.

Зовнішня економічна діяльність ВАТ “Ласощі” (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
0 6185
Скачать документ

Курсова робота

Зовнішня економічна діяльність ВАТ “Ласощі”

ЗАВДАННЯ

на курсову роботу з дисципліни

1. Виконати курсову роботу на тему ________Зовнішньо-економічна______

_____діяльність ВАТ “Ласощі”____________________________________

2. Основні вихідні дані:

2.1. Варіант _________________Прямий експорт________________

2.2. Об’єкт угоди __________Кондитерські вироби_______________

2.3. Базисна умова поставки (згідно Incoterms 2000) _____FOB____

2.4. Валюта ціни _____Євро_____

2.5. Валюта платежу __Євро_____

2.6. Умови платежу

2.6.1. Вид ___________Готівка________

2.6.2. Форма ________Акредитив_________

2.7. Спосіб встановлення контакту з іноземним контрагентом

______________________Тверда оферта_______________________

2.8. Конкурентні матеріали ________________ЗТК_______________

3. Додаткові вихідні дані

3.1. Стиль проведення переговорів – в залежності від ділової культури
країни контрагента.

3.2. Форма проведення переговорів – особиста зустріч.

Зміст

Вступ.
………………………………………………………………
………………………….

Розділ 1. Суть та послідовність здійснення зовнішньо-економічної
діяльності
………………………………………………………………
……………………………

Розділ 2. Характеристика ВАТ
“Ласощі”……………………………………….

Розділ 3. Оцінка ефективності ЗЕД ВАТ
“Ласощі”…………………………

Розділ 4. Підготовка і укладання ЗЕ
контракту………………………………

4.1. Встановлення контактів з іноземним партнером…………………

4.2. Пророка базисних та валютно-фінансових умов контракту…

4.3. Підготовка
контракту………………………………………………………

4.4. Проведення переговорів та укладання контракту………………..

Висновок……………………………………………………….
……………………………..

Список
літератури……………………………………………………..
………………….

Додатки………………………………………………………..
………………………………

3 ст.

8 ст.

14 ст.

19 ст.

25 ст.

25 ст.

27 ст.

28 ст.

35 ст.

36 ст.

37 ст.

38 ст.

Вступ

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) – діяльність суб’єкта господарської
діяльності України й іноземного суб’єкта господарської діяльності,
побудова на взаєминах між ними, що має місце як на території України та
і за її межами. ЗЕД являє собою сукупність міжнародних комерційних
операцій, які спрямовані на організацію проведення і регулювання процесу
обміну товарами, результатами творчої діяльності.

Міжнародний обмін товарами економічно доцільний для країн, якщо на
виробництво експортних товарів країна витрачає менше суспільної праці,
ніж повинна була б витратити на виробництво товарів замість імпортованих
на сум, яка виручена від експорта.

Експорт – продаж товарів іноземним суб’єктам господарської діяльності і
вивіз товарів через митний кордон України, крім тих випадків, коли
суб’єкт ЗЕД передає майно господарської діяльності іноземному суб’єкту
як натуральну частку участі у формуванні статутного капіталу при
спільній господарській діяльності.

Реекспорт – продаж іноземним суб’єктам ЗЕД і вивіз за межі України
товарів, які були раніше імпортовані на територію України і не
піддавалися переробці.

Імпорт – закупівля в іноземних суб’єктів ЗЕД товарів; їхній увіз на
територію України, включаючи закупівлю товарів, призначених для власного
споживання установами й організаціями України, розташованими за її
межами.

Реімпорт – увіз через границю раніше вивезеної за межі митної території
продукції, яка не піддавалася там переробці.

Транзит – переміщення товарів, вироблених за межами України, через
територію України будь-якого використання цих товарів на зазначеній
території.

Управління зовнішньоекономічною діяльністю країни і регулювання
зовнішньої торгівлі та фінансових потоків на міжнародному рівні
набувають все більшого значення в процесі інтернаціоналізації
господарського життя і зростання економічної взаємозалежності країн.

Від виникнення перших систематизованих поглядів Адама Сміта і Давида
Рікардо на зовнішню торгівлю до появи системи державного управління
зовнішньоекономічною сферою минуло близько двохсот років. Класичний
напрямок економічної теорії і сьогодні становить методологічну основу
для розроблення міжнародних і національних стратегій, політик і
механізмів, хоча, звичайно, ним не обмежується. Система інституцій,
органів і механізмів регулювання зовнішньоекономічної діяльності як на
національному, так і на міжнародних рівнях відображає також досягнення і
проблеми кейнсіанства, інших сучасних шкіл і напрямків економічної
науки.

Підкреслимо і те, що управління зовнішньоекономічною діяльністю, як
наукова дисципліна, ґрунтується на макроекономічних теоріях і пов’язаних
з ними загальноекономічних концепціях розвитку світового господарства.
Управління не може існувати у відриві від них. Більше того, можна
сказати, що загальна теорія управління, як складова методології
управління зовнішньоекономічною діяльністю, відіграє у ньому другорядну
роль порівняно з макроекономікою і теорією світового господарства.

Сучасна система управління ЗЕД охоплює широке коло об’єктів і може бути
загалом охарактеризована і розбита на розділи (сегменти) з використанням
ряду критеріїв і аналітичних ознак.

Найважливішими аналітичними ознаками є екзогенність та екзогенність
складових. За цією ознакою уся система поділяється на національне
управління та багатостороннє регулювання зовнішньоекономічної
діяльності. Відповідно до цього управління ЗЕД можна подати у вигляді
макроекономічної та світогосподарської її частини.

Обидві ці частини створюють середовище, в якому самостійним розділом є
управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств. Зростання в
останні роки значущості міжнародної інвестиційної діяльності обумовлює
необхідність розгляду як окремого розділу і менеджменту міжнародних
підприємницьких проектів.

Багатосегментність управління зовнішньоекономічною діяльністю не
включає, однак, наявності критерію, що визначає підсумкову її
ефективність. Таким є стан макроекономіки і, зокрема,
зовнішньоекономічної сфери, як складової сукупного попиту.

На практиці оцінка ефективності зовнішньоекономічної політики і
регулювання ґрунтується на внеску цієї сфери у зростання сукупного
попиту й кількісно виражається абсолютними річними значеннями чистого
експорту (сальдо платіжного балансу) і показниками його ваги у валовому
національному продукті.

Зовнішньоекономічна діяльність в Україні здійснюється на підставі Закону
“Про зовнішньоекономічну діяльність” № від 16.04.91р.

Суб’єктами ЗЕД є суб’єкти господарської діяльності, що відносяться до
усіх форм власності, самостійно здійснюючи зовнішньоекономічні операції
з закордонними партнерами.

Об’єктами регулювання і управління є процеси обміну товарами, послугами,
результатами творчої діяльності й інші види ЗЕД відповідно до чинного
законодавства.

Відповідно до Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” вищим органам
регулювання ЗЕД є Верховна Рада України, до компетенції якої
відносяться: прийняття, зміна і скасування законів, що стосуються ЗЕД;
затвердження головних напрямків зовнішньоекономічної політики,
нормативів обов’язкового розподілу валютної виручки, ставок і умов
оподаткування, митного тарифу; затвердження міжнародних договорів та
інші питання загальної компетенції.

Кабінет Міністрів України: координує роботу міністерств; укладає
міжурядові договори; розробляє і вносить на розгляд ВР структуру
міністерств, комітетів, відомств і т.д.

Верховна Рада, Кабінет Міністрів і Президент України здійснюють
регулювання ЗЕД на загальнодержавному рівні.

Регулювання і управління ЗЕД на функціональному рівні здійснюють:
Державна митна служба, Національний банк України, Міністерство економіки
України, Міністерство закордонних справ.

Функції регулювання і контролю за ЗЕД крім державних органів виконують
також і недержавні органи: торговельні палати; товарні, фондові і
валютні біржі; асоціації, союзи підприємств і інші організації
координуючого типу.

