Тема: РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ.

План.

1.Умови розвитку міжнародного бізнесу в Україні.

2. ВЕЗ в Україні.

3.Проблеми і перспективи розвитку міжнародного бізнесу в Україні.

Література:

І.М.Школа В.М.Козменко“Міжнародні економічні відносини “Чернівці “Рута”
1996

А.І.Кредісов “Управління зовнішньоекономічною діяльністю” Київ 1998

Д.Г. Лук”яненко “Спільні підприємства в Україні” Київ 1995.

А.С. Філіпенко “Світова економіка” Київ 2000

1. Іноземні інвестиції починають грати усе більш істотну роль у
економіці України. Крім того, необхідно було б, придивитися до того,
хто саме і чому, не дивлячись ні на що, намагається вкладати свою тверду
валюту в хитку українську економіку. Існує думка, що до нас йдуть,
по-перше, великі компанії, для яких можливість утрати декількох чи
мільйонів навіть десятків мільйонів доларів не позначиться фатально на
їхній долі;

по-друге, авантюристи, тобто ті хто хоче розбагатіти, використовуючи
довірливість українського бізнесу.

І це правда: йдуть і ті і інші, але правда далеко не вся. Ризикнемо
запропонувати більш адекватну класифікацію іноземних інвесторів.

По-перше, це дійсно великі компанії, готові налагоджувати власне
виробництво і ділерську мережа, у першу чергу зі США, ФРН і ін. західно
європейських країн, до яких останнім часом усі більше бажання виявляють
великі корпорації з Південної Кореї. Ці компанії готові іноді йти навіть
на тимчасові втрати, але дочекатися кращих часів і з уже наявних
плацдармів почати настання на відновлюваний український ринок.

Другий тип інвесторів, — це різні фонди, що прагнуть як це прийнято
у всіх цивілізованих країнах, диверсифікувати власні інвестиції і
забезпечити своїм вкладникам гідний рівень прибутку. В останні роки
вони усе активніше працюють у нашій країні.

Третій тип інвесторів — це не завжди самі великі і найвідоміші
іноземні компанії, але в Україні вони можуть знайти і знаходять
специфічні ніші для свого бізнесу. Це, зокрема, стосується українського
нафтовидобутку, куди у виді не занадто великих обсягів виробництва важко
залучити лідерів галузі. Для таких компаній одержання стійких доходів і
можливість самореалізації є ключовими характеристиками, і тому цілком
зрозуміло, що коли їх обманюють, вони звертаються не тільки до допомоги
українського суду, але і до послуг власних законодавців, особливо,
звичайно, якщо останні представляють сенат США, від якого прямо залежить
розмір допомоги виділюваній Україні.

Четвертий тип — це вже згадувані бажаючі «відмити» гроші. Також є
багато бажаючих «тихо» повернути в Україну раніше вивезені капітали, що
не приносять очікуваних прибутків на цивілізованому Заході. При цьому
відкривається можливість одержати визначені пільги, виступивши в ролі
іноземного інвестора. Не випадково тому, що інвестиції з Кіпру
чиЛіхтенштейну набагато перевищують капіталовкладення з таких країн, як
Канада чи Японія.

П’ятий тип інвесторів — компанії зі Східної Європи і колишнього СРСР,
які вже на основі нових принципів намагаються налагодити кооперацію з

українськими підприємствами, використовуючи часто неформальні відносини,
виробничі зв’язки і знання ринку.

Шістка ведучих інвесторів в економіку України: США, Німеччина, Росія,
Нідерланди, Великобританія, Кіпр

2. Сьогодні у нас діють 11 спеціальних (вільних) економічних зон (ВЕЗ)
і ряд різних за масштабом територій пріоритетного розвитку (ТПР) у 9
регіонах.

Право на користування пільгами отримують лише ті суб’єкти
підприємницької діяльності, які відповідають галузевим пріоритетам,
пройшли конкурсний відбір, підписали угоду з повноважним органом і
прийняли рішення здійснювати погоджений інвестиційний проект.

