Реферат на тему:

Матеріальне обслуговування виробництва

Мета і завдання матеріального забезпечення. Важливу роль у здійсненні
виробничого процесу відіграє рух матеріальних цінностей. Ланкою, що
зв’язує між собою службу матеріально-технічного забезпечення і виробничі
підрозділи, цехи, що виготовляють готову продукцію, і службу збуту, а
також підрозділи підприємства є складське господарство як підсистема
виробництва. Його діяльність істотно впливає на безперебійність та
ефективність роботи основного виробництва, на ритмічність випуску і
відвантаження готової продукції відповідно до замовлень.

Основна мета складського господарства полягає в забезпеченні збереження
сировинних і матеріальних ресурсів та готової продукції.

До завдань складського господарства належать: організація оформлення
матеріальних цінностей при прийманні; створення належних умов їх
збереження; облік і регулювання запасів; своєчасне забезпечення
виробничих підрозділів сировиною, матеріалами, устаткуванням, запасними
частинами, комплектуючими виробами; підготовка готової продукції до
відправлення; скорочення витрат на складські операції й обслуговування
складів; підвищення продуктивності праці та поліпшення умов праці
робітників, що обслуговують склади.

Складське господарство виконує такі функції: 1) приймання матеріальних
цінностей з їх кількісною і якісною перевіркою, включаючи перевірку тари
та упакування, облік і оформлення документів, створення необхідних умов
для збереження вантажу, його розвантаження, перетарування, переміщення і
розміщення на складах; 2) підготовка і відпуск матеріальних засобів у
виробництво і відправлення за межі підприємства; 3) підготовка
складських приміщень і площ; переміщення вантажів усередині складів з
метою раціональнішого використання площі складів і з інших причин; 4)
приймання від виробничих підрозділів готової продукції за кількістю,
асортиментом і ґатунком з оформленням документів; розміщення її на
складах і забезпечення схоронності; підготовка партій готової продукції
до відвантаження споживачам (затарування, етикетування, сортування,
розфасування, комплектування, упакування тощо); 5) відпуск готової
продукції споживачам за номенклатурою, асортиментом, кількістю і якістю
з оформленням відповідної документації; 6) розроблення і реалізація
заходів щодо вдосконалювання тарно-складського господарства,
вантажно-розвантажувальних робіт, механізації й автоматизації складів;
7) вирівнювання рівня запасів шляхом їх регулювання.

Вирівнювання запасів матеріальних цінностей здійснюється за: часом, коли
попит не відповідає часу виготовлення (наприклад, у сезонних
виробництвах); кількістю, коли з метою зменшення витрат виготовляється
більша кількість продукції (наприклад, серійне виробництво); обсягом,
коли виробництво відділене територіально від місця споживання продукції.
Це потребує залучення транспортних засобів і (чи) створення проміжних
складів.

Структурні елементи складського господарства. Ефективність виробничої
системи залежить не тільки від удосконалювання виробничих і транспортних
процесів, а й оптимально організованого складського господарства. На
великому промисловому підприємстві створюється складна мережа складів зі
спеціальними пристроями й устаткуванням для переміщення, штабелювання і
збереження матеріалів, а також з ваговим і вимірювальним устаткуванням,
обчислювальною технікою, протипожежними засобами.

Складське господарство сприяє: зберіганню якості продукції, матеріалів,
сировини; підвищенню ритмічності та організованості виробництва і роботи
транспорту; поліпшенню використання територій підприємств; зниженню
простоїв транспортних засобів і транспортних витрат; звільненню
робітників від непродуктивних вантажно-розвантажувальних і складських
робіт для використання їх в основному виробництві.

Складування продукції необхідне у зв’язку з наявними коливаннями циклів
виробництва, транспортувань та її споживання. Склади різноманітних типів
можуть створюватися на початку, усередині і наприкінці транспортних
вантажопотоків або виробничих процесів для тимчасового накопичення
вантажів і своєчасного забезпечення виробничих систем матеріалами в
потрібних кількостях. Таке складування (накопичення) продукції зумовлено
характером виробництва і транспорту, воно дає змогу перебороти
тимчасові, просторові, кількісні та якісні невідповідності між наявністю
і потребою в матеріалах у процесі виробництва і споживання.

