Реферат на тему:

Свiтовi сiльське господарство та торгiвля

gdae[?

gd> a господарського виробництва. Бiльше того, враховуючи визначальне
значення сiльського господарства в багатьох країнах, що розвиваються,
попит на продукти харчування часто обмежується спроможнiстю селян
продати свою продукцiю, оскiльки доход вiд продажу одних продуктiв
використовується на придбання iнших продуктiв харчування. Оскiльки
економiчнi можливостi в мiстах значно ширші i бiльший відсоток працюючих
жiнок у мiстах, тут зростає попит на харчовi продукти швидкого
приготування. Вплив урбанiзацiї на структуру харчування є рiзним у
рiзних країнах. У бiдних країнах урбанiзацiя може спочатку вести до
переходу вiд споживання таких продуктiв, як рис i кассава, до зерна i
готових продуктiв. Наприклад, данi ФАО (Органiзацiя ООН iз продовольства
i сiльського господарства. — Прим. ред.) за 1970 та 1980 роки вказують
на суттєве зростання споживання пшеницi в мiстах Китаю та Iндiї i
одночасне скорочення споживання iнших зернових i рису. Бiльше того, в
сiльськiй мiсцевостi споживання пшеницi також дещо зросло, тодi як
споживання рису залишилося незмiнним. Iз подальшим зростанням доходiв
населення витрати на продукти харчування можуть також зрости i
“зсунутися” вiд крупів домашнього приготування в бiк дорогих i поживних
продуктiв, таких як м’ясо, фрукти та овочi. Як спостерігається у чималій
кількості багатших країн, цiнування часу в сiм’ях з двома працюючими
привело до зростання попиту на бiльш дорогi продукти та напiвфабрикати.
Крiм того, попит на високоякiснi продукти та турбота про здорову та
безпечну їжу суттєво змiнили характер харчування в цих країнах.
Наприклад, частково через турботу про здоров’я та через вiдносно
невисокі цiни частка м’яса птицi в рацiонi американцiв зросла з 21 до
38% протягом 1970—2000 рокiв, тодi як частка iнших видiв м’яса
скоротилася за цей час з 79 до 62%. Аналогiчно споживання фруктiв i
овочiв на душу населення в США протягом 1977—1999 рокiв зросло на 25%.
Зростання мiського населення в майбутньому матиме особливо важливе
значення для країн, що розвиваються. У 1960 роцi на розвиненi країни
припадала приблизно третина мiського населення. Однак уже у 1968 роцi на
мiське населення розвинених країн припадало лише 20% загального
населення мiст у свiтi (3,4 млрд). Якщо населення зростатиме такими ж
темпами, як i в 90-х роках, мiське населення в країнах, що розвиваються,
може до 2020 року подвоїтися (до 4 млрд осiб). Через це вплив змiн
структури харчування в майбутньому, пов’язаний з процесами урбанiзацiї,
буде найбiльш виразним у цих країнах. Попит на високоякiсне i безпечне
продовольство Зростаючi добробут i рiвень освiти споживачiв у розвинених
країнах змiнюють їхнi уподобання щодо продуктiв харчування, а стандарти
якостi та безпека продуктiв харчування зростають iз збагаченням народу.
Країни рiзняться у ставленнi до ризикiв, пов’язаних iз хвороботворними
органiзмами, залежно вiд доступу до наукових досягнень. Вiдповiдно,
багатшi країни, якi мають доступ до бiльших обсягiв iнформацiї щодо
ризикiв, пов’язаних iз харчуванням, намагаються запровадити бiльш
жорсткi стандарти безпеки стосовно як вiтчизняного, так i iмпортованого,
продовольства. Бiднi ж країни в першу чергу переймаються питаннями
достатностi продовольства. Широкомасштабнi випадки захворювань,
пов’язаних із харчуванням, суттєво збiльшили увагу до безпеки продуктiв
харчування, що привело до довготермiнових змiн у вподобаннях споживачiв
i структурi попиту в деяких розвинених країнах. Наприклад, нещодавнi
спалахи в Європi губчастої енцефалопатiї корiв (ГЕК), вiдомої як
“коров’ячий сказ”, призвели до небаченого скорочення споживання
яловичини в Європi i до значних втрат пов’язаних iз виробництвом
яловичини галузей економiки. У перший рiк кризи загальнi економiчнi
втрати Великої Британiї вiд ГЕК становили 1,2—1,6 млрд дол. Спалахи
хвороб також стимулювали попит на натуральні продукти сiльського
господарства, в якому беруться до уваги умови догляду за тваринами, хоча
цей вид господарювання не обов’язково забезпечує захист вiд перенесення
хвороб. Ринки органiчної продукцiї у всьому свiті (хоча й невеликi)
розширюються, а попит на органiчнi продукти харчування є найбiльшим у
групах населення з достатньо високим рiвнем доходiв i освiти в усiх
країнах. Вiд 20 до 30% споживачiв, опитаних в Європi, Пiвнiчнiй Америцi
