РЕФЕРАТ

на тему:

“Міжнародні економічні відносини

та роль України в них”

ПЛАН

1. РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

2. ЕКОНОМІЧНІ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ

3. ЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ СВІТУ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Зовнішньоекономічна діяльність, тобто міжнародний обмін товарами й
послугами, належить до числа найбільш давніх форм міжнародних відносин.
До неї також належать рух капіталу, міжнародна міграція робочої сили,
міжнародні валютні відносини. Необхідність і ефективність системи
міжнародного обміну очевидна: для кожної країни характерний свій набір
природних ресурсів, розміри капіталів і праці, які можуть бути
використані для виробництва ВНП. Спеціалізація країни на виробництві
товарів, для яких у неї є найкращі умови, дає змогу їй розширити їх
випуск, використавши частину з них для продажу, а за виручені гроші
закупити товари, яких не вистачає.

Виходячи з економічної доцільності, держава планує свою
зовнішньоекономічну діяльність, яка відіграє важливу роль у розвитку
економіки будь-якої країни (й України зокрема). Вона створює умови для
економії витрат в економіці або в окремих її галузях. Плани
зовнішньоекономічної діяльності націлюють на встановлення й розвиток
взаємовигідних зв’язків з країнами світу. Вони мають всебічно
враховувати переваги, які випливають з міжнародного розподілу праці в
інтересах розвитку економіки, технічного прогресу та підвищення рівня
життя народу.

У плані розвитку зовнішньоекономічної діяльності визначаються
номенклатура й обсяги основних товарів, які мають змінити товарну
структуру експорту та імпорту, головні напрями розвитку
зовнішньоторгового обороту по окремих країнах, обсяг технічного й
економічного сприяння країнам, які розвиваються, характер і обсяги
кредитних операцій. Під час розробки планів проводяться розрахунки
економічної ефективності зовнішньоторговельних операцій, експорту,
імпорту та сумарного економічного ефекту відповідно до методики
визначення економічної ефективності зовнішньої торгівлі,

її ефективність визначається шляхом порівняння витрат на виробництво з
витратами на імпорт.

Поряд з відносними показниками розраховуються абсолютні, які
відображають ефективність чи збиток, отримані економікою в результаті
застосування тієї чи іншої пропозиції щодо розвитку зовнішньої торгівлі.
При цьому рекомендується враховувати специфіку торгівлі з окремими
країнами чи їх групами, умови торгівлі в кредит та ін.

Ось уже понад 14 років Україна виступає на світовій арені як незалежна
європейська держава, її економіка переживає затяжну кризу. Через
зниження попиту на внутрішньому ринку велика кількість підприємств
працює практично в півсили. Типовим явищем стало приховане безробіття.

Депресійні процеси у виробництві негативно впливають на стан зовнішньої
торгівлі. Обсяг експорту не відповідає можливостям товаровиробників і не
задовольняє державних потреб щодо валютних надходжень, які
використовуються для стабілізації економіки, зниження рівня інфляції та
бюджетних витрат. Крім того, характер експорту залишається
пасивно-сировинним. Навіть у країни СНД необхідно збільшити експорт
продукції виробничо-технічного призначення. Негативне також сальдо в
торгівлі щодо енергоносіїв, прокату кольорових металів, целюлози,
деревини, каучуку. Відомо, що незадовільний стан зовнішньоекономічних
зв’язків не може позитивно впливати на економіку України.

У той же час значну роль в оздоровленні економічної ситуації має
відігравати ефективна зовнішньоекономічна діяльність, яка включає в себе
економічні відносини між окремими країнами, їх регіональними
об’єднаннями, а також окремими підприємствами (корпораціями).

2. ВИДИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

Форми зовнішніх економічних зв’язків України — різноманітні: зовнішня
торгівля, міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва, експорт
та імпорт капіталів і робочої сили, надання та одержання послуг
(виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних,
маркетингових, експортне- чи імпортно-поссредницьких, юридичних),
міжнародне спільне підприємництво, сумісне будівництво підприємств,
науково-технічне співробітництво, валютні та фінансово-кредитні
відносини, інтуризм, проведення на комерційній основі виставок,
ярмарків, торгів, аукціонів тощо.

Сутністю зовнішньоекономічної діяльності є міжнародний поділ праці
(МПП). У процесі МПП об’єктивно формуються загальноукраїнський і
регіональні (наприклад, обласні) зовнішньоекономічні комплекси, що
об’єднують взаємопов’язані підприємства-експортери та імпортери (ядро
комплексу), торгово-промислову палату України, різні об’єднання та
асоціації, банки, які займаються операціями, пов’язаними з міжнародною
діяльністю.

