КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

НА ТЕМУ:

«Валютно-фінансовий механізм зовнішньої діяльності»

Тема. «Валютно-фінансовий механізм зовнішньої діяльності»

План

Анотація

Вступ

1. Огляд літератури за темою курсового проекту.

Огляд монографічної літератури.

Огляд періодичної літератури.

2. Нормативно аналітична частина.

2.1. Законодавча база.

2.2. Інструктивний матеріал.

3. Розробка зовнішньоекономічної угоди обґрунтування умов її укладання.

4. Аналіз динаміки валютного курсу української гривні до валюти.

5. Механізм захисту зміни валютного курсу.

5.1. Суть валютних ризиків та способи їх страхування.

5.2. Валютне застереження та хеджування.

Висновки

Список використаної літератури.

Зміст

стор.

Анотація…………………………………………………………………….

Вступ…………………………………………………………………………

1. Огляд літератури за темою курсового проекту……………………..

Огляд монографічної літератури………………………………

Огляд періодичної літератури…………………………………

2. Нормативно аналітична частина…………………………………….

2.1. Законодавча база…………………………………………………

2.2. Інструктивний матеріал………………………………………….

3. Розробка зовнішньоекономічної угоди обґрунтування умов її
укладання……………………………………………………………………

4. Аналіз динаміки валютного курсу української гривні до валюти…..

5. Механізм захисту зміни валютного курсу…………………………….

5.1. Суть валютних ризиків та способи їх страхування……………………

5.2. Валютне застереження та хеджування…………………………………

Висновки……………………………………………………………………..

Список використаної літератури………………………………………..

АНОТАЦІЯ

Дана кваліфікаційна робота виконана на тему «Валютно-фінансовий
механізм зовнішньої діяльності»

Робота присвячена вивченню теоритично-практичних принципів ведення
фінансово-валютних операцій, ефективності залучення іноземних
інвестицій, питанням регулювання валютно-фінансових відносин, платіжного
балансу, становлення та функціонування валютного ринку, впливовості
валютно-розрахункових операцій.

Розглядається механізм та методичні підвалини трансформування
зарубіжного досвіду в економіку України на великій кількості прикладів
проведення фінансових операцій, особливо таких, які не знайшли
достатнього розвитку в Україні (фінансові, ф‘ючерсні, хеджування,
свопи, форварди). Для фінансистів, банкірів, підприємців, ділових людей,
які займаються міжнародним бізнесом, а також студентів та викладачів.

Конкретним об‘єктом дослідження в даній роботі є розробка
зовнішньоекономічної угоди між організацією і зарубіжним партнером.

Ця робота побудована за такою структурою: спочатку проведений огляд
літератури за темою, потім проводиться огляд нормативно-правових актів,
що регламентують валютно-фінансові аспекти ЗЕД.

В даній роботі також проведений аналіз динаміки валютного курсу
української гривні до французького франку.

Ще одним питанням, що висвітлене в даній роботі, є захист змін валютного
курсу.

В кінці роботи зроблено висновки.

ANNOTATION

A theme of given qualifying work is «Finance-currency operations in the
economy».

This work is concerned with studying theoretical and practical
principles dairy finance-curcenus operation. The effectiveness of
offroctiny foreign investments, questions, the currency-settlement
operations on foreign debts.

Methodological foundations, mechanisms and the transformation of a
foreign experience info Ukraine ( financial, futures, hedging, swaps,
forwards), etc.

This work for financiers, bankus, entrepreneur, businessmen who are
concerned with international business as well as for students and
instructors.

By the concrete object of research in the given work is organization
work and to make a agreement of economy feetwen Ukrainian organization
and other porters.

This work of built after such structure. At first a review of
literature after theme is conducted.

A review of normative-legal arts, that regulate activity of given
enterprise in economy.

A dynamic of rate exchange of Ukrainian gryvnya to French frank is also
conducted in the given work.

By another questions, that lighted upin given work, rate of exchange.

There are conclusions at the end of this work/

ВСТУП

В умовах переходу до ринкової економіки відбулися і відбуваються глибокі
економічні зміни, зумовлені процесами розбудови економіки. За роки, що
минули від початку радикального реформування адміністративно-командної
економіки, значною мірою трансформувалися умови функціонування всіх
складових ланок економіки, в тому числі і в першу чергу — сфера
фінансових відносин у суспільстві. Це пов’язано з появою значної
кількості підприємств, заснованих на недержавних формах власності,
докорінною зміною системи ціноутворення, бюджетної системи, системи
оподаткування, кредитування, розрахунків, певним розвитком ринкової
інфраструктури у сфері фінансово-кредитних відносин (створення
комерційних банків, фондових бірж, страхових компаній, інвестиційних
фондів та інше) запровадженням на підприємствах усіх форм власності
податкового обліку (паралельно з бухгалтерським обліком).

На сьогодні одним з найважливіших завдань, що сприяють ринковому
реформуванню економіки України є становлення ефективної системи обліку
валютно-фінансових операцій у ЗЕД. Зміст, завдання та організація умови
укладання зовнішньоекономічних угод, які з точки зору фахівців повинні
визначатися відповідно до державних регламентів та нормативних
документів, що регулюють відображення у системі зовнішньоекономічних
операцій, експортних, імпортних, бартерних, лізингових операцій з
давальницькою сировиною тощо.

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ.

Огляд монографічної літератури.

Становлення і розвиток-в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінює
економічне, інформаційне і — правове середовище функціонування
підприємств, валютно-фінансових операцій ЗЕД та характеризує фінансову
діяльність підприємств, організацій та управління, які займаються
фінансовою діяльністю.

Підручник «Фінанси Підприємств» розкриває сутність фінансів підприємств,
зміст і організацію їх фінансової діяльності; формування і розподіл
прибутку, оподаткування підприємств, організацію грошових розрахунків і
кредитування, організацію оборотних коштів і фінансове забезпечення.
Зокрема ця проблема розкрита Павловською О.В. у розділі «Оцінка
фінансового стану підприємства».[с. 282]

Фінансове забезпечення відтворення основних засобів висвітлюються у
монографіях Буряка Л.Д. [253] «Фінанси підприємств».

Питання підприємництва сьогодні дуже актуальні, так як підприємець може
існувати тільки \ ринковій економіці. Сьогодні він займає центральне
місце у бізнесі і повинен передбачити, які товари і послуги потрібні
покупцям. Ці питання розкриваються в монографіях Покропивного С.Ф.
«Підприємництво, стратегія, організація, ефективність».

Сутність капітальних вкладень розкриває в своїх монографіях Буряк Л.Д.
[с. 27-28]

На підприємстві часто виникає потреба в аналізі господарсько-фінансової
діяльності, що розглядає Андрасов А.М. у монографії «Финансовая
отчетность банка: практическое руководство по организации бухгалтерского
учета й составлению отчетности»; в журналі «Фінанси України» автором
Поліщук Н.В. «Методи аналізу діяльності підприємств», [с. 40]

Болючим питанням, одним із важливих, є податки. Питання оподаткування
висвітлюється в монографії «Податки і податковий контроль в Україні»
автором Загводським В.П. [с. 39-31]

Автор Стоян В.І. розглядає проблему зниження податків у статті
«Удосконалення податкової системи» [с. 42]

Максимізація прибутку є головною метою фінансового менеджменту на
підприємстві. Ціна та обсяг реалізації — один з найважливіших
параметрів, що визначають прибутковість підприємства, тому їх
оптимізація є першочерговим завданням фінансового менеджменту. Досить
цікавим, на думку авторів, є функція попиту в даному разі — це
залежність обсягу реалізації продукції, або попиту, від ціни одиниці
продукції. Для заміру попиту здійснюється його оцінка прирізних цінах
(експериментальним шляхом на основі контрольного продукту або
накопичень, в ході якої застосовується реакція споживачів на зміни цін).
Монограма «Максимізація прибутку підприємств» надрукована в журналі
«Фінанси підприємств» автори Растяпін А.В., Бубенко С.П.

У навчально-методичному посібнику Київського національного економічного
університету «Облік та аналіз ЗЕД» розглядаються сутність ЗЕД,
теоритичні та практичні основи й аналіз зовнішньоекономічних операцій,
що пов‘язані з діяльності українських суб‘єктів господарювання у сфері
відносин з іноземними контрагентами. Першим етапом вивчення у підручнику
є облік валютно-фінансових операцій у ЗЕД, іноземна валюта та інші
активи, виражені в іноземні валюті — особливості обліку на рахунках
бухгалтерського обліку. Облік операцій придбання та продажу іноземної
валюти. Організація та відображення в обліку міжнародних розрахунків,
згідно з умовами контракту. Банківський переказ, документарний акредитив
та інкасо — це гарантійні операції.

