РЕФЕРАТ

на тему:

Системи регулювання

міжнародної торгівлі

ПЛАН

1. Поняття міжнародної торгівлі та механізм її регулювання

2. Генеральна угода з тарифів і торгівлі

3. Бреттон-Вудська система та створення МВФ

4. Список використаної літератури

1. Поняття міжнародної торгівлі

та механізм її регулювання

Форми міжнародної торгівлі.

По критеріях об’єкту міжнародна торгівля поділяється на:

· торгівля сировиною;

· торгівля паливом;

· торгівля сільськогосподарською продукцією та продуктами харчування;

· торгівля послугами;

Форми міжнародної торгівлі міжнародної поділяються на:

· контрактну торгівлю;

· біржову торгівлю;

· міжнародні аукціони;

· міжнародні торги.

Контрактна торгівля:

Предметом контрактує певний вид договору, у якому дається коротке
описання товару, базується назва фірми, або організацій, які є
продавцями, або покупцями.

У контрактній застосовують наступні умови платежу:

· акредитивна форма;

· підрядний контракт;

· контракт на оренду;

· бартерний контракт.

Біржова торгівля:

Міжнародні біржі бувають:

Публічні, у яких беруть участь всі бажаючі юридичні і фізичні особи;

Приватні – акціонерні товариства, у яких здійснюють торгівельні операції
тільки їх члени.

Міжнародні товарні біржі – це такі торгівельні установи, у яких
здійснюється продаж товару крупними партіями. На сучасній біржі не
продають товар а укладають плани-контракти на поставку продукції у
перспективі, виходячи з прогнозованого попиту і пропозиції.

Міжнародні аукціони:

Аукціони поділяються на аукціони де продавці відкрито називають ціну на
свій товар та аукціони, де покупці дають умовний сигнал про намір купити
товар. На аукціонах товари продаються по лотах. А угоди здійснюються
шляхом торгів які поводяться в ході підвищення цін внаслідок суперництва
покупців, або в ході зниження цін, що проводиться аукціоністом.
Міжнародні торги(тендери).

Міжнародні торги – це організаційна система просування на ринок
переважно нових товарних форм. Торги – це, насамперед, метод укладання
договорів купівлі-продажу, або підряду, згідно з яким покупець(замовник)
оголошує конкурс для продавців(постачальників) на товар-об’єкт(із
заздалегідь визначеними характеристиками) і після порівняння отриманих
пропозицій підписує контракт з продавцем (постачальником) на найбільш
вигідних для покупця умовах. Нині міжнародні торги — це найбільш
поширений спосіб розміщення замовлень на поставки машин, устаткування,
виконання наукових, проектних та дослідницьких робіт, спорудження
промислових і культурних об’єктів, тобто того що входить в поняття “нові
товарні форми”.

Міжнародні торги бувають відкриті і закриті:

Відкриті – ті, на яких беруть участь всі фізичні і юридичні особи і є
об’яви в засобах масової інформації.

Закриті – ті, в яких беруть участь конкретні юридичні особи (найбільш
престижні фірми, які є продавцями, або покупцями певних товарів).

Регулювання міжнародної торгівлі.

Головними принципами регулювання міжнародної торгівлі є:

1. Протекціонізм – державна політика захисту вітчизняного
товаровиробника від іноземної конкуренції, шляхом збільшення обмежень у
торгівлі.

Види протекціонізму:

O селективний – передбачає захист від іноземної конкуренції не всього
національного виробництва, а лише окремих його галузей;

O колективний – це політика захисту товарного виробництва групами країн;

O прихований – це тимчасове підвищення митних зборів від 1 – 4 % від
вартості товару;

O монопольний – це державна політика одноособового здійснення
регулювання зовнішньоторговельних відносин. Він властивий для країн з
адмістративно-командною системою.

Фритредерство – це політика спрямована на відкриття внутрішнього ринку
для іноземних конкурентів, або товаровиробників шляхом кількісних
обмежень у торгівлі.

Рівень регулювання міжнародної торгівлі:

· на рівні підприємств та фірм;

· національний рівень;

· міжнародний рівень;

· міжнаціональний рівень;

Міжнародні торгівельні відносини регулюються за допомогою двох груп
інструментів:

До першої групи інструментів відносять:

· тарифне регулювання;

· нетарифне регулювання;

До другої групи інструментів відносять:

· заходи спрямовані на обмеження експортно-імпортних операцій з метою
захисту національного виробника;

· заходи по стимулюванню експорту.

2. Генеральна угода з тарифів і торгівлі

Об’єктивна потреба в міжнародному регулюванні торгівлі за допомогою
єдиних норм і правил почала відчуватися вже в 30-х роках, коли однобічні
протекціоністські дії національних урядів різко звузили можливості
світової торгівлі. Спокуса регулювати потік імпорту в країну за
допомогою такого могутнього засобу, як тарифи, завжди було настільки
сильним для всіх держав, що грозило взагалі паралізувати міжнародну
торгівлю. З приводу одного з розділів догоди про створення міжнародної
організації, присвяченого питанням тарифів, були проведені спеціальні
переговори в Женеві. Результатом їх стало підписання тимчасової догоди з
питань тарифів і торгівлі, що здобули найменування ГАТТ (Генеральна
угода про торгівлю і тарифи) чи GATT (General Agreement on Tariffs and
Trade), що згодом сталася серйозною силою по обмеженню тарифної
діяльності держав і урядів. У результаті переговорів у рамках ГАТТ
ставки тарифів сильно скоротилися і продовжують скорочуватися.

Незважаючи на складність і визначену суперечливість статей, що складають
основу ГАТТ, усі смороду базуються на ряді принципів.

Першим і головним є принцип взаємності торгових учинок, втілений у
режимі найбільше благосприятливій нації (РНБ). На практиці РНБ
характеризується наступним: шляхом двосторонніх консультацій і
переговорів країни домовляються про надання митних вчинок у торгівлі
товарами. Як тільки відповідну угоду по даному питанню укладено, вона
негайно поширюється на всі інші країни; тепер дії сторін будуються за
принципом недискримінації, відповідно до якого будь-яка країна, що бере
доля в ГАТТ, не може бути поставлена в гірші умови.

Ще один принцип ГАТТ — принцип взаємності торгових учинок перетворюється
в життя зі значними вадами.

Нарешті, важливим принципом ГАТТ є неприйнятність однобічних дій.
Рішення по захисту національного ринку повинні прийматися після
численних консультацій.

Основне значення в діяльності ГАТТ має задача ліквідації чи скорочення
митних тарифів. У 1945—1947 р. середня величина митних тарифів у
розвитих країнах складала 40—60 %, а по деяких товарах (наприклад,
хімічних) досягала 70—90 %. Постійна активна робота щодо зниження митних
бар’єрів дозволила скоротити їхню величину до 3—5 % у кінці 80-х років.

3. Бреттон-Вудська система та створення МВФ

”Велика депресія 30-х років” привела до краху системи золотого
стандарту. З метою розробки основ нової світової валютної системи в 1944
році в Бреттон-Вудсе була скликана міжнародна конференція союзних країн.
У результаті цієї конференції була досягнута домовленість про створення
регульованих зв’язаних валютних курсів, яку називають Бреттон-Вудською
системою. Нова система винна була зберегти переваги колишньої системи
золотого стандарту (фіксованих валютних курсів), відзначаючи при цьому
її недоліки. Далі на конференції був створений Міжнародний валютний фонд
(МВФ), покликаний зробити нову валютну систему реальної і дієздатний. Ця
світова валютна система, що базується на відносно фіксованих валютних
курсах і керована через МВФ, проіснувала з деякими модифікаціями аж до
1971 долі. МВФ же продовжує і зараз займати найважливіше місце в
міжнародних фінансах.

Що виявляла собою Бреттон-Вудськаь система регулювання зв’язаних
валютних курсів? Що викликало її розпад? Зберігаючи традиції золотого
стандарту, кожна країна-член МВФ була зобов’язана установити золотий (чи
доларовий) зміст своєї грошової одиниці, тім самим визначаючи валютний
паритет між своєю валютою і валютами всіх інших країн-учасниць. Далі,
кожна країна була зобов’язана зберігати курс своєї валюти незмінним.
Країни, що входили в Бреттон-Вудську систему, були зобов’язані вносити
внески в МВФ у залежності від розмірів їхнього національного доходу,
чисельності населення й обсягу торгівлі. У такий спосіб країна могла б
узяти короткострокову позику, необхідну для забезпечення стабільності
національної валюти.

Бреттон-Вудська система передбачала використання золота і долара як
міжнародних резервів. Долар був визнаний як світові гроші по двох
причинах. По-перше, США вийшли з другої світової війни з найбільш
сильною економікою. По-друге, США акумулювали величезну кількість золота
й у період з 1934 по 1971 роки проводили політику скупки і продаж золота
іноземним фінансовим органам за фіксованою ціною 35 доларів за унцію.
Таким чином, долар переводився в золото по пред’явленню; долар ставши
розглядатися як замінник золота і тому вважався ”таке ж гарним, як
золото”.

Країни світу одержували долар як резервну валюту в результаті дефіциту
платіжного балансу США. У міру того, як кількість доларів, що
знаходяться на руках в іноземців, стрімко росла, а золоті резерви США
скорочувалися, інші країни неминуче стали ставити запитання: невже долар
був дійсно ”так гарний, як золото?” Здатність США зберігати оборотність
долара в золото ставала вусі більш сумнівною. Для збереження за доларом
статусу резервного засобу необхідно було усунути дефіцит платіжного
балансу США, але ліквідація дефіциту означала б виснаження джерела
додаткових доларових резервів для системи. Ця проблема встала на весь
зріст на початку 70-х років. Зштовхнувши зі стійким і зростаючим
дефіцитом платіжного балансу США, президент Р. Никсон 15 серпня 1971
долі призупинив конвертованість долара в золото. Нова політика розірвала
зв’язок між золотом і інтернаціональною вартістю долара, пустивши долар
у ”плавання” і дозволивши ринковим силам визначати його вартість. Вільне
коливання долара позбавило Бреттон-Вудську систему фіксованих курсів
підтримки.

Список використаної літератури

1. Буглай В.Г., Ливенцев Н.Н. Международние экономичиские отношения. –
М., 1996.

2. Ігор Бураковський, Теорії міжнародної торгівлі. – Київ 1996.

3. Киреев А.П. Международная экономика. – М.МОЛ. 1993.

4. Кредисов А.И., Управление внешнеэкономической деятельностю. – К.,
1997.

5. Левшин Ф.М., Мировой рынок: коньюктура, цены и маркетинг. – М., МОЛ.
1993.

6. Международные экономические отношения: / Под ред. В.Е. Рыбалкина. М.
1999.

7. Международная торговля: финансовые операции, страхование и другие
услуги:./ Под ред. Гольцберга. Пер. с англ. – К., 1994.

8. Філіпенко А., Франклін Р. Рут. Міжнародна торгівля та інвестиції. (
пер. з англ. – К., 1998.)

9. Хасбулатов Р.И., Мировая экономика. Т2. М. 2001.

10. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В., Міжнародна торгівля.
Навчальний посібник. К. 2001.

PAGE

PAGE 3

Похожие записи