Центральними органами управління зовнішніми зв’язками с Верховна Рада
України, Кабінет міністрів України, Міністерство закордонних справ
України, Міністерство зовнішніх економічних зв’язків України, у низових
тсриторі-ально-адміністративних ланках — місцеві Ради народних
депутатів, управління міжнародних і зовнішньоекономічних зв’язків у
системі обласної державної адміністрації.

На основі МПП сформувався профіль міжнародної спеціалізації України,
зумовлений розмірами її території і чисельністю населення,
забезпеченістю корисними копалинами і енергетичними ресурсами,
характером грунтово-кліматичних умов, скономіко-географічним положенням,
рівнем розвитку продуктивних сил і національного поділу праці,
розвиненістю галузевої структури економіки, географією транспортної
мережі. В системі МПП Україна спеціалізується на виробництві машин
(промислове устаткування, магістральні тепловози, трактори, екскаватори,
судна, автомобілі, сільськогосподарські машини, верстати, прилади,
турбіни, літаки, обчислювальна техніка, продукції чорної металургії
(залізна і марганцева руда, прокат), вугілля, харчових продуктів (цукор,
рослинна олія, мука, макаронні вироби, сіль, кондитерські вироби,
овочеві консерви, м’ясо, молоко), хімікатів, цементу, програмного
забезпечення для ЕОМ.

Характер участі економіки держави в міжнародному поділі праці
проявляється в товарно-галузсвій структурі вивозу і ввозу. Як видно з
таблиці, найбільшими продуцентами на вивіз є машинобудування і
металообробка, чорна металургія, харчова і хімічна та нафтохімічна
галузі промисловості. У ввозі домінують продукти машинобудівної та
металообробної, легкої, хімічної та нафтохімічної, харчової та
нафтогазової галузей промисловості.

Частину вивозу становить експорт за межі колишнього СРСР. У його складі
різко переважала група «сировина, матеріали і товари народного
споживання» і порівняно незначною була частка машин та устаткування.
Правда, серед товарів першої групи були й вироби високої наукомісткої
технології (наприклад, кольорові телевізори). І все ж нинішня модель
експорту, в якому велику роль відіграють сировина і матеріали, є
відсталою.

Ефективною формою зовнішньоекономічної діяльності є міжнародна
спеціалізація і кооперування виробництва, особливо при спільному
виготовленні деталей і вузлів для телевізорів, комп’ютерів,
бурякозбиральних комбайнів тощо. Перспективною є співпраця з технічно
розвиненими країнами (США, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія,
Італія, Канада та ін.). На цій базі закономірно формуються міжнародні
галузеві (наприклад, автомобілебудівні) і міжгалузеві (наприклад,
агропромислові) комплекси з участю українських партнерів.

За географічною ознакою теперішні зовнішньоекономічні зв’язки України
доцільно поділити на: 1) відносини з країнами СНД і рештою держав, що
входили до складу колишнього СРСР, і 2) відносини з іншими зарубіжними
державами, серед яких виділяється підгрупа економічно найрозвиненіших
країн.

Перспективною формою міждержавних зв’язків с економічна інтеграція
суміжних прикордонних територій. У травні 1992 р. у Сумах підписано
міжобласну угоду про дружбу, економічне та культурне співробітництво між
сусідніми областями України і Росії — Сумською, Чернігівською,
Бєлгородською, Брянською і Курською.

У Дебрецені (Угорщина) 14 лютого 1993 р. міністри закордонних справ
України, Польщі та Угорщини підписали Декларацію про співробітництво
народів Карпатського Єврорегіону, в якій офіційно проголошено створення
інтер-регіональної асоціації. В урочистому засіданні взяв участь і
представник уряду Словаччини, яка стала асоційованим членом
міжрегіонального формування. У ролі спостерігачів на зустрічі були
присутні представники Румунії.

До складу асоціації «Карпатський Єврорегіон» увійшли: Закарпатська
область України, Кросненське і Перемиське воєводства Польщі, окреси
Бардейов, Свіднік, Гуменне, Вранов, Міхаловце, Требішов
Східно-Словацького краю Словаччини, деякі райони Угорщини. Єврорегіон є
відкритою системою. До нього можуть приєднуватись інші близькі території
Карпат. Учасниками вже стали також Львівська, Івано-Франківська і
Чернівецька області України.

Простежуються певні закономірності у територіальній структурі
експортного виробництва України. Як видно з цих таблиць, найвища
просторова концентрація експортного потенціалу припадає на Східний і
Придніпровський економічні райони. Це зумовлено високим рівнем
індустріального розвитку даних регіонів. Тут сформувались три потужні
експортні бази: Донецька вуглеекспортна, Криворізька
залізорудноекспортна і Донецько-Придніпровська за експортом продукції
чорних металів і машинобудування.