Розділ 1. Суть та послідовність здійснення зовнішньоекономічних
операцій.

Міжнародна практика проведення зовнішньоекономічних операцій припускає
здійснення певних видів комерційної діяльності , що складається з
окремих етапів і стадій на кожному з яких вирішуються конкретні задачі і
виконуються формальності, що пов’язані з оформленням, пересиланням і
обробкою документації, необхідної для забезпечення виконання угоди.

Процес проведення зовнішньоекономічних операцій розвивається на кілька
етапів і стадій:

1. Підготовчий етап:

аналіз кон’юнктури міжнародного ринку, рівня його монополізації великими
компаніями, можливості проникнення на цей ринок;

вибір форми і методів роботи на ринку;

вибір контрагентів;

аналіз і розрахунок цін;

рекламна компанія;

Організаційний етап:

встановлення контракту з потенційними контрагентами;

підготовка і проведення переговорів;

укладання контракту.

Виконавчий етап:

підготовка товару до відвантаження (експортером) і підготовка до прийому
товару (імпортером);

оформлення документації;

укладання допоміжних контрактів (страхових, транспортів і т.і.);

врегулювання суперечок;

здійснення розрахунків.

Організація експортно-імпортних операцій.

У міжнародній торгівельній практиці використовуються два основні методи
здійснення експортно-імпортних операцій, а саме: прямий експорт та
імпорт, що передбачає постачання товарів промисловими підприємствами
безпосередньо імпортному споживачеві або закупівлю в нього відповідних
товарів, і непрямий експорт та імпорт, що припускає продаж і купівлю
товарів через торговельних посередників.

Для сучасного етапу розвитку великого виробництва з величезною
концентрацією і централізацією капіталу характерним є поширення прямого
експорту й імпорту. Наприклад, у США нині 2/3 експорту промислових
товарів здійснюється безпосередньо виробниками.

Прямий метод зовнішньоекономічних операцій застосовується:

при продажу і закупівлі промислової сировини на основі довгострокових
контрактів;

у разі експорту дорогого і великогабаритного устаткування;

у разі експорту стандартного устаткування через закордонні філії;

при закупівлі сільськогосподарських товарів у фермерів;

у разі продажу і закупівлі товарів державою.

Прямі зв’язки мають низку переваг: більш тісні контакти з контрагентом;
краще знання кон’юнктури ринку; швидке пристосування свої виробничих
потужностей до потреб покупця.

Проте і непрямий експорт та імпорт продовжують зберігати своє значення.
За деякими оцінками, з допомогою торговельних посередників у світовий
право обіг залучається біля 50% загального обсягу товарів. Цей метод
застосовується:

у разі збуту стандартного промислового устаткування;

у разі збуту споживчих товарів;

при реалізації другорядної продукції;

на окремих важкодоступних і маловідомих ринках;

при просуванні нових товарів;

у разі відсутності власної збутової мережі;

за умови, що торгівля монополізована значними
торговельно-посередницькими фірмами.

У непрямого методу експортно-імпортних операцій також є свої переваги:
великий досвід, власна мережа обслуговування, гарні зв’язки, знання
ринку і кон’юнктури.

Організація експортних операцій.

Якщо обсяг зовнішньоекономічних операцій у фірми незначний і основна
частина продукції реалізується на зовнішньому ринку, то для здійснення
зовнішньоторговельних операцій вона використовує торговельний апарат,
призначений для роботи на внутрішньому ринку.

При збільшенні зовнішньоторговельних операцій створюється спеціальний
експортний відділ, що не входить дол. Складу внутрішнього збутового
апарату. Він, як правило, складається з таких підрозділів:

функціональні сектори (торговельно-договірний, валютний, калькуляції,
транспорту, реклами) вивчають відповідні функціональні питання, готують
керівництву відповідні відомості про умови здійснення
зовнішньоторговельних операцій, надають кваліфіковані консультації;

територіальні сектори приділяють увагу всім питанням торгівлі з певною
групою країн, незалежно від номенклатури товару;

галузеві сектори займаються питанням торгівлі лише якимось окремим
товаром або дуже близькою за характером групою товарів.

Торговельно-посередницькі операції.

Під торговельно-посередницькими операціями розуміють операції, пов’язані
з купівлею і продажем товарів, які виконуються за дорученням
виробника-експортера незалежним від нього торговельним посередником на
основі угоди або доручення.

Торговельне посередництво – це досить широке поняття, що охоплює чимале
коло послуг: перепродаж товару; пошук закордонного контрагента;
підготовка і укладання угоди; кредитування сторін; здійснення
транспортно-експедиторських операцій; страхові операції; проведення
рекламних заходів; технічне обслуговування.

Торговельно-посередницькі операції можна поділити на чотири види: з
перепродажу, комісійні, агентські, брокерські.

Операції з перепродажу. Вони здійснюються торговельними посередником від
свого імені і за свій рахунок. Тут торговельний посередник є стороною
договору як з експортером, так із покупцем. Розрізняють два види
операцій з перепродажу.

До першого виду належать операції, коли торговельний посередник відносно
експортера є покупцем. Він стає власником товару і може реалізувати йому
будь-якого і за будь-якою ціною.

Другий вид операцій – коли експортер і торговельний посередник підписали
договір про продаж товарів на певній території, у конкретний термін
(вказуються й інші деталі) згідно з договором.

Отже, посередництво згідно з договором полягає в просуванні товарів від
експортера до споживача, при цьому торговець зобов’язаний дотримуватись
певних умов експортера.

Комісійні операції. Це укладення однією стороною (місіонером), за
дорученням другої сторони (комітента), угод від свого імені, але за
рахунок комітента. Взаємовідносини регулюються договором. Комітент
залишається до кінця власником товару. Комісіонер не купує товар (він
залишається в руках експортера). Але для третьої сторони (покупця)
стороною договору є комісіонер, а комітента він може і не знати.
Комісіонер одержує винагороду або як відсоток, або як різницю між ціною,
установленою комітентом, і ціною продажу.

А якщо покупець не може розплатитися з комісіонером? Звичайно комісіонер
не відповідає за кредитоспроможність третіх осіб. Проте іноді в
комісійних договір включається умова про поруку комісіонера за виконання
угоди покупцем, тобто гарантії комітента від несплати. Така умова
називається делькредере. У договорі вказується при цьому ціна
(максимальна або мінімальна), а також термін передання грошей
комісіонером комітентові.

Якщо замовлення йде від імпортера комісіонеру (тобто навпаки) на купівлю
в країні експортера товарів на купівлю в країні експортера товарів, то
він називається індентом. Він може бути закритим, якщо імпортер точно
вказує в замовленні де і що купити, або відкритим, якщо індент надає
комісіонеру право вибору покупця.

Різновидом комісійних угод є консигнаційні угоди. Це продаж товарів зі
складу комісіонера, але товар належить консигнанту, тобто експортеру.
Консигнаційна форма торгівлі використовується у разі слабкого освоєння
ринку або при поставці нових товарів чи товарів масового виробництва, у
стійкому збуті яких експортер не впевнений.

Це зручна форма торгівлі ,що дає змогу ознайомитися з товаром і вибрати
потрібний.

Агентські операції. Це доручення однієї сторони, що називається
принципалом, другій стороні, яка іменується агентством здійснення
юридичних угод за рахунок і від імені принципала (комісіонер діє від
свого імені) на визначеній території. Незалежність агента виявляється в
тому, що він не перебуває в трудових відносинах із принципалом і
здійснює свою діяльність самостійно на основі агентської угоди. Він є
юридичною особою, зареєстрованою у торгівельному реєстрі. Агент лише
сприяє угоді, але сам не є стороною, тобто контракт, про купівлю не
укладає. Термінологія щодо таких посередників різноманітна: в Англії і
США – це агент і принципал, у ФРН, Японії – торговельний представник, у
Скандинавських країнах – агент і підприємець, у Латинській Америці –
повірений і довіритель. Плутанина полягає в тому, що в Англії і США під
агентством часто розуміють усі види посередництва.

