Реферат на тему:
Адміністративне право План:
1. ДПА України – суб”єкт адміністративного права
(ознаки органу вищої виконавчої влади влади України. Структуран
побудова і
її спільні риси з побудовою структури державних органіввиконачої влади)
2. Особливості правового положення податкової міліції в в складі ДПА
України. ДПА України правові основи організації роботи податкової
міліції
3. Задача
При перевірці фінансово-господарської діяльності приватного
підприємства
“Моноліт”, що займається виготовленням та обробкою будівельних
матеріалів,
виявлено, що окремі види робіт виконувалися бригадою найманих
робітників з
п”яти чоловік. Бригада виконавши за угодою весь обсяг робіт, отримала
оговорену суму заробітної плати. Про виплату грошей членам бригади не
було
повідомлено податковіоргани за місцем їх проживання.
1. Які порушення податкового законодавства допущені посадовими особами
ПП
“Моноліт”
2. Які адміністративні стягнення передбачені за такі порушення
1. ДПА України – суб’єкт адміністративного права.
Необхідність неухильного виконання вимог податкового законодавства для
життєзабезпечення суспільства і держави в цілому обумовила застосування
різних засобів державного примусу до учасників правовідносин. Але
гарантовані Конституцією України права та обов’язки фізичних і юридичних
осіб, зокрема, добровільна сплата податків та загальнообов’язкових
платежів визначили спеціалізовану систему органів Державної податкової
служби, які мають повноваження примусового впливу на неплатників
податків. Це дозволяє забезпечувати надходження податків до бюджетної
системи у встановлені строки і у відповідності до ставок податків, у
свою чергу є умовою відповідальності щодо виконання зобов’язань перед
державою всіх юридичних та фізичних осіб.
Державна податкова служба пройшла складний шлях — від податкових
(фінансових) інспекторів до організаційно-самостійної податкової служби,
що відповідно до свого конституційно-правового статусу є складним
інститутом здійснення фіскальної політики держави. Зміни, які відбулись
у статутному праві податкових органів, виділили їх у самостійну
структуру податково-фінансового примусу, встановили багато нових
повноважень для власне податкових органів та податкової міліції, яка
законно реалізує адміністративний і інший процесуальний примус до осіб,
які вчинили правопорушення. Ці питання становлять неабиякий
науково-практичний інтерес, що вимагає дослідження у сфері
правосуб’єктності податкових органів. В першу чергу необхідно оцінити в
умовах України характер та призначення суб’єктів загальної і спеціальної
податкової юрисдикції, які отримали новий правовий статус.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в
Україні»», державна податкова служба є системою органів, до складу якої
входять Державна податкова адміністрація України, державні податкові
адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст
Києва та Севастополя), районах у містах. Державну податкову службу
України очолює Голова Державної податкової адміністрації України, якого
призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням
Прем’єр-міністра України.
Відповідно до ч. І ст. 6 Конституції «Державна влада в Україні
здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову».
Державна податкова адміністрація України є центральним органом
виконавчої влади. Організація, повноваження і порядок діяльності
центрального органу виконавчої влади визначаються Конституцією і
законами України (ч. 2 ст. 120 Конституції України).
До центральних органів виконавчої влади України відносяться такі групи
органів: міністерства, державні комітети, інші центральні органи
виконавчої влади, які мають різноманітні назви — агентства, комітети,
служби і т.ін. (часто вони узагальнено визначаються як «відомства»).
Зазначені органи у своїй діяльності представляють інтереси всієї
держави, а не окремих територій, місць, їх компетенція поширюється з
відповідного кола питань на всю територію країни.
За своїм призначенням центральні органи виконавчої влади (надалі —
центральні органи) забезпечують або сприяють формуванню і втіленню в
життя державної політики у відповідних сферах управління, здійснюють
керівництво дорученими їм сферами і несуть відповідальність за стан їх
розвитку перед Президентом і Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються
Президентом України за поданням Прем’єр-міністра у межах коштів,
передбачених Державним бюджетом на утримання органів виконавчої влади
(пункт 15 ст. 106 Конституції”). Президент призначає за поданням
Прем’єр-міністра міністрів, голів державних комітетів, керівників інших
центральних органів та припиняв їхні повноваження на цих посадах (п. 10
згаданої статті).