Україна активно включається у нові форми міжнародної економічної
співпраці — прямі зв’язки підприємств, спільне підприємництво,
спеціальні економічні зони. Прямі економічні зв’язки передбачають
різнобічне співробітництво без посередників (міністерств, інших
суб’єктів) за моделлю «підприємство—підприємство». Вони включають обмін
деталями і вузлами, новими технологіями, досвідом праці, спільну
науково-дослідну і дослідно-конструкторську роботу, і У 1990 р. експорт
продукції за прямими зв’язками досяг 361,1 млн інвалютних крб., імпорт —
286,5 млн інвалютних крб. Усі регіони включились у цю форму зв’язків.
Але найбільший обсяг експортно-імпортних операцій за прямими зв’язками
мали Одеська, Донецька, Харківська, Закарпатська, Львівська і
Тернопільська області.

Набувають популярності в Україні міжнародні спільні підприємства (СП).
За їх допомогою передбачається розв’язати такі завдання: впровадження у
виробництво найпрогрссивнішої техніки і технології, передових методів
управління в ринкових умовах, виробництво конкурентоздатних товарів на
експорт, збагачення внутрішнього ринку якісними предметами народного
споживання і т.д.

Перспективним є створення в Україні спеціальних (їх ще називають
вільними чи особливими) економічних зон. Така зона — це певна
господарська територія з високим ступенем самоуправління і значним
пільговим режимом, що виділена для широкого залучення іноземного
капіталу, передової техніки і технології, управлінського і
маркетингового досвіду. Певна річ, така зона повинна бути економічно і
соціальне високоефективною, забезпечувати випуск конкурентоздатної
продукції (послуг) на рівні сучасних світових стандартів як на
внутрішній, так і на зовнішній ринки. Покладено початок організації зон
у Закарпатській, Донецькій і Чернівецькій областях, Одесі та
Іллічівську.

Україна активно включається у міжнародне науково-технічне
співробітництво. Академія наук України встановила прямі зв’язки з
науковими закладами Австрії, Італії, Франції, . Румунії, Чехії,
Словаччини, Китаю, Індії, Південної Кореї. Активні контакти
підтримуються з Лондонським Королівським товариством. Баварською
академією наук, французьким університетом Тулузи. Учасниками міжнародних
наукових відносин є 39 академічних інститутів, університети, інститути.

Технічне співробітництво України з зарубіжжям здійснюється у формі
обміну новою технікою і технологією, досвідом. Зокрема, наші
підприємства технічно модернізуються за участю відомих фірм
високорозвинених країн світу. Наприклад, швейцарська фірма
«Інтерпластика» технічно переоснастила львівське виробничо-торговельне
об’єднання «Весна» і нині верхній жіночий одяг зі Львова користується
попитом на європейському ринку. Цьому сприяє і спільне
українсько-бельгійське підприємство з участю об’єднання «Весна».

Є приклади успішного виходу України на міжнародний науково-технічний
ринок. Донецький концерн «Інтер-комп’ютер» з філіями в Києві,
Дніпропетровську і Ялті збуває свою продукцію на німецькому ринку, а в
перспективі має намір реалізовувати її у США і Канаді.

Інтеграція України у світові економічні процеси повинна грунтуватися на
міцних міжнародних фінансово-кредитних зв’язках. Тут велика роль
належить банківській системі. Крім Національного банку України, в цій
системі важливе місце посідає спеціалізований Експортно-імпортний банк
України. Він має дев’ять відділень — у Києві, Харкові, Донецьку,
Дніпропетровську, Львові, Одесі, Ужгороді, Ізмаїлі, Ялті. У банк
надходить податок від усіх валютних доходів українських підприємств.

Ефективною формою міждержавних зв’язків є інтуризм. Він перетворився у
важливу галузь господарства світу, приносячи щорічно до 200 млрд доларів
прибутку (у цінах 1990 р.). В Іспанії, наприклад, міжнародний туризм дає
до 17 млрд доларів прибутку, або 30% від її експорту. Частка інтуризму в
експорті Італії становить 11%, Данії та Австрії — по 8%.

3. ЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ СВІТУ

Зовнішньоекономічні зв’язки в сучасних умовах стають могутнім засобом
прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки.
Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без
інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і
послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати
час і темпи розвитку.

Зовнішньоекономічна діяльність дає змогу прискорювати науково-технічний
прогрес завдяки організації спільних досліджень, швидкому переобладнанню
сучасною технікою цілих галузей і виробництв, сприяє розв’язанню
багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв’язки стають
одним з основних чинниківрозвитку господарства України.

