РЕФЕРАТ

на тему:

Суть та особливості науково-технічних відносин

ПЛАН

1. Суть міжнародних науково-технічних відносин

2. Форми міжнародних науково-технічних відносин

3. Міжнародна передача технологій

1. Суть міжнародних науково-технічних відносин

Міжнародні науково-технічні відносини – це відносини між суб’єктами
світового господарства, пов’язані з розвитком і використанням світових
досягнень науки та техніки.

Міжнародні науково-технічні відносини відображають зв’язки по:

— спільному проведенню науково-дослідних робіт;

— спільній розробці і використанню науково-технічних нормативів і
стандартів;

— обміну результатами наукових робіт;

— проведенню спільних досліджень (НД, ДКР);

— впровадженню та використанню спільних науково-технічних програм.

В організаційно-виробничому аспекті міжнародні науково-технічні
відносини можна класифікувати на:

— обмін загальною науково-технічною інформацією;

— укладання та реалізацію контрактних угод щодо проведення НД ДКР;

— здійснення міжнародних науково-технічних програм по спеціальних
проблемах (біотехнологія, генна інженерія і т.д.);

— спеціалізація в галузі науково-технічних робіт;

— кооперування в галузі науково-технічних робіт (об’єднання зусиль
партнерів з метою спеціального розв’язання науково-технічних задач);

— міжнародні науково-виробничі об’єднання:

— міжнародні науково-дослідні організації;

— міжнародні науково-дослідні інститути (МАГАТЕ інститут ядерних
досліджень в Дубліні);

— міжнародні науково-технічні лабораторії (лабораторія сильних полів у
Варшаві);

— міжнародні науково-технічні центри (центр по електрозварюванню –
інститут ім. Патона).

Міжнародне науково-технічне співробітництво (МНТС) – це форма МЕВ, яка
являє собою систему економічних зв’язків у сфері перетину науки,
техніки, виробництва, послугової діяльності та торгівлі і існує на
основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, які
закріплені в міжнародних економічних договорах.

Структура МНТС:

створення координаційних міжнародних програм, спільних науково-
технічних досліджень.

Міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами,
патентами, ліцензіями.

Міжнародний інжиніринг.

Співробітництво у підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів.

Проведення міжнародних науково-технічних конференцій, симпозіумів.

Створення та функціонування міжнародних науково-дослідних інститутів,
організацій.

Розробка науково-технічних прогнозів.

Пріоритетні напрямки розвитку МНТС:

Електронізація та автоматизація виробничих процесів.

Надійне мирне використання атомної енергії.

Розширення практичного вмкористання біотехнології та генної
інженерії(клонування).

Космічні дослідження.

2. Форми міжнародних науково-технічних відносин

Форми міжнародних науково-технічних відносин:

— обмін ліцензіями, патентами (ринок ліцензій патентів);

— “ноу-хау” – надання технічного досвіду, новинок і секретів
виробництва;

— інжиніринг – надання технологічних знань необхідних для придбання,
монтажу і використання куплених або орендованих машин та обладнання;

— міжнародні виставки та ярмарки;

— міжнародні зв’язки між науковими установами;

— підготовка та перепідготовка кадрів.

Інтелектуальну власність можна визначити, як відносини між людьми, які
виникають з приводу присвоєння, володіння, користування та розпорядження
щодо результатів інтелектуальної власності.

Предметом(об’єктом) інтелектуальної власності є : новітні технології,
наукові відкриття, винаходи, виробничий та інший досвід, ноу-хау,
дослідні або промислові зразки устаткування, апаратура, інструменти,
технологічні лінії, документація, способи виробництва.

Інтелектуальна власність — це володіння виключним правом, яке визначає
виключення і обмеження доступу, передання, контролю та відповідальності
щодо об’єкта інтелектуальної власності.

Свідоцтвом інтелектуальної власності є патент – це документ, який
видається компетентним державним органом на певний термін винахіднику чи
його правонаступнику, де засвідчується авторство і виключне право на
винахід.

Проблема міжнародного патентування полягає в тому, що в різних країнах
по різному побудовані правила щодо патентування. В США Патентне бюро
повинно вирішити хто є першим, істинним та оригінальним винахідником, а
час подання заявки на винахід не грає ніякої ролі, так як це
практикується в Європі(при цьому сам винахідник залишається невідомим).

Міжнародний інжиніринг – це форма міжнародного науково-технічного
співробітництва, що має вигляд сукупності інтелектуальних видів
діяльності, кінечна мета яких полягає в одержанні найкращих результатів
від закордонних капіталовкладень чи інших витрат, пов!язаних з
реалізацією проектів різного призначення інженерно-консультативного
типу.

Іншими словами міжнародний інжиніринг – це надання інженерно-
консультативних послуг.

Види інжиніронгових послуг:

Передпроектні послуги – дослідження пов”язанні з вивченням ринку
товарів, що вироблятитиме об”єкт, яки будуватиметься; топографічні
зйомки; розвиток транспортної мережі.

Проектні послуги – підготовка проекту, оцінка вартості проекту,
експертиза проекту, робочі креслення, нагляд за проведенням робіт.

