.

Природно-ресурсний потенціал країн Центральної Азії: сучасні проблеми і суперечності” (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
0 10410
Скачать документ

КУРСОВА РОБОТА

тема

Природно-ресурсний потенціал країн Центральної Азії: сучасні проблеми і
суперечності”

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ………

Географічне положення, природні умови та ресурси………………………

Господарський комплекс……………………………………………………..

РОЗДІЛ 2. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ
АЗІЇ………………………………………………………………

2.1 Казахстан…………………………………………………………………………

2.2 Киргизстан .……………………………………………………………………..

2.3 Таджикистан…………………………………………………………………….

2.4 Туркменістан……………………………………………………………………

2.5 Узбекистан………………………………………………………………………

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК ВІДНОСИН УКРАЇНИ З ДЕРЖАВАМИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ
АЗІЇ……………………………………………………………..

3.1 Україна і Казахстан…………………………………………………………….

3.2 Україна і Туркменистан………………………………………………………..

3.3 Україна таУзбекистан………………………………………………………….

3.4 Україна та Киргизстан…………………………………………………………

3.5 Україна і Таджикистан…………………………………………………………

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В своїй книзі (“Економічна і соціальна
географія світу”) С.П.Кузик природно-ресурсний потенціал визначає як
важливий фактор розміщення продуктивних сил, який включає природні
ресурси і природні умови [1, с. 96].

Відповідно до найбільш поширеного трактування під природними ресурсами
розуміють тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку
продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб
людського суспільства. До основних характеристик природно-ресурсного
потенціалу відносять: географічне положення, кліматичні умови,
особливості рельєфу та розміщення ресурсного потенціалу.

Розрізняють компонентну, функціональну, територіальну і організаційну
структури природно-ресурсного потенціалу. Компонентна структура
характеризує внутрішньо- та міжвидові співвідношення природних ресурсів
(земельних, водних, лісових тощо); територіальна різні форми просторової
дислокації природно-ресурсних комплексів; організаційна можливості
відтворення та ефективної експлуатації природних ресурсів. Функціональна
структура природно-ресурсного потенціалу відображає вплив природних
ресурсів на формування спеціалізації територій та певних господарських
комплексів. Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Виділяють
такі його складові: мінеральні, земельні, водні, лісові, біологічні,
рекреаційні, кліматичні та космічні ресурси.

Розмаїтість природних умов певної території (особливості рельєфу,
клімату, географічного положення тощо) може полегшувати або ускладнювати
господарське освоєння території, сприяти або не сприяти розвиткові
господарської системи. Природні умови істотно впливають на потреби
суспільства, але вони створюють лише фон, обстановку, у якій можлива
реалізація цих потреб.

Необхідно відмітити, що геологічна вивченість багатьох регіонів Землі,
зокрема Азії, є незначною. Недостатньо або малооціненними залишаються
земельні, водні, лісові ресурси, що пояснюється відсутністю коштів у
слаборозвинених країн на детальні дослідження свого природно-ресурсного
потенціалу.

Природно-ресурсний потенціал країн Центральної Азії досліджували як
вітчизняні, так і зарубіжні вчені. Кожен дослідник мав свій підхід до
вивчення цієї теми. Безуглий В.В. досліджував природно-ресурсний
потенціал Центральної Азії як регіону, не виділяючи кожну країну окремо.
Навпаки вчені Дахно І.І. та Тимофієв С.М. вивчали природно-ресурсний
потенціал кожної країни Центральної Азії окремо, враховуючи та виділяючи
особливості природних ресурсів кожної з них.

Отже, актуальність теми дослідження полягає у розкритті загальних
відомостей про природно-ресурсний потенціал країн Центральної Азії та
його використання на основі вищевикладеного матеріалу.

Мета дослідження. Метою роботи є комплексне виявленя і детальне вивчення
всіх особливостей природно-ресурсного потенціалу Центральної Азії як
регіону та кожної країни окремо. А також надати практичні рекомендації
та пропозиції щодо використання природних ресурсів країн даного регіону.

Завдання дослідження. Для досягнення мети дослідження поставлені
наступні завдання:

вивчити та розібратися в загальній характеристиці Центральної Азії як
цілісного регіону;

детально розглянути та систематизувати відомості про природно-ресурсний
потенціал Центральної Азії;

розкрити та проаналізувати особливості взаємовідносин України з
державами, що входять до центральноазійського регіону, та перспективи
подальшого співробітництва.

Об`єкт дослідження – Центральна Азія як окремий регіон.

Предмет дослідження – особливості природно-ресурсного потенціалу країн
Центральної Азії.

Методологія та методи дослідження. Методологія написання курсової роботи
базується на загальних принципах об`єктивності, логічності, конкретних і
достовірних фактах та цифрах, що передбачають повний та об`єктивний
аналіз природно-ресурсного потенціалу Центральної Азії як регіону. В
ході написання курсової роботи використовувались такі методи: системний,
узагальнюючий, логічний, історичний, а також методи аналізу та синтезу.

Наукова новизна. Наукова новизна полягає в комплексному дослідженні
природно-ресурсного потенціалу країн Центральної Азії. На основі
широкого масиву використаних джерел автор спробував детально
проаналізувати особливості природних ресурсів даного регіону та скласти
їх загальну характеристику. Наукову новизну також складають висновки,
пропозиції, рекомендації, що подані в даній курсовій роботі.

Теоретична та практична цінність. Теоретична та практична значимість
роботи полягає в тому, що її теоретичні результати дають можливість
поглиблено вивчити особливості природних ресурсів країн Центральної Азії
та перспективи їх практичного використання.

Особистий внесок. Особистий внесок автора у розробку даної теми полягає
в узагальненні та складанні загальних відомостей про природно-ресурсний
потенціал країн Центральної Азії та висвітленні особливостей
взаємовідносин України з країнами Центральної Азії.

Структура роботи. Курсова робота на тему «Природно-ресурсний потенціал
країн Центральної Азії» складається з вступу, трьох розділів, висновку,
списку використаних джерел, що включає в себе 18 пунктів, та додатків.
Основна частина складається з розділів та підрозділів. Кількість
сторінок складає

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ

1.1 Географічне положення, природні умови та ресурси

Розпад Радянської імперії кардинально змінив геополітичну ситуацію не
лише в Європі, але і Азії. Тому, крім традиційних макрорегіонів
Південно-Західної, Південної, Південно-Східної і Східної Азії, назріла
необхідність виділити ще один регіон – Центральна Азія. Він включає
колишні республіки СРСР – Казахстан, Киргизстан, Таджикистан,
Туркменистан і Узбекистан. Площа Центральної Азії складає 4 647 тис. кв.
км.

Центральна Азія знаходиться у центрі Азії, простягаючись від
Каспійського моря на заході до Алтайських гір на сході (понад 3000 км) і
від боліт Західного Сибіру на півночі до гірських хребтів Гіндукушу на
півдні (майже 3000 км).

Віддаленість Центральної Азії від морів та океанів ускладнює розвиток
зовнішньоекономічних зв`язкв. Найближчі до цих країн порти Індійського
океану для них недоступні, тому що відсутні транзитні залізниці через
гірські хребти Гіндукушу, Копетдагу та Іранського нагір`я. Між собою та
з сусідніми країнами – Росією, Китаєм, Афганістаном, Іраном – держави
регіону сполучені залізницями та мережею автомобільних шляхів. Вихід до
Каспійського моря забезпечує зв’язок регіону з країнами Закавказзя.

