Світова організація торгівлі
Основною в системі організацій з регулювання та сприяння розвитку
міжнародної торгівлі є Світова організація торгівлі (система ГАТТ-СОТ),
яка має тривалу історію. Перед початком Першої світової війни міжнародна
торгівля досягла вже значних обсягів. Розвиток торговельних зв’язків
полегшувався у той період стабільністю валют і свободою руху капіталів і
робочої сили тому нагальної необхідності в створенні міжнародної
організації з торгівлі не було. Світова війна зруйнувала все це і
призвела до появи режимів майже економічної автаркії. Заходи жорсткої
регламентації міжнародної торгівлі, введені в ході війни, продовжували
зберігатися і після її закінчення. Відродження свободи торгівлі за цих
умов стало тим ідеалом, до якого прагнули країни. І справді, з 1919 по
1939 рр., було багато спроб створити механізм регулювання і розвитку
міжнародної торгівлі.
Вже в 1920 р. в Брюсселі під егідою Ліги Націй відбулась фінансова
конференція представників 30 країн. Прийняті цією конференцією резолюції
стосувалися насамперед фінансових проблем. Відносно міжнародної торгівлі
конференція висловила побажання, щоб кожна країна поступово переходила
до принципів вільної торгівлі.
Друга міжнародна конференція з економічних питань проходила в Генуї в
1922 р. Вона набула великого історичного значення, оскільки в ній брала
участь радянська Росія. Конференція прийняла ряд резолюцій щодо розвитку
міжнародної торгівлі, а також з охорони торгівлі.
У 1927 р. в Женеві відбулася Третя велика економічна конференція, на
якій 50 країн представляли 200 делегатів і 150 експертів. Результатами
цієї конференції було підписання через декілька місяців на дипломатичній
конференції Конвенції, в якій країни брали на себе зобов’язання в
шестимісячний термін зняти всі заборони і обмеження на імпорт та експорт
і не замінювати їх жодними подібними заходами. Але ця Конвенція не була
ратифікована більшістю країн.
Позитивні результати згаданих міжнародних конференцій виявилися
незначними, але саме в цей період було закладено основу сучасного
правового базису міжнародної торгівлі. Здійснювані між двома світовими
війнами спроби лібералізації торгівлі не мали великого значення, але
після Другої світової війни всі питання, які обговорювалися раніше,
знову опинилися в центрі уваги.
На конференції в Бреттон-Вудсі (липень 1944 р.) були створені дві
організації — Міжнародний валютний фонд і Міжнародний банк реконструкції
і розвитку, а заключний акт форуму вмістив рекомендації державам щодо
створення світової торговельної організації з метою регулювання
міжнародних торговельно-економічних відносин. Відомі дві спроби
заснування такої організації: розробка Гаванського статуту (Конференція
в Гавані) і створення ҐАТТ (конференції в Лондоні і Женеві).
Конференція в Гавані проходила з 21 листопада 1947 р. по 24 березня
1948р., і на ній були присутні представники 56 країн. Гаванський статут
не підписали три країни — Аргентина, Польща. Турція. Крім того, в роботі
конференції не брали участь СРСР, Німеччина, Японія, Іспанія. Розроблена
в Гавані Міжнародна угода містила 106 статей і мала дві основні теми:
принципи організації та регулювання міжнародної торгівлі; створення
міжнародної організації з регулювання світової торгівлі.
Проект статуту Міжнародної організації торгівлі своїм змістом виходив за
межі проблем світової торгівлі, включаючи правила найму на роботу, угоди
з окремих видів товарів, обмежувальної торговельної практики,
міжнародних інвестицій та торгівлі послугами. Хоча у березні 1948 р. в
Гавані на Конференції ООН з проблем торгівлі та зайнятості статут
Міжнародної організації торгівлі був затверджений, у подальшому його
ратифікація деякими національними законодавчими органами виявилася
неможливою: статут ратифікували лише дві країни, а самі США відмовились
від свого проекту. Ця спроба виявилася невдалою — організація фактично
припинила існування, так і не розпочавши своєї діяльності.
За пропозицією США в жовтні 1946 р. в Лондоні Економічною і Соціальною
Радою ООН була скликана конференція для вивчення американського проекту
статуту Міжнародної торговельної організації. В Лондоні був розроблений
проект організації, який потім обговорювався на конференції у Женеві
(серпень 1947р.). В роботі цих форумів брали участь лише 18 держав.
