Реферат на тему:

Міжнародний ліцензійний договір

В сучасних умовах обмін науково-технічними знаннями все більше
розширюється і стає необхідним як на рівні держави, так і на рівні
підприємства.

Підприємство, що має намір придбати технологію за ліцензією повинно
вирішити такі важливі завдання:

1. Вибрати відповідну технологію.

2. Та зробити оцінку, а саме зробити техніко-економічне обґрунтування
закупки ліцензії (встановити контакт з фірмою-власником технології,
виявити наміри з приводу видачі ліцензії.). після укладається угода про
секретність, яка дозволяє визначити межі використання інформації.

Після підписання попередньої угоди про секретність покупцю надається
інформація, необхідна для вирішення питання про покупку технології і
готується повне техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) проекту з
використання вибраної технології. За результатами ТЕО робиться висновок
про доцільність покупки ліцензії і можливості починати переговори з
фірмою-власником технології про укладання ліцензійної угоди.

3. Скласти ліцензійний договір. В кінці переговорів остаточний текст
договору, узгоджений сторонами, парафується, і сторони його
затверджують.

Зміст міжнародних ліцензійних договорів полягає у встановленні
науково-технічних зв’язків, спрямованих на впровадження результатів
наукових досліджень і розробок у виробництво. Предметом міжнародного
ліцензійного контракту являється запатентований винахід чи технологічний
процес, технічні знання і досвід, товарний знак.

Важливою умовою міжнародної ліцензійної угоди являється визначення виду
ліцензії. В міжнародній торгівлі розрізняють три види ліцензій:

1. Невиняткова (проста) ліцензія, під час продажу якої ліцензіар
дозволяє ліцензіату на певних умовах використовувати винахід чи секрет
виробництва, залишаючи за собою право самостійно використовувати та
надавати аналогічно за умовами ліцензії будь-яким іншим особам (фірмам);

2. Виняткова, під час продажу якої ліцензіар надає ліцензіату виняткове
(монопольне) право на використання винаходу чи секрету в межах
визначеної території;

3. Повна, під час продажу якої ліцензіату надаються виняткові права на
її використання на протязі строку дії угоди. На цей період ліцензіар
позбавляється права на використання винаходу чи секрету виробництва як
самостійно, так і шляхом видачі ліцензії іншим особам (фірмам).

За надання прав на використання предмета угоди ліцензіат платить
ліцензіару певну винагороду. В угоді обумовлюється форма ліцензійної
винагороди, порядок її виплати, переведення платежів. Форми ліцензійної
винагороди бувають різними, такі як роялті, паушальний платіж і
комбінований платіж.

Великої уваги в угоді приділяється обов’язкам сторін. Ліцензіар несе
відповідальність за новизну винаходу, за його економічну ефективність,
гарантує можливість виробництва продукції ліцензіатом такої ж якості, як
і на його підприємствах. А ліцензіат забезпечує своєчасне і правильне
виплати винагороди, і головне, використання ліцензіатом предмету
ліцензійної угоди.

Для повного розкриття моєї випускної роботи наступний розділ я присвячую
розгляду такого виду зовнішньоекономічного договору (контракту) як
міжнародна ліцензійна угода, що має в останній час тенденцію до розвитку
та всебічного застосування.

Основні умови міжнародної ліцензійної угоди

Для того, щоб укласти угоду про купівлю чи продаж ліцензії, необхідно
всесторонньо оцінити не тільки техніко-економічні аспекти майбутньої
угоди, але й її можливі наслідки.

Підприємство, що хоче придбати технологію за ліцензією, .як правило,
повинно вирішити такі важливі завдання:

1. Вибрати відповідну технологію, для чого провести попередню оцінку
всіх технологій направлення, що зацікавило, і які можуть бути куплені за
ліцензією. Для оцінки використовується інформація загальнодоступних
джерел (рекламні проспекти, оголошення фірм, статті в науково-технічних
виданнях, описи до патентів та ін.). Після відбору інформації
проводиться порівняльна характеристика запропонованих технологій і
визначається краща, найбільш підходяща для підприємства.

2. Дати оцінку вибраної технології. Вирішення цієї задачі починається з
розробки техніко-економічного обґрунтування закупки ліцензії. Тут
насамперед необхідно встановити контакти з фірмою-власником технології,
виявити її наміри з приводу видачі ліцензії, визначити об’єм інформації,
необхідної для прийняття остаточного рішення про закупку технології. З
фірмою-власником укладається попередня угода про секретність, яка
дозволяє визначити межі використання інформації і захистити її від
розголошення.

