Ґендерні ролі в поетичному дискурсі лесі українки як проблема
перекладацької інтерпретації

Від часу появи ґендерних студій у вітчизняній науковій практиці
дослідження ґендерних ролей, що їх виконують індивіди, стало майже
невід’ємним атрибутом поля вивчення соціологів, істориків, політологів
та, меншою мірою, філологів. у цілому, аналіз ґендерних ролей переважно
зводиться до вивчення соціальних моделей поведінки, очікуваної від
індивідів, відповідно до уявлень суспільства про «чоловіче» та «жіноче».
Тому в даній публікації ми спробували дослідити даний аспект крізь
призму тексту, тобто виявити мовні характеристики, що свідчать про
ґендерні ролі автора і перекладача. Метою нашого дослідження є аналіз
ґендерних ролей автора, перекладача та персонажів поетичного дискурсу в
оригіналі та перекладі. Це питання вже ставилося у працях В.Агеєвої,
Т.Гундорової, І.Жеребкіної, А.Кириліної, С.Павличко та інших, проте
актуальністю нашого дослідження є компаративний аналіз ґендерних ролей у
перекладознавчому аспекті, який ще не представлений у вітчизняних
працях, а також мало висвітлений у зарубіжних джерелах.

За словами П.Горностая, ґендерна роль — це статева роль, що має
суспільне забарвлення, що несе в собі суспільний досвід, накопичений в
поведінці багатьох поколінь чоловіків і жінок [8]. Природно, що
виконання чоловіками та жінками певних ґендерних ролей передбачає
використання тих мовних засобів, які вони сприймають як характерні для
їх ґендерної групи. Є почуття, що їх переживають тільки жінки або тільки
чоловіки; є смисли, які формуються у свідомості тільки жінки чи тільки
чоловіка, а отже, є відповідний цим настановам вибір мовних засобів,
природний для одних і неактуальний, необов’язковий для інших [9]. Тому
чоловіки намагаються розмовляти такою мовою, що вважається прийнятною й
типовою для чоловіків та прагнуть уникати жіночого стилю, і навпаки.
Проте, після тривалих досліджень мови в рамках «жіночого» та
«чоловічого», ряд науковців (Cameron, Kiesling, Gill, Skeggs та ін.)
дійшли висновку про марність пошуку конкретних взаємозв’язків та сталих
відповідностей між мовою та ґендером. В основі даного спостереження
лежить той факт, що ґендер є виявленням особливого у поведінці індивіда,
що завжди зазнає впливу культури та соціалізації. Тобто, в різних
культурах, різних соціумах поняття «чоловічого» та «жіночого» можуть
варіюватися, що, відповідно, позначається і на мовній поведінці людей.
Таким чином, ґендер постає як варіативна і контекстуальна змінна.
Маскулінність і фемінінність постають не як сталі, фіксовані категорії,
а швидше як соціальні процеси. Мова є не просто дзеркалом ґендеру; вона
допомагає конструювати його [10].

Українська культура належить до культур, у яких переважає ставлення до
мови як до національного скарбу – частини загальної національної
спадщини, а тому культивування літературних стандартів набуває в ній
великої суспільної ваги [9]. Особливої уваги тут варта літературна
спадщина Лесі Українки, представлена в сучасних інтерпретаціях Віри
Агеєвої, Тамари Гундорової, частково Оксани Забужко, Ірини Жеребкіної та
ін. Поетичний дискурс Лесі Українки – це складна, часом унікальна
взаємодія ґендерних ролей, що дає цікавий матеріал для дослідження,
особливо у перекладознавчому аспекті. Зокрема, у драмі «Лісова пісня»
розгортається ціла низка соціально-психологічних конфліктів навколо
проблеми сім’ї та шлюбу, осередком яких стають Лукаш, Лукашева мати,
Килина і Мавка. Питання лідерства тут породжує частковий обмін ґендерних
ролей в сім’ї Лукаша. Традиційно роль лідера вважається маскулінною, що
є проявом одного з найстійкіших суспільних стереотипів [8] . Проте, у
драмі ці ролі виконують жінки, і жоден з чоловічих героїв не наділений
вольовим характером і життєвим реалізмом (чи, бодай, справжньою
чоловічою фізичною силою; згадаймо, наприклад, епізод, коли Килина
міряється з Лукашем силою та врешті переборює його, це фрагмент, в якому
спостерігаємо засвідчення здорової тілесності Килини, що є проявом
маскулінних рис жіночого характеру історично сильної української жінки).
Тут кермо влади беруть на себе жінки; Килина і Лукашева мати перейняті
буденними проблемами, господарськими справами, та, врешті, і долею
самого Лукаша. Простежимо, як ця проблематика представлена в англійських
перекладах з точки зору перекладача-жінки і перекладача-чоловіка (тут і
надалі наведені англомовні переклади «Лісової пісні», що належать
Г.Еванс і П.Канді відповідно):

