Реферат на тему:
Прояви МЕВ за часів становлення індустріальної цивілізації.
Міжнародний поділ праці.
Зазначимо, в першу чергу, що в процесі становлення індустріальної
цивілізації відбувається закріплення зв’язків між національними
економіками. Особливість такого закріплення, на думку фахівців, полягає
в тому, що зв’язки між державами, між національними економіками, перш за
все найбільш розвиненими, набуває більш усталеного характеру. В цей же
час в структурі світового ринку формується цілий ряд ринків, як
складових частин, які не були притаманні попередній цивілізації.
Зокрема, визначаються і утверджуються товарні ринки (ринок зерна, ринок
металів [як чорних, так і кольорових] ринок тканин, тощо). Формується і
утверджується ринок позичкових капіталів, і в першу чергу кредитний
ринок. Виникає валютний ринок. Завершується формування міжнародного
ринку праці.
Отже, світовий ринок поступово формується як певна міжнародна, а тепер
навіть можна сказати і світова система, що має власну структуру.
Основною передумовою формування світового ринку був міжнародний поділ
праці. Він визначається як спеціалізація (відносно стійка) країн світу
на виробництві певних видів продукції для задоволення потреб світового
ринку.
Наприкінці 19-го століття і певним чином на початку 20-го століття
переважає міжгалузева предметна спеціалізація як основа міжнародного
поділу праці.
Великобританія.
В. свого часу отримала титул “майстерні світу”. В 19 столітті і на
початку 20-го століття спеціалізується на виробництві машин,
устаткування, взуття, шкіряної галантереї, чорних металів і виробів з
них, вироби харчової промисловості.
Німеччина.
Спеціалізується на сільськогосподарській техніці, залізничному
устаткуванні, парових котлах, виробах хімічної промисловості,
виробництво спирту на експорт, а також таких похідних технічних культур
як цукор тощо.
Франція.
Текстильні машини, шовкові і шерстяні тканини, парфуми (певною мірою).
Отже, вже в 19 столітті в межах національних економік розвинених країн
формується досить диверсифіковане експортне виробництво. Тобто, коли ми
говоримо про новий характер МПП, то ми підкреслюємо, що розвинені країни
спеціалізуються не на одній, а на кількох експортних галузях
виробництва.
Скромніше місце в МПП посідали:
Бельгія: зброя, чорні метали та вироби з них, інструменти для
машинобудування;
Австро-Угорщина: метали, цукор, хміль.
За колоніальними і залежними державами закріплюється статус експортерів
сировинних матеріалів (цей статус зберігається і сьогодні для значної
частини країн, що розвиваються): бавовна, натуральний каучук, прянощі,
кава, цукор (переважно тростиновий). З другої половини 19 століття
спершу з’являються ознаки, які потім набирають поширення,
внутрішньогалузевої спеціалізації країн, коли на виготовленні однієї і
тієї ж експортної продукції спеціалізується декілька держав. Так,
наприклад, експортерами чорних металів одночасно виступали:
Великобританія, Бельгія; кольорових: Франція, Австро-Угорщина).
Внутрігалузева спеціалізація розглядається як основа подальшого
кооперування в міжнародному виробництві.
З утвердженням індустріалізації, поширення набирає таке явище, як
інтернаціоналізація господарського життя: виникнення ринку позичкових
капіталів, світових товарних ринків тощо.
Міжнародна торгівля.
В період становлення індустріальної цивілізації нового змісту набирає
міжнародна торгівля. Як і в попередні епохи їй належить провідне місце в
системі світогосподарських зв’язків (як традиційної форми МЕВ). Зміст
міжнародної торгівлі міняється, по-перше, у зв’язку з тим, що вона
набирає світового рівня і спирається на світовий ринок, по-друге,
докорінно міняється товарна структура експорту-імпорту у світовій
економіці.
Значною мірою зростають масштаби міжнародної торгівлі. Наприклад, за
період 1720-1780 роки обсяг міжнародної торгівлі зростає в 2,1 рази, за
період 1800–1880 рр. обсяги міжнародної торгівлі зростають більше ніж в
10 разів, за період 1896–1913 рр. міжнародна торгівля зростає ще в 2,5
рази. Зростання обсягів торгівлі відмічається переважно між розвиненими
країнами того часу – індекси зовнішньоторговельного обороту у вартісному
виразі в період 1800-1900 рр. мали такі значення:
Великобританія 1324%
Німеччина 975%
США (1800-1913) 5461%.
Протягом 19-го століття провідне місце у світовій торгівлі належало
Великобританії (вона зберігала лідерство до І світової війни), причому
ці позиції були обумовлені такими показниками:
швидке зростання виробництва товарів на експорт – грунтувалося на
низькій вартості продукції, на високій якості;
розвинений торговельний флот;
наявність великої кількості колоній, за рахунок низької вартості
сировини з яких забезпечувалися низькі експортні ціни;
швидкі темпи індустріалізації економік провідних країн світу, які
потребували сучасного рівня виробництва, різних видів продукції, що
створювало попит на світових ринках.
Досить різноманітною була зовнішньоторговельна політика країн тодішнього
світу, причому слід зауважити, що вже в 19 столітті розвиненими країнами
формувався гнучкий підхід щодо формування зовнішньоекономічної,
зовнішньоторговельної політики і стратегії. Так, Великобританія
проводила політику вільної торгівлі в поєднанні з поміркованим
протекціонізмом. І саме через таке поєднання одного принципу з іншим їй
вдавалося утверджувати свої позиції лідера у світовій економіці.