Правову основу для практичного здійснення зовнішньоекономічної політики
створюють Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (квітень
1991 р.), «Про вільні економічні зони» (жовтень 1992р.), «Про іноземні
інвестиції» (березень 1993р.). Концепція Закону «Про зовнішньоекономічну
діяльність» грунтується на використанні можливостей ринкової економіки,
яка поступово утверджується в державі. В Законі докладно опрацьовано
механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який повинен
забезпечити прогресивні структурні зрушення в економіці та сприятливі
умови її залучення до світового поділу праці разом із збереженням
господарського збалансування та рівноваги внутрішнього ринку України.

Кабінет Міністрів здійснює зовнішньоекономічну політику відповідно до
законів України, укладає та забезпечує виконання міжурядових угод,
здійснює заходи щодо раціонального використання державного валютного
фонду і стабілізації платіжного балансу країни тощо.

Міжнародні зв’язки України здійснюються як у зовнішній торгівлі, так і в
економічному, науково-технічному і культурному співробітництві, в
міжнародному туризмі та інших формах.

У зовнішній торгівлі впродовж утвердження в господарстві ринкових
відносин скасовуватиметься державна монополія. Згідно з чинним
законодавством встановлюється межа частки одного власника в 50 %
загального експорту або імпорту країни, причому порушення цього
положення можна оскаржити в судовому порядку. Різні об’єднання
(асоціації, консорціуми, торгові будинки тощо) не мають права прямо або
опосередковано створювати монополії зовнішньоекономічної діяльності для
певного виду товару чи товарної групи, а також будь-якої іноземної
країни, транснаціональної корпорації тощо. Забороняються різного роду
угоди, союзи та погоджені дії, спрямовані на поділ ринків збуту чи
джерел постачання або інші засоби обмеження свободи конкуренції. Такі
заходи сприятимуть процесу утвердження відкритої згідно з світовими
стандартами економіки, посиленню в ній конкурентних засад, формуванню
гручкого, зорієнтованого на інтенсифікацію господарського механізму.

У нинішніх умовах господарство України переживає тривалу економічну
кризу, що негативно впливає і на стан зовнішньої торгівлі. Обсяг
експорту не відповідає можливостям наших товаровиробників і не
забезпечує потреб держави у валютних надходженнях, необхідних для
стабілізації економіки, зниження рівня інфляції та бюджетних витрат.

За даними Міністерства статистики України, експорт за останні роки
постійно скорочується. Крім того, дуже неефективною є структура
експорту, майже 90 % його становлять сировина, матеріали, товари
народного споживання. Вивозяться також гостродефіцитні ресурси і
продаються на світовому ринку за демпінговими цінами. Навіть з країнами
близького зарубіжжя Україна має від ємне сальдо балансу на продукцію
виробничо-технічного призначення. Негативне сальдо у торгівлі з цими
країнами зберігається для енергоносіїв, прокату кольорових металів,
целюлози, деревини, каучуку, акумуляторів тощо, у світовий економічний
простір Україна інтегрувала у ролі сировинного придатка. Доказом цього є
те, що протягом кількох останніх років експорт машинно-технічних товарів
у загальному балансі становить 10—20 %, а рівень експорту готової
продукції у світі понад 50 %.

Зовнішньоекономічна діяльність України потребує докорінної перебудови —
йдеться про зміну сировинного спрямування експорту, підвищення в ньому
частки продукції обробних галузей, удосконалення структури імпорту. Адже
відомо, що Україна виробляла й може виробляти цілий спектр наукоємної,
складної машинно-технічної продукції: літаки, автобуси, автомобілі,
трактори, комбайни, судна різного призначення, ракетні комплекси,
верстати, турбіни, засоби зв’язку, електроніку, радіо- і телеапаратуру
тощо. Реально основними експортерами конкурентної на світовому ринку
продукції можуть швидко стати підприємства воєнно-промислового
комплексу, на яких зосереджені високоякісне обладнання, сучасна
технологія, висококваліфіковані фахівці.

У товарній структурі вивозу переважають вироби чорної металургії,
залізна руда і кокс, продукти харчової промисловості. Промисловий
потенціал України достатній для надходження валюти, необхідної для
сплати державного зовнішнього боргу, закупівлі найнеобхіднішого імпорту
та оплати інших загальнодержавних потреб.

Реалізація цього потенціалу можлива за відповідної пропускної здатності
транспортної інфраструктури, сприятливої соціально-політичної і правової
ситуації та здатності зовнішньоторгових організацій та інших виконавчих
структур до реалізації продукції.

