.

Документ, як інформаційний ресурс сучасного суспільства (лабораторна)

Язык: украинский
Тип документа: Word Doc
0 955
Скачать документ

Лабораторна робота

на тему:

“Документ, як інформаційний ресурс сучасного суспільства”

Завдання1. Запропонувати та самостійно проаналізувати документ

Конституція України, прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року, являє
собою Основний Закон нашої держави, що створює підгрунтя для подальшого
розвитку правотворчого процесу в нашій країні. Поява Конституції стала
одним з етапів процесу державотворення, продовживши конституційні
традиції, що мають витоки ще в конституції П.Орлика.

Конституція України містить 15 розділів, 161 статтю. Вона проголошує
Україну суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою
державою, в якій найвищою соціальною цінністю визнається людина, її
життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека, а носієм
суверенітету і єдиним джерелом влади – народ. Конституція визнає
принципи поділу влади і верховенства права.

Будь-яка конституція покликана встановити певні правила, за якими мають
будуватися найважливіші суспільні відносини. Приписи конституції
встановлюють соціально-політичне обличчя держави, фіксують вихідні
принципи їх функціонування й розвитку. В сучасній Конституції України
цьому присвячено передовсім I розділ.

Ст. 1 Конституції України проголошує: “Україна є суверенна і незалежна,
демократична, соціальна і правова держава”.

Ст. 2 Конституції проголошує Україну унітарною державою. Це означає, що
в її межах немає інших утворень з ознаками суверенітету і правами
вступати у відносини з іншими державами або вийти зі складу України.

Ст. 5 Конституції України проголошує республіканську форму правління в
Україні. В цій статті також зазначено: “Носієм суверенітету і єдиним
джерелом державної влади в Україні є народ. Народ здійснює владу
безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого
самоврядування”.

Конституція України закріплює за народом виключне право визначати і
змінювати конституційний лад.

Розділ I Конституції закінчується описом державних символів. “Державні
символи – це встановлені Конституцією або спеціальними законами особливі
розпізнавальні знаки даної держави, в яких уособлюється її суверенітет,
а в деяких випадках утілюється певний історичний або ідеологічний зміст.
Конституція України встановлює такі символи нашої держави: Державний
Прапор, великий і малий Державні Герби, Державний Гімн”.

Основні засади взаємовідносин держави й особи викладено у статтях 3 та 4
нової Конституції. Людина, її здоров’я, честь і гідність, недоторканість
і безпека визнаються в Україні найвищою суспільною цінністю. Саме права
і свободи людини та їх втілення в реальність визначають основний зміст і
спрямованість нашої держави. У ст. 3 закріплено принцип відповідальності
держави за свою діяльність перед людиною. Він підтверджує серйозність
проголошеного курсу на побудову правової держави.

Ст. 4 встановлює принцип єдиного українського громадянства. Підстави й
порядок набуття й припинення громадянства визначені Законом.

Ст. 6 Конституції проголошує: “Державна влада в Україні здійснюється на
засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову”

У ст. 8, 9 та 19 Конституції викладено основні засади побудови та
функціонування національної правової системи.

До таких засад належать наступні:

принцип верховенства права.

принцип найвищої юридичної сили Конституції

наділення положень Конституції властивостями норм прямої дії.

обов’язкова відповідність змісту міжнародних договорів, укладених
Україною, положенням її Конституції.

визнання ратифікованих міжнародних договорів частиною національного
законодавства України.

недопустимість примусу до виконання того, що прямо не передбачено

функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування
виключно на підставі, в межах та в спосіб, передбачені Конституцією та
законами України

Статті 10,11 та 12 Конституції України регулюють основи національного
розвитку та міжнаціональних відносин в Україні

Статті 13, 14 та 16 закріплюють основні засади економічних відностин у
нашому супільстві

Статті 17 та 18 Конституції України закріплюють основи забезпечення
національної безпеки і зовнішньополітичної діяльності нашої держави.
Конституція закріплює вихідні положення щодо захисту суверенітету,
територіальної цілісності, економічної та інформаційної безпеки України,
орієнтує зовнішню політику Україну на співробітництво з іншими країнами
на засадах чинних норм і принципів міжнародного права.

Окрема увага приділяється в Конституції захисту конституційного ладу
України. Українська держава захищає конституційний лад і забезпечує його
стабільність.

Конституція України приділяє особливу увагу питанню правового
регулювання прав, свобод і обов’язків людини і громадянина.

Всю сукупність прав і свобод людини, гарантованих Конституцією, можна
поділити на три категорії:

особисті права і свободи;

політичні права і свободи;

економічні, соціальні і культурні права.