Л у к а ш

…Дядько Лев казали,

що тут мені дадуть грунтець і хату,

бо восени хотять мене женити…[4, 58]

L u k a s h

…Uncle Leo told me

he’d give me land here and a house to live in,

for in the fall I’ve got to marry someone [4, 59]

L u k a s h

‘Twas Uncle Lev who said

He’d give me here a piece of ground and house,

Because in autumn he wants me to wed [7, 189]

Пасивна роль Лукаша у власному життєвому виборі та шлюбі лише частково
передана в англомовних перекладах. Так, наприклад, Г.Еванс вважає
доцільним пом’якшити, нібито приховати цю пасивність Лукаша, невиконання
ним його ґендерних ролей (у даному контексті, беручи до уваги українські
культурно-побутові традиції, цю ґендерну роль аж ніяк не можна вважати
стереотипною). Безсумнівним є також вплив специфіки суспільних ґендерних
уявлень на установки особистості як члена групи, на формування і
розподіл соціальних ролей та статусів, зокрема, саме ґендерних.
Перекладач не використовує конструкції Passive voice в англійській мові,
яка могла б бути тут доречною, а натомість застосовує активний стан,
наділяючи, таким чином, героя певною самостійністю у його рішеннях.
Цього не можна сказати про переклад П.Канді, хоча, здавалося б, саме
перекладач-чоловік мав би відобразити свого героя як свідому, розсудливу
особистість. Тож у даному варіанті перекладу досить важко говорити про
чітко окреслені чоловічі якості.

Ґендерні ролі перекладачів (якими б неоднозначними та стереотипними вони
не були в межах окремих суспільств та культур) чітко розподілені у
наступних репліках Мавки стосовно Лукашевого одруження. У цій розмові
Мавка цікавиться нареченою Лукаша, про яку Лукаш ще й гадки не має, бо
«Дядько не казали, а може, ще й не напитали дівки». З вуст лісовички,
якій стосунки між людьми здаються дуже дивними, лунає цілком природне
питання: «Хіба ти сам не знайдеш собі пари?» [4, 60]. Абстрагуючись від
прямого відповідника «пара» – «couple», Г.Еванс віднаходить смисловий
інваріант оригіналу, що не порушує ґендерних ролей автора і перекладача:
«Can you not find yourself a girl to suit you?» [4, 61]. Персівал Канді
займає іншу комунікативну позицію в даному випадку, – він обирає
«партнера», «дружину» з чоловічої точки зору, що може свідчити або про
модернізацію часу культури оригіналу, або про власну точку зору
перекладача (хто має бути поруч з чоловіком, що є прерогативою у цих
стосунках і т.п.): «Can you not find a partner for yourself?» [7, 189].

