КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Навчальна дисципліна:

Міжнародна економіка

Тема:

Міжнародна торгівля промисловими товарами, машинами, обладнанням.

План.

Вступ
стор. 3

Загальна характеристика торгівлі готовою продукцією
стор. 5

Засоби торгівлі готовою продукцією стор. 7

Торгівля кооперованою продукцією та комплектним обладнання
стор. 11

Список використаної літератури стор. 13 1.Вступ.

Міжнародна торгівля є формою зв’язку між товаровиробниками різних країн,
що виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає їхню взаємну
економічну залежність. У літературі часто дається наступне визначення:
«Міжнародна торгівля являє собою процес купівлі і продажі, здійснюваний
між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах». Міжнародна
торгівля включає експорт і імпорт товарів, співвідношення між який
називають торговим балансом. У статистичних довідниках ООН наводяться
дані про обсяг і динамік світової торгівлі як сум вартості експорту всіх
країн світу.

Структурні зрушення, що відбуваються в економіці країн під впливом НТР,
спеціалізація і кооперування промислового виробництва підсилюють
взаємодію національних господарств. Це сприяє активізації міжнародної
торгівлі. Міжнародна торгівлям беспосередньо впливаюча на рух усіх
міждержавних товарних потоків, росте швидше виробництва. Відповідно до
досліджень зовнішньоторговельного обороту, на кожні 10% росту світового
виробництва приходиться 16% збільшення обсягу світової торгівлі. Тим
самим створюються більш сприятливі умови для його розвитку. Коли ж у
торгівлі відбуваються збої, сповільнюється і розвиток виробництвам

Під терміном «зовнішня торгівля» розуміється торгівля якої-небудь країни
з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввозу (імпорту) і
оплачуваного вивозу (експорту) товарів.

Різноманітна зовнішньоторговельна діяльність підрозділяється по товарній
спеціалізації на торгівлю готовою продукцією, торгівлю машинами й
устаткуванням, торгівлю сировиною і торгівлю послугами.

Міжнародною торгівлею називається оплачуваний сукупний товарообіг між
усіма країнами світу . Однак поняття «міжнародна торгівлям вживається й
у більш вузькому значенні: наприклад, сукупний товарообіг промислово
розвинутих країн, сукупний товарообіг країн, що розвиваються, сукупний
товарообіг країн якого-небудь континенту, регіону, наприклад, країн
Східної Європи і т.п.

Міжнародна торгівля товарами – це форма МЕВ, що відображає
товарно-грошові відносини куплі-продажу між суб”єктами МЕВ стосовно
товарів матеріального виробництва і базується на МПП.

Міжнародна торгівля є своєрідним проявом світового товарного ринку.
Якщо на національному ринку рух товарів обумовлюється більше
економічними факторами і державною політикою, то на світовому ринку
суттєвий вплив на міжнародну торгівлю має зовнішньоекономічна політика
окремих держав чи їх груп.

Рух національних товарів між країнами дещо обмежений, а деякі
національні товари взагалі не надходять у світовий товарообіг. На
світовому товарному ринку обертаються тільки конкурентоспроможні товари,
кращі з національних товарів.

Будь-якій державі для успішного функціонування на всесвітньому ринку
необхідно мати свою зовнішньоекономічну інфраструктуру, яка може
забезпечити просування товарів чи послуг від виробника до споживача в
інші країни.

У цій системі основною є матеріально-технічна база та спеціалізовані
організації для післяпродажного технічного обслуговування.

Країна, яка не має зовнішньоекономічної інфраструктури, змушена
нести великі втрати для забезпечення доступу до зовнішньоекономічної
інфраструктури інших держав(для оплати транспортування, страхових та
банківських послуг, послуг торгових домів).

Загальна характеристика торгівлі готовою продукцією.

У світі відсутній єдиний ринок товарів промислового виробництва, існує
величезна кількість ринків конкретних промислових товарів. Світовий
ринок промислових товарів слід розуміти як сукупність операцій
зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання різних країн
щодо реалізації виготовлених промислових товарів.

Промислові товари можуть бути цілком змонтованими і готовими для
використання, а також перебувати у розібраному вигляді, наприклад,
машини і обладнання часто постачаються у вигляді комплектів.

На сучасному етапі у сфері міжнародної торгівлі як організаційну форму
експорту та імпорту використовують торгівлю такими видами товарів:

готова продукція;

продукція у демонтованому вигляді;

комплектне обладнання;

сировинні товари;

кооперована продукція.

У сфері міжнародної торгівлі використовуються такі її методи:

зустрічна торгівля

міжнародні торги

ЛІЗИНГ

Різноманітна зовнішньоторговельна діяльність підрозділяється по
товарній спеціалізації на торгівлю готовою продукцією, торгівлю машинами
й устаткуванням, торгівлю сировиною і торгівлю послугами.

