.

Сутність стратегічного контролінга (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1859 3968
Скачать документ

Реферат на тему:

Сутність стратегічного контролінга

В даний час приділяється велика увага розробці інтегрованої основи для
виміру показників діяльності, що можуть використовуватися з метою
уточнення стратегії, доведення її до всіх структур і керування нею. Мова
йде про стратегічний контролінг як потенційної області розробок у
системі керування підприємством

Навчальні цілі

Вивчивши матеріал глави, ви повинні знати:

– Сутність і концептуальні основи стратегічного контролінга;

– Основні напрямки, що характеризують систему стратегічного контролінга;

– Мета й об’єкти стратегічного контролінга;

– Критерії оцінки вибору альтернатив прийняття стратегічних рішень;

– Роль і місце аналізу в системі стратегічного контролінга.

Вивчивши матеріал глави, ви повинні вміти:

– Обґрунтовувати сутність моделі “С-циклу”;

– Формувати етапи процесу нагромадження інформації в системі
стратегічного контролінга;

– Визначати напрямку контролю й аналізу господарської діяльності,
стратегії підприємства.

Концептуальні основи стратегічного контролінга

В умовах становлення ринкових відносин будь-яке підприємство поза
залежністю від форми власності стає економічно і юридично самостійним.
Таке положення підприємства як суб’єкта ринкових відносин визначає
об’єктивний процес зростання ролі і значення функцій керування: вони
наповняються новим змістом. У цьому зв’язку особливо актуальним є
рішення питань вивчення сутності стратегічного контролінга і визначення
його місця в системі керування підприємством.

Слід зазначити, що дотепер не існує чіткого визначення стратегічного
контролінга. Одні фахівці розглядають його як “…надання інформації, що
забезпечує підтримку прийняттю в організації стратегічних рішень” , інші
— як “…спосіб аналізу фінансової інформації про ринки продукції
компанії, витрати суперників, структури витрат і відстеження стратегії
підприємства і стратегії суперників на цих ринках протягом декількох
звітних періодів” .

Відсутність погодженості вчених у трактуванні поняття “стратегічний
контролінг” ставить перед необхідністю формування основних напрямків, що
характеризують систему стратегічного контролінга. До них відносяться:

* пошук інформації за межами підприємства (зовнішньої) про конкурентів і
її аналіз;

* визначення залежності між стратегічною позицією, обраною компанією, і
очікуваним застосуванням внутрішньої звітності підприємства з погляду
стратегічного позиціонування;

* одержання конкурентної переваги за рахунок аналізу способів скорочення
витрат і ланцюжку цінності й оптимізації факторів витрат.

Для формування концептуальних основ стратегічного контролінга візьмемо
за основу твердження, що стратегічний контролінг — це визначений спосіб
відображення фінансових і облікових проблем підприємства [32, с. 52].
Стратегічний контролінг фіксується на визначених ключових елементах
діяльності підприємства, що дозволяє створювати економічні цінності. Цей
процес можна представити у виді моделі “С-цикла”. Сутність моделі
полягає в тому, що вона концентрується на чотирьох основних елементах
стратегічного контролінга: зобов’язаннях, потенційних можливостях,
витратах і контролі.

Слід зазначити, що теорія стратегічного контролінга зосереджує увагу на
зобов’язаннях підприємства й альтернативних можливостей. Їхня
конкретизація полягає в наступному.

1) Підприємства беруть на себе ряд ділових зобов’язань, що у результаті
приводять до обміну економічними цінностями за допомогою ділових
операцій.

Ефект від аналізу подібного роду зобов’язань полягає в тім, що стає
зрозумілим, як змінюються ціни на підприємстві за визначений період
часу, а також ступінь схильності підприємства ризику.

Проблема полягає в тому, щоб проаналізувати й оцінити фінансові наслідки
прийнятих зобов’язань.