Практично на всій території панує різко континентальний посушливий
клімат і переважають пустельні ландшафти. Літо, як правило, сухе й
спекотне, з температурами +30 …+40 С удень із різким зниженням вночі до
+20 і нижче. Зима на рівнинній частині – помірно морозна (–5 …+3 С),
коротка та майже безсніжна. У високогір`ях середньосічнева температура
знижується до –26 С, літом піднімається до +4 …+15 С. У пустелях дують
гарячі сухі вітри, часті пилові бурі.

Незважаючи на складні природні умови, район володіє величезним
природно-ресурсним потенціалом, який може стати доброю базою для
розвитку багатогалузевого господарства. Тут розвідані та експлуатуються
потужні родовища вугілля, нафти і газу, залізних, мідних і поліметалевих
руд, золота, фосфатів, сірки та десятків інших видів корисних копалин.
Нововідкриті поклади нафти в західному Казахстані (насамперед Тенгізьке
родовище) свідчать про те, що країни Центральної Азії ще довго
залишатимуться експортерами нафтогазової сировини. Значну роль вони
можуть відігравати і на світовому ринку кольрових металів.

Наявність потужних гірських систем з максимальними висотами понад 7000 м
спричинює випадання на схилах гір великої порівняно з прилеглими
рівнинами кількості опадів (понад 500 і навіть 1000 мм). Гірські
льодовики, що формуються тут, дають початок повноводним порожистим
рікам: Амудар`ї, Сирдар`ї, Гільменду, Геріуду, Ілі. Тому високогірні
райони Таджикистану, Киргизстану та Східного Казахстану мають великий
гідроенергетичний потенціал. Вода річок, що в усі сторони розтікаються
з гір, служить основою для розвитку зрошуваного землеробства. Цим
пояснюється найбільша концентрація господарства саме в річкових долинах,
а тим часом великі пустельні території залишаються практично
незаселеними. Важлива особливість регіону – відсутність стоку річок до
океанів. За винятком крайнього сходу Казахстану, район надзвичайно
бідний на лісові ресурси. Значної шкоди лісам завдає неорганізована
заготівля деревини для побутових потреб.

Лісів на території дуже мало. Для Тянь-Шаню характерна наявність
лісового поясу з тяньшаньської ялини та арчі. У високогір`ях поширені
субальпійські та альпійські луги, що використовуються тривалий час під
літні пасовища для овець. У пустелях і на рівнинах переважають полинь,
солянки, піщана акація, саксаул, тамариск та інші злаки й чагарники. У
пустелях і напівпустелях водяться ящірки, змії, гризуни, ховрашки та
хижаки з родини котячих. Вище в горах живуть бурий ведмідь, гірські
барани і козли, газель, сніжний барс, кам`яна куниця, горностай тощо.

Природні рекреаційні ресурси регіону у поєданні з центрами давньої
культури можуть служити для розвитку міжнародного туризму різного
профілю. Місцевість навколо озера Іссик-Куль сприятлива для
відпочинкового туризму, гірські хребти і вершини вкриті льодовиками,
приваблюють гірськолижників і альпіністів, архітектурні ансамблі
багатоьх старовинних міст (насамперед Бухари і Самарканда) – цікаві
об`єкти для пізнавального туризму.

1.2 Господарський комплекс

Господарство країн Центральної Азії сформувалося як сировинний придаток
Радянської імперії. Тому тут переважають галузі агропромислового
комплексу та видобувної прмисловості.

Більшість міжгалузевих комплексів, що сформувалися в державах
Центральної Азії, не мають завершальних стадій переробки сировини і
виготовлення готової продукції, і це знижує ефективність їх
функціонування. Найповніше тут представлені комплекси:
паливно-енергетичний, кольорової і чорної металургії та
агропромисловості.

Найбільше кам`яного і бурого вугілля видобувають у Казахстані
(Карагандинський та Екібастузький басейни), нафти – в Узбекистані,
Казахстані і Туркменистані, газу – в Узбекистані та Туркменистані.
Гірські держави Центральної Азії (Киргизстан, Таджикистан) бідні на
паливні корисні копалини, зате мають потужний гідроенергетичний
потенціал. В Таджикистані створено каскад ГЕС на річці Вахш, а в
Киргизстані – на річці Нарин, які практично забезпечують потреби цих
країн в електроенергії і служать основою деяких енергомістких
виробництв.

Країни Центральної Азії є значними виробниками кольорових металів.
Важливі райони кольорової металургії сформувалися: в Рудному Алтаї
(поліметали); у Центральному Казахстані – міста Балхаш і Жезказган
(мідь, свинець, цинк); в Киргизстані і східному Узбекистані (поліметали,
золото). На базі дешевої енергії ГЕС в містах Турсун-заде (Таджикистан)
і Павлодар (Казахстан) збудовані потужні алюмінієві комбінати.
Враховуючи вже розвідану сировинну базу, нові центри кольорової
металургії можуть виникнути у Киргизстані і Таджикистані.

Добре розвинену чорну металургію має лише Казахстан. Вигідне поєднання
родовищ коксівного вугілля Карагандинського басейну і
Соколовсько-Сарбайських залізних руд, а також запаси марганцевих руд,
нікелю, хрому й інших летючих металів сприяють отриманню високоякісної і
дешевої сталі. Металургійний комбінат повного циклу діє у місті
Теміртау. В інших країнах є лише невеликі сталеплавильні заводи або цехи
при машинобудівних підприємствах.

У регіоні є значні запаси сировини для хімічної індустрії. Зараз в
основному використовуються ті її види, які необхідні для виробництва
міндобрив. На базі видобутку фосфоритів сформувався Каратау-Жамбильський
промисловий комплекс в Казахстані, сірку і мірабіліт видобувають в
Туркменистані, в містах Навої і Фергана (Узбекистан) є азотно-тукові
заводи. Частково використовуються грандіозні запаси мірабіліту затоки
Кара-Богаз-Гол, але його комплексна переробка в цьому регіоні не
здійснюється.

Основою економіки країн Центральної Азії ще довго буде сільське
господарство, спеціалізація якого формувалася тисячоліттями. Природні
умови цієї території сприятливі для розвитку екстенсивного напівкочового
тваринництва, яке поєднується з інтенсивним поливним землеробством в
оазах. У другій половині ХХ ст. тут були створені нові райони
землеробства (Казахстан, Киргизстан) на цілинних землях. Але
подуктивність цих земель невисока, а врожайність нестабільна – на кілька
неврожайних років припадає один-два роки з високими валовими зборами.

Певна відмінність у зволоженні окремих територій, наявності природної
кормової бази визначає різну спеціалізацію тваринництва. На півночі
Казахстану переважає м`ясо-молочне і м`ясне скотарство у поєднанні з
вівчарством і свинарством. На пустельних землях південного Казахстану та
інших країн випасають тонкорунних і каракульських овець, а також
верблюдів. У північних передгір`ях Тянь-Шаню, особливо в Киргизстані, а
також в Туркменистані добре розвинене конярство. У передгір`ях Копетдагу
знаходиться основний район розведення всесвітньовідомих ахалтекинських
коней. Розвиваються також шовківництво, бджільництво, молочно-м`ясне
скотарство, птахівництво, але практично відсутнє свинарство, що
пояснюється забороною ісламу на вживання свинини.

