Міжнародні стосунки

Квотування та ліцензування експорту товарів

Зміст

1. Квотування та ліцензування експорту товарів (робіт, послуг) як форма
захисту внутрішнього ринку
України………………………………………………………

2. Правове регулювання транспортно-експедиційної діяльності щодо
перевезення зовнішньоекономічних та транзитних
вантажів………………………

Транспортно-експедиційна
діяльність…………………………………………………….

Транзитні
перевезення…………………………………………………….
…………………….

Список використаної
літератури……………………………………………………..
…………….

1. Квотування та ліцензування експорту товарів (робіт, послуг) як форма
захисту внутрішнього ринку України

Правила квотування та ліцензування товарів, робіт, послуг оговорені
Законом України “Про зовнішню економічну діяльність” від 16 квітня 1991
року. Зокрема перед початком вивчення цієї теми визначимо основні
терміни і поняття.

Експорт (експорт товарів) — продаж товарів українськими суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської
діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або
без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи
реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів)
означає продаж іноземним суб’єктам господарської діяльності та вивезення
за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію
України.

Експорт капіталу — вивезення за межі України (звезення з за меж України)
капіталу у будь-якій формі (валютних коштів, продукції, послуг, робіт,
прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав) з метою
одержання прибутків від виробничої та інших форм господарської
діяльності.

Зовнішньоекономічна діяльність — діяльність суб’єктів господарської
діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності,
побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території
України, так і за її межами.

Для захисту внутрішнього ринку на експорт можуть бути встановлені
наступні квоти та ліцензії:

Квоти (контингенти) глобальні — квоти, що встановлюються по товару
(товарах) без зазначення конкретних країн (груп країн), куди товар
(товари) експортується;

Квоти (контингенти) групові — квоти, що встановлюються по товару
(товарах) з визначенням групи країн, куди товар (товари) експортується;

Квота експортна — граничний обсяг певної категорії товарів, який
дозволено експортувати з території України протягом встановленого строку
та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях;

Квоти (контингенти) індивідуальні — квоти, що встановлюються по товару
(товарах) з визначенням конкретної країни, куди товар (товари) може
експортуватись;

Ліцензія відкрита (індивідуальна) — дозвіл на експорт (імпорт) товару
протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням
його загального обсягу;

Ліцензія генеральна — відкритий дозвіл на експортні операції по певному
товару (товарах) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду
дії режиму ліцензування по цьому товару (товарах);

Ліцензія експортна — належним чином оформлене право на експорт протягом
встановленого строку певних товарів або валютних коштів з метою
інвестицій та кредитування;

Ліцензія разова (індивідуальна) — разовий дозвіл, що має іменний
характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним
суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший ніж той,
що є необхідним для здійснення експортної операції.

Правила квотування та ліцензування зовнішньоекономічних операцій
оговорені ст. 16 цього Закону.

Ліцензування і квотування експорту запроваджуються Україною самостійно
для захисту внутрішнього ринку в таких випадках:

— в разі різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо
негативне сальдо його перевищує на відповідну дату 25 процентів від
загальної суми валютних вимог України;

— в разі досягнення встановленого Верховною Радою України рівня
зовнішньої заборгованості;

— в разі значного порушення рівноваги по певних товарах на внутрішньому
ринку України, особливо по сільськогосподарській продукції, продуктах
рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарах
народного споживання першої потреби;

— при необхідності забезпечити певні пропорції між імпортною та
вітчизняною сировиною у виробництві;

— при необхідності здійснення заходів у відповідь на дискримінаційні дії
інших держав;

— в разі порушення суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності правових
норм цієї діяльності, встановлених Законом (запроваджується як санкція
режим ліцензування);

— відповідно до міжнародних товарних угод, які укладає або до яких
приєднується Україна (запроваджується режим квотування).

Товарообмінні (бартерні) операції суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності, що здійснюються без розрахунків через банки, підлягають
ліцензуванню Міністерством економіки України в разі негативного сальдо
балансу розрахунків суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності за
попередній фінансовий рік. Зазначений суб’єкт повинен додати банківську
довідку про стан його розрахунків до заявки на ліцензію. Міністерство
економіки України не має права відмовити в ліцензії на товарообмінні
(бартерні) операції в разі, якщо сальдо балансу розрахунків суб’єкта є
позитивним.

