РЕФЕРАТ
на тему:
„Виробнича стратегія та проектування структури змін”
Проектування організації виробництва.
Проектування організації в-ва – це процес розробки організаційної,
технологічної і планово-економічної документації, необхідної для
створення і здійснення на практиці виробничої системи.
Підприємство, як виробнича система з своїми підсистемами і службами в
якісь мірі складніша ніж любі нові вироби, устаткування і машини. І якщо
на підприємстві для створення нової продукції розробляється проект
технічної підготовки в-ва, то дуже важливо і складно розробити проект
організації в-ва. Ні одне підприємство не займається проектування
організації в-ва. Тільки коли будувався Валжський автомобільний завод,
то при допомозі італійської фірми ФІАТ вперше були використані і
розроблені проекти організації в-ва. Пізніше такі проекти били
використані на Камському автомобільному заводі.
Проект організації в-ва включає:
Загальносистемні дані – виробнича структура підприємства, система
управління, склад і чисельність кадрів, система оперативно-виробничого
планування.
Організаційні рішення, які відносяться до підсистем – технічна
підготовка в-ва, організація виробничих процесів, виробнича структура
підприємства, МТЗ, служби маркетингу і збуту.
Організаційні рішення по елементах виробничого процесу – організація
праці працівників, функціонування знарядь праці, рух предметів праці,
інтеграція елементів в-ва в єдиний процес.
Рішення по встановленню економічних відношень в процесі в-ва –
формування колективів структурних підрозділів, умови держрозрахунку і їх
застосування, системи оплати праці і стимулювання працівників.
Організаційні проекти підрозділів підприємства – філіалів, участків,
робочих місць.
Безперервне, гнучке, динамічне вдосконалення організації в-ва.
Всі ці елементи на підприємствах взаємозв’язані і їх зв’язки необхідно
передбачити в проектуванні організації в-ва.
Проект організації в-ва вирішує такі завдання:
– визначає склад елементів виробничої системи в кількісному і якісному
відношенні і їх розміщення у виробництві – тобто формування виробничої
структури;
– розробка регламенту організаційних процесів, які відбуваються у
виробничій системі і створення комплексу організаційно-планових
документів, які містять основні положення цього регламенту;
– розробка нормативної бази організації в-ва для конкретних виробничих
систем;
– визначення характеру інформаційних взаємозв’язків і потоків елементів
виробничої системи, формування структури документообігу і створення
інформаційного забезпечення організації в-ва;
– встановлення економічних відношень між участками виробничого процесу –
підрозділами підприємства і окремими виконавцями.
В залежності від розмірів підприємства, масштабів і типу в-ва,
номенклатури і асортименту продукції, строків освоєння виробничих
потужностей проектування організації в-ва складається із таких
елементів:
– передпроектна підготовка;
– технічний проект;
– робочий проект;
– впровадження.
Кожний із вказаних етапів складається із визначених стадій, які вказують
конкретні напрямки діяльності і роботи:
Стадії проектної підготовки – це:
а) розробка загальної концепції організації в-ва;
б) здійснення комплексного обстеження об’єкту проектування;
в) розробка техніко-економічного обумовлення виробничої системи;
г) формування і затвердження технічного завдання на проектування.
Стадії технічного проекту – це:
а) розробка основних положень системи організації в-ва, принципів їх
функціонування, методів зв’язків з іншими підрозділами;
б) прийняття рішень по інформаційному забезпеченню і системі
документообігу.
На цих стадіях використовується імітаційні та математичні моделі для
виробу ігриперонових проектних рішень, дають опис спеціального
програмного забезпечення.
Стадій робочого проекту:
а) розробка комплексу робочої документації:
– структурні схеми;
– організаційно-планові розрахунки;
– формування нормативної і інформаційної бази;
– організаційні процедури і документи;
– посадові інструкції і положення;
– стандарти підприємства;
– програмне забезпечення.
Стадії впровадження:
а) навчання і психологічна підготовка персоналу;
б) введення в дію нових інструкцій і положень;
в) перебудова виробничої і управлінської структури;
г) введення нових систем оплати і стимулювання праці працівників
підприємства.
Важливу роль в проектуванні організації в-ва має організація
проектування.
Методи організаційного проектування:
– оригінальний (традиційний);
– типовий;
– автоматизований.
