Реферат на тему:

Мета і завдання Європейської системи центральних банків

Основною метою ЄСЦБ, проголошеною у ст. 2 статуту, є підтримування
цінової стабільності. Це передбачає створення такої економічної
ситуації, коли рівень інфляції не перевищує 2 %.

Орієнтиром кредитно-грошової політики взято саме показник інфляції, а не
зміни грошової маси, оскільки в ЄВС існують єдині стандарти вимірювання
інфляційних процесів, що збільшує достовірність і полегшує аналіз
отриманих даних.

Враховуючи тісний взаємозв’язок інфляції з грошовою масою, ЄЦБ встановив
межу темпу приросту грошового агрегату МЗ (готівкові кошти, чеки,
будь-які вклади) на рівні 4,5 %.

Стабільності курсу нової валюти на початковому етапі відводиться
другорядна роль.

У ст. З статуту ЄСЦБ визначено основні завдання Європейської системи
центральних банків:

• розробка і втілення кредитно-грошової політики ЄВС;

• емісія євробанкнот;

• збереження й управління офіційними резервами в іноземній валюті країн
— членів ЄВС;

• здійснення операцій з іноземною валютою;

• забезпечення чіткого функціонування розрахункових систем.

Також ЄЦБ допомагатиме компетентним відомствам здійснювати контроль над
кредитними інститутами, сприятиме підвищенню зайнятості, стійкому
економічному зростанню, високому ступеню конвергенції національних
економічних систем ЄС. Банк намагатиметься підтримувати фінансову
стабільність і загальну економічну політику ЄС.

Отже, Європейський центральний банк покликаний здійснювати незалежну
централізовану грошово-кредитну політику. Національні центральні банки
при цьому втрачають свою автономію й отримують уніфіковані статути. Вони
не мають права надавати фінансових кредитів національним установам і
інститутам ЄС, а також готівкових кредитів і овердрафтів. Остаточно
усувається можливість покривати дефіцити держбюджетів за рахунок емісії
або позик центральних банків. Вони перетворюються на філії ЄЦБ.

Проте не всі функції центральних банків країн ЄВС перейдуть до ЄЦБ.
Національні банки збиратимуть і оброблятимуть статистичні дані,
здійснюватимуть моніторинг, аналіз динаміки цін, заробітної плати,
валютних курсів, курсів цінних паперів, кривої дохідності; НЦБ зможуть
купувати і продавати на фінансовому ринку біржові цінні папери,
благородні метали за готівку, укладати кредитні угоди, дозволені
статутом ЄСЦБ, та ін.

Основні інструменти та операції

Європейської системи центральних банків на відкритому ринку

,До основних спеціальних інструментів, які ЄСЦБ використовує у
здійсненні монетарної політики, належать:

• процентні ставки;

• кредитно-депозитні операції на відкритому ринку з комерційними банками
для підтримування їх ліквідності;

• рівень обов’язкових резервів комерційних банків і контроль за його
додержанням.

Існують чотири типи операцій ЄСЦБ на відкритому ринку.

1. Основні операції з рефінансування (main refinancing operations) —
зворотні операції передачі приватному сектору додаткових ліквідних
коштів.

Вони відіграють основну роль у регулюванні процентних ставок, управлінні
обсягом ліквідності на ринку і роз’ясненні курсу кредитно-грошової
політики ЄЦБ. Ці операції мають такі характеристики:

• відбуваються щотижня;

• мають термін погашення 2 тижні;

• здійснюються децентралізовано через національні центральні банки;

• здійснюються на стандартних аукціонах.

2. Подовжені операції з рефінансування {longer-term refinancing
operations) — зворотні операції, які не використовуються для регулювання
процентних ставок і надаються на основі поточних ринкових ставок.

Ознаки подовжених операцій з рефінансування:

• відбуваються щомісяця;

• мають термін погашення 3 тижні;

• здійснюються децентралізовано через національні центральні банки;

• здійснюються на стандартних аукціонах.

3. Регулюючі операції або операції тонкого настроювання {fine tuning
operations) — використовуються як для надання, так і для вилучення
ліквідних коштів з метою пом’якшення непередбачува-них коливань обсягів
ліквідності і процентних ставок. Можуть бути зворотними і прямими. Від
двох попередніх типів відрізняються такими ознаками:

• можуть бути регулярними і нерегулярними;

• строк погашення визначається заздалегідь і не регламентується;

• ЄСЦБ може обмежити кількість учасників операцій.

4. Структурні операції {structure operations) — прямі та зворотні
операції надання ліквідності, що здійснюються з метою коригування
структурних позицій ЄСЦБ щодо приватного сектору економіки. Характерні
ознаки цих операцій:

• здійснюються регулярно і нерегулярно;

• строк погашення визначається заздалегідь і не регламентується;

• здійснюються на стандартних аукціонах;

• здійснюються децентралізовано через національні центральні банки;

• коло учасників не обмежується.