По кожному виду товару встановлюється лише один вид ліцензії.

Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних
ліцензій, причому загальний обсяг експорту за цими ліцензіями не повинен
перевищувати обсягу встановленої квоти.

Рішення про встановлення режиму ліцензування та квотування експорту
приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів
України з визначенням списку конкретних товарів, що підпадають під режим
ліцензування та квотування, і строків дії цього режиму по кожному
товару.

Режим ліцензування та квотування не поширюється на експорт та реалізацію
компенсаційної та прибуткової продукції, отриманої інвестором у
власність на умовах угоди про розподіл продукції, укладеної відповідно
до вимог Закону України «Про угоди про розподіл продукції». Введення
будь-яких обмежень щодо експорту та реалізації такої продукції, в тому
числі кількісних, не допускається, якщо інше не передбачено угодою про
розподіл продукції.

Ліцензії, видаються Міністерством економіки України, а також у межах
наданих ним повноважень — відповідним республіканським органом
Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської
та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Ліцензування операцій по переміщенню валютних коштів між суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності з метою інвестицій або надання кредитів
здійснюється Національним банком України.

Інформація про перелік товарів або країн, що підпадають під режим
ліцензування і квотування, із зазначенням виду ліцензії або квоти по
кожному товару (або по кожній групі товарів) повинна бути доведена до
відома суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності не менш як за 60 днів
до дати запровадження режиму ліцензування (квотування) шляхом
опублікування її в офіційних загальнодоступних засобах інформації
України, а також негайно доводитись до відома органів державного митного
контролю України.

Ліцензії видаються на підставі заявок суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності, складених згідно з формою, яка затверджується і публікується
Міністерством економіки України

Заявка на ліцензію повинна мати такі реквізити: номер заявки, офіційне
найменування суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності та номер свідоцтва
учасника зовнішньоекономічної діяльності, найменування та код товару
(товарів), виготовлювач, споживач товару, шифр та назву країни (країн),
у яку (які) товар експортується або з якої (яких) він імпортується,
строк дії, кількість або вартість товару (в разі квотування експорту
видачі відкритої індівідуальної ліцензії), митниця, повне найменування
та адреса продавця і покупця, вид угоди, валюта платежу, одиниця виміру
товару, ціна товару, погодження, ім’я керівника подавця, орган, який
видав ліцензію, особливі умови ліцензії.

В разі прийняття рішення про видачу ліцензії на бланку заявки ставиться
номер та вид ліцензії, підпис службової особи, яка видала ліцензію, і
печатка відповідної установи. Бланк заявки, на якому проставлено
зазначені вище реквізити, є документом, що засвідчує наявність ліцензії.

Наявність у подавця заявки контракту, який було укладено до прийняття
рішення про видачу ліцензії, не є підставою для її видачі.

Рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі видається
подавцю заявки не пізніш як у 30-денний строк з дня реєстрації поданої
заявки у спеціальному реєстрі протягом двох робочих днів з дня її
надходження. Рішення щодо заявки на ліцензію реєструється у Державному
реєстрі експортних ліцензій, зміст якого відкрито для суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності. Рішення про відмову у видачі ліцензії
має бути мотивованим і надсилається подавцю у письмовій формі.

В разі відсутності зареєстрованого рішення щодо заявки на ліцензію у
встановлений законом строк або в разі необґрунтованості відмови у видачі
ліцензії подавець заявки може звернутися за захистом своїх прав до
судових органів України. За видачу ліцензії стягується державний збір,
розмір якого встановлюється Кабінетом Міністрів України і який Має
відповідати фактичним витратам держави на здійснення операцій по видачі
ліцензії.

Міністерство економіки України не має права вимагати у подавця
додаткової інформації, крім тієї, що міститься у заявці.

В разі запровадження режиму квотування заявки на індивідуальні ліцензії
розглядаються Міністерством економіки України в порядку їх надходження,
який визначається згідно з датами їх реєстрації.

Якщо на момент надходження заявки встановлену квоту вичерпано, приймання
та реєстрація заявок не здійснюються. Про факт вичерпання квоти має бути
протягом семи робочих днів з моменту її вичерпання офіційно повідомлено
суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності, який подав відповідну заявку.

Копія ліцензії, яку одержав суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності,
додається до вантажної митної декларації і є підставою для пропуску
через митницю вантажів, які підпадають під режим ліцензування та
квотування.