Післяпроектні послуги – підготовка контракту на будівництво,
будівництво, монтаж обладнання, консультації з експлуатації обладнання.

Традиційно склалося, що основні наукові дослідження в Європі проводяться
більше в науково-дослідних інститутах, а в США традиційна наука
твориться в університетах, а прикладна наука – в пошукових лабораторіях
при великих фірмах.

Спеціалізація в науці на світовому рівні сприяє значному її прогресу.
Обмін науковими знаннями відбувається різними шляхами: через наукову
літературу, роботу провідних вчених в різних країнах, створення спільних
науково-дослідних закладів, проведення різного роду симпозіумів та
конференцій.

Дещо менше розвинена система обміну в галузі освіти, яка побудована на
основі зв’язків між вузами. Найроповсюдженішими формами міжнародних
відносин на рівні вищої школи є: обмін досвідом та інформацією, обмін
викладачами, науковими співробітниками та студентами, спільна
дослідницька діяльність, стажування молодих спеціалістів.

Серед великої кількості міжнародних організацій, що діють на рівні
міжнародного науково-технічного співробітництва, помітно виділяється
Світова організація інтелектуальної власності – це міжурядова
організація, що має статус спеціалізованогозакладу ООН, заснована в 1970
році і має на меті: сприяння охороні інтелектуальної власності у всьому
світі шляхом розвитку співробітництва держав та взаємодії з будь-якою
іншою міжнародною організацією; управління союзами, що входять до складу
СОІВ, Паризький союз – охорона промислової власності, Союз РСТ – договір
про патентну кооперацію, Мадридський союз – угода про міжнародну
реєстрацію знаків. Україна однією з перших стала членом СОІВ в 1970
році.

3. Міжнародна передача технологій

Міжнародна передача технологій – це не просто переміщення
науково-технічних знань, а й обов’язковість їх використання у будь-якій
діяльності.

Міжнародна передача технологій включає:

— вибір і придбання технології;

— адаптацію і освоєння нової технології;

— розвиток місцевих можливостей по вдосконаленню технології з
врахуванням потреб національної економіки;

Причини швидкого розвитку міжнародного обміну технологіями:

— зростання швидкими темпами НТП;

— посилення нерівномірності економічного розвитку держав;

— закупівля передових іноземних технологій для країн, що розвиваються є
важливим засобом подолання технічної відсталості;

— монополізація НТП крупними фірмами;

— загострення конкурентної боротьби між товаровиробниками на світовому
ринку.

Основні канали передачі технологій:

— внутріфірмовий – дочірні підприємства ТНК (припадає 2/3 світової
торгівлі ліцензіями);

— міжфірмовий – по ліцензійних, коопераційних, управлінських, та інших
угодах з іноземними фірмами;

— зовнішньоторговий – нові технології поставляються разом з експортними
поставками машин, обладнання та іншої промислової продукції.

Головні форми передачі технологій відбуваються як на комерційній так і
на некомерційній основі, в залежності від того чи ведуться грошові
розрахунки між покупцями і продавцями технологій.

Технології є результати інтелектуальної діяльності в уречевленій
(обладнання, агрегати, інструменти, технологічні лінії і т.д.) і не
уречевленій формі (різного роду технічна документація, знання, досвід і
т.д.).

Суб’єктами світового ринку технологій є: держава, університети, фірми
(ТНК), науково-дослідні центри, фізичні особи – вчені, спеціалісти.

Форми передачі технологій на некомерційній основі:

— інформаційні масиви спеціальної літератури, комп’ютерні банки даних,
патенти, довідники і т.д;

— конференції, виставки, симпозіуми, семінари;

— навчання, стажування, практика студентів, вчених, спеціалістів, які
здійснюються на паритетних основах університетами, фірмами;

— міграція вчених і спеціалістів “відплив мозку” з наукових структур;

Головний потік передачі технологій в некомерційній формі припадає на
непатентносопроможну інформацію НД ДКР, ділові ігри, наукові відкриття.

Головні форми комерційної передачі технологій:

— продаж технологій в матеріальній формі – танків, агрегатів,
обладнання, технологічних ліній, і т.д;

— іноземні інвестиції, якщо вони супроводжуються притоком інвестиційних
товарів, а також лізингом;

— продажа патентів;

— продажа ліцензій, на всі види запатентованої власності;

— продажа “ноу – хау”;

— спільне проведення НД ДКР, науково-виробнича кооперація;

— інжиніринг.

Весь об’єм передачі технологій у комерційній формі супроводжується, або
оформляється ліцензійним договором.

Використана література

1. Киреев И.П. Мировая экономика. Ч – 1. М.: 1997.

2. Кредисов А.И. Управление внешнеэкономической деятельностью. Учебное
пособие. – М., 1996.

3. Спиридонов И.А. Мировая экономика. — М.: 1998.

4. Международные экономические отношения./ Под ред. Сутырина. —
Санкт-Петербург, 1996.

5. Філіпенко А.С. Міжнародні економічні відносини. – К., 1994.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи