Словник менеджера

Завдання — намічена робота, серія робіт або частина роботи, яка повинна
бути виконана наперед визначеним способом і в наперед обумовлений
термін.

Змінні внутрішні — ситуаційні фактори всередині організації, до яких
відносяться цілі, структура, завдання, технологія і люди.

Імітація — використання моделі для імітації реальної системи, щоб
дослідити і зрозуміти її властивості, поведінку та риси.

Інтеграція — процес досягнення єдності зусиль всіх підсистем
(підрозділів) організації для реалізації їхніх завдань і цілей.

Інформаційно — управляюча система (ІУС) — формальна система для подання
адміністрації інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.

Комітет постійний — постійно діюча в організації група, яка має
конкретну ціль

Комітет спеціальний — тимчасова група, сформована для виконання певної
цілі.

Комітети — групи в організації, яким делеговані повноваження для
виконання якогось завдання.

Комунікації — обмін інформацією.

Комунікаційний процес — обмін інформацією між двома і більше людьми.

Контролі, — процес забезпечення досягнення організацією своїх цілей.

Контроль оперативний — процес забезпечення ефективного і кваліфікованого
виконання конкретних завдань.

Контроль управлінський — процес, завдяки якому управляючі забезпечують
отримання ресурсів і їхнє ефективне використання для досягнення
загальних цілей організації.

Конфлікт — відсутність згоди між двома або більше сторонами, якими
можуть бути окремі особи чи групи.

Конфлікти дисфункціональні — конфлікти, що ведуть до зниження
ефективності організації.

Конфлікти функціональні — ті, які ведуть до підвищення ефективності
організації.

Лідерство — вміння і здатність впливати на окремих людей, групи,
направляючи їхні зусилля на досягнення цілей організації.

Місія (основна загальна ціль) організації — чітко визначена причина її
існування.

Модель лінійного програмування — та, що використовується для визначення
оптимального розподілу дефіцитних ресурсів при наявності конкуруючих
потреб.

Модель теорії черг, або модель оптимального обслуговування — та, що
використовується для визначення оптимальної кількості каналів
обслуговування стосовно потреби в них.

Модель управління запасами — та, що використовується для визначення часу
розміщення замовлень на ресурси і їхню кількість, а також кількість
готової продукції на складах.

Мотивація — процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення
особистих цілей і цілей організації.

Неформальні організації (групи) — колективи, що створюються не з волі
керівника. Вони є могутньою силою, яка за певних умов може стати
домінуючою в організації і зводити всі зусилля керівника нанівець.

Організації — соціотехнічні системи, які складаються Із п’яти основних
елементів: структури, завдань, технології, людей, цілей.

Організації неформальні — групи, які виникають спонтанно, але їхні члени
вступають у взаємовідносини досить часто.

Організація — група людей, діяльність якої свідомо координується для
досягнення загальної цілі або цілей.

Організація — процес створення структури організації, яка дає можливість
працівникам ефективно діяти разом для досягнення їхніх цілей.

Організація децентралізована — організація, в якій повноваження
розподілені за нижчими рівнями управління.

Організація матрична — організація, в якій члени групи підпорядковуються
як керівнику проекту, так і керівникам функціональних відділів, в яких
вони працюють.

Організація неформальна — спонтанно створені групи людей, які постійно
взаємодіють для досягнення певних цілей.

Організація проектна — тимчасова структура, яка створюється для
вирішення конкретного завдання.

Організація централізована — така, в якій керівництво вищої ланки
залишає за собою більшу частину повноважень необхідних для прийняття
найважливіших рішень.

Підприємець — людина, яка бере на себе ризик, пов’язаний з організацією
нового підприємства або із розробкою ідеї виробництва нової продукції чи
надання нового виду послуг, які пропонуються споживачеві.

Повноваження з обов’язковими погодженнями — рішення (дії) керівника
нижчої ланки, які мають погоджуватися з апаратом.

Повноваження лінійні — ті, які передаються безпосередньо від начальника
до підлеглого і далі до інших підлеглих.

Повноваження паралельні: вище керівництво розширює повноваження апарату,
надаючи йому право відхилення рішень лінійного керівника.

Повноваження — обмежене право використовувати ресурси організації і
направляти зусилля окремих працівників на виконання поставлених завдань.

Повноваження рекомендаційні: лінійний керівник звертається до
консультативного апарату, але не зобов’язаний діяти так, як йому
рекомендують.