Торгівля готовою продукцією орієнтується на кінцевого споживача і
здійснюється за допомогою укладення контрактів безпосередньо між ЇЇ
виробниками і споживачами. До операції можуть залучатися і посередники,
які виконують передпродажний сервіс і передпродажне доведення продукції
до експлуатаційних вимог. Щодо машинотехнічних товарів має місце
технічне обслуговування протягом періоду експлуатації. Передпродажний
сервіс не впливає на технічні характеристики товарів і, як правило,
передбачає комплекс робіт з розконсервації товарів після транспортування
та надання їм товарного вигляду. Мета передпродажного сервісу полягає у
поліпшенні якості товарів, які реалізуються, з урахуванням потреб і
смаків споживачів, що зрештою сприяє підвищенню конкурентоспрш можності
цих товарів.

Торгівля продукцією у демонтованому вигляді у сфері міжнародних
економічних зв’язків відбувається з урахуванням низки чинників як
об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Наприклад, демонтовані
товари дешевше і безпечніше транспортувати на великі відстані ніж
змонтовані. Часто такий метод доцільний для проникнення на ринки тих
країн, які забороняють ввіз відповідної готової продукції, намагаючись
захистити свій ринок від впливу іноземної конкуренції.

Засоби торгівлі готовою продукцією.

Деякі фірми воліють триматися осторонь від діяльності міжнародної
торгівлі через її ризики і складність. Фірма, що бажає купити товари за
кордоном, може купити їх через посередника, що займається імпортом. Це
міжнародний торговець, що купує товари в закордонних постачальників і
получающих прибуток від перепродажу цих товарів іншим фірмам у своїй
країні. У такий же спосіб, фірма може продавати товари посрединку, що
займається експортом, чи експортній фірмі у своїй країні.

Фірма може також прийняти рішення обмежити свою участь у міжнародній
торгівлі, поклавши на послуги представника, чи агента конфірмаційного
будинку.

Агент являє собою закордонну фірму, що береться виконувати будь-які з
наступних функцій в інтересах експортера:

1. Одержувати замовлення від клієнтів у країні агента;

2. здійснювати котирування цін для потенційних клієнтів і виконувати
інші вимоги клієнтів;

3. займатися рекламою і просуванням на ринок продукції експортера;

4. тримати експортера в курсі справ про умови місцевого ринку, цінах і
т.д.;

5. розбиратися з претензіями клієнтів.

Агент може мати виключне право продавати товари експортера у своїй
країні. Наприклад, виготовлювач фотоапаратів з Гонконгу може дати якому
-або агенту у Великобританії виключне право на продаж на продаж своєї
продукції у Великобританії.

Конфірмаціоннні будинки діють як агенти для закордонних покупців.
Закордонний Покупець може попросити конфірмаційний будинок купити товари
від його імені і доставити кредит покупцю, оплативши ці товари.
Англійський експортер тоді буде мати справу з конфірмаційним будинком у
Великобританії, а не з покупцем за рубежем.

Замість продажу товарів безпосередньо покупцям у закордонній країні,
експортер може створити организациюв однієї чи більш закордонних
країнах.

Відділення являє собою закордонний чи офіс торгове підприємство, що є
частиною структури компанії-експортера.

Філія являє собою окремо зарегестрированную компанію, контрольовану
експортером (володіє більш 50% капіталу). Філія може цілком належати
експортеру, але бути створеним як окрема компанія або для торгівлі, або
з причин, зв’язаним з місцевим законодавством. Однак уряд закордонної
країни може наполягати, щоб визначена частина акціонерного капіталу
належала її громадянам і щоб деякі з громадян були членами ради
директорів. Ступінь впливу уряду на такі філії різна в різних країнах.

Існують такі постанови й обмеження:

1. постанови по валютному регулюванню;

2. ліцензування експорту;

3. ліцензування імпорту;

4. торгове ембарго;

5. імпортні квоти;

6. урядові постанови, що стосуються законодавчих стандатов безпеки, і чи
якості специфікацій на всі товари, продавані усередині цієї країни,
законодавчих стандартів по охороні здоров’я і гігієні, особливо на
харчові продукти; патентів і торгових марок; упакування товарів і обсягу
інформації, приведеної на упакуваннях;

7. документація, необхідна для митного клірингу импортруемых товарів,
може бути дуже об’ємної. Затримки при митному клірингу можуть бути
істотним фактором у загальній проблемі задаржек у міжнародній торгівлі;

8. мита на чи імпорт інші податки для оплати імпортних товарів.

Ліцензія у сфері міжнародної торгівлі означає державний дозвіл на
провадження певної діяльності. Ліцензування виникло ще з часів
меркантилізму і застосовувалося тоді для регулювання торговельного
балансу.

Існують два основні види зовнішньоторговельних ліцензій:

відкрита генеральна ліцензія, або «автоматична», має місце у вигляді
публікації у пресі дозволу компетентного державного органу на

безперешкодний ввіз або вивіз товарів протягом певного терміну;

індивідуальні ліцензії, що видаються на експорт-імпорт товарів, на

які поширюється ліцензування, але які не охоплені генеральними

ліцензіями.