Оскільки рівень процентних ставок тісно пов’язаний з валютним курсом, а
від валютного курсу безпосередньо залежить конкурентоспроможність
національних товарів на світовому ринку, ЄЦБ неодноразово змінював
процентні ставки для підтримання курсу евро.

Так, якщо очікується падіння валютного курсу, ЄЦБ підвищує процентні
ставки, що відповідно спричинює підвищення курсу валюти.

У разі стабільності валютного курсу або його підвищення ЄЦБ може
залишати процентні ставки без змін або знижувати їх. Звичайно, на рівень
процентних ставок впливає не тільки динаміка валютного курсу, але цей
фактор досить вагомий.

Незалежний статус Європейського центрального банку

Згідно із статутом ЄЦБ є незалежною установою. На його рішення не можуть
впливати ні керівні органи ЄЄ, ні уряди країн-учасниць. Проте один із
пунктів Угоди про Європейське співтовариство у певних випадках дозволяє
Раді міністрів фінансів країн-членів (ЕКОФІН, ECOFIN) втручатися у
процес визначення загальних напрямків грошово-кредитної і валютної
політики ЄВС.

Вирізняють функціональну, фінансову і персональну незалежність ЄЦБ.

Функціональна незалежність: ЄЦБ не зобов’язаний підтримувати загальну
економічну політику ЄЄ або окремої країни у сфері зайнятості або
дефіциту державного бюджету, якщо це загрожує вартості грошей. Банк не
має права фінансувати державний борг. Обсяг грошової маси, рівень
процентних ставок, розмір мінімальних резервів повинен встановлюватись
централізовано без урахування національних особливостей та інтересів.

Фінансова незалежність: ЄЦБ самостійно вирішує питання про емісію і
використання фінансових коштів.

Персональна незалежність: члени Керівної ради ЄЦБ вільні у прийнятті
власних рішень у сфері кредитно-грошової політики і непідвладні впливу
Європейської Ради, Європейської комісії, урядів та міністерств.

Загальні принципи функціонування

Європейської системи центральних банків

До загальних принципів впровадження єдиної монетарної політики належать:

• ринкові засади (цілковита відмова від кредитування урядів країн —
членів ЄВС, виплата ринкової процентної ставки за обов’язковими
резервами тощо);

• рівноправність усіх учасників системи;

• вільна конкуренція;

• ефективність (стратегія має сприяти ефективному виконанню основної
мети ЄСЦБ);

• орієнтація на середні терміни;

• прозорість (доступність і зрозумілість для громадськості);

• спадкоємність (урахування досвіду національних банків — членів ЄСЦБ);

• послідовність у здійсненні політики незалежності ЄСЦБ;

• звітність.

Проблеми функціонування

Європейської системи центральних банків розглянемо основні проблеми
функціонування Європейської системи центральних банків.

1. Розробка і здійснення Європейським центральним банком
кредитно-грошової політики є складним завданням, оскільки ЄВС не має
єдиної економічної політики як такої, а може мати лише скоординовану
політику держав-членів. З юридичного боку, відсутність єдиної політики
надає ЄЦБ більшу свободу дій і можливість здійснювати певну
«суб’єктивну» політику. В економічному аспекті, неоднорідність циклів
розвитку національних економік, відмінності в ціновій динаміці і
нерівномірний вплив інструментів грошово-кредитної політики на країни
ЄВС ускладнює досягнення Європейським центральним банком своєї основної
мети. Кожна з країн для підтримки своєї економіки потребує певної
інвестиційної, промислової, соціальної політики, яка не завжди
збігається з діями ЄЦБ щодо підтримки стабільності цін.

Проблема полягає в необхідності, з одного боку, здійснення ЄСЦБ
уніфікованої монетарної політики і використання загальних інструментів
стримування інфляції, а з іншого — врахування національних відмінностей
країн і сприяння їх економічному зростанню.

Так, в Італії підвищення процентних ставок може призвести до збільшення
попиту. Це пояснюється намаганням населення вкладати кошти в державні
облігації. Водночас це вдарить по капіталу

підприємств, оскільки італійська податкова система стимулює збільшення
підприємствами частки запозичених коштів.

У Франції в разі підвищення короткострокових процентних ставок можуть
скоротитися темпи збільшення ВВП у межах від 0,07 до 0,13 %, у
Великобританії — від 0,33 до 0,79 %.

2. Незважаючи на те, що монетарна політика є єдиною для всіх країн —
членів ЄВС, фіскальну політику кожна країна здійснює окремо — певна річ,
в національних інтересах, але тягар її наслідків нестиме весь союз.