Курсові різниці та їх відображення обліку звітності. Страхування
фінансових ризиків, факторинг та багато іншого .

У підручнику бухгалтерський облік в зарубіжних країнах автори Бутинець
Ф.Ф., Горецька Л.Л. розглянули роль та вплив законодавчого регулювання
обліку в різних країнах, наукові інтереси проблем теорії бухгалтерського
обліку. Та аналізу зарубіжних країн відповідно до національних вимог та
міжнародних стандартів обліку.

У навчальному посібнику «Національний банк і грошово-кредитна політика»
значну увагу приділено визначенню статусу Національного банку, цілям
грошово-кредитної політики та інструментам її реалізації, взаємодії НБУ
з банківською системою (через механізм рефінансування комерційних банків
і через регулювання та нагляд за їх діяльністю) валютному регулюванню,
обслуговуючим функціям Національного банку (організації міжбанківських
розрахунків, виконанню функції фінансового агента уряду)

Особлива увага приділена впливу монетарного регулювання на
макроекономіку держави, передавальному механізму грошово-кредитної
політики.

Навчальний посібник написаний відповідно до програми курсу «Національний
банк і грошово-кредитна політика», що викладається у вищих економічних
закладах освіти за фінансово-банківськими спеціальностями

При підготовці навчального посібника були використані законодавчі акти
та нормативні документи Національного банку України станом на 1 березня
2002 р.

1.2. Огляд періодичної літератури.

В праці «Обґрунтування умов фінансування інноваційних рішень» виникає
необхідність у чіткому визначенні існуючих можливостей мобілізації
достатнього обсягу капіталу за допомогою обґрунтування
максимально-допустимої його вартості, а також у забезпеченні формування
оптимальної його структури. Показник, модифікована внутрішня норма
прибутковості (МІКК), що являє собою ставку прибутку, за якої
дисконтована вартість інвестиційних витрат за проектом дорівнює кінцеві
вартості надходжень від реалізації — автор Кравченко С.І. «Журнал
фінанси».[с. 124-130]

В статті «Деякі аспекти управління дебіторською заборгованістю та їх
вплив на джерела формування оборотних активів» журнал «Фінанси
підприємств» [с. 95]

Карбовник А.М. пропонує з метою нейтралізації впливу інфляційних
процесів на операції із залученням активів:

1) ставку % за операцію з борговими зобов’язаннями не фіксувати, а
зробити плаваючою, тобто визначити для кожного періоду, за який
здійснюється сплата проценту, за наперед обумовленою в угоді формулою;

2) формула має бути складена таким чином, щоб зменшити вплив інфляції як
на суму % так і на основну суму боргу.

З переходом економіки України на ринкові засади постала проблема пошуку
додаткових джерел фінансування, оскільки бюджетні інвестиції значно
скоротилися, а подекуди й досягли нульової позначки. Щоб виправити
становище, деякі фірми вдалися до безпосереднього залучення коштів
кінцевих споживачів своєї продукції, як це робиться в усьому світі.
Форма залучення коштів у вигляді іпотеки відома давно і сутність її
зводиться до трьох етапів інвестиційного процесу. Вартість житла, яке
клієнт бажає збудувати, розбивається на дві нерівні частини — базову і
термінову.

Вивчаючи правові норми, які регулюють фінансову діяльність підприємств,
треба виходити з того, що ця діяльність відбувається в умовах певного
правового простору, створеного в держані, найконцентрованіший вираз
якого відбитий у Конституції України. Вона — важливе джерело фінансового
права. У Конституції України є статті, які регулюють бюджетні права
органів державної влади і управління та їх права, пов’язані з
забезпеченням фінансової політики держави. Конституційні засади
фінансової політики держави у сфері оподаткування знаходять конкретний
вираз у спеціальних актах податкового права, серед яких найбільш суттєве
значення для підприємств мають закони України “Про бюджетну систему
України”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на
додану вартість”, “Про плату за землю”. “Про податок з власників
транспортних засобів”, декрети Кабінету Міністрів України “Про акцизний
збір”, “Про місцеві податки та збори”. “Про стягування не внесених в
установлений термін податків та податкових платежів” та ін.

Оскільки фінансова діяльність підприємств у значній мірі віддзеркалює
стан їх майнових відносин з партнерами, природно, що вона базується
також на правових нормах, які регулюють майнові відносини взагалі.
Маються на увазі перш за все норми цивільного права, зафіксовані у
Цивільному кодексі України, які прямо стосуються використання фінансових
ресурсів підприємств. Крім Цивільного кодексу України, джерелом
законодавчого забезпечення фінансової діяльності підприємств є низка
законів України і інших законодавчих актів, які регулюють
цивільно-правові відносини. Серед них слід вказати на закони України
“Про власність”, “Про господарські товариства”, “Про підприємництво”,
“Про цінні папери і фондову біржу”, “Про банки і банківську діяльність”,
“Про приватизацію майна державних підприємств”, “Про приватизацію
невеликих підприємств (“малу приватизацію”)”. “Про застав}”, “Про оренду
державного манна”, “Про оплату праці”.

Під впливом різноманітних причин у перехідний період створення ринкової
економіки в Україні законодавча база фінансової діяльності підприємств
не визначається стабільністю. Так, за період 1991 р. неодноразово
змінювалася система оподаткування прибутків підприємств, податок на
доход та податок на прибуток змінювали один одного тричі. Деякі
законодавчі акти зазнали багато змін та доповнень. З’явившись у новій
редакції, закони України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про
бюджетну систему України”, “Про державну податкову службу”, “Про податок
на додану вартість” також не цілком досконалі, про що свідчать нові
доповнення та зміни, не врегульовані питання, існуючі протиріччя між
законодавчими актами. Особливо слід відзначити, що на недосконалість
змісту фінансово-правових актів впливає нерозвиненість фінансового
права, досягнення якого повинні враховуватись у законодавчих актах.

На жаль, доводиться констатувати, що сфера фінансових відносин у
суспільстві, а тим більше на перехідній стадії його розвитку, є зоною
підвищеної криміногенності. Протиправні дії посадових осіб, які являють
собою адміністративні правопорушення (КнАП) і злочини у цій сфері,
знаходять відповідні відображення у Кодексі України про адміністративні
правопорушення і у Кримінальному кодексі (КК) України. У першому
передбачена адміністративна відповідальність, наприклад, за незаконні
операції з валютою і платіжними документами (ст. 162), приховування від
обліку валютних і інших доходів, непродуктивних витрат, збитків, ведення
бухгалтерського обліку з порушеннями встановленого порядку, внесення
неправдивих даних до бухгалтерської або статистичної звітності (ст. 164
) і за деякі інші порушення законодавства з фінансових питань.

У КК України передбачена кримінальна відповідальність за ухилення від
сплати податків (ст. 1482), за шахрайство з фінансовими ресурсами (ст.
1483), за порушення порядку випуску цінних паперів (ст. 148 ), зговір
про фіксування цін (ст. 155 ), приховування банкротства (ст. 1562),
фіктивне банкрутство (ст. 156’3) тощо.

Боротьба з адміністративними правопорушеннями і кримінальними злочинами
у сфері фінансової діяльності підприємств — важлива функція органів
внутрішніх справ. В роботі вони тісно взаємодіють із державними
фінансовими, податковими, митними органами, з фінансовими службами
підприємств, міністерств і відомств.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні» ст. 68. Відповідно до законодавчих та нормативних актів України
бухгалтерських операції з іноземною валютою ведеться об’єктами
господарської діяльності усіх форм власності у національній грошовій
одиниці гривнях. Бухгалтерський облік грошових коштів у валюті ведеться
в журналах-ордерах № 1 «Каса у валюті» та №2 «Валютні рахунки». Облік
операцій з готівкою здійснюються на рахунках 30 «каса» за субрахунками
302 «Каса в іноземній валюті». У 1993 році уряд прийняв декрет «Про
систему валютного регулювання і валютного контролю», в якому визначено
Національним банком головним валютним органом держави. В Україні існує
Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність». Законодавчі акти та
нормативні документи КМУ і НБУ щодо проведення міжнародних розрахунків.
Крім того КМУ щороку встановлює перелік товарів, імпорт яки підлягає
квотуванню та ліцензуванню. Питанням регулювання займається Міжвідомча
комісія імпорту. Правовою основою обліку імпортних операцій виступають
норми бухгалтерського, митного валютного та податкового права.

Особи, які порушують митні правила несуть відповідальність у
відповідності з Митним кодексом України.

2. НОРМАТИВНО АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА.