2) Менеджери є агентами різних зацікавлених груп (особливо власників
підприємства). Вони не завжди виконують зобов’язання відповідно до
прийнятої стратегії підприємства або найбільш ефективним способом. Крім
того, право висновку зобов’язань розподіляється по різних рівнях
менеджменту й у деяких випадках делегується окремим обличчями чи фірмами
поза даними підприємством.

Це викликає необхідність контролю як між посередниками (обличчями,
зацікавленими в роботі підприємства) і керівництвом, так і між
керівниками різних рівнів керування.

3) Зобов’язання приводять до змін цінностей усередині підприємства, що
реалізуються в матеріальній формі у виді грошових потоків. Готівка –
первинний ресурс будь-якого підприємства, іншими словами, – ресурс, на
якому базуються всі інші ресурси підприємства.

Розуміння механізму руху грошових потоків є основою рішення проблеми
благополуччя підприємства і його процвітань.

4) Зобов’язання беруть на себе керівники, що мають право на керування
потенціалом підприємства.

Проблема керівництва складається в правильному визначенні цього
потенціалу, підвищенні його рівня і прийнятті рішень про його найбільш
ефективне використання.

На мал. 1. представлений “С-цикл”, що дозволяє підтримувати підприємство
в стійкому стані і нарощувати його потенціал.

Рис. 1. “С-цикл” [32, с. 547

У свою чергу, потенціал підприємства визначає діапазон альтернативних
можливостей, що може використовувати підприємство. Однак варто
врахувати, що для ухвалення рішення про їхнє використання потрібно
визначити, чи приведуть прийняті зобов’язання до збільшення грошової
маси. Після прийняття такого роду рішень необхідно контролювати й
аналізувати наслідку (у залежності від чи успіху невдачі). Тим самим
створюються умови для наступного збільшення потенціалу.

Отже, стратегічний контролінг можна визначити як фінансовий аналіз
проблем, зв’язаних з чотирма факторами: зобов’язаннями, контролем,
грошовими потоками (витратами) і потенціалом підприємства.

Не можна не відзначити, що сьогоднішні економічні проблеми мають
специфічні форми прояву. Як свідчить світова практика, неминучим проявом
будь-якого сучасного ринку, що використовує неспроможність як ринковий
інструмент перерозподілу капіталу, є банкрутство. Подібного роду кризові
явища в економіці господарських систем визначені самою сутністю
підприємництва, що завжди сполучено з невизначеністю досягнення кінцевих
результатів, а виходить, і з ризиком утрат.

Мета й об’єкти стратегічного контролінга

Стратегічний контролінг повинний забезпечувати керівництво підприємства
й інших користувачів значимою інформацією про стратегію підприємства
(зміні поточних показників у стратегічному положенні). Так, з погляду
стратегічного контролінга, такий показник, як прибуток, розглядається не
як внутрішній показник, що характеризує результат діяльності
підприємства, а як зовнішній показник (результат), що характеризує
положення підприємства стосовно існуючого і можливим конкурентів.

Отже, метою стратегічного контролінга є формування інформації про
можливі пріоритетні напрямки розвитку стратегії бізнесу підприємства
шляхом виявлення причинно-наслідкових зв’язків при зіставленні даних про
витрати, ціни, попит, фінансовому положенні й інших з аналогічними
даними конкурентів, а також уживання заходів по регулюванню виниклих
відхилень і оптимізації співвідношення “витрати -прибуток”.

Вищевикладене визначає об’єкти стратегічного контролінга. До них
відносяться відносні дані (порівнянні з даними конкурентів) про витрати,
ціни, попит, фінансовому положенні, як у масштабі структурних
підрозділів підприємства, так і. підприємства в цілому.

Етапи процесу нагромадження інформації в системі стратегічного
контролінга

Вивчення сутності стратегічного контролінга ставить перед необхідністю
дослідження структури і складу процесу нагромадження інформації в
системі стратегічного керування. Цей процес складається з наступних
етапів (мал. 14.2).