З огляду на те, що ЄЦБ співпрацюватиме з фіскальними органами всіх країн
єврозони, постає проблема координації відносин на двох рівнях — між ЄЦБ
і національними урядами та між власне національними урядами.

3. Координація Європейським центральним банком кредитно-грошової і
фіскальної політики — завдання складне. Відомо, що жорсткіша фіскальна
політика сприяє пом’якшенню кредитно-грошової політики. Складність
полягає у тому, що економічні цикли країн ЄВС не синхронізовані. Так,
зниження ЄЦБ процентних ставок у всіх країнах ЄВС завдасть шкоди
фіскальній політиці в країнах, що перебувають на стадії економічного
піднесення. Підвищення процентних ставок заважатиме здійсненню жорсткої
фіскальної політики в країнах, що переживають економічний спад.

Інша проблема полягає в тому, що терміни здійснення фіскальної і
кредитно-грошової політики не збігаються. Фіскальна політика планується
на кілька років. Кредитно-грошова політика є більш короткостроковою і
гнучкою і повинна підлаштовуватись під кредитно-грошову. Проте в цьому
разі єдина кредитно-грошова політика ЄВС не може підстроюватись під
фіскальну політику кожної країни. Вагомим аргументом є те, що ЄЦБ —
незалежний інститут, а фіскальна політика може бути об’єктом політичного
силового тиску.

4. Європейський центральний банк отримав свої повноваження через
передачу йому повноважень національних урядів і центральних банків
країн-членів. Після завершення процедури делегування держави ЄВС
втратили можливість відстоювати власні інтереси і коригувати обраний
курс монетарної політики. В разі кардинального неузгодження національних
інтересів з політикою ЄЦБ країна має лише один шлях розв’язання проблеми
— вихід з ЄВС. Водночас нерівномірність розподілу голосів у Керівній
раді ЄЦБ на

користь Німеччини та Франції може призвести до домінування інтересів цих
країн.

5. Європейський центральний банк починає керувати економічною системою,
яка раніше не існувала, і не має чіткого уявлення про стан економіки
нового регіону. Існує брак статистичних даних і немає історичного
досвіду їх аналізу.

6. Великого значення набуває питання довіри до ЄЦБ. Від цього великою
мірою залежить успіх здійснюваної ним кредитно-грошової політики.
Підвищенню довіри сприятиме доступність і зрозумілість інформації про
ЄЦБ і передбачуваність його дій.

7. Професійний досвід персоналу, який займатиме в ЄЦБ керівні посади,
сформований в умовах невеликих країн Європи. Ці країни мали високий
ступінь відкритості й інтегрованості у європейську і світову економіку.
Інструментом регулювання зазвичай був валютний курс, а не внутрішні
грошові агрегати і процентні ставки. Така ситуація потребує певної
перекваліфікації кадрів і розробки нової управлінської культури керівних
працівників ЄЦБ.

Платіжні системи європейського валютного союзу

Платіжні системи ЄВС покликані забезпечувати безпосереднє здійснення
платежів у евро між юридичними особами. До запровадження валюти евро
більшість міжнародних комерційних розрахунків здійснювалося через
банківські кореспондентські рахунки. Поряд з цим у країнах ЄЄ
функціонувало близько 60 локальних платіжних систем. З виникненням евро
деякі з них — зокрема, німецька EAF (Euro Access Frankfurt), французька
PNS (Paris Net Settlement), іспанська SEPI (Service Espanol de Pagos
Interbancarios) — перейшли на його обслуговування. Платіжні євросистеми
Італії (В1-REL), Нідерландів (ТОР), Бельгії (ELLIPS), Люксембургу
(LIPS-Gross) менші за розмірами.

Країни, які не стали членами ЄВС, також перевели деякі свої платіжні
системи на евро, а Великобританія створила систему CHAPS Euro.

Європейською банківською асоціацією (ЄБА) було створено систему
міжбанківських розрахунків в ЕКЮ (ECU Bankers Association). Керує нею
Банк міжнародних розрахунків (БМР) (Bank for

International Settlements, BIS). Із заміною ЕКЮ на евро система ЄБА
почала здійснювати клірингові розрахунки в евро. Основні переваги
системи ЄБА:

• здійснення операцій у режимі реального часу (миттєво);

• безвідкличний характер платежів;

• низька вартість;

• використання технології СВІФТ*.

Недоліком системи є обмежена кількість банків-учасників.