Ґендерні ознаки мовної картини світу – це сутнісні прояви пізнання
світу крізь призму чоловічого і жіночого бачення, що інтегрують
універсальні та національно специфічні ознаки, оприявнюють особливості
номінативної та комунікативної діяльності чоловіків і жінок, а також
вплив статі на мовну практику та мовну поведінку [9]. Виконання
індивідом тих чи інших ґендерних ролей зумовлює вибір ним відповідних
мовних одиниць, що характерне не лише у відношенні особа (автор
повідомлення) – ґендерна роль – мовні засоби, а й у відношенні особа
(автор повідомлення) – ґендерна роль – перекладач (особа, що декодує
повідомлення) – ґендерна роль – мовні засоби. У наведених нижче
прикладах лексичний склад перекладів майже ідентичний, проте емоційна
забарвленість перекладів Г.Еванс і П.Канді дещо різниться. Зокрема,
інверсійний порядок слів в останньому свідчить про чітко сформовані
ґендерні ролі героя як мужнього захисника та сильного чоловіка. І хоча
підвищена емоційність (частіше вживання емфатичних конструкцій, до яких,
з-поміж інших, належить і інверсія) характерна для жіночого дискурсу,
саме вищезгадана інверсія у варіанті П.Канді дозволяє навіть на
мікростилістичному рівні відчути ґендерну приналежність перекладача. Це
ще раз доводить, що серед величезної кількості ролей, які постійно чи
ситуативно грає людина, є найважливіші, найглибше притаманні людині,
незалежно від її діяльності. Що б ми не виконували, в які б стосунки не
вступали з іншими людьми чи групами, ми завжди є чоловіками і жінками,
тобто граємо чоловічі чи жіночі ролі [9]:

Л у к а ш

Притулись до мене.

Я дужий, – здержу, ще й обороню [4, 84].

L u k a s h

Then come and lean on me.

I’m strong – I’ll hold you; now I will defend you [4, 85].

L u k a s h

Then lean on me.

I’m strong…I’ll hold you and will you defend. [7, 200]

«Лісова пісня» Лесі Українки є частково автобіографічною не лише тому,
що тут простежуються певні її кроки в житті, моменти переживань,
страждань та радощів, але й її нездійсненні мрії. У житті їй не
вистачало людини, яка б її так «здержала та оборонила», тому її
«сублімованою» обороною проти випробувань життя стала поезія. Жінка
призначена природою для того, щоб народити, вигодувати дитину, що
знаходить підтвердження в різних соціальних і ґендерних ролях. Проте, ні
Мавка (через природу власного тіла), ні сама поетеса (платонічне кохання
Лесі Українки, ймовірно, є результатом її комплексів від хвороби) не
реалізують цю функцію у житті побутовому, але обидві знаходять себе в
житті духовно-естетичному. Про органічне поєднання Лесею життя з
поезією в своєму есеї «Моя Леся Українка» Ніла Зборовська зазначає, що
жіноче духовне бажання Лесі реалізується у її безсмертному творінні [3,
92]. Можливо, не випадково М.Бердяєв надає великого значення творчому
потенціалу статі, оскільки, на його думку, умовою автентичності
існування людини слугує її творче ставлення до свого Я, до світу і
суспільства (інших людей) [12].

У своїй творчості Леся Українка досить часто вдається до інверсії
узвичаєних ґендерних ролей, ставить сильну жінку в епіцентр драматичного
конфлікту (у пізніших драматичних поемах, та й у всій її прозі, так чи
інакше постають проблеми суспільного становища жінки, жіночої освіти,
ставлення до патріархального шлюбу, проте, часто через опосередковані,
віддалені хронологічно від злободенного сюжету образи) [2, 16]. В даному
контексті особливо цікавими можуть стати дослідження інверсії ґендерних
ролей перекладача-жінки і перекладача-чоловіка на мікро-стилістичному
рівні. Сильна жінка Лесі Українки – особистість вольова, мужня, яка не
боїться зробити перший крок, засвідчити своє кохання, але й окрім того,
– це духовно красива жінка, яка нерідко виповідає образ своєї душі
словом, як це робить Мавка:

Ні,

ти сам для мене світ, миліший, кращий,

ніж той, що досі знала я, а й той

покращав, відколи ми поєднались [4, 86].

No,

you’re all the world to me, more dear and lovely

than the world I once knew. But even that one

is lovelier since we our troth have plighted [4, 87].

