Реферат на тему:

Аналіз впливу технічного сервісу на роботоздатність зернозбиральних
комбайнів

На порозі зима, а жнива тривають. Збирають кукурудзу на зерно. З
урахуванням погодних умов збирання проходить складно, а з урахуванням
технічного стану зернозбиральних комбайнів і технічного сервісу,
вартості дизельного палива — надто важко. За висловом керівника
сільськогосподарського підприємства, в якого залишилося збирати 400 га
кукурудзи, — “… або я закінчу кукурудзу збирати, або вона мене
закінчить”. Такою ціною дається хліб сільгоспвиробникам. В екстремальних
умовах зростає ціна кожної погожої години і, відповідно, значущість
технічного сервісу як вагомої складової забезпечення роботоздатності
техніки.

Проблеми значущості технічного сервісу почали підніматися в пресі ще
1988 року. Зокрема, в статті “Загадки під капотом” (газета “Известия”,
№354) розглядаються проблеми автосервісу і способи їх вирішення в
Канаді. Автор статті показує, що, попри розвинутість мережі та сервісних
центрів, у канадській провінції Квебек на неправильну діагностику та
пов’язані з цим непотрібні роботи власники транспортних засобів
витрачають від 50 до 70% усіх витрат, пов’язаних з ремонтом машин, що
дало підстави канадській пресі підняти тему кризи автосервісу. Якщо в
Канаді була криза і, ймовірно, існують проблеми технічного сервісу, то
як можна оцінювати стан технічного сервісу в аграрному секторі України?

Технічний сервіс поки що сформувався у важливий і потрібний
науково-прикладний напрям діяльності із забезпечення роботоздатності
техніки.

Науковий напрям діяльності полягає в обгрунтуванні діагностичних
параметрів, нових принципів і методів, приладів для діагностування та
обслуговування сучасних машин. Якщо канадці сплачують відчутні суми за
неправильне приладове діагностування, то які суми сплачують наші
власники техніки за суб’єктивну (візуальну) діагностику або її
відсутність? Сплачують не тільки власники техніки, сплачує суспільство
через ціни на сільськогосподарську продукцію.

Сучасний стан технічного сервісу має два показники на стадії прийняття
рішень і на стадії реалізації.

На стадії прийняття рішень за відсутності наукових обгрунтувань
конкретні знання замінюються висловом: “Я так думаю”. Якщо поламався
трактор, комбайн у полі, автомобіль на дорозі, для усунення неполадок
потрібні знання, кваліфікація, інструменти, запасні частини та конкретні
дії.

Аналіз прикладного боку технічного сервісу має свої показники, і їх
значущість у забезпеченні роботоздатності машин незаперечна.

Теоретичні розробки та практичний досвід свідчать, що технічним сервісом
можна забезпечити роботоздатність машин протягом тривалого терміну
експлуатації. Світова практика і вітчизняний досвід, нагромаджений у
провідних господарствах, свідчать, що вчасне та якісне проведення
технічного обслуговування дає змогу на 30–35% скоротити простої машин з
технічних причин, на 25–30% зменшити витрату запасних частин, на 8–12% —
витрату паливно-мастильних матеріалів.

Дослідження, проведені у 80-х роках ГОСНИТИ, свідчать, що для тракторів
типу К-700 підвищення рівня виконання обсягів робіт під час технічного
обслуговування з 60 до 95% підвищує наробіток на відмову майже вдвоє,
міжремонтний ресурс на 68–79%. Одна година, затрачена на обслуговування
трактора, зекономлює 2–3 години, які витрачаються на усунення
несправностей і непередбачуваних поломок, якщо обслуговування не
проводять вчасно і в повному обсязі.

Організацією вчасного та якісного обслуговування комбайнів “Дон-1500” у
період збиральних робіт у 1987–1988 роках було підвищено наробіток на
відмову майже вдвічі порівняно з рядовою експлуатацією.

Як до 1991 року, так і нині роль і значущість технічного сервісу в
загальній технічній політиці недооцінюється.

Причин такого становища є багато: недостатність економічного,
організаційного, технічного, технологічного, кадрового,
науково-методичного і нормативного забезпечення.

До 1991 року науковці, керівники та спеціалісти аграрного сектору
вважали, що основною причиною незадовільного стану в галузі технічного
сервісу була невідповідність форм технічного обслуговування, які
функціонували, високій складності машин, що надходили в сільське
господарство, а також вимогам щодо якості виконання
ремонтно-обслуговувальних робіт.

Сучасна техніка стала продуктивнішою, але і складнішою та вибагливішою
до якості технічного обслуговування, зберігання і кваліфікації
механізаторів. Година простою сучасної машини втричі-вчетверо дорожча,
ніж машин старих марок.

Сучасні машини можна якісно обслужити лише за наявності добре оснащеної
ремонтно-обслуговувальної бази, використання нового діагностичного
обладнання, засобів для оперативного та якісного проведення технічного
обслуговування, наявності висококваліфікованих спеціалістів служби
сервісу.