Етап реалізації стратегічного аналізу (1 етап) припускає визначення:

мета підприємства;

зовнішніх умов роботи підприємства для виявлення можливостей ризиків і
потенційних можливостей;

ресурсів підприємства для з’ясування його сильних і слабких сторін;

організаційної структури підприємства.

Рис. 2. Етапи нагромадження інформації (стратегічний контролінг) у
системі стратегічного керування

Критерії оцінки вибору альтернатив

Для ухвалення стратегічного рішення необхідно сформувати спектр можливих
альтернатив, при цьому найбільш складною ділянкою роботи є вибір
альтернатив (2 етап) з погляду придатності у відповідності зі
стратегічним положенням, що займає підприємство. Не вдаючись у глибинну
суть кожного з підходів до вибору існуючих альтернатив, відзначимо
критерії оцінки, що цілком підходять до кожного з підходів. До них
відносяться:

* Відповідність.

Цей критерій характеризує:

– відповідність того чи іншого альтернативного варіанта сформованому
фінансовому стану підприємства;

– ступінь впливу сильних і слабких сторін підприємства;

– ступінь використання підприємством всіх існуючих можливостей, усунення
недоліків і усунення (зниження) ризиків.

* Виконуваність.

Цей критерій припускає визначення: чи розташовує підприємство
необхідними ресурсами для реалізації чи стратегії ресурсний потенціал є
недостатнім.

* Прийнятність.

Критерій характеризує прийнятність того чи іншого альтернативного
варіанта стратегії для менеджерів (посадових осіб), у компетенції яких —
прийняття управлінських рішень.

Процес реалізації стратегії (3 етап) включає кілька елементів:

* планування ресурсів (трудових, фінансових, матеріальних і ін.);

* структура підприємства (функціональна, лінійна, цехова і т.д.);

* контроль, спрямований на забезпечення успішної реалізації стратегії,
що містить у собі, поряд з основними системами, систему винагороди,
рівень організаційної культури, самоконтроль;

* середовище підприємства (тенденції, події й об’єктивні фактори, не
контрольовані підприємством).

Реалізація четвертого етапу (оцінка) припускає визначення економічного
ефекту підприємства від впровадження в практичну діяльність обраного
альтернативного варіанта. Так відбувається рух (кругообіг) інформації
стратегічного характеру в контурі системи стратегічного керування.

Роль і місце аналізу в системі стратегічного контролінга

Якщо розглядати стратегічний контролінг як “спосіб аналізу власного
бізнесу і бізнесу суперників, що застосовується при розробці і
відстеженні стратегії власного бізнесу” [13, с. 861], то застосування
методик аналізу для оцінки ефективності роботи підприємства,
правильності складання бюджетів займає одне з центральних місць у
загальній стратегії ведення бізнесу.

Вивчення концептуальних основ стратегічного контролінга, що базується на
теорії “С-циклу” стало відправною крапкою в дослідженні ролі і місця
аналізу в системі стратегічного контролінга. Крім цього з’явилася
потреба і необхідність формування цілей і задач аналізу в системі
стратегічного керування.

Результати аналізу сприяють росту поінформованості адміністрації
підприємства й інших користувачів економічної інформації про стан
цікавлячих їхніх об’єктів. Мети суб’єктів аналізу можуть бути різними,
але основна мета — це одержання оптимального числа показників, що
дозволяють дати точну оцінку поточного стану об’єкта і перспектив його
розвитку. У табл. 14.1 представлена зразкова характеристика цілей
суб’єктів аналізу.

Як бачимо з табл. 1., суб’єктами аналізу виступають як зовнішні, так і
внутрішні користувачі інформації, безпосередньо зацікавлені в
результатах діяльності підприємства. При цьому кожен суб’єкт аналізу
формує і вивчає інформацію, виходячи зі своїх цілей (інтересів). Так,
наприклад, власнику необхідно визначити збільшення (зменшення) частки
власного капіталу й оцінити ефективність використання

Таблиця 1.