Женевська конференція розглядала дві проблеми: по-перше, статут
міжнародної організації, який пізніше в листопаді 1947р. знову
обговорювався на Гаванській конференції, по-друге, питання митних
тарифів і Домовленості щодо їх скорочення. Остання проблема була
включена в порядок денний нової конференції, яка почала роботу також У
Женеві 20 жовтня 1947р. Саме на цій конференції представниками 23 держав
була розроблена угода — Генеральна угода про тарифи і торгівлю (General
Agreement on tariff and trade).
Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ) була укладена урядами
Австралійської Федерації, Королівства Бельгії, Сполучених Штатів
Бразилії, Бірми, Канади, Цейлону, Республіки Чилі, Китайської
Республіки, Республіки Куби, Чехословацької
Республіки, Французької Республіки, Індії, Лівану, Великого Герцогства
Люксембург, Королівства Нідерландів, Нової Зеландії Королівства
Норвегії, Пакистану, Південної Родезії, Сирії, Південно-Африканського
Союзу, Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії та
Сполучених Штатів Америки.
Пакет торговельних правил, розроблених на конференції в Женеві, став
відомим під назвою Генеральна угода про тарифи і торгівлю. Вона набула
чинності з 1 січня 1948 р. Згадані 23 країни стали членами-засновниками
ГАТТ (офіційно сторонами-учасницями), яка організаційно почала діяти як
постійна конференція держав-членів. З 1948 до 1994 рр. ГАТТ
запроваджувала правила і відігравала провідну роль у світовій торгівлі,
визначаючи принципи та правові норми, якими мають керуватися під час
торговельних стосунків держави-учасниці.
Генеральна угода 1947 р. складалась з трьох частин. Перша (2 статті) —
загальні положення. Друга частина (21 стаття) — правила торговельної
політики, яких контрактуючі сторони зобов’язались додержуватися в
торговельних взаємовідносинах. Третя частина (13 статей) має процедурний
характер. З 1966р. ГАТТ офіційно має четверту частину — «Торгівля і
розвиток» яка містить питання торгівлі з країнами, що розвиваються.
Повніше уявлення щодо характеру Угоди дає повний перелік і
характеристика змісту його статей.
З початку дії Генеральної угоди про тарифи і торгівлю було проведено
вісім раундів міжнародних багатосторонніх торговельних переговорів
(табл. 4.5). Більшість із них стосувались в основному зниження тарифів,
але на останніх раундах почався процес перегляду, реінтерпретації або
розширення статей самої Угоди.
Восьмий (Уругвайський) раунд торговельних переговорів виявився
найконструктивнішим і багатостороннішим з усіх, які мали місце. Він
стартував у 1986 р., а фінішував 15 грудня 1993 р. Уругвайський раунд
завершився не тільки зниженням торговельних тарифів і новим етапом
загальної лібералізації взаємного виходу країн-учасниць на ринки, але й
включенням до системи ГАТТ нових секторів: торгівлі послугами,
текстилем, сільгосппродукцією і товарами інтелектуальної власності,
державних закупівель. Запроваджені важливі зміни до порядку здійснення
торговельних субсидій, компенсаційних, захисних і антидемпінгових
заходів, процедур застосування стандартів і сертифікації товарів,
урегулювання торговельних суперечок, механізмів формування загальної
торговельної політики. І нарешті найважливішим стало рішення про
створення Світової організації торгівлі (СОТ).
Підсумки Уругвайського раунду підбили делегації 147 держав і понад
30міжнародних організацій (у т. ч. ООН, МВФ тощо) під час світової
конференції в Марракеші (Марокко), в ході якої 15 квітня 1994р. була
підписана угода про заснування Світової організації торгівлі.
|“thв галузі торговельних, тарифних, митних, інвестиційних та інших сфер
міжнародних економічних відносин, до якого держави-члени ГАТТ прагнули
протягом останніх 50 років. Фактично наново створено організаційний
(інституційний) механізм реалізації комплексу угод системи ГАТТ. Тобто,
з моменту створення СОТ та підписання комплексу угод і домовленостей у
рамках Уругвайського раунду система ГАТТ/СОТ виступає у вигляді
торговельно-економічної ООН, де угоди — це правова основа, а СОТ —
інституційний механізм забезпечення дії цієї системи.
