Курсова робота

на тему:

Шляхи та засоби покращення управління акціонерним товариством

Зміст

Вступ………………………………………………………….
………………………………….3

1. Поняття про акціонерне товариство та особливості його
управління……………………………………………………………….5

2.Характеристика управління акціонерним товариством
“Дельта”……………………………………………………….
………………………………17

3. Шляхи та засоби для покращення управління акціонерним товариством
……………………………………………………………………..
………24

Висновок……………………………………………………….
………………………………33

Список використаної
літератури………………………………………………….35

Вступ

Дослідження теми «Шляхи та засоби для покращення управління акціонерним
товариством » є актуальним в умовах ринкової економіки, оскільки саме
ефективне корпоративне управління стає вирішальним фактором успішної
роботи компаній в умовах ринку. Для багатьох компаній, фінансових
інститутів, бірж і урядів ця вимога ринку є на сьогодні ключовою. Без
ефективної системи, що визначає взаємини ради директорів, виконавчого
органу та акціонерів, розвиток українських компаній та економіки в
цілому буде постійно стримуватися нестачею капіталу. І в широкому
розумінні задача менеджерів при цьому полягає в тому, щоб розробити ті
шляхи та засоби для покращення управління, які б найкраще відповідали
цілям і задачам організації, а також внутрішнім і зовнішнім факторам, що
впливають на неї. Ефективне корпоративне управління, що забезпечує
дотримання законодавства, стандартів, правил, прав і обов’язків,
дозволяє компаніям уникнути витрат, пов’язаних з судовими процесами,
позовами акціонерів і іншими господарськими суперечками. Крім того,
поліпшується врегулювання корпоративних конфліктів між міноритарними і
контролюючими акціонерами, між менеджерами і акціонерами, а також між
акціонерами і зацікавленими особами.

Основна мета даної курсової роботи полягає у дослідженні особливостей
управління акціонерним товариством та знаходження шляхів і засобів для
його покращення.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних
завдань:

вивчити нормативно-правове регулювання з теми дослідження;

дослідити особливості створення та управління акціонерним товариством;

запропонувати шляхи та засоби для покращення управління акціонерним
товариством.

Предметом курсової роботи є дослідження теоретико-методологічних і
прикладних проблем управління акціонерних товариств.

Об’єктом курсової роботи є особливості управління в акціонерних
товариствах

Теоретичною методологічною основою курсової роботи є основні положення і
висновки, сформульовані в наукових фундаментальних працях вітчизняних і
закордонних економістів.

Робота складається із вступу, основної частини, висновку, списку
використаної літератури.

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми курсової роботи,
відбивається ступінь вивченості проблеми, визначаються мета і задачі
дослідження, визначається об’єкт та предмет дослідження.

У першому розділі –розглядається поняття акціонерного товариства,
принципи його створення та управління.

У другому розділі ? на основі даних розглянуто питання про управління
акціонерним товариством “Дельта”.

У третьому розділі –висвітлене питання про шляхи та засоби покращення
управління акціонерним товариством.

У висновках сформульовано основні результати дослідження даної теми.

1. Поняття про акціонерне товариство та особливості його управління.

Створення та функціонування акціонерних товариств, як і інших
підприємницьких структур, базується на додержанні встановлених
законодавством правил і процедур. Вже з моменту виникнення ініціативи по
створенню акціонерного товариства зацікавлені особи спираються на
вищезгадані правила і процедури, додержання яких є обов’язковим.

Акціонерне товариство (АТ) — це одна з організаційно-правових форм
підприємств. Воно створюється шляхом централізації грошових коштів
(об’єднання капіталу) різних осіб, яка проводиться шляхом продажу акцій
з метою здійснення господарської діяльності та отримання прибутків

Товариство має право створювати на території України та за її межами
філії та представництва, а також дочірні підприємства відповідно до
чинного законодавства України.

В якості учасників об’єднання капіталу шляхом створення АТ (учасників
товариства) можуть виступати як фізичні так і юридичні особи.

Учасники АТ мають право:

брати участь в управлінні справами АТ в порядку, визначеному в
установчих документах, за винятком випадків, передбачених
законодавством;

брати участь у розподілі прибутку АТ та одержувати дивіденди;

вийти в установленому порядку з товариства;

одержувати інформацію про діяльність АТ. На вимогу учасника товариство
зобов’язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти
акціонерного товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і
установчими документами АТ.

Учасники АТ зобов’язані:

додержувати установчих документів АТ і виконувати рішення загальних
зборів та інших органів управління АТ;

виконувати свої зобов’язання перед товариством, в т. ч. і пов’язані з
майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі,
порядку та засобами, передбаченими установчими документами;

не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про
діяльність АТ;

нести інші обов’язки, якщо це передбачено законодавством України і
установчими документами ;

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд
АТ, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним
заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати,
діючої на момент створення АТ.

Статутний капітал (з’єднаний вклад учасників товариства) на момент
створення АТ повинен бути забезпеченим майном товариства.

В процесі створення його засновники з’єднують своє майно на певних
умовах, зафіксованих в спеціальній угоді — статуті товариства. На основі
такого об’єднаного капіталу в майбутньому буде здійснюватись
господарська діяльність з метою отримання прибутків.

Вкладом учасника товариства в об’єднаний капітал можуть бути як грошові
кошти (в т. ч. в іноземній валюті), так і будь-які матеріальні цінності,
цінні папери, права користування природними ресурсами та інші майнові
права, в т. ч. право на інтелектуальну власність.

Вартість вкладу статутного майна, який вноситься кожним учасником, який
має вираз у грошовій формі, визначається спільним рішенням учасників
товариства. Об’єднане майно оцінене у грошовому виразі складає статутний
капітал (фонд) товариства. Останній поділяється на певну кількість
рівних частин. Свідоцтвом про внесення таких частин є акція, а грошовий
вираз цієї частини носить назву номінальної вартості (номіналу) акції.

Таким чином АТ має статутний капітал, поділений на певну кількість акцій
рівної номінальної вартості, які емітуються товариством в обіг на ринок
цінних паперів.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні
кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

Фінансовий стан засновників (крім фізичних осіб) відкритих акціонерного
товариства, щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до
статутного фонду повинен бути перевірений аудитором.

У товаристві створюється резервний (страховий) фонд в розмірі,
встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного
фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або
установчими документами АТ.

Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового)фонду
передбачається установчими документами, але не менше 5% суми чистого
прибутку.

Кожен з учасників об’єднаного капіталу наділяється кількістю акцій,
відповідно розміру внесеної ним долі. Власники акцій, акціонери, є так
званими власниками, а по суті співвласниками АТ.

Акціонерне товариство є юридичної особою. Порядок його реєстрації
регламентується українським законодавством. Права юридичної особи АТ
отримує з моменту його реєстрації в уповноваженому державному органі.
При реєстрації видається свідоцтво про реєстрацію АТ, де зазначається
дата та номер державної реєстрації, назва товариства, найменування
реєструючого органу та інші відомості. Функціонування АТ здійснюється з
обов’язковим дотриманням вимог господарчої діяльності, встановленим
українським законодавством.

Як юридична особа АТ є власником майна, переданого йому засновниками та
учасниками, продукції виробленої ним в процесі господарчої діяльності,
отриманих доходів та іншого майна, набутого ним в процесі своєї
діяльності, не забороненої законом. Ризик випадкової загибелі або
пошкодження майна, що є власністю АТ або передано йому в користування,
несе АТ, якщо інше не передбачено установчими документами.

Товариство має повну господарчу самостійність у визначенні форми
управління, прийняття господарських рішень, збуту, становлення цін,
оплати труда та розподілу прибутків та в інших питаннях.

Строк діяльності товариства не обмежений або встановлюється його
учасниками.

Тобто, АТ несе відповідальність по своїм зобов’язанням усіма належними
йому активами. Але по зобов’язанням своїх учасників товариство не несе
відповідальності, а акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства
тільки в межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом,
акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за
зобов’язаннями товариства також у межах несплаченої суми. Після
придбання акцій акціонер не може вимагати від товариства повернення
свого вкладу окрім випадків передбачених законодавством або статутом
товариства.

АТ створюється та діє на основі статуту — документу в якому визначені
предмет та мета створення товариства, його устрій, порядок керування
справами, права та обов’язки кожного співвласника.

Діяльність товариства не обмежується встановленою в статуті. Будь-яка
інша діяльність, яка не протирічить чинному законодавству, визнається
дійсною.

Статут готується засновниками та затверджується установчими зборами.

Статут та всі зміни, які вносяться в нього зі згоди акціонерів, повинні
обов’язково реєструватися в уповноважених державних органах.

У товаристві створюється резервний (страховий) фонд в розмірі,
встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного
фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або
установчими документами АТ.

Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового)фонду
передбачається установчими документами, але не менше 5% суми чистого
прибутку.

До акціонерного товариства належать: відкрите акціонерне товариство,
акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та
купівлі-продажу на біржах та закрите акціонерне товариство, акції якого
розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом
підписки, купуватися та продаватися на біржах.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом
реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні
папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.

При цьому акції АТ відкритого типу можуть переходити від одного власника
до іншого без згоди інших акціонерів, тоді як акції товариства закритого
типу лише зі згоди більшості акціонерів, якщо інше не передбачено в
статуті.