Характеристика основних інтересів і цілей суб’єктів аналізу — учасників
комерційної справи

Учасники Внесок у справу Очікувана компенсація Тема аналізу

Власники Власний капітал Дивіденди Фінансові результати, стійкість
положення

Кредитори, інвестори Позиковий капітал Відсотки Ліквідність

Адміністрація Професіоналізм, компетентність Оплата праці Всі аспекти
діяльності підприємства

Персонал Трудозатрати Заробітна плата Фінансові результати

Постачальники Постачання товару Ціна за товар Фінансовий стан

Покупці Закупівлі товару Оптимальна ціна за товар Фінансовий стан

Контролюючі органи Інфраструктура підприємства Податки, штрафи Фінансові
результати

ресурсів адміністрацією підприємства; кредиторам і інвесторам –
доцільність продовження кредиту (фінансування), гарантії повернення
позикових сум і т.д. Необхідно відзначити, що лише у владі керівництва
(адміністрації) підприємства поглиблення аналізу звітності на основі
використання даних обліку в рамках стратегічного контролінга.

Формування напрямків контролю й аналізу господарської діяльності,
стратегії підприємства

Вищевикладене припускає необхідність формування напрямків контролю й
аналізу в системі стратегічного контролінга для вироблення основної
стратегії підприємства.

При дослідженні даних питань не можна недооцінювати значення ризиків
підприємства, які можна визначити як “…імовірність виникнення
несприятливих наслідків у формі втрати чи доходу капіталу в ситуації
невизначеності умов здійснення його фінансово-господарської діяльності”
[7, с. 433]. Сучасні підприємства функціонують, знаходячись в умовах
постійного ризику. У цьому зв’язку, дуже важливим є здійснення глибокого
і всебічного контролю й аналізу цілей підприємства і шляхів їхнього
досягнення. Аргументація цього полягає в тому, що помилки стратегічного
характеру (стратегічний контролінг), допущені при плануванні діяльності
підприємства на тривалу перспективу, можуть стати для підприємства
фатальними. Якщо стратегія розвитку бізнесу підприємства обрана невірно,
то підприємство виявляється в ринковому тупику. Якщо ж початі визначені
дії (здійснені капіталовкладення й ін.) для досягнення подібного роду
невірних цілей, то підприємство може виявитися на грані банкрутства.

Прикладом може служити ситуація, що склалася в 60-х роках у Європі й
Америці в такій галузі, як автомобілебудування, коли всі сили і ресурси
були спрямовані на створення більш могутніх і швидкісних машин. Однак не
були враховані усі фактори зовнішнього середовища, що можуть впливати (у
даному випадку негативне) на розвиток даного бізнесу. У результаті
відбулося наступне: у першій половині 70-х років відбулося різке
підвищення цін на нафту, що зробило такі машини непривабливими для
покупців через неекономічну витрату бензину. На ринку стали користатися
попитом автомобілі Японії, невеликі по габаритності й економічні по
витраті бензину. І, таким чином, у результаті неправильної оцінки
стратегії розвитку бізнесу, найбільші світові концерни Європи й Америки
зштовхнулися з дуже складними фінансовими труднощями. Контроль і аналіз
планів різних рівнів, а також експертиза всієї стратегії розвитку
бізнесу є запорукою успіху підприємницької діяльності.

Аналіз у системі стратегічного контролінга має на увазі проведення
визначених експертних дій по декількох напрямках, а саме:

технічний аналіз;

комерційний аналіз;

інституціональний аналіз;

соціальний аналіз;

екологічний аналіз;

економічний і фінансовий аналіз.

Сутнісна характеристика зазначених напрямків аналізу в системі
стратегічного контролінга представлена в табл. 2.