Поряд з операціями складування вантажів на складі виконуються ще і
внутрішньоскладські транспортні, навантажувальні, розвантажувальні,
сортувальні, комплектувальні і проміжні перевантажувальні операції, а
також деякі технологічні операції і под. Тому склади варто розглядати не
тільки як пристрої для збереження вантажів, а також як
транспортно-складські комплекси, у яких процеси переміщення вантажів
відіграють важливу роль. Робота цих комплексів має динамічний,
стохастичний характер через нерівномірність перевезень вантажів.

Склади є одним з найважливіших елементів системи складського
господарства, які сприяють перетворенню вантажопотоків, змінюючи
параметри партій вантажів, що приймаються і видаються, за розміром,
складом, фізичними характеристиками вхідних вантажів, часом відправлення
транспортних партій і т. д.

Склад — це будова, різноманітні пристрої, що призначені для приймання і
зберігання різноманітних матеріальних цінностей, підготовки їх до
виробничого споживання і безперебійного відпуску споживачам.

Класифікація складів. Складське господарство підприємства складається з
різних складів та комор, які можна класифікувати за низкою ознак.

За призначенням у виробничому процесі та підпорядкуванням:

матеріальні — приймають і зберігають матеріали, що використовуються, та
видають їх у виробництво (склади основних і допоміжних матеріалів,
сировини, палива тощо); підпорядковуються відділу матеріально-технічного
постачання;

збутові — приймають, зберігають і відпускають готову продукцію заводу та
відходи виробництва для їх реалізації; підпорядковуються відділу збуту;

виробничі — це різноманітні цехові комори і загальнозаводські склади
(напівфабрикатів, інструментів, устаткування, запасних частин та ін.),
що забезпечують виробничий процес предметами і засобами праці;
підпорядковуються виробничо-диспетчерському відділу;

склади запасних частин — приймають, зберігають і відпускають деталі й
інші матеріальні цінності для проведення всіх видів ремонтів
устаткування й інших видів виробничих фондів; підпорядковуються відділу
головного механіка;

інструментальні склади — приймають, зберігають і відпускають цехам усі
види інструментів і пристроїв; підпорядковуються інструментальному
відділу;

склади відділу головного енергетика, відділу автоматизації і
механізації, відділу головного метролога, відходів і утилю.

2. За масштабами роботи та місцем розташування розрізняють: центральні,
загальнозаводські, прицехові та цехові. Центральні і загальнозаводські
склади розташовуються (як окрема невиробнича площа) на території заводу.
При деяких цехах створюються склади, які призначені для збереження
матеріальних цінностей групи цехів (спецодягу, мила, господарських
товарів та інших цінностей). Цехові склади, як структурні підрозділи,
розташовуються на їх виробничій площі і призначені для внутрішнього
обслуговування відповідних цехів. Вони підрозділяються на склади
матеріалів, заготівок, напівфабрикатів, інструменту і т. д.

3. За видом і призначенням матеріалів, що зберігаються, розрізняють
склади: універсальні (для збереження різноманітних матеріальних
цінностей) і спеціальні (для збереження однорідних матеріалів, наприклад
чорних та кольорових металів, пального та ін.).

4. За технічною будовою та властивостями матеріалів розрізняють склади
відкриті (обладнані майданчики, платформи для вантажів, що не потребують
особливого захисту від атмосферних умов); напівзакриті (майданчики з
навісами, легкі приміщення з однобічним зашиттям) і закриті (опалювальні
і неопалювані, особливі приміщення для захисту вантажу від впливу
атмосферних явищ, включаючи резервуари, бункери, елеватори тощо).

5. За ступенем вогнестійкості: незаймисті, важкозаймисті, займисті.