Експортно-імпортні операції здійснюються як на валютній основі, так і у
формі клірингу. Кліринг — система безготівкових розрахунків, які
грунтуються на заліку взаємних вимог і зобов’язань і здійснюються через
банки або спеціальні розрахункові палати (перша створена в Лондоні в
1775 р.). Популярною нині стала форма бартерних операцій, тобто
безпосереднього обміну товарами. Такі товарообмінні операції були
найбільш поширені в Україні у 1992 р. і становили тоді майже 50 %
загального товарообороту. Однак при такому товарообміні Україна втрачала
великі кошти через нееквівалентний вартісний обмін продовольчих товарів
(зерна, цукру, олії) на паливно-мастильні матеріали.

Основним напрямом зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток і
поглиблення торгово-економічного співробітництва з республіками
колишнього СРСР, країнами Східної Європи, розвиненими країнами світу,
особливо з тими, що мають чисельну українську діаспору.

Зовнішньоторгові організації та інші виконавчі структури повинні не
тільки реалізовувати продукцію на традиційних ринках, а й виходити на
нові перспективні регіони особливо в Азію, Африку, Латинську Америку та
Австралію). Найважливішою формою економічного співробітництва з країнами
близького зарубіжжя нині є взаємний обмін різними видами сировини,
готової продукції та наукове співробітництво. Однак необхідними є
послідовна і радикальна перебудова механізму економічних зв’язків,
здійснення кардинальних заходів для їх оптимізації. Зокрема, передбачено
захист економічних інтересів України через встановлення митного кордону
з республіками колишнього СРСР. Підписано обопільні угоди з Росією та
Білоруссю про співробітництво у галузі зовнішньоекономічної діяльності,
які не допускають реекспорту товарів, до яких інші учасники угоди
застосовують заходи регулювання. Реекспорт таких товарів має
здійснюватися лише за письмової згоди та на умовах, що визначаються
уповноваженим органом держави, яка є виробником цих товарів. Україна
вивозить до країн СНД кам’яне вугілля, чавун, сталь, прокат чорних
металів, залізну і марганцеву руди, самородну сірку, цемент, сіль,
промислове устаткування, автобуси, тепловози, екскаватори, автомобілі,
трактори, кукурудзо- і бурякозбиральні комбайни, продукцію хімічної
промисловості, цукор, масло, м’ясо, фрукти, консерви тощо. В загальному
обсязі вантажів, які щороку вивозяться з України у ці країни, найбільшу
частку мають коксівне вугілля і чорні метали.

Понад 72 % наших поставок отримує Росія. Основним споживачем їх є
Центральний район Росії, на який припадає майже 3/4 вивозу продукції з
України. Значними споживачами залізної і марганцевої руд, чорних
металів, які надходять з України, є Поволжя, Північний Кавказ. Певна
кількість чорних металів, зокрема прокату, вивозиться з України до
Санкт-Петербурга, Білорусі, держав Балтії, Молдови, цукор — в усі
республіки колишнього СРСР (за винятком Молдови), м’ясо, масло, м’ясні
та ряд консервованих продуктів — здебільшого в Росію.

В Україну з інших республік колишнього СРСР найбільше ввозить Росія — 70
%. Це — нафта, газ, ліс, папір, деякі марки чорних і кольорових металів,
машини, устаткування та інша продукція.

Білорусь постачає Україні трактори, вантажні автомобілі,
електронно-обчислювальні машини, мінеральні добрива, ліс, папір,
Казахстан — кольорові метали, шкірсировину, концентрати кольорових
металів, Молдова — продукцію приладобудування, виноробної і консервної
промисловості, килими, виноград, республіки Середньої Азії — газ,
бавовну, концентрати кольорових металів, тканини, каракуль, республіки
Закавказзя — нафту і автомашини, алюмінієвий прокат, чай, фрукти, вино,
тютюн, держави Балтії — електротовари, трамваї, пральні машини,
холодильники, радіоприймачі, мікроавтобуси, рибу і рибопродукти,
трикотажні і галантерейні вироби та інші товари широкого вжитку.

За сучасних умов Україна налагоджує прямі зовнішньоекономічні відносини
з багатьма країнами світу. Так, на кінець 1996 р. нашу державу визнали
понад 160 країн світу, 132 з них встановили з Україною дипломатичні
відносини. У країни далекого зарубіжжя ми поставляємо машини, трактори,
залізну і марганцеву руди, устаткування для гірничо-шахтових,
будівельних, електротехнічних підприємств, засоби автоматизації,
обчислювальну техніку, автомобілі, прокатні стани, океанські судна,
силові трансформатори, магістральні тепловози та багато іншої продукції.