Стримуючим чинником, який не сприяє широкому та усвідомленому
запровадженню технічного сервісу, була і залишається якість вітчизняної
техніки.

Стабільність технологічних регулювань сільськогосподарських машин не
перевищує 10 годин. В умовах реальної експлуатації наробіток на відмову
внаслідок недостатньої культури експлуатації, невисокої кваліфікації
механізаторів лежить у межах 5–8 годин.

Технічне обслуговування машин здебільшого проводиться з порушенням
регламенту, а кількість виконуваних регламентованих операцій лише на
30–40% від визначених технічною документацією. Це призводить до
зменшення наробітку на відмову і ремонтного ресурсу вдвічі. Згідно з
дослідженнями ВНІІТІН, 80% машинно-тракторних агрегатів працюють із
невідрегульованими робочими органами і без налагодження заданого режиму
роботи.

Однією з причин є висока трудомісткість регулювань, а стабільність їх —
низька. За даними ВНІІТІН, трудомісткість разового регулювання
зернозбирального комбайна становить 2,4 год.

Отже, щоб забезпечити високопродуктивну та високоякісну роботу
зернозбиральних комбайнів упродовж зміни, механізатор має щодня
затратити на технічне обслуговування і технологічне регулювання 2–2,5
години.

За даними Поволзького ВНІІ економіки сільського господарства, чистий час
роботи машини на підбиранні та обмолочуванні валків зернових становить
50%. Тому механізатори задля скорочення часу, потрібного на підготовку
машини, не виконують повного обсягу робіт із технічного та
технологічного налагодження, що призводить до експлуатаційних відмов.

Упровадження діагностики дає змогу в 1,3–1,5 раза збільшити фактичний
міжремонтний наробіток, зменшити кількість експлуатаційних відмов у
2–2,5 раза, зменшити витрати палива на 5–8%.

Недостатній рівень підготовки спеціалістів служби сервісу не дає змоги
вчасно виявити неполадки в машинах. Слюсар-наладник, зазвичай, виявляє
та усуває 40–50% загальної кількості неполадок, а досвідчений
інженер-діагностувальник — до 80–90%.

Висновки директора ГОСНИТИ С.Черепанова щодо технічних і технологічних
можливостей і впливу ремонтно-обслуговувальної бази в 1987–1990 роках на
забезпечення роботоздатності техніки з розвитком перебудови та гласності
в колишньому СРСР змінювалися від оптимістичних до реальних оцінок.

?

«z

Витрати коштів на забезпечення роботоздатності техніки по колишньому
СРСР перевищували 7 млрд руб., а по Україні — майже 1,5 млрд руб. Проте,
внаслідок недостатніх показників якості й надійності
сільськогосподарської техніки, простої через відмови та несправності
становили пересічно 15– 20% часу зміни, а в окремих випадках сягали
30–40%.

Із появою нових, конструктивно складних, машин зростають вимоги до
якості технічного обслуговування та ремонту. Тому для забезпечення
роботоздатності техніки у споживачів вважалося за необхідне всебічно
вдосконалювати всі ланки та напрями ремонтно-обслуговувального
виробництва, реконструкції та розширення діючих ремонтних виробництв,
будівництво потрібних об’єктів, спеціалізації і вдосконалення технології
виробництва. Тобто традиційні форми розширення ремонтного виробництва на
всіх напрямах діяльності. Це означає, що основний аспект забезпечення
роботоздатності переносився не у сферу виробництва машин, підвищення
їхньої якості та надійності, а в сферу експлуатації через ремонти й
технічне обслуговування.

Технічний потенціал доцільно оцінювати за такими показниками:
ремонтно-обслуговувальна база, ремонтно-технологічне обладнання,
сучасність технологій, організація виробництва, кваліфікація
спеціалістів інженерно-технічних служб, забезпеченість технічною,
нормативною, методичною літературою, інформаційне забезпечення.

Для забезпечення роботоздатності техніки в сільському господарстві було
сформовано технічний потенціал ремонтно-обслуговуючого виробництва, з
відповідною матеріально-технічною базою: ремонтні майстерні, машинні
двори, гаражі, нафтосклади, пункти технічного обслуговування; в районних
центрах — ремонтно-технічні підприємства із станціями технічного
обслуговування машин, ремонтними майстернями загального призначення,
цехами й технічними обмінними пунктами; на рівні обласного і
республіканського підпорядкування — ремонтно-механічні заводи, цехи
централізованого відновлення спрацьованих деталей, спецмайстерні для
ремонту складних і високоточних агрегатів і вузлів.

Загальна потужність ремонтно-обслуговуючого виробництва по Союзу
перевищувала 9 млн умовних ремонтів у рік, що забезпечувало триразовий
ремонт наявного на той час тракторного парку (близько 3 млн тракторів).

Потужна ремонтно-обслуговуюча база була сформована і в Україні. Із
розвалом системи “Сільгосптехніка” матеріально-технічна база
розпорошена, а наявна — технічно застаріла.