У більшості центральноазіатських держав площа орних земель не перевищує
10% їхньої території, а в Туркменистані – лише 1%. Географія
землеробства тісно пов`язана із наявністю водних ресурсів. Тому основні
землеробські райони прилягають до річкових долин і добре зволожених
передгір`їв. Дефіцит орних земель змушує місцеве населення вирощувати
найбільш трудомісткі культури, насамперед бавовник. Значну частку земель
займають баштанні культури, сади і виноградники. Центральна Азія
славиться найкращими сортами динь, кавунів, винограду, яблук, груш та
інших фруктів. Теплий сухий клімат сприяє масовому виробництву сушених
фруктів: ізюму, киш-мишу, кураги тощо.

Зернові й кормові культури (здебільшого пшениця, рис, люцерна) переважно
використовуються у сівозмінах з технічними культурами. Лише на освоєних
цілинних землях Казахстану і Киргизстану у структурі посівів різко
переважають зернові культури: яра пшениця, ячмінь, просо, а в більш
теплих районах – кукурудза.

Значними є посіви опіумного маку, який раніше вирощувався для потреб
медицини. Але відсутність чіткого контролю за його переробкою і
реалізацією може призвести до виробництва продуктів з маку для потреб
наркобізнесу.

Радянська імперія залишила місцевим народам великий “букет” екологічних
проблем. Масове гідротехнічне будівництво, перевитрата води при зрошенні
призводять до засолення земель, породили проблеми Аралу і Балхашу.
Аральське море зменшилося більш як наполовину, і з його пересохлого дна
вітри розвівають тисячі тонн солй. Крім того, на величезних просторах
знищена і до того бідна природна рослинність, що призвело до активної
вітрової ерозії і пилових бур.

РОЗДІЛ 2. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ

2.1 Казахстан

Казахстан розташований на стику Європи та Азії. Країна знаходиться у
центрі Євразійського континету, на майже однаковій відстані від
Атлантичного і Тихого океанів, що значною мірою визначає її
природно-ресурсний потенціал. Територія Казахстану займає велику
компактну територію (2,7 тис. км кв.; 9 місце серед країн світу) в
Центральній Азії на південь від Уралу і на схід від Каспійського моря.
Найбільша протяжність з півночі на південь – 1700 км, з заходу на схід –
3000 км. Географічне розташування – країна знаходиться у Центральній
Азії. Межує з Китаєм (загальний кордон 1533 км), Киргизстаном (1051 км),
Росією (6846 км), Туркменистаном (379 км), Узбекистаном (2203 км).
Загальна довжина кордонів – 12012 км.

З огляду на значні розміри країни її поверхня є різноманітною. Переважну
частину території займають общирні слабо розчленовані рівнинні простори,
в деяких частинах зі зруйнованими древніми горами. На території
Казахстану знаходиться одна з найглибщих у світі западин – Карагіє (132
м) і піднятий на висоту понад 6500 м масив Хан-Тенгрі.

У центрі країни великі площі займає зруйнована гірська система
Казахського дрібносопковика з висотами до 1000-1500 м над рівнем моря.
Гірські райони займають лише крайній схід і південний схід країни.
Найвищими хребтами є Заілійський і Джунгарський Алатау.

Значна віддаленість території від океанів надає їй рис, характерних для
континентального типу клімату. Літо жарке з середніми температурами
липня +22 …+27 С. Зима в північних і центральних районах сувора з
середніми температурами січня –16 … – 12 С, на півдні вище – 10 С.
Відкритість країни для північних вітрів часто приводить до проникнення
холодних повітряних мас далеко на південь.

Більшість районів має посушливий клімат з малою кількістю опадів (від
80-100 мм щороку на заході до 300 мм на сході). У деяких частинах країни
на підвітрених схилах, в передгір`ях випадає до 1000 мм в рік. Опади
випадають переважно у теплий період. Сніговий покрив сягає 10-30 см. Це
не дає змоги вирощувати озимі культури, але сприяє використанню значних
площ під зимові пасовища.

У Казахстані нараховується безліч водойм і рік. Через сухість клімату
річкова мережа розвинена слабо. Найбільші ріки – Іртиш (довжина у межах
Казахстану – 1700 км) і Сирдар`я – беруть початок за межами країни в
гірських районах, Ішим (1400 км), Урал (1082 км). Менш значні ріки:
Тобол, Емба, Тургай, Чу. Підняття рівня води припадає на літо, що є
сприятливим фактором для поливного землеробства.

Території країни омиває Каспійське море, яке є найбільшим озером у
світі. Більша частина озер (їх декілька тисяч) зосереджена на півночі, а
найбільші – Балхаш, Зайсан, Алаколь – у східних і південно-східних
районах. На значному простяганні країна виходить на узбережжя
Каспійського і Аральського морів.

В Казахстані доволі різноманітний грунтовий покрив: чорноземи,
каштанові, бурі, сіроземи, коричневі. На більшій частині рівнинного
Казахстану простежується чітка широтна зональність з характерним
грунтово-рослинним покривом. Ліси займають лише 3,5% (96 тис км кв)
території країни, здебільшого представлені хвойними породами, хоча у
горах зустрічаються береза, осика, яблуня та арчевники. На решті
території поширена різнотравно-злакова, полинно-злакова,
полинно-солянкова і пустельна рослинність [7, с.208].

Тваринний світ різноманітний: степові сайгаки (північна антилопа),
дрофи, тушканчики, джейрани; у горах – архари, снігові барси і ведмеді.
Чимало комах й отруйних павукоподібних: каракурти, таранкули, скорпіони.

Простори лісостепової та степової зон, що займають північ країни, сильно
розорані, грунти часто засолені. Ділянки злакового різнотрав`я
використовуються для випасу тварин. Південніше степової зони
простягаються напівпустелі, які поступово переходять в глинисті і піщані
пустелі. Ці зони займають більше половини території країни. Частина
посушливих районів може використовуватися під сезонні пасовища. Гірські
райони на південному сході країни, займаючи всього 10% площі, створюють
різкий контраст з рештою території.

Різноманітність і великі запаси корисних копалин Казахстану пов`язані зі
складністю геологічної будови території – древнім складчатим фундаментом
і крихким осадовим чохлом. Головне багатство надр – кольорові, чорні та
рідкісні метали. З осадових переважають нафта і газ, кам`яне і буре
вугілля, фосфорити, боксити, кухонна сіль. В 2005 році об`єм видобутку
нафти з газовим конденсатом склав 61,454 млн тонн, що на 4% перевищує
показник 2004 року [8, с.17].

На заході зосереджені нафта і газ, уран, фосфорити, хром. Північ багата
залізними рудами, золотом, кам`яним вугіллям; видобувають боксити,
азбест, кухонну сіль. У східній частині – переважають поліметалічні
руди. У центрі – руди чорних металів (залізо, марганець) і мідь, а також
поклади коксівного кам`яного вугулля Карагандинського басейну. На півдні
– родовища фосфоритів каратау і Текелійське родовище поліметалічних руд.
Повсюдно є запаси сировини для промисловості будматеріалів.