За даними Міністерства статистики, Україна мала в 1995 р. у торгівлі з
країнами далекого зарубіжжя позитивне сальдо розміром майже 1346,4 млн
дол. США. Основна частина експорту України припадає на Європу (49,4 %),
друге місце посідає Азія (38 %), на третьому місці Америка (8,3 %), далі
йдуть Африка (4 %) та Австралія і Океанія (0,3 %). Імпортні поставки за
цей самий період надходили в Україну тільки з чотирьох континентів.
Найбільша частка українського імпорту припадає на Європу (68,5 %), менша
— на Азію (17,3 %), Америку (10,2 %) і Африку (4 %).

Сьогодні ні розміри експорту, ні його структура не можуть задовольнити
Україну. Річ у тім, що розміри експорту поки що недостатні: в 1995 р.
вони становили 11566,5 млн дол. США. У його структурі найбільшу частку
мають сировина, матеріали і товари народного споживання — 87,6 %, машини
і устаткування — 10,3 %, інші товари (у тому числі послуги) — 2,1 %.
Тому необхідно переорієнтувати експорт з первинної сировини на нову
техніку й технологію, товари високого рівня переробки, різні послуги.

Україна отримує з різних країн світу промислове устаткування, медичне
обладнання, різні прилади, хімічні товари, джут, цитрусові, каву,
продукцію хімічної і легкої промисловості. Проте необхідно створювати
економічні бар’єри (високе мито тощо) для таких товарів, як жувальна
гумка, напої, тютюнові вироби, радіотовари, деякі інші товари широкого
вжитку тощо. Це зменшить дефіцит платіжного балансу і підніме попит на
аналогічну вітчизняну продукцію, стабілізуючи виробництво.

Найтісніші економічні зв’язки підтримує Україна з країнами Східної
Європи, зокрема з Угорщиною та Польщею. У структурі вивозу в ці країни
переважає продукція галузей важкої індустрії:

кокс, руда, сірка, чорні метали, устаткування для гірничодобувної і
металургійної промисловості, тепловози, екскаватори, бульдозери,
телевізори, трансформатори, сільськогосподарські машини тощо.

Протягом тривалого часу спостерігається сталість поставок на експорт
донецького вугілля, що визначається попитом на нього як у колишніх
країнах РЕВ, так і в ряді капіталістичних держав (Італії, Франції,
Єгипті). Об’єктивною передумовою попиту на це вугілля на європейському,
північноафриканському та близькосхідному ринках є практична відсутність
на Землі антрацитового палива, яке має високу калорійність, а головне —
недимність.

Залізну руду Україна вивозить до Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини,
Румунії, Болгарії та ін. Самородна сірка з України надходить до Чехії,
Словаччини, ФРН, Угорщини, Румунії.

З країн Східної Європи Україна імпортує машини, верстати, комплексне
промислове устаткування для хімічної, меблевої і харчової промисловості,
прилади, продукцію хімічної промисловості, рухомий залізничний склад,
судна, автомашини, побутові електроприлади, медикаменти тощо.

У сучасних умовах економічні зв’язки України з країнами Східної Європи
трохи послабилися, але в майбутньому, очевидно, вони розвиватимуться
більш ефективно.

Україна бере участь в економічному співробітництві з промислове
розвиненими країнами світу. Понад 20 країн (Австрія, Голландія, Італія,
Норвегія, Франція, Фінляндія, ФРН, Швейцарія, Швеція, СІНА, Канада,
Великобританія, Японія та ін.) отримують з України промислову продукцію
і промислову сировину: залізну і марганцеву руди, кокс, чавун, прокат
чорних металів, графіт, скло, металургійне та гірничо-шахтове
устаткування, штучні алмази, велосипеди, металообробні верстати,
прилади, автонавантажувачі, а також цукор, льоноволокно, олію тощо.

До Великобританії з України надходять прокат чорних металів, чавун,
феросплави, металообробні верстати, бензол, цукор, льоноволокно, хміль,
а Україні Великобританія постачає різні машини, промислове устаткування,
хімічні продукти, вовняні тканини.

До ФРН Україна експортує феросплави, чорні метали, автонавантажувачі,
віконне скло, олію тощо. З ФРН Україна імпортує різні машини й
промислове устаткування, прокат чорних металів, хімічну продукцію.

До Франції з України вивозять антрацит, помпи, металообробні

верстати, фотоапарати, льоноволокно, олію. Франція поставляє Україні
потоково-механізовані й автоматизовані лінії зварювання і складання
кузовів кабін трактора Т-150. На французьких суднобудівних підприємствах
виконують замовлення Чорноморського пароплавства.