Прусія, а пізніше об’єднана Німеччина, проводить політику переважно
вільної торгівлі. Тут є прямий інтерес Німеччини, яка потребувала
імпорту великих обсягів зерна.
В той же час Франція постійно надавала перевагу протекціоністській
політиці і активному використанню механізмів митного регулювання
експортно-імпортних відносин.
США досить цікаво формували власну зовнішньоторговельну політику,
орієнтуючись на власні потреби і кон’юнктуру світових ринків. Вони
періодично переходили від принципів вільної торгівлі до принципів
протекціонізму, виховуючи повагу до власних національних інтересів у
відносинах із закордонними партнерами.
Країни-виробники зерна на експорт, в тому числі Великобританія, часто
використовували принцип протекціонізму щодо експорту цього продукту.
Географічна структура світової торгівлі в 19 – на початку 20 століття.
Питома вага Західної Європи в світовій торгівлі того часу перевищувала
60%, США + Південна Америка – 20%, Азійський регіон – понад 11%, країни
Африки і Австралія – близько 6%.
Відбуваються значні зміни в структурі товарообміну в межах епохи
становлення індустріальної цивілізації. Протягом 19 століття переважав
обмін промислових виробів на сировину і продукти харчування. На початку
20-го століття в товарній структурі експорту-імпорту зростає питома вага
фабрикатів (кінцевої продукції промислового виробництва). В товарообміні
між розвиненими країнами провідне місце належить завершеній промисловій
продукції. В експорті Великобританії доля фабрикатів становила близько
78%, Франції – понад 60%, Німеччини – близько 60%.
Рух капіталів.
В процесі становлення індустріальної цивілізації утверджується експорт
капіталів як відносно нова форма розвитку МЕВ, в першу чергу позичкового
капіталу. При цьому зростають обсяги вивезення позичкового капіталу.
Нетто-експортерами виступають Великобританія, Франція, Німеччина,
Бельгія, Швейцарія, Голландія. Серед найбільших нетто-імпортерів були
США, а також Росія. Значною мірою статус нетто-імпортерів позичкового
капіталу закріпився за залежними і колоніальними державами. Так,
Великобританія надавала позики цілому ряду Латиноамериканських країн.
Характерно, що в другій половині 19 – на початку 20 століть до колоній
та залежних країн спрямовується від 2/3 до 3/4 експорту позичкового
капіталу. Галузева структура експорту капіталів була такою: на першому
місці розташувалося фінансування залізниць; потім ішло будівництво
автомобільних доріг; торгівля, банки, страхова справа, сировинні галузі,
розвиток плантаційного господарства.
Ринок робочої сили.
З утвердженням індустріальної цивілізації завершується формування ринку
робочої сили. Основним ринком в 19 – на початку 20 століття був ринок в
Північній Америці. В першій половині 19 століття із Західної Європи до
Північної Америки іммігрувало близько 5 млн. чоловік. У другій половині
19 століття – близько 18 млн. чоловік. Ринок праці стає постійною
складовою частиною світового ринку, а відтак і світової торгівлі.
Міжнародна валютна система.
В процесі розвитку індустріальної цивілізації формується перша
міжнародна валютна система, і таким чином цим було започатковано перший
етап формування світової валютної системи. Міжнародна валютна система в
19 столітті формується під впливом Великобританії.
В кінці 18 століття у Великобританії була створена національна валютна
система золотого стандарту. За цією системою в межах національної
економіки Великобританії функціонували монети, що мали золотий вміст.
Поступово під впливом Великобританії в міжнародному співтоваристві
формується думка, а потім і вживається ряд заходів для формування
подібної системи на міжнародному рівні з метою спрощення міжнародних
розрахунків.
Перша міжнародна валютна система юридично була оформлена Паризькою
міжнародною конференцією 1867 року. Це була валютна система золотого
стандарту. В літературі її називають “Паризькою валютною системою”. Це
означає, що основним принципом функціонування міжнародної валютної
системи був золотий паритет як основа валютних курсів в міжнародних
розрахунках. Курс валют держав, які приєдналися до цієї системи,
визначався вмістом в них золота. В міжнародних розрахунках золото
використовувалося в чистому вигляді.
Різні країни поступово приєднувалися до Паризької валютної системи.
Росія приєдналася до цього стандарту в 1898 році.
Коливання курсів валют в межах золотого стандарту відбувалося в межах
так званих “золотих точок”. Вони визначалися різницею в ціні на золото,
яка виникала в процесі транспортування із однієї країни в іншу.
Ще один принцип функціонування золотого стандарту: національні валюти
були ідентичними до міжнародної, тобто і там і там золото відігравало
всі функції грошей (в межах національної економіки це були монети із
золотим змістом, в міжнародній торгівлі – в чистому вигляді).
Звичайно були такі процеси і при феодалізмі, але на даному етапі вони
стають нормою міжнародної торгівлі.
Мається на увазі значною мірою зрослих потреб, порівняно із
феодалізмом.
Лектор зазначає, що “без перебільшення можна сказати, що перші 5
позицій підходять до української реальності”.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