Голова Державної податкової адміністрації України має заступників, яких
за його поданням призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет
Міністрів України. Кількість заступників визначається Кабінетом
Міністрів України, розподіл обов’язків між ними проводить Голова
Державної податкової адміністрації.
Залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов Державна
податкова адміністрація України може утворювати міжрайонні (на два і
більше районів), об’єднані (на місто і район) державні податкові
інспекції. Державній податковій адміністрації України підпорядковуються
державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Києві та Севастополі, очолювані головами, які призначаються на
посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням
Голови Державної податкової адміністрації України.
Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та
Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані Державні
податкові інспекції підпорядковуються відповідним Державним податковим
адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі. Очолюють Державні податкові інспекції начальники, які
призначаються на посаду та звільняються з посади головою Державної
податкової адміністрації України за поданням відповідних голів Державних
податкових адміністрацій.
Для погодженого вирішення питань у Державній податковій адміністрації
України та відповідних Державних податкових адміністраціях на місцях
утворюються колегії. Колегії є дорадчими органами і розглядають
найважливіші напрями діяльності відповідних Державних податкових
адміністрацій. Чисельність і склад колегії Державної податкової
адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів України,
колегії Державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі — Державною податковою
адміністрацією України. Колегія Державної податкової адміністрації
України включає Голову Державної податкової адміністрації України, його
заступників, а також інших керівних працівників Державної податкової
адміністрації України. Рішення колегії провадяться в життя наказами.
Для обговорення найважливіших програм та інших питань у Державній
податковій адміністрації України може утворюватись наукова рада з учених
і висококваліфікованих фахівців, інші дорадчі та консультаційні органи.
Склад цих органів і положення про них затверджує Голова Державної
податкової адміністрації України. Структура Державної податкової
адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів України. Голова
Державної податкової адміністрації України здійснює керівництво
дорученими йому сферами діяльності і несе відповідальність перед
Президентом України та Урядом України за стан справ у цих сферах,
визначає ступінь відповідальності заступників та керівників підрозділів.
В разі потреби Державна податкова адміністрація України видає разом з
іншими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади,
органами місцевого самоврядування та представницькими органами спільні
акти. В межах своїх повноважень на основі та на виконання актів
законодавства вона видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Нормативно-правові акти Державної податкової адміністрації України
підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції України в
порядку, встановленому законодавством.
Кожний орган, який входить до складу системи органів Державної
податкової служби України, є юридичною особою, має печатку із
зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, інші
печатки і штампи, відповідні бланки, рахунки в установах банків,
самостійний баланс. У своїй діяльності органи Державної податкової
служби України керуються Конституцією України, законами України, іншими
нормативно-правовими актами, а також рішеннями Верховної Ради і Ради
Міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з
питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Конституції України, керівники органів
податкової служби не мають права суміщати свою службову діяльність з
іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час,
входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що
має на меті одержання прибутку.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 23 грудня 1993 р. «Про державний
захист працівників суду і правоохоронних органів» органи Державної
податкової служби є правоохоронними органами. Голова Державної
податкової адміністрації України входить до складу Координаційного
комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при
Президенті України. Органи Державної податкової служби України входять
до системи державних органів, які беруть участь у боротьбі з
організованою злочинністю в межах виконання покладених на них інших
основних функцій (статті 5, 8 Закону України від 30 червня 1993 р. «Про
організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»).
Органи Державної податкової служби України координують свою діяльність з
фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами
служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними
митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами,
установами банків, а також з податковими службами інших держав (ч. 4 ст.
4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).
Незалежно від свого рівня та підпорядкування, покладених функцій органи
Державної податкової служби України мають спільні для всіх завдання.
Одним з головних завдань, визначених у законі, є здійснення контролю за
додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою
і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і
зборів, а також неподаткових доходів, установлених законодавством
України. Таким чином, ми маємо справу із системним утворенням, яке має
відповідну організаційну структуру і утворене для вирішення конкретних
завдань. Організаційна структура Державної податкової служби України
являє собою складний механізм, за допомогою якого забезпечується
ефективне виконання покладених на неї завдань. В основі формування цього
механізму, який являє сукупність впорядкованих по відносинах і зв’язках
елементів (органів), лежить система функцій управління, сукупність яких
і становить зміст процесу управління.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи Державної податкової
служби здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і
відповідно до законів України. Загальний обсяг і функціональний зміст
компетенції Державної податкової адміністрації України визначаються її
організаційно-правовим статусом як найвищого органу у системі органів
Державної податкової служби України.
В ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»» серед
перелічених функцій Державної податкової адміністрації України
законодавець виділяє специфічні функції, які притаманні лише Державній
податковій адміністрації України, роблячи тим самим наголос на цій
установі як на головному, керівному органу серед органів системи
Державної податкової служби України. Державна податкова адміністрація
України виконує безпосередньо, а також організовує роботу Державних
податкових адміністрацій та Державних податкових інспекцій за
здійсненням контролю за додержанням законодавства про податки, інші
платежі, валютні операції, порядку розрахунків зі споживачами, а також
контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів
підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних
дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності. Широке
коло повноважень, передбачених законом, свідчить про особливу природу
нормативно-правових актів і методичних рекомендацій, які видаються з
питань оподаткування.
Податкові органи самостійно визначають напрями, форми і методи
проведення перевірок додержання податкового та валютного законодавства.
Характерно, що закон обумовив прямий обов’язок позавідомчої звітності, а
саме направлення до Міністерства фінансів України та Головного
управління Державного казначейства України звітів про надходження
податків, інших платежів.
Відповідно до спеціального закону фізичним особам-платникам податків та
інших обов’язкових платежів податковими органами надаються
ідентифікаційні номери і надсилаються до Державної податкової інспекції
за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання нею доходів
чи за місцем знаходження об’єкта оподаткування картки з ідентифікаційним
номером. Держава започаткувала Єдиний банк даних про платників податків
— юридичних осіб.
Інші функції Державної податкової адміністрації України, які містяться в
ст. 8 зазначеного вище закону, притаманні також органам Державної
податкової служби відповідних Державних податкових адміністрацій в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а
також Державним податковим інспекціям у містах з районним поділом. У
разі безпосереднього здійснення контролю за платниками податків
зазначені органи виконують щодо цих платників ті ж функції, що й
податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у
містах, міжрайонні та об’єднані інспекції. Отже, виникає запитання: чому
за функціональними ознаками законодавець поділяє Державні податкові
інспекції в містах на: Державні податкові інспекції в містах з районним
поділом та Державні податкові інспекції в містах без районного поділу? З
урахуванням кількості платників податків та місцевих умов саме на базі
Державних податкових інспекцій у містах без районного поділу та району
за рішенням Державної податкової адміністрації України утворюються
об’єднані Державні податкові інспекції. Державні податкові інспекції в
містах з районним поділом, які в структурному відношенні
підпорядковуються Державним податковим адміністраціям в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за
функціональними ознаками перебувають на одному рівні. Класифікуючи
систему органів Державної податкової служби, можна помітити різницю в
класифікаціях за функціональними ознаками та структурним
підпорядкуванням. Розподіл Державних податкових адміністрацій та
Державних податкових інспекцій за функціональними ознаками дозволяє
виділити три рівні системи органів Державної податкової служби України:
Державна податкова адміністрація України.
Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Києві та Севастополі, Державні податкові інспекції в містах з
районним поділом.
Державні податкові інспекції в районах, районах у містах, містах без
районного поділу, міжрайонних та об’єднаних.
У структурному відношенні Державні податкові інспекції в районах,
районах у містах, містах без районного поділу, міжрайонні та об’єднані
підпорядковуються Державним податковим адміністраціям в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які в свою чергу
підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в
Україні» Державна податкова адміністрація України організовує роботу і
здійснює керівництво всіма структурними підрозділами. Державні податкові
адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі виходячи із закріплених функцій здійснюють керівництво та
організацію відповідних Державних податкових інспекцій. Відсутність
колегії та підпорядкованих органів не передбачає наділення Державних
податкових інспекцій організаційними і керівними повноваженнями щодо
органів Державної податкової служби.
Найменування державного органу — одна з форм вираження його змісту,
тобто державно-правової природи. Застосовуючи найменування до цих
органів, законодавець вживає замість назви «адміністрація» — назву
«інспекція», що тим самим вказує на відмінність у змісті
державно-владних повноважень, тобто різну правову природу та статус
суб’єктів, які входять до системи органів Державної податкової служби.