Повноваження функціональні—надання можливості апарату як запропонувати,
так і заборонити певну дію лінійного керівника в межах своєї
компетенції.

Показник результативності — конкретний критерій оцінки діяльності в
процесі контролю за певний період часу.

Політика—загальне керівництво для дій і прийняття рішень, яке полегшує
досягнути поставлені цілі.

Правило-точно визначає, як потрібно діяти в конкретній ситуації.

Прийняття рішень — інтегральна частина управління організацією
будь-якого роду. Вміння приймати оптимальні рішення найвиразніше
відрізняє менеджера від не менеджера, ефективно працюючого менеджера від
неефективно працюючого колеги.

Процедура — опис дії, яку необхідно вжити в конкретній ситуації.

Рішення — вибір альтернативи.

Рішення запрограмоване — результат реалізації визначеної послідовності
кроків або дій, схожих на ті, що застосовуються при розв’язанні
математичного рівняння.

Рішення інтуїтивне — вибір, який зроблений тільки на основі відчуття
того, що він правильний.

Рішення незапрограмоване —те, що приймається в нових ситуаціях, або коли
ситуації пов’язані з невідомими факторами.

Рішення організаційне — вибір який повинен зробити керівник, щоб
виконати обов’язки, передбачені займаною ним посадою.

Рішення раціональне-вибір, який здійснюється з допомогою об’єктивного
аналітичного процесу,

Рішення, яке будується на судженнях— вибір, зумовлений знаннями і
набутим досвідом.

Середовище непрямого впливу: включає в себе фактори, які не мають прямої
негативної дії на операції, але певним чином впливають на них.

Середовище прямого впливу: включає в себе фактори, які безпосередньо
впливають на операції в організації і випробовують на собі прямий вплив
цих операцій.

Система — деяка цілісність, яка складається із взаємозв’язаних частин,
кожна з яких вносить свій вклад в характеристики цілого.

Стандарти — цілі, просування до яких піддається виміру. Стиль управління
— манера поведінки керівника стосовно підлеглих з метою здійснення на
них впливу і спонукання їх на досягнення цілей організації.

Стратегічне планування — процес прийняття рішень відносно цілей
організації, змін цих цілей, використання ресурсів для досягнення цих
цілей і відносно стратегій, які обумовлюють отримання, використання і
розміщення цих ресурсів.

Стратегічне планування — дії та рішення, які використовує керівник в
розробці спеціальних стратегій, завдяки яким організація може досягнути
поставленої мети.

Стратегія — «мистецтво генерала » (з грецької) — детальний усесторонній
комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії
організації та досягнення її цілей.

Структура організації — логічне взаємовідношення рівнів управління і
функціональних ділянок, побудованих в такій формі, яка дозволяє найбільш
ефективно досягнути намічені цілі організації.

Сфера контролю — кількість осіб підлеглих одному керівнику. Тактика —
короткотермінові стратегії, які забезпечують досягнення основних цілей.

Теорії мотивації змістовні: ґрунтуються на ідентифікації внутрішніх
спонукань (потреб), які заставляють людей діяти так, а не Інакше

Теорія ігор — метод моделювання оцінки впливу прийнятою рішення на
конкурентів.

Теорія очікувань: ґрунтується на положенні про те, що наявність активної
потреби не с єдиною необхідною умовою мотивації людини на досягнення
визначеної цілі.

Технологія — поєднання кваліфікаційних навичок, обладнання,
Інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних
для здійснення бажаних перетворень в матеріалах, інформації або людях

Управління — особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований
натовп в ефективну цілеспрямовану І продуктивну групу.

Управління — процес планування, організації, мотивації І контролю,
необхідний для того, щоб сформувати і забезпечити досягнення цілей
організації.

Управління за цілями — поєднання планування І контролю в сфері людських
ресурсів.

Управлінське дослідження — процес проведення оцінки функціональних зон
організації, який призначений для виявлення стратегічно сильних і
слабких її сторін.

Функціональна департаменталізація — процес поділу організації на окремі
елементи, кожний з яких мас свої чітко визначені конкретні завдання і
обов’язки.

Хоторнський ефект — умови, за яких новизна, інтерес до експерименту чи
підвищення уваги до даного питання приводили до неочікуваного, часто
дуже сприятливого, результату.

Цілі — конкретний кінцевий стан або бажаний результат, якого намагається
досягнути група людей, що працюють разом.

Похожие записи