Реферат на тему:
Сучасні проблеми зовнішньоекономічної діяльності України
Сучасні проблеми зовнішньоекономічної діяльності України.
Розвиток економіки держави в цілому, як і окремих її галузей серед
іншого визначається відношенням обємів експорта і імпорта. Більшість
розвинутих капіталістичних країн мають додаткове сальдо торгового
балансу з значним превищенням експорта над імпортом. В Україні, в силу
обєктивних причин перехідного періоду, поки спостеріється зворотня
тенденція.
Зовнішньоекономічним зв’язкам України властиві вагомі негативні риси, що
виявляються у переважанні експорті сировинної групи товарів (майже 70%).
у домінантно-монопольній залежності від практично одного імпортера таких
енергоносіїв, як нафта й газ, у завезенні невиправдано великої кількості
товарів споживчого призначення, незважаючи на скрутний економічний стан
країни. Чималі суми капіталу осідають за рубежем у результаті бартерних
операцій, які ще становлять в експорті та імпорті близько 10%, а у
внутрішньому обороті – сягають 40%.Пасивне сальдо торгівлі товарами в
матеріальній формі (що становить близько 2,9 млрд. доларів, а з країнами
СНД – 4,3 млрд. доларів), перекіс у бік продукції сировинного характеру
та з низьким ступенем переробки а структурі виробництва та експорту (що
сягає близько 70%), зростаюча (під впливом конкурентних умов світового
ринку) деградація переробних галузей та висока імпортозалежність їх від
так званого критичного імпорту не залишають сумнівів у тому, що
загальний вектор дії зовнішньоекономічної складової не відповідає
потребам стабілізації та розвитку економіки нашої держави. Сьогодні
економіка України, в силу її важкого положення досить відкрита для
зовнішньої торгівлі. Доля в ВНП коливається в межах 8-10%, а у
развинутих країн – 70-80%. Така ситуація тяне небезпеку для вітчизняної
економіки, оскільки високий рівень її відкритості є наслідком
безсистемної торгівлі на фоні глубокого кризису. Любе небажане коливання
кон’юнктури світових товарних ринків може привести українських
виробників на рівень банкрутства.
Товарна структура основною складовою українського експорту, як i ранiше,
є чорнi метали. Питома вага цiєї продукцiї в загальному об’ємі товарного
експорту склала у поточному роцi 34,9%. Однак структура експорту чорних
металiв з України викликає побоювання. У нiй невиправдано велика частка
так званих напiвфабрикатiв — продукцiї нижнiх передiлiв (заготiвки,
сляби тощо). I хоча на цю продукцiю завжди iснує ширший попит, ніж на
продукцiю верхнiх передiлiв (виробництво напiвфабрикатiв — “брудне”
виробництво, тому країни з високим рiвнем вимог до екологiї не
розвивають його), збiльшення частки першого за рахунок другого веде до
програшу. За даними французької компанії “СОФРЕС Консей” (ця компанiя
разом iз Мiнпромполiтики i Українським iнститутом чорної металургiї в
рамках проекту “ПРУК 9503” розробляла стратегiю реформування вiтчизняної
чорної металургiї), експортер напiвфабрикатiв, що не має довгострокових
контрактiв, у пiдсумку втрачає в грошах. Крiм чорних металiв, за
кордоном постiйним попитом користується продукцiя хiмiчної промисловостi
(насамперед, продукти неорганiчної хiмiї i добрива), машини та
устаткування, мiнеральнi продукти (руди, шлаки i зола). Таким чином, за
винятком продукцiї машинобудування, в українському експортi переважає
сировинна продукцiя. Аналогiчна картина спостерігається і в iмпортi
товарiв в Україну, головним об’єктом якого є мiнеральнi продукти (42%
вiд загального об’єму iмпорту). У свою чергу, серед iмпортованих
мiнеральних продуктiв переважають мiнеральне паливо, нафта i продукти її
перегонки (39,5% вiд загального об’єму iмпорту). Лiдером iмпорту, як i
ранiше, залишається природний газ (22,3% вiд загального об’єму). За
енергоносiями слідує продукцiя машинобудування (15,7% вiд загального
об’єму). Бартер у зовнiшньоторговельному оборотi питома вага бартеру з
року в рiк неухильно скорочується. Якщо в 1994 роцi вiн складав 43%, у
1995 р. — 31%, у 1996 р. — 20%, то торiк — менше 10%. За пiдсумками 9
мiсяцiв ц.р. питома вага бартерних операцiй у загально у обсязi експорту
країни склала 7,9%, у загальному об’ємі iмпорту — 6,3%.
Підсумовуючи, можна виділити основні причини , що певною мірою стримують
зростання українського експорту :
помітне посилення міжнародної конкуренції і зростання державної
підтримки свого експорту у провідних зарубіжних країнах;
значно ускладнений вихід на світові ринки для українських підприємств
внаслідок протекціоністських заходів з боку ряду країн по захисту
власних ринків;
низька кокурентноспроможність значної частини української промислової
продукції;
недостатній розвиток систем сертифікації та контролю якості експортної
продукції при зростанні на світових ринках вимог не тільки до
науково-технічних параметрів , а і до споживчих та екологічних
характеристик, що примушує вітчизняних експортерів збувати свою
продукцію за зниженими, а то і демпінговими цінами;
відсутність досвіду та спеціальних знань щодо виходу на світові ринки
у більшості підприємств, низький рівень маркетингової діяльності,
нескординованість дій на державному рівні;
розрив традиційних виробничих та коопераційних зв’язків з
підприємствами країн СНД та з Східної Європи;
низький рівень співробітництва з країнами, що розвиваються;
критично недостатнє інвестування експортно орієнтованих проектів за
рахунок внутрішніх ресурсів та обмежені можливості використання з цією
метою іноземних інвестицій і кредитів внаслідок низького міжнародного
рейтингу надійності України.
Гальмами у зростанні обсягів відчизняного експорту є також такі чинники
: низька ефективність виробництва, висока енерго та металомісткість
продукції, високий ступінь старіння основних виробничих фондів,
відсталість технологічної бази більшості галузей народного господарства.
До цього слід додати велику залежність від імпорту енергоносіїв,
проміжної продукції , машин та устаткування, невиправданне ввезення
багатьох споживчих товарів, фактична відсутність фінансової,
організаційної та інформаційної структури державної підтримки експорту,
слабкий експортний та валютний контроль.
Обсяги експорту, імпорту та сальдо зовнішньоекономічної діяльності по
товарах і послугах у 1994-1998р. наведені . З приведеного аналізу
випливає такий основний висновок: для стабілізації і подальшого
зміцнення економіки України, досягнення майбутнього значного позитивного
сальдо зовнішньої торгівлі необхідні докорінна перебудова структури
зовнішньої торгівлі , удосконалення всієї системи зовнішньоекономічної
діяльності країни, як одного з вагомих важелів її успішного розвитку.
Список літератури
“Розміщення продуктивних сил” за редакцією В.В. Ковалевського та інших.
Київ “Знання” 1998р.
“Розміщення продуктивних сил України” за редакцією Є.П. Качан. Київ
“Вища школа” 1997р.
“Формування економічних відносин в умовах ринку” збірник наукових праць
під редакцією професора І.Д.Фаріона. Тернопіль 1998.
“Правові аспекти здійснення зовнішньоекономічної діяльності в Україні”.
Журнал “Право України” 1998р.
Основи світогосподарських зв’язків: [Учб. посіб. для екон. вузів и
фак./ В. Н. Гринева, В. В. Мамонова, В. В. Парамонов ]: Під ред. В. Н.
Гриневой, В. В. Парамонова. Х.: Основа, 1993.
Журнал “Провізор” серпень N20, 1998р.
HYPERLINK http://WWW.RADA.KIEV.UA WWW.RADA.KIEV.UA :офіційний сервер
Верховної Ради України.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