Брокерські операції. Це встановлення через посередника – брокера
контрактів між продавцем і покупцем (а також між страховиком і
фрахтувальником). Брокер не є стороною в договорі, а використовується
лише для інформування двох сторін, що беруть на себе зобов’язання за
угодою. На відміну від агента, він не перебуває договірних відносинах зі
сторонами, а діє на основі окремих доручень.

Крім головної функції – знайти покупця для продавця або, навпаки,
продавця для покупця – брокер виконує певні додаткові функції. Зокрема
він здійснює:

контроль за виконанням контракту і пред’явленням рекламацій;

іноді бере на себе обов’язки делькредере;

підбір партії товару визначеного асортименту;

збір інформації про стан ринку.

Брокер одержує винагороду, що називається брокередж. Розмір цієї
винагороди за товарними операціями коливається від 0,25 до 2-3%.

Брокер не має права представляти інтерес іншої сторони або приймати від
іншої сторони комісію, за винятком випадків, коли на це є згода клієнта.
Іноді посередниками можуть бути два брокери – один за дорученням
продавця, другий – за домовленістю покупця. Брокери спеціалізуються на
продажі, купівлі одного виду товару, біржового або аукціонного.

Отже, у міжнародній торгівельній практиці вироблено досить чіткий
механізм організації експортно-імпортних операцій, що здійснюються або
безпосередньо фірмами-виробниками, або торговельними посередниками. Це
дає можливість раціонально використовувати відповідні методи, професійно
вести зовнішньоторговельну діяльність.

Розділ 2. Характеристика ВАТ “Ласощі”.

ВАТ “Ласощі” розміщене на території України. Юридична адреса:

Івано-Франківська обл.

м. Снятин

вул. Воєводи Коснятина, 19.

Згідно з законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від
16.04.1991 р.

ВАТ “Ласощі” як юридична особа є суб’єктом ЗЕД, та може самостійно, у
визначених законодавством межах, здійснювати ЗЕД.

ВАТ “Ласощі” здійснює такі види ЗЕД:

Експортує кондитерські вироби.

Імпортує сировину і матеріали.

Здійснює інші види діяльності зазначені в установчих документах.

Згідно зі ст. 80 ГК України акціонерним товариством є господарське
товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість
акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за
зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик
збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних
їм акцій.

Корпорація (акціонерне товариство) є нині домінуючою формою
підприємницької діяльності, її власниками вважаються акціонери, що мають
обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал
корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам.
Виокремлюють дві його частини. Одна частина розподіляється серед
акціонерів у вигляді дивідендів, друга — це нерозподілений прибуток, що
використовується на подальший розвиток корпорації. Функції власності та
контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і менеджерами.

Переваги корпорації (акціонерного товариства) досить вагомі.

По-перше, корпорація є найефективнішою формою організації
підприємницької діяльності з огляду на реальну можливість залучення
необхідних інвестицій. Саме через ринок цінних паперів (фондову біржу)
вона може об’єднувати різні за розмірами капітали великої кількості
фізичних і юридичних осіб для фінансування сучасних напрямів
науково-технічного й організаційного прогресу, нарощування виробничого
потенціалу.

По-друге, потужній корпорації значно простіше повсякчас збільшувати
обсяги виробництва або послуг, що дає можливість отримувати постійно
зростаючий прибуток.

По-третє, кожний акціонер як співвласник корпорації несе лише обмежену
відповідальність (за банкрутство фірми він втрачає тільки вартість своїх
акцій). Важливо й те, що окрема особа може зменшити свій власний
фінансовий ризик, якщо купуватиме акції кількох корпорацій. Кредитори
можуть пред’явити претензії лише корпорації як юридичній особі, а не
окремим акціонерам як фізичним особам.

По-четверте, корпорація — це організаційно-правовий утвір, який може
функціонувати тривалий час (постійно), що створює необмежені можливості
для перспективного розвитку.

Корпоративна форма організації підприємницької діяльності, як і всі
інші, також має недоліки:

1. Мають місце певні розбіжності між функціями власності і контролю, що
негативно впливає на необхідну гнучкість оперативного управління
корпорацією. Розподіл функцій власності та контролю може призвести до
виникнення соціальних суперечностей (конфліктів) між менеджерами та
акціонерами корпорації.

2. Корпорація сплачує більші податки в розрахунку на одиницю
отримуваного прибутку, ніж інші організаційні форми бізнесу. Адже
оподаткуванню підлягає спочатку отриманий корпорацією прибуток, а потім
— дивіденди акціонерів, тобто фактично існує проблема подвійного
оподаткування.

3. У корпоративній формі бізнесу існують потенційні можливості для
зловживань з боку посадових осіб. Наприклад, керівництво корпорацій може
організувати емісію акцій для покриття збитків, спричинених
безгосподарністю певних структурних ланок.

Акціонерне товариство — основна форма організації великих та частини
середніх підприємств, капітал яких формується від продажу акцій та інших
цінних паперів. Покупці акцій стають пайовиками А.т., а покупці
облігацій — його кредиторами. Власний капітал А.т. може збільшуватися
внаслідок наступних випусків акцій та вкладання частини прибутку в
розширення виробництва. З прибутку А.т. сплачують податки державі,
премії (тантьєм) менеджерам, поповнюють резервний фонд, дивіденди
власникам акцій тощо. Кошти, отримані А.т. від випуску і продажу
облігацій, становлять його позичковий капітал, а власникам облігацій
щорічно виплачується твердий відсоток. А.т. виникли на початку XVII ст.
Першими були англійська Ост-Індська торгова компанія (1600) та
голландська Ост-Індська торгова компанія (1602). Перший акціонерний банк
організований в Англії у 1694. Проте до 30-х XIX ст. А.т. були
поодинокими. З переростанням продуктивними силами вузьких меж
індивідуальної капіталістичної власності розвиток А.т. стає економічно
неминучим. Найшвидшими темпами А.т. виникали в останній третині XIX ст.

Нині у розвинутих країнах світу кожна крупна і навіть середня компанія
існує у формі А.т. Останні також широко використовуються для утворення
та експансії міжнародних монополій..

Перше А.т. в Україні виникло в 1988. А.т. поділяють на: 1) відкриті —
акції яких вільно продаються і купуються всіма бажаючими. В деяких
країнах (наприклад, у США) А.т. називають публічними, 2) закриті — акції
яких не надходять у вільний продаж, а розподіляються серед засновників!

Власник акції має формальне право брати участь в управлінні А.т.,
оскільки володіння акцією дає йому право голосу при виборі керівних
органів; власник облігації такого права не має. Кількість акціонерів у
розвинутих країнах Заходу постійю зростає (за винятком періоду
економічних криз).