You are my world, more splendid,

more beloved,

Than he whom hitherto I knew, and he

Is far more splendid since we two are one [7, 201].

h”

h”

h”

h”

h”

h”

h”

gd”

gd”

gd”

$a$gd”

gd”

?Agd”

gd”

gd”

gd”

gd”

gd”

gd”

gd”

gd”

gd”

gd”

gd”

84]. Окрім того, необмежений простір, в якому живе Мавка, дає змогу
зростати її духовній красі, а разом з тим дарувати і цілковито відчувати
кохання. Простір «Лісової пісні» за словами Н. Зборовської – це Простір
Життя як Простір Еросу [3, 209]. Розглядаючи ґендерну стилістику
вищезазначених прикладів, бачимо, що, на відміну від П.Канді, Г.Еванс
пропонує більш «патріархальне» трактування фрази «відколи ми поєдналися»
— «since we our troth have plighted», в якому простежується певне
зобов’язання двох людей, бажання влади. На противагу Г.Еванс, у
перекладі П.Канді це «поєднання» має більш романтичний характер: «since
we two are one»; він ніби говорить голосом багатого внутрішнього світу
Мавки, що відгукнувся на мистецьку здібність Лукаша палким коханням. У
цих прикладах ми спостерігаємо частковий обмін ґендерних ролей Г.Еванс і
П.Канді як перекладача-жінки і перекладача-чоловіка. Звичайно, слід
враховувати ті відмінності між оригіналом та перекладом, що зумовлені не
лише історичним, але і культурним часом. Тому те, що для одних
дослідників є архаїзацією чи модернізацією оригіналу у перекладі, для
інших, внаслідок декодування, може приховувати в собі певні
лінгвоґендерні особливості літературного дискурсу.

У контексті нашого аналізу хотілося б ще раз зазначити, що труднощі
перекладу поетичних творів в першу чергу обумовлені розбіжностями між
структурою української і англійської мов та жорсткими формальними
вимогами, які накладаються на поетичні тексти, такими, як необхідність
передачі ритму, римування, алітерацій, асонансів, звуконаслідування,
звукового символізму та інших виразних засобів поезії. Проте,
перекладач не має права ігнорувати цілісність тексту, збереження
індивідуальності поета, емоційного впливу на читача, і т.ін. Якщо даний
комплекс завдань постійно свідомо застосовується перекладачем, то
ґендерна приналежність індивіда є підсвідомою (хоча останнім часом
з’являється багато письменників та певна кількість перекладачів, які
навмисно обирають псевдоніми та стиль письма протилежної статі, – такий
ілюстративний матеріал стає ще цікавішим для дослідження стосовно
взаємодії ґендерних моделей, ролей і норм), даючи ключ до прочитання
текстів з точки зору маскулінного/ фемінінного. У вірші «Contra spem
spero» ще раз знаходимо приклад використання зворотного порядку слів, що
частково заперечує домінування емоційного, чуттєвого лише у жіночому
дискурсі.

Я на гору круту крем’яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать [5, 10].

Up the flinty, steep and craggy mountain

A weighty ponderous boulder I shall raise,

And bearing this dread burden, a resounding

Song I’ll sing, a song of joyous praise .

Though the mountain side be rough and steep,

Onward will I bear the ponderous stone;

Struggling upwards ‘neath the crushing load,

Still will I my joyous song intone [7, 50].

Тут хотілося б наголосити на теорії відмінностей, що з’явилася як
відповідь на теорію домінування, а саме: представники теорії
відмінностей намагаються уникати постійного порівняння жіночих та
чоловічих норм мовної поведінки, впевнившись у недоцільності пошуків
паралелей між статтю, ґендером та мовою. Проте, для дослідження ґендеру
у перекладі важливі не так самі відмінності, як те, яку роль ці
відмінності відіграють у процесі перекладу та яким чином за цим
простежуються ґендерні ролі всіх (або окремо взятих) учасників дискурсу.
По-перше, не можна не помітити прийомів виразності, застосованих
перекладачами в цільовому тексті, зокрема, використання стилістичного
повтору («Song I’ll sing, a song of joyous praise»), інверсії («Onward
will I bear the ponderous stone», » Still will I my joyous song
intone»). Окрім того, у даних прикладах можна говорити про стилістичне
послаблення художнього засобу оригіналу, а саме — використання
фольклорної форми «страшная». За відсутності в англійській мові
лексичних засобів для вираження подібного емоційного забарвлення,
перекладачі віднайшли англійські відповідники з однаковим семантичним
полем для передачі емоційної виразності оригіналу в цільовому тексті.
Мотиви важкого тягаря, нездоланних перешкод у творчості Лесі Українки –
це не лише відбиток справжніх буднів поетеси, але й відображення її
маскулінних фантазій. Дослідження перекладацьких зсувів, що також
присутні у наведених перекладах, є, на нашу думку, дуже перспективними в
плані їх вивчення у руслі психолінгвістики та лінгвістичної
ґендерології: зсуви (тематичні, індивідуальні, конститутивні і т.ін.)
зумовлені не лише особливостями оригіналу і перекладу, але й ґендерними
особливостями поведінки людини, набором її ґендерних характеристик,
переважанням фемінних/ маскулінних рис індивіда.

