Контрольна робота

з дисципліни: зовнішньо-економічна діяльність

на тему: “Товарно-географічна

структура зовнішньої торгівлі”.

Товарна структура зовнішньої торгівлі України.

В експорті України у 1996 році на товари в матеріальній формі припадає
76% (14,1 млрд. дол.), а на товари в нематеріальній формі – послуги 24%
(4,5 млрд. дол.) у 1998 р. відповідно 78,3% та 21,7% (13,7 та 3,8 млрд.
дол).

Найбільш вагомий обмінний ресурс – це продукція чорної металургії –
30-35% експорту держави. Україна експортує усі види металургійної
продукції – від сировини і напівфабрикатів до кінцевих виробів.

Друге місце в експорті Україні посідає продукція хімічної та пов’язаних
з нею галузей промисловості, в т.ч. з виробництвом пластмас і каучуку –
13,5 – 14,1%.

В експорті України важливе значення мають вироби харчової промисловості
– 18,2% у 1996 р. та 8,3% у 1998 р. Україна експортує цукор, алкогольні
напої, м’ясо, молочні продукти, тютюн, кондвироби, рослинну олію, сіль,
продукти переробки плодів і овочів. Значно зросли експортні поставки
насіння і плодів, зернових культур, продуктів борошномельного
виробництва. У той самий час на світовому ринку окремі види
сільськогосподарської сировини – і накінець, вовна, соняшник тощо
ціняться досить високо (500-900 дол. за тону), тому Україна є
потенційним експортером цієї продукції.

В експорті України зменшилась частка машин устаткування та механізмів
(порівняно з 1992 р. – у 2 рази), із 1996 р. до 1998 р. вона знизилася
від 13,8% до 12,7%. Серед засобів транспорту в експорті переважають
локомотиви та вагони, а серед машин – котли, ядерні реактори, електричні
машини і устаткування.

Україна має потужну мінерально-сировинну і паливну базу, тому в її
експорті важливе місце належить паливу і мінеральним продуктам – 8,7%.
Експортуються сіль, сірка, штукатурні матеріали, цемент, мінеральне
паливо, перш за все нафта, яка значною мірою реєкпортується, та продукти
її переробки.

Україна багата на уран, але не має підприємств з виготовлення кінцевого
ядерного пального для АЕС. Дуже обмеженим є сучасний експортний
потенціал України у виробництві непродовольчих товарів, частка яких в
експорті складає всього 4% — це текстиль, взуття, трикотажне полотно,
частка, яких в експорті складає всього – 4% — це текстиль, взуття,
трикотажне полотно, ????? , головні убори, одяг, шкіра та хутряна
сировина. В експорті України переважає сировина та матеріали і мало
експортується промислових товарів і технологій. Україна має значні
рекреаційно-туристичні ресурси, які при підготовці відповідної
інфраструктури обслуговування можуть забезпечити розвиток в країні
міжнародного туризму, значно збільшити експорт туристичних послуг.

Близько 20% експорту України припадає на товарні групи з несприятливою
кон’юнктурою товарних ринків.

Здійсненню об’єктивної експортної політики перешкоджає низка факторів,
серед яких:

низька конкурентоспроможність більшості готових виробів;

повільний перехід на випуск нових товарів;

відставання якості промислової продукції від світових аналогів;

невідповідність продукції світовим стандартам;

висока собівартість багатьох товарів.

(частина вище світової війни)

В імпорті України переважають товари, частина яких складає 92,8% (19,4
млрд. дол.), а послуги посідають незначне місце – всього 7,2% (1,4 млрд.
дол.) у 1996 році та 92,1% (16,3 млрд. дол.) товари і 7,9% (1,4 млрд.
дол.) послуги у 1998 р.

У структурі імпорту товарів і 48,6% у 1996 р. та 38,8% у 1998 р.
припадає на паливо і мінеральні продукти.