Казахстан має різноманітні рекреаційні ресурси. В країні є мінеральні
джерела і лікувальні грязі, чудові мальовничі ландшафти і пам`ятки
природи, велика піщана пляжна смуга на узбережжі, тепле море, іонізоване
повітря тощо. Перспективним буде розвиток санаторно-курортного
лікування. Для охорони дикої природи створено 8 заповідників у всіх
природних зонах – від пустель до високогір`їв. Рідкісні види тварин
охороняються в Алматинському, Барсакельмеському, Наурзумському та інших
запаовідниках. У 1997 р. заснований Баян-Аульський природний парк.

2.2 Киргизстан

Площа Республіка Киргизстан складає 199 945 кв. км. Довжина кордону
країни становить 3878 км. Сусідами країни є Казахстан, Китай,
Таджикистан та Узбекистан. Киргизстан – переважно гірська, високогірна
країна з льодовиками, сніговими полями і глибокими озерами. Половина
території Киргизстану розташована на висотах понад 3000 м, тобто
придатні для землеробства території дуже обмежені (частина Ферганської,
Чуйської, Алайська долини) і становлять 10%. На північному заході – гори
Паміро-Алаю, на північному сході – Тянь-Шаню. Найвища точка країни – пік
Перемоги (7439 м). Паміро-Алай і Тянь-Шань мають високогірні долини й
улоговини. На півночі країни – Чуйська й Таласька долини, на півдні –
Алайська, на південному заході – частина Ферганської долини.

Ріки переважно належать до басейну Сирдар`ї. Вони багаті на гідроенергію
та використовуються для зрошення. Найбільша ріка – Нарин, найбільше
озеро – Іссик-Куль площею 6236 кв. км. Грунти – сіроземи, в горах –
каштанові та чорноземи. Середньовисотні гори вкриті лісами, низькогір`я
використовуються як пасовиська для овець. Площа лісів складає 7000 кв.
км. На рівнинах рослинність пустельна й напівпустельна. У горах –
гірські степи, ліси, луки.

Клімат – різко континентальний. У долинах середні температури січня
коливаються від –1 до –6, на високогір`ї –27 С. середні температури
липня у долинах коливаються від +15 до +27, на високогір`ї – лише +5 С.
Річна кількість опадів – 180–250 мм на сході Тянь-Шаню. Вона зростає до
900–1000 мм на південно-західних схилах Ферганського хребта. На
низовинах дмуть гарячі вітри пустель.

На території Республіки Киргизстан поширені наступні корисні копалини та
мінеральні ресурси: нафта, невеликі запаси природного газу, кам`яне та
буре вугілля, ванадій, мідь, свинець, цинк, олово, молібден, уран,
радій, рідкісноземельні метали (індій та ін.), золото, сірка, миш`як,
кам`яна сіль, мармур. У Киргизькій Республіці є значні поклади сурми та
ртуті.

Киргизстан, володіючи унікальними природними ресурсами має велечезний
нереалізований потенціал для развитку туризма на міжнародному та
регіональному ринках. Оскільки більшу частину території Киргизстану
займають гори, то саме вони являються найбільш привабливим ресурсом для
туристів далекого зарубіжжя. Височенні гірські вершини, льодовики,
печери, озера, ріки являються важливими можливостями Киргизстану для
развитку альпінізму, гірськолижного туризму, треккінга тощо. Основний
туристичний продукт Киргизстану – різноманітні та частково освоєні
рекреаційні ресурси на озері Іссик-Куль і практично неосвоєні ресурси
озер Сон-Куль, Сари- Челек, ущелини Ала-Арча тощо. Відомі за межами
країни курорти Іссик-Кульської курортної зони, а також інші курорти –
Джалал-Абад, Іссик-Ата, Кизил-Булак. Велика кількість мінеральних і
термальних джерел.

На території країни знаходяться національний парк Ала-Арча, заповідники
Беш-Аральський, Іссик-Кульський, Наринський, Сари-Челецький,
Сонг-Кьольський.

2.3 Таджикистан

Площа Таджикистану складає 143,1 тис кв. км. Держава межує з
Узбекистаном, Киргизстаном, Китаєм, Індією та Афганістаном. Країна
розташована у важкодоступних гірських районах Паміру та Паміро-Алтаю. До
складу країни входить Горний Бадахшан (м. Хорог), повністю розташований
в горах Паміру.

Переважає гірський рельєф. Лише 10% площі країни становлять рівнини. На
півночі лежить Ферганська долина; на північному заході – Туркестанський,
Зеравшанський, Гіссарський та Алайський хребти. Високогірна система
Памір розкинулася на південному сході. Найвища точка – пік Комунізму
(7495 м). Близько 50% території знаходиться на висоті понад 3000 м.
Площа льодовиків становить 8,5 тис. кв. км. найбільший із них – льодовик
Федченка завдовжки 77 км. У південно-західній частині – Вахшська та
Гіссарська долини. Таджикистан – сейсмічно небезпечна зона на теренах
СНД. Слабкі поштовхи реєструються практично щоденно, середні (4-5 балів)
– щороку, сильні (6-7 балів) – через кілька років, а руйнівні та
катастрофічні – один раз протягом десятиліть чи століть.

Головні ріки – Сирдар`я, Амудар`я, Зеравшан, Вахш. Значні
гідроенергетичні ресурси (близько 32 млн кВт). Є досить велике озеро
Каракуль. Діють великі зрошувальні канали – Гіссарський,
Дальверзинський, таджицька частина Великого та Північноферганського
каналів.

Без зрошення рослинництво неможливе, бо опадів мало, і припадають вони
на холодний період року. Рослинність – пустельна, степова та високогірні
луки. Загальна площа лісів становить 5000 кв. км.

Клімат – різко континентальний. Йому притаманні значні добові й сезонні
коливання температури повітря та сухість. У долинах і на рівнинах до
висоти 500 м середні температури січня коливаються від –1 на півночі до
+3 С на півдні. Середні температури липня – від +27 на півночі до +30 С
на півдні. Річна кількість опадів – 150–300 мм. На південному заході та
в долинах на висоті 500–1500 м середня температура січня становить від
–20, липня – від +10 до +12 С. Річна кількість опадів – 1200–1500 мм.
Тривалість безморозного періоду на півночі – 195–216 днів (максимум 282
дні), на півдні – 210–242 дні (максимум 291 день). Влітку бувають пилові
бурі. У Ферганській долині з Каракумів дме гармсиль, на півдні –
афганець.

Мінеральні ресурси Таджикистану: нафта, невеликі запаси природного газу,
озокерит, кам`яне та буре вугілля,поліметалеві руди, горючі сланці,
мідь, свинець, цинк, олово, вольфрам, молібден, вісмут, сурма, ртуть,
кадмій, рідкоземельні метали, уран, золото, миш`як, борат, кам`яна сіль,
ісландський шпат, флюорит, напівдорогоцінне каміння (благородна
шпінель), лазурит, п`єзокварц, гірський кришталь. У Гісарській долині
розвідані родовища алюмінієвої сировини, а саме боксити, алуніти,
нефеліни [7, с. 483].

Природа унікальна та красива. Багатство країни — неймовірні за красою
гірські вершини, вируючі гірські ріки, мальовничі долини и ущелини тощо.
Таджикистан являється гірською країною, так як на 93% складається із
гір, з великою перспективою развитку туристичної галузі. Туризм в
республіці отримав розвиток в радянські часи. Перші туристичні маршрути
були відкриті в 1965 році. Вони простягались через мальовничі куточки
країни.