Українські машинобудівники виготовили для США унікальний трансформатор
на 500 тис. кВт, Фінляндії — комплект устаткування для атомної
електростанції,

Україна бере участь в економічному співробітництві з країнами, що
розвиваються. У попередні роки, за існування СРСР, цим країнам було
надано кредити на пільгових умовах з відшкодуванням кредиту протягом
10—12 років. Частка України в цих кредитах, за попередніми підрахунками,
становить майже 18 млрд дол.

Традиційні товари експорту країн, що розвиваються, бавовна, джут, вовна,
арахіс, рис, оливкова олія, натуральний каучук, какао-боби, кава,
цитрусові, тютюн та ін.

Україна вивозить свої товари до багатьох країн, що розвиваються. У
структурі експорту основне місце посідають машини і промислове
устаткування. Так, вантажні автомобілі Кременчуцького заводу поставляють
до Індії, Латинської Америки, Близького Сходу, помпи із Сумського заводу
— до Індії, Пакистану, Сирії. Машини, устаткування, прилади для
африканських, азіатських і латиноамериканських країн виготовляють з
урахуванням їх роботи в умовах тропічного клімату.

Підписано угоду про постачання нафти і газу з Ірану в Україну. З цією
метою створено українсько-ірансько-азербайджанську компанію, яка збудує
цілу систему трубопроводів через Росію в Україну. 45 % внеску — України,
така сама частка — Ірану, 10 % — Азербайджану. Угода розрахована на 15
років, Україна поставлятиме до Ірану машини і обладнання для
гірничо-добувної та металургійної промисловості, братиме участь у
реконструкції металургійних підприємств, доріг і морських портів.

Підписана угода між Україною і Тунісом про співробітництво в галузі
іригації, за якою на туніських іригаційних спорудах працюватимуть
українські фахівці. Туніс постачатиме Україні фосфорити.

Останнім часом право на здійснення зовнішньоекономічних операцій надано
окремим підприємствам і організаціям, внаслідок чого підвищилася
активність їх у зовнішньоекономічній сфері. Зареєстровано більш як ЗО
тис. учасників зовнішньоекономічних зв’язків.

В економічних зв’язках України із зарубіжними країнами використовується
науково-технічне співробітництво. До нього належить торгівля патентами,
ліцензіями, технічним досвідом («ноу-хау») тощо. Науково-технічне
співробітництво сприяє прискоренню темпів економічного розвитку,
втіленню найновіших технічних досягнень, раціональному використанню
природних ресурсів, автоматизації і механізації технологічних процесів,
скороченню строків будівництва сучасних підприємств, підвищенню
ефективності капіталовкладень, розширенню сфери міжнародних відносин.
Воно здійснюється в кількох формах:

матеріальній, тобто обміном продукцією, насамперед наукоєм-ною,
створеною за найновішими технологіями,

нематеріальній — у вигляді креслень, формул, обміну інформацією,
літературою та ін.,

послуг фахівців і технічного персоналу в галузі менеджменту, маркетингу,
контролю за якістю.

Здійснюється науково-технічне кооперування між фірмами у формі
консалтингу (технічного консультування і експертизи проектів), лізингу
(оренди промислового і науково-дослідного устаткування).

Перехід України до фази економічного пожвавлення та піднесення в нових
умовах господарювання може здійснюватися за зрахунок ефективного
використання власного ресурсного потенціалу шляхом упровадження новітніх
технологій. Основою нової економічної стратегії у сфері
зовнішньоекономічної діяльності України мають бути зацікавленість людини
у вільному підприємництві та розвитку товарного виробництва, а також
упровадженні ринкових відносин, запровадження в обіг твердої
конвертованої грошової одиниці, НТП із застосуванням активної
інноваційної, інвестиційної та структурної політики, рівноправне
співіснування різних форм власності.

Щоб стати рівноправним учасником загальноєвропейського процесу
інтеграції, Україні необхідно докласти немало зусиль для створення нової
економічної системи, проходження стабілізаційного періоду, подолання
кризи економіки, усунення бар’єрів у спілкуванні із зовнішнім світом,
налагодження активних і взаємовигідних зв’язків з країнами-партнерами.
Для цього має бути створена інфраструктура, сумісна із
західноєвропейською та здатна функціонувати з нею в одній системі
координат. Головні її елементи — це самостійні суб’єкти господарської
діяльності, економічний раціоналізм у відносинах з країнами-учасницями,
створення режиму вільного руху товарів, послуг, капіталів, формування
мережі банків і ділових центрів для фінансування та інформаційної
підтримки державних та приватних інвестиційних проектів, комплексне
використання й охорона природних ресурсів, співробітництво в розвитку
паливно-сировинної бази, раціональне використання енергетичних
ресурсів, співробітництво в технологічному оновленні металургійних
підприємств, розвитку АПК, харчової та переробної промисловості,
створення сучасних телекомунікацій, розвиток уніфікованої митної
системи.

