Реферат на тему:

Управління рентабельністю та діловою активністю підприємства

Серед важливих і найбільш складних економічних категорій можна виділити
економічну ефективність діяльності підприємства. Вона характеризується
результативністю роботи підприємства відносно величини ресурсів або
витрат. Одним з узагальнених показників, що характеризує ефективність
діяльності підприємства, є показник рентабельності. Розглянемо чотири
найбільш популярні різновиди цього показника:

валовий прибуток

загальна рентабельність = ——————————————

підприємства середньорічна вартість активів

валовий прибуток

загальна рентабельність =
—————————————————-

виробничих фондів середньорічна вартість
основних

виробничих фондів та матеріальних

активів

чистий прибуток підприємства

чиста рентабельність =
——————————————————-

підприємства середньорічна вартість активів

чистий прибуток підприємства

чиста рентабельність =
———————————————————

власного капіталу середньорічна вартість власного капіталу

Різниця між загальною рентабельністю підприємства і рентабельністю
виробничих фондів складає величину дебіторської заборгованості. Чим
менша ця різниця, тим більш ефективно працює підприємство щодо
управління дебіторською заборгованістю, а саме:

• надається відстрочка платежу тільки після попередньої перевірки
фінансового стану покупця;

• отримано від покупця договір про заставу майна на суму дебіторської
заборгованості;

• продаються рахунки дебіторів факторинговій компанії (банку);

• застраховано кошти в розрахунках від збитків по безнадійних боргах;

• постійно контролюються рахунки дебіторів та розробляються заходи з
ліквідації сумнівних боргів.

Наступні два показники рентабельності характеризують відповідно зовнішню
і внутрішню ефективність капіталу. Різниця між цими двома видами
рентабельності – це ефект від використання залучених коштів.

В практичній діяльності підприємств використовуються показники
рентабельності продукції. Вони розраховуються як відношення балансового
прибутку (прибутку від реалізації товарної продукції, неоподаткованого
прибутку, чистого прибутку) до виручки від реалізації. Аналіз цих
показників проводиться з метою одержання інформації про рентабельність
окремих видів продукції, окремих номенклатурних груп для прийняття
управлінських рішень, спрямованих на усунення причин випуску
нерентабельної або низькорентабельної продукції.

У країнах з високорозвинутою ринковою економікою дотримуються іншої
концепції. Показники рентабельності розраховують на основі припливу
грошових коштів (прибуток і амортизація). Такі показники дають
інформацію про можливості підприємства розрахуватися грошовими коштами з
кредиторами та акціонерами.

На рівень та динаміку показників рентабельності впливає вся сукупність
факторів виробничо-господарської діяльності:

технічний рівень підприємства;

рівень організації виробництва і управління;

структура капіталу та його джерел;

ступінь використання виробничих ресурсів;

обсяг, якість та структура продукції;

структура витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Методологія факторного аналізу показників рентабельності передбачає
розкладання вихідних формул за кількісними та якісними характеристиками.
Розглянемо трифакторну модель показника чистої рентабельності виробничих
фондів

; (7.1)

де Пч – чистий прибуток підприємства;

– середньорічна вартість основних виробничих фондів;

– середньорічна вартість оборотного капіталу.

Якщо чисельник і знаменник формули 7.1 поділити на обсяг виручки від
реалізації продукції (Qp), то одержимо

; (7.2)

; (7.3)

; (7.4)

; (7.5)

Отже, рентабельність виробничих фондів буде тим більша, чим вища
прибутковість продукції, більша віддача основних виробничих фондів та
швидкість обертання оборотного капіталу.

Аналогічно можна дослідити і п’ятифакторну модель показника загальної
рентабельності підприємства

; (7.6)

=b – матеріалоємність продукції

=c – зарплатоємність продукції

=d – амортизаціяємність продукції

; (7.7)

; (7.8)

; (7.9)

; (7.10)

O

o

?

„O

1$^„O

„O

1$^„O

??