Економічним стимулом до придбання акцій є вищий рівень дивідендів
порівняно з вкладенням певної суми в ощадний банк. На початку 90-х
середній прибуток частини найманих працівників на дивіденди становив до
10% його щорічного заробітку. За 20 років він може таким чином
накопичити майже 120 тис. дол. Водночас під час економічної кризи дрібні
акціонери можуть втратити всі свої заощадження. Розповсюдження акцій
серед робітників і службовців та збільшення дивідендів частково долають
їх відчуженість від засобів виробництва, посилюють матеріальну
заінтересованість у діяльності А.т., їх конкурентоспроможність.
Акціонерна форма підприємств використовується в процесі трансформації
існуючої в Україні економічної системи при формуванні різних форм
власності у промисловості та сільському господарстві. За 1992—96 майже 8
тис. середніх та крупних державних підприємств в Україні було
перетворено на відкриті А.т.,

Позитивним у розвитку Ат. є: 1) можливість значно розширювати джерело
нагромадження

2) демократизується управління підприємствами, зокрема право вищестоящих
організацій бути пайовиками акціонерних підприємств послаблює відомчу
монополію, робить їх економічно заінтересованими у швидкому розвитку
А.т., сприяє скороченню управлінського апарату; 3) послаблюються
диспропорції в економіці і насамперед між групою “А” і групою “Б” через
акумулювання частини заощаджень населення, швидкого будівництва на ці
кошти підприємств, що випускають гостродефіцитні товари (легкові
автомобілі, відеотехніку тощо), їх надання акціонерам, які вкладають
кошти за цільовим призначенням; 4) поліпшується якість функціонування та
розвитку тех-ніко-економічних відносин (відносин спеціалізації,

кооперування, концентрації виробництва та ін )через продаж акцій
підприємствам-суміжникам та посилення контролю робітників за якістю
комплектуючих виробів, 5) прискорюється міжгалузеве переливання
капіталу, Іцо сприяє ширшому впровадженню досягнень НТР у цих галузях;
6) здійснюється регулювання кількості грошей (через продаж акцій держава
зменшує кількість грошей, а скуповуючи, збільшує їхню кількість), 7)
посилюється заінтересованість трудящих у кращому використанні засобів
виробництва, економії електроенергії, сировини, знижується плинність
робочої сили тощо. Негативним у розвитку А.т. є: 1) можливість
банкрутства мільйонів дрібних акціонерів

2) посилюється контроль гігантських А.т. і крупних акціонерів (через
механізм купівлі контрольного пакета акцій) за іншими великими та
середніми компаніями, внаслідок чого створюється багатоступенева система
залежності й контролю, 3) широке розповсюдження А.т. збільшує масу
фіктивного капіталу, сприяє масовим махінаціям на фінансових біржах; 4)
встановлюється контроль за капіталом мільйонів акціонерів, завдяки чому
ще більше зростає могутність крупних корпорацій в економіці й політиці;
f>) акціонерна форма підприємництва використовується як засіб
економічного примусу для викупу нерентабельних філіалів, заводів, цехів
(разом з їх боргами) трудовими колективами, що змушує їх скорочувати
заробітну плату, оплачувані відпустки, подовжувати робочий день тощо В
Україні внаслідок приватизації і роздержавлення понад 40 тис. об’єктів
(наприкінці 1998) — переважна частина державних підприємств — викуплена
трудовими колективами Проте вони, як правило, залишилися закритими А.т,,
внаслідок чого не використовується важливе джерело фінансування —
залучення коштів через механізм продажу акцій широкому загалу. Крім
того, вони не перетворилися на справжні колективні підприємства,
оскільки держава вилучає в них до 90% прибутків, а отже, відсутня така
важлива риса трудових колективних підприємств, як власність на
вироблений продукт (більшу частину його, як це характерно для розвинутих
країн світу), їх перетворенню на трудові колективні підприємства заважає
існуюча грошова, фінансово-кредитна, амортизаційна та інші форми
політики держави.

Розділ 3. Оцінка ефективності ЗЕД ВАТ “Ласощі”

Оцінку ефективності ВАТ “Ласощі” здійснюємо на основі бухгалтерських
звітів за 2004-2005 роки. Необхідні для розрахунку дані зводимо в
таблицю 1.

Таблиця 1

Показники експортно-імпортної діяльності ВАТ “Ласощі” протягом
2004-2005 рр.

Таблиця 1

Показники експортно-імпортної діяльності ВАТ “Ласощі” протягом

2004-2005 рр.__

№ п/п Показники експортно-імпортної діяльності підприємства Звітний
період

2004 2005

1. Контрактна вартість імпортної сировини, тис. грн. 12464,28 10623,76

2. Акцизні збори, тис. грн. 26,70907 26,55943

3. Мито і митні збори, тис. грн. 57,87037 61,97233

4. Транспортні витрати, тис. грн. 845,7902 973,8453

5. Вантажно-розвантажувальні витрати, тис. грн. 445,153 442,6568

6. Складські витрати, тис. грн. 222,576 88,53176

7. Експедиторські витрати, тис. грн. 213,6737 141,6506

8. Страхові витрати, тис. грн. 53,41815 35,41291

9. Інші витрати на ЗЕД, тис. грн. 44,51477 88,53176

10 Виробнича собівартість продукції, тис. грн. 40063,77 35412,54

11. Поза виробничі витрати, тис. грн. 4451,53 4426,569

12. Ціна імпорту, тис. грн. 8,903379 9,295547

13. Кількість імпорту, т. 1958,673 1770,627

14. Коефіцієнт кредитного впливу 0,91044 0,905378

15. Експортна виручка за умов надання комерційного кредиту, тис. грн.
45502,02 47056,64

Оцінку ефективності ВАТ “Ласощі” здійснюємо в такій послідовності:

Визначаємо накладні витрати в аналізованому і базовому році.

Сн = Ст + Сзр + Сскл + Секспед + Сстр + Сін (1)

де

Ст – транспортні витрати за базисом постачання, тис. грн.

Сзр – вантажно-розвантажувальні витрати, тис. грн.

Сскл – складські витрати, тис. грн.

Секспед – експедиторські витрати, тис. грн.

Сстр – страхові витрати, тис. грн.

Сін – інші витрати, тис. грн.

Сн 2005 = 973,8453 + 442,6568 + 88,53176 + 141,6506 + 35,41291 +
88,53176 = = 1770,62943 тис. грн.

Сн 2004 = 845,7902 + 445,153 + 222,576 + 213,6737 + 53,41815 + 44,51477
= 1825,12582 тис. грн.

2. Визначимо витрати на імпорт в аналізованому та базовому році.

Сзтімп = Ск + Сн + Са + См (2)

де

Ск – контракт на вартість імпортної сировини, тис. грн.

Сн – накладні витрати, тис. грн.

Са – акцизні збори, тис. грн.

См – мито і митні збори, тис. грн.

Сзтімп 2005 = 10623,76 + 1770,62913 + 26,55943 + 61,97233 = 12482,9208
тис. грн.

Сзтімп 2004 = 12467,28 + 1825,12582 + 26,70907 + 57,87037 = 14373,9853
тис. грн.

3. Визначимо виручку від експорту за готівку в аналізованому та базовому
році.

(3)

де

ВРекс к – виручка від експорту та за умов надання комерційного кредиту,
тис. грн.

Ккв – коефіцієнт кредитного впливу.

= 51974,5786 тис. грн.

= 49978,0546 тис. грн.

4. Визначимо виручку від імпорту в аналізованому та імпортному році

ВРімп = Цімп · Nімп (4)

де:

Цімп – середня ціна імпорту, тис. грн.

Nімп – кількість імпорту в тонах, тис. грн.

ВРімп 2005 = 9,295547 · 1770,627 = 16458,9465 тис. грн.

ВРімп 2004 = 8,903379 · 1958,673 = 17438,8081 тис. грн.

5. Визначимо витрати від експорту в аналізованому та базовому році.

Сзт екс = Свир + Спв (5)

де:

Свир – виробнича собівартість, тис. грн.

Спв – поза виробничі витрати, тис. грн.

Сзт екс 2005 = 35412,54 + 4426,569 = 39839,109 тис. грн.

Сзт екс 2004 = 40063,77 + 4451,53 = 44513,3 тис. грн.

6. Прибуток від імпорту в аналізованому та базовому році.

Пімп = Врімп – Сзт імп (6)

де

ВРімп – виручка від імпорту, тис. грн.

Сзт імп – витрати на імпорт, тис. грн.

Пімп 2005 = 16458,9465 – 12482,9208 = 3976,0257 тис. грн

Пімп 2004 = 17438,8081 – 14373,9853 = 3064,8228 тис. грн

7. Визначимо прибуток від експорту в аналізованому та експортному році.