Якщо у попередніх прикладах проводився компаративний аналіз перекладів,
виконаних жінкою-перекладачем і чоловіком-перекладачем, то в наступних
прикладах наведені два англомовні переклади, що належать чоловікам –
П.Канді та П.Темпесту відповідно. Даний уривок з вірша «Слово, чому ти
не твердая криця…» цікавий тим, якими мовними засобами «жіноча
маскулінна» поезія передана у перекладі чоловіків. Перш за все, варто
зупинитися на «маскулінності» Лесиної поезії або жіночій мужності
взагалі. За словами Є.Маланюка, жіноча мужність – це типове для
українського світу явище, оскільки основний жіночий тип в Україні
наділений властиво нежіночою мужністю [3, 85]. Окрім того, на відміну
від драматичної творчості Лесі Українки, де переважно зустрічається
«образ фемінної жінки», за Зборовською, в поезії Л.Українки постає
цілісний образ маскулінної жінки, з її мужністю, активністю і вольовою
натурою. Поетичний дискурс сповнений мотивами вогню як життєвого пориву
і сталі як нездоланної мужності:

Слово, чому ти не твердая криця,

Що серед бою так ясно іскриться?

Чом ти не гострий безжалісний меч,

Той, що здійма вражі голови з плеч? [6, 115]

O word, why art thou not like tempered steel,

Which in the battle gleams with vengeful zeal?

Why art thou not a keen, unsparing sword,

Which lops the foe’s head from his shoulders broad? [7, 49]

Why are my words not like steel brightly flashing

Out in the field where two armies are clashing?

Why not a sabre whose pitiless blows

Cut off the heads of our bitterest foes? [13]

Як і в попередніх прикладах, перекладацькі операції розгортаються на
рівні мікростилістики. Не можна не помітити посилення експресивності у
першому перекладі: використання поетичного «thou», зміну системи
образного вираження (ясно іскриться – gleams with vengeful zeal),
ритмічної структури оригіналу. В комплексі, перекладацька поетика не
поступається оригінальній за виразністю, естетика жіночої мужності,
прояви маскулінності, чоловічих ролей адекватно ідентифікуються в
перекладі за допомогою мовних засобів цільової мови, оскільки
перекладачу ближчими є мотиви чоловічої сили і стоїцизму. Рефлективність
роздумів ліричної героїні дещо послаблюється у другому перекладі;
незважаючи на часткову зміну образної структури оригіналу енергетика
вірша послаблюється. Тут відсутнє пряме звертання «Слово, …» (такі
особливості мовної поведінки більш характерні для жінок: вони
намагаються уникати звертань, прямих посилань, точних слів і словесної
закріпленості реального світу). П.Канді зберігає це звертання у
перекладі, опускає епітет «гострий» та вдається до ряду
лексико-граматичних трансформацій, що призводить до часткового зниження
у перекладі експресивності оригіналу.

Отже, прояви маскулінності та фемінінності можна спостерігати у різних
сферах, зокрема у типах поведінки індивідів, різноманітних видах
соціальної активності, та особливо у мові, що описує ці явища.
Лінгвістична ґендерологія співвідносить мову з особистістю за ознакою
соціальної статі. Ґендер, з-поміж інших соціолінгвістичних понять,
найбільше закорінений в умови життя,

реалії, норми і традиції певної культури [9]. Розглядаючи ґендерні ролі
у поетичному дискурсі і їх передачу у перекладі, особливо коли мова йде
про перекладацькі прийоми модернізації оригінального висловлювання,
психолінгвістичні критерії вибору мовних засобів, особливості передачі
глибинних аспектів жіночої та чоловічої психології слід зазначити, що
межі фемінінності / маскулінності у цільовому тексті часто є досить
розмитими, а ґендерні ролі – неоднозначними, культурно та суспільно
обумовленими. Звідси випливає неможливість однакового трактування
чоловічих та жіночих ролей, оскільки основою проблеми є культурний,
соціальний та часовий простір оригіналу і перекладу. У залежності від
ґендерної ролі, перекладач по-різному осмислює накопичення лексем у мові
ліричних героїв. Тут ми можемо говорити про створення перекладачами
цілої системи символів та формування соціокультурних архетипів жінки і
чоловіка у цільовому тексті: абстрагуючись від дискримінаційності в
мові, узагальнивши певні особливості перекладу творів, розглянутих в
даній статті, можна зробити висновок, що жінка-перекладач намагається
там, де це можливо підкреслити приховування, нестачу або відсутність
маскулінних ознак у героя –чоловіка, та, відповідно, увиразнити прояв
цих ознак там, де вони яскраво виражені. Проте, характерні і випадки,
коли жінка-перекладач відходить від зображення усталених ґендерних ролей
чоловічого персонажу оригіналу і наділяє його певним інфантильним
романтизмом або взагалі підкреслює його слабкі сторони у перекладі.
Відповідно, у чоловічому дискурсі перекладач подає жінку як переважно
слабку, яка потребує захисту, тепла, і навіть тоді, коли жінка є мужньою
і вольовою особистістю, чоловік-перекладач намагатиметься приховати ці
маскулінні риси жіночого характеру. Такі тенденції у відображенні та
передачі ґендерних ролей оригіналу у перекладі посилюють внутрішню
динаміку тексту, завершують створення конкретно-чуттєвих образів та
асоціативних зв’язків тексту перекладу з цільовою ґендерною культурою.

Література

Агеєва В. Жіночий простір. Феміністичний дискурс українського

модернізму. – К.: Факт, 2003.

Агеєва В.П. Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки у
постмодерній інтерпретації. – К.: Либідь, 2002.

Зборовська Н. Моя Леся Українка. – Тернопіль: Джура, 2002.

Українка, Леся. Лісова пісня. Translated by Gladys Evans (Переклад з
української Г.У.Еванс. – К.: Дніпро, 1985.

Українка, Леся. Твори. – К.: Дніпро, 2000.

Українка, Леся. Твори. – К.:1971.

Spirit of Flame. A Collection of the Works of Lesya Ukrainka. Translated
by Percival Cundy. — New York: Bookman Associates, 1971.

Інтернет-ресурси:

8. Павло Горностай. Головні ролі людини HYPERLINK
http://gender.ntu-kpi.kiev.ua/web_ukr/bibo/article_18.html
http://gender.ntu-kpi.kiev.ua/web_ukr/ bibo/article_18.html .

9. Леся Ставицька. Мова і стать HYPERLINK
http://krytyka.kiev.ua/articles/s9_6_2003.html
http://krytyka.kiev.ua/articles/s9_6_2003.html .

10.Наталья Курилович. Языковая репрезентация ґендера HYPERLINK
«http://envila.iatp.by/ g_centre/another3/art11.html»
http://envila.iatp.by/ g_centre/another3/art11.html .

11.Эртнер Д.Е. К проблеме адекватности перевода поэтического текста
HYPERLINK «http:// www.utmn.ru/frgf/No16/text14.htm» http://
www.utmn.ru/frgf/No16/text14.htm .

12. Н.А.Суровегина. Ґендерные проблемы в антропологии Н.А.Бердяева: идеи
и философские перспективы HYPERLINK
http://tvergenderstudies.ru/pbbk006r.htm
http://tvergenderstudies.ru/pbbk006r.htm .

13.Леся Українка. Твори. Translated by Peter Tempest. HYPERLINK
«http://membres.lycos.fr /mazepa99/ENG/UPOETS/UKR-L.HTM»
http://membres.lycos.fr /mazepa99/ENG/UPOETS/UKR-L.HTM .

Похожие записи