Органи державного митного контролю України надсилають протягом трьох
робочих днів до Міністерства економіки України повідомлення про
проходження через митний кордон товарів, що підлягають ліцензуванню і
квотуванню.

В разі ліцензування переказу коштів в іноземній валюті з метою
інвестицій та надання (одержання) кредитів банківсько-кредитні установи,
які здійснюють операції щодо переказу коштів, надсилають відповідну
інформацію до Національного банку України протягом трьох робочих днів.

Порядок видачі ліцензії в разі ліцензування операцій, пов’язаних із
переказом валютних коштів з метою інвестицій та кредитування,
визначається Національним банком України з урахуванням процедури видачі
ліцензій, встановленої цією статтею. При цьому зазначений 60-денний
строк між датою офіційного повідомлення про запровадження режиму
ліцензування та датою набрання цим режимом чинності у разі ліцензування
переказу валютних коштів з метою інвестицій та кредитування не є
обов’язковим.

2. Правове регулювання транспортно-експедиційної діяльності щодо
перевезення зовнішньоекономічних та транзитних вантажів.

Правове регулювання транспортно-експедиційної діяльності регулюється
“Правилами здійснення транспортно-експедиційної діяльності під час
перевезення зовнішньоторгівельних і транзитних вантажів” затвердженими
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1993 року.

Ці правила були затверджені з метою захисту інтересів вантажовласників
та створення умов для формування ринкових відносин у
сфері транспортно-експедиційного обслуговування
зовнішньоторговельних і транзитних вантажів. Вони визначають
основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування
зовнішньоторговельних і транзитних вантажів та порядок організації їх
перевезення і є обов’язковими для всіх учасників
транспортно-експедиційного процесу.

Правилами затверджено порядок ведення транспортно-експедеційної
діяльності та правила ведення транзитних перевезень.

Контроль за проходженням зовнішньоторгівельних і транзитних вантажів у
пунтках пропуску через державній кордон України, забезпечується
Державним митним комітетом разом із Міністерством зовнішніх економічних
зв’язків.

Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і Міністерство транспорту
щорічно укладають генеральну угоду про перевезення експортно-імпортних
вантажів, які поставляються за міжурядовими угодами та під гарантії
Уряду України.

Транспортно-експедиційна діяльність

Згідно з цих правил Транспортно-експедиційне обслуговування вантажів
здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності —
експедиторами, які діють за дорученням вантажовідправників і
вантажоодержувачів (або вантажовласників). Експедитори виконують свої
функції без будь-якого втручання в господарську діяльність транспортних
підприємств.

Транспортно-експедиційні послуги, які надаються експедиторами – це
комплексні послуги які складаються з наступних послуг:

— підготовка та відправленням вантажів, або облік відправленого
вантажу, завантаження, упакування тощо;

проведення взаєморозрахунків;

контроль за проходженням і одержанням вантажів (проходження через
державний кордон, розвантаження в пункті призначення тощо.)

Експедитори відповідно до доручень вантажовласників можуть
організовувати перевезення та перевалку вантажів залізничним, морським,
річковим, автомобільним та повітряним транспортом. Забезпечувати
оптимальне транспортне обслуговування, а також організовувати
перевезення зовнішньоторговельних вантажів різними видами транспорту
по територіях зарубіжних країн відповідно до умов контрактів.

Їм не заборонено фрахтувати національні та іноземні судна і
забезпечувати їх подачу в порти для своєчасного відправлення вантажів,
надавати послуги, пов’язані з прийманням, накопиченням,
доробкою, сортуванням та комплектуванням вантажів, передавати їх
транспортним організаціям для перевезення.

Експедитори самостійно провадять своєчасні розрахунки з портами і
транспортними організаціями за перевезення, перевалку та
зберігання зовнішньоторговельних вантажів, оформляють документи
відповідно до митних, карантинних і санітарних вимог, страхують
вантажі;

Всі експедитори ведуть облік надходження та відправлення вантажів з
портів і залізничних станцій.

Вони самостійно забезпечують із залученням відповідних
транспортних підприємств та організацій збереження вантажів під
час їх перевезення, перевалки та зберігання, організовують експертизу
вантажів у портах і на залізничних станціях, здійснюють оформлення
товарно-транспортної документації та її розсилання, подають в
установленому порядку транспортним підприємствам заявки на
відправлення експортних, транзитних і реекспортних вантажів та
наряди на відвантаження імпортних, транзитних і знятих з експорту
вантажів.

