Реферат

На тему:

Адміністративно-правові заходи боротьби з правопорушеннями
неповнолітніх

Одним із завдань органів внутрішніх справ є організація роботи по
запобіганню бездоглядності і правопорушень серед неповнолітніх,
застосування необхідних заходів адміністративного та виховного впливу.
Статтею 24 КпАП України встановлено, що до осіб віком від шістнадцяти до
вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення,
застосовуються такі заходи впливу:

зобов’язання публічно або в Іншій формі попросити вибачення у
потерпілого;

застереження;

догана або сувора догана;

4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх
замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх
згодою, а також окремим громадянам на їх прохання (ст. 24 КпАП України).

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років
таких правопорушень, як дрібне розкрадання державного або колективного
майна; порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів,
правил користування ременями безпеки або мотошоломами; перевищення
водіями транспортних засобів швидкості руху, невиконання сигналів
регулювання дорожнього руху, порушення правил перевезення людей та інших
правил дорожнього руху; порушення водіями транспортних засобів правил
проїзду залізничних переїздів, порушення водіями правил дорожнього руху,
що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів,
шляхових споруд та іншого майна; Інші порушення правил дорожнього руху;
керування транспортними засобами особами, які не мають права керувати;
порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами, водіями та
іншими особами; керування транспортними засобами (за винятком річкових
або маломірних суден) особами в стані сп’яніння; дрібне хуліганство;
стрільба з вогнепальної зброї в населених пунктах і в невідведених для
цього місцях або з порушенням установленого порядку; злісна непокора
законному розпорядженню чи вимозі працівників міліції,
військовослужбовців; порушення громадянами порядку придбання,
зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної
гладко-стольної мисливської зброї; правил зберігання або перевезення
вогнепальної зброї і бойових припасів; строків реєстрації
(перереєстрації) вогнепальної зброї і правил взяття її на облік;
ухилення від реалізації вогнепальної, холодної або пневматичної зброї і
бойових припасів; порушення працівниками торговельних підприємств
порядку продажу вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї і бойових
припасів; порушення працівниками підприємств, установ, організацій
правил зберігання або перевезення вогнепальної зброї і бойових припасів,
— вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних
підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи
правопорушника до неповнолітніх (за винятком осіб, які вчинили злісну
непокору законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції; народного
дружинника, військовослужбовця) можуть бути застосовані заходи впливу,
передбачені ст. 24 КпАП України.

Законом України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та
спеціальні установи для неповнолітніх»1 визначено правові основи
діяльності органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних
установ для неповнолітніх, на які покладається здійснення соціального
захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли
вісімнадцятирічного віку. Ці завдання покладаються на:

— Комітет у справах неповнолітніх Кабінету Міністрів України, служби у
справах неповнолітніх уряду Автономної Республіки Крим, виконавчих
комітетів обласних, міських, районних у містах,

районних Рад;

— загальноосвітні школи та професійні училища соціальної реабілітації
неповнолітніх органів освіти;

— центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх органів охорони
здоров’я;

притулки для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх;

— суди;

— кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;

приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ;

виховально-трудові колонії Державного департаменту України з питань
виконання покарань.

У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед
неповнолітніх беруть участь у межах своєї компетенції інші державні
органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи й
організації незалежно від форм власності та окремі громадяни.

Діяльність органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних
установ для неповнолітніх здійснюється на таких принципах:

законності;

застосування переважно методів виховання і переконання, що передбачають
вжиття примусових заходів лише тоді, коли вичерпані усі інші заходи
впливу на поведінку неповнолітніх;

гласності, тобто систематичного інформування про стан правопорушень
серед неповнолітніх, роботу Комітету і служб у справах неповнолітніх та
спеціальних установ для неповнолітніх у відкритій державній статистиці,
засобах масової інформації;

збереження таємності про неповнолітніх, які вчинили правопорушення і до
яких застосувалися заходи індивідуальної профілактики;

неприпустимості приниження честі і гідності неповнолітніх, жорстокого
поводження з ними.

На вказані вище органи покладається завдання профілактики правопорушень
серед неповнолітніх. Згідно зі ст. З Закону під профілактикою
правопорушень серед неповнолітніх слід розуміти діяльність органів і
служб у справах неповнолітніх, спеціальних установ для неповнолітніх,
спрямовану на виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню
неповнолітніми правопорушень, а також позитивний вплив на поведінку
окремих неповнолітніх на території України, в її окремому регіоні, в
сім’ї, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм
власності, за місцем проживання.

Серед названих вище органів і служб у справах неповнолітніх та
спеціальних установ по соціальному захисту і профілактиці неповнолітніх
в системі внутрішніх справ створюються:

кримінальна міліція у справах неповнолітніх;

приймальники-розподільники для неповнолітніх;

виховально-трудові колонії Державного департаменту України з питань
виконання покарань.