Пекс = ВРексг – Сзт екс (7)

де

ВРексг – виручка від експорту за готівку, тис. грн.

Сзт екс – витрати на експорт, тис. грн.

Пекс 2005 = 51974,5786 – 39839,109 = 12135,4696 тис. грн.

Пекс 2004 = 49978,0546 – 44515,3 = 5462,7546 тис. грн.

8. Визначимо експортно-імпортні витрати в аналізованому та базовому році

Векс-імп = Сзт екс + Сзг імп (8)

де:

Сзт екс – витрати на експорт, тис. грн.

Сзг імп – витрати на імпорт, тис. грн.

Векс-імп 2005 = 39839,109 + 12482,9208 = 52322,0298 тис. грн.

Векс-імп 2004 = 44513,3 + 14373,9853 = 58889,2853 тис. грн.

9. Визначимо прибуток від експортно-імпортних операцій в аналізованому
та базовому році.

Пекс-імп = Пекс + Пімп (9)

де Пекс – прибуток від експорту, тис. грн.

Пімп – прибуток від імпорту, тис. грн.

Пекс-імп 2005 = 12135,4696 + 3976,0257 = 16111,4953 тис. грн.

Пекс-імп 2004 = 5462,7546 + 3064,8228 = 8527,5774 тис. грн.

10. Визначимо ефективність ЗЕД в аналітичному базовому році.

(10)

де: Пекс-імп – прибуток від експортно-імпортних операцій, тис. грн.

Векс-імп – витрати на експортно-імпортних витрат, тис. грн.

%

%

Отримані результати зводимо в таблицю 2.

Таблиця 2.

Показники для аналізу ефективності зовнішньоекономічної діяльності

_______________ВАТ “Ласощі” за 2004-2005 рр.______________

Показники Індекс Одиниця виміру Величина Відхилення

Аналізована Базова Абсолютне Відносне %

1 2 3 4 5 6 7

Ефективність ЗЕД ЕЗЕД % 30,792948 14,480694 16,312254 213

Прибуток від

експортно-імпортних операцій ПЕКС-ІМП тис. грн.

16111,4953 8527,5774 7583,9179 189

Експортно-імпортні витрати ВЕКС-ІМП тис. грн. 52322,0298 58889,2853
-6567,2555 89

Прибуток від експорту ПЕКС тис. грн. 12135,4696 5462,7546 6672,715 222

Прибуток від імпорту ПІМП тис. грн. 3976,0257 3064,8228 911,2029 130

Витрати на експорт СЗТ ЕКС тис. грн. 39839,109 44515,3 -4676,191 89

Витрати на імпорт СЗТ ІМП тис. грн. 12482,9208 14373,9853 -1891,0645 87

Виручка від експорту

за готівку ВРЕКС Г тис. грн. 51974,5786 49978,0546 1996,524 104

Виручка від імпорту СВИР тис. грн.. 16458,9465 17438,8081 -979,8616 94

Коефіцієнт

кредитного впливу ККВ част . од. 0,9053778 0,91044 -0,005062 99

Виручка від експорту

за умов надання комерційного кредиту ВРЕКС К тис. грн. 47056,64 45502,02
1554,62 103

Виробнича собівартість СВИР тис. грн. 35412,54 40063,77 -4651,23 88

Поза виробничі

витрати СПВ тис. грн. 4426,569 4451,53 -24,961 99

Середня ціна імпорту ЦІМП тис. грн. 9,295547 8,903379 0,392168 104

Кількість імпорту NІМП т. 1770,627 1958,673 -188,046 90

Контрактна вартість сировини накладні витрати СК тис. грн. 10623,76
12464,28 -1840,52 85

Акцизні збори СН тис. грн. 1770,62913 1825,12582 -54,49669 97

Накладні витрати СА тис. грн. 26,55943 26,70907 -0,14964 99

Мито і митні збори СМ тис. грн. 61,97233 57,87037 4,10196 107

Транспортні витрати за базисом постачання СТ тис. грн. 973,8453 845,7902
128,0551 115

Вантажно-розвантажувальні витрати СЗР тис. грн. 442,6568 445,153 -2,4962
99

Складські витрати ССКЛ тис. грн. 88,53176 222,576 -134,04424 40

Експедиторські витрати СЕКСПЕД тис. грн. 141,6506 21367,37 -72,0231 66

Страхові витрати ССТР тис. грн. 35,41291 53,41815 -18,00524 66

Інші витрати СІН тис. грн. 88,53176 44,51477 44,01699 199

Згідно проведених розрахунків ефективність ЗЕД ВАТ “Ласощі” в
аналізованому 2періоду склала 231%.

Ефективність ЗЕД зросла за рахунок того, що прибуток від
експортно-імпортних операцій зріс в порівнянні з базовим періодом на
7583,9179грн. і 189%, а експортно-імпортні витрати знизились на
6567,2555грн., що в порівнянні з базовим роком склали 89%.

Прибуток від експортно-імпортних операцій зріс за рахунок того, що
прибуток від експорту зріз в порівнянні з базовим періодом на 6672,715
грн. і 222% та прибуток від імпорту який теж збільшився на 911,2029 грн.
і 130%.

Зменшення експортно-імпортних витрат відбулося за рахунок зменшення
витрат на експорт, які становлять менше на 4676,191грн. і 89% у
порівнянні з базовим роком, та зменшення витрат на імпорт на 1891,0645,
що в порівняльні з базовим роком склало 87%.

Прибуток від експорту зріс за рахунок того, що виручка від експорту за
готівку збільшилась на 1996,524грн. і 104%, а також витрат на експорт
зменшилась на 4676,191грн., що в порівнянні з базовим роком склала 89%.

Прибуток від імпорту зріс на 911,2029 і 130%. Це зумовлено тим, що
виручка від імпорту знизилась на 979,8616грн. і 94%, та зниження витрат
на імпорт 1891,0645 грн. і 87% в порівнянні з базовим роком.

Витрати на експорт знизились на 4676,191грн., що в порівнянні з базовим
роком склало 89%. Витрати зменшились за рахунок зменшення на 4651,23 і
88% виробничої собівартості і зменшення поза виробничих витрат на
24,961грн. і 99% в порівнянні з базовим роком.

Витрати на імпорт теж зменшились на 1891,0645 грн., що становить в
порівняні з базовим роком 87%.

Розділ 4. Підготовка і вкладання ЗЕ контракту

4.1. Встановлення контактів з іноземним партнером.

Безпосередньому встановленню контакту з потенційним контрагентом
передувало маркетингове дослідження зовнішнього ринку. Метою дослідження
було вивчення попиту на товар та вибір країни-контрагента.

При виборі країни-контрагента бралися до уваги такі фактори: політичні
відносини з країною-контрагентом, торгові умови, умови платежу та
кредиту, правові питання.

Проаналізувавши зібраний матеріал, для проведення експортної операції
країною-контрагентом обираємо Туреччину. Встановлення контакту з
турецькою фірмою здійснюємо в такій послідовності:

Рис.1. Послідовність встановлення контакту

з турецькою фірмою “Сенджет”.

“Сенджет”

Анкара, бульвар Сан-Сет,12

Туреччина

Оферта

м. Снятин 10 лютого 2006р.

Відкрите акціонерне Товариство “Ласощі” пропонує Вам придбати на умовах,
перерахованих нижче, наступний товар:

Найменування товару: торт “Київський”.

Кількість: 100 штук.

Ціна: Десять Євро за штуку.

Загальна сума: Одна тисяча Євро.

Умови поставки: франко-борт, пункт відправлення зазначений продавцем.

Умови оплати: безвідзивний документарний акредитив, що відкривається на
60 днів на користь ВАТ “Ласощі” протягом 10 днів з дати тримання нашого
повідомлення про готовність товару до відвантаження, з виконанням в АКБ
“Україна”, м. Снятин. Платіж здійснюється проти надання наступних
документів:

рахунку-фактури;

відвантажувальної специфікації;

транспортної накладної.