2.1. Законодавча база.

Нормативне регулювання ЗЕД в Україні здійснюється на підставі
застосування певних правових норм. закріплених в міжнародних та
національних нормативних документах, тому вивчення цих документів займає
важливе місце серед питань організації, порядку проведення та обліку
зовнішньоекономічних операцій. Ці основоположні нормативно-правові
документи є методологічною основою організації зовнішньоекономічної
діяльності та її обліку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про
операції в іноземних валютах та відображення показників статей
фінансової звітності господарських одиниць за межами України у грошовій
одиниці України визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21
«Вплив змін валютних курсів»

Структура П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»

Загальні положення

Визначається сфера дії та основні поняття

Операції в іноземній валюті пп. 5-9

Ця частина застосовується підприємствами при здійсненні обліку операцій,
виражених в іноземній валюті (купівля-продаж, кредити тощо)

Фінансова звітність в іноземних валютах пп. 10 -14

Ця частина застосовується підприємствами при переведенні фінансових
звітів закордонних господарських одиниць, які включаються до фінансових
звітів підприємства, шляхом консолідації, пропорційної консолідації або
методом участі в капіталі

Розкриття інформації про вплив змін валютних курсів у примітках до
фінансової звітності пп. 15 -16

Наводяться положення, які підлягають відображенню у примітках

Рис.1.1 Структура П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»

Норми П(С)БО 21 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими
юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних
установ).

В останні роки у зв’язку з відміною державної монополії на
зовнішньоекономічну діяльність в Україні майже щомісячно приймаються
законодавчі та відомчі нормативні акти з регулювання
зовнішньоекономічних відносин, покращення контролю за повнотою
розрахунків за експортно-імпортними операціями.

За порушення чинного законодавства України в сфері зовнішньоекономічній
діяльності всі суб’єкти, як іноземні, так і суб’єкти зовнішні,
економічної діяльності України, несуть майнову, адміністративну та
кримінальну відповідальність.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюються
державою (рис. 1.2.), недержавними органами управління економікою
(товарні, фондові, валютні біржі, торгово-промислові палати України) та
самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності з метою:

> створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в
систему світового поділу праці;

> захисту економічних інтересів України та інтересів суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності

> заохочення конкуренції та ліквідації монополізму у сфері
зовнішньоекономічної діяльності;

> стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

> забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку
(див. рис. 1.2).

Органи, які здійснюють валютний контроль, мають право вимагати та
отримувати від резидентів та нерезидентів повну інформацію про
здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземної
валюті.

Однією з форм контролю за проведенням зовнішньоекономічної діяльності є
видача довідки про відсутність (наявність) обмежень передбачених Закону
України «Про зовнішньоекономічну діяльність», у суб’єкта господарської
діяльності і у його іноземного контрагента на здійснення
зовнішньоекономічної діяльності і про відповідність
зовнішньоекономічного договору (контракту) законодавству України

З мстою підвищення ефективності валютного контролю та вдосконалення
інформаційного співробітництва між органами валютного контролю
Національний банк України створив систему інформаційного обміну даними.

Органи Державного регулювання

Верховна Рада

створює законодавчу базу у сфері ЗЕД;

затверджує головні напрямки ЗКД;

державного регулювання;

укладає і ратифікує міжнародні договори України; встановлює правові
режими на території України

Кабінет Міністрів

відповідно дії прийнятого законодавства здійснює координацію
зовнішньоекономічних зв’язків;

затверджує нормативні акти управління і питань;

зовнішньоекономічної діяльності; веде переговори та укладає міжнародні
договори; забезпечує складання платіжного балансу

.Національний банк

реалізує валютну політику держави; регулює курс національної валюти;

здійснює облік та розрахунки по одержаних державних кредитах і позиках;

резерву України; представляє інтереси держави у відносинах центральними
ліцензії на здійснення комерційними банками операцій в іноземній валюті

Міністерство економіки

забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики;

здійснює контролі за державними суб’єктами зовнішньоекономічної
діяльності, законами України

Антимонопольний комітет

антимонопольного законодавства

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі а

здійснює оперативне державне регулювання ЗЕД;

приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових,
антисубсидиційних, розслідувані. та застосування відповідно
антидемпінгових. компенсаційних або спеціальних заходів

Державна митна служб

здійснює митний контроль на території України ;

затверджує акти з питань митної політики держави

Органи місцевого управління ЗЕД

здійснюють реєстрацію суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності (як
суб’єктів господарської діяльності);

контролюють функціонування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на
регіональному рівні

Рис 1.2. Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
та їх функцій

Для проведення певних видів зовнішньоекономічної діяльності
Міністерство економіки застосовує їх ліцензування та квотування (рис.
1.3.).

Ліцензії Антидемпінгова

Право на імпорт в Україну певного товару, який є об’єктом
антидемпінгового розслідування та/або антидемпінгових заходів

Компенсаційна

право імпорт в Україну певного товару, який є об’єктом компенсаційних
заходів

Спеціальна

Генеральна

Відкрита (індивідуальна)

Разова (індивідуальна)

Антидемпінгові

право на імпорт в Україну певного товару, який є об’єктом спеціального
розслідування та/ або спеціальних заходів

відкритий дозвіл на експортні (імпорті) операції по певному товару
та/або з псиною країною протягом періоду дії режиму ліцензування по
цьому товару

дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу з
визначенням його загального обсягу

разовий дозвіл, то має іменний характер і видасться для здійснення
кожної окремої операції на період не менший, ніж той, то є необхідним
для здійснення експортної (імпортної) операції

граничний обсяг імпорту в Україну певного товару, то є об’єктом
антидемпінгового розслідування та/або антидемпінгових заходів, який
дозволено імпортувати в Україну, який визначає вартісних одиницях виміру

Квоти Компенсаційні

Спеціальні

Глобальні

Індивідуальні

Групові

граничний обсяг імпорту в Україну певного товару, то є об’єктом
антисубсидиціііного розслідування та/або компенсаційних заходів, який
дозволено імпортувати в Україну, який визначається в натуральних та/або
вартісних одиницях виміру

граничний обсяг імпорту в Україну певного товару, що є об’єктом
спеціальною розслідування та/або спеціальних заході», який дозволено
імпортувати в Укришу та який визначається в натуральних ні/або вартісних
одиницях» виміру

встановлюються по товару без зазначення конкретних країн, куди товар
(товари) експортується або з яких вії (вони) імпортується встановлюються
по товару з визначенням конкретно країни. куди товар може експортуватися
або з якої вії може імпортуватися

встановлюються по товару з визначенням групи країн куди товар
експортується або з яких він імпортується

Рис. 1.3. Види ліцензій та квот

2.2. Інструктивні матеріали

Нормативне забезпечення діяльності юридичних осіб підприємницькій сфері,
напрацьоване в Україні для ефективної роботи підприємств. У цьому плані
перш за все треба мати на увазі, що діюче законодавство по-новому оцінює
фінансовий аспект діяльності підприємств визнаючи одержання прибутку як
головного стимулюючого фактора організації і функціонування підприємство
Держава, виступаючи, зокрема, як гарант прав суб’єкті підприємництва, в
тому числі права власності, обмежу втручання державних органів у
фінансову діяльність підприємств (за винятком випадків, які передбачені
законодавством, і дій, пов’язаних з реалізацією прав державних органів
на здійснення контролю за діяльністю підприємств). Юридичні особи мають
право приймати будь-які рішення у сфері управління своїми фінансовими
ресурсами, якщо ці рішення не суперечать чинному законодавству.

Виступ у цивільному обороті від свого імені. Організація, якщо вона є
юридичною особою, діє у цивільних правовідносинах від свого імені, а не
від Імені засновників, держави або організації, до складу якої вона
входить. Юридична особа завжди мас своє найменування (ч. 2 ст. 9 Закону
України “Про підприємства в Україні”). Найменування юридичної особи
включає в себе назву або номер організації, вказівку на предмет її
діяльності, систему, до якої вона входить, і т. ін. Це має
індивідуалізувати кожну організацію у правових відносинах.

Підприємства в залежності від форм власності діляться на певні види. За
цією ознакою можна виділити юридичні особи, які засновані на власності
окремої фізичної особи, на колективній власності, державній
(комунальній) власності і на змішаній формі власності. До числа перших
належать підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи;
других — підприємства, засновані на з’єднаному манні декількох юридичних
чи фізичних осіб; третіх — засновані па загальнодержавній чи комунальній
власності; четвертих — спільні підприємства, засновані, наприклад, на
базі об’єднаною манна суб’єктів цивільного права України і інших держав.
Виходячи саме з форм власності, ст. 2 Закону України “Про підприємства
її Україні” визначає види підприємств, які є юридичними особами.