Кримінальна міліція у справах неповнолітніх є складовою частиною
кримінальної міліції органів внутрішніх справ і створюється на правах
самостійного підрозділу в головних управліннях МВС України в Автономній
Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управліннях МВС
України, міста Севастополя, областей, управліннях внутрішніх справ МВС
України на транспорті.

Кримінальна міліція у справах неповнолітніх зобов’язана:

проводити роботу щодо запобігання правопорушенням неповнолітніх;

виявляти, припиняти та розкривати злочини, вчинені неповнолітніми,
вживати з цією метою оперативно-розшукових і профілактичних заходів,
передбачених чинним законодавством;

розглядати у межах своєї компетенції заяви і повідомлення про
правопорушення, вчинені неповнолітніми;

здійснювати досудову підготовку матеріалів про правопорушення, вчинені
неповнолітніми, проводити дізнання в межах, визначених
кримінально-процесуальним законодавством;

виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню правопорушень
неповнолітніми, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх
усунення;

брати участь у правовому вихованні неповнолітніх;

розшукувати неповнолітніх, які залишили сім’ї, навчально-виховні заклади
(бродяжать) та спеціальні установи для неповнолітніх;

виявляти дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну
діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво;

виявляти осіб, які займаються виготовленням та розповсюдженням
порнографічної продукції, видань, що пропагують насильство, жорстокість,
сексуальну розпусту;

вести профілактичний облік неповнолітніх правопорушників, інформувати
відповідні служби у справах неповнолітніх про необхідність застосування
до них захисних заходів;

повертати до місця постійного проживання, навчання або направляти до
спеціальних установ для неповнолітніх у термін не більше восьми годин з
моменту виявлення неповнолітніх, які були підкинуті, або які заблукали
чи лишили сім’ю або учбово-виховні заклади;

викликати неповнолітніх, їх батьків (усиновителів) або опікунів
(піклувальників), а також інших осіб у справах про правопорушення, а в
разі їх ухилення без поважних причин від явки за викликом, приводити їх
примусово;

відвідувати неповнолітніх правопорушників за місцем їх проживання,
навчання, роботи, проводити бесіди з ними, їх батьками (усиновителями)
або опікунами (піклувальниками);

отримувати від підприємств, установ та організацій незалежно від форм
власності відомості, необхідні у зв’язку з матеріалами про
правопорушення, що перебувають у її провадженні;

затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях
неповнолітніх віком до п’ятнадцяти років, які залишилися без опіки, — на
період до передачі їх законним представникам або до влаштування у
встановленому порядку; а неповнолітні, які вчинили правопорушення до
досягнення віку, з якого за такі діяння особи підлягають кримінальній
відповідальності, — до передачі їх законним представникам або
направлення до приймальників-розподільників, але не більш як на вісім
годин;

здійснювати згідно з чинним законодавством гласні та негласні
оперативно-розшукові заходи з метою розкриття злочинів, скоєних
неповнолітніми або за їх участю;

вести облік осіб, які втягують неповнолітніх в антигромадську
діяльність;

здійснювати обшуки, вилучення та Інші слідчі дії відповідно до
кримінально-процесуального законодавства;

проводити за наявності законних підстав огляд неповнолітніх, речей, які
є при них, транспортних засобів;

— вилучати документи і предмети, що можуть бути речовими доказами
правопорушення або використані на шкоду їх здоров’ю;

складати протоколи про адміністративні правопорушення неповнолітніх, а
також їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), які не
виконують обов’язків щодо виховання і навчання неповнолітніх;

вносити на розгляд адміністрацій підприємств, установ та організацій
незалежно від форм власності обов’язкові для розгляду подання про
необхідність усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень
неповнолітніми;

доставляти в органи внутрішніх справ на строк до трьох годин
неповнолітніх, які вчинили адміністративне правопорушення, але не
досягли віку, з якого настає адміністративна відповідальність, для
встановлення особи, обставин вчинення правопорушення та передачі їх
батькам чи особам, які їх замінюють.

Кримінальна міліція у справах неповнолітніх виконує й інші обов’язки та
має інші права, передбачені Положенням про кримінальну міліцію у справах
неповнолітніх затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Приймальники-розподільники для неповнолітніх створюються в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і
підпорядковуються органам внутрішніх справ. У приймальники-розподільники
можуть бути доставлені неповнолітні віком від одинадцяти до вісімнадцяти
років на термін до 30 діб, які:

вчинили правопорушення до досягнення віку, з якого за такі діяння особи
підлягають кримінальній відповідальності, якщо є потреба негайно їх
ізолювати (за постановою органу дізнання, слідчого, санкціонованою
прокурором, або постановою суду);

згідно з рішенням суду направляються у спеціальні установи для
неповнолітніх;

— самовільно залишили спеціальний навчально-виховний заклад, де вони
перебували.

