.

Адміністративні правовідносини (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 457
Скачать документ

Реферат на тему:

Адміністративні правовідносини

Київ 2016

Зміст:

I. Вступ.

II. Основна частина:

1. Поняття адміністративного правовідносини.

2. Основні риси адміністративних правовідносин.

3. Структура адміністративного правовідносини.

4. Юридичні факти в адміністративному праві.

5. Види адміністративних правовідносин:

а) основні і неосновні адміністративні правовідносини;

б) субординаційні і координаційні адміністративні правовідносини;

в) вертикальні і горизонтальні правовідносини в адміністративному праві;

г) внутрішньо і зовнішньо апаратні правовідносини;

Ш. Висновок.

Вступ.

Будь-яка галузь російського права регулює певні правовідносини, тобто
відносини врегульовані нормами права. Зокрема, цивільному праву властиве
регулювання цивільних правовідносин (майнових і пов’язаних з ними
особистих немайнових прав), карному праву – регулювання відносин,
пов’язаних зі злочином і покаранням. Які правовідносини регулює
адміністративне право? Перш за все, слід вказати, що адміністративне
право – це самостійна галузь правової системи Росії. [1] Галузі права
відрізняються друг від друга по предмету і методу правового регулювання.
Саме предмет адміністративного права складають ті відносини, про які
йтиметься далі.

Основна частина:

Поняття адміністративного правовідносини.

Адміністративно-правові відносини – це врегульовані нормами
адміністративного права суспільні відносини, що складаються в сфері
діяльності виконавчої влади.

Адміністративно-правові відносини являють собою різновид правових
відносин, різноманітних за своїм характером, юридичному змісту, по їхніх
учасниках. Їм властиві всі основні ознаки будь-якого правовідносини,
якось: первинність правових норм, внаслідок чого правовідношенням є
результат регулюючого впливу на дані суспільні відносини даної правової
норми, що додає йому юридичну форму; регламентація правовою нормою дій
(поведінки) сторін цього відношення; кореспонденція взаємних обов’язків
і право сторін правовідносини обумовлена ??нормою і т.п. [2]

2) Однак, варто виділити деякі особливості, що доповнюють цю загальну
характеристику і здатні бути основою для обмеження
адміністративно-правових відносин від інших видів правовідносин. До
таких особливостей відносяться:

– Права та обов’язки сторін даних відносин пов’язані з діяльністю
виконавчих органів держави й інших суб’єктів виконавчої влади;

– Завжди однієї зі сторін у таких відносинах виступає суб’єкт
адміністративної влади (орган, посадова особа, недержавна організація,
наділені державно-владними повноваженнями);

– Адміністративні правовідносини практично завжди виникають з ініціативи
однієї зі сторін;

– Якщо відбулося порушення адміністративно-правової норми, то порушник
несе відповідальність перед державою;

– Вирішення спорів між сторонами, як правило, здійснюється в
адміністративному порядку.

– Адміністративні правовідносини є властевідношеннями, побудовані на
засадах “влада-підпорядкування”, де відсутня рівність сторін. Ознака
підпорядкування є в таких відносинах домінуючим, оскільки він визначений
найважливішими пріоритетами державно-управлінської діяльності.

Підводячи підсумок вищевказаному, можна дати відповідне поняття
адміністративного правовідносини, як урегульоване
адміністративно-правовою нормою управлінське громадське ставлення, у
якому сторони виступають як носії взаємних прав і обов’язків,
встановлених і гарантованих адміністративно-правовою нормою.

Адміністративно-правові відносини безпосередньо пов’язані з практичною
реалізацією завдань, функцій і повноважень виконавчої влади в процесі
державно-управлінської діяльності. [3] Ця їхня особливість накладає
певний відбиток на поводження будь-яких учасників такого роду правових
відносин; їх обов’язки і права неодмінно зв’язані з практичною
реалізацією виконавчої влади в центрі і на місцях. Інтереси іншого роду,
небайдужі для держави і суспільства, забезпечуються, якщо в них мається
чітко виражена специфіка, у рамках інших правовідносин. Тому,
визначальна риса адміністративно-правових відносин полягає в тому, що
вони складаються переважно в особливій сфері державного і суспільного
життя – у сфері державного управління. [4]

Варто відзначити також, що адміністративні правовідносини
характеризуються певним суб’єктом. Завжди однієї зі сторін є офіційний
чи повноважний суб’єкт виконавчої влади (у широкому змісті державного
управління).

Інакше кажучи, незважаючи на те, що в адміністративно-правових
відносинах практично можуть брати участь різні сторони, у них завжди
мається обов’язкова сторона, без якої такого роду відносини не
виникають. Така ознака спостерігається в адміністративних відносинах як
прямий дія владної природи державно-управлінської діяльності. Наприклад,
громадянин не може виступати в подібній ролі, хоча і є потенційним
учасником найрізноманітніших адміністративно-правових відносин.