Підприємства, що належать до юридичних осіб і є, таким чином, суб’єктами
підприємницької діяльності, тобто організаціями, які мають своєю
основною мстою одержання прибутку, діють на свій ризик та покривають
свої витрати за рахунок власних доходів. Такими є всі підприємства,
засновані на приватній, колективній та змішаній формах власності. До їх
числа входять і державні (комунальні) підприємства, оскільки вони також
діють на засадах комерційного розрахунку.

Юридичні особи діляться також на прості та складні, материнські та
дочірні. Простими юридичними особами є всі види підприємств, що
засновані на будь-яких формах власності. До складних юридичних осіб
входять концерни, асоціації, консорціуми та корпорації, діяльність яких
передбачена ст. З Закону України “Про підприємства б Україні”.

Фінансово-правові відносини — це урегульовані фінансово-правовими
нормами специфічні відносини між державою, з одною боку, і фізичними та
юридичними особами, з іншого, а також між юридичними і фізичними особами
з приводу мобілізації, розподілу та використання централізованих та
децентралізованих фондів грошових коштів.

Фінансові правовідносини мають ті самі характерні риси, які властиві
всім видам правовідносин, але, виникаючи у специфічній сфері діяльності
суб’єктів цих правовідносин, мають важливі особливості.

По-перше, фінансові правовідносини вникають тільки в сфері фінансової
діяльності держави, юридичних і фізичних осіб і пов’язані з
мобілізацією, розподілом і використанням централізованих і
децентралізованих фондів коштів, тобто вони завжди мають грошовий
характер.

По-друге, часто однією стороною фінансових правовідносин виступає
держава в особі органів державної влади, державного управління,
фінансово-кредитних органів, які наділяються владними повноваженнями по
відношенню до другого учасника відносин. У таких правовідносинах не
буває рівності сторін. Уповноважена державою сторона фінансових
правовідносин наділена правом привести в дію юридичні засоби, що
забезпечують фінансові приписи держави.

По-третє, особливістю фінансових правовідносин є також і те, що їх
виникнення, зміна і припинення не відбуваються за волевиявленням сторін,
а пов’язані з фінансово-правовим актом.

На підставі законодавчих актів, регулюючих діяльність підприємств у
сфері фінансових правовідносин, можна класифікувати юридичні особи як
суб’єкти фінансове правових відносин.

1. Юридичні особи всіх форм власності, які згідно , Законом України “Про
підприємницьку діяльність” є суб’єктами підприємницької діяльності і
мають постійні місцезнаходження на території України.

2. Юридичні особи з місцезнаходженням за межами України, що створені і
діють згідно з законодавством іншої держави, які здійснюють
підприємницьку діяльність через постійні представництва, розташовані на
території України.

3. Юридичні особи з місцезнаходженням за межами України, що створені і
діють відповідно до законодавств; іншої держави, які здійснюють
репатріацію прибутку одержаного з джерел на території України.

4. Бюджетні організації, які отримують кошти і бюджетів та мають право
здійснювати госпрозрахункову діяльність.

Всі ці організації можуть бути суб’єктами підприємницької діяльності у
вигляді вищезгаданих видів підприємств.

Матеріальним змістом фінансових правовідносин є поведінка суб’єктів, а
юридичним — суб’єктивні юридичні права і обов’язки, що встановлені
фінансово-правовими нормами.

Закон України “Про систему оподаткування” (1997 р.) об’єднує
підприємства та громадян єдиним поняттям “платники податків”, на яких
згідно із законом покладено обов’язок сплачувати податки та суми інших
обов’язкових платежів.

Обов’язок підприємства щодо оплати податків або інших обов’язкових
платежів припиняється з оплатою податку (платежу) або його скасуванням.
У випадку ліквідації підприємства заборгованість з податку сплачується в
порядку, встановленому законодавством України тобто першочергово
задовольняються борги перед бюджетами (п. І ст. 36 Закону України “Про
підприємства в Україні”). Підприємство як суб’єкт фінансових
правовідносин, на підставі Закону України “Про систему оподаткування”,
має певне коло юридичних прав та обов’язків.

Так, підприємства зобов’язані:

1) вести бухгалтерський і податковий облік, складати звітність про
фінансово-господарську діяльність та забезпечувати її збереження в
термін, встановлений чинним законодавством;

2) подавати в державні податкові органи декларації та іншу документацію,
пов’язану з обчисленням та сплатою податків і інших обов’язкових
платежів;

3) сплачувати належні суми податків та інших обов’язкових платежів у
встановлений законодавством термін;

4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження
приміщень, що використовуються для одержання прибутку, а також для
перевірок із питань обчислення та сплати податків.

Фінансові правовідносини в механізмі правового впливу виконують важливі
функції, окрім того. що вказують на коло осіб, на яких у конкретний час
поширюється дія фінансово-правової норми, та закріплюють конкретну
поведінку юридичних осіб щодо мобілізації, розподілу і використання
коштів фондів, якої вони повинні додержуватися; це є також і умовою для
можливості приведення в дію юридичних засобів забезпечення суб’єктивних
прав і правових обов’язків. У зв’язку з цим, наприклад, у багатьох
законах України міститься низка положень про відповідальність порушників
податкового законодавства.

4. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ВАЛЮТНОГО КУРСУ УКРАЇНСЬКОЇ ГРИВНІ ДО ВАЛЮТИ.

Під час здійснення зовнішньоекономічних операцій виникає співвідношення
між грошовими одиницями двох країн, які називають валютним курсом.

На сьогодні необхідність установлення валютного курс визначається тим,
що національні гроші за межами внутрішнього ринку не можуть бути
законним засобом платежу. На іншій — території гроші обмінюються на ті,
які с законними для цієї території. Правильне визначення валютного курсу
має значення для забезпечення еквівалентності, взаємної вигоди у
відносинах між контрагентами різних країн.

В умовах золотого стандарту рівень валютних курсів визначався рівнем
золотого паритету валют, тобто співвідношенням золотого вмісту. Валютний
курс міг відхилитися від золотого пріоритету тільки на величину вартості
перевезення золота з однієї країни в іншу. Нині в основі визначення
курсів валют закладено співвідношення їхніх купівельних спроможностей.
Проте цілий ряд чинників може спричиняти значне відхилення валютних
курсів від їх основи. Найвагомішим серед них є зміна попиту і пропозиції
іноземної валюти в країні, яка визначається насамперед зміною стану
платіжного балансу даної країни.

Зміна валютного курсу може визначатись і неекономічними ми чинниками —
станом політичної ситуації, недовірою до уряду; та існуючих державних
структур, загостренням соціальних сукупностей, військовими діями,
неврожаєм сільськогосподарських культур тощо.

У зв’язку з існуванням у країні валютних обмежень виникає кілька курсів
національної валюти — комерційний курс, курс валютної біржі, курс
“чорного” ринку, фіксований курс тощо.

Курсова різниця виникає в результаті зміни курсів валют під час
ліквідації відкритої валютної позиції або переоцінки. Наразі
сприятливого розвитку курсу валютна позиція може приводити до позитивної
курсової різниці, а за несприятливого — до негативної.

У міжнародній практиці застосовуються так звані угоди купівлі-продажу
іноземної валюти на визначений термін. Це угоди, що укладаються з
приводу купівлі чи продажу іноземної валюти для пізнішого розпорядження
нею.

Курси термінових угод відхиляються від касового курсу іноземної валюти,
вони вищі або нижчі. Різницю називають репортом (збільшення касовою
курсу) або депортом (зниження касового курсу). Як ширше поняття
застосовується поняття “ставка СВОП”.

Основним завданням угод купівлі-продажу валюти на термін є виключення
ризику зміни курсу в калькуляції. Тому термінова угода з іноземною
валютою є передусім операцією страхування на випадок можливих витрат від
коливання курсів.

Розрахунки за зовнішньоекономічними операціями слід розглядати як
систему організації, регулювання та здійснення платежів в іноземній та
національній валюті за грошовими вимогами і зобов’язаннями, що виникають
під час здійснення господарюючими суб’єктами України економічної
діяльності з іноземними партнерами.

Усі угоди, контракти (за винятком бартерних) під час здійснення
експортно-імпортних операцій передбачають переказ грошових коштів. Умови
та форми здійснення розрахунків українського підприємства з іноземним
попередньо визначаються окремими відповідними статтями
зовнішньоекономічного контракту або угоди.

Абсолютно всі умови повинні бути викладені чітко і однозначно, інакше
будь-які неточності можуть у наступному викликати збитки, суперечки і
навіть розрив контракту.