Можна развивати альпінізм и скелелазання. Для цього є можливості. Плато
Сафедорак — найкраще для цього місце. Тут сім місяців на рік лежить
сніг. Це місце прийому зарубіжних спортсменів та підготовки майбутніх
майстрів гірськолижного спорту.. Вершини Паміру приваблюють альпіністів,
круті схили та гірські ріки — шанувальників екстремального спорту,
курорти та грязьові лікарні — хворих. На території Таджикистану
розташовані 3 заповідники: “Тигровий Яр” у низовинах річки Вахш,
“Раміт” на південних схилах Гісарського хребта та Даштиджумський.

2.4 Туркменистан

Країна займає площу в 488,1 тис. кв. км. Територія витягнута з
північного заходу на південний схід між Каспійським морем і річкою
Амудар`я. Найбільша протяжність з півночі на південь – 650 км, із заходу
на схід – 1100 км. Вигідність географічного положення визначається
виходом її до Каспійського моря, що забезпечує не тільки країні, а й
всьому регіону зв’язок з країнами Закавказзя (паром Туркменбаші – Баку)
та однією з найстаріших залізниць, що також з’єднала країни регіону з
Європейською Росією і відносно зручні виходи на південь, в Іран. На
північному заході Туркменистан межує з Казахстанома, на півночі,
північному сході та сході – з Узбекистаном; на півдні – з Афганістаном
та Іраном.

Туркменистан – найбільш рівнинна країна регіону. Майже 80% території
лежить в межах Туранської низовини, яку в більшості (4/5 території)
займає пустеля Каракуми (Чорні піски), піднімаючись в середньому лише на
100-200 м над рівнем моря. Переважну частину території займає піщана
пустеля Каракуми. На півдні та південному заході – вулканічні гори
Копетдаг (найвища точка країни – гора Ризе заввишки 2942 м) і Паропаміз.
Бувають землетруси, катастрофічні – в 1929 та в 1948 рр. (останній
повністю знищив столицю).

Клімат різко континентальний, посушливий з мінімальною кількістю опадів
протягом року (75-100 мм на рівнинах та до 350 мм у передгір`ях). Літо –
жарке й сухе, весна коротка з опадами, осінь суха, зима холоднай
малосніжна. У Каракумах влітку реєструвалася температура +50 С, а в
місті Гушга (Кушка) взимку –33 С. Середні температури січня коливаються
від –6 до +4 (у долині Атреку), липня – від +27 до +32 С. У столиці
середня температура січня +1, липня +30 С. Найтепліший район – південний
захід країни, де середньорічна температура +16,9 С. Туркменистан –
найбільш сонячний з середньоазійських республік. Число сонячних днів
досягає 290.

Більша частина території Туркменистану вкрита пісками. Грунти –
сіро-бурі та сіроземи.

Переважає пустельна рослинність. У Каракумах на пісках ростуть
чагарники: чорний та білий саксаул, піщана акація, черкез, кандим тощо.
На плато Устюрт переважають чагарникові солянки. У річкових долинах
трапляються острівні тугайні ліси з різних видів тополі й лоха. На
передгірних рівнинах – трав`яниста рослинність і ефемери. В ущелинах на
заході Копетдагу – багато видів дикорослих плодових (фісташка, волоський
горіх, гранат, інжир, мигдаль, алича, виногад тощо).

Тваринний світ своєрідний і досить багатий. У пустелі – численні
гризуни. Трапляються швидкі джейрани, барханні та степові коти, лисиці,
вовки, шакали. Багато різних плазунів, а також скорпіони, фаланги,
павуки-каракурти. У горах можна натрапити на леопарда, архара,
безоарового цапа, гвинторогого цапатощо; з птахів – фазана, улара,
кеклика.

Найбільша ріка – Амудар`я. Менш водними, що губляться в пісках, є Атрек,
Мургаб і Теджен. Значна частина води випаровується, фільтрується в грунт
або використовується для зрошення. Великих озер немає. Невеликі озера,
особливо на Каспійському узбережжі, солоні. Найбільші з них –
Сарикамишське і Куулі. Велике значення для сільського господарства має
Каракумський канал. У країні є доволі значні запаси підземних вод.
Щоправда, часто-густо вони засолені.

З осадовими породами Туранської плити пов`язані великі запаси горючих
корисних копалин (в т. ч. на шельфі Каспійського моря) – природного газу
(родовища Шатлик, Ачак, Наїп, ) і нафти (Котурдепе, Челекен, Кум-Даг та
ін.). За запасами газу Туркменистан входить в п`ятірку великих країн
світу. В 2005 році в республіці добули 63 млрд куб. м природного газу,
що на 8% перевищує показник 2004 року [11, с. 15]. Є родивища сірки,
калійних і кухонних солей. Є поклади озокериту, вугілля, срібла, свинцю,
сірки, бариту, кам`яної й калійної солі. Затока Кара-Богаз-Гол –
найбільша у світі природна фабрика сульфату (мірабіліту). Є значні
джерела питної та мінеральної лікувальної води.

На території країни розташовані 8 заповідників, серед яких
Амудар`їнський, Бадхизький, Капланкирський, Копетдазький,
Красноводський, Репетецький, Сюнт-Хасардазький.

2.5 Узбекистан

Узбекистан займає щодо країн регіону центральне положення. Площа країни
становить 447,4 тис. кв. км. Узбекистан межує з Казахстаном,
Киргизстаном, Таджикистаном, Афганістаном, Туркменістаном. Країна
зв’язана з країнами Центральної Азії та Росії сухопутними шляхами, де
провідна роль належить залізниці. Переважна частина території країни
знаходиться у межах Туранської низовини. Значну її частину охоплює
пустеля Кизилкуми (Червоні піски). 80% території Узбекистану – рівнини.
У районі Аральського моря поверхня піднімається до 90 м над рівнем моря.
Амудар`я утворює алювіальну дельту в центрі Каракалпакії. На північному
сході та півдні – відроги й передгір`я Тянь-Шаню та Гіссаро-Алаю (тут
знаходиться найвища точка країни – 4643 м). Між ними розташовані
міжгірські впадини – Ферганська, Зеравшанська, Чирчик-Ангренська.
Особливою родючістю відзначається Ферганська долина. Є ще кілька великих
оазисів. Бувають землетруси. Найсильніші спостерігаються в передгірній
частині Ферганської долини, на південних схилах Гіссарського хребта та у
верхній течії річки Тупалангдар`я. Катастрофічними були землетруси 1889
та 1902 рр. у районі Андіжана. 26 квітня 1966 р. стався великий
землетрус, епіцентр якого знаходився під Ташкентом. Подібний руйнівний
землетрус був у ташкенті 1868 р.

Нуратинський хребет, східна частина пустелі Кизилкум, а також озера
Айдаркуль і Тузкан піддаються значному порушенню біорізноманітності.
Збільшення поголів`я скоту, вирубка населенням дерев та кущів через
нехватку енергоресурсів в регіоні, мала кількість опадів, а звідси –
деградація та збіднення рослинного покриву гір, зниження продуктивності
рівнинних пасовищ і знищення саксаульників – всі ці негативні фактори
вливають на погіршення біологічного стану в цьому регіоні.

Основні ріки – Амудар`я та Сирдар`я, що впадають в Аральське море. За
радянських часів води Амурдар`ї та Сирдар`ї так безтямно розбирали для
зрошення, що Аральське море втратило 2/3 своєї площі, перетворившись на
дві калюжі, що висихають. Це – одна зі світових зон екологічного лиха,
позаяк бурі розносять сіль із висохлого морського дна на величезні
відстані.

Долина Амурдар`ї – другий після Ферганської долини район рослинництва.
Є чимало штучних водойм. Із грунтів переважають сіроземи та сіро-бурі.
Панівною рослинністю рівнин є пустельна. У горах трапляються степи,
ліси, гірські луки.

Клімат – різко континентальний, посушливий. На північному заході середня
температура січня становить –10, на південному сході +3 С. Інколи,
навіть на півдні, морози сягають –25 С. На півночі (плато Устюрт)
температура може знижуватися до –38 С. Середні температури липня
коливаються від +26 на півночі до +32 С на півдні. 21 червня 1914 р. в
Термезі було зареєстровано рекордну літню температуру +49,5 С. На
рівнинах щорічно випадає 80-90 мм опадів. Їхня кількість у горах зростає
до 1000 мм.

Зосереджені поклади нафти. Великі запаси природного газу на заході
країни. На території Узбекистану знаходяться поклади алюмінієвої
сировини, озокериту, кам`яного та бурого вугілля, міді, свинцю,
бокситів, цинку, вольфраму, молібдену, вісмуту, урану, золота, срібла,
фосфоритів, сірки, азбесту, графіту, кам`яної та калійної солі,
польового шпату, флюориту, гіпсу, бентоніту, каоліну, вапняку, кварцу,
виробного та напівдорогоцінного каміння (бірюза, гранат, лиственіт,
онікс, яшма, родоніт), мармуру.

В Узбекистані є національний парк та 15 заповідників, серед яких
Абдусаматський, Арал-Пайгамбар, Бадай-Тугай, Гісарський, Заамінський,
Зеравшанський, Кітабський, Кизилкумський, нуратінський, Чаткальський.

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК ВІДНОСИН УКРАЇНИ З ДЕРЖАВАМИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ

3.1 Україна і Казахстан

Після встановлення 23 липня 1992 р. дипломатичних відносин України і
Казахстану в лютому 1993 р. відбувся робочий візит в Казахстан
колишнього Прем’єр-міністра України Л. Кучми, а в січні 1994 р.
президент Казахстану Н. Назарбаєв відвідав Україну. Під час останнього
візиту 20 січня був підписаний Договір про дружбу і співробітництво між
обома країнами та спільна Декларація “Сучасний світ: виклики та
небезпеки”. Пізніше, 10 серпня того ж року, під час робочого візиту
казахського президента в Україну підписаний Меморандум про подальший
розвиток українсько-казахського співробітництва.

Українсько-казахський діалог був значною мірою активізований офіційними
візитами Президента України Л. Кучми до Казахстану у вересні 1995 р., у
жовтні 1997 р. та робочим візитом Президента до нової столиці Казахстану
Астани у червні 1998 р.

Під час офіційного візиту Н. Назарбаєва в Україну 16-17 вересня 1999 р.
був підписаний Договір про поглиблення економічного співробітництва на
довгострокову перспективу 1999-2009 рр.

Українсько-казахські контакти на вищому рівні періодично відбувалися
також на самітах країн СНД та під час інших багатосторонніх зустрічей.

Значний економічний потенціал Казахстану, її геополітичне розташування,
спільність українських і казахських проблем, зокрема у взаєминах з
проросійськи орієнтованими регіонами (Крим, Північний Казахстан) та з
РФ, у цілому уможливлює здійснення керівниками України та Казахстану
скоординованої й послідовної політики та залучення до неї інших членів
Співдружності.

Казахстан об’єктивно зацікавлений мати Україну як альтернативу у
зовнішньоекономічній діяльності та як політичного партнера. Отже, в
інтересах

стабільності пострадянського простору необхідний якомога інтенсивніший
розвиток зв’язків між Україною і Казахстаном. Як і Україна, Казахстан не
має твердої валюти, зацікавлений у бартерній торгівлі й може приймати
українську традиційну продукцію, зокрема, залізо, цукор, олію, зерно
тощо. Природними інтересами України і Казахстану є дедалі тісніше
співробітництво, взаємодія та координація зовнішньополітичних зусиль. За
умов здійснення відповідної політики в даному просторі Україна може
розраховувати на певну підтримку з боку Заходу.

Основними цілями і завданнями зовнішньої політики України у відносинах
з Казахстаном є активізація зусиль у напрямі формування нової системи
транспортних комунікацій на євразійському просторі та розв’язання
проблем диверсифікації джерел енергопостачання для України й подальшого
транзиту енергоносіїв у Європу.

Важливе значення має також розвиток рівноправних торгових взаємин та
економічного співробітництва з Казахстаном в умовах модернізації
економічних систем; реалізація можливостей щодо співробітництва у сфері
розвитку інтелектуального потенціалу; формування спільного
інформаційного простору; налагодження військового та
військово-технічного співробітництва; розвиток співробітництва в галузі
безпеки, необхідного у зв’язку зі зростанням неврегульованої міграції з
азіатських країн через Україну, організованої злочинності та
накробізнесу; співробітництво у сфері налагодження локальних конфліктів,
боротьби проти міжнародного тероризму; взаємодія у миротворчих

акціях міжнародних організацій.

Інтереси України і Казахстану не вступають у протиріччя в жодній
площині, навпаки – існує досить широка сфера взаємних інтересів. Це може
стати підгрунтям для формування системи довготривалого сприятливого
партнерства. На думку авторів, є надзвичайно важливим і актуальним
розпочати міждержавні та міжвідомчі переговори між Україною та
Казахстаном у сфері будівництва збройних сил Казахстану. В цій сфері
Україна має незрівнянно більший досвід, ніж Казахстан. Вельми
перспективним було б налагодження тісних економічних зв’язків між
військовими відомствами України та Казахстану, які б передбачали
постачання української військової техніки, військового інвентарю
найширшої номенклатури.

3. 2 Україна і Туркменистан

Дипломатичні відносини між обома країнами були встановлені 10 жовтня
1992 р. під час офіційного візиту Президента України Л. Кравчука до
Ашгабаду. Тоді ж був підписаний і базовий міждержавний Договір про
дружбу і співробітництво.

Цілу низку двосторонніх домовленостей було підписано в лютому 1993 р.
під час візиту до Туркменістану колишнього прем’єр-міністра України Л.
Кучми. У листопаді 1994 р. Л. Кучма, вже як Президент України, здійснив
офіційний візит до Ашгабаду з метою вирішення низки питань щодо
реструктуризації українських боргів за газ та порядок розрахунків на
майбутнє.

Президент Туркменістану С. Ніязов вперше здійснив робочий візит до
України 19-20 січня 1995 р., під час якого також розглядалися питання
постачання газу в Україну.

В січні 1998 р. у Туркменістані в черговий раз побував з офіційним
візитом український Президент Л. Кучма. Обидві країни підписали низку
двосторонніх документів, зокрема Декларацію про подальший розвиток
співробітництва.

Новий поштовх українсько-туркменському співробітництву надав грудневий
1998 р. робочий візит Л. Кучми до Ашгабаду, під час якого було укладено
контракт між українською кампанією “Нафтогаз України” та туркменською
корпорацією “Туркменнафтогаз” про постачання в Україну природного газу
на суму 720 млн дол. США, а також було прийнято спільне рішення щодо
будівництва і фінансування ряду важливих об’єктів у Туркменістані.

