Тема : Комплексна підготовка виробництва до заміни продукції
(технології).

Лекція .

План.

1.Організаційно – економічна підготовка виробництва:

а) організаційна;

б) економічна.

2.Організація промислового освоєння продукції.

1.Організаційно – економічна підготовка продукції.

Організаційно – економічна підготовка виробництва включає комплекс мір
по організації і плануванню виробництву нової продукції і забезпечення
процесу її виготовлення всім необхідним. Вона складається з таких
стадій:

складання плану – графіку і кошторису розходів на технічну підготовку
виробництва;

визначення потреби в додатковому обладнанні, робочих кадрах,
матеріальних і енергетичних ресурсах;

розробка планових калькуляцій на нові деталі, вироби;

оформлення договірних відносин з постачальниками, споживачами;

створення нормативної бази;

організація праці і зарплати;

визначення економічної ефективності нової продукції.

Існують економічні і соціальні критерії нової продукції.

Економічні – економія праці ( зниження трудомісткості, ріст
продуктивності праці):

економія матеріальних ресурсів;

технічний рівень і якість продукції;

корисний ефкект на одиницю потужності;

окупність;

прибутковість.

Соціальні – показники, які характеризують поліпшення умов праці, безпеку
і вигоду в експлуатації, охорона навколишнього середовища, створення
кращих умов для життєдіяльності людей, підвищення кваліфікації
працівників, рівня механізації праці в виробництві і при експлуатації
нової продукції.

На всіх стадіях вирішуються питання спеціалізації і кооперації цехів і
виробничих участків, визначаються календарно – планові нормативи для
оперативно виробничого планування , проектується організація і
обслуговування робочих місць основного і допоміжного виробництва,
вибираються найбільш раціональні форми і системи оплати праці,
розраховуються відповідні матеріальні , трудові і фінансові параметри,
проектуються організація ремонтного , інструментального, енергетичного,
транспортного і складського господарства.

Економічна підготовка виробництва передбачає також розробку необхідних
нормативів для планування конструкторського і технічного підготовкою
виробництва. Вона здійснюється паралельно і виконується всіма
функціональними підрозділами підприємства.

Економічні аспекти – це перегляд планово – економічної інформації, норм
і нормативів, форм документації, діючої системи планування, облік і
оцінка діяльності підприємств з врахуванням специфіки нової продукції і
розробка нормативів трудових затрат по періодах освоєння.

На етапі організаційно – економічної підготовкивиробництва проводяться
роботи соціально – психологічного характеру,які забезпечують соціально –
психологічну підготовку працівників до створення нової продукції. Ця
робота заключається в роз’ясненні в колективі про необхідність створення
і освоєння нової продукції для виживання і стабільної роботи
підприємства в умовах ринку, в інформуванні працівників про необхідність
проведення професіональних, кваліфікаційних і організаційних перетворень
при створенні і освоєнні нової продукції, в мобілізації адміністрацією
всього підприємства його творчих можливостей на створення і випуск нових
конкурентноспроможних виробів в наймеш короткі терміни і при найменших
затратах живої праці. Проведення цих робіт створює благополучний
соціально – психологічний клімат в колективі і підвищує єфективність
виробництва.

В оцінці якості виробу, що проектується все більше значення набирає
ергономічна характеристика.

Ергономіка – дисципліна, яка комплексно вивчає трудову діяльність людини
в системі людина – техніка – середовище СЛТС з метою забезпечення
безпеки, ефективності і комфорту.

Передумови виникнення і розвитку ергономіки послужили проблеми зв’язані
з впровадженням і експлуатацією нової складної техніки і технології.

Предметом ергономіки являється трудова діяльність людинив процесі
взаємодії з технічними системами і в умовах впливу факторів зовнішнього
середовища.

Основний об’єкт вивчення ергономіки система людина – техніка –
середовище СЛТС. Признаками ергономічної якості являється повна безпека
для людини, висока ефективність і задоволення працівника змістом,
характером і результатом своєї праці.

2.Організація промислового освоєння нової продукції.

Важливу роль в прискоренні технічної підготовки виробництва, скорочення
затрат і циклу створення і освоєння нової продукції повинна зіграти
реалізація мір і економічних програм по переходу підприємств на роботу в
умовах ринку.На всіх еиапах технічної підготовки виробництва напрямками
прискорення є:

1) стандартизація;

2) уніфікація;

3) нормалізація;

4) типізація технолгічних роцесів;

5) застосування автономіки і електроніки;

6) планування і управління.