Вирішення з транспортними організаціями та іншими власниками транспорту
питань відправлення вантажів, що надійшли у некондиційному
стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній
упаковці або такій, що не відповідає вимогам цих транспортних
засобів також покладено на Експедитора.

Згідно з правил експедитори складають обмірні ескізи на негабаритні та
надважкі вантажі, організовують фумігацію вантажів, організовують
перевезення особистих речей громадян.

Правилами також обговорені права та обов’язки транспортних підприємств
при веденні транспортно-експедиційної діяльності.

Згідно з цих правил Транспортні підприємства, організовують зберігання
вантажів, у тому числі реекспортних і знятих з експорту, під час їх
перевезення, перевантажування і складування.

Транспортні підприємства здійснюють в установлені терміни доставку
вантажів за призначенням і забезпечують своєчасне
навантаження та розвантаження транспортних засобів за цінами і
тарифами, визначеними чинним законодавством України. Ці ціни і тарифи
контролюються антимонопольним комітетом України. Вони ведуть облік руху
вантажів і запасної тари, надають необхідні відомості експедитору
для подальшого інформування вантажовласників.

До обов’язків транспортних організацій також входить проведення
інвентаризації вантажів на підставі заяв експедитора, за його
участю і за його рахунок, забезпечення доступу до вантажосупровідних
і перевізних документів, створення рівних умови та сприяння
експедиторам у здійсненні ними своїх функцій.

Відносини учасників транспортно-експедиційної діяльності
встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності
вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов
взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Вантажовласники надають експедиторам відомості та документи для
виконання покладених на них зобов’язань (ліцензії, сертифікати,
свідоцтва, декларації тощо).

Кожен із учасників транспортно-експедиційного процесу вправі
передати виконання частини своїх обов’язків іншому учаснику на підставі
договору, в якому визначаються умови відповідних послуг і порядок
їх оплати.

Планування перевезень вантажів всіма видами транспорту здійснюється
відповідно до чинного законодавства України.

Транзитні перевезення.

Згідно з постановою КМУ від 21.09.1993 транзитні перевезення — це
перевезення через територію України вантажів (продукції, товарів),
вироблених за її межами без будь-якого їх використання в Україні та
передачі іншому власнику.

До транзитних перевезень також прирівнюють транспортування
через територію України нафти, нафтопродуктів, природного газу та
інших рідин і газоподібних речовин трубопроводами.

Транзитні перевезення здійснюються відповідно до чинного в Україні
митного, транспортного та іншого законодавства, а також вищезазначених
правил.

Проходження транзитних вантажів, а також транспортних засобів може
здійснюватися як з перевантаженням, складуванням, роздрібненням
партій, зі зміною виду транспорту, так і без таких операцій.

Транзитні перевезення здійснюються найбільш раціональними шляхами
сполучення через відповідні пункти пропуску державного кордону. При
цьому створюються рівні умови проходження вантажів (продукції,
товарів) незалежно від того, якій державі вони належать, чи
будь-яких інших обставин, що стосуються їхнього власника.

Затверджені правила не поширюються на транзит багажу, який
перевозиться пасажирами, та на поштові відправлення, а також на
транзит вантажів військового призначення.

Список використаної літератури

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991
року № 959-ХІІ

Постанова КМУ від 21 вересня 1993 р. N 770 “Про транспортно-експедиційне
обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів”

Бюлетень законодавства і юридичної практики України.
Зовнішньоекономічна діяльність в України. Київ. Юрінком. 2003 р.

Бюлетень законодавства і юридичної практики України. Експотрно імпортні
операції в Україні. Київ. Юрінком. 2003 р.

Ст. 1 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р.

ст. 16. Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991
р.

Бюлетень законодавства і юридичної практики України.
Зовнішньоекономічна діяльність в України. Київ. Юрінком. 2003 р. с. 31

Бюлетень законодавства і юридичної практики України. Експотрно імпортні
операції в Україні. Київ. Юрінком. 2003 р. с. 320

Постанова КМУ від 21 вересня 1993 р. N 770 “Про
транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньоторговельних і
транзитних вантажів”

PAGE

PAGE 15

3

9

10

12

14

Похожие записи