Не підлягають направленню у приймальники-розподІльники такі особи:

неповнолітні, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного
сп’яніння, психічно хворі з явно вираженими симптомами хвороби;

неповнолітні, які вчинили правопорушення у віці, з якого за такі діяння
можлива кримінальна відповідальність, крім випадків

припинення кримінальної справи і направлення винних осіб у спеціальні
установи для неповнолітніх за рішенням суду.

Посадові особи приймальників-розподільників для неповнолітніх мають
право:

вимагати від підприємств, установ та організацій незалежно від форм
власності відомості, необхідні для влаштування неповнолітніх,
установлення їх особи, з’ясування причин бездоглядності та вчинення
правопорушень;

викликати у разі самовільного залишення неповнолітніми загальноосвітньої
школи або професійного училища соціальної реабілітації, інших
спеціальних установ для неповнолітніх, їх батьків (усиновителів) або
опікунів (піклувальників) і представників цих закладів для повернення
неповнолітніх у сім’ю або зазначені заклади;

— проводити у разі наявності інформації про зберігання неповнолітніми
заборонених речей, особистий огляд неповнолітніх, їх речей, посилок,
передач, а також спальних та інших приміщень із складанням протоколу про
результати огляду.

Виховально-трудові колонії Державного департаменту України з питань
виконання покарань — це установи, в яких відбувають покарання
неповнолітні віком від чотирнадцяти років, засуджені до позбавлення
волі. Організація та діяльність виховно-трудових колоній регламентується
виправно-трудовим законодавством України.

Фінансування діяльності органів і служб у справах неповнолітніх та
спеціальних установ для неповнолітніх здійснюється за рахунок коштів
державного і місцевих бюджетів, позабюджетних та інших фондів, що
утворюються з добровільних внесків підприємств, установ та організацій
незалежно від форм власності, громадських організацій, окремих громадян.

Особам, поміщеним у приймальники-розподІльники для неповнолітніх,
виховно-трудові колонії створюються належні житлово-побутові умови
відповідно до встановлених правил санітарії та гігієни. Неповнолітні
забезпечуються харчуванням, одягом, взуттям, предметами для навчання і
дозвілля, а також комунально-побутовими послугами згідно з нормативами,
затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Лікувально-профілактична та санітарно-протиепідемічна робота у
зазначених закладах організується і проводиться відповідно до
законодавства про охорону здоров’я.

Часткове відшкодування витрат на утримання неповнолітніх у
приймальниках-розподільниках для неповнолітніх здійснюється за рахунок
батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.

З метою належної організації діяльності органів і служб у справах
неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх держава
забезпечує спеціальну підготовку і перепідготовку керівників та фахівців
(педагогів, соціальних психологів, соціологів, юристів, медичних
працівників і працівників правоохоронних органів).

Неповнолітні, до яких здійснювався профілактичний захід або яких він
торкнувся, у разі протиправного посягання на їх права, честь і гідність,
свободу, заподіяння їм майнової чи іншої шкоди мають право на повне
поновлення порушених прав і відшкодування заподіяної шкоди.

Посадові особи, винні у порушенні прав неповнолітніх, заподіяні їм під
час проведення профілактичного заходу, несуть відповідальність на
підставах і в порядку, передбачених чинним законодавством.

Контроль за діяльністю органів і служб у справах неповнолітніх, що
входять в систему внутрішніх справ здійснюють Кабінет Міністрів України,
уряд Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські (у Києві та
Севастополі), місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети
міських, районних у містах Рад у межах своєї компетенції та подають їм
необхідну допомогу.

Нагляд за додержанням і правильним застосуванням Закону України «Про
органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для
неповнолітніх» здійснюється Генеральним прокурором України і
підпорядкованими йому прокурорами відповідно Закону України «Про
прокуратуру».

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України.

2. Закон України «Про міліцію’7/Відомості Верховної Ради УРСР. 1991.
№4. Ст.20.

Закон України «Про державну службу” //Відомості Верховної Ради України.
1993. №52. Ст.490.

Закон України «Про боротьбу з корупцією” //Відомості Верховної Ради
України. 1995. №34. Ст.266.

Закон України «Про дорожній рух» // Відомості Верховної Ради України.
1993. №31. Ст.338.

Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затв.
розпорядженням Президента України від 7 жовтня 1992 р. // Голос України.
1992. 20 жовтня.

Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС:
Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114.

Кодекс України про адміністративні правопорушення: Офіційний текст X.,
2000.

Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. К., 1993.
Підручники, навчальні посібники, монографії.

Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина:
Підручник. К., 1995.

Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник/За ред.
А.Т.Комзюка. X.. 1998.

Похожие записи