Оснащення складів. З метою механізації вантажно-розвантажувальних робіт
і під час складських операцій застосовують різноманітні пристрої і
машини: крани-штабелери, електронавантажувачі, кран-балки і мостові
крани, електрокари і різноманітні засоби безперервного транспорту. Для
комплексності механізації використовують швидкодіючі автоматичні стропи
і захвати. Склади оснащуються різними стелажами й уніфікованою тарою,
монорейками і тельферами, конвеєрами, штабелерами, авто- та
електрокарами, роботами-електрокарами. У гнучких виробничих системах
використовуються спеціальні стелажі, призначені для розміщення плоских і
ящикових піддонів. Такі стелажі являють собою систему чарунок по
вертикалі і горизонталі, що дає змогу застосовувати кодове шифрування та
засоби автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт. Склади з цими
стелажами є невід’ємною частиною автоматизовано-транспортної системи
гнучкого автоматизованого виробництва.

Склади також мають бути оснащені вимірювальним устаткуванням: вагами,
кружками, мірниками, лічильниками, лінійними мірами для виміру довжини,
висоти і діаметрів (метрами, рулетками, штангенциркулями тощо).

Технічне оснащення складів залежить від виду, форми і кількості
збережених матеріалів; типу, характеру і розташування складських
приміщень, а також від існуючої системи транспортування матеріалів поза
межі складу.

Будова й оснащення складів залежать від вантажообігу, тривалості
збереження, виду тари, що застосовується, обсягу і частоти постачань і
відправлень, виду рухомого складу, який використовується. Залежно від
цих умов матеріали і готові вироби можуть зберігатися на спеціально
обладнаних відкритих майданчиках, під навісами, в опалювальних і
неопалювальних приміщеннях. Матеріали можуть зберігатися на акумулюючих
пристроях засобів безперервного транспорту.

Засоби зберігання на складах можна згрупувати за видами матеріалів, що
зберігаються (штучні великогабаритні, тарно-штучні, сипучі, рідкі,
газоподібні) відповідно до їх фізичного стану і характеристик.

Штучні вантажі можуть зберігатися на складах у штабелях (у плоских,
стоячих або ящикових піддонах) або на стелажах, типи і параметри яких
залежать від вантажів, що зберігаються, а також призначення складу,
технології переробки вантажів, терміну їх збереження та інших чинників.

Сипучі вантажі зберігаються на відкритих складських майданчиках у
штабелях і траншеях різноманітної форми і закритих складах, а в
невеликих кількостях — у бункерах різноманітної форми.

Рідкі вантажі можуть зберігатися на складах у тарі (бочках, суліях,
барабанах) і наливом.

Організаційні особливості складського господарства. Важливим завданням
організації складського господарства є вибір і обґрунтування видів і
структури складів, їх розміщення, розмірів та устаткування складських
приміщень, а також визначення порядку роботи складів залежно від
функцій, що ними виконуються.

Структура складського господарства і види складів вибираються з
урахуванням виробничої потужності, спеціалізації підприємства,
номенклатури продукції, що випускається, видів і обсягів матеріальних
запасів, а також розміщення всіх підрозділів на території підприємства.
При обґрунтуванні розташування складів необхідно враховувати можливість
скорочення обсягів перевезень вантажів і організації раціональних
маршрутів для рухомого складу транспортного господарства.

Необхідні для складів внутрішні обсяги приміщень і розміри площ
визначаються в розрахунку на максимальний запас матеріальних цінностей,
що підлягають одноразовому зберіганню за установленим нормативом запасу.
При цьому враховуються простори для проїзду транспортних засобів,
проходу людей, руху вантажно-розвантажувальних пристроїв,
приймально-сортувальних майданчиків, стоянок рухомого складу, а також
допоміжного і службового приміщення. Порядок роботи складу визначається
періодичністю, обсягами й особливостями приймання, зберігання і відпуску
матеріальних цінностей.

Організація складських операцій. Раціональна організація складських
операцій дає змогу керівництву підприємства мати необхідні зведення про
наявність товарно-матеріальних цінностей на складах і вчасно приймати
рішення про їх поповнення і безперебійне забезпечення виробництва.

Організація складських операцій включає: приймання, зберігання, облік і
контроль за відпуском матеріальних цінностей.

Приймання матеріальних цінностей здійснюється за кількістю і якістю за
участю працівників складів і фахівців за функціональними обов’язками.
Вони перевіряють, наскільки кількість і якість матеріальних цінностей,
що надходять, відповідає супровідним документам (накладним,
рахівницям-фактурам, специфікаціям).

