Прикладна лінгвістика як навчальна та наукова спеціальність

Історія розвитку лінгвістики як науки характеризується переважною
увагою до фундаментальних теоретичних досліджень. Наш прагматичний час
зумовив активізацію досліджень у сфері практичного застосування
накопичених лінгвістичних досягнень і, відповідно, активний розвиток
такої лінгвістичної науки, якою є прикладна лінгвістика. Провідні
університети світу (як далекого, так і близького зарубіжжя) не лише
проводять підготовку фахівців за цією спеціальністю, спираючись на
розроблені державні стандарти (наприклад, стандарти РФ), а й активно
досліджують з залученням студентів проблеми прикладної лінгвістики з
практичним їх впровадженням у життя суспільства. В університетах України
розпочато підготовку фахівців з цієї спеціальності. Одними з перших в
Україні спеціалістів з прикладної (комп’ютерної) лінгвістики почали
готувати Національний університет

ім. Шевченка, Київський національний лінгвістичний університет,
“Львівська політехніка”. Слідом за ними в університетах багатьох
обласних центрів з’явилися окремі факультети прикладної лінгвістики, або
у межах філологічних факультетів (переважно романо-германського
спрямування) починалася підготовка студентів за спеціальністю «Прикладна
лінгвістика». На жаль, Міністерством освіти і науки України ще не
розроблено стандарт навчальної спеціальності “Прикладна лінгвістика”. У
зв’язку з цим організатори навчального процесу у навчальних закладах, у
яких проводиться підготовка за спеціальністю “Прикладна лінгвістика”,
вкладають власне бачення у розуміння як самого поняття “прикладна
лінгвістика”, так і у насиченість навчальних планів, а, відповідно, у
можливість подальшого використання випускників на ринку праці України і
зарубіжжя. Не дивно, що у дипломах багатьох випускників спеціальності
“Прикладна лінгвістика” і досі зазначається ”учитель англійської мови,
перекладач”, нічим не відрізняючись від того, що писали і випускникам
факультетів романо-германської філології. Неузгодженість,
нескоординованість дій у підготовці спеціалістів з такого актуального
для України напряму лінгвістичної науки, як прикладна лінгвістика,
розмиває уявлення і самих студентів про свій фах, про потенційні
можливості професійної реалізації потенціалу молодого спеціаліста,
звужує їх шанси на працевлаштування, затримує створення необхідної
інформаційної інфраструктури суспільства, де могли б плідно працювати
випускники факультетів прикладної лінгвістики.

Думається, що запорукою успіху у підготовці таких спеціалістів повинно
стати, насамперед, чітке усвідомлення того, які напрями має прикладне
застосування лінгвістичної теорії, іншими словами, до яких сфер
діяльності готуються такі випускники.

Метою даної роботи є висвітлення проблеми стану та перспектив розвитку
прикладної лінгвістики в освітніх та наукових закладах України.

Одним з найбільш поширених напрямів прикладної лінгвістики є традиційний
напрям використання природної мови (як рідної, так і іноземних) у
процесі комунікації людей, тобто лінгводидактика мов, що складається з
проблем письма (графіка), методики навчання рідній і іноземним мовам,
орфографії і пунктуації та їх удосконалення, мовної культури тощо. Цей
напрям має ще назву конкретного мовознавства, тобто такого, що вивчає
окремі (конкретні) мови (україністика, русистика тощо) [4, 426].
Фунціонування кожної мови як засобу спілкування вивчається у межах
функціональної лінгвістики, яка, на відміну від конструктивної
лінгвістики, що вивчає мову, надає перевагу дослідженню мовлення.

Практичне використання мов є неможливим без врахування особливостей
мовного спілкування та таких його складових, як мовець, адресат,
повідомлення, контекст, специфіка контакту та код (засоби) повідомлення,
які вивчаються у межах комунікативної лінгвістики.

Комунікативні процеси, що розглядаються у комунікативній лінгвістиці,
аналізуються з урахуванням зв’язку конкретних мов з культурою,
взаємодією мовних, етнокультурних і етнопсихологічних чинників, які є
предметом аналізу етнолінгвістики, тісно пов’язаної з так званою
зовнішньою лінгвістикою, об’єктом якої є сукупність етнічних,
соціальних, історичних, географічних та інших чинників як нерозривно
пов’язаних з розвитком і функціонуванням мови [4, 423].

Посилення міжнародних зв’язків активізувало розвиток таких напрямів
прикладної лінгвістики, як інтерлінгвістика, що вивчає міжнародні мови
як засіб міжнародного спілкування [4, 424], та перекладознавство, у
межах яких набули особливої актуальності питання транскрипції усного
мовлення, транслітерування тощо. Теоретичним підгрунтям для розвитку цих
прикладних напрямів можна вважати досягнення у галузі зіставного
мовознавства (контрастивної лінгвістики, конфронтативної лінгвістики),
яке на основі зіставного методу вивчає дві чи більше мов з метою
виявлення їх подібностей і відмінностей на всіх рівнях мовної структури
[4, 422].