Після підписання попередньої угоди про секретність покупцю надається
інформація, необхідна для вирішення питання про покупку технології і
готується повне техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) проекту з
використанням вибраної технології. ТЕО складається в довільній формі. Як
правило, воно включає такі елементи, як період дії плану, технічні
характеристики кінцевого продукту, прогнозування збуту, виробничі
потужності, наявність сировини і робочої сили, витрати на установку і
обслуговування, капітальні вкладення і обіговий капітал, план
фінансування, амортизація, виробничі залишки та ін.

За результатами ТЕО робиться висновок про доцільність покупки ліцензії і
можливості починати переговори з фірмою-власником технології про
укладення ліцензійної угоди.

3. Скласти ліцензійний договір. Під час переговорів, які звичайно
тягнуться від 4-х до 6 місяців, делегація потенційного ліцензіата
повинна визначити всі елементи й умови контракту, перевірити інформацію,
яка була використана при складанні техніко-економічного обґрунтування і
плану ділових операцій.

В кінці переговорів остаточний текст договору, узгоджений сторонами,
парафується, і сторони домовляються про порядок і строки його
затвердження.

Зміст міжнародних ліцензійних договорів полягає у встановленні
науково-технічних зв’язків, спрямованих на впровадження результатів
наукових досліджень і розробок у виробництво. В міжнародній торговій
практиці широко використовуються різні варіанти типових ліцензійних
угод. Вони можуть використовуватися як основа для укладання угод між
сторонами.

Зміст контрактів може включати такі основні умови: преамбула, предмет
угоди, обов’язки сторін, термін дії ліцензії та ін.

Предметом міжнародного ліцензійного контракту являється запатентований
винахід чи технологічний процес, технічні знання і досвід, товарний
знак.

Важливим об’єктом ліцензійної угоди являється запатентований винахід.
Проте треба відзначити, що в сучасних умовах все більш типовими стають
угоди, які надають ліцензіату право на запатентовані винаходи разом з
технічними знаннями, досвідом, «ноу-хау», а також з правом використання
товарного знаку.

Важливою умовою міжнародної ліцензійної угоди являється визначення виду
ліцензії. В міжнародній торгівлі розрізняють три види ліцензій:

1) невиняткова (проста) ліцензія, під час продажу якої ліцензіар
дозволяє ліцензіату на певних умовах використовувати винахід чи секрет
виробництва, залишаючи за собою право як їх самостійного використання,
так і надання аналогічних за умовами ліцензій будь-яким іншим особам
(фірмам);

2) виняткова ліцензія, під час продажу якої ліцензіар надає ліцензіату
виняткове (монопольне)право на використання винаходу чи секрету в межах
визначеної території. А ліцензіар не має права продавати аналогічну
ліцензію на вказаній території іншим особам, а також виробляти і
продавати на цій території свою продукцію, яка являється предметом
виняткової ліцензії;

3) повна ліцензія, під час продажу якої ліцензіату надаються виняткові
права на її використання на протязі періоду дії угоди. На цей період
ліцензіар позбавляється права на використання винаходу чи секрету
виробництва як самостійно, так і шляхом видачі ліцензії іншим особам
(фірмам).

Вибір того чи іншого виду наданої ліцензії залежить, насамперед, від
країни чи території, на яку видається ліцензія, і характеру винаходу.
Наприклад, на невеликому ринку краще видавати виняткову ліцензію, тому
що наявність кількох ліцензіатів, що одержали просту ліцензію, створить
на цьому ринку небажану конкуренцію, яка вкінці знизить рівень цін і
вплине на об’єм ліцензійної винагороди. Виняткова ліцензія видається, як
правило, на товари масового виробництва і широкого споживання. Повна
ліцензія використовується рідко.

За надання прав на використання предмета угоди ліцензіат платить
ліцензіару певну винагороду. В угоді обумовлюється форма ліцензійної
винагороди, порядок її виплати, переведення платежів і т.д.

Форми ліцензійної винагороди бувають різними. Найчастіше зустрічаються
такі, як роялти, паушальний платіж і комбіновані платежі. Роялти — це
періодичні відчислення від доходів покупця на протязі періоду дії угоди.
Вони встановлюються у вигляді певних фіксованих ставок (у відсотках) і
виплачуються ліцензіатом через узгоджені відрізки часу (щорічно,
щоквартально, щомісячно чи до визначеної дати).

Роялти можуть визначатися різними способами:

із вартості виробленої за ліцензією продукції;

із суми продажу ліцензованої продукції;

з одиниці випущених чи реалізованих виробів у вигляді відсотків;

з кількості переробленої за запатентованим методом сировини і т.д.

Роялти являються найпростішою і внаслідок цього найбільш поширеною
формою платежу.

Паушальний платіж — це твердо фіксована сума винагороди, виплачена
одночасно. Він може проводитися як одноразово, так і в розстрочку.
Паушальний платіж в чистому вигляді зустрічається рідко. Як правило, він
використовується в тих випадках, коли вартість ліцензії відносно мала в
порівнянні з вартістю обладнання або коли важко контролювати за
показниками діяльності ліцензіата.

Комбінований платіж передбачає виплату авансового паушального платежу
при підписанні угоди і платежу роялти в залежності від об’єкту
виробництва і реалізації.

Великої уваги в міжнародній ліцензійній угоді заслуговує опрацювання
умов, що стосується обов’язків сторін.

Об’єм обов’язків ліцензіара зазвичай залежить від предмету угоди. Однак
у всіх випадках ліцензіар зобов’язаний забезпечити ліцензіату можливість
здійснити передані йому за угодою права. Ця допомога може включати:

передачу обумовленої технічної документації;

налагодження виробництва і освоєння випуску ліцензійної продукції;

підготовку персоналу фірми-ліцензіата та ін. Ліцензіар несе
відповідальність за новизну винаходу, за його економічну ефективність,
гарантує можливість виробництва продукції ліцензіатом такої ж якості, як
і на його підприємствах.

За угодою в обов’язки ліцензіата входить забезпечення своєчасної і
правильної виплати винагороди і, головне, використання ліцензіатом
предмету ліцензійної угоди.

Угоди про передачу «ноу-хау», на відміну від ліцензійних, мають свої
особливості. До них можна віднести такі:

1) сторони повинні чітко визначити зміст «ноу-хау», що дає користь,
конфіденційність чи секретність;

2) більш докладно викладається весь комплекс обов’язків по передачі
знань;

3) особливо опрацьовуються гарантійні зобов’язання експортерів по
відношенню до завершеності переданих розробок, їх сучасного технічного
рівня і патентної чистоти використаних рішень;

4) велика увага приділяється обов’язкам імпортера по збереженню
конфіденційності або секретності переданого процесу та ін.

Обговорюються також строгі фінансові санкції за порушення обов’язків
партнерами.

Ключові поняття: обмін науково-технічними знаннями, передача технології,
промислова власність, винаходи, корисні моделі, промислові зразки,
товарні знаки, «ноу-хау», патент, ліцензія, патентний захист, патентна
угода, ліцензійна угода, ліцензіар, ліцензіат, техніко-економічне
обґрунтування, невиняткова ліцензія, виняткова ліцензія, повна ліцензія,
роялти, паушальний платіж, комбінований платіж.

Міжнародні ліцензійні операції

В залежності від характеру предмета і правової основи, міжнародні
операції по торгівлі науково-технічними знаннями поділяються на два
види:

1) операції по торгівлі патентами і ліцензіями;

2) операції по торгівлі технічними послугами.

Зовнішньоторгові операції по торгівлі патентами і ліцензіями
передбачають реалізацію винаходів передової виробничої технології,
технічних знань і досвіду. Основу цих операцій, як уже говорилося,
складає захист винаходів при допомозі патентного законодавства. Останнє
надає патентовласнику монопольне право на використання винаходу. Це
означає, що на протязі періоду дії патенту тільки він має право на
виготовлення, використання і продаж товарів, що втілюють даний винахід,
чи використання певних способів виготовлення даної продукції.

Такі ж монопольні права патентне законодавство країни надає власникам й
інших видів промислової власності (корисних моделей, промислових
зразків, товарних знаків та ін.).

Основним охоронним документом на об’єкт промислової власності являється
патент.

Патент на винахід — це свідоцтво, видане компетентним органом
винахіднику і свідчить про його виняткове право на використання цього
винаходу. Патент дає право власності на винахід.

Щоб придбати чи продати патент (інші охоронні документи), треба знати
період їх дії. Період дії патенту визначається національним
законодавством і складає в середньому 15-20 років, хоча реальний термін
його дії значно менший, приблизно 6-9 років.

У відповідності до патентного законодавства патент діє тільки на
території тої країни, де він виданий. Тому для того, щоб забезпечити
патентний захист в інших країнах, треба запатентувати в них даний
винахід. Сьогодні практично всі винаходи патентуються, тому всі нові
товари, які поступають на світові товарні ринки, запатентовані. Якщо
імпортні товари не запатентовані, то їх ввіз забороняється. Більшість
власників патенту, особливо великі підприємства, самі використовують
запатентовані винаходи шляхом виробництва і реалізації продукції, що
втілює винахід. Однак в сучасних умовах жорсткої конкурентної боротьби
на світовому ринку патент все частіше використовується не як засіб
захисту господарської діяльності патентовласника, а як самостійний
об’єкт торгових угод.