Аналіз свідчить, що 34–35% відмов машин припадає на двигуни. Після
капітального ремонту наробіток на відмову в них нижчий в 1,7–3,5 раза, а
ресурс не перевищує 40–6% порівняно з новими. Зменшується продуктивність
відремонтованих деталей пересічно на 10–15%.

Одна з причин низької надійності відремонтованої техніки — неякісне
складання і непроведення завершальної технологічної операції —
обкатування. Згідно з типовим процесом капітального ремонту,
відремонтовані двигуни проходять стендове обкатування 1,5–3,5 год. з
дальшим експлуатаційним обкатуванням упродовж 30–60 год. Таке тривале
обкатування не завжди можливе, а особливо — в напружений період сівби та
жнив. Під час роботи на максимальних навантаженнях не повністю
припрацьовані деталі піддаються інтенсивному спрацюванню, що призводить
до зварювання і задирок, зниження міжремонтного ресурсу двигуна. Це одна
із причин того, що ресурс відремонтованих дизельних двигунів становить
близько 50% ресурсу нових.

Рівень технічної експлуатації оцінюється її якісними показниками. До
показників оцінки якості технічної експлуатації входять: якість
транспортування машин, доексплуатаційне обкатування, технічне
обслуговування, ремонти, якість паливно-мастильних матеріалів,
кваліфікація комбайнерів, якість зберігання. Найвагомішими чинниками для
роботоздатності машин є технічне обслуговування (35%), поточні ремонти
(22%), якість паливно-мастильних матеріалів(18%), кваліфікація
комбайнерів (15%), зберігання(10%).

Якість проведення ТО. Дослідження, проведені ВІМ, ГОСНИТИ засвідчили, що
обсяг виконуваних регламентних робіт щодо конкретних мобільних і
причіпних сільськогосподарських машин коливається в межах 30–60% від
нормативних. Можна однозначно стверджувати, що 40% потрібних робіт із
технічного обслуговування у господарствах здебільшого не виконується. Як
наслідок, через певний час відбуваються раптові експлуатаційні відмови
(поломки) із трудомісткістю усунення в 5–20 разів вищою від нормативної.
Це зумовлює додаткові витрати коштів на запасні частини.

На якість технічного обслуговування впливають:

— дотримання періодичності проведення ТО;

— виконання переліку операцій за видами ТО;

— кваліфікація виконавців ТО;

— вдосконалення обладнання ТО.

На надійність роботи зернозбиральних комбайнів істотно впливає якість
ремонтів. Наукою доведено і практично підтверджено, що, залежно від
способу ремонту, незважаючи на економічні чинники, роботоздатність машин
можна підтримувати безкінечно довго (знеособлений ремонт), або упродовж
економічно доцільного строку (незнеособлений ремонт).

Через економічну скруту в господарствах ремонт комбайнів у
спеціалізованих майстернях не проводять. Відомо, що в кожній області
були спеціалізовані майстерні по ремонту зернозбиральних комбайнів СК-5
“Нива” з програмою ремонтів понад 100 ремонтів на рік, які виконували
програму до 1990 року. Попри те, що технічний рівень зернозбиральних
комбайнів Дон-1500 вищий, ніж у СК-5 “Нива”, спеціалізованих майстерень
для їх ремонтів в Україні не було введено через певні причини, головною
з яких можна назвати зміну економічного стану об’єктів господарювання.

На роботоздатність істотно впливає якість паливно-мастильних матеріалів.
Через невідповідність палив та олив сертифікатові якості мають місце
відмови двигунів, коробок передач, задніх мостів, трансмісій,
гідравлічних і гідростатичних систем. Якість паливно-мастильних
матеріалів визначається дотриманням правил зберігання та заправлення і
постійним контролем якості палива та олив.

Значною мірою на рівень технічної експлуатації впливає кваліфікація
комбайнерів і служби сервісу. Наявність на комбайнах систем з
електромеханікою, електрогідравлікою, гідравлікою і гідростатикою
бортових комп’ютерів, систем навігаційного зв’язку спрощує керування
комбайнами до рівня оператора-кнопковика. З іншого боку, ціна помилки в
технологічному використанні техніки значно зростає.

Усунути неполадки в системах забезпечення роботоздатності в польових
умовах зможе тільки фахівець високої кваліфікації з належним набором
сучасних інструментів і приладів або на фірмових станціях технічного
обслуговування і ремонту.

Анкетування механізаторів засвідчили, що важливий вид технічного
обслуговування тракторів — ЩТО — в повному обсязі проводять 35,5%
механізаторів, у неповному та несистематично — 43,6%. Практично не
виконують операції ЩТО 20,9% механізаторів. Підвищення кваліфікації
механізаторів сприяє кращому ставленню до проведення обслуговування.
Так, 21,9% механізаторів 3-го класу проводять ЩТО повною мірою, серед
механізаторів 2-го класу цей показник зростає до 42,3%, 1-го класу — до
48,5%. Аналогічне поліпшення має місце із збільшенням стану
механізаторів і віку. Причому поряд із зменшенням частки механізаторів,
які несистематично і не повною мірою проводять ЩТО, зростає кількість
механізаторів, які практично не виконують ЩТО.

Похожие записи