Стандартизація – вимоги до виробів повинні бути такі, що при
проектуванні нових виробів повинні в першу чергу використовуватися
стандартні деталі і вузли, які виготовлені на спеціальних заводах.

Уніфікація – раціональне скорочення конструкцій виробів, розмірів і
параметрів, різновидів технологічних операцій і процесів, номенклатури
обладнання інструменту, матеріалів при зниженні трудомісткості її
розробки, оформлення, обліку і зберігання.

Нормалізація – це використання в конструкціях відомих і раніше
розроблених деталей нормалій – болти, гайки, шайби, шпильки, винти – які
в широкому асортименті виготовляються по інших заводах або в власних
цехах підприємства.

Типізація технологічних процесів – це використання типових технологічних
процесів, які освоєні раніше.

Застосування автоматики і електроніки скорочує затрати на підготовку
виробництва, знижує трудомісткість і дає змогу підприємству в найкоротші
строки вийти на ринок з комерційною конкурентноспроможною продукцією.

Необхідний етап підготовки виробництва являється освоєння нової
продукції , яка являє собою сукупність різних процесів і робіт, в
процесі яких здійснюється перевірка і відробка конструкцій і технлогій
до встановлення типічних вимог, освоєння нових форм організації
виробництва. Під час освоєння нової продукції досягаються планові об’єми
виробництва, застосовуються намічені економічні показники і техніко –
економічні параметри нової продукції.

Період освоєння нової продукції починається з виготовлення дослідного
зразку і завершується серійним виробництвом продукції.

Періоди освоєння нової продукції:

1) перевірка нової конструкції – це сукупність робіт по перевірці,
наладці і доведення конструкції виробу і технології її виготовлення до
вимог, зафіксованих в технологічній документації з внесенням необхідних
змін і уточнень;

2) наладка виробництва – це перехід від дослідного зразка до серійного
виробництва. В цей період проводиться робота по стабілізації виробництва
і праці;

3) в період досягнення проектних економічних показників виконуються
роботи зв’язані з доведенням норм розходу матеріальних ресурсів,
трудомісткості, с/в до проектного рівня за рахунок кваліфікації
працівників, зниження витрат від браку.

В процесі освоєння випуску нових видів продукції є три види освоєння:

Технічне освоєння – початком являється отримання виробничими
підрозділами технічної документації і дослідног зразка одночасно з
завданням приступити до промислового виготовлення.

Закінчення — досягнення технічних параметрів конструкції, визначеної
стандартами або технічними умовами.

Виробниче освоєння – здійснюється в процесі наладки виробництва і
закінчується в умовах, коли всі виробничі ланки підприємства
забезпечують виконання встановлених об’ємів випуску продукції при
заданій якості і необхідній стійкості виробництва.

Економічне освоєння нової продукції – це досягнення основних проектних
економічних показників. Затрати на виробництво перших виробів в декілька
раз перевищують затрати на серійну партію продукції. Дальше проходить
різке зниження затрат. З часом темпи зниження уповільнюються і стають
незначними.

Характер наростання витрат ОА – розходи на конструкторську підготовку
до точки РКПП на технологічну підготовку, яка додається до попередньої
РКТ і організаційна підготовка сумується до двох попередніх РТПП. В
результаті повного і високоякісного проведення підготовки виробництва і
відносно невисокої початкової собівартості починається освоєння.
Зниження собівартості іде по пологій кривій КОС і планова собівартість
точка Е досягається відносно швидко, період освоєння DE.

При неправельній організації і підготовці виробництва має місце
передчасне освоєння нової продукції точка С. Підготовка ще повністю не
завершена, а вже має місце передчасне освоєння. На початку собівартість
S’ вища від собівартості S крім того проходить різьке коливання
собівартості. Крива освоєння К’ОС. Планова собівартість досягається не
в точці Е, а пізніше. Період освоєння розтягується і він рівний СР. При
переході на випуск виробів існує дві основні форми:

З зупинкою

Без зупинки

В кожній з цих форм існує по три методи переходу на нову продукцію:

послідовний;

паралельний;

паралельно – послідовний.

Тема 10: Комплексна підготовка виробництва до заміни продукту
( технології ).

Лекція 10.1.

План.

Суть науково – технічної підготовки виробництва:

а) передпроектні дослідження;

б) проектна конструкторська підготовка.