Розглянуті в табл. 2. напрямку аналізу в системі стратегічного
контролінга формують бізнес-середовище підприємства і сприяють
виробленню його оптимальної стратегії. Крім того, зазначені напрямки
аналізу просто необхідні для вироблення альтернатив у прийнятті
управлінських рішень. Такий аналіз дозволяє:

виробити варіанти дій, які варто почати керівництву суб’єкта, що хазяює,
якщо яка-небудь ситуація, зв’язана з впливом зовнішніх факторів, стане
актуальної;

побачити границі виробничих і збутових можливостей підприємства;

виробити ряд заходів щодо перетворення різних аспектів діяльності
підприємства, розвиток яких дасть максимальний господарський ефект у
перспективі.

Характеристика напрямків аналізу в системі стратегічного контролінга

Напрямок

аналізу Ціль

аналізу Аналітичні заходи Ефект

1 2 3 4

Технічний Визначення технічної обґрунтованості передбачених
показників аналіз місця розташування підприємства, його філіалів і
підрозділів

установлення наявності і потреби в технологічному устаткуванні

обґрунтованість графіків введення інженерних і виробничих споруджень у
дію

відповідність їх технічним і екологічним стандартам і нормам

визначення рівня кваліфікації фахівців, потрібних для обслуговування й
експлуатації технологічних об’єктів Дозволить істотно знизити
технологічні ризики, що можуть виникнути при реалізації намічених цілей

Комерційний Визначення:

перспектив ринку збуту продукції підприємства

перспектив ринку сировини

Визначає величину майбутніх витрат і доходів

Інституціональний Оцінка організаційної, правової, політичної
обстановки, у рамках якої буде здійснюватися діяльність підприємства
виявлення й опис різних елементів інституціонального середовища, у
якій підприємство буде працювати в перспективі (вивчення нормативної
бази, відносини з місцевою владою, партнерами і контрагентами

вироблення політики в області висновку договорів і контролю за їхнім
виконанням «вироблення рекомендацій з оптимізації організаційної
структури підприємства і визначенню ролі підрозділів і посадових осіб,
установлення степені їхньої відповідальності при реалізації цілей

ідентифікація можливих політичних ризиків, з якими може зштовхнутися
підприємство в ході своєї майбутньої роботи Зниження
інституціонального ризику й у цілому скорочення витрат підприємства

Соціальний Розробка способів

досягнення цілей підприємства, не суперечних інтересам соціального
оточення і приносячи користь як зовнішнім, так і внутрішнім суб’єктам
ринку аналіз соціокультурних і демографічних характеристик населення, що
торкаються діяльність підприємства

визначення прийнятності цілей підприємства і передбачуваних способів
їхнього досягнення для місцевої культури і відповідність їхнім
соціальним нормам

аналіз зацікавленості місцевого населення в діяльності підприємства і
готовність людей які брали участь у реалізації цілей підприємства

Формування соціального середовища, сприятливої для розвитку
підприємства і

реалізації його стратегічних цілей

Екологічний Виявлення видів продукції і діяльності, до яких
пред’являються найбільш тверді вимоги в екологічному законодавстві
державна екологічна експертиза всіх планів підприємства » здійснення
техніко-економічного обґрунтування проектів будівництва, реконструкції,
технічного переозброєння, розвитку і ліквідації підприємства Виявлення
факторів впливу на навколишнє середовище

Визначення вартості заходів щодо мінімізації шкідливих наслідків
роботи підприємства

Економічний і фінансовий (центральна частина процедур у системі
стратегічного контролінга) Об’єднання воєдино усіх вигод і витрат
майбутньої діяльності підприємства Формування, оцінка й аналіз заходів,
які варто прийняти для створення позитивного середовища діяльності
підприємства Визначення ефектів і особливостей, ; виявлених в інші –
напрямках аналізу: технологічному, комерційному, екологічному,
соціальному

Потенціал

Вивчення

Альтернативні можливості

Контроль

Рішення

Змінення грошових потоків

Зобов’язання

СИСТЕМА СТРАТЕГІЧНОГО КЕРУВАННЯ

Стратегічний контролінг

Стратегічний аналіз

Стратегічний вибір

Реалізація стратегії

Оцінка

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020