При здійсненні зовнішньоторгових угод купівлі-продажу патенту його
власник передає свої права іншій особі (фірмі) повністю чи частково.

Якщо він передає свої права на винахід іншій особі повністю, це
вважається продажем патенту. Така угода здійснюється на основі патентної
угоди. Як правило до патентної угоди звертаються малі й середні фірми,
винахідники-одинаки, що не мають достатніх коштів для самостійного
освоєння свого винаходу. Скуповують патенти звичайно великі фірми.

Якщо ж патентовласник передає свої права на винахід частково, тобто
залишаючись власником винаходу, дозволяє на певний період за винагороду
використати винахід, який охороняється патентом, то це — купівля-продаж
ліцензії на використання винаходу. Угода здійснюється на основі
ліцензійного договору.

Під ліцензією (патентною) розуміють дозвіл, виданий або проданий
патентовласником (названим ліцензіаром) іншій особі (названій
ліцензіатом) на використання об’єкта промислової власності, який
охороняється, на узгоджених між сторонами умовах.

Патентна ліцензія повинна обов’язково реєструватися в патентному
відомстві країни ліцензіата, інакше ліцензія вважається недійсною.
Надання за кордон ліцензій на використання винаходу, технічних знань і
досвіду, а також товарних знаків називається міжнародним ліцензуванням.

Міжнародні ліцензійні операції відрізняються від операцій
купівлі-продажу товарів. Ця різниця полягає в наступному:

1) об’єкти ліцензійних операцій (винаходи, передовий виробничий досвід і
т.п.) з’являються без прямої орієнтації на ринок;

2) зацікавленість ліцензіара в наданні ліцензії часто викликана не чисто
комерційними помислами, а прагненням зміцнити свої позиції на іноземному
ринку шляхом встановлення довготривалих зв’язків з партнерами;

3) в ліцензійних операціях, на відміну від угод купівлі-продажу, не
відбувається повного відчуження об’єкта угоди від свого власника;

4)в ліцензійних операціях має місце по суті передача прав ліцензіату на
спосіб господарювання.

Міжнародний обмін ліцензіями в сучасних умовах широко розвивається.
Сьогодні це головна форма науково-технічного-обміну між країнами.

Швидкий ріст міжнародної торгівлі ліцензіями обумовлений рядом факторів,
таких як розвиток науки на сучасному етапі НТР, прагнення до швидкого
вкорінення на ринок нової продукції, загостренням конкурентної боротьби
на світових товарних ринках та ін. В зв’язку з ростом протекціонізму
міжнародне ліцензування стало одним із перспективних способів, що
забезпечують підприємствам проникнення на важкодоступні ринки.
Міжнародне ліцензування використовується також з метою розширення
прямого товарного експорту. Нерідко покупець ліцензії дає згоду придбати
у ліцензіара обладнання, необхідного для налагодження виробництва за
ліцензією, а також окремі деталі та вузли для збирання ліцензованої
продукції чи сировину для її виробництва.

Переваги торгівлі ліцензіями для ліцензіара полягають в тому, що він має
можливість:

в короткі строки окупити витрати на науково-дослідницькі роботи,
використані на розробку винаходу;

одержати додатковий прибуток за рахунок швидкого освоєння винаходу і
випуску на його основі нової продукції;

— використати місцеву, більш дешеву, робочу силу;

забезпечити близькість до джерел сировини;

перебороти валютні й митні обмеження. Переваги торгівлі ліцензіями для
ліцензіата — це:

можливість економії на науково-дослідних роботах;

одночасно доступ до передових науково-технічних досягнень;

купівля ліцензій доповнює і розширює власні дослідження;

можливість здійснення процесу диверсифікації;

купівля ліцензії дозволяє виграти час, що особливо важливо в зв’язку із
скороченням періоду морального старіння товару і приєднання до
найновіших технологічних досягнень.

В той же час міжнародна торгівля ліцензіями має і деякі негативні
наслідки. Насамперед відбувається посилення залежності ліцензіата від
іноземної техніки і технології. Одночасно відбувається припинення деяких
власних наукових досліджень, що в кінцевому результаті тормозить
розвиток національної науки і техніки. Однак міжнародна торгівля
ліцензіями являється вигідною як для ліцензіара, так і для ліцензіата.
Відзначається, що кожен долар, витрачений на покупку іноземної ліцензії,
за своїм ефектом еквівалентний (без урахування фактору часу) в США
приблизно 6,2 дол., у Великобританії — — 3,1, у Франції — 5,4,
інвестованих в НДДКР. Ефективність закупки ліцензій і виробництва
продукції на її базі досягається ‘ також за рахунок того, що ліцензія
значно дешевше власних НДДКР для одержання подібного результату.

Похожие записи