Значним успіхом української дипломатії можна вважати прорив в
українсько-туркменських відносинах під час робочого візиту Президента Л.
Кучми до Туркменістану 4-5 жовтня 2000 р., який закінчився підписанням
важливої угоди про поставки туркменського газу в Україну на 2000-2001
рр.

Згідно досягнутих українсько-туркменських домовленостей українські
спеціалісти беруть участь у будівництві залізниць у Туркменістані,
будівництві газопроводу Казанджик – Кизил-Арват.

У квітні 1995 р. керівники зовнішньополітичних відомств України,
Туркменістану та Ірану підписали меморандум про співробітництво, в якому
передбачалося розширення кооперації та співробітництва на тристоронній
основі. Узгоджено нову модель взаєморозрахунків, згідно якої Україна
постачає до Ірану мінеральні добрива, металовироби, продукцію
машинобудування, здійснює роботи щодо модернізації металургійних
комбінатів Ірану. У свою чергу Іран розраховується за поставки
туркменського газу в Україну. Отже, співробітництво з Туркменістаном
важливе для нашої держави також і з огляду на перспективу формування
системи економічного співробітництва у трикутнику: Україна –
Туркменістан – Іран.

3.3 Україна та Узбекистан

Встановлення дипломатичних відносин між Україною та Узбекистаном 14
серпня 1992 р. відкрило шлях до плідного діалогу між обома країнами,
базою якого стало підписання під час першого візиту Президента
Узбекистану І. Каримова до України 25 серпня 1992 р. Договору про основи
міждержавних відносин, дружбу та співробітництво між обома країнами.

Ряд важливих угод економічного характеру було підписано під час
лютневого 1993 р. візиту урядової делегації України на чолі з колишнім
Прем’єр-міністром Л. Кучмою. Йшлося про співробітництво в транспортній
галузі, зв’язку, у сфері торгівлі, митної та банківської діяльності,
участі України в розробці нафтогазових та золоторудних родовищ
Узбекистану.

У листопаді 1994 р. під час візиту І. Каримова в Україну підписано
Декларацію про основні напрями економічної співпраці, а під час візиту
українського Президента Л. Кучми до Ташкенту 20-21 червня 1995 р.
підписано Договір про поглиблення економічної інтеграції між обома
країнами.

Українсько-узбецький діалог поглиблювався також на рівні обміну візитами
голів урядів обох країн та керівників окремих міністерств та відомств і
отримав нову якість через підписання Договору про дружбу і подальше
всебічне співробітництво під час лютневого 1998 р. візиту І. Каримова в
Київ.

Довготермінову перспективу українсько-узбецьке співробітництво отримало
через підписання Договору про економічне співробітництво на 1999-2008
рр. та міждержавної Програми співробітництва під час візиту узбецького
президента 7-8 жовтня 1999 р. до України.

Маючи схожі з Україною погляди щодо розвитку інтеграційних процесів у
пострадянському просторі, Узбекистан 24 квітня 1999 р. приєднався до
регіонального міждержавного об’єднання ГУАМ (трансформованого в ГУУАМ) й
активно підтримує зовнішньополітичні ініціативи України у напрямі
розбудови систем кооперації та співробітництва в
Чорноморсько-Каспійському регіоні.

Вступ Узбекистану до ГУАМ сприймається цілком закономірним і
виправданим. Фактично для країни цей крок розглядається як один з
механізмів інтенсифікації західного вектору її зовнішньої політики та
важливий напрям розвитку інтеграційних процесів.

3.4 Україна та Киргизстан

19 вересня 1992 р. обидві країни встановили між собою дипломатичні
відносини, а перший візит колишнього прем’єр-міністра України Л. Кучми
до Бішкеку був здійснений 23-24 лютого 1993 р. Під час цього візиту та
засідання Ради Глав держав СНД у Мінську в травні 1995 р. було підписано
низку двосторонніх документів, які заклали правову основу відносин між
обома країнами.

Під час обміну двосторонніми урядовими делегаціями обох країн у лютому
та квітні 1996 р. було означено шляхи розвитку двостороннього
співробітництва. Активізація українсько-киргизького діалогу зробила
можливим підписання Договору про дружбу і співробітництво між обома
країнами під час візиту президента Киргизстану А. Акаєва в Україну.
Діалог був продовжений також під час офіційного візиту прем’єр-міністра
Киргизстану А. Джумагулова в Київ.

Особливе значення в розвитку українсько-киргизьких відносин мав
офіційний візит Президента України Л. Кучми до Киргизстану 15-16 жовтня
1997 р. Під час переговорів президенти обох держав знайшли порозуміння
щодо цілої низки питань розвитку міжнародних відносин та перспектив
розвитку українсько-киргизького економічного співробітництва.

3.5 Україна і Таджикистан

Встановлення дипломатичних відносин між обома країнами 24 квітня 1992
р. було логічним продовженням попередніх контактів між республіками ще
за часів СРСР. Але складна внутрішньополітична ситуація в Таджикистані,
фактичний стан громадянської війни в цій країні, зрозуміло, не могли
сприяти належному розвитку відносин між країнами. Лише в липні 1995 р.
відбувся візит до України прем’єр-міністра Таджикистану Д. Каримова.

Зустрічі на вищому рівні відбувалися переважно на самітах держав СНД та
інших міжнародних заходах.

Україна послідовно дотримується принципів невтручання у внутрішні справи
Таджикистану та підтримує процеси мирного врегулювання таджицького
конфлікту.

ВИСНОВОК

В процесі дослідження автор розглядав природно-ресурсний потенціал країн
Центральної Азії. В перше чергу потрібно зазначити, що
природно-ресурсний потенціал – це дуже важливий фактор розміщення
продуктивних сил, який включає природні ресурси і природні умови, а
також відіграє важливу роль в економічному розвитку країни та регіону.

Необхідно відмітити, що геологічна вивченість Азії є незначною. Тому
автор даної роботи взяв до розгляду природно-ресурсний потенціал країн
Центральної Азії. Також автор спробував висвітлити розміщення природних
ресурсів та особливості природних умов центральноазійського регіону.

Центральна Азія – регіон, який виділився через розпад Радянської
імперії, що знаходиться у центрі Азії, простягаючись від Каспійського
моря на заході до Алтайських гір на сході і від боліт Західного Сибіру
на півночі до гірських хребтів Гіндукушу на півдні. Регіон включає
колишні республіки СРСР – Казахстан, Киргизстан, Таджикистан,
Туркменистан та Узбекистан. Площа Центральної Азії складає 4 647 тис.
кв. км.

Незважаючи на складні природні умови, район володіє величезним
природно-ресурсним потенціалом, який може стати доброю базою для
розвитку багатогалузевого господарства. Тут розвідані та експлуатуються
потужні родовища вугілля, нафти і газу, залізних, мідних і поліметалевих
руд, золота, фосфатів, сірки та десятків інших видів корисних копалин.
Значну роль центральноазайський регіон відіграє на світовому ринку
кольрових металів.

В регіоні протікають повноводні порожисті ріки: Амудар`я, Сирдар`я,
Гільменд, Геріуд, Ілі. Вода річок служить основою для розвитку
зрошуваного землеробства. Цим пояснюється найбільша концентрація
господарства саме в річкових долинах. Важлива особливість регіону –
відсутність стоку річок до океанів. Лісів на території регіону дуже
мало.