Мита. Мита є акцизним податком на імпортні товари; вони можуть
уводитися з метою одержання чи доходів для ащиты. Фіскальні мита, як
правило, застосовуються у відношенні виробів, що не виробляються
усередині країни (наприклад для США це олово, кава і банани). Ставки
фіскальних пошлин в основному невеликі, і їхньою метою є забезпечення
федерального бюджету податковими надходженнями. Протекционисткие мита
призначені для захисту місцевих виробників від іноземної конкуренції.
Хоча протекционисткие мита, як правило, недостатньо високі для
припинення імпорту іноземних товарів, вони все-таки ставлять іноземного
виробника в невигідне конкурентне положення при торгівлі на внутрішньому
ринку.

Також до засобів торгівлі можна віднести;

Імпортні квоти. За допомогою імпортних квот установлюються максимальні
обсяги товарів, що можуть бути імпортовані за якийсь період часу. Часто
імпортні квоти виступають більш ефективним засобом стримування
міжнародної торгівлі, чим мита. Незважаючи на високі мита, визначене
виріб може імпортуватися у відносно невеликих кількостях. Низькі ж
імпортні квоти цілком забороняють імпорт товару понад визначену
кількість.

Нетарифні бар’єри. Під нетарифними бар’єрами розуміється система
ліцензування, створення невиправданих стандартів якості продукції і його
чи безпеки просто бюрократичні заборони в митних процедурах. Так,
Японія і європейські країни часто жадають від імпортерів одержання
ліцензій. Обмежуючи випуск ліцензій, можна ефективно обмежувати імпорт.

Добровільні експортні обмеження. Вони є щодо новою формою торгових
бар’єрів. У цьому випадку іноземні фірми «добровільно» обмежують свого
експорту у визначені країни. Експортери дають згоду на добровільні
експортні обмеження (які аналогічні імпортним квотам) у надії уникнути
більш твердих торгових бар’єрів.

4.Торгівля кооперованою продукцією та комплектним обладнанням.

Торгівля кооперованою продукцією поширюється на продукцію

що виготовляється у кооперації з іншими суб’єктами господарюваньня.
Двома основними видами кооперації є виробнича і збутова; за першої
продукція виготовляється не для ринкового продажу, а за замовленням
окремих суб’єктів; за другої суб’єкти господарювання утворюють спільне
підприємство для збуту продукції, виготовленої на їх підприємствах.

Торгівля продукцією у рамках кооперації – це спосіб реалізації продукції
між суб’єктами міжнародної виробничої кооперації, яка здійснюється, як
правило, за трансфертними цінами у пільговому режимі.

НТР дала новий поштовх поділові праці, спеціалізації виробництва, яка
набирає особливо широких масштабів у машинобудуванні. Відбувається
перехід від міжгалузевої спеціалізації до внутрішньогалузевої, від
готової кінцевої продукції — до проміжних видів виробів. Різко зростає
обмін вузлами, деталями, компонентами, які часто виготовляються на
підприємствах різних країн. Внутрішньо-національні й міжнародні
кооперовані поставки досягають 50—60 % вартості продукції багатьох
галузей промисловості індустріальних країн Заходу. Більш ніж ЗО %
товарообороту між цими державами припадає на взаємні кооперовані
поставки. Кооперовані поставки відіграють помітну і дедалі зростаючу
роль в експорті цілої низки країн, що розвиваються, в тому числі таких
великих, як Індія, Бразилія, Мексика.

Отже, вироблена продукція дедалі частіше становить результат міжнародних
коопераційних зв’язків, а зовнішня торгівля не тільки виконує функцію
реалізації кінцевого продукту, але все більше перетворюється на сполучну
ланку виробничого процесу. Ця тенденція особливо помітна щодо провідних
індустріальних країн світу. В експорті їх машинобудівної продукції
частка комплектуючих виробів уже в середині 80-х років упритул
наблизилася до 50 % і продовжує зростати.

Торгівля комплектним обладнанням охоплює оснащування прси-мислового
підприємства, що становить єдиний закінчений технологічний комплекс.
Така торгівля, зокрема, має місце у разі будівницттва «під ключ». Воно
передбачає проектування підприємств, їх спорудження, оснащення
обладнанням, навчання місцевих працівників, забезпечення експлуатації
об’єкта протягом; обумовленого гарантійного терміну. Зазначений комплекс
робіт вїдомий ще як інжиніринг. Це поняття вже набуло в Україні «права
громадянства», тобто застосовується у нормативно-правових актах.

Список використаної літератури.

«Основи міжнародної торгівлі» Київ BHV 1995 р

2. Омельянович О. «Стан і проблеми торгівлі України» Економіка України
№7 1995 р.

3. Гончарова О. «Торгові бар’єри на шляху до вільної міжнародної
торгівлі» Російський Економічний Журнал №8 1994 р.

4. . Онищенко В. «»Сучасні проблеми зовнішньоекономічної політики
України» Економіка України №2, 1996 р.

PAGE

PAGE 13

Похожие записи