Реферат на тему:
Еколого-економічні питання оновлення асортименту агрохімікатів
Забезпечуючи себе дедалі більшою кількістю продовольства, людство
втратило як у його якості, так і в стані довкілля. Серед негативних
проявів, провина за які лягає на хімічну промисловість, можна відзначити
нітратне забруднення грунтів, вод і продукції, залишки отрутохімікатів у
продуктах харчування, кормах і живих організмах, захворювання тварин, до
раціонів яких вводять різні добавки, що роблять тваринницьку продукцію
небезпечною для здоров’я людей (коров’ячий сказ, куряча чума тощо).
gda]?
gdi.i відомих позитивних властивостях цих агрохімікатів, відзначимо ті
їхні недоліки, наявність яких накладає певні обмеження на їх
повномасштабне використання. Нітратна форма азоту в аміачній селітрі
стала свого часу причиною нітратного забруднення не лише продуктів, а й
довкілля у цілому в наслідок, як пишуть спеціалісти, порушення
глобального азотного балансу. Свою частку в цей процес внесла і сечовина
(азот в амідній формі). Головною причиною вказаних негативних явищ, на
нашу думку, є доволі низький коефіцієнт засвоєння азоту з добрива:
пересічно — 0,25, максимум — 0,35—0,38. Решта добрива потрапляє у
довкілля як забруднюючий його чинник. Альтернативою аміачній селітрі і
сечовині є вуглеамонійні солі (суміш карбонату і бікарбонату амонію) —
ВАС. Препарат має справді унікальні властивості як щодо екологічної
безпеки, так і щодо ефективності. Ці властивості зумовлені наявністю у
його складі азоту в амонійній формі і вуглецю у формі діоксиду.
Виробляють ВАС на Сіверськодонецькому ДВО “Азот”. Істотним
еколого-економічним аргументом на користь ВАС є те, що для їх
виробництва використовують скидні (експанзерні) гази аміачного
виробництва. Другим сировинним компонентом є аміак, який виробляють на
всіх підприємствах азотної промисловості України. Технологія ВАС проста,
із цілком замкненим циклом, без скидів і викидів і з порівняно низькими
енерговитратами. Особливістю цього добрива є наявність двох діючих
речовин — азоту і вуглецю. Розроблено способи застосування ВАС, які
забезпечують максимально високий ступінь використання діючих речовин не
лише рослинами, а й корисною мікрофлорою грунту. Інтенсифікуючи процеси
життєдіяльності мікроорганізмів, препарат за певних умов виступає не
лише як джерело поживних речовин для рослини: він працює і як стимулятор
росту й розвитку, а також стає агентом, що впливає на рухомість фосфору
і калію. Додержання технології дає змогу довести ступінь засвоєння
діючих речовин ВАС до 70—80%. В Україні останнім часом загострилася
проблема забезпечення фосфорного живлення рослин. Наявні виробничі
потужності, зорієнтовані переважно на переробку кольських апатитів,
становлять 1400 тис. т Р2О5 на рік і використовуються нині менш ніж на
чверть. Споживання господарствами фосфорних добрив майже у 12 разів
менше за науково обгрунтовані норми. Найбільш раціональним шляхом
вирішення цієї проблеми є комплексний підхід: часткове використання
імпортної сировини та інтенсивне залучення фосфоритів вітчизняних
родовищ для виробництва фосфорних добрив. Зупинімося більш докладно на
перспективах використання вітчизняної сировини. Передусім слід
зазначити, що агрохімічний бік цієї проблеми українськими вченими
вивчено достатньо, зокрема, у роботах під керівництвом академіка УААН Б.
С. Носка. Існує принциповий висновок про те, що фосфорити України,
враховуючи сумарний ефект (дія + післядія), характеризуються високою
агрохімічною ефективністю. Найбільший ефект було одержано при
використанні зернистого фосфориту Волинського родовища — 70%
ефективності суперфосфату. Отже, застосування фосфоритів України на
чорноземах лісостепової зони з рН сольовим меншим 5,5 є доцільним. За
даними геологічного прогнозу, прояви родовищ і вже розвідані родовища
доволі рівномірно розміщені у західній, північній і східній частинах
країни. Значні поклади зернистих фосфоритів є у Волинській, Рівненській
і Тернопільській областях, а також жовнових фосфоритів — у Донецькій,
Луганській, Сумській та інших областях. У цілому родовища України бідні
на вміст фосфору (пересічно 5—7% Р2О5, максимум — 10—15%), при цьому
вони мають домішки — як корисні (титан і рідкоземельні метали), так і
шкідливі (кислотнорозчинні окиси). Крім того, в Україні є значна
кількість малих родовищ, де можна видобувати руду навіть з низьким
вмістом Р2О5, одержувати фосфоритне борошно і використовувати його на
кислих грунтах, а також виробляти сумішеві форми добрив без хімічної
переробки і великих енерговитрат. Наявний досвід використання
українських фосфоритів свідчить, що за впливом на врожайність вони не
лише не поступаються стандартним добривам (суперфосфату), але й
перевищують їх. Головне завдання, що його тепер треба виконати, — це
розробка ефективних екологічно безпечних технологій і рецептур
агрохімікатів, низька собівартість виробництва яких може зацікавити
інвесторів, зумовити прийнятні ціни, швидке формування ринку і швидку
окупність затрат. Досвід такої діяльності в Україні вже є. Так, ЗАТ
“Агрофос” на базі фосфатглауконітових руд Новоамвросіївського (Донецька
обл.) родовища освоїло виробництво мінерального добрива під торговою
маркою “Агрофоска”, технологія якого основана на одержанні фосфоритного
борошна з наступним гранулюванням. Заслуговують на увагу також роботи
консорціуму “Укрфосфорити” (Рівне), створеного для організації видобутку
вітчизняної фосфорної сировини. Проте слід мати на увазі, що апатитові і
фосфоритові руди містять домішки токсичних сполук, найбільш небезпечними
з яких є сполуки фтору, урану, стронцію, кадмію, миш’яку. Внаслідок
систематичного внесення фосфорних добрив їх вміст у грунті може досягти
відносно високих значень та іноді навіть перевищувати санітарні норми.
