль профспілок у формах різних контрольних
комісій, рейдових бригад за використанням суспільних фондів споживання,
за дотриманням техніки безпеки, прромислової санітарії. Органи
профспілок здійснюють контроль за дотриманням трудового законодавства.
Органи робочого контролю, що створюються місцевою адміністрацією,
виявляють порушення у сферах торгівлі, транспортування товарів народного
споживання. Чільне місце посідає висунення кандидатів у народні
депутати.

В окремих випадках державні органи уповноважують об»єднання громадян
виконувати деякі державно-управлінські функції. Так, свого часу
профспілкам було передано уволодіння й оперативно-господарське
управління санаторії.

3. Легалізація та правосуб»єктивність об»днань гшромадян.

Велике значення в юридичному забезпеченні об»єднань громадян мають
норми адміністративного права. Саме цією галуззю права регулюються
питання легалізації і членства, право- та дієздатності,
контрольно-наглядова діяльність, сфера юридичної відповідальності за
правопорушення.

Легалізація, тобто переведення на законно оформлене становище або
офіційне визнання, здійснюється шляхом реєстрації об»єднання громадян
або повідомлення про заснування. При цьому політичні партії та
міжнародні організації підлягають обов»язковій реєстрації в Міністерстві
юстиції, а легалізація громадської організації здійснюється відповідно
Мінюстом України, органом місцевої державної адміністрації, виконкомами
Рад народних депутатів.

Легалізації (реєстрації) не підлягають об»єднання громадян, які
ставлять метою зміну шляхом насильницьких дій конституційного ладу,
підрив безпеки держави, обмеження прав людини, пропаганду війни тощо.
Якщо таку мету ставить раніш легалізоване об»єднання громадян, його
діяльність забороняється у судовому порядку, а об»єднання розпускається
(ліквідується). Рішення ж відповідних державних органів щодо відмови у
легалізації можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Склалося два канали формування правосуб»єктності об»єднань
громадян. У першому випадку їх утворення та діяльність підпорядковані
виключно нормам законодавчих актів — або «Закону про об»єднання
громадян», або іншим спеціальним законам. При цьому внутрішнє життя —
організація, взаємовідносини членів, підрозділів, дисциплінарна
відповідальність — регулюється корпоративними нормами, виробленими
самими об»єднаннями на основі звичаїв, традицій, особливостей конкретних
корпоративних зв»язків. Це наприклад, селянська та
християнсько-демократична партії, органи місцевого самоврядування,
адвокатура, Народний Рух України, добровільна народна дружина по охороні
громадського порядку тощо. До об»єднань громадян цього типу відносимо
також об»єднання, що мають на меті одержання прибутків (кооперативи,
комерційні структури).

В іншому випадку об»єднання громадян формуються і діють виключно на
базі норм самих об»єднань, тобто норм внутрішніх, закладених у статутних
документах громадських формувань: ради директорів і підприємств,
загальгих зборів трудових колективів, власників майна, їхніх виборчих
органів — рад і т.д., і т.п.

Але в кожному разі зовнішні стосунки об»єднань громадян, що
виникають на грунті використання засобів транспорту, зв»язку,
автозаправних матеріалів, природних ресурсів, енергоносіїв тощо,
регулюються адміністративно-правовими нормами.

На юридичному статусі об»єднань громадян позначається і те, що вони
можуть мати у своїй власності грошові кошти, підпприємства, будови,
споруди, обладнання, інвертар, культурно-освітні фонди, майно, необхідне
для забезпечення статутної діяльності (Закон України «Про власність»,
1991 р.). Управління ж ними здійснюється на підставі норм
адміністративного та трудового права. У цій самій сфері органи держави
можуть визначати межі та способи реалізації прав і обов»язків об»єднань
громадян, що займаються виробничо-господарською діяльністю, у податковій
справі, в питаннях адміністративно-дозвільної системи.

Суб»єктами права володіння, користування та розпорядження є статутні
органи управління об»єднань громадян. Звідси й право об»єднань виступати
учасниками цівільно-правових відносин, захищати й представляти свої
законні інтереси, інтереси своїх членів, набувати нових майнових і
немайнових прав та обов»язків (такими правами не наділяються політичні
партії).

Отже, об»єднання громадян — суб»єкт права, що має позицію сторони
щодо органу виконавчої влади, а отже, наділений правами у
державно-управлінських відносинах, які регулюються нормами
адміністративного права, внаслідок чого й мають форму
адміністративно-правових відносин.

4. Відповідальність за порушення законодавства.