Отже, поява єдиної валюти евро зумовила реформу платіжних систем країн
ЄВС. Основним досягненням цієї реформи стало створення нової платіжної
системи TARGET {Transeuropean Automated Real Time Gross Settlement
Express Transfer System). Мета створення цієї системи:

• забезпечення безпечного і надійного здійснення міжнародних розрахунків
у евро;

• підвищення ефективності розрахунків між країнами ЄС;

• задоволення потреб монетарної політики Є ЦБ. Система TARGET
складається з двох основних компонентів:

• системи здійснення великих розрахунків у режимі реального часу {Real
Time Gross Settlement Systems, RTGS) п’ятнадцяти країн ЄС. їх об’єднує
спеціальна система комунікацій {Interlinking System). Якщо країна має
кілька систем RTGS, лише одна з них приєднується до TARGET;

• системи зв’язку між національними системами RTGS — платіжного
механізму Європейського центрального банку {ЕСВ payment mechanism, EPM).

Система TARGET розрахована на здійснення платежів великих розмірів за
такими операціями:

• операції на відкритому ринку та грошові операції між ЄЦБ і
національними центральними банками країн-членів;

• розрахунки за фінансовими операціями між комерційними банками;

• великі платіжні операції клієнтів комерційних банків. Поряд з
національними центральними банками країн ЄВС, які приєднались до TARGET
1 січня 1999 p., система доступна для країн

ЄС поза межами зони евро. Інші країни світу не матимуть прямого доступу
до системи.

Комерційні банки ЄВС не зобов’язані здійснювати комерційні платежі через
систему TARGET, але мають приймати через неї вхідні платежі, якщо вони
підключені до національної системи RTGS. До системи TARGET також мають
доступ майже всі кредитні установи ЄС. Кожен з учасників системи має
бути заєстрований і отримати ідентифікаційний номер — Bank Identifier
Code (BIC).

Переваги системи TARGET:

• здійснення операцій у режимі реального часу за кілька се-кунд;

• простота і зручність використання;

• вільний доступ;

• безвідкличний характер платежів;

• використання технологій CBIФT.

Недоліки цієї системи — велика вартість послуг та обмежені можливості
обробки великих обсягів платежів.

Система TARGET розпочала працювати 4 січня 1999 р. Загаль-ний обсяг
платежів у евро, що були здійснені через платіжні систе-ми ЄС у 1999 і
2000 p., наведено в табл. 6. Через систему TARGET за два роки її
існування пройшов великий обсяг платежів (близько 502,8 млн евро).

У 1999-2000 pp. простежувалась постійна тенденція до збільшен-ня обсягів
і вартості платежів, що здійснюються через систему TARGET; у 2000 р.
обсяг платежів збільшився порівняно з 1999 р. приблизно на 23,8 млн
евро, тобто на 10 %.

До початку роботи системи TARGET очікувалось, що через неї
здійснюватиметься близько 19 % міжнародних клірингових розра-хунків.
Переважна більшість платежів проходитиме через систему ЄБА — 32 % (рис.
2).

Уже від самого початку функціонування система випередила своїх
конкурентів. Замість очікуваних 19 % вона почала обслуговувати 71 %
обсягу платежів у евро (рис. 3).

Список використаної літератури

Авдокушкин Е. Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие. —
М.: Маркетинг, 2000.

Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підруч. для студ.
вузів. — К.: Знання, 1999.

Весь мир: энцикл. справ. — Минск: Литература, 1998.

Дахно І. І. Міжнародне економічне право: Курс лекцій. — К.: МАУП, 2000.

Дахно І. І. Міжнародне приватне право: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2001.

Евстигнеев В. Р. Валютно-финансовая интеграция в ЕС и СНГ: Сравнительный
систематизированный анализ. — М.: Наука, 1997.

Економіка зарубіжних країн: Підруч. / А. С. Філіпенко, В. А. Вергун, І.
В. Бураківський та ін. — 2-ге вид. — К.: Либідь, 1998.

Киреев А. П. Международная экономика: Учеб. пособие для вузов: В 2 ч. —
М.: Междунар. отношения, 2000.

Международные валютно-кредитные и финансовые отношения / Под ред. Л. Н.
Красавиной. — М.: Финансы и статистика, 2000.

Международные экономические отношения / Под общ. ред. В. Е. Ры-балкина.
— М., 1998.

Миклашевская Н. А., Холопов А. В. Международная экономика: Учебник. —
М.: Изд-во МГУ; Дело и сервис, 1998.

Мировая экономика / Под ред. В. К. Ломакина. — М.: АНКИЛ, 1998.

Мировая экономика: Учебник / Под ред. А. С. Булатова. — М., 1999.

Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. для студ. вузів / В. В.
Козик та ін.— Львів: Львівська політехніка, 1999.

Овчинников Г. П. Международная экономика: Учеб. пособие. — 2-е изд.,
испр. и доп. — СПб.: Изд-во В. А. Михайлова, 1999.

Похожие записи