Адміністративні правовідносини виникають з ініціативи кожної зі сторін.
Однак чи згода бажання другої сторони не є у всіх випадках обов’язковою
умовою їхнього виникнення. Вони можуть виникати і всупереч бажанню
другої сторони її згоді. Ця ознака найбільшою мірою відрізняє їх від
цивільно-правових відносин. [5]

Як вказувалося вище адміністративно-правові відносини виникають у сфері
державного управління. Однак не всякі суспільні відносини в сфері
державного керування включається в коло відносин, що складають предмет
адміністративного права. Усі правовідносини складаються з певних
елементів: суб’єктів, об’єкта і змісту правовідносини.

4) У змісті адміністративного правовідносини розрізняються дві сторони:
матеріальна (поведінка суб’єктів) і юридична (суб’єктивні юридичні права
та обов’язки). Безпосереднім об’єктом адміністративних правовідносин є
вольове поводження людини, його діяння. Нормами адміністративного права
точно визначається між якими суб’єктами повинні виникати правовідносини,
які будуть права та обов’язки сторін. Так, відносини громадян, пов’язані
з призовом на військову службу, одержанням прав на керування
транспортними засобами, виникають при заздалегідь визначених обставинах,
з певними органами виконавчої влади, при цьому права та обов’язки сторін
чітко закріплені юридичними нормами. У визначений термін, за визначеною
формою, визначеним адресатам організації, наприклад, повинні направляти
статистичні дані, звіти, довідки. [6]

Існуючі в адміністративно-правових відносинах права й інтереси можуть
захищатися в судовому порядку, але такі випадки не є домінуючими. В
основному ж права учасників таких відносин, суперечки між ними
вирішуються в адміністративному порядку: суб’єктом управління, який був
(є) стороною адміністративного правовідносини, вищестоящим чи іншим
органом виконавчої влади. Суб’єкти виконавчої влади наділені правом
вирішувати, а інші учасники відносин мають право оскаржити такі рішення.

Більш того, суб’єкти виконавчої влади в багатьох випадках наділені
правом застосовувати найрізноманітніші заходи впливу до інших суб’єктів
правовідносин. [7]

Зокрема, вони можуть зажадати пояснень, дати вказівки, відмовити в
проханні, не привласнити звання, використовувати засобу
адміністративного, дисциплінарного примусу.

5) Слід також підкреслити, що для цивільно-правових відносин характерна
відповідальність однієї сторони перед іншою. Адміністративним правом
встановлений інший порядок відповідальності сторін
адміністративно-правових відносин у разі порушення ними вимог
адміністративно-правових норм. У цьому випадку відповідальність однієї
сторони не перед іншою стороною правовідносини, а безпосередньо перед
державою в особі його відповідного органу (посадової особи). Саме
виконавчі органи (посадові особи) наділяються повноваженнями по
самостійному впливі на порушників вимог адміністративно-правових норм
(дисциплінарна, адміністративна відповідальність). Самі суб’єкти
керування також відповідають за порушення аналогічних вимог (наприклад,
дисциплінарна відповідальність працівника апарату федеральної виконавчої
влади перед Президентом чи Урядом Російської Федерації). [8] Суб’єкта
адміністративного правовідносини можна розглянути на основі кваліфікації
адміністративних правовідносин на види. Залежно від особливостей
учасників адміністративних відносин виділяються найбільш типові їхні
види:

а) між несупідрядними суб’єктами виконавчої влади, що знаходяться на
різному організаційно-правовому рівні (приміром, вищестоящі й органи
нижчого підпорядкування);

б) між суб’єктами виконавчої влади, що знаходяться на однаковому
організаційно-правовому рівні (наприклад, 2 міністерства, адміністрація
2 областей);

в) між суб’єктами виконавчої влади і перебувають у їхньому
організаційному підпорядкуванні (віданні) державними об’єднаннями
(корпорації, концерни тощо), підприємствами та установами;

г) між суб’єктами виконавчої влади і не знаходяться в їхньому
організаційному підпорядкуванні державними об’єднаннями, підприємствами
й установами (з питань фінансового контролю, адміністративного нагляду
тощо);

д) між суб’єктами виконавчої влади і виконавчими органами системи
місцевого самоврядування;

е) між суб’єктами виконавчої влади і недержавними господарськими і
соціально-культурними об’єднаннями та підприємствами і установами
(комерційні структури і т.п.);

ж) між суб’єктами виконавчої влади і громадськими об’єднаннями;

з) між суб’єктами виконавчої влади і громадянами.

У всіх перерахованих вище відносинах завжди бере участь той чи інший
виконавчий орган.

uuuuuuuuuuuuuuuuuiiuuuuuuuu

uuuuuuuuuuuuuuuuuuuuuuia

th

$

&

(

*

,

.