Технологічна підготовка виробництва.

Суть науково – технічної підготовки виробництва.

Науково – технічний процес передбачає зміну покоління машин, механізмів,
обладнання. А це в свою чергу приводить до різкого підвищення
продуктивності праці.

В умовах конкуренції товарна політика підприємства повинна бути
направлена в майбутнє і враховувати, що всі товари не залежно від успіху
з часом відходять з ринку і необхідно вести підготовку до випуску нової
продукції. Новий товар в цьому змісті розуміють як модифікацію чи
нововведення. Щоб товар завоював ринок він повинен мати бажані для
споживача критерії, бути інікальними, а споживачі повинні мати
інформацію про його характеристику.

Процес розробки і освоєння виробництва нової продукції на підприємстві
сформувався як самостійна підготовча стадія процесу виробництва і
отримав назву технічна підготовка виробництва нової продукції (товару
нової ринкової новизни).

Під технічною підготовкою виробництва розуміють сукупність процесів
наукового, технічного і організаційно – економічного характеру, які
направлені на розробку, освоєння нових видів продукції, які здійснюються
від початку наукових досліджень до введення виробу в експлуатацію і
визначабть технічний рівень, якіст і ефективність нової продукції як у
виробництві ( на підприємстві ) так і в експлуатації (у споживача). В
законодавчих актах про підприємство сказано, що діяльність підприємства
в НТП повинна бути підпорядкована випуску продукції високої якості,
кокурентно – спроможної на світовому ринку, своєчасне її оновлення,
найбільш повне задоволеня споживачів.

Планомірне і своєчасне оновлення продукції на підприємствах стало
постійно діючим фактором. На сучасному ринку створенню товарів ринкової
новизни повинні допомагати нові відкриття і винаходи, що дає змогу тісно
взаємодіяти з роцесом наукових досліджень з технологічною підготовкою
виробництва.

Основними завданнями технічної підготовки виробництва ( ТПВ) являється
забезпечення безперервного технологічного прогресу в усіх галузях
народного господарства шляхом максимального задоволення потреб
населення.

ТПВ включає такі процеси:

Науково – дослідний;

Дослідно – констукторський;

Технологічний;

Організаційно – економічний.

Науково – дослідні роботи – це комплексне дослідження ринку, покупців і
кокурентів, вивчення патентної інформації, пошук задумів нового товару,
комерційний аналіз, оцінка і відбір ідей, розробка нових товарів і
визначення їх конкурентноспроможності, завоювання долі ринку. Цей етап в
сучасних умовах на підприємстві виконує служба маркетингу.

Дослідно – конструкторські розробки – комплекс робіт по створенню
конструкторської документації на нову продукцію, виготовлення її
дослідних зразків.

Технологічний етап – включає роботу по створенню і вдосконаленню
технологічних процесів виготовлення продукції, розробка конструкцій
інструментів, оснастки і спецобладнання для її виробництва, виконання
планування цехів на виробництво нових виробів, маршрутів руху моторів.

Організаційно – економічний етап – комплекс взаємозв’язаних процесів
організації, планування обліку і контролю, матеріально – технічного
забезпечення, збуту і фінансування, які забезпечують перехід до
виробництва нової продукції.

Ділення процесу створення і освоєння нової продукції на етапи умовне. На
практиці передбачається переплетення цих робіт.

Розробка системи і постановка продукції навиробництво передбачає:

Впровадження нової техніки;

Зміна конструкції діючих виробів;

Впровадження міроприємств, не зв’язаних зі зміною кон6струкції діючих
виробів.

В 1987 році в Парижі Міжнародна торгова палата розробила і затвердила
серію міжнародних стандартів, згідно якої кожний виробник нової
продукції повинен дотримуватись напрямків діяльності, починаючи
маркетингом і закінчуючи розпродажем.

На сьгоднішній день діє затверджений в 1988 році Єдиний перелік робіт
Єдиної системи технічної підготовки виробництва.

Науково – дослідні роботи по створенню нового товару на підприємствах
виконуються одним із підрозділів служби маркетингу. Необхідно розрізнити
НДР підрприємства і НДР в системі науково – технічного прогресу ( НТП ).

Наукові дослідження в системі НТП діляться на теоретичні і прикладні.