Строк поставки: квітень ц.р.

Дія оферти: оферта тверда, строк дії оферти – за 5 днів з дати
відправлення.

Голова правління ВАТ “Ласощі” Г.П. Голуб

4.2. Проробка базисних та валютно-фінансових умов контракту.

На основі телефонних перегорів між ВАТ “Ласощі” і турецькою фірмою
“Сенжет” було узгоджено, що проект контракту буде готувати продавець.
Також було узгоджено такі статті контракту.

Предмет контракту.

Ціни та кількість.

Поставки.

Оплата.

Гарантія.

Упаковка та маркування.

Форс-мажор.

Контракт в цілому.

Відповідальність.

Арбітраж та керівний закон.

Інші умови.

Юридичні адреси, реквізити та підписи сторін.

4.3. Підготовка проекту контракту.

FOB Франко-борт

(порт відвантаження зазначений)

“Франко-борт” означає, що зобов’язання щодо поставки вважається
виконаним після того, як товар передано через поручні судна в
погодженому порту відвантаження. Це означає, що покупець повинен нести
всі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару від цього моменту.

Умова FOB вимагає, щоб продавець здійснив очистку товару від мита на
експорт.

Цю умову можна використовувати тільки для морського або внутрішнього
водного транспорту.

А. ВАТ “Ласощі” зобов’язане:

А.1. Поставка товару відповідно договору.

Поставити згідно з умовами договору купівлі-продажу товар і торговий
рахунок-фактуру або еквівалентне електронне повідомлення, а також
будь-яке інше свідоцтво відповідності, яке може бути потрібне за
договором.

А.2. Ліцензії, дозволи і формальності.

Одержати на свій ризик і за свій рахунок будь-яку експортну ліцензію або
інший дозвіл державних органів і виконати всі митні формальності,
потрібні для вивозу товару.

А.3. Договір перевезення і страхування.

а) Договір перевезення.

Немає зобов’язань.

б) Договір страхування.

Немає зобов’язань.

А.4. Поставка.

Поставити товар на борт судна, вказаного покупцем, у погодженому порту
відвантаження в установлену дату або термін, способом, прийнятим у
даному порту.

А.5. Перехід ризиків.

Відповідно пункту Б.5. нести всі ризики загибелі або пошкодження товару
до моменту, коли він перейде через борт судна в погодженому порту
відвантаження.

А.6. Поділ витрат.

Відповідно до положень пункту Б.5.:

нести всі витрати по товару до моменту, коли він перейде через борт
судна в погодженому порту відвантаження;

витрати, пов’язані з митними формальностями, потрібними для вивозу, а
також усі мита, податки та інші офіційні збори, які виплачувані при
вивозі.

А.7. Повідомлення покупця.

Завчасно повідомити покупця про поставку товару на борт.

А.8. Доказ поставки – транспортний документ або еквівалентне електронне
повідомлення.

За рахунок продавця надати покупцю звичайний документ, який є доказом
поставки відповідно до пункту А.4.

Якщо ж цей документ не є транспортним, то слід, на прохання покупця, на
його ризик і за його рахунок, уповні посприяти для одержання
транспортного документа для договору перевезення (наприклад транспортну
накладну, що передається; морський дорожній лист, що не передається;
документ для транспортування внутрішнім водним шляхом або комплексний
транспортний документ).

Якщо продавець і покупець погодилися використовувати електронний зв’язок
у відносинах між собою, то звичайний документ може бути змінений
еквівалентним повідомленням ЕОІ.

А.9. Перевірка, упаковка, маркування.

Нести витрати, що викликаються перевіркою товару (наприклад, перевірка
якості, вимірювання, зважування, підрахунок), необхідною для поставки
товару в розпорядження покупця.

Забезпечити за свій рахунок упакування, за винятком випадків, коли у
даній галузі торгівлі товар, який є предметом договору, звичайно
прийнято відправляти без упаковки, що потрібна для перевезення товару
тою мірою, якою обставини, що стосуються перевезення (наприклад, вид
транспорту, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладання
договору купівлі-продажу. Упаковка повинна мати відповідне маркування.

А.10. Інші зобов’язання.

На прохання покупця, на його ризик і за його рахунок, уповні посприяти
йому в одержані документів або еквівалентних електронних повідомлень
(крім згаданих у пункті А.8.), виданих у країні відвантаження або
переданих в цю країну й (або) країну походження товару, які можуть бути
потрібними покупцю для ввозу товару й за необхідності – для транзитного
перевезення через треті країні. Надати покупцеві, на його прохання,
потрібну інформацію щодо одержання страховки.

Б. Турецька фірма “Сенджет” зобов’язана

Б.1. Сплата ціни.

Сплатити ціну, передбачену в договорі купівлі-продажу.

Б.2. Ліцензії, дозволи і формальності.

Одержати на свій ризик і за свій рахунок будь-яку імпорту ліцензію або
інший дозвіл державних органів і виконати всі митні формальності,
необхідні для ввозу товарів, а в окремому випадку – для їх транзитного
перевезення через треті країни..

Б.3. Договір перевезення.

За свій рахунок укласти договір перевезення товару з погодженого порту
відвантаження.

Б.4. Прийняття поставки.

Прийняти поставку товару відповідно до пункту А.4.

Б.5. Перехід ризиків.

Нести всі витрати загибелі або пошкодження товару від моменту фактичного
переходу через поручні судна в погодженому порту відвантаження. Якщо
покупець не може надати повідомлення відповідно до пункту Б.7, або якщо
назване ним судно не прийде вчасно, або не зможе прийняти товари, або
припинить приймання вантажу раніше обумовленого терміну, то він повинен
нести всі ризики загибелі або пошкодження товару, починаючи із
встановленої дати або дати закінчення обумовленого терміну поставки, але
за умови, що товар був придбаний належним чином за договором, тобто
виразно відокремлений або іншим чином позначений як такий, що є
предметом даного договору.

Б.6. Поділ витрат.

Нести всі витрати по товару з моменту, коли він перейшов через поручні
судна в погодженому порту відвантаження.

Сплачувати всі додаткові витрати, викликані тим, що вказане покупцем
судно не прибуло вчасно, або якщо воно не може прийняти товари, або якщо
покупець не зміг надати відповідне повідомлення згідно з пунктом Б.7,
але за умови, що товар був придбаний належним чином за договором, тобто
виразно відокремлений або іншим способом позначений як товар, що є
предметом даного договору.

Сплатити всі мита, податки та інші офіційні збори, а також витрати по
виконанню митних формальностей, сплачувані при ввозі товарів, а в
окремому випадку для їх транзитного перевезення через треті країни.

Б.7. Повідомлення продавця.

Завчасно повідомити продавця про назву судна, пункт навантаження і
потрібний час поставки.

Б.8. Доказ поставки – транспортний документ або еквівалентне електронне
повідомлення.

Прийняти доказ поставки відповідно до пункту А. 8.

Б.9. Перевірка товарів.

Сплатити, якщо не застережене інше, витрати по передвідвантажувальній
перевірці, за винятком тих випадків, коли цього вимагають власті країни
експорту.

Б.10. Інші зобов’язання.

Сплатити всі видатки і збори, що виникли при одержанні документів або
еквівалентних електронних повідомлень, згаданих у пункті А. 10, і
відшкодувати всі видатки і збори, що зазнав продавець при наданні
допомоги відповідно до цього пункту.

Форма розрахунку – акредитив.

Розрахунки у формі акредитиву – це угода між банком та клієнтом
(покупцем), відповідно до якої банк, що відкриває акредитив
(банк-емітент) бере на себе зобов’язання здійснити платіж третій особі
на підставі доручення свого клієнта.

Порядок акредитивних платежів встановлений міжнародним документом –
“Уніфіковані правила на звичаї для документарних акредитивів” (1983р.).