На відміну від фосфатної сировини, у якій фтор та деякі інші токсичні
елементи містяться у вигляді нерозчинних сполук, у добривах вони,
здебільшого, перебувають у водорозчинній формі, що сприяє їх легкому
засвоєнню рослинами і вимиванню у водойми. На нашу думку, розв’язання
цієї проблеми лежить у площині екологічно грамотного регулювання
родючості грунтів і живлення рослин, а також еколого-економічного
обгрунтування вибору сировини й асортименту добрив. У цьому плані
рекомендується виробляти фосфоровмісні добрива шляхом механічної
переробки фосфоритів з більш тонким помелом, гранулювання і введення до
їх складу інших добрив і добавок, що доповнюють за комплексністю дії і
створюють сприятливі умови для підвищення частки цитраторозчинної форми
Р2О5. На відміну від хімічної переробки руд така технологія дає змогу не
лише підвищити ефективність фосфоритів, а й одержати екологічно чисті
мінеральні добрива. При цьому типові шкідливі домішки фосфоритної руди
залишаються у малоактивній формі, тоді як у процесі хімічної переробки
вони переходять у водорозчинні сполуки. Крім того, на 1 т Р2О5 у так
званих “хвостосховищах” нагромаджується 4—6 т фосфогіпсу —
важкоутилізованого відходу. Як уже зазначалося вище, вуглеамонійні солі
(ВАС) підвищують рухомість у грунті сполук фосфору і калію. Фосфор, що
міститься у фосфоритному борошні, під впливом ВАС трансформується з
трикальційфосфату в дикальційфосфат — більш доступну для фосфорного
живлення рослин форму. Останнім часом багато уваги приділяється
регуляторам росту і розвитку рослин (РРР) — як природного походження,
так і синтезованим. Загалом у світі налічується близько 2,5 тис. таких
препаратів. Їх застосування дає змогу цілеспрямовано інтенсифікувати
процеси життєдіяльності рослини, ефективніше використовувати її
потенціал продуктивності. Застосування РРР дає змогу не лише підвищувати
врожай, поліпшувати його якість, але й впливати на строки дозрівання,
істотно підвищувати стійкість рослин до хвороб і стресових факторів,
скорочувати норми застосування мінеральних добрив і пестицидів. Зокрема
в Інституті біоорганічної хімії і нафтохімії НАН України і
Науково-інженерному центрі “АКСО” розроблено препарат Триман-1. Він
сприяє підвищенню стійкості рослин до дії екстремальних факторів
(високих температур, дефіциту вологи), впливає на білок і фотосинтезуючі
системи рослин. Виробництво Триману-1 освоєно на Черкаському заводі
хімреактивів. Технології застосування включають як передпосівну обробку
насіння (витрати — від 0,1 до 20 г/т), так і обприскування вегетуючих
рослин (витрати — від 5 до 20 г/га). Препарат віднесено до ІІІ класу
безпечності, він є нетоксичним для гідробіонтів, грунтових черв’яків і
бджіл. Застосування агрохімікатів може спричиняти також небажані
наслідки — як близькі, так і віддалені. Для вивчення цього питання у
Сумському відділенні Академії екологічних наук України під керівництвом
професора О. Ф. Балацького проведено дослідження, на підставі яких
одержано показники економічних збитків, що спричиняються застосуванням
найбільш поширених видів мінеральних добрив. Ці показники можуть і
повинні служити базою для прийняття рішень щодо використання добрив. Як
відзначають автори дослідження, результати, одержані для РРР, свідчать
про значний діапазон величин збитків — від 42 грн (Далапон) до 23700 грн
(Гранозан) на 1 т препарату. Якщо врахувати, що гектарні норми витрат
зазвичай перебувають у межах 1—1,5 кг/га, то питомі збитки становлять
від 0,0525 до 29,625 грн/га. Що стосується Триману-1, то спричинені ним
питомі економічні збитки становлять (при застосуванні на пшениці)
0,015—0,022 грн/га, або ж 2960 грн/т: це значно менше відповідного
показника інших біопрепаратів. v v v Представлені дані говорять про
наявність в Україні достатнього науково-технічного, виробничого і
ресурсного потенціалу для повноцінного забезпечення потреб сільського
господарства в ефективних екологічно безпечних агрохімікатах. Проте в
умовах ринкової економіки реалізувати цей потенціал неможливо без
кваліфікованого менеджменту і залучення інвестицій.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