Матеріали, що надійшли без накладних чи актів ВТК про приймання,
зберігаються окремо до їхнього оформлення. На прийняті матеріали
складаються приймальні акти чи ордери. На забраковані матеріальні
цінності складаються оперативно-технічні акти, які є надалі підставою
для подання рекламацій постачальникам. Неприйняті матеріали надходять на
відповідальне зберігання до одержання вказівок від постачальника про їх
подальше використання. Правильне визначення кількості і якості прийнятих
матеріальних цінностей запобігає зловживанням, а також сприяє боротьбі з
утратами матеріалів.

Зберігання матеріальних цінностей. За кожною групою товарно-матеріальних
цінностей на складах закріплюється визначене місце. При цьому необхідно,
щоб забезпечувалися: зручність виконання приймальних і відпускних
операцій; максимальна механізація й автоматизація завантаження,
навантаження і переміщень; збереження кількості і якості; протипожежна
безпека; легкість перевірки якості та кількості; найповніше використання
площі й кубатури складських приміщень.

Облік товарно-матеріальних цінностей полягає у відображені їх руху
(прихід і витрата), а також наявності. Для обліку матеріалів кожного
виду відкривають картки. У картках зазначається величина мінімального,
максимального і страхового запасів (установлених); наявність,
надходження і витрата. Про рівень запасу повідомляється відповідно ВМТП,
інструментальному чи іншому підрозділу заводу.

Облік матеріальних цінностей, що надійшли і відпускаються зі складів,
здійснюється паралельно на складі і в бухгалтерії підприємства, куди зі
складу мають регулярно передаватися прибутково-видаткові документи.
Періодично на складах здійснюється інвентаризація. Вона дає можливість
контролювати рух матеріальних цінностей, перевіряти їхню наявність,
стежити за станом запасів.

Належна організація виконання складських операцій — необхідна умова
ощадливого використання матеріалів, забезпечення їх схоронності і
якості, низьких витрат на збереження.

Системи відпуску матеріалів. Залежно від типу виробництва застосовують
активну або пасивну системи організації відпуску матеріальних цінностей.
Для великосерійного і масового виробництв характерна активна система, що
передбачає підготовку матеріалів на складі заздалегідь і доставку їх
точно за графіком у цех до робочих місць складськими транспортними
засобами.

E I

Ae-‚» %t*?.ae0///////////////?aeaeaeaeaeaeaeaeaeae

&

?®??!XYE¦o¦oooooooooooooooooooooooooooo

держують на складах товарно-матеріальні цінності за матеріальними
вимогами чи лімітними картами і доставляють їх у цех своїм транспортом.
Така система застосовується в одиничному і дрібносерійному виробництвах.

Розрахунок технічних засобів зберігання вантажів. На складах виконується
великий обсяг вантажно-розвантажувальних робіт, робіт з переміщення
матеріалів. Тому основним напрямом у розвитку складського господарства є
комплексна механізація й автоматизація робіт, поліпшення використання
складських приміщень, а також організація матеріально-технічного
постачання на основі оптової торгівлі, упровадження систем
матеріально-технічного постачання типу «точно вчасно», що значно
скорочують обсяг складських запасів.

Для комплексної механізації й автоматизації транспортно-складських
операцій велике значення має укрупнення вантажних одиниць шляхом
застосування контейнерів і засобів пакетування (піддони всіх типів,
стропи, касети, обв’язування, прокладки тощо).

визначається за формулою:

— обсяг перевезень вантажів (вантажообіг) на розрахунковий період, т;

— коефіцієнти, що враховують потреби в контейнерах (засобах
пакетування) у зв’язку з нерівномірністю перевезень, перебуванням у
ремонті;

— виробіток на один контейнер (засіб пакетування) за розрахунковий
період, т;

— статичне навантаження контейнера, засобу пакетування, т;

— кількість календарних днів у розрахунковому періоді;

— час перебування контейнерів (засобів пакетування) у простої, дн.;

— середній час обороту контейнера, засобу пакетування, діб.