Розрахунок у формі акредитиву здійснюється в такій послідовності:

1 крок – сторони укладають контракт.

2 крок – після укладання контракту експортер готує товар до
відвантаження, про що повідомляє імпортера.

3 крок – отримавши таке повідомлення, покупець направляє своєму банку
доручення на відкриття акредитиву.

4 крок – акредитив направляється експортеру через той банк, який його
обслуговує.

5 крок – отримавши від емітента акредитив, авізуючий банк перевіряє його
достовірність і передає експортеру.

6 крок – експортер здійснює відповідно до умов контракту відвантаження
товару.

7 крок – експортер отримує транспортні документи від перевізника.

8 крок – експортер передає транспортні та інші документи у свій банк.

9 крок – після перевірки банк експортера відсилає документи
банку-емітенту для оплати.

10 крок – після перевірки документів емітент переказує суму платежу
банку експортера.

11 крок – дебетується рахунок імпортера.

12 крок – авізуючий банк зараховує виручку експортеру.

13 крок – імпортер, отримавши від банку-емітента документи, стає
власником товару.

6 6 7

Рис. 2. Схема розрахунків по акредитиву.

4.4. Проведення переговорів та укладання контракту.

Після того, як ми встановили контакт з турецькою фірмою “Сенджет” нами
було підготовлено проект контракту. Для вирішення всіх питань та
усунення можливих розбіжностей була проведена особиста зустріч між
представниками ВАТ “Ласощі” і “Сенджет” в місті Анкара. Перед зустріччю
кожна із сторін готувалась до неї, наша сторона виробила тактику
проведення переговорів, розподіл ролі учасників виконання ролі.
Підготували довідкові та інші матеріали які будуть потрібні під час
переговорів, розробили шляхи розв’язання розбіжностей, підготували
можливі відповіді на питання партнера.

При проведенні переговорів представники фірми розглянули предмет
майбутнього контракту, а також затвердили базу договірних цін.
Затвердили, що контракт буде написаний як на українській так і на
англійській мовах.

Представники обох сторін ретельно вивчали кожну статтю попереднього
контракту. Переважно в усіх питаннях знайшли згоду, але в деяких виникли
суперечки які були розв’язані шляхом порозуміння. Особливо була
загострена увага на статті “Строки та умови поставки”. Сторонами було
узгоджено шляхи санкцій за невиконання контрактних обов’язків. Також
були внесені зміни до статті попереднього контракту стосовно маркування.

Було проведене взаємне вивчення об’єктивних аргументів сторін та
знайдені на цій основі взаємоприйняті компромісні рішення. В результатів
переговорів сторони склали спільний контракт в якому була врахована
фактична домовленість, якої вони досягли під час переговорів. Також було
вирішено, що контракт роздруковується у двох оригіналах на українській
та англійській мовах. Контракт підписують керівники фірми. Контроль за
виконання умов контракту покладено на начальника зовнішньоекономічного
відділу ВАТ “Ласощі“.

Укладений сторонами контракт додаток А.

Висновок

Отже, на Україні розвиток ринкових відносин вимагає певних підходів до
управління ЗЕД. Тому, вивчення різноманітних аспектів управління ЗЕД,
особливо на певні підприємства як основної і першочергової ланки
зовнішньоекономічного комплексу країни, викликає сьогодні велику
практичну цікавість.

Міжнародна практика проведення зовнішньоекономічних операцій припускає
здійснення певних видів комерційної діяльності, які складаються з
окремих етапів і стадій на кожному з яких вирішуються конкретні задачі,
що пов’язані з оформленням, пересиланням і обробкою документації,
необхідний для забезпечення виконання угоди.

ВАТ “Ласощі” надсилає тверду оферту турецькій фірмі “Сенджет” у
відповідь якої отримує запит на поставку кондитерських виробів. ВАТ
“Ласощі” несе всі витрати і ризики, пов’язані з доставкою товару в
погоджений порт призначення. Валютою ціни і валютою платежу є євро, а
формою розрахунку – акредитив.

Проект контракту був підготовлений продавцем. Також були визначені
основні статті контракту.

Після того як ми встановили контакт з фірмою “Сенджет” були проведені
переговори представників обох фірм. Після чого сторонами був укладений
контракт.

В результаті поставки ми отримали такі дані:

прибуток від експортно-імпортних операцій ми отримали – в 2004 р. –
8527,5774 тис. грн., а в 2005 – 16111,4953 тис. грн.

Література

1. Саллі В.І., Трифонова О.В., Швець В.Я. Основи зовнішньоекономічної
діяльності: Навчальний посібник. – К.: ВД “Професіонал”, 2005. – 152с.

2. Збірник контрактів та нормативних актів. Інкотермс. — К.: Сплайн,
2000. – 72с.

3. Стельмащук А.М. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник.
– Тернопіль: ТАНГ, 2003 – 199с.

4. Терещенко С. Основи митного законодавства України: Питання теорії та
практики ЗЕД: Навч.посіб. – К.: АТ “Август”, 2001. – 422с.

5. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посіб. / За
заг.ред. А.І. Кредісова. – К.,1997 – 448с.

6. Циганкова Т.М.. Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля:
Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 448с.

7. Кириченко О., Кавас І., Ятченко А. Менеджмент зовнішньоекономічної
діяльності .К.: Фінансист, 2000 – 634с.

8. Коломацька С.П. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні: правове
регулювання та гарантії здійснення. Навчальний посібник. – К.: ВД
“Професіонал”, 2004. – 288с.

9. Назаренко В.М., Назаренко К.С. Транспортноє обеспечение
внешнезкономической деятельности. – М.: Центр зкономики й маркетинга,
2000-512с.

10. Савлук М.І. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч.посіб. –
К.: КНЕУ, 2002. – 392с.

11. Бутинець Ф.Ф. та ін. Облік і аналіз зовнішньоекономічної
діяльності. Підручник. – Житомир: ПП “Рута”, 2001. – 544с.

12. Вічевич А.М., Максимець О.В. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності:
Навчальний посібник. – Львів: Афіша, 2004 – 140с.

13. Гребельник О.П., Романовський О.О. Основи зовнішньоекономічної
діяльності: Навчальний посібник. – К.: Деміур, 2003. – 296с.

Додаток А

КОНТРАКТ № 55

м. Снятин «15» березня 2006 р.

Фірма ВАТ “Ласощі”, в особі голови правління Голуб Галини Павлівни, з
однієї сторони, і фірма “Сенджет”, в особі голови правління Джеймса
Сенджета з другої сторони, уклали цей Контракт про подане нижче.

1. ПРЕДМЕТ КОНТРАКТУ

Продавець продає, а Покупець купує кондитерські вироби (в подальшому
названі “Товари”), що перераховані в Додатку №1 до цього Контракту, який
складає його невід’ємну частину, на суму 1000 євро на умовах, вказаних в
Контракті.

2. ЦІНИ ТА КІЛЬКІСТЬ

Покупець купує Товари в кількості та за цінами, які вказані в Додатку
№1.

3. ПОСТАВКИ

3.1. Продавець поставляє Покупцю Товари на умовах FOB, місто Анкара, що
підтверджується чистим коносаментом.

3.2. Продавець здійснює поставку Товарів протягом 30 (днів) після
підписання Контракту.

Дострокова поставка допускається.

Часткове відвантаження не допускається.

3.3. а) У випадку, якщо строки поставки не виконуються, Продавець
виплачує Покупцю узгоджені і раніше оцінені збитки в розмірі 0,5%
вартості непоставлених Товарів за кожний тиждень, що почався, протягом
перших чотирьох тижнів затримки, і 1% за кожний наступний після цього
тиждень, що почався, за умови, що розмір погоджених і раніше оцінених
збитків не повинен перевищувати 8% від вартості кожної одиниці Товарів,
для якої були порушені строки поставки.