Паливо (нафта і газ) надходять головним чином з Росії, крім того, газ
постачається з Туркменистану та з Узбекистану.

Машини, устаткування і механізми в імпорті України посідають друге місце
і складають відповідно у 1996 р. та 1998 р. – 17,2% і 21,5%, продукція
хімічної промисловості, пластмаси і каучук – 8,5% у 1996 р. та 11,4% в
1998 р.

В загальних обсягах імпорту більше 80% складає продукція, що
спрямовується на задоволення потреб вітчизняного виробництва та
збереження його функціонування. В імпорті послуг так само, як і в їх
експорті, провідне значення мають транспортні послуги (31%).

Регіональні пріоритети торгівлі України

У зовнішньоекономічному обороті України 14 країн СНД і Балтії займали –
62,6% у 1996 р. та 45,5% у 1998 р. Основним торговельним партнером
України залишається Російська Федерація, на неї припадало – відповідно
46,3% у 1996 році та 38,5% у 1998 році загальних обсягів торгівлі.
Загальний товарообіг з Росією перевищує відповідно 17 млрд. дол. та 12,5
млрд. дол. У торгівлі з Росією товарами та послугами склалося від’ємне
сальдо, у 1998 р. воно склало 2,2 млрд. дол.

У структурі товарного експорту у 1998 році на Російську Федерацію
припадає 23,0%, Білорусь – 4,3%, Молдову – 1,4%.

У структурі загального імпорту України з Російською Федерацією у 1996 р.
до 70% припадало на енергоносії (газ, нафту, нафтопродукти).

Серед регіонів світу, з країнами яких Україна здійснює зовнішню
торгівлю, перше місце посідає Європа: 29,8% експорту за 1998 р. З 40
країн Європи, які торгують перше місце у товарному експорті 1998 р.
належать Німеччині, за нею ідуть Італія, Польща, Угорщина. З інших
європейських країн виділяються Словаччина, Чехія, Румунія.

На європейському континенті переважає торгівля з країнами Європейського
Союзу, на частину якого припало 21,8% зовнішньоторгового обороту України
у 1998 р. Сальдо взаємної торгівлі з країнами ЄС у 1998 році від’ємне
(182,6 млн. дол.). Такий стан торгівлі і, перш за все, випереджаючий
темп зростання імпорту, обумовлений:

реальним наповненням товарами кредитних ліній, що надавались Україні з
боку Німеччини, Італії, Франції та ЄС в цілому;

збереженням низки торговельних обмежень для товарів з України;

низькою ефективністю використання українськими підприємствами
торговельних преференцій ЄС.

Динамічним є розвиток торгівлі з країнами CEFTA. Зберігається позитивне
сальдо у 1998 р. і становить 173 млн.дол.

Країни Азії посідають друге місце в зовнішній торгівлі України (18,4 –
20,0%) сальдо торговельного балансу з ними додатне. Серед 41 азіатської
країни, що ведуть торгівлю з Україною, перше місце посідає Китай – його
частка в експорті України – 5,3-5,8%, але в імпорті всього 0,5%. Більш
ніж по 2% в експорті України належить Туреччині і Таїланду, а серед
інших країн Азії в торгівлі з Україною виділяються Сірія, Ливан, Іран,
Японія, Індія, Південна Корея. В торгівлі України товарами з 37
країнами Америки виділяють США, а також Бразилія, Канада, Аргентина,
Чилі, Венесуела, Перу.

Основними напрямками стратегічної політики України, щодо інтеграції до
світового ринку і удосконалення зовнішньоторговельної діяльності є

Поєднання структурної перебудови економіки з орієнтацією на активний
експорт;

Збільшення експортного потенціалу країни із значною питомою вагою у його
структурі виробів машинобудування та послуг;

Скорочення імпорту товарів непершорядного значення;

Диверсифікація ринків енергоносіїв та інших стратегічно важливих
сировинних та матеріальних ресурсів;

Посилення державного регулювання зовнішньоторговельного балансу з метою
зменшення від’ємного сальдо.