Для оцінки рівня оснащеності складів вантажно-розвантажувальними
засобами і механізмами застосовують показник насиченості засобами
механізації:

— сумарна вантажопідйомність усіх засобів механізації, т;

— вантажообіг складу за розрахунковий період, т.

Визначення потреби у складських площах. Раціональна організація
складського господарства передбачає обладнання всіх складів під’їзними
коліями; урахування вантажно-розвантажувальних фронтів; забезпечення
пожежної безпеки, визначення маси різних матеріалів і місця їх
збереження всередині складу, кількості стелажів, виходячи з припустимої
норми навантаження на 1 м2 площі підлоги.

Складська площа поділяється на корисну та оперативну. Корисна (вантажна)
призначається для безпосереднього розміщення матеріальних цінностей.
Оперативна охоплює простір для приймально-відпускних операцій,
сортування, комплектування матеріальних цінностей, а також для проходів
і проїздів між штабелями і стелажами, для розміщення вагової і
вимірювальної техніки, службових приміщень; конструкційну, що зайнята
під перегородки, колони, сходи, підйомники, тамбури і т. д.

називається коефіцієнтом використання площі складу, що визначається за
формулою:

.

Величина цього коефіцієнта залежить від способу зберігання матеріальних
цінностей. Наприклад, при зберіганні в штабелях він дорівнює 0,7—0,75, а
на стелажах — 0,3—0,4.

Корисна площа складу може розраховуватися за способами навантажень або
об’ємних вимірників.

м2) визначається за формулою

— максимальний складський запас матеріалу, що зберігається в штабелях
і ємностях, т, кг;

— припустиме навантаження на 1 м2 площі підлоги складу (згідно з
довідковими даними), т/м2, кг/м2.

За способом об’ємних вимірників корисна площа розраховується за формулою

— площа, зайнята одним стелажем, м2;

— кількість стелажів, необхідних для зберігання даного максимального
запасу матеріалу, обчислена за формулою (розрахункова)

=

= А · В · h, де А — довжина, В — ширина, h — висота стелажа, м);

— щільність (об’ємна вага) збереженого матеріалу, т/м3; кг/дцм3;
г/см3;

— коефіцієнт заповнення обсягу стелажа.

Після перевірки відповідності припустимого навантаження установлюється
кількість стелажів за формулою:

Загальна площа складу з урахуванням коефіцієнта використання площі
розраховується за формулою:

Розмір площі під приймально-відправні майданчики визначається за
формулою:

— коефіцієнт, який показує, що висота укладання матеріалів на
майданчиках має бути в 3 рази менше висоти укладання на транспортних
засобах;

— площа, зайнята одиницею транспортного засобу, м2;

— кількість транспортних засобів, що перебувають одночасно під
навантаженням-розвантаженням.

Службові приміщення складів розраховуються виходячи з норми 2,5—6 м2 на
одного працівника. Ширина проходів між стелажами і штабелями
встановлюється 0,8—0,9 м, а для проїзду візків — 1,1—1,2 м. Через кожні
20—30 м мають бути наскрізні проїзди.

Організаційні особливості автоматизованих складів. Останнім часом набули
розвитку автоматизовані склади тарно-штучних вантажів, обладнані
системами машин, що забезпечують транспортування, установлення і пошук
матеріалів за спеціальними програмами з використанням роботів.

Автоматизовані склади є невід’ємною частиною гнучких виробничих систем
(виробництв) (ГВС). Вони створюються на різних етапах технологічного
процесу, наприклад, на початку виробничої дільниці для складування
вихідних матеріалів, на окремих дільницях — для складування заготовок
(оборотних заділів) і наприкінці дільниці чи у визначеному приміщенні —
для складування готової продукції.

За конструкційними особливостями розрізняють такі типи автоматизованих
складів: з чарунковими стелажами та автоматичним стелажним
краном-штабелером, автоматичним мостовим краном-штабелером, з
гравітаційними стелажами та автоматичними стелажними
каретками-операторами, з автоматичними елеваторними стелажами,
автоматичні підвісні склади.