Оригінальний метод характеризується тим, що всі види проектних робіт
орієнтуються на створення індивідуальних проектів, максимально
враховуючи особливості даного підприємства.
Типовий метод – створювана система розбивається на складові компоненти і
для кожного з них розробляються закінчені проектні рішення, які потім з
деякими модифікаціями використовуються для проектування виробничої
системи. При цьому методі використовується модульний спосіб. Модуль
виступає в якості типізуючого елемента, для кожного з яких складається
своє проектне рішення. Проект системи комплектується з тиках одиничних
рішень. Результатом цього методу – індивідуальний проект організації
в-ва з типовими елементами у вигляді організаційних моделей.
Автоматизований метод проектування базується на застосуванні ЕВМ на всіх
видах робіт.
Комплексний організаційний проект виробничої системи – це комплекс
проектної документації, який регламентує всю сукупність організації
в-ва, праці і управління, розроблений на базі досягнень науки і
передового досвіду з врахуванням вимог, які пред’являються до виробничої
системи і забезпечують її ефективне функціонування.
Розділи організаційного проекту:
– загальна характеристика організаційної системи;
– організація основного в-ва;
– організація МТЗ, збуту і складського господарства;
– організація технічного обслуговування і ремонту обладнання;
– організація інструментального господарства;
– організація технічного контролю і управління якістю;
– організація технічної підготовки в-ва;
– організація капітального будівництва;
– організація роботи з кадрами;
– організація економічної роботи;
– організація господарського обслуговування і діло виробництва;
– документооборот і нормативна база організаційного проекту;
– інформаційне, технічне і математичне забезпечення організаційного
проекту;
– організація соціального розвитку колективу ;
– організація процесу освоєння нововведеного підприємства як виробничої
системи.
При переході на ринкові умови організаційні резерви змінюються в
залежності від розвитку підприємства.
Основні резерви розвитку виробництва, їх суть і класифікація.
Під організаційним резервом в-ва розуміють потенційні, невикористані в
передплановому і виникаючі в плановому періодах в конкретних умовах нові
можливості розвитку в-ва і його і інтенсифікації в результаті НТП,
впровадження прогресивних методів організації в-ва і праці,
розповсюдження передового вітчизняного і зарубіжного досвіду управління
виробництвом, ліквідація витрат.
Крім цього розрізняють поняття – “виробничі резерви” направлені на
поліпшення використання ресурсів підприємства; резерви “як запаси в-ва”
– наявність яких необхідна для безперервного розвитку кожного
підприємства.
Виявлення і використання резервів в-ва залежить від процесу планування
на підприємстві, розробки перспективних і поточних планів, в яких
передбачені взаємозв’язані завдання по всіх факторах інтенсифікації
в-ва.
Організаційні резерви дуже динамічні і багатозмінні. Поява нових методів
організації і управління в-ва і праці, розвиток науки і техніки
обумовлює виникнення нових видів організаційних резервів на
підприємстві.
Організаційні резерви класифікуються по слідуючих напрямках:
поліпшення використання предметів праці – можливості більш повної
загрузки обладнання в часі і по потужності, скорочення часу перебування
обладнання в ремонті, підвищення коефіцієнту змінності роботи обладнання
і використання виробничих потужностей, зменшення якості невстановленого
обладнання, максимальне використання технічних параметрів станків і
інших видів обладнання.
Скорочення часу виробництва – невикористані можливості скорочення
періоду технічної підготовки в-ва і освоєння нових видів продукції,
скорочення тривалості виробничого циклу, зменшення розмірів виробничих
запасів і заділів виробництва.
Поліпшення використання трудових ресурсів – можливості росту
продуктивності праці за рахунок повної загрузки робітників з врахуванням
їх кваліфікації і передового досвіду, скорочення втрат і невиробничих
затрат робочого часу, зниження трудомісткості продукції, поліпшення
складу працівників, які працюють на основі скорочення затрат праці
допоміжного і управлінського персоналу.
Підвищення якості продукції – можливість дальшого поліпшення
техніко-економічних параметрів випускаючої продукції, збільшення питомої
ваги конкурентоспроможної продукції, скорочення браку, використання на
підприємствах принципів маркетингу.
Поліпшення використання предметів праці – можливість вибору раціональної
сировини і матеріалів, застосування відходів в-ва, скорочення
заготівельних розходів, впровадження у виробництво безвідходних
технологій, комплексне використання сировини, економія
паливо-енергетичних ресурсів.