Як самостійні організаційно відокремлені органи в системі органів
Державної податкової служби вони одночасно є структурними підрозділами
Державної податкової адміністрації України, перебуваючи у відносинах
підпорядкування, і діють у межах встановлених законом процедури і своєї
компетенції самостійно. Цим законодавець створив умови для розподілу
функцій між ними, що забезпечує взаємозв’язок підпорядкованості для їх
найбільш ефективного функціонування і гарантує дотримання законності. В
той же час вони утворюють єдиний, цілісний комплекс з наявністю тісних
зв’язків, об’єднаних в єдину систему — систему органів Державної
податкової служби України.
Залежно від обсягу наданих прав, передбачених для органів Державної
податкової служби, законодавець виділяє дві категорії суб’єктів їх
користування: «посадові особи» і керівники разом з заступниками
відповідних органів Державної податкової служби. Категорія «посадові
особи» користується лише відповідною частиною передбачених прав. Право
зупиняти операції на рахунках в установах банків та інших
фінансово-кредитних установах, застосовувати фінансові санкції, приймати
рішення про примусове стягнення не внесених у строк податків та інших
платежів до бюджету, накладати адміністративні штрафи та інші міри,
зазначені в ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в
Україні», — це прерогатива керівників та заступників органів Державної
податкової служби. Начальники підрозділів податкових міліцій, як
заступники відповідних Голів Державних податкових адміністрацій та
начальників Державних податкових інспекцій, користуються всім об’ємом
передбачених прав для органів Державної податкової служби.
Аналіз структури і функцій системи органів Державної податкової служби
дає підстави зробити основний висновок, що система органів Державної
податкової служби за внутрішньою будовою і структурним зв’язком не є
повністю спеціалізованою, вона вимагає концептуального осмислення за
результатами практики і застосуванням нового законодавства України.
2. Особливості правового положення податкової міліції в в складі ДПА
України. ДПА України правові основи організації роботи податкової
міліції.
У складі органів Державної податкової служби є відповідні спеціальні
підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями — податкова
міліція. Це особливий вид міліційної служби з самостійним статусом.
Податкову міліцію очолює начальник податкової міліції — перший заступник
Голови Державної податкової адміністрації України. Податкова міліція
складається із спеціально утворених підрозділів, які діють у складі
відповідних органів Державної податкової служби. До складу податкової
міліції входять: Головне управління податкової міліції, слідче
управління податкової міліції та Управління по боротьбі з корупцією в
органах Державної податкової служби Державної податкової адміністрації
України.
Відповідно до Закону України «Про міліцію», міліція України є державним
озброєним органом виконавчої влади, яка входить до структури
Міністерства внутрішніх справ України. Міністр внутрішніх справ України
здійснює керівництво всієї міліцією республіки. Колишній самостійний
оперативний підрозділ у складі кримінальної міліції МВС України по
боротьбі з кримінальним ухиленням від сплати податків було виведено з
підпорядкування Міністерства внутрішніх справ України і створено на його
основі податкову міліцію в органах податкової служби. Природно, що
виникає спірний підхід до оцінки підрозділів податкової міліції, які
входять до складу системи органів Державної податкової служби, що мають
спеціальну юрисдикцію.
Аналізуючи права податкової міліції, закріплені в ст. 22 Закону України
«Про державну податкову службу в Україні», можна помітити їх подвійну
природу, що відрізняє їх від інших органів міліції і наближує певною
мірою до органів прокуратури. Працівники податкової міліції наділені без
винятку всіма правами, які передбачені для органів Державної податкової
служби, а також правами, що містяться в окремих положеннях Закону
України «Про міліцію».
Маючи спільні для всіх органів Державної податкової служби України
завдання, податкова міліція має також і специфічні завдання, виконання
яких пов’язане з її призначенням як спеціального підрозділу в складі
органів Державної податкової служби України. Для виконання цих завдань
законодавець наділяє підрозділи податкової міліції
оперативно-розшуковою, кримінально-процесуальною та охоронною функціями.
Для теорії і практики функціонування суб’єктів виконавчої влади правовий
статус податкової міліції ставить багато складних запитань.