У складі ГВС автоматизовані склади виконують, в основному, оперативну і
накопичувальну функції. Оперативна функція полягає в зберіганні та
доставці на робочі місця заготовок і напівфабрикатів, що складають
міжопераційні заділи, а також комплектів технологічного оснащення, яке
після виконання операції повертається на склад у секцію підготовки
оснащення й інструменту. Накопичувальна функція охоплює зберігання
страхових заділів, а також готових деталей, призначених для комплектації
і подачі на збирання.

В автоматизованих складах матеріали, заготовки тощо зберігаються в
чарунках на спеціальних стелажах. У цих складах широко використовуються
різні засоби механізації й автоматизації складських операцій: підвісні,
стрічкові та інші конвеєри, спеціальні штабелювальні крани. У таких
складах для штучних заготовок і виробів застосовується спеціальна
транспортно-складська тара, а також засоби для автоматизованого
управління складом. Особливу групу складають механізми, що призначені
для укладання вантажів у стелажах чи укладання одного вантажу на інший.

Система керування автоматизованим складом працює, як правило, у трьох
режимах: 1) налагоджувальному — переміщення виконавчих органів складу
здійснюється з налагоджувального пульта керування; 2) напівавтоматичному
— кожен технологічний процес виконується з пульта управління складом; 3)
автоматичному — технологічні процеси виконуються по команді від ЕОМ ГВС.

На складах (при складах) доцільно організувати заготівельні відділення з
розкрою, правлення та розфасування матеріалів для їх централізованої
підготовки та передання їх у виробництво. Такий підхід сприяє значному
скороченню витрат на транспортування, збереженню та кращому використанню
відходів і товарно-матеріальних цінностей.

Організація тарного господарства. Значна частина матеріальних цінностей
має потребу зберігання і перевезення в тарі. Тара — це виріб, у якому
поміщають сировину, матеріали, напівфабрикати, готову продукцію, що
забезпечує збереження їхньої якості та кількості при транспортуванні з
місця заготівлі чи виробництва до місця зберігання або споживання.

Призначення тари полягає в тім, щоб запобігати псуванню вантажу через
механічні впливи (удари, струси), забруднення і впливи зовнішнього
середовища (температура, тиск, світло, атмосферні опади і т. д.),
утратам у процесі зберігання і транспортування; скорочувати час
навантаження-розвантаження, підвищувати загальну культуру виробництва і
створювати зручності при роботі з вантажем. Тара і засоби упакування
необхідні в основному для продукції, що відвантажується. Значення їх
зростає у зв’язку з розвитком нових форм торгівлі, підвищеними вимогами
покупців до товару й ін.

Склад і організація тарного господарства залежать від виду продукції
підприємства, вимог споживача до її фасування, упакування і тари, а
також від кооперування з підприємствами — постачальниками тари і
пакувальних матеріалів.

Частину тари і засобів упакування підприємства зазвичай роблять власними
силами, для чого створюються спеціальні цехи і ділянки з їх виробництва;
основну частину тари підприємство одержує зі сторони (шухляди, металеві
кошики, бочки, піддони, скляні банки і пляшки, контейнери тощо).

Використання тари й пакування у виробництві передбачає таку обов’язкову
операцію, як їх маркування, коли вказуються вид вантажу, його кількість,
вимоги до перевезення, відправник вантажу і вантажоодержувач, спеціальні
вимоги щодо схоронності вантажу і т. д.

Як показують дослідження, вітчизняний і зарубіжний досвід,
раціоналізація транспортних робіт, особливо вантажно-розвантажувальних,
підвищення ефективності використання рухомого складу, зниження
транспортних витрат і витрат на тару досягається завдяки широкому
розвитку контейнерних і пакетних перевезень вантажів. Це один з
найважливіших напрямів технічного прогресу на транспорті. Їх
застосування в одних випадках дає можливість відмовитися від
використання тари, в інших — скорочує потребу в ній.

Основні напрями вдосконалення роботи транспортного і складського
господарств. Техніко-економічними показниками роботи транспортного і
складського господарств є: частка транспортно-складських витрат у
собівартості продукції, собівартість перевезення вантажів; витрати на
машино-годину роботи транспортного засобу або підйомно-транспортної
машини, собівартість складського зберігання 1 т вантажу та ін.