Сторонами, що підписали угоду про заснування Світової організації
торгівлі, визначено, що головною умовою набуття членства у СОТ є
відповідність національного законодавства базовим стандартам і нормам,
що містяться в угодах системи ГАТТ/СОТ, метою яких є забезпечення
кожному її члену безпечного і передбачуваного міжнародного торговельного
середовища та продовження лібералізації торгівлі, сприяння економічному
зростанню і розвитку. При цьому правова система ГАТТ/СОТ є балансом між
правами, вигодами членства та зобов’язаннями, а СОТ виконує роль
міжнародного форуму для торгових переговорів, врегулювання торговельних
суперечок торговельного «суду»), постійно діючого інституту моніторингу
національної торговельної політики країн-членів.
Марракеська Угода про заснування Світової організації торгівлі
складається з 16 статей та 4 додатків. Статті обмежуються тільки
фундаментальними організаційними питаннями щодо СОТ, а всі самостійні
правила СОТ містяться у додатках.
Вищим органом СОТ є Конференція міністрів, яка скликається щонайменше
раз на два роки. В інші періоди керування здійснюється Генеральною
Радою. Обидва органи складаються з представників усіх країн-членів. Крім
цього, у структурі є: Ради, Комітети (створюються Конференцією
міністрів), органи з урегулювання суперечок та огляду торговельної
політики, Секретаріат. Зазначена структура створена з метою виконання
СОТ своїх функцій, серед яких пріоритетним є імплементування
домовленостей, що за сутністю являють собою самостійні правила СОТ і
перебувають у Додатках до Марракеської Угоди про створення Світової
організації торгівлі.
Угоди СОТ, охоплюючи широке коло різноманітних видів діяльності,
становлять юридичне підґрунтя для міжнародних торговельних операцій. Це
— своєрідні контракти, згідно з якими уряди різних країн зобов’язуються
проводити свою торговельну політику на взаємоузгодженій основі. Хоча ці
документи обговорюються й підписуються на урядовому рівні, проте головна
їх мета полягає в наданні допомоги постачальникам товарів і послуг,
експортерам та імпортерам у здійсненні цивілізованої торгівлі. Вони
поширюються на аграрну продукцію, текстиль і готовий одяг, банківську
справу, телекомунікації, державні закупівлі, промислові стандарти,
санітарні норми на харчові продукти, інтелектуальну власність і багато
чого іншого. В основі цих документів лежать кілька базових засад,
відповідно до яких торговельна система має бути:
* позбавленою будь-якої дискримінації — країна не повинна упереджено
ставитися до тих чи інших торгових партнерів (їм усім однаково надається
статус найбільшого сприяння); так само не повинна проводитися політика
дискримінації між національними та іноземними товарами і послугами, яким
надається національний режим;
* передбачуваною — іноземні компанії, інвестори та уряди повинні мати
впевненість, що торгові бар’єри (в т. ч. тарифи, нетарифні заходи тощо)
не зводитимуться самовільно без узгодження з торговельними партнерами;
дедалі більше тарифних ставок і зобов’язань щодо відкриття ринків
закріплюються угодами СОТ; торгові бар’єри мають знижуватись у ході
переговорів;
* відкритою для чесної конкуренції — шляхом знеохочення таких «нечесних»
прийомів, як, скажімо, експортні субсидії та продаж товарів за
демпінговими цінами з метою завоювання ринків збуту;
* сприятливою для слаборозвинутих країн — надаючи їм більше часу на
пристосування до нових умов, можливості для перетворень і спеціальні
пільги.
На відміну від більшості міжнародних організацій, до системи ГАТТ-СОТ
приєднуються, а не вступають. Це зумовлено тим, що кожна країна бере на
себе обов’язки виконувати угоди, а організація, зі свого боку, перевіряє
здатність такого виконання.
Угода СОТ не входить до початкової структури ГАТТ (1947р.), тому країни
можуть стати (або залишитися) контрастуючими сторонами ГАТТ, не
приєднуючись до СОТ. З іншого боку, країни не можуть стати членами СОТ,
доки вони не досягнуть успішних домовленостей щодо приєднання до ГАТТ.
Перед приєднанням до СОТ учасники, які не мають статусу контрактуючої
сторони ГАТТ, повинні насамперед досягнути домовленостей Щодо приєднання
до Угоди. Країни можуть також запросити підготовчий комітет СОТ поєднати
процес їх приєднання до ГАТТ з процесом приєднання до СОТ.