Для інтеграції з економікою європейських та інших країн Україні
необхідно максимально використовувати переваги міжнародного! розподілу
праці та розташування в центрі Європи, створити сприятливий клімат для
залучення іноземного капіталу та зарубіжних інвестицій. На сучасному
етапі понад половину експорту України припадає на Європу. Одним з
найважливіших завдань зовнішньоекономічної діяльності є диверсифікація
ринків збуту та просування українських товарів у Африку, Латинську
Америку, Азію з метою збільшення обсягів експорту та валютних
надходжень.

Промисловий потенціал України достатній для успішного вирішення проблем
забезпечення валютних надходжень, потрібних для закупівлі
найнеобхіднішого з імпорту, покриття загальнодержавних потреб і сплати
зовнішнього боргу. Важливо збільшити питому вагу продукції
машинобудування в загальному обсязі експорту України. Необхідність
підтримки державою експортерів продукції машинобудування зумовлена й тим
фактором, що Захід не зацікавлений у прониканні наших товарів на світові
ринки, тому створює додаткові квоти та митні бар’єри. Не дуже поспішають
розвинені країни з наданням Україні вигідних кредитів під реалізацію
проектів, що стимулюють експорт машинобудівної продукції.

Без розробки й реалізації державної програми розвитку експорту продукції
машинобудування Україні не піднятися до рівня розвинених держав. Ця
проблема ускладнюється ще й необхідністю одночасного проведення
структурної перебудови, конверсії та диверсифікації цілого ряду
підприємств. Слід зазначити, що Україна виробляє багато видів
наукомісткої, складної продукції машинобудування, яка зробила 6 честь
економіці будь-якої країни світу (це літаки, трактори, автобуси, судна,
ракетні космічні комплекси, верстати, турбіни та ін.).

У зовнішньоекономічних зв’язках України використовується і така форма
економічного співробітництва, як кредити. В сучасних умовах
нестабільності економічного розвитку Україна зацікавлена в надходженні
іноземних інвестицій в українську економіку. В перспективі Україна може
надавати цільові кредити у національній валюті зарубіжним державам,
підприємствам та іншим споживачам під закупівлю вітчизняної
машинотехнічної продукції. Таке кредитування іноземних споживачів
сприятиме зовнішньому конвертуванню української грошової одиниці.

Створення спільних підприємств — одна з форм економічного
співробітництва України із зарубіжними країнами. Ці підприємства діють
самостійно, наділені широкими правами для здійснення експортних та
імпортних операцій. Спільні підприємства погоджують ціни на спільно
вироблену продукцію і укладають відповідні контракти. Їх прибуток
розподіляється між учасниками пропорційно вкладу в статутний фонд.

У 1995 р. на території України діяло понад 2,5 тис. спільних
підприємств. За участю фірм США створено 120 спільних підприємств,
Німеччини — 40, Австрії — 22 та ряду інших країн. Найбільше їх у місті
Києві (204) та Одеській області (143).

Різними є профілі спільних підприємств. Так, львівське виробниче
об’єднання «Конвеєр» і болгарсько-угорське товариство «Інтрасмаш», а
також гомельське виробниче об’єднання «Гідроавтоматика» та завод
«Данувія» (Угорщина) уклали договір про прямі зв’язки щодо спільного
проектування і виробництва автоматизованих транспортно-складських систем
і засобів гідроавтоматики.

Налагоджуються прямі стосунки Міністерство сільського господарства і
продовольства України із зарубіжними фірмами. Заслуговує уваги
співробітництво з фірмою ВА5Р (ФРН) у галузі впровадження інтенсивної
технології виробництва сої на основі застосування хімічних препаратів
фірми.

Перспективним напрямком розширення зовнішьноекономічних зв’язків,
створення спеціальних зон «вільного підприємництва» на території України
(в районі Одеси, у Закарпатті та деяких інших місцях). Вільні економічні
зони в Україні з часом сприятимуть прискоренню розвитку її економіки на
основі створення умов для залучення іноземного капіталу.

Україна має приділяти велику увагу міжнародному туризму — галузі, яка
найшвидше дає прибуток. Нині ми приймаємо в себе майже 250 тис.
іноземних туристів, що становить лише 0,05 % світової кількості. Проте
реально ми вже тепер можемо обслуговувати до 5 млн туристів, що може
дати майже 1 млрд дол.

Крім того, резервом для надходження валюти до України є плата за
транзитні залізничні, автомобільні, повітряні перевезення,
транспортування нафти і газу. Все це разом може давати 6 млрд дол.
щороку.

Похожие записи