Словник менеджера
Завдання – намічена робота, серія робіт або частина роботи, яка повинна
бути виконана наперед визначеним способом і в наперед обумовлений
термін.
Змінні внутрішні – ситуаційні фактори всередині організації, до яких
відносяться цілі, структура, завдання, технологія і люди.
Імітація – використання моделі для імітації реальної системи, щоб
дослідити і зрозуміти її властивості, поведінку та риси.
Інтеграція – процес досягнення єдності зусиль всіх підсистем
(підрозділів) організації для реалізації їхніх завдань і цілей.
Інформаційно — управляюча система (ІУС) – формальна система для подання
адміністрації інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.
Комітет постійний — постійно діюча в організації група, яка має
конкретну ціль
Комітет спеціальний – тимчасова група, сформована для виконання певної
цілі.
Комітети – групи в організації, яким делеговані повноваження для
виконання якогось завдання.
Комунікації – обмін інформацією.
Комунікаційний процес – обмін інформацією між двома і більше людьми.
Контролі, – процес забезпечення досягнення організацією своїх цілей.
Контроль оперативний – процес забезпечення ефективного і кваліфікованого
виконання конкретних завдань.
Контроль управлінський – процес, завдяки якому управляючі забезпечують
отримання ресурсів і їхнє ефективне використання для досягнення
загальних цілей організації.
Конфлікт – відсутність згоди між двома або більше сторонами, якими
можуть бути окремі особи чи групи.
Конфлікти дисфункціональні – конфлікти, що ведуть до зниження
ефективності організації.
Конфлікти функціональні – ті, які ведуть до підвищення ефективності
організації.
Лідерство – вміння і здатність впливати на окремих людей, групи,
направляючи їхні зусилля на досягнення цілей організації.
Місія (основна загальна ціль) організації – чітко визначена причина її
існування.
Модель лінійного програмування – та, що використовується для визначення
оптимального розподілу дефіцитних ресурсів при наявності конкуруючих
потреб.
Модель теорії черг, або модель оптимального обслуговування – та, що
використовується для визначення оптимальної кількості каналів
обслуговування стосовно потреби в них.
Модель управління запасами – та, що використовується для визначення часу
розміщення замовлень на ресурси і їхню кількість, а також кількість
готової продукції на складах.
Мотивація – процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення
особистих цілей і цілей організації.
Неформальні організації (групи) – колективи, що створюються не з волі
керівника. Вони є могутньою силою, яка за певних умов може стати
домінуючою в організації і зводити всі зусилля керівника нанівець.
Організації – соціотехнічні системи, які складаються Із п’яти основних
елементів: структури, завдань, технології, людей, цілей.
Організації неформальні – групи, які виникають спонтанно, але їхні члени
вступають у взаємовідносини досить часто.
Організація – група людей, діяльність якої свідомо координується для
досягнення загальної цілі або цілей.
Організація — процес створення структури організації, яка дає можливість
працівникам ефективно діяти разом для досягнення їхніх цілей.
Організація децентралізована – організація, в якій повноваження
розподілені за нижчими рівнями управління.
Організація матрична – організація, в якій члени групи підпорядковуються
як керівнику проекту, так і керівникам функціональних відділів, в яких
вони працюють.
Організація неформальна – спонтанно створені групи людей, які постійно
взаємодіють для досягнення певних цілей.
Організація проектна – тимчасова структура, яка створюється для
вирішення конкретного завдання.
Організація централізована — така, в якій керівництво вищої ланки
залишає за собою більшу частину повноважень необхідних для прийняття
найважливіших рішень.
Підприємець – людина, яка бере на себе ризик, пов’язаний з організацією
нового підприємства або із розробкою ідеї виробництва нової продукції чи
надання нового виду послуг, які пропонуються споживачеві.
Повноваження з обов’язковими погодженнями – рішення (дії) керівника
нижчої ланки, які мають погоджуватися з апаратом.
Повноваження лінійні – ті, які передаються безпосередньо від начальника
до підлеглого і далі до інших підлеглих.
Повноваження паралельні: вище керівництво розширює повноваження апарату,
надаючи йому право відхилення рішень лінійного керівника.
Повноваження – обмежене право використовувати ресурси організації і
направляти зусилля окремих працівників на виконання поставлених завдань.
Повноваження рекомендаційні: лінійний керівник звертається до
консультативного апарату, але не зобов’язаний діяти так, як йому
рекомендують.