Дослідження етапу організації виробництва.
Стан організації в-ва характеризує діючу систему організацію в-ва на
підприємстві і відображає кількісні і якісні параметри того стану, в
якому знаходиться в даний період часу підприємство, а також ступінь
реалізації наукових принципів організації виробництвава.
Дослідження стану організації в-ва проводиться для оцінки рівня
організації виробництва.
Аналіз стану організації виробництва – це комплекс мироприємств, які
направлені на виявлення позитивних сторін і недоліків організації
виробництва на підприємстві і формування мети і конкретних напрямків їх
вдосконалення.
Аналіз розповсюджується на всі основні сторони організації виробництва:
– організації праці;
– функціонування предметів праці;
– рух предметів праці;
– організація технічної підготовки в-ва;
– організація виробничої інфраструктури;
– організація МТЗ, збуту і реалізації продукції;
– організація загальної і виробничої структури ОВП і регулювання в-ва.
Аналіз організації в-ва ділиться на:
– попередній;
– оперативний;
– послідуючий.
Попередній – це прогноз господарської діяльності підприємства, який
розробляється на різні періоди – тиждень, місяць, квартал, рік.
Оперативний аналіз – дає оцінку господарської діяльності підприємства,
цеху, виробничого участку і бригади за короткі проміжки часу.
Послідуючий аналіз застосовують для оцінки результатів господарської
діяльності за плановий період.
Основою методики аналізу являється комплекс техніко-економічних
показників, які виділяються в три групи:
– показники, які відображають ефективність;
– показники, які характеризують ступінь реалізації наукових принципів
організації виробничих процесів;
– показники, які відображають стан організації виробництва по
підсистемах.
До першої групи показників відносять:
– коефіцієнт виконання плану;
– коефіцієнт ритмічності;
– коефіцієнт виконання поставок;
– коефіцієнт роботи обладнання;
– коефіцієнт загрузки обладнання;
– коефіцієнт використання робочого часу обладнання;
– коефіцієнт використання виробничих потужностей;
– коефіцієнт взаємодії агрегатів, участків, цехів;
– коефіцієнт пропускної спосібності обладнання.
До другої групи показників відносять:
– коефіцієнт безперервності виробничого процесу;
– коефіцієнт паралельності;
– коефіцієнт пропорційності;
– коефіцієнт спеціалізації робочих місць;
– коефіцієнт предметної, по детальної і технологічної спеціалізації.
До третьої групи показників відносять:
– в по елементному розмірі:
– коефіцієнт організації робочих місць;
– коефіцієнт прогресивних методів організації праці;
– коефіцієнт використання робочих по кваліфікації;
– коефіцієнт, який характеризує організацію функціонування предметів
праці і організацію руху предметів праці.
В функціональному розмірі:
– коефіцієнти, які характеризують технічну підготовку виробництвава;
– аналіз дозволяє співставити фактичні значення показників з еталоном і
визначити їх відхилення. Еталоном служить планове значення показників.
Це забезпечує можливість виявлення в короткі строки резервів
вдосконалення організації в-ва на підприємстві.
Вдосконалення організації виробництва.
На основі аналізу розробляється план вдосконалення організації
виробництвава по всіх напрямках, який називається у річному плані –
технічний і організаційний розвиток.
Мироприємства по цьому напрямку групуються в слідуючі підрозділи:
– Створення, освоєння нової і підвищення якості продукції, що
випускається;
– Впровадження прогресивної технології, механізації і автоматизації
виробничих процесів;
– Капітальний ремонт і модернізація основних фондів;
– Мироприємства по екології сировини, матеріалів, палива і енергетичних
ресурсів;
– Науково-дослідні і експерементально-конструкторські роботи;
– Техніко-економічний рівень випускаючої продукції і виробництва;
– Вдосконалення управління, планування і організації виробництвава;
Техніко-економічні результати впровадження мироприємств.
План вдосконалення організації в-ва являється основною метою комплексної
програми вдосконалення організації в-ва, результат якої – нова система
організації в-ва, побудова на базі наукової організації і трудовому
досвіді. Від правильної розробки і організації виконання плану
організаційно-технічного розвитку залежить вся виробничо-господарська
діяльність підприємства.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter