.

Зовнішня торгівля та розподіл доходів. Вигоди від зовнішньої торгівлі (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 6105
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Зовнішня торгівля та розподіл доходів.

Вигоди від зовнішньої торгівлі”

Зовнішня торгівля розвивається тому, що дає вигоду країнам, які беруть
у ній участь. Тож одним з основних питань теорії міжнародної торгівлі є
з’ясування того, що лежить в основі цих вигод, або, іншими словами, чим
визначаються напрями зовнішньоторговельних потоків?

Основи теорії міжнародної торгівлі були закладені наприкінці XVIII — на
початку XIX сторіччя визначними англійськими економістами Адамом Смітом
та Девідом Рікардо. А.Сміт у своїй роботі “Дослідження про природу та
причини багатства народів” (1776 р.) сформулював теорію абсолютної
переваги і, полемізуючи з меркантилістами, показав, що країни
зацікавлені в розвитку зовнішньоторговельних потоків, оскільки мають
вигоду незалежно від того, експортерами чи імпортерами вони є. Д.Рікардо
в роботі “Початки політичної економії і оподаткування” (1817 р.) довів,
що принцип абсолютної переваги є лише окремим випадком загального
правила, і обґрунтував теорію порівняльної переваги.

1. Теорія абсолютної переваги.

Виграш від зовнішньої торгівлі внаслідок спеціалізації

Під абсолютною перевагою розуміють здатність країни виробляти той чи
інший товар ефективніше, тобто з меншими витратами, у порівнянні з
будь-якою іншою країною.

Розглянемо умовний приклад: дві країни (Аргентина і Бразилія) виробляють
два товари (зерно і цукор). Нехай Аргентина на одиницю витрат виробляє
50 т зерна, або 25 т цукру, або будь-яку комбінацію обсягів цих
продуктів у зазначених межах. А Бразилія при аналогічних затратах може
виробити 40 т зерна, або 100 т цукру, або будь-яку їхню комбінацію в
зазначених межах (мал. 9.1 і 9.2). У такому випадку максимальні обсяги
споживання зерна та цукру в цих країнах будуть задані кривими виробничих
можливостей (жирні лінії на малюнках), оскільки за умов відсутності
міжнародної торгівлі люди можуть споживати тільки те, що вироблено в
країні, і лінії виробничих та лінії споживчих можливостей збігаються.
Для спрощення аналізу ми поки що припускаємо, що витрати заміщення є
постійними, а тому ці лінії прямі.

У нашому прикладі Аргентина має абсолютну перевагу у виробництві зерна,
а Бразилія — цукру. Ці абсолютні переваги можуть, з одного боку,
пояснюватися природними факторами — особливими кліматичними умовами або
ж наявністю природних ресурсів. Природні переваги відіграють особливу
роль в сільському господарстві і в галузях добувної промисловості. З
іншого боку, переваги у виробництві певної продукції (переважно в
галузях обробної промисловості) можуть бути і надбаними, тобто
обумовленими розвитком технології, підвищенням кваліфікації працівників,
вдосконаленням організації виробництва тощо.

За умов, коли зовнішня торгівля відсутня, кожна країна може споживати
тільки ті товари і лише ту їхню кількість, яку вона виробляє, а відносні
ціни цих товарів на внутрішньому ринку визначаються відносними
витратами. У нашому прикладі такі ціни дорівнюватимуть:

1 т зерна=0,5 т цукру, або 1 т цукру =2 т зерна в Аргентині; 1 т
зерна=2,5 т цукру, або 1 т цукру = 0,4 т зерна в Бразилії.

Відносні ціни на одні й ті ж товари в різних країнах завжди є різними
(через наявні відмінності у забезпеченні факторами виробництва, у
кваліфікації робочої сили, у застосованих технологіях та ін.). Якщо ця
різниця перевищуватиме витрати на транспортування товарів з однієї
країни до іншої, то є можливість отримати прибуток від зовнішньої
торгівлі. Так, у нашому прикладі виробник зерна в Аргентині при
реалізації однієї його тонни на внутрішньому ринку зможе отримати в
результаті обміну лише 0,5 т цукру, а в Бразилії цей же товар у 5 разів
дорожчий (2,5 т цукру). Цей умовний приклад показує, що після
запровадження торговельних відносин між країнами напрямки
зовнішньоторговельних потоків будуть визначатися відмінністю у
співвідношеннях витрат виробництва. Аргентині буде вигідно експортувати
зерно та імпортувати цукор, а Бразилії буде вигідно експортувати цукор
та імпортувати зерно.

Для того щоб торгівля була взаємовигідною, ціна товару на зовнішньому
ринку має бути вищою, ніж внутрішня ціна рівноваги того ж товару в
країні-експортері, і нижчою, ніж у країні-імпортері. Для нашого прикладу
світова ціна на зерно повинна встановлюватися в межах:

0,5 т цукру

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019