Податкова міліція здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову
діяльність, веде досудову підготовку матеріалів за протокольною формою,
а також провадить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах
своєї компетенції. Вона забезпечує безпеку працівників органів Державної
податкової служби та їх захист від протиправних посягань, пов’язаних з
виконанням ними посадових обов’язків. Вона запобігає корупції та іншим
службовим порушенням серед працівників Державної податкової служби,
здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Податкова міліція в організаційному і функціональному відношенні має
складну квазіконтрольну природу. Для розвитку і зміцнення зв’язків, а
також для відшукання найбільш оптимальних форм взаємодії підрозділів
податкової міліції з відповідними органами Державної податкової служби
необхідні нові законодавчі акти, які б враховували досвід інших країн.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну податкову службу в
Україні» вищестоящі органи податкової служби мають право скасовувати
рішення нижчестоящих, проте цей порядок не застосовується щодо рішень
податкової міліції. Саме тут і можуть виникати колізії службового
характеру. Керівники відповідних органів Державної податкової служби, до
складу яких входять підрозділи податкової міліції, не наділені
повноваженнями втручатися у їхню діяльність, вимагати для перевірки
матеріали і давати обов’язкові для виконання вказівки.
Правова природа податкової міліції як органічної частини Державної
податкової адміністрації України обумовила її підпорядкування лише по
вертикалі — вищестоящим органам спеціальної компетенції. Це робить
державне управління підрозділами податкової міліції більш предметним і
конкретним.
Працівники податкової міліції у межах наданих повноважень самостійно
приймають рішення і несуть за свої протиправні дії або бездіяльність
встановлену законом відповідальність. У разі порушення прав і законних
інтересів громадянина відповідний орган Державної податкової служби
зобов’язаний вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування
завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно
вибачитись. Дії або рішення працівників податкової міліції можуть бути
оскаржені у встановленому законом порядку до суду чи прокуратури.
Задача.
При перевірці фінансово-господарської діяльності приватного підприємства
“Моноліт”, що займається виготовленням та обробкою будівельних
матеріалів, виявлено, що окремі види робіт виконувалися бригадою
найманих робітників з п’яти чоловік. Бригада виконавши за угодою весь
обсяг робіт, отримала оговорену суму заробітної плати. Про виплату
грошей членам бригади не було повідомлено в податкові органи за місцем
їх проживання.
1. Які порушення податкового законодавства допущені посадовими особами
ПП “Моноліт”.
2. Які адміністративні стягнення передбачені за такі порушення.
Відповідь.
Відповідно до п.п. 8.1.1.-8.1.2. ст. 8 Закону України “Про податок з
доходів фізичних осіб ” податковий агент (юридична особа (її філія,
відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи
нерезидент або його представництво, які незалежно від їх
організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими
податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок
до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий
облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до
закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону),
який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника
податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок,
використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7
цього Закону (а саме 15 %).
Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати
оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають
права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають
сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний
дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що
його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого
нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у
строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Згідно ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”
органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають
право накладати адміністративні штрафи на посадових осіб підприємств,
установ і організацій, а також на громадян – суб’єктів підприємницької
діяльності, які виплачували доходи, винних у неутриманні,
неперерахуванні до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб,
перерахуванні податку за рахунок коштів підприємств, установ і
організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено
законодавством), у перекрученні даних, у неповідомленні або
несвоєчасному повідомленні державним податковим інспекціям за
встановленою формою відомостей про доходи громадян, – у розмірі трьох
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені
особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за
одне із зазначених правопорушень, – у розмірі п’яти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.
Джерела.
Конституція України.
Закон України „Про державну податкову службу в Україні”.
Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб”.
Державне управління в Україні. (Навчальний посібник). 3а загальною
редакцією доктора юридичних наук, професора В.Б. Авер’янова. К.: ЮрІнком
Інтер – 1999.
А.Селиванов, доктор юридичних наук, професор Національного університету
ім. Т.Шевченка, О.Дзісяк, ад’юнкт Національної академії внутрішніх справ
України // Правове регулювання податкових органів в Україні” // Право
України 1998 № 7 С. 15-19
А.Селиванов, доктор юридичних наук, професор Національного університету
ім. Т.Шевченка, О.Дзісяк, ад’юнкт Національної академії внутрішніх справ
України // Право України 1998 № 7 С. 15-19
Відомості Верховної Ради України. — 1991, N 6, ст. 37
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