.

0

2

4

6

F

&

&

&

Для будь-якого правовідносини характерні виникнення його унаслідок
визначених юридичних фактів, виходячи з того, що під юридичними фактами
розуміються дії або події, внаслідок яких відбувається виникнення, зміну
або припинення правовідносин. [9]

Адміністративно-правові відносини виникають за наявності умов,
передбачених адміністративно-правовими нормами.

Дії є результатом активного волевиявлення суб’єкта. По характері
розрізняються правомірні і неправомірні дії. [10]

Правомірні дії завжди відповідають вимогам адміністративно-правових
норм. Як юридичні факти виступають правомірні дії громадян та інших
суб’єктів адміністративно-правових відносин. Приміром, подача
громадянином скарги спричиняє виникнення конкретного адміністративного
правовідносини між їм і виконавчим органом (посадовою особою), якому
скарга адресується.

Особливістю юридичних фактів по адміністративному праву є ті, що
основним видом правомірних дій служать правові акти суб’єктів виконавчої
влади, що мають індивідуальний, тобто відноситься до конкретного
адресата і справи, характер. Прямий їхній юридичний наслідок –
виникнення, зміна або припинення адміністративно-правового відношення.

Наприклад, наказ про призначення на посаду спричиняє виникнення
державно-службових відносин, що є різновидом адміністративно-правових.

Під неправомірними діями розуміються ті, які не відповідають вимогам
адміністративно-правових норм, порушують їх. До таких відносяться
адміністративні чи дисциплінарні провини, як найбільш характерні для
сфери державного управління. Вони тягнуть за собою юрисдикційні
правовідносини. До таких відносяться також бездіяльності (приклад,
неприйняття службою внутрішніх справ необхідних заходів щодо
забезпечення громадського порядку).

Під подіями розуміються явища, що не залежать від волі людини (смерть,
стихійне лихо).

А) Адміністративно-правові відносини класифікуються за багатьма
критеріями.

Спочатку виділяються дві групи адміністративних правовідносин:

а) відносини, що безпосередньо виражають основну формулу керуючого
впливу (суб’єкт-об’єкт), у якій чітко виявляється владна природа
державно-управлінської діяльності, їх можна позначити як
властеотношения, іноді вони іменуються як основні;

б) відносини, що складаються за рамками безпосередньо керуючого впливу
на той чи інший об’єкт, але органічно пов’язані з його здійсненням;
характеризуються як неосновні правовідносини;

Перші з названих виражають сутність керування, другі зв’язані з цією
сутністю, але прямо її не виражають. До першого можна віднести відносини
між вищестоящими і нижчестоящими ланками механізму виконавчої влади, між
посадовими особами-керівниками і підлеглими їм по службі працівниками
адміністративно-управлінського апарату, між виконавчими органами
(посадовими особами) та громадянами, несучими певні
адміністративно-правові обов’язки і т.п .

Друга група характеризується тим, що такі відносини хоч і виникають
безпосередньо в сфері державного управління, однак не переслідують метою
безпосереднє керуюче вплив суб’єкта на керований об’єкт. Приміром,
відносини між двома сторонами, функціонуючими у сфері державного
управління, але не пов’язані між собою співпідпорядкованістю. Так два
міністерства можуть вступати у відносини, пов’язані з необхідністю
підготовки спільного правового акта або погодження взаємних
управлінських питань і т.д.

Б) Іноді виділяють субординаційні і координаційні
адміністративно-правові відносини. Субординаційні називають ті
відносини, які побудовані на авторитарності (владності) юридичних
волевиявлень суб’єкта управління. Координаційними зв’язками називають
ті, у яких названа авторитарність відсутня.

Координація входити в перелік основних проявів державно-управлінської
діяльності, тобто фактично збігається з її юридично владними проявами.
До прикладу. Міністерство природи Російської Федерації координує
діяльність міністерств і відомств з питань охорони навколишнього
природного середовища, причому прийняті цим органом рішення обов’язкові
для інших виконавчих органів Російської Федерації. [11]

В) Найбільш значний інтерес представляє класифікація
адміністративно-правових відносин по юридичному характері взаємодії
їхніх учасників. Таким чином, виділяються вертикальні і горизонтальні
правовідносини.

Вертикальними визнаються правовідносини, які висловлюють суть
адміністративно-правового регулювання і типових для
державно-управлінської діяльності субординаційних зв’язків між суб’єктом
і об’єктом управління. Часто вони виникають між супідрядними сторонами.
Владної стороною виступає відповідний суб’єкт виконавчої влади
(виконавчий орган, орган державного управління).