Теоретичні – це відкриття, під яким розуміють встановлення невідомих
раніше об’єктивно істоичних закономірностей, властивостей і явищ
матеріального світу, які вносять корінні зміни в рівень пізнання.

Прикладні дослідження використовують теоретичні знання, вишукують
можливості і області їх застосування безпосередньо в практиці роботи
підприємств і закінчуються рекомедаціями по рохробці технічних завданьна
проектування нових виробів, обладнання, механізмів.

На основі пропозицій наукових досліджень виникають винаходи – це нове
або яке має суттєві відмінності вирішення любого завдання в області
народного господарства і яке дає позитивний ефект. Винахід повинен
відрізнятися від раніше відомих аналогів в світовій практиці.

На підприємствах використовують як винаходи так і рецпропозиції, під
якими розуміють нововведення для даного підприємства. Ці рецпропозиції
відрізняються від винаходів, вони не вносять принципових змін в раніше
освєні на даному підприємстві пропозиції, а тільки доповнюють їх і дають
певний ефект для підприємства.

В 1985 році на підприємствах створюються відділи патентування, в роботу
яких включені перевірка досягнень науки і як їх можна застосувати на
яких підприємствах і в яких країнах.

Конструкторська підготовка виробництва – це сукупність взаємозв’язаних
процесів по створенню нових або вдосконаленню діючих конструкцій
виробів. Цей етап ТПВ виконується відділом головного конструктора, в
який входять технічна база для в-ва дослідного зразка і його
випробовування (експерементальний цех). Виконується конструкторська
підготовка з застосуванням вимог єдиної системи конструкторської
документації, яка складається із таких статей:

Складання технічного завдання – складають спільно з представниками
замовника і підприємства. В ньому відображаються тактико-технологічні
вимоги замовника – умови і режим експлуатації товару, необхідні технічні
параметри і характеристики, ресурси, обладнання, об’єм випуску,
зовнішній ринок, умови зберігання, дизайн, тара, упаковка, секретність.
Затверджує керівник підприємства.

Розрахунок технічної пропозиції – розрахунки технічних параметрів і
економічної ефективності, які дають можливість розробити новий виріб.
Розрахунки виконують по декількох варіантах, аналізується і відбирається
оптимальний варіант по якому очікується економічний ефект.

Ескізний проект – виконується на в масштабі, але з використанням
необхідних пропорцій в розмірах вибору. Він розробляється в декількох
варіантах, виготовляється модель (макет) виробу, після цього
обсуджується спеціальною комісією і затверджується прийнятий варіант,
для нього виконуються всі кресленя основних збірних одиниць і загального
виду, кінематична, гідравлічна і електрична схеми, а також інші
конструктивні параметри. Виконаний ескіз повинен давати повну уяву про
будову і принципи роботи нового виробу. Після закінчення обговорення,
затверджується ескізний проект, який являється основою для розробки
технічного проекту.

Технічний проект – розробляється строго в масштабах з вимогою до всіх
стандартів і нормативів, в ньому виконуються всі види, проекцій,
перерізи, розрізи з нанесенням відповідних розмірів для того, щоб мати
повну уяву про склад і роботу нового виробу. В технічному проекті
уточнюються всі креслення загального виду виробу, виконується креслення
основних агрегатів і вузлів, їх специфіка, монтаж і збір схеми з
розрахунками на міцність, стійкість і інші параметри, обговорення типів
матеріалу. Складається інструкція по експлуатації виробу у споживанні
(паспорт, формуляр, технічний опис) і пояснююча записка вцілому.

Підготовка робочої конструкторської документації, проведення
нормоконтролю, патентної і метрологічної експертизи ця документація
розробляється на основі технічного проекту. Це креслення всіх деталей,
де вказані розміри, проекції, види, розрізи і зрізи, матеріал, чистота
поверхні, допуски і посадки, технічні умови, термообробка. Всі робочі
креслення проходять нормоконтроль, тобто перевірку на відповідність
стандартам, метрологічну і патентну експертизу.

Виготовлення і дослідження дослідного зразка.

Коректування робочого проекту і випуску встановочної партії виробів.

Перевірка, внесення змін, затвердження і розмноження робочого проекту,
передача документації у відділ головного технолога для розробки
технологічних процесів і інших стадій технологічної підготовки в-ва.

2.Технологічна підготовка виробництва.

Технологічна підготовка в-ва – це сукупність робіт, які визначають
послідовність виконання виробничого процесу нового виробу найбільш
раціональними способами з врахування конкретних умов в-ва даного
підприємства.