Природні рекреаційні ресурси регіону у поєданні з центрами давньої
культури можуть служити для розвитку міжнародного туризму різного
профілю.

В ругіоні переважають галузі агропромислового комплексу та видобувної
промисловості. Більшість міжгалузевих комплексів, що сформувалися в
державах Центральної Азії, не мають завершальних стадій переробки
сировини і виготовлення готової продукції, і це знижує ефективність їх
функціонування. Найповніше тут представлені комплекси:
паливно-енергетичний, кольорової і чорної металургії та
агропромисловості.

Найбільше кам`яного і бурого вугілля видобувають у Казахстані
(Карагандинський та Екібастузький басейни), нафти – в Узбекистані,
Казахстані і Туркменистані, газу – в Узбекистані та Туркменистані.
Гірські держави Центральної Азії мають потужний гідроенергетичний
потенціал. Важливі райони кольорової металургії сформувалися: в Рудному
Алтаї (поліметали); у Центральному Казахстані – міста Балхаш і Жезказган
(мідь, свинець, цинк); в Киргизстані і східному Узбекистані (поліметали,
золото). Враховуючи вже розвідану сировинну базу, нові центри кольорової
металургії можуть виникнути у Киргизстані і Таджикистані.

Добре розвинену чорну металургію має лише Казахстан. Вигідне поєднання
родовищ коксівного вугілля Карагандинського басейну і
Соколовсько-Сарбайських залізних руд, а також запаси марганцевих руд,
нікелю, хрому й інших летючих металів сприяють отриманню високоякісної і
дешевої сталі.

На базі видобутку фосфоритів сформувався Каратау-Жамбильський
промисловий комплекс в Казахстані, сірку і мірабіліт видобувають в
Туркменистані, в містах Навої і Фергана (Узбекистан) є азотно-тукові
заводи. Частково використовуються грандіозні запаси мірабіліту затоки
Кара-Богаз-Гол, але його комплексна переробка в цьому регіоні не
здійснюється.

Із традиційних партнерів, крім Росії, велике значення для регіону може
мати Україна. Тривалий час центральноазіатський регіон залишався поза
увагою української зовнішньої політики, а відтак не існувало й
проазіатської економічної орієнтації. Центральна Азія має значні
природні ресурси і є великим ринком для українських товарів споживчої та
промислової сфери. Незважаючи на інтенсивне проникнення до країн
Центральної Азії капіталів інших країн, Україна має значні шанси
закріпитися на центральноазіатських ринках, оскільки володіє значним
інтелектуальним і промисловим потенціалом, здатна створювати
конкурентоспроможні виробництва в країнах Центральної Азії, а також
забезпечити останні необхідними продовольчими та промисловими товарами.
Інтереси України й держав Центральної Азії не суперечать в жодній
площині, навпаки – існує досить широка сфера взаємних інтересів. Це може
стати підгрунтям для формування системи довготривалого перспективного
партнерства.

Особливу увагу доцільно приділити розвитку стратегічного партнерства з

Узбекистаном, що є потенційним лідером регіону. Від успішного розвитку
цих взаємин значною мірою залежить реалізація інтересів України в ЦАР, а
в перспективі – залучення держави до процесу формування нової структури
євразійського геополітичного простору.

Взаємини з Казахстаном та Киргизстаном доцільно розвивати на
двосторонній основі, враховуючи особливий характер стосунків обох країн
з Російською Федерацією і зростання впливу Китаю. Стосунки України з
Туркменістаном важливі, насамперед, через постачання туркменського газу
в Україну, а також з огляду на проекти побудови транспортних магістралей
через цю країну. В 2006 році Україна отримає 22 млрд куб. м газу від
Туркменистану за прямим контрактом. Взагалі за 2005 рік Україна
отримала від республік Центральної Азії 38 млрд куб. м газу [14, с. 8].

Як і в Україні, у центральноазійських відсутня тверда валюта, а тому
вони зацікавлені у бартерній торгівлі й готові приймати українську
традиційну продукцію, зокрема, залізо, цукор, олію, зерно тощо.
Українська економіка відчуває потребу в енергоносіях, кольорових
металів, бавовні та іншій продукції країн Центральної Азії. З іншого
боку, підприємства України можуть постачати в цей регіон продукцію
чорної металургії, машинобудування (нафто- і газовидобувне устаткування,
трактори, верстати, техніку для сільського господарства) та харчової
промисловості.

Проекти будівництва нових газо- і нафтопроводів також передбачають
активну участь в них України, а частина з них може пройти безпосередньо
через територію нашої країни. Таке співробітництво між країнами
Центральної Азії та України вимагає вирішення окремих соціальних
проблем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник /За ред. Кузика
С.П. – Львів: Світ, 2003. – 672 с.

Економічна і соціальна географія світу: Атлас. – К.: ДНВП “Картографія”,
2005. – 48 с.

Атлас світу /За ред. Т.О.Ремізовської. – К., 1999.

Безуглий В.В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн:
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВЦ
“Академія”, 2005. – 704 с. (Альма-матер)

Географія світу: підручн. для 8 кл. серед. шк./В.Ю.Пестушко,
В.О.Сасихов, Г.Є.Уварова. – К.: “Проза”, 1997. – 304 с.

Економічна і соціальна географія світу: Підруч. для 10 кл.
загальноосвіт. навч. закл./Б.П. Яценко, В.М. Юрківський, О.О. Любіцева
та ін.; За ред. Б.П. Яценка. – К.: Прок-Бізнес, 2004. – 351 с.

Географія. Зразки відповідей до екзаменаційних білетів. 9 клас. – К.:
Навчальний центр “ШКОЛА”, 2002. – 96 с.

Добыча нефти в Казахстане в 2005 г. || Терминал. – К.: 2006, №5

Дахно І.І., Тимофієв С.М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. – К.:
МАПА, 2005. – 608 с. – (Б-ка нового українця).

Масляк П.О., Олійник Я.Б, Степаненко А.В., Шищенко П.Г. Географія:
Навч. посібник для старшокласників та абітурієнтів. Програма і відповіді
на всі запитання. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. – 829 с.

Економічна і соціальна географія світу /За ред. Є.П.Качана. –
Тернопіль, 1999. – 546 с.

Добыча природного газа в Туркменистане в 2005 г. || Терминал. – К.:
2006, №3

Економіка зарубіжних країн /За ред. Ю.Г.Козака, В.В.Ковалевського,
К.І.Ржепішевського. – К.:ЦУЛ, 2003. – 632 с.

Газовый баланс Украины на 2006 г. || Терминал. – К.: 2006, №4

Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть
/А.С.Філіпенко, В.С.Будкін, А.С.Гальчинський. – К.: Либідь, 2002. – 470
с.

Максаковский В.П. Географическая картина мира: В 2 кн. Кн.ІІ:
Региональная характеристика мира. – М.: Дрофа, 2003. – 496 с.

Страны мира 2003: Экономико-политический справочник / Под ред. А.С.
Булатова. – М.: Проспект, 2003. – 231 с.

www.mavicanet.com

www.freeas.org

www.eduworld.ru

www.svit.ukrinform.com

www.Ahbor_com

PAGE

PAGE 14

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020