Швидкість приєднання країни до ГАТТ (до системи ГАТТ-СОТ) залежить від
рівня відповідності національного законодавства стандартам ГАТТ-СОТ і
складається з таких етапів: подання прохання щодо приєднання, розгляд
прохання, проведення консультацій з країнами — членами ГАТТ, проведення
серії засідань Робочої комісії ГАТТ, подання Меморандуму про
зовнішньоторговельний режим країни, проведення багатосторонніх
переговорів, розробка Протоколу про приєднання, прийняття країни ГАТТ
(ГАТТ-СОТ).
Процес приєднання України до системи ГАТТ-СОТ розпочав, ся 17 грудня
1993 р., коли до Секретаріату ГАТТ було подан0 офіційну заяву Уряду
України про намір приєднатися до ГАТТ Наступним кроком відповідно до
процедури приєднання стало подання 28 червня 1994 р. Меморандуму про
зовнішньоторговельний режим України на розгляд Робочої комісії з питань
розгляду заявки України щодо приєднання до ГАТТ. Відтоді відбулося вже
кілька засідань Робочої комісії. У 1997 р. розпочався процес
двосторонніх переговорів з країнами-членами СОТ.
На початок 2000 р. членами СОТ були 134 держави, а 32 мали статус
країн-спостерігачів, серед них: Україна, Азербайджан, Албанія, Алжир,
Андорра, Білорусь, Вануату, Ватикан, В’єтнам, Вірменія, Грузія, Естонія,
Ефіопія, Йорданія, Казахстан, Камбоджа, Китай, Лаос, Латвія, Македонія,
Молдова, Непал, Оман, Острови Зеленого Мису, Російська Федерація,
Саудівська Аравія, Сейшельські Острови, Судан, Тайвань, Тонга,
Узбекистан, Хорватія. Вирізняється серед усіх країн світу Китай, що є
державою з найбільшим обсягом торгівлі, яка не входить до жодної
міжнародної торговельної організації, її торговельний обіг у 1998р.
перевищив 300 млрд. дол., тому деякі експерти вважають, що доки СОТ не
прийме в свої лави Китай, назва цієї організації буде просто
невиправданою. Переговори ж щодо приєднання Китаю до СОТ ведуться вже 14
років.
Сьогодні стає все більш зрозуміло, що неможливо ефективно діяти в
системі міжнародної торгівлі, не будучи при цьому членом СОТ. Як
зазначається в передмові до українського видання «Результати
Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів», членство
в СОТ відкриває широкі можливості щодо:
* зменшення тарифних і нетарифних обмежень для українських товарів
практично на всіх світових ринках;
« не лише кількісного збільшення обсягів експорту, а й зміни його
структури. Україна, як відомо, високотехнологічна країна, багато
підприємств якої виробляють наукомістку продукцію, але ця продукція
через аутсайдерський статус України щодо системи ГАТТ-СОТ та низку інших
причин не знаходить ринків збуту. Різні політико-правові, тарифні й
нетарифні обмеження не випускають її за кордон України;
* кількісного та якісного поліпшення української торгівлі, яке
відбудеться одночасно стосовно 134 країн-членів СОТ, на частку яких
припадає понад 90 % світової торгівлі;
* забезпечення справедливого вирішення торговельних суперечок. Навіть
невелика країна з незначним потенціалом у міжнародній торгівлі може
розраховувати на справедливе слухання та вирішення торговельних спорів з
великими торговельними партнерами;
* застосування антидемпінгових і компенсаційних заходів з метою захисту
внутрішнього ринку від субсидованого експорту та як ефективного
інструменту боротьби із заниженням цін на імпортовані товари;
* введення тимчасових обмежень імпорту у разі появи проблем з платіжним
балансом;
* підвищення імпортного мита та застосування кількісних обмежень з метою
уникнення серйозної шкоди вітчизняним виробникам, яка може бути
спричинена надмірним імпортом;
* системної трансформації українського економічного законодавства
відповідно до принципів, норм і стандартів системи ГАТТ/ СОТ,
апробованих протягом десятиліть у багатьох країнах світу;
* забезпечення передбачуваного розвитку торговельно-економічних відносин
з основними торговельно-економічними партнерами.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