Основне завдання технологічної підготовки в-ва – забезпечити викоку
якість виготовлення і створення умов для раціональної організації
виробничих процесів, покращує використання обладнання і виробничих площ,
росту продуктивності праці, зниження розходу матеріалів і
енергоресурсів.

Згідно єдиної системи технологічної документації технічна підготовка
в-ва повинна вклаючати наступні стадії:

Технологічний аналіз робочих креслень і їх контроль на предмет
технологічності конструкцій деталей і збірних одиниць

Розробка прогресивних технологічних процесів

Проектування спеціальних інструментів, технологічної оснастки і
обладнання для виготовлення нового виробу

Виконання планування цеху і виробничих участків з розстановкою
обладнання згідно розробленим технологічним маршрутам

Перевірку, наладку і впровадження технологічних процесів

Розрахунки виробничої потужності підприємства, нормативів розходу
матеріалів і енергоресірсів.

У відділі головного технолога всі робочі креслення деталей проходять
технологічний аналіз у відповідності з вимогами стандартів, який включає
контроль на предмет їх технологічності і можливості виготовлення в
умовах в-ва даного підприємства.

Розробка прогресивних технологічних процесів починається з визначення
технологічних маршрутів руху деталей і збірних одиниць в цехах і між
цехами. Потім розробляється технологічні процеси одержання заготовок, їх
обробка, зборка. На кожну деталь складається технологічна карта, в якій
вказані операції, переходи, тип і модель кожного виду обладнання, види
інструментів, розряд роботи і норми часу.

Одночасно з розробкою технологічних процесів вирішується питання про
методи організації в-ва.

На основі технологічного процесу виникає необхідність проектування
спеціальних інструментів, оснастки, обладнання і їх виготовлення на
підприємстві.

По розроблених технологічних маршрутах руху деталей складається
планування цехів і виробничих участків, розклад обладнання з врахуванням
його конфігурації і специфікації. При необхідності можна перекласти
обладнання або добудовувати нові об’єкти.

Виготовлення дослідного зразка в експерементальному цеху дає можливість
технологам провірити технологічність кожної деталі і пригідність
оснастки і інструменту, хоч такий контроль являється неповним і
орієнтованим із-за одиничного типу в-ва. Установочна партія виробів
виготовляється в цехах основного в-ва з серійним або масовим типом в-ва,
що дозволяє більш якісно здійснювати аналіз технологічності деталей. При
організації потокового в-ва здійснюється синхронізація операцій
технологічного процесу.

По кожному технологічному процесу на всі операції розраховується норма
часу, норма розходу матеріальних і енергетичних ресурсів. Після цього
технологи згідно методики розраховують виробничу потужність цехів і
підприємства. Інші підрозділи відділу головного технолога запрошують в
відділі матеріально-технічного забезпечення готовність до поставки
матеріалів, планують виготовлення і створення заділів, розробляють
графіки технологічної підготовки в-ва, здійснюють економічну оцінку і
вибір технологічних процесів, складають карти для розрахунку
матеріальних нормативів і графіки вводу обладнання в експлуатацію,
ведуть облік, зберігання, розмноження і видачу технологічної
документації.

Сучана техніка дозволяє виготовлювати одну і ту ж продукцію різними
способами. При виборі оптимального варіанту розраховують економічний
ефект по проведених затратах і зрівнюють з заміняючою технологією.

В якості оцінки використовують6

Технологічна с/в, тобто сума поточних затрат, в склад входить вартість
матеріалів, палива і енергії на технологічні потреби, з/пл, відрахування
в соцстрах, амортизація, обслуговування і ремонт обладнання, розходи на
інструменти.

Капіталовкладення, до яких відноситься вартість обладнання, оплата за
площі, затрати по зберіганню, штрафи і затрати на міроприємства, які
забезпечують вимоги екології, затрати на дослідні роботи і технологічну
підготовку в-ва

СМ = С’· ВП + С”

КМ = К’· ВП + К”

С’ і К’ – питомі перемінні розходи і капітальні вкладення

С” і К” – умовно-постійні розходи і капітальні затрати на рік

ВП – валовий випуск продукції, шт. в рік.

Використовуючи ці формули можна здійснити вибір оптимального варіанту
технологічного процесу.

виробництво

РКПП

РКТ

РТПП

К’ОС

КОС

Похожие записи