До державних органів, що здійснюють нагляд за виконанням діючого
законодавства та інших загальнобов»язкових правил (положень, статутів),
належать органи прокуратури, фінансові органи, державні податкові
інспекції та ін.

За порушення законодавчих і нормативних актів на об»єднання громадян
у судовому порядку накладаються репресивні та припиняльні санкції, які
за своїм характером є об»єктивними (застосовуються до самих об»єднань).
Це — штраф і попередження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності
об»єднання, його примусовий розпуск (ліквідація).

Що стосується службових осіб та громадян — порушників відповідного
законодавства, то вони є суб»єктами відповідальності дисциплінарної,
цивільно-правової, адміністративної чи кримінальної, а застосовується до
них відповідно санкції суб»єктивні як репресивного, так і репараційного
характеру.

5. Закон України «Про громадські об»днання»

Право громадян на свободу об»єднання є невід»ємним правом людини,
закріпленим загальною декларацією прав людини, і гарантується
Конституцією та заеонодавством України. Держава сприяє розвитку
політичної иа громадської активності, творчої ініціативи громадян і
створює рівні умови для діяльлності їх об»єднань.

І. Загальні положення.

С т а т т я 1. Об»єднання громадян.

Об»єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на
основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав
і свобод.

Об»єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація,
спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією
або громадською організацією.

Для цього Закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації,
об»єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків,
комерційні фонди, органи місцевого та регіонального самоврядування (в
тому числі ради і комітети мікрорацонів, будинкові, вуличні, квартальні,
сільські, селищні комітети), органи громадської самодіяльності (народні
дружини, товариські суди тощо), інші об»єднання громадян, порядок
створення і діяльності яких визначається відповідним законодавством.

Особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються
Законом України про профспілки.

С т а т т я 2. Політична партія.

Плітичною партією є об»єднання громадян — прихильників певної
загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною
метою участь у вироблені державної політики, формуванні огранів влади,
місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі.

С т а т т я 3. Громадські організації.

Громадською організацією є об»єднання громадян для задоволення та
захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових,
національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

С т а т т я 4. Обмеження на створення і діяльність

об»єднань громадян.

Не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об»єднань
громадян забороняється у судовому порядку, коли їх метою є:

зміна шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій
протизаконній формі територіальної цілісності держави;

підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іноземних
держав;

пропаганда війни, насильства чи жорстокості, фашизму та неофашизму;

розпалювання національної та релігійної ворожнечі;

створення незаконних воєнізованих формувань;

обмеження загальновизнаних прав людини.

С т а т т я 5. Законодавство про об»єднання громадян.

ІІ. Засади діяльності та статус об»єднань громадян.

С т а т т я 6. Принципис творення та діяльності громадян.

Об»єднання громадян створюються і діють ан основі добровільності,
рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та
гласності. Вони вільні у виборі напрямків своєї діяльності.

Обмеження діяльності об»єднань громадян може встановлюватись тільки
Конституцією та законами України.

Всі основні питання діяльності об»єднань громадян повинні вирішуватись
на зборах всіх членів або представників членів об»єднання.

Об»єднання громадян повинно регулярно обнародувати свої документи,
склад керівництва, дані про джерела фінансування та витрати.

С т а т т я 7. Заборонення обмеження прав і свобод
громадян у
зв»язку з їх належністю або неналежностю до об»єднань громадян.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об»єднання громадян.
Належність чи неналежність до об»єднань громадян не може бути підставою
для обмеження прав і свобод або надання державою будь-яких пільг чи
переваг.

С т а т т я 8. Держава та об»єднання громадян.

Держава забезпечує додержання прав і законних інтересів об»єднань
громадян, легалізованих у порядку, передбаченому цим Законом.

С т а т т я 9. Статус об»єднань громадян.

Об»єднання громадян України утворюються і діють з всеукраїнським,
місцевим та міжнародним статусом.

До всеукраїнських об»єднань громадян належать об»єднання, діяльність
яких поширюються на територію всієї України і які мають місцеві осередки
у бідьшості її областей.

До місцевих об»єднань належать об»єднання, діяльність яких поширюється
на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або
регіону. Територія діяльності самостійно визначається об»єднанням
громадян.

Громадська організація є міжнародною, якщо її діяльність поширюється на
територію України і хоча б на територію однієї іншої держави.

Політичні партії в Україні створюються і діють з всеукраїнським
статусом.

С т а т т я 10. Спілки об»єднань громадян

Об»єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати або
вступати між собою в спілки (союзи, асоціації тощо), утворювати блоки та
коаліції, укладати між собою угоди про співробітництво і взаємодопомогу.

Створення і легалізація спілок об»єднань громадян, порядок їх
діяльності та ліквідації здійснюються відповідно до цього закону.

ІІІ. ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОБ»ЄДНАНЬ
ГРОМАДЯН

С т а т т я 11. Засновники об»єднань громадян

Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України,
громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а
молодіжних та дитячих організацій — 15-річного віку.

С т а т т я 12. Членство об»єднань громадян

Членами громадських організацій, крім молодіжних та дитячих, можуть
бути особи, які досягли 14 років. Вік членів молодіжних та дитячих
громадських організацій встановлюється їх статутами.

С т а т т я 13. Статут об»єднань громадян

Об»єднання громадян дії на основі статуту.

Статут об»єднання громадян повинен містити:

1) назву об»єднання громадян, його статус та юридичну адресу;

2) мету та завдання об»єднання громадян;

3)умови і порядок прийому в члени об»єднання громадян, вибуття з нього;

4) права і обов»язки членів;

5) порядок утворення і діяльності статутних органів об»єднання,
місцевих осередків та їх повноваження;

6) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна
об»єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та
іншої діяльності, необхідної для виконання статутних завдань;

7) порядок внесення змін і доповнень до статуту;

8) порядок припинення діяльності об»єднання і вирішення майнових
питань, пов»язаних з його ліквідацією.

Статут об»єднання громадян не повинен суперечити законодавству України.

С т а т т я 14. Легалізація об»єднань громадян

Легалізація об»єднання громадян здійснюється шляхом їх реєстрації або
повідомлення про заснування.

С т а т т я 15. Реєстрація об»єднань громадян

Для реєстрації об»єднань громадян його засновники подають заяву. До
заяви додаються статут, протокол установчого з»їзду або загальних
зборів, відомості про склад керівництва центральних статутних органів,
дані про місцеві осередки, документи про сплату реєстраційного збору.
Політичні партії подають також свої програмні документи.

С т а т т я 16. Відмова у реєстрації

У реєстрації об»єднанню громадян може бути відмовлено, якщо його
статутні документи або інші документи, подані для реєстрації об»єднання,
суперечать законодавству України.

С т а т т я 17. Повідомлення про заснування

Громадські організації, їх спілки можуть легалізувати своє заснування
шляхом письмового повідомлення відповідно Міністерству юстиції України,
місцевим органам державної виконавчої влади.

С т а т т я 18. Символіка об»єднань громадян

Об»єднання громадян можуть використовувати свою власну символіку.

С т а т т я 19. Припинення діяльності
об»єднання громадян

Припинення діяльності об»єднання громадян може бути проведено шляхом
його реорганізації або ліквідації.

ІУ. ПРАВА ОБ»ЄДНАНЬ, ГОСПОДАРСЬКА ТА ІНША КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

С т а т т я 20. Права зареєстрованих об»єднань громадян

Для здійсненняцілей і завдань, визначених у статутних документах,
зареєстровані об»єднання громадян користуються правом:

виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і
немайнові права;

представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх
членів у державних та громадських органах;

брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи;

ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об»єднання
громадян, надавати допомогу у їх створенні;

створювати установи та організації;

одержувати від органів державної влади і кправління та органів
місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх
цілей і завдань;

вносити пропозиції до органів влади і управління;

розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі;

засновувати засоби масової інформації.

С т а т т я 21. Власність об»єднань громадян

Об»єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно,
необхідне для здійснення його статутної діяльності.

С т а т т я 22. Обмеження щодо одержання коштів та іншого майна
політичними партіями, їх установами та організаціями

Політичним партіям, їх установам та організаціям забороняється прямо
або опосередковано отримувати кошти та інше майно від:

іноземних держав та організацій, міжнародних організацій, іноземних
громадян та осіб баз громадянства;

державних органів, державних підприємств, установ та організацій, крім
випадків передбачених законами України;

підприємств, створених на основі змішаної форми власності, якщо участь
держави або іноземного учасника в них перевищує 20 відсотків;

нелегалізованих об»єднань громадян;

анонімних пожертвувачів.

Політичні партії не мають права одержувати доходи від акцій та інших
цінних паперів, їм забороняється мати рахунки в іноземних банках та
зберігати в них коштовності.

С т а т т я 23. Здійснення права власності

Право власності об»єднань громадян реалізують їх вищі статутні
управління в порядку, передбаченому законодавством України та статутними
документами.

С т а т т я 24. Господарська та інша комерційна діяльність

З метою виконання статутних завдань і цілей зареєсьровані об»єднання
громадян можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну
діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із
статусом юридичниї особи, заснування підприємств в порядку,
встановленому законодавством.

У. НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОБ»ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА
ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

С т а т т я 25. Державний нагляд та контроль за діяльністю об»єднань
громадян

Державний контроль за діяльністю об»єднань громадян здійснюється
державними органами у порядку, передбаченому законодавством України.

С т а т т я 26. Порядок здійснення фінансового контролю

Об»єднання громадян у встановленому порядку подають фінансовим органам
декларації про свої доходи та витрати.

С т а т т я 27. Відповідальність за порушення законодавства

Посадові особи легалуючих об»єднань громадян та громадяни за порушення
законодавства про об»єднання громадян несуть дисциплінарну,
цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.

С т а т т я 28. Види стягнення

За порушення законодавства до об»єднань громадян можуть бути
застосовані такі стягнення:

попередження;

штраф;

тимчасова заборона окремих видів діяльності;

тимчасова заборона діяльності;

примусовий розпуск.

С т а т т я 29. Попередження

При вчиненні об»єднанням громадян правопорушення, яке тягне за собою
обов»язкового застосування іншого виду стягнення, передбаченого цим
Законом, відповідний легалізуючий орган виносить письмове попередження.

С т а т т я 30. Штраф

В разі грубого або систематичного вчинення правопорушень за поданням
легалізуючого органу або прокурора на об»єднання громадян може бути
накладений штраф в судовому порядку.

С т а т т я 31. Тимчасова заборона окремих видів діяльності або всієї
діяльності об»єднання громадян

З метою припинення незаконної діяльності об»єднання громадян за
поданням легалізуючого органу або прокурора суд може тимчасово
заборонити окремі види діяльності або тимчасово заборонити діяльність
об»єднання громадян на строк до трьох місяців.

При усуненні причин, що стали підставою для тимчасової заборони, за
клопотанням об»єднання громадян його діяльність може бути відновлена
судом в повному обсязі.

С т а т т я 32. Примусовий розпуск об»єднання громадян

За поданням легалізуючого органу або прокурора рішенням суду об»єднання
громадян примусово розпускається у випадках:

1) вчинення дій, передбачених ст. 4 цього Закону;

2) систематичного або грудого порушення вимог ст. 22 цього Закону;

3) зменшення кількості членів політичної партії до числа, коли вона не
визнається як така.

Рішення про розпуск всеукраїнських та міжнародних об»єднань громадян
приймається Конституційним Судом України.

УІ. МІЖНАРОДНІ ЗВ»ЯЗКИ ОБ»ЄДНАННЬ ГРОМАДЯН. МІЖНАРОДНІ ОБ»ЄДНАННЯ
ГРОМАДЯН

С т а т т я 33. Міжнародні зв»язки об»єднань громадян

Громадські організації, їх спілки відповідно до своїх статутів можуть
засновувати або вступати в міжнародні громадські організації, утворювати
міжнародні спілки об»єднань громадян, підтримувати прямі міжнародні
контакти і зв»язки, укладати відповідні угоди, а також брати участь у
здійсненні заходів, що не суперечать міжнародним зобов»язанням України.

Політичні партії мають право засновувати або вступати в міжнародні
спілки, статутами яких передбачено створення лише консультативних або
координуючих центральних органів.

С т а т т я 34. Міжнародні громадські організації. Філіали іноземних
громадських організацій

Міжнародні громадські організації, філіали, відділення, представництва,
інші структурні осередки громадських організацій іноземних держав на
території України діють відповідно до цього Закону, інших законодавчих
актів України.

Висновок

В даній курсовій роботі, тема якої адміністративно-правовий статус
громадстких об»єднань, ми розглянули слідуючі питання:

-поняття і види об»єднань громадян;

-відмінні ознаки об»єднань і державних органів: аспекти
співробітництва;

-легалізація та правосуб»єктивність об»єднань громадян;

-відповідальність за порушення законодавства.

А також дали визначення основних понять і канонів, які стосуються до
об»єднань громадян.

Список використаних першоджерел.

1. Адміністративне право: Курс лекцій: для студентів юридичних вузів та
факультетів. — К.: Вентурі, 1996. — 208 ст.

2. Адміністративне право. Підручник під редакцією Павловського Р.С.,
К.: Вища школа . ; 1986р.

3. Адміністративне право. Підручник під редакцією Попова В.І. та
Студенткіна М.С., М.: Юридична література.; 1988р.

4. Закон України «Про об»єднання громадян» , 1992 р.

5. Постанова Верховної Ради України «Про порядок впровадження в дію
Закону України «Про об»єднання громадян», 1992 р.

Похожие записи