Особистим правам людини присвячено зміст статей 27, 28, 29, 30, 31, 32,
33, 34, 35 Конституції України.

Ст. 27, наслідуючи приписи Загальної декларації прав людини, ухваленої
Генеральною асамблеєю ООН у 1948 р

Право людини на повагу до її гідності (ст. 28) має універсальний
характер. Охорона гідності людини є обов’язком держави, справи, що
виникають з цього приводу, як правило, вирішуються судом.

Право на свободу та особисту недоторканість (ст. 29) встановлює межу,
яку посадові особи можуть перейти лише у випавдках, прямо передбачених
законом (затримання особи, що скоїла злочин, здійснення примусового
лікування тощо).

Ст. 30 присвячується праву на недоторканість житла, суть якого полягає в
тому, що ніхто не має права без законних підстав, перелічених у законі,
ввійти в житло проти волі осіб, що в ньому мешкають.

Право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої
кореспонденції (ст. 31) належить також до визнаних у Конституції
особистих прав. Його порушення тягне за собою кримінальну
відповідальність.

Ст. 32 Конституції, що проголошує право на невтручання в особисте і
сімейне життя, складається з чотирьох самостійних частин

Право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання (ст. 33)
також є невід’ємним правом людини.

Одним з найістотніших проявів демократії є право на свободу думки і
слова.

Право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35) також є
невід’ємним правом особистості

Головна особливість політичних прав і свобод полягає в тому, що їх
носіями є тільки громадяни України, а не всі особи, що мешкають на її
теренах. Право на об’єднання в політичні партії та громадські
організації забезпечується гарантіями ст. 36.

Право на мирні збори, мітинги, походи та демонстрації (ст. 39) дає
громадянам можливість вільно обговорювати актуальні питання державного
життя й суспільного розвитку, протидіяти будь-яким антидемократичним
проявам, порушенням прав людини тощо.

Право на звернення до органів державної влади та місцевого
самоврядування (ст. 40 може здійснюватися індивідуально чи колективно.

Конституція України містить розгорнуту систему економічних, соціальних і
культурних прав(ст. 41

З цим правом тісно пов’язане право на підприємницьку діяльність (ст. 42

До економічних прав слід віднести також право на працю, гарантовану ст.
43 Конституції України.

До кола соціальних прав людини належать права на відпочинок, на
соціальний захист, на житло, на достатній життєвий рівень, на охорону
здоров’я, на безпечне довкілля (ст. 45, 46, 47, 48, 49, 50), а також
право на укладення шлюбу, грунтованого на вільній згоді жінки і
чоловіка, та право на захист материнства, дитинства і сім’ї (ст. 50,
51).

Соціальним і водночас культурним правом громадян є право на на освіту
(ст. 53

Право свободи творчої діяльності (ст. 54) є необхідною умовою розвитку
культури в широкому її розумінні, охоплюючи різноманітні галузі
(мистецтво, література, наука, техніка тощо). Держава гарантує захист
інтелектуальної власності, авторських прав громадян.

Статті 55, 56, 57, 59 та 64 Конституції закріплюють конституційні
гарантії прав людини.

Як вже зазначалося, побудова системи органів влади в Україні грунтується
на принципі поділу влади на три гілки: законодавчу, виконавчу й судову.
Порядку формування і діяльності даної системи присвячено переважну
більшість розділів Конституції – розділи IV, V, VI, VII, VIII, XI. XII
та, певною мірою, розділ III.

Ст. 116 Конституції визначає повноваження Кабінету Міністрів.

Іншими органами виконавчої влади є обласні, районні та міські (в Києві й
Севастополі) державні адміністрації, Рада Міністрів Автономної
Республіки Крим.

Органами судової влади в Україні є Верховний Суд України, Конституційний
Суд України, суди загальної юрисдикції, спеціалізовані суди.

Завдання 2. Розглянути документ як кортеж: D=

Z – зміст інформації: складається з юридичної проблемної область
інформації.

N – носій інформації: паперовий носій, традиційні засоби поліграфії.

A – алфавіт представленої інформації: цифри, букви українського алфавіту

F – метод фіксації інформації: текстовий

T – технічний засіб, що забезпечує як відтворення, реєстрацію, фіксацію,
збір, передачу, збереження й обробку документів: засоби ручної обробки,
оргтехніка, електронно-обчислювальна техніка, засоби і канали зв’язку.

P – правила (способи, методи, алгоритми, програми) перетворення
документів при зміні носія інформації;

M – метаінформація про документ : містить 15 розділів, 161 статтю, при
зміні носія інформація не змінюється

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020