Використання певних наукових методів спричинило появу нових напрямів у
розвитку тієї чи іншої прикладної сфери. Так, наприклад, застосування
методів картографування та лінгвістичної географії (нанесення на
географічну карту ізоглос – меж поширення певних мовних явищ) зумовило
розвиток ареальної лінгвістики (лінгвогеографії, просторової
лінгвістики), що тісно пов’язана з таким напрямом прикладної
лінгвістики, як картографія, тобто лінгвістичне забезпечення створення
та використання географічних карт [3].

Актульним є і практичне використання лінгвістичних даних у стилістичній
діагностиці [5], стилеметрії [2; 6], при автоматизації певних процесів
(наприклад, видавничого) [7], які стали цікавими напрямками сучасної
прикладної лінгвістики.

Прикладний характер має і проблема дешифрування [9].

Мова як явище соціальне функціонує в тісній взаємодії з суспільством:
стан і розвиток мови залежить від суспільних процесів і навпаки – мова
здатна впливати на стан суспільства. Така взаємозалежність зумовила ще
один традиційний напрям прикладної лінгвістики – участь в мовній
політиці держави, яка здатна реалізуватися у розробці алфавітів,
принципів орфографії, ліквідації неписемності; виборі і затвердженні
державної мови; визначенні положення інших мов по відношенню до
державної мови; розробці, уніфікації і стандартизації національної
термінології; питаннях найменування й перенайменування (міст, вулиць,
площ).

Близькою до зазначених напрямів є проблема прикладної термінології, яка
може бути представлена такими аспектами:

— проблема засвоєння носієм мови певних термінів, або й певних
терміносистем;

систематизація терміносистем;

укладання термінологічних словників;

стандартизація й уніфікація науково-технічної термінології;

виявлення співвідношення міжгалузевих термінів та співвідношення при
перекладі іншомовних текстів;

врахування динамічності у розвитку терміносистем;

автоматизація систем термінів певних галузей тощо.

Найбільш давньою прикладною сферою мовознавства можна вважати прикладну
лексикографію. На сучасному етапі її розвитку цей напрям прикладної
лінгвістики, окрім розробки традиційних паперових словників, збагатився
таким аспектом, як комп’ютерна лексикографія, яка у поєднанні з даними
ще однієї нової науки – системології – здатна продукувати такі
електронні лексикографічні форми, якими є інформаційно-пошукові
тезауруси.

Розвиток лінгвістичних досліджень останніх десятиліть характеризується
міждисциплінарною взаємодією з іншими науками (кібернетика, інформатика,
семіотика, соціологія, психологія тощо). Інтегрованість зусиль вчених
зумовила розвиток таких комплексних наук, як соціолінгвістика,
психолінгвістика, нейролінгвістика, когнітивна лінгвістика, математична
лінгвістика, кібернетична лінгвістика, комп’ютерна лінгвістика тощо.

Кожну з цих наук доцільно розглядати як окремий напрям прикладної
лінгвістики, який здатен дати суттєвий поштовх розвитку новітніх
технологій, науково-технічному прогресу в цілому.

Особливу роль у цьому відводиться саме комп’ютерній лінгвістиці, яка
охоплює питання автоматичного (машинного) перекладу, лінгвістичного
забезпечення інтелектуальних систем, створення інформаційних мов,
автоматичного анотування та індексування документів, автоматичного
аналізу (розпізнавання) й автоматичного синтезу тексту, комп’ютеризації
навчання тощо.

Зазначені вище аспекти комп’ютерної лінгвістики мають безпосереднє
відношення до проблем штучного інтелекту, розв’язання яких потребує
комплексних зусиль дослідників різних наук.

Крім названих напрямів прикладної лінгвістики, вважаємо за доцільне
назвати ще

один – документознавство, адже саме документ є втіленням лінгвістичного
забезпечення людської комунікації, що полягає в обробці, зберіганні,
передачі соціально значимої інформації, зафіксованої в текстах.

Названі основні напрями досліджень у межах сучасної прикладної
лінгвістики не становлять собою закритого списку, адже життя – процес
динамічний, і розвиток науково-технічного прогресу виявляє і ще
обов’язково виявить нові сфери практичного застосування мови. Однак і
дослідження названих прикладних аспектів мови має дуже багатогранні і
багатообіцяючі перспективи, особливо в Україні.

В умовах процесу утворення Європейського простору вищої освіти з
національних систем шляхом їх збільшення, узгодження та інтеграції [1],
який серед працівників освітньої сфери та студентства України набув
назви ”Болонський процес”, перед вищими навчальними закладами України
постали питання узгодження, координація вітчизняних освітніх програм з
освітніми програмами провідних університетів Європи. Думається, що,
насамперед, це стосується базових засад розвитку і такої науки, якою є
прикладна лінгвістика. Національний компонент, який би враховував
специфіку створення прикладних продуктів з урахуванням особливостей
української мови, суспільних відносин, менталітету українців, рівня
розвитку національних інтелектуальних систем, інформаційної
забезпеченості тощо слід вважати важливим об’єктом уваги саме
українських вчених. За нас цього не зробить ніхто.

:?:oe:@;1/4;‚

Похожие записи