Горизонтальними адміністративно-правовими відносинами визнаються ті, в
рамках яких сторони фактично і юридично рівноправні. У них відсутні
юридично-владні веління однієї сторони, обов’язкові для іншої. Такі
відносини в сфері державного управління зустрічаються досить рідко, у
порівнянні з вертикальними. Різновидами таких відносин можуть служити
дії декількох органів по підготовці і виданню спільного рішення, угоди
(адміністративні договори) між ними з організаційних питань.

Г) По складу учасників правовідносини підрозділяються на внутрішньо і
зовнішньо апаратні. У внутрішньо відносинах відповідні юридичні норми
закріплюють систему органів виконавчої влади, організацію служби в них,
компетенцію органів і службовців, їхні взаємини, форми і методи
внутриапаратні роботи в державних органах. Такого роду управлінські
відносини виражають інтереси самоорганізації всієї системи виконавчої
влади зверху до низу, а також кожного її ланки.

Сторонами в них виступають супідрядні виконавчі органи та їх структурні
підрозділи, а також посадові особи. Сюди ж можна віднести відносини
органів виконавчої влади з підлеглими їм організаціями, а також
відносини адміністрацій організацій, діяльність яких регулюється
адміністративним правом (військові частини, вузи й ін) з їх службовцями,
учнями і т.д. У другому випадку виступають відносини, пов’язані з
безпосереднім впливом на об’єкти, які входять у систему (механізм)
виконавчої влади (наприклад, на громадян, на суспільні об’єднання,
комерційні структури, включаючи приватні). У принципі це і відносини з
управління державними підприємствами і установами, так як вони не є
суб’єктами виконавчої влади. Друга сторона такого роду відносин фактично
виступає в ролі “третьої особи”.

Ш. Висновок.

Підводячи підсумок вищесказаного можна отримати узагальнену
характеристику предмета адміністративного права, тобто тих суспільних
відносин, які врегульовані нормами адміністративного права. Це такі
управлінські відносини як:

а) управлінські відносини, в рамках яких безпосередньо реалізуються
завдання, функції та повноваження виконавчої влади;

б) управлінські відносини внутріорганізаційного характеру, що виникають
у процесі діяльності суб’єктів законодавчої (представницької) і судової
влади, а також органів прокуратури;

в) управлінські відносини, що виникають за участю суб’єктів місцевого
самоврядування;

г) окремі управлінські відносини організаційного характеру, що виникають
у сфері “внутрішньої” життя громадських об’єднань та інших недержавних
формувань, а також у зв’язку із здійсненням громадськими об’єднаннями
зовнішньо-владних функцій та повноважень.

Управління існує в усіх сферах суспільного життя, ця діяльність велика
за обсягом і різноманітна за змістом. У багатьох випадках управлінська
діяльність настільки специфічна, настільки тісно пов’язана з особливим
видом керованої діяльності, що її регламентують норми не
адміністративного, а інших галузей права. Так, управлінську діяльність
адміністрації підприємств, установ у відношенні їх працівників регулює
трудове право, дізнання і попереднє розслідування –
кримінально-процессуал’ное право, управлінські відносини, пов’язані з
фінансовими, – фінансове право. [12] Тому необхідно у визначенні
предмета адміністративного права внести наступне уточнення : воно
регулює всі управлінські відносини, за винятком тих, які регламентовані
іншими галузями права Російської Федерації.

Список літератури:

Конституція РФ.

2. Адміністративне право РФ. Вид. А.П. Альохін, А.А. Кармолицкий,
Москва, 2002.

3. Адміністративне право, Д.М. Бахрах, Москва, 2003.

4. Загальна теорія права. Т1. С.С. Алексєєв, Москва, 2004.

[1] Адміністративне право РФ. Вид. А.П. Альохін, А.А. Кармолицкий,
Москва, 2002.

[2] Адміністративне право РФ. Вид. А.П. Альохін, А.А. Кармолицкий,
Москва, 2002.

[3] Адміністративне право РФ. Вид. А.П. Альохін, А.А. Кармолицкий,
Москва, 2002.

[4] Адміністративне право РФ. Ізд.Д.Н. Бахрах, Москва, 2003.

[5] Адміністративне право РФ. Вид. А.П. Альохін, А.А. Кармолицкий,
Москва, 2002.

[6] Адміністративне право РФ. Ізд.Д.Н. Бахрах, Москва, 2003.

[7] Адміністративне право РФ. Ізд.Д.Н. Бахрах, Москва, 2003.

[8] Конституція РФ.

[9] Адміністративне право РФ. Вид. А.П. Альохін, А.А. Кармолицкий,
Москва, 2002.

[10] Адміністративне право РФ. Ізд.Д.Н. Бахрах, Москва, 2003.

[11] Адміністративне право РФ. Ізд.Д.Н. Бахрах, Москва, 2003.

[12] Загальна теорія права. Т1. С.С. Алексєєв., Москва, 2004.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019