Розрахунки за зовнішньоекономічними операціями бувають з платежем
відразу або в кредит. Розрахунок з платежем відразу — це сплата повної
суми коштів експортеру за товар (роботи, послуги) до моменту переходу
права власності на нього або в момент їх переходу у власність імпортера.

Розрахунок у кредит або розрахунок з розстроченням платежу має два
різновиди, які відображають, хто з учасників зовнішньоекономічної
операції її кредитує:

“комерційний кредит” надасться експортером імпортеру;

“авансування” надасться імпортером експортеру.

Міжнародна практика показує, що, як правило, експортер надає кредит, так
званий “експортний кредит”.

Для здійснення розрахунку імпортери часто беруть банківський кредит. Але
розрахунки за рахунок коштів банківського кредиту не розглядаються як
розстрочка платежу, бо імпортер розраховується наявними в нього коштами,
хоч і за рахунок кредиту, отриманого в банку.

Іноземна валюта — валюта інша, ніж валюта звітності. Валюта звітності —
грошова одиниця України.

Кожна країна світу має національну грошову одиницю, якій присвоєно
цифровий та літерний код.

Національні банки відповідних країн розробляють і затверджують
Класифікатори іноземних валют, що регулюють режим застосування кожної
валюти і поділяють її на ступені конвертованості. Іноземна валюта —
валюта інша ніж валюта звітності.

Відповідно до Класифікатора іноземних валют України всі вони поділені на
три групи:

1) вільноконвертовані валюти держав, які без обмежень обмінюються на
інші види валют і широко використовуються для здійснення платежів на
міжнародних ринках. Курси цих валют встановлюються Національним банком
України;

2) вільноконвертовані валюти держав, які не використовуються широко для
здійснення платежів при міжнародних операціях і не продаються на
головних валютних ринках світу. Курси ряду валют цієї групи
встановлюються Національним банком України;

3) неконвертовані валюти. Курси встановлюються Національним банком
України тільки по окремих валютах .

Вільноконвертована валюта (ВКВ) — національна валюта, яка вільно і
необмежене обмінюється на інші іноземні валюти.

До вільноконвертованих валют відносяться долари США, канадські долари,
національні валюти країн ЄС, Швейцарії, Швеції та Японії.
Вільноконвертовані валюти, як правило, використовуються при визначенні
валюти ціни. В світовій торгівлі роль основної валюти виконує долар
СІІІА, за допомогою якого здійснюється більша частина міжнародних
розрахунків, фіксуються світові ціни на більшість товарів, сировину,
паливо, значну частину готових виробів, а також тарифів за різні види
послуг.

Дозволені також безготівкові розрахунки в іноземній вільноконвертованій
валюті між юридичними особами-резидентами за умови, що резидент—
одержувач коштів — має перереєстровану ліцензію на здійснення роздрібної
або оптової торгівлі і надання послуг, або при наявності індивідуальної
ліцензії НБУ на розрахунки з резидентами України в іноземній валюті.

У вільноконвертованій валюті здійснюються розрахунки з нерезидентами по
експортно-імпортних операціях.

Валюта з обмеженою конвертованістю — національна валюта, що функціонує в
межах країни і служить засобом платежу за товари, послуги та по інших
розрахунках, якщо це обумовлено договором.

5. МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ ЗМІНИ ВАЛЮТНОГО КУРСУ.

5.1. Суть валютних ризиків та способи їх страхування.

Особливе місце серед комерційних ризиків займають — валютні ризики
небезпека валютних втрат у результаті зміни курсу валюти ціни (позики)
по відношенню до валюти платежу в період між підписанням
зовнішньоторгової чи кредитної угоди і здійсненням платежу по ньому.

В основі валютного ризику лежить зміна реальної вартості грошового
зобов‘язання у вказаний період.

Експортер несе трати при зниженні курсу валюти ціни відношенню (о
валюти платежу бо він отримає меншу реальну вартість у порівнянні з
контрактною аналогічним буде валютний і ризик для кредитора який ризикує
не отримати еквівалент вартості що буча передана у тимчасове
користування позичальнику.

Для імпорту і боржника валютні ризики по позиці виникають якщо
підвищується курс валют, ціни (позики) по відношенню В обох вигадках
еквівалент у національній валют боржника буде менше суми на які
контрагенти розраховують при підписанні угоди.

Під валютні ризики підпадають обидві сторони угоди, (торгової і
кредитної), а також державні і приватні власники іноземної валюти.

Валютні ризики банків виникають при відкритій валютній позиції. Учасники
міжнародних кредитно-фінансових операцій підпадають не тільки під
валютний, але і кредитний, процентний і трансфертний ризики .

Кредитний ризик — ризик несплати позичальником основного боргу і
процентів по кредиту, які належать кредитору. Цей ризик несе кредитор
при неплатоспроможності позичальника.

Процентний ризик — небезпека втрат пов’язаних із зміною річної
процентної ставки у порівнянні із ставкою, передбаченою кредитною угодою
u період між її підписанням і здійсненням платежу. Позичальник несе
ризик зниження і ринкової процентної ставки, а кредитор — ризик її
підвищення. Трансфертний ризик — ризик неможливості переказу коштів у
країну кредитора (експортера) у зв’язку з валютними обмеженнями в країні
позичальника та іншими причинами. учасники ринку здійснюють міжнародні
угоди на базі комбінації різних валют, процентних ставок, термінів і
шукають мобільні •^а ефективні способи покриття валютних,
валютно-кредитних фінансових відносин підпадають під різноманітні ризики

Комерційні ризики пов‘язані із

І) зміною ціни товару після укладення контракту

2) відмовою імпортера від прийому товару особливо при інкасовій формі
розрахунків

3) помилками в документах чи оплаті товарів

4) зловживанням чи крадіжками валютних коштів виплатою за правдивими
дійсними банкнотами чеками і т.д.

5) неплатоспроможність покупця чи позичальника

6) нестійкістю валютних курсів

7) інфляцією

8) коливаннями процентних ставок

Окрім розглянутих власних резервів, які утворюють безумовну ліквідність
і якими центральні банки користуються без обмежень існують позичкові
резерви (умовна ліквідність) До їх числа відносяться кредити іноземних
центральних і приватних банків, МВФ їх використання пов’язане з
виконанням певних умов кредитора.

В таблиці 3 подано обсяг та структура офіційних сукупних міжнародних
ліквідних резервів 3 неї випливає що домінуючим компонентом цих резервів
е запас іноземних національних валют.

Розподіл резервів по країнах і групах країн про те що більше половини
загальної суми цих резервів припадає на невелику кількість промислове
розвинутих країн в тому числі більше 43% — на 10 провідних країн

Не дивлячись на різноманітні компоненти суть міжнародної валютної
ліквідності єдина і проявляється у трьох її функціях

1) засіб утворення ліквідних резервів

2) засіб міжнародних платежів (а основному для покриття дефіциту
платіжного балансу),

3) засіб валютної інтервенції

Співвідношення між ними змінюється але основними залишаються дві перших
функції Традиційно в якості показників міжнародної валютної ліквідності,
використовується співвідношення офіційних золотовалютних резервів, до
суми рідшого річного товарного імпорту. Однак цей показник не
характеризує стану міжнародної валютної ліквідності в цілому так як
окрім платежів по імпорту значно виросли неторгові платежі окрім того
він не дає достатньої інформації і про рівень ліквідності Показник
міжнародної ліквідності міг би виявити її нестачу чи надлишок при
порівнянні з так званим сприятливим роком але відсутність єдиних
критеріїв породжує різноманітність використовуваних для аналізу
сприятливих років і відповідно оцінок стану міжнародної ліквідності.

Для правильної оцінки міжнародної ліквідності необхідна система
показників, які повинні відображати

а) якість резервів (частку золота в ліквідних резервах темп знецінення
резервних валют динаміку їх курсу і попиту на них на світових ринках
зовнішню заборгованість країни — емітента резервної валюти)

б) відповідність обсягу резервів до потреб у них (кількість ліквідних
резервів у порівнянні з обсягом міжнародних операцій даної країни сальдо
платіжного балансу, в тому числі з поточним зовнішнім боргом рухом
коротко — і довгострокових капіталів)

Сучасні міжнародні платіжні кошти, будучи за своєю природою кредитними
вимогами на країну емітента валюти платежу мають умовну ліквідність, так
як підпадають під валютні обмеження Інфляційне знецінення Зміни їх
вартісного змісту в результаті коливання валютних курсів (одна і та сама
сума золотовалютних резервів може мати різну платоспроможність в
залежності від структури резервів, часу і місця платежу та низки інших
обставин)

Розміри золотовалютних резервів, їх розподіл по країнах не відображає
реальної забезпеченості міжнародних розрахунків платіжними коштами,
оскільки не порівнюються з індивідуальними потребами кожної країни.

Наприклад, в 1981 році сукупний дефіцит платіжних балансів за поточними
операціями промислове розвинутих країн склав 3,7 млрд. дол. США їх
валютні резерви 214 млрд. дол. , а країни що розвиваються — Імпортери
нафти при загальному дефіциті 205 млрд. дол. оперували валютними
резервами

90 млрд. доларів.

Кредитні джерела міжнародної валютної ліквідності характеризуються ще
більшою невизначеністю, їх доступність залежить від багатьох економічних
і політичних факторів, які у сукупності утворюють ступінь кредитного
ризику, який країна — позичальник являє собою для кредитора

При цьому як правило чим більше країні треба позичкових коштів тим менше
шансів їх отримати Міжнародна валютна ліквідність в певній мірі залежить
від забезпеченості валютної системи міжнародними активами.

Практика напрацювала такі підходи до вибору стратегії захисту від цих
ризиків.

1. Прийняття рішення про необхідність спеціальних заходів по страхуванню
ризику.

2. Виділення частини зовнішньоторгового контракту чи кредитної угоди,
відкритої валютної позиції, яка буде страхуватися.

3. Вибір конкретного способу і методу страхування ризику. У міжнародній
практиці застосовується 3 основних способи страхування ризиків:

1) односторонні дії одного із контрагентів;

2) операції страхування компаній, банківські і урядові гарантії;

3) взаємна домовленість учасників угоди.

Інколи комбіновано декілька способів. На вибір конкретного методу
страхування валютного і кредитного ризику впливають такі фактори:

— особливості економічних і політичних відносин з країною-контрагентом
угоди;

— конкурентоспроможність товару;

— платоспроможність імпортера чи позичальника;

— діючі законодавчі обмеження на проведення валютних чи
кредитно-фінансових операцій у даній країні;

— термін на який необхідно отримати покриття ризику;

— наявність додаткових умов здійснення операцій (заставний депозит,
гарантія третьої особи);

— перспективи зміни валютного курсу чи процентних ставок на ринку.

Одним із методів страхування ризиків є захисні застереження.

Світова практика страхування валютних і кредитних ризиків відображає
еволюцію цих ризиків і методів захисту від них, пов’язаних із змінами в
економіці і світовій валютній системі.

При золотому стандарті валютні ризики — мінімальні, бо курс не так
коливався.

Поступово ризики зростали. При Бреттон-Вудській системі (фіксовані
валютні курси) валютні ризики були спричинені періодичними офіційними
девальваціями і ревальваціями.

За 1949-73 рр. — було проведено близько 500 офіційних девальвацій і 10 —
ревальвацій. При Ямайській валютній системі ризики зростають.

Різні короткострокові коливання і відчутні довгострокові відхилення
курсових співвідношень приводять до переоцінки чи недооцінки валют на
світовому ринку.

Незбалансованість платіжних балансів і міжнародних розрахунків
періодично приводить у рух значні потоки короткострокових капіталів

5.2. Валютне застереження та хеджування.

Захисні застереження. Після II світової війни для страхування валютного
ризику застосовуються золоті і валютні застереження.

Золоте застереження — різновидність захисного застереження, що базується
на фіксації золотого вмісту валюти платежу на дату підписання контракту
і перерахунку суми платежу пропорційно зміні цього золотого вмісту на
дату виконання.

Є пряме та непряме (зворотне) золоте застереження.

При прямому — сума зобов’язання дорівнює ваговій кількості золота (після
II світової війни 1 тонн пшениці = 65-70 г. чистого золота).

При непрямому — сума зобов’язань, виражена у валюті перераховувалась —
сума платежу зростала пропорційно зниженню золотого вмісту цієї валюти
(як правило долара) чи зменшенню при його зростанні. (В окремих країнах
було заборонено законодавством застосовувати золоті застереження).

Після Ямайської валютної конференції золоті застереження

Валютне застереження — умова в міжнародній торговій кредитній чи іншій
угоді перегляд суми платежу пропорційно зміні курсу валюти застереження
з мстою страхування експортера чи кредитора від ризику знецінення
валюти.

В умовах нестабільності плаваючих валютних курсів розповсюдження
отримали багато валютні (мультивалютні) застереження, у відповідності з
якими сума грошового зобов’язання перераховується в залежності від зміни
курсового співвідношення між валютою платежу і корзиною валют, що
зарання вибираються за згодою сторін.

Мультивалютні застереження мають низку переваг:

валютний кошик як метод вимірювання середньозваженого курсу валюти
платежу знижує ймовірність різкої зміни суми платежу.

— вона у найбільшій мірі відображає (враховує) інтереси обох
контрагентів угоди з точки зору валютного ризику, бо включає валюти, що
мають різний ступінь стабільності.

БМР застосовує для оцінки свого балансу умовний золотий швейцарський
франк після відміни золотого стандарту у Швейцарії. Валютою ЄПС
(Європейський платіжний союз) служив епуніт, наділений золотим змістом
долара. З 1970р. використовується СДР.

В ЄВС застосовується Європейська валютна одиниця — ЄКЮ, що замінила в
березні 1979 p. ЕРО (Європейська розрахункова одиниця).

При застосуванні багатовалютного застереження для захисту від валютних
ризиків застосовується принцип порівняння курсу валюти на момент платежу
і курсу ціни по відношенню до валютної корзини на день підписання
контракту.

Валютні кошики бувають:

— симетричні; — асиметричні; — стандартні; — регулюючі.

Застереження формулюється приблизно так:

Ціна контракту встановлена виходячи з того, що вартість валютного кошика
на день підписання угоди складає стільки-то одиниць валюти ціни. У
випадку якщо на день платежу вартість валютного кошика зміниться, то
черговий платіж буде змінено у такій самій пропорції».

Багатовалютне застереження служить в основному засобом захисту від
валютного і частково від інфляційного ризику у тій мірі, в якій ріст
товарних цінностей відображається на динаміці курсів валют.

Включення захисних застережень, у зовнішньоторговий контракт чи кредитну
угоду вимагає часто складного узгодження між контрагентами і взаємних
уступок по других і умовах контракту, у тому числі зниження ціни.
Товарно-цінове застереження — умова, яка включається • у міжнародні
економічні угоди, з метою страхування експортерів і кредиторів від
інфляційного ризику. До таких застережень відносяться;

1) застереження про динамічну (змінну) ціну, яка підвищується в
залежності від ціноутворюючих факторів;

2) індексація, основана на включенні в угоду особливого індексного
застереження про перерахунок суми платежу пропорційно зміні індексу цін
за період з дати підписання до моменту виконання зобов’язань.

Застосовуються також компенсаційні угоди для страхування валютних
ризиків при кредитуванні:

— сума кредиту пов’язується з ціною в певній валюті товару, що
поставляється в рахунок погашення кредиту, з метою уникнення змін цієї
суми внаслідок коливань цін і курсів валют.

Комбіноване валютне-товарне застереження використовується для
регулювання суми платежу в залежності від змін як товарних цін, так і
валютних курсів.

Міжнародні монополії — ТНК і ТНБ — для страхування валютного ризику
інвестують частину активів (до 10%) в золото в умовах підвищення його
ціни з метою гарантії від можливих (збитків) втрат, пов’язаних з
нестабільністю курсів валют, що е компонентами їх ліквідних активів.

До нових методів покриття валютного і кредитного ризику можна віднести:

1) валютні опціони (вперше в 1973р. на Чикагській біржі);

2) міжбанківські операції «своп»;

3) форвардні валютні операції;

4) валютні ф’ючерси (з 1973р. на Нью-Йоркському валютному ринку, з
1972р. на Чикагському валютному ринку).

Валютний опціон — угода між покупцем і продавцем валют, яка дає право
покупцю опціону купувати чи продавати за визначеним курсом певну суму
валюти протягом (певного) визначеного часу за винагороду.

Отже, валютні опціони застосовуються, якщо покупець опціону прагне
застрахувати себе від ризику зміни курсу валюти у певному напрямку.

Цей ризик може бути:

1) потенційним і виникає у випадку присудження фірмі контракту на
поставку товарів;

2) пов’язаним з хеджируванням вкладень капіталу в іноземній валюті за
більш привабливими ставками;

3) при торговій угоді, коли експортер прагне застрахувати ризик втрат
від несприятливої зміни валютного курсу і одночасно зберегти перспективу
виграшу у випадку сприятливої для нього динаміки курсу валюти, в якій ;
заключено угоду.

Міжбанківські угоди «своп» включають оборудку, а . пізніше — контругоду
на певний термін.

Для визначення різних методів страхування валютного ризику шляхом
купівлі-продажу іноземної валюти в банківській, біржовій і комерційній
практиці використовується термін «хеджування» (англ. hedge- обмежити).

У вузькому розумінні хеджування означає, що хеджери здійснюють
страхування валютного ризику шляхом створення зустрічних вимог і
зобов’язань в іноземній валюті.

Традиційним і найбільш розповсюдженим видом хеджування є термінові
(форвардні) угоди з іноземною валютою.

Аналогічно іноземний інвестор страхує ризик, пов’язаний з можливим
зниженням курсу валюти в якій надана інвестиція, шляхом продажу її на
певний термін з метою страхування своїх активів від втрат.

На ринку валютних ф’ючерсів хеждор — покупець ф’ючерсного контракту
отримує гарантію, що у випадку підвищення курсу інвалюти на ринку «спот»
(готівкової оборудки) він може купити її за більш вигідним курсом,
зафіксованим при заключенні ф’ючерсної угоди.

Для страхування валютних ризиків використовується низка нових фінансових
інструментів:

— фінансові ф’ючерси і фінансові опціони ( з цінними паперами);

— угода про майбутні процентні ставки;

випуск цінних паперів з додатковими страховими умовами.

Основними методами захисту від валютних ризиків є:

— гарантії (уряду чи першокласного банку) і спеціальна система
страхування міжнародних кредитів (в основному експорту).

Страхування міжнародних кредитів — це різновид майнового страхування,
направленого на зменшення чи уникнення кредитного ризику.

Суть такого страхування полягає в тому, що страхувальник зобов’язується
за певну платню відшкодувати (збитки) втрати страхівника — кредитора
експорту і експортерів, пов’язані з комерційними, політичними,
форс-мажорними ризиками.

Комерційний ризик — пов’язаний з неплатоспроможністю позичальника.

Політичні ризики пов’язані з дайми держави (конфіскація, націоналізація)
чи війни, в результаті яких порушується умови кредитної угоди.

Форс-мажорні ризики пов’язані із стихійними лихами повенями,
землетрусами та ін.

Страхування оформляється договором між страхівником і страхувальником з
видачею страхового полісу. Повна сума страхового об’єкту (за ринковою
ціною) називається страховою вартістю. Страхова сума, в якій проводиться
страхування, визначає максимальну відповідальність страхової компанії,
Платежі, що вносяться страхувальником у страховий фонд називаються
страховою премією. Ставка премії визначається у процентах до страхової
суми чи до непогашеної суми кредиту і диференціюється (від 0,25 до 10%
річних) в залежності від страхової суми, регіону де знаходиться
імпортер чи позичальник, ступенем ризику, терміну і графіку погашення
кредиту, виду товару і послуг.

Страхування повертає втрати у вигляді страхового відшкодування. Умова
договору страхування експортного кредиту — термін очікування платежу, бо
відповідальність страхівника наступає в певний час чи на певну дату чи
після 60-90 днів для з’ясування причин неплатежів позичальником
перестрахування.

Держава здійснює страхування міжнародних кредитів за рахунок свого
бюджету.

З розповсюдженням страхування на всі елементи зовнішньоторгового
контракту, опосередкованого кредитом, виникли нові види гарантій:

1) страхування кредитів на період виробництва експортних товарів;

2) гарантія експорту на новий ринок — держава бере на себе витрати по
дослідженню ринку, реклами та ін.;

3) страхування фабрикаційного ризику, тобто ризику розірвання контракту
покупцем протягом періоду виробництва важкого обладнання;

4) гарантія повернення наданих коштів, якщо банки відмовились надати
кредит під товарні запаси за кордоном;

5) кредитування іноземного покупця за рахунок Агентства експортних
кредитів з використанням угоди «своп» і т.д.

Кредитування імпортера за рахунок Агентства екслортни.с кредитів з
використанням угоди ‘своп’.

1. Агентство експортних кредитів зразу платить експортеру по мірі
поставок товару;

2. Імпортер чи позичальник підписує кредитну угоду з кредитором.
Агентством експортних кредитів;

3. Імпортер надає прийнятне забезпечення;

4. Агентство експорту кредитування надає гарантію «своп»-банку, якщо
необхідно;

5. «Своп»-банк заключає «Своп»-угоду з імпортером і визначає партнера з
яким підписує «своп»-угоду;

6. Як правило експортер не несе відповідальності за угоду. (Однак «своп»
банк може вимагати відповідні зобов’язання від експортера. Якщо імпортер
не виконає умови «своп-угоди», «своп-банк» буде нести додаткові видатки
по заміні договору).

Баланс міжнародних розрахунків — співвідношення грошових вимог та
зобов’язань, поступлень і платежів однієї країни по відношенню до інших
країн.

Основними видами балансів міжнародних розрахунків є розрахунковий
баланс, баланс міжнародної заборгованості, платіжний баланс ( а в СССР
колись валютний план).

Розрахунковий баланс — співвідношення на певну (будь-яку) дату вимог і
зобов’язань даної країни по відношенню до інших країн незалежно від
термінів настання платежів.

Такі вимоги і зобов’язання виникають в результаті експорту (імпорту)
товарів і послуг, наданні (одержанні) позик і кредитів.

Активний розрахунковий баланс показує, що країна є нетто-кредитором,
пасивний — нетто-боржником.

У статистиці деяких країн широко використовується баланс міжнародної
заборгованості, який близький до розрахункового балансу, але
відрізняється від нього набором ; статей і має свої особливості в
окремих країнах.

Зовнішня заборгованість (англ. foreign debt) — суми фінансових
зобов’язань країни іноземним кредиторам, що підлягають погашенню у
встановлені терміни.

Захисні застереження застосовуються для зменшення валютних ризиків
Бувають двосторонні й однобічні застереження У першому випадку
проводиться перерахунок сум платежу при зміні курсу валюти платежу і
застосовується цей метод в основному в торгівлі з країнами, що
розвиваються Однобічні застереження, як правило, застосовуються в
торгівлі з розвинутими капіталістичними країнами і на їхній основі також
перераховується сума платежу.

Застереження може бути одновалютним при збігу валюти поставленої в
залежності від курсу якої-небудь іншої валюти. При мультивалютних
обмеженнях сума грошових платежів уточнюється в залежності від зміни
середньоарифметичного курсу декількох валют. Індексне обмеження
використовується для захисту від зниження купівельної сили валют. Сума
платежу змінюється в залежності від руху індексу цін Іноді
використовуються «змінні ціни», тобто враховується зміна ціни товару і
товар.

Банки можуть здійснювати страхування валютних ризиків на основі
створення зустрічних вимог і зобов’язань у дивній валюті (хеджування).
Одним з методів хеджування є висновок термінових валютних операцій
проведення форвардних операцій При здійсненні форвардної операції банк
чи торгова фірма купує яку-небу дь валюту по курсу «спот» — поточний
курс наявних валютних операцій і одночасно продає за курсом «форвард»,
що звичайно відрізняється від курсу «спот» Можна зробити протилежні
операції здійснити форвардну покупку однієї валюти і продажу іншої за
курсом «спот».

Якщо курс «спот» нижче курсу «форвард», то ця відмінність називається
премією а якщо перший вище другого те це перевищення називається
«дисконтом»

Приведемо приклад хеджування з метою страхування експортера, що повинний
через три місяці одержати оплату доларах Експортер звертається в банк із
проханням про страхування Банк, знаючи, що через три місяці буде
доларове поступлення, знаходить відразу покупця цієї суми і просить на
неї кредит терміном на 3 місяці.

Долари реалізуються, наприклад, за французькі франки, ця сума міститься
на тримісячний терміновий депозит У випадку зниження курсу долара проти
франка збитку по торговому контракті експортер уникне завдяки форвардній
угоді.

Потім банк викуповує долари за новим курсом при їх підвищенні,
розраховується з кредитором доларової суми і з експортером, завдяки
депозиту втрат немає.

Використовуються також валютні опціони. Це привілегія, що здобувається
при сплаті відомої премії однією особою (банком, фірмою) з метою надання
іншій особі права чи купити продати валюту за погодженим курсом у любий
день протягом визначеного періоду або відмовитися від угоди без
відшкодування збитків Валютний опціон дає його покупцю право вибору між
виконанням чи угоди відмовленням від виконання зобов’язань при настанні
відповідних умов

Допомагають уникнути утрат від коливань курсу ф’ючерсні операції з
іноземною валютою Це термінові угоди, при котрих здійснюється
купівля-продаж валюти по фіксованому у момент укладення угоди курсу
Реалізація операції відбувається за визначений проміжок часу до 1-3
років Звичайні ф’ючерсні операції не завершуються наданням наявних
коштів, тому що метою подібних угод є хеджування Якщо ж продаж валюти не
здійснювався то у випадку ослаблення курсу були би прямі збитки.