б) У випадку затримки поставки більше, як на три місяці, Покупець має
право перервати дію цього Контракту стосовно непоставлених Товарів без
будь-якої компенсації за збитки, які Продавець може понести в зв’язку з
таким розірванням.

в) Обсяг погоджених і раніше оцінених збитків не підлягає перегляду
арбітражем.

г) За будь-яких обставин Продавець не несе відповідальності за побічні
збитки.

3.4. У тому випадку, якщо при поставці Товарів вони виявляться
пошкодженими або виявиться кількісна недопоставка, Покупець зобов’язаний
повідомити про це Продавця письмово протягом 30 (тридцяти) днів з дати
поставки, в іншому випадку Продавець не несе відповідальності перед
Покупцем за такі збитки.

3.5. Незважаючи на усі інші положення цього Контракту, Продавець не несе
відповідальності за невиконання строків поставки або за непоставки, що
відбулися внаслідок відсутності транспортних засобів.

4. ОПЛАТА

Оплата здійснюється згідно Договору Продавця з Покупцем. Акредитив
повинен бути підтверджений банком Продавця і реалізується Продавцем по
пред’явленню наступних документів:

товарно-транспортна накладна в трьох екземплярах;

коносамент;

страхове свідоцтво на ім’я Покупця.

5. ГАРАНТІЯ

5.1. Продавець дає гарантію, що всі Товари не мають дефектів, пов’язаних
з матеріалом, із якого вони виготовлені або з процесом його виробництва,
на період 12 (дванадцяти) місяців з дати його першого використання на
території користувача.

5.2. Товари, чи їх частина, до роботи яких Покупець пред’являє претензію
відповідно до п.7 Контракту, повинні знаходитись у Покупця до перевірки
і підтвердження обґрунтованості претензії представником Продавця або
іншою вповноваженою Продавцем особою.

6. УПАКУВАННЯ ТА МАРКУВАННЯ.

6.1. Товари Продавця повинні мати стандартну експортну комерційну
упаковку, придатну для транспортування судном або вантажівкою.

6.2. Усі ящики повинні з двох протилежних боків мати наступне маркування
фарбою, що не змивається:

Адреса кінцевого отримувача: Туреччина, м.Анкара, бульвар Сан-Сет, 12

Верх

Обережно

Не кантувати

Контракт № 55

Продавець ВАТ “Ласощі”

Наряд № 13

Транс № 15

Ящик № 7

Вага брутто 150 кг.

Вага нетто 120 кг.

Розміри ящика 20, 20, 40 см (довжина, ширина, висота).

На ящиках, висота яких перевищує один метр, з трьох сторін ящика знаком
«0+» повинен бути позначений центр ваги.

6.3. Будь-яка додаткова або нестандартна упаковка має оплачуватися
Покупцем.

7. ФОРС-МАЖОР

Жодна відповідальність не може бути наслідком невиконання будь-яких
положень цього Контракту, якщо це невиконання явилося наслідком причин,
що знаходяться поза сферою контролю Сторони, яка не виконує, подібних
стихійним лихам, екстремальним погодним умовам, пожежам, війнам,
страйкам, військовим діям, втручанню з боку владних структур, ембарго
(названі далі «форс-мажор»), на період, що починається з моменту
об’явлення Стороною, яка не виконує, про форс-мажор і закінчується, коли
форс-мажор закінчиться або закінчився б, якби Сторона, що не виконує,
вжила заходів, які вона в дійсності могла б вжити для виходу з
форс-мажору. Форс-мажор автоматично продовжує строк виконання
зобов’язань за цим Контрактом. Якщо форс-мажор продовжується більше 6
(шести) місяців, то будь-яка зі Сторін може перервати дію цього
Контракту стосовно непоставлених на даний момент Товарів.

8. КОНТРАКТ В ЦІЛОМУ

Цей Контракт, що включає Додаток № 1, складений при повному розумінні
Сторонами предмету Контракту і замінює будь-яку іншу угоду по цьому
предмету, що укладена в усній або письмовій формі раніше. Будь-які усні
обговорення стосовно Товарів цим виключаються.

9. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Максимальна відповідальність Продавця перед Покупцем, що походить із або
пов’язана з продажем або використанням будь-яких Товарів, що доставлені
Покупцю згідно цього Контракту, незалежно від того, чи є ця
відповідальність наслідком претензії по виконанню умов Контракту,
гарантії, делікту, включаючи недбалість і подібні упущення, не повинна
ні за яких обставин, виключаючи випадки, коли результатом недбалої
роботи і подібних упущень зі сторони Продавця явилась смерть або тілесні
пошкодження, перевищувати фактичну суму, виплачену Покупцем Продавцю за
дану одиницю Товару, доставленого відповідно до цього Контракту.
Покупець висловлює свою згоду з тим, що ні за яких обставин Продавець не
може бути відповідальним за втрату прибутку або за будь-які побічні,
випадкові або непрямі збитки, незалежно від причини їх виникнення.

10. АРБІТРАЖ ТА КЕРІВНИЙ ЗАКОН

10.1. Усі спори, що виникають внаслідок або у зв’язку з цим Контрактом,
повинні вирішуватись шляхом переговорів між Сторонами.

10.2. Якщо Сторони не можуть дійти згоди протягом 90 (дев’яноста) днів з
дня перших переговорів, то ця розбіжність повинна бути урегульована
арбітражем. Рішення арбітражу є кінцевим і обов’язковим для обох Сторін,
але може бути замінено дружньою угодою між Сторонами.

10.3. Арбітражний суд повинен проводитись відповідно до Правил
Арбітражу «ЮНСИТРАЛ», що діють на момент підписання цього Контракту,
виключаючи ті випадки, коли вищевказані Правила знаходяться в
суперечності з положеннями про арбітраж цього Контракту. В подібних
випадках вирішальними є положення цього Контракту.

10.4. Арбітраж має складатися з трьох суддів. Кожна зі сторін має
призначити по одному арбітру. Арбітри, що вибрані таким чином, спільно
обирають третього арбітра, який буде виконувати обов’язки голови
арбітражного суду.

10.5. Арбітраж, включаючи винесення рішення, повинен проходити в
Стокгольмі, Швеція і арбітри при вирішенні спорів, представлених на
їхній розгляд, повинні керуватись положеннями Шведського матеріального
права.

10.6. Усі документи, пов’язані з передачею спорів на розгляд арбітражу і
з рішеннями, що приймаються по них, повинні складатись англійською
мовою, рівно як судовий розгляд повинен проходити на англійській мові.

10.7. Цей Контракт повинен регулюватись і тлумачитись за допомогою
положень Шведського права.

11. ІНШІ УМОВИ

11.1. При тлумаченні цього Контракту має силу документ Інкотермс
1990року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу
товарів 1980 року.

11.2. Цей Контракт набирає чинності після його підписання.

11.3. Цей Контракт складено в 2-х екземплярах, по одному для кожної
Сторони, українською та англійською мовами, причому обидва тексти
автентичні і мають однакову юридичну силу.

12. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ, РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН

Продавець:

Україна

Івано-Франківська обл.

м. Снятин

вул. Воєводи Костянтина, 19

тел/факс 80347623000

РР 12156957921412

За продавця

___________________________________

(Голуб Г.П.)

М.П. Покупець:

Туреччина

м. Анкара

бульвар Сан-Сет, 12

Банк “Юнікал”

Тел/факс: 80592432569

РР 29650873699872

За покупця

___________________________________

(Джеймс Сенджет)

М.П

PAGE

PAGE 40

1

2

4

9

10

3

ПВ

П

ПО

Банк імпортера

Банк експортера

Експортер

Імпортер

11

13

12

8

5

Підготовка проекту контракту

У разі згоди з умовами оферти турецька фірма “Сенджет” направляє ВАТ
“Ласощі” письмове підтвердження.

ВАТ “Ласощі” підготувала і направила турецькій фірмі тверду оферту

Пошук фірми-контрагента

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020