та Японiї, регулярно купують органiчнi продукти харчування. В Європi,
США та Японiї споживання органiчних продуктiв упродовж 5 рокiв зросло на
15%. Турбота про умови утримання тварин привела до змiн у виробництвi та
маркетингу продуктiв харчування. Наприклад, в бiльшостi країн Захiдної
Європи, окрiм детальних правил щодо вирощування, вiдгодiвлi та забою
тварин, введенi новi обмеження щодо виробникiв i переробникiв
тваринницької продукцiї. Громадський та приватний сектори змiнюються пiд
впливом вимог споживачiв щодо якостi тощо — розробляються та
запроваджуються обов’язковi та рекомендованi схеми контролю якостi. Такi
схеми, прийнятi на нацiональному або регiональному рiвнях, викликають
змiни у способах виробництва, маркетингу та торгiвлi продуктiв
харчування в Європi i, до певної мiри, в США. Схеми гарантування якостi,
окрiм розробки стандартiв щодо виробництва, переробки та
транспортування, можуть включати стандарти щодо охорони довкiлля. Помiж
потенцiальних наслiдкiв запровадження таких стандартiв є й зростання
собiвартостi сiльськогосподарської продукцiї. Наприклад, вимога до
виробника обмежити поголiв’я тварин на данiй площi означає для нього або
необхiднiсть придбання додаткової землi, або зменшення поголiв’я тварин
з вiдповiдним зростанням питомих витрат, що позначиться на цiнi
кiнцевого продукту. Велика частина споживачiв може прихильно ставитися
до таких вимог, розумiючи отримуванi переваги для суспiльства в цiлому,
а тому згоднi платити за це. Однак деякi споживачi можуть надавати
перевагу дешевшим iноземним продуктам, якi не пiдпадають пiд аналогiчнi
стандарти, а отже, — є дешевшими у виробництвi. У цiлому, будь-яка
полiтика, яка покладає витрати на вiтчизнянi компанiї, виключаючи при
цьому iноземні компанiї, потенцiйно ставить вiтчизнянi компанiї у
невигiдне становище. Вiтчизнянi компанiї розумiють наслiдки вiдмiнностей
у законах рiзних країн, тому iнодi вдаються до полiтичного тиску на
законодавцiв для блокування iмпорту з країн, у яких немає аналогiчних
законiв, або, принаймнi, до дiй з обмеження конкурентних переваг
продукцiї з вiдповiдних країн. Перспективи свiтового споживання
продовольства та торгiвлi Оскiльки споживання продуктiв харчування в
розвинених країнах досягло пiку, дедалі бiльшу роль у свiтовiй торгiвлi
сiльськогосподарськими товарами вiдiграватимуть країни, що розвиваються.
Ця тенденцiя вже простежується в торгiвлi масовими товарами. Зростання
доходiв та чисельностi населення створюватиме додатковий попит на
продовольство в країнах, що розвиваються, однак у деяких із них обмеженi
ресурси стримуватимуть виробництво продовольства. Якщо тiльки не
вiдбудеться прискореного зростання сiльськогосподарського виробництва,
країни, що розвиваються, в найближчому майбутньому частково залежатимуть
вiд iмпорту для забезпечення зростаючого попиту. Менш очевидним є те, як
саме змiниться структура свiтової торгiвлi. На країни, що розвиваються,
припадатиме дедалі бiльша частка свiтового ринку, i вони будуть основною
силою, яка рухатиме свiтову торгiвлю зерном. Однак малоймовiрно, що
обсяги торгiвлi масовими товарами перевищать обсяги торгiвлi iншими
сiльськогосподарськими товарами. Зростання доходу на душу населення в
країнах, що розвиваються, протягом наступного десятилiття призведе до
зростання попиту на бiльш дорогi продукти i його зменшення на основнi
продукти. Наприклад, споживання продукцiї тваринництва ймовiрно
зростатиме швидше, нiж споживання продовольчого зерна. За прогнозами МСГ
США, свiтова торгiвля пшеницею протягом 2000—2010 рокiв зростатиме
щорiчно тiльки на 1,7% порiвняно з 2,5% зростання торгiвлi м’ясом. У
багатших країнах доступ споживачiв до необхiдних обсягiв продуктiв
харчування не є головним питанням, а споживачi все бiльше уваги
придiляють якостi продуктiв, тобто бiльшому асортименту продовольства,
яке відповідає стандартам безпеки. Вiдмiнностi у вимогах щодо
виробництва та переробки продуктiв харчування мiж рiзними країнами та
прийняття або усвiдомлення стандартiв мiж торговельними партнерами
спонукають до обговорення питань у галузi свiтової торгiвлi. Розумiючи
їх, багато країн зайнятi розробкою багатостороннiх рiшень. Питання
якостi продуктiв харчування та вiдповiднi багатостороннi домовленостi
будуть серед ключових факторiв, якi визначатимуть свiтову торгiвлю
сiльськогосподарськими товарами в майбутньому.

Похожие записи