На сучасному етапі розвиток і підвищення ефективності
транспортно-складського господарства пов’язані з такими загальними
напрямами, як: централізація та спеціалізація; поліпшення структури
парку підйомно-транспортних і транспортних машин; організація
контейнерних перевезень; використання універсальної тари; комплексна
механізація вантажно-розвантажувальних робіт; упровадження транспортних
і складських систем з автоматичним адресуванням вантажів,
автоматизованих складів, автоматизованих контейнерних майданчиків;
удосконалювання організації переміщень і складських процесів та ін.

Чітко діюча система централізованих перевезень вантажів на
міждержавному, державному і регіональному рівнях зумовлює таку саму
чітку організацію вантажопотоків на підприємстві, спеціалізацію кожного
виду транспорту та раціоналізацію його використання за потужністю та в
часі.

Комплексна механізація вантажно-розвантажувальних робіт, як показує
досвід провідних фірм, здійснюється шляхом організації
безперервно-потокової механізованої переробки вантажів, що ґрунтується
на ковеєризації вантажних ліній і застосуванні підйомно-транспортних
механізмів. Тому транспортно-складські операції потребують забезпечення
стрічковими, ланцюговими, візковими транспортерами з дистанційним або
програмним управлінням, пневматичними та гідравлічними системами для
переміщення різних вантажів, електронавантажувачами, електровізками,
механічними навантажувачами, мостовими та підвісними кранами,
кран-балками, електротельферами, штабелерами.

Раціоналізація використання складських площ та приміщень передбачає
переміщення всіх вантажів на спеціальних піддонах, які розміщуються в
стелажі. Обслуговують такі стелажі кран-штабелери з автоматичним
адресуванням вантажів. При цьому висота штабелювання може досягати 25 м.

Скорочення витрат на транспортне обслуговування пов’язане: з комплексною
механізацією вантажно-розвантажувальних робіт, застосуванням
малогабаритних і маневрених транспортних засобів, стандартної тари і
пакетного способу транспортування вантажів у контейнерах; зі збільшенням
обіговості тари та транспортних засобів; удосконаленням маршрутів його
руху; з упроваджуванням сучасних методів організації праці та
виробництва, навчанням і закріпленням транспортних робітників за
обслуговуванням дільниць та цехів за певними маршрутами, проведенням
своєчасного профілактичного експлуатаційного обслуговування транспортних
механізмів та їх ремонту.

У підсистемі АСУВ технічне обслуговування виробництва і керування
процесами обслуговування розглядається як невід’ємна частина керування
всією системою виробничих процесів підприємства. Підсистема складається
з низки підсистем нижчого рівня: інструментального, ремонтного,
енергетичного, транспортного і складського обслуговування. У них
вирішуються завдання планово-облікового характеру, календарного
планування і регулювання виробничих процесів, а також забезпечується їх
координація з процесами основного виробництва.

Література

Нормування праці: Підручник / За ред. В. М. Данюка і В. М. Абрамова. —
К.: 1995. — 208 с.

Стивенсон В. Дж. Управление производством: Пер. с англ. — М.:
Лаборатория базовых знаний: БИНОМ, 1998. — 928 с.

Герасимчук В. Г. Розвиток підприємств: діагностика, стратегія,
ефективність. — К.: Вища шк., 1995. — 265 с.

Гупалов В. К. Управление рабочим временем. — М.: Финансы и статистика,
1998. — 240 с.

Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. —
200 с.

Економіка підприємства: Зб. практ. задач і конкретних ситуацій: Навч.
посібник / За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, 1999. — 328 с.

Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. —
2-ге вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.

Казанцев А. К., Подлесных В. И., Серова Л. С. Практический менеджмент: В
деловых играх, хозяйственных ситуациях, задачах и тестах: Учеб. пособие.
— М.: ИНФРА-М, 1998 — 367 с.

Кожекин Г. Я., Синица А. М. Организация производства: Учеб. пособие. —
Минск: Экоперспектива, 1998. — 334 с.

Курочкин А. С. Организация производства: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2001
— 216 с.

Похожие записи