Повноваження функціональні—надання можливості апарату як запропонувати,
так і заборонити певну дію лінійного керівника в межах своєї
компетенції.
Показник результативності – конкретний критерій оцінки діяльності в
процесі контролю за певний період часу.
Політика—загальне керівництво для дій і прийняття рішень, яке полегшує
досягнути поставлені цілі.
Правило-точно визначає, як потрібно діяти в конкретній ситуації.
Прийняття рішень – інтегральна частина управління організацією
будь-якого роду. Вміння приймати оптимальні рішення найвиразніше
відрізняє менеджера від не менеджера, ефективно працюючого менеджера від
неефективно працюючого колеги.
Процедура — опис дії, яку необхідно вжити в конкретній ситуації.
Рішення – вибір альтернативи.
Рішення запрограмоване – результат реалізації визначеної послідовності
кроків або дій, схожих на ті, що застосовуються при розв’язанні
математичного рівняння.
Рішення інтуїтивне – вибір, який зроблений тільки на основі відчуття
того, що він правильний.
Рішення незапрограмоване —те, що приймається в нових ситуаціях, або коли
ситуації пов’язані з невідомими факторами.
Рішення організаційне – вибір який повинен зробити керівник, щоб
виконати обов’язки, передбачені займаною ним посадою.
Рішення раціональне-вибір, який здійснюється з допомогою об’єктивного
аналітичного процесу,
Рішення, яке будується на судженнях— вибір, зумовлений знаннями і
набутим досвідом.
Середовище непрямого впливу: включає в себе фактори, які не мають прямої
негативної дії на операції, але певним чином впливають на них.
Середовище прямого впливу: включає в себе фактори, які безпосередньо
впливають на операції в організації і випробовують на собі прямий вплив
цих операцій.
Система – деяка цілісність, яка складається із взаємозв’язаних частин,
кожна з яких вносить свій вклад в характеристики цілого.
Стандарти – цілі, просування до яких піддається виміру. Стиль управління
– манера поведінки керівника стосовно підлеглих з метою здійснення на
них впливу і спонукання їх на досягнення цілей організації.
Стратегічне планування – процес прийняття рішень відносно цілей
організації, змін цих цілей, використання ресурсів для досягнення цих
цілей і відносно стратегій, які обумовлюють отримання, використання і
розміщення цих ресурсів.
Стратегічне планування – дії та рішення, які використовує керівник в
розробці спеціальних стратегій, завдяки яким організація може досягнути
поставленої мети.
Стратегія — “мистецтво генерала ” (з грецької) — детальний усесторонній
комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії
організації та досягнення її цілей.
Структура організації – логічне взаємовідношення рівнів управління і
функціональних ділянок, побудованих в такій формі, яка дозволяє найбільш
ефективно досягнути намічені цілі організації.
Сфера контролю – кількість осіб підлеглих одному керівнику. Тактика —
короткотермінові стратегії, які забезпечують досягнення основних цілей.
Теорії мотивації змістовні: ґрунтуються на ідентифікації внутрішніх
спонукань (потреб), які заставляють людей діяти так, а не Інакше
Теорія ігор – метод моделювання оцінки впливу прийнятою рішення на
конкурентів.
Теорія очікувань: ґрунтується на положенні про те, що наявність активної
потреби не с єдиною необхідною умовою мотивації людини на досягнення
визначеної цілі.
Технологія – поєднання кваліфікаційних навичок, обладнання,
Інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних
для здійснення бажаних перетворень в матеріалах, інформації або людях
Управління – особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований
натовп в ефективну цілеспрямовану І продуктивну групу.
Управління – процес планування, організації, мотивації І контролю,
необхідний для того, щоб сформувати і забезпечити досягнення цілей
організації.
Управління за цілями – поєднання планування І контролю в сфері людських
ресурсів.
Управлінське дослідження – процес проведення оцінки функціональних зон
організації, який призначений для виявлення стратегічно сильних і
слабких її сторін.
Функціональна департаменталізація – процес поділу організації на окремі
елементи, кожний з яких мас свої чітко визначені конкретні завдання і
обов’язки.
Хоторнський ефект – умови, за яких новизна, інтерес до експерименту чи
підвищення уваги до даного питання приводили до неочікуваного, часто
дуже сприятливого, результату.
Цілі – конкретний кінцевий стан або бажаний результат, якого намагається
досягнути група людей, що працюють разом.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