У регіональному аспекті одним із пріоритетних напрямків у
зовнішньоторговельній діяльності України є співробітництво з країнами
СНД, що обумовлено історичними зв’язками, подібністю економічних
проблем.

У напрямі розвитку зовнішньої торгівлі з окремими регіонами світу велике
значення мають зв’язки з Європейським Союзом в цілому та особливо з
такими країнами як Німеччина, Італія, Велика Британія.

Для України важливе значення мають торговельні зв’язки з країнами
Чорноморського економічного співробітництва, перш за все з Туреччиною,
Грецією, Болгарією та Румунією.

Найперспективнішим партнером України на Далекому Сході є Японія, яка
включила Україну до Генеральної системи преференцій.

Обмін товарів та послуг між різними країнами у зовнішній торгівлі
здійснюється на основі міжнародного поділу праці, тобто спеціалізації
окремих країн на виробництві певних видів продукції, що обходиться їм
дешевше, ніж в інших країнах, та продажу цієї продукції на зовнішньому
ринку. Однак жодна країна в світі не дозволить провозити через свої
кордони нерегульовані потоки товарів.

Питання про обкладання товарів митом чи звільнення від нього, про ставки
митних зборів, регулюється митним законодавством кожної країни.

Держава регулює зовнішньоекономічну діяльність і тим, що підписує різні
торговельні угоди, які визначають принцип торговельних взаємовідносин з
іноземними державами. Основними типами таких взаємовідносин у наш час є
протекціонізм та лібералізація (вільна торгівля).

Протекціонізм має на меті забезпечити сприятливі умови для реалізації на
внутрішньому ринку товарів національного виробництва, захистити
внутрішній ринок від іноземної конкуренції, зменшити безробіття.

Особливого захисту від іноземної конкуренції потребують молоді галузі,
які не зможуть витримати початковий період розвитку, якщо їх не
захистити від стихії конкуренції.

За економічними потенціалами Україна входить до першої п’ятірки країн
Європи, а за ефективністю його використання залишає першу сотню країн
світу. Неабиякою мірою це пояснюється низькою конкурентоспроможністю
експортного виробництва, обумовленою важливими періодом депресії в
економіці, пов’язаної з структурними перетвореннями.

Жодна країна сьогодні не крокує до повної самостійності, але більшість з
них намагається так сформувати структуру своєї зовнішньої торгівлі, щоб
якнайменше залежати від іноземного контролю над попитом та пропозицією.

Взаємозалежність передбачає залежність однієї країни від іншої, тобто
розвиток торгових зв’язків на основі взаємних потреб. Франція і
Німеччина, наприклад, майже однаковою мірою залежать одна від одної як
торгові партнери і, таким чином, маловірогідним є те, що одна з них
скоротила поставки товарів, послуг, бо інша негайно відреагує.

У стані залежності найчастіше перебувають країни, що розвиваються. Як
правило, ці країни значно більше залежать від повної промислово
розвиненої країни, ніж остання залежить від них.

Країни, що розвиваються, також більше залежать від одного торговельного
партнера.

Головними напрямками зовнішньої торговельної політики країн, що
розвиваються, є подолання надто вищої залежності від інших країн,
диверсифікація свого експорту шляхом розвитку нетрадиційної
конкурентноздатної продукції випуск трудомісткої продукції, що потребує
великих затрат низько кваліфікованої праці тощо.

Література:

Василенко Ю. “Роль зовнішньої торгівлі у платіжному балансі Україна”.
Вісник НБУ. – 1999, №9.

Шкарбан Є. Потрібні нові орієнтири // Діловий вісник – 1999, №3.

Воронова Є.М., Мазаріні А.Л. “Експортний потенціал та розвиток
зовнішньої торгівлі України // Конспект лекцій – К., 1994р.

Похожие записи