?ф — Rкф (7.11)

В результаті такої деталізації факторів впливу на показники
рентабельності можна вийти на першопричини зміни цих показників та
підготувати відповідні заходи щодо управління ними. Стійкий фінансовий
стан підприємства є наслідком високопрофесійного управління всією
сукупністю виробничо-господарських факторів, що визначають результати
його діяльності. А величина цих результатів у значній мірі залежить від
ділової активності менеджерів підприємства. Рівень ділової активності
можна оцінювати за допомогою якісних та кількісних критеріїв. До перших
належать:

наявність стратегії та перспективного плану розвитку підприємства;

співвідношення централізації та децентралізації в управлінні;

гнучкість у щоденному бізнесі;

системність проведення диверсифікації;

широта ринку збуту продукції;

узгодженість між фондами споживання та нагромадження;

узгодженість між довгостроковим та короткостроковим кредитуванням;

експортні можливості підприємства;

репутація підприємства.

Кількісні показники ділової активності наведені у таблиці 7.4.

Вивчення цих показників у динаміці дозволить зробити висновок про
результативність управління операційною, фінансовою та інвестиційною
діяльністю підприємства. Систематичне накопичення інформації дозволить
створити автоматизовану базу даних показників, а також розрахувати
узагальнюючий показник рейтингової оцінки для аналізу роботи
підприємства у двох вимірах:

в часі (за відповідний період);

в просторі (порівняння з іншими підприємствами).

Еталоном для порівняння можуть бути нормативні значення відповідних
показників або найбільш ефективний конкурент, у якого всі показники
найкращі. Саме такий підхід відповідає ринковим умовам конкуренції і
спонукатиме менеджерів до активізації діяльності з метою досягнення
кращих результатів.

Таблиця 7.4 – Показники ділової активності

ПОКАЗНИК Алгоритм розрахунку

1.Віддача усіх активів

підприємства Виручка від реалізації продукції / середньорічна вартість
активів

2.Віддача основних фондів Виручка від реалізації продукції /
середньорічна вартість основних фондів

3. Оборотність оборотних коштів Виручка від реалізації продукції /
середньорічна вартість оборотних коштів

4. Продуктивність праці Виручка від реалізації / середньоспискова
чисельність

5. Оборотність коштів у розрахунках Виручка від реалізації / середня
дебіторська заборгованість

6. Тривалість обороту коштів у розрахунках 360 / оборотність коштів у
розрахунках

7. Оборотність виробничих запасів Витрати на виробництво продукції /
середньорічні виробничі запаси

8. Тривалість обороту виробничих запасів 360 / оборотність виробничих
запасів

9. Тривалість кредитор-ської заборгованості 360 х середня кредиторська
заборгованість / витрати на виробництво продукції

10. Тривалість операційного періоду Тривалість обороту коштів у
розрахунках + тривалість обороту виробничих запасів

11. Тривалість фінансового періоду Тривалість операційного періоду —
тривалість кредиторської заборгованості

12. Тривалість пога-шення дебіторської заборгованості 360 х середня
дебіторська заборгованість / виручка від реалізації

13. Прибутковість акції Дивіденди / ринкова ціна акцій

14. Доход на звичайну акцію Прибуток після сплати податків та дивідендів
по привілейованих акціях / кількість звичайних акцій

15. Стійкість економічного росту Чистий прибуток — дивіденди / власний
капітал

ЛIТЕРАТУРА

1. Конституція України.—К., 1996.

2. Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради України.—
1991—№20.

3. Закон України «Про підприємництво» // Відомості Верховної Ради
України. — 1991. — № 14.

4. Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної
Ради України. — 1991. — № 49.

5. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або
визначення його банкрутом». 784-ХІУ від 30.06.1999.

6. Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні
компанії» // Урядовий кур’єр. — 1994. — № 31—32.

7. Закон України «Про банки й банківську діяльність» // Урядовий кур’єр
від 17.01.2001.

8. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991.

9. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в
Україні» // Інформаційний бюлетень. Асоціація українських банків. —
1996.— №12.

10. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять
капиталом — М.: Финансы и статистика, 1995.

PAGE

PAGE

PAGE 1

Похожие записи