Нині в Україні діють спеціальні зони зовнішньоторговельного,
торговельно-виробничого, науково-технічного, туристично-рекреаційного
спрямування. Це ВЕЗ «Курортополіс Трускавець», «Яворів» (Львівська
область), “Азов» (Донецька область), «Порто-франко», «Рені» (Одеська
область), “Закарпаття» (Закарпатська область), «Миколаїв» (Миколаївська
область), “Інтерпорт Ковель» (Волинська область), «Порт Крим» (м.
Керч,АР Крим), «Славутич» (м. Славутич, Київська область), а також
технологічний парк у м. Києві.

Більшість ВЕЗ — це зони зовнішньоторговельного типу, основним
призначенням яких є обслуговування товаропотоків. Розташування СЕЗ у
прикордонних та економічно розвинутих регіонах, у транспортних вузлах і
міжнародних транспортних коридорах цілком обгрунтоване з позицій як
світового досвіду, так і пріоритетів соціально-економічного розвитку
України.

Наслідуючи досвід промислове розвинутих країн — Сполучених Штатів
Америки, Великобританії, Німеччини і розуміючи необхідність цільового
стимулювання регіонального економічного розвитку, Україна створила ряд
ТПР, запровадила спеціальний режим інвестиційної діяльності в ряді
регіонів, у містах та адміністративних районах.

Територія пріоритетного розвитку — це спеціально визначена частина

території держави, яка найчастіше збігається з межами існуючих
адміністративно -територіальних утворень і на якій запроваджується
особливий (пільговий) режим інвестиційної діяльності, спрямований на
залучення інвестицій та забезпечення соціально-економічного розвитку
регіону.

ТПР створюються для: зміни нераціональної галузевої структури; вирішення
проблем зайнятості; збереження і відтворення науково-технічного
потенціалу; подолання наслідків техногенних і природних катастроф.

На даний момент в Україні створено території пріоритетного розвитку
у Донецькій, Луганській, Закарпатській, Чернігівській, Волинській,

Житомирській областях, у містах Харкові і Шостці (Сумської області), а

також в Автономній Республіці Крим; вони охоплюють майже 10% території

держави.

3. Для порівняння іншим державам Східної Європи: біля третини
всіх прямих іноземних інвестицій у 1996-2000 роках — понад 30 млрд.
долари — одержала Росія. Згідно з прогнозами Польща одержить у 14 разів
більше,ніж Україна, Чехія в 10 разів, Угорщина — у 12, прибалтійські
країни в 1.5 рази. Звичайно це прогноз, але вже зараз потрібно
приймати більш активні кроки по їх залученню в економіку України. І
проблема тут не тільки в здійсненні законодавчої бази, але і
використанні діючих законів. Випадки фінансових махінацій українських
партнерів, що залишилися безнаказаними, набирають широкого розголосу в
закордонній пресі і аж ніяк не працюють на створення позитивного образу
нашої країни в очах потенційних інвесторів.

Закордонних інвесторів серед інших факторів зупиняє дуже значний
навіть у порівнянні з іншими постсоціалістичними республіками країнами
рівень криміналізації економіки. При цьому варто нагадати, що навіть по
досить помірним оцінкам Світового Банку обсяги операцій тіньового
сектора економіки складають 45% українського ВВП.

Необхідно відзначити, що попит на закордонні інвестиції у світі в
цілому значно перевищує їхню пропозицію. Тому поява України на світовому
інвестиційному ринку припускає боротьбу за залучення цих засобів. Серед
ряду факторів, що позитивно впливають на приплив іноземних інвестицій,
як уже відзначалося, є наявність ефективного інвестиційного
законодавства, причому не тільки і не стільки самої законодавчої бази, а
її непорушність, стабільність. Разом з тим за останні роки в країні було
проведено істотні зміни «правил гри» в області правового забезпечення
інвестиційної діяльності.

Похожие записи