.

ВИСНОВОК

Розвиток ринкових економічних відносин, значне розширення
зовнішньоекономічних зв‘язків висувають нові вимоги до побудови
валютно-фінансових операцій в Україні. Зміни, що відбулися в
економічному та соціальному житті України, вимагають серйозного вивчення
та застосування багатьох фундаментальних положень, що діють у країнах з
розвинутою економікою. Це передбачає подальше дослідження проблем
приведення у відповіднісь до міжнародних правил із максимальним
використанням вітчизняного досвіду, збереженням тих методів, які не
тільки не суперечать світовій практиці, але й збагачують її. Досвід
країн світу слід узагальнювати розумно з користю для нашої держави,
враховувати наше законодавство та національні традиції.

Однак, часи змінились і сьогодні Україна повинна враховувати міжнародні
правила гри, тому що кожній країні притаманні своя історія політична
система, менталітет. Під час роботи, над курсовим проектом наводиться
перелік цілей, які повинні бути досягнуті для розширення світогляду для
практичного застосування міжнародних стандартів валютно-фінансових
операцій у сфері ЗЕД.

Це допомогло зрозуміти напрямки процесу реформування фінансових
операцій, розробити зовнішньоекономічну угоду на світових ринків.

Бо саме валютна політика спрямована на забезпечення стабільності курсу
гривні, сприяння через курс валюти для залучення іноземних інвестицій в
економіку, регулювання зовнішньоекономічних стосунків з іншими країнами,
забезпечення збалансування зовнішніх платежів і накопичення
централізованих валютних резервів. Становлення системи повноцінних
ринкових відносин в Україні суттєво змінює роль держави у регулюванні
економічних процесів, цілі якого полягають у забезпеченні стабільності
купівельної спроможності грошової одиниці та рівноваги у зовнішній
торгівлі. Успішність досягнення таких цілей значною мірою залежить від
гнучкої ефективності роботи фінансової системи країни, ключова ланка
якої — центральний банк. Він є головним органом державного регулювання
макроекономічних процесів за допомогою грошово-кредитних методів.

За сучасних умов діяльність центрального банку має вирішальний вплив на
стабільність національної валюти, надійність банківських установ,
дієвість платіжно-розрахункового механізму, активізацію ринкової
кон’юнктури, вирівнювання платіжного балансу, що загалом визначає
ефективність функціонування всієї економіки країни. Зазначені обставини
обумовлюють актуальність вивчення питань, пов’язаних із визначенням
статусу центрального банку в економіці та сфер його функціонування,
оскільки місце центрального банку в ринковій економіці багато в чому
визначає хід та напрямок економічного розвитку країни.

В умовах реформування економіки, що здійснюється в Україні на сучасному
етапі, вивчення проблем, пов’язаних із розвитком інституту Національного
банку і його грошово-кредитної політики, набуває особливого значення.
Перш за все це пов’язано з тим. що в економічній системі колишнього
Радянського Союзу практично не існувало поняття «валютно-фінансова»
політика центрального банку». Монетарна політика швидше доповнювала
бюджетну і її самостійне значення практично не враховувалось, що було
наслідком загального планово-розподільчого характеру економіки.

Всеохоплююча фінансово-економічна криза, в якій Україна знаходилася
останні роки, визначає актуальність і важливість вивчення діяльності
Національного банку України як центрального банку нашої держави,
проведення ним грошово-кредитного регулювання економіки з чітким
визначенням як стратегічних, так і поточних завдань.

Тому в даній роботі проводився аналіз нормативних актів, які регулюють
валютно-фінансові відносини в ЗЕД, аналіз зміни валютного курсу до
французького франку і т.д.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” під 16.04.91
.959-ХІІ.

Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні,
затверджено постановою Кабінету міністрів України від 03.04.93 р. № 250
із змінами // Галицькі контракти. — 1997

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському
обліку. Затверджено наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88.
Зареєстровано в Мінюсті України 05.06.95 р. за № 168/704 // Галицькі
контракти. — 1997.

Положення з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті.
Затверджено наказом Мінфіну України від 14.02.96 р. № 29. Зареєстровано
Мінюстом України 20.02.96 р. № 82/1107 // Бухгалтерський облік і аудит.
— 1996. — № 3.

Положення про порядок надання висновків щодо визначення операцій як
таких, що належать до операцій з давальницькою сировиною. Наказ
МЗЕЗторгу України під 12.02.96 р. № 79 Зареєстровано у Міністерстві
юстиції України 26 лютого 1996 р. за № 94/1119 // Галицькі контракти. —
1996. — № 23

Положение о порядке лицензирования импорта товаров в 1997 году.
Утверджено приказом МВЗСторга Украины от 19.03.97 г. № 145.
Зарегистрировано в Минюсте Украины 14.04.97г.№ 128/1 // Бизнес. — 1997.

Інструкція про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за
експортно-імпортними операціями на умовах відстрочки платежів чи
поставок (Національний банк України від 16 червня 1994 року № 139, зі
змінами затвердженими наказом НБУ від 22 лютого 1995 р. № 20) //
Галицькі контракти. — 1996. — № 1. — :.41—49.

ІІавлюк І. М. Рекомендації з організації і ведення бухгалтерської о
обліку. бартерних, експортно-імпортних і валютних операцій па
підприємствах і й організаціях України. — Коломия, 1996.

Фоменко Е. Л. Особенности осушествления внешнеэкономической
деятельности, ведения бухгалтерского учёта й налогообложение валютних
операций в Украине. — Одесса: Альянс, 1994.

Голов С. Облік зовнішньоекономічних операцій з давальницькою сировиною
// Бухгалтерський облік і аудит. — 1994.

Полов С. Облік і звітність в іноземних валютах // Бухгалтерський облік і
аудит. — 1995. — № 12.

Гостева Г. Как зарегистрироваться на украинской таможне // Весник
Аудитора Украины (Приложение к Бизнес-Ипформ). — 1995. июня. — № 11

Кириленко С. Бухгалтерський облік і аудит операцій по валютному рахунку
підприємства // Бухгалтерський облік і аудит. — 1996. — № II.

Костюченко В. Організація бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної
діяльності підприємства// Бухгалтерський облік і аудит. 1996. — № 2. №
3.

Кузьмінський І.О. Організація внутрішнього оперативного обліку та
контролю за здійсненням зовнішньоторговельної діяльності (експорт) //
Бухгалтерський облік і аудит. — 1996. — № 2.

Кузьмінський І.О. Організація внутрішнього оперативною обліку і контролю
за здійсненням зовнішньоторговельної діяльності (імпорт) //
Бухгалтерський облік і аудит. — 1996. — № 3.

Пушкарук В. Внешнеэкономическая деятельность предпринимателя Боюл. //
Все о бухгалтсрском учете. — 1997.—№21 (152).

Рибченко О., Яценко 1. Операції з давальницькою сировиною у
зовнішньоекономічних відносинах: законодавство, основні положення //
Бухгалтерський облік і аудит. — 1996. — № 11.

Сакал А. Оформление товаров на експорт // Вестник Аудитора Украины
(Приложение к Бизнес-Ипформ). — 1995. — № 8 (35). — 16—30 апреля.

Скарбничий І. Законодавчо-нормативні акти та зміни до них щодо
зовнішньоекономічної діяльності, прийняті в Україні в 1995 р. //
Бухгалтерський облік і аудит. — 1996. — № 2. .

Стебіпіцький А. Питання валютного регулювання і зовнішньоекономічної
діяльності підприємств // Бухгалтерський облік і аудит. — 1995. — №

Ткаченко II., Лагода Т. Облік експортно-імпортних операцій // —- 1995.

Турецкий Д. М., Додукаїю О. В. Операции с иностранной валютой на
территории Украины й особенности их учета // Все о бухгалтсрском учеnет.
— 1996. —

Юров С. Бухгалгсрский учет валютних операций // Все о бухгалтсреком
учете. — 1997

Синьксвич Г. Для відстрочення сплати мита тепер потрібна гарантія банку
// Галицькі контракти. — 1995. —№45.

Михайлович А. Експортер та імпортер не мають права бути початківцями,
але кожна справа мас своє джерело // Галицькі контракти. — 1996

Тєтієвський 3. Ваші відносини з іноземними партнерами — під пильним оком
Національного банку //Галицькі контракти. — 1996.

Похожие записи