Функціонування АТ закритого типу відрізняється і іншими особливостями,
які обов’язково повинні бути відображені в його статуті. Ще одна
відмінність акціонерного товариства закритого типу від АТ відкритого
типу полягає в тому, що як правило, в АТ відкритого типу більш крупний
статутний фонд ніж в АТ закритого типу завдяки не порівняно більшій
кількості акціонерів.

Порядок створення акціонерного товариства.

АТ як господарськими товариствами визнаються підприємства, установи,
організації, створенні на засадах угоди юридичними особами і громадянами
шляхом об» єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою
одержання прибутку.

АТ можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не
суперечить законодавству України.

АТ можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, виступати в
суді, арбітражі та третейському суді від свого імені.

АТ створюється та діє на підставі установчого договору та статуту.
Установчі документи повинні містити:

відомості про вид товариства

предмет і цілі його діяльності

склад засновників та учасників

найменування та місце знаходження

розмір та порядок утворення статутного фонду

порядок розподілу прибутків та збитків

склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними
рішень, включаючи перелік питань по яких необхідна одностайність

порядок внесення змін до установчих документів

порядок ліквідації та реорганізації товариства

відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість,
співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються
засновниками, наслідки невиконання зобов’язань по викупу акцій.

Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою
для відмови у державній реєстрації товариства.

До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не
суперечать законодавству України.

АТ набирає прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Перший крок створення АТ полягає в тому, що засновники АТ укладають між
собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності
по створенню АТ, відповідальність перед особами, що підписалися на
акції, і третіми особами.

Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що
виникли до реєстрації АТ.

Для створення АТ засновники повинні зробити повідомлення про намір
створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести
установчі збори і державну реєстрацію АТ.

Акції купуються учасниками при створенні АТ на підставі договору з його
засновниками.

Якщо інше не передбачено статутом товариства, акція може бути придбана
також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що
визначається сторонами або за ціною що склалася на фондовому ринку, а
також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних
осіб. Порядок реалізації акцій визначається відповідно до законодавства
України.

Відкрита підписка на акції при створенні АТ організується засновниками.
Засновники в будь-якому випадку зобов’язані бути держателями акцій на
суму не менше 25% статутного фонду і строком не менше 2-ох років.

Засновники АТ публікують повідомлення про наступну відкриту підписку, в
якому мають бути вказані:

його фірмове найменування

предмет, цілі та строки діяльності товариства

склад засновників

дата проведення установчих зборів

розмір статутного фонду, що передбачається

номінальна вартість акцій, їх кількість та види, переваги та пільги
засновників

місце проведення, початковий та кінцевий строки підписки на акції

склад майна, що вноситься засновниками в натуральній формі

найменування банківської установи та номер розрахункового рахунка, на
який мають бути внесені початкові внески.

За рішенням засновників у повідомлення можуть бути включені також інші
відомості. Строк відкритої підписки не може перевищувати 6 місяців.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників
не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися, після чого
засновники видають їм письмове зобов’язання про продаж відповідної
кількості акцій.

Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється.
Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60% акцій, акціонерне
товариство вважається не заснованим. Особам, які підписалися на акції,
повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніше як через 30
днів. За невиконання цього зобов’язання засновники несуть солідарну
відповідальність.

У разі, якщо підписка на акції перевищує розмір статутного фонду,
засновники можуть відхиляти зайву підписку. Відмова у підписці
проводиться згідно з переліком передплатників з кінця переліку. У разі,
якщо засновники не відхиляють зайву підписку, рішення про прийняття чи
відмову зайвої підписки приймають установчі збори. При відмові
засновниками або установчими зборами зайвої підписки внесені суми
повертаються не пізніше як через 30 днів.

До дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції,
повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30%
номінальної вартості акцій. На підтвердження внеску засновники видають
тимчасові свідоцтва.

У випадках, коли всі акції АТ розподіляються між засновниками, вони
повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50%
номінальної вартості акцій.

Акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року
після реєстрації акціонерного товариства, зобов’язаний оплатити повну
вартість акцій.

У разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачене
статутом товариства, сплачує за час прострочки 10% річних від суми
простроченого платежу.

При несплаті протягом 3-ох місяців після встановленого строку платежу
акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку,
встановленому статутом товариства.

АТ забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов’язаних з його
господарською діяльністю. Установчі збори акціонерного товариства
скликаються у строк, зазначений у повідомленні, але не пізніше 2-ох
місяців з моменту завершення підписки на акції.

У разі пропущення вказаного строку особа, яка підписалася на акції, має
право вимагати повернення сплаченої нею частки вартості акцій.

Установчі збори АТ визнаються правомочними, якщо в них беруть участь
особи, які підписалися більш як на 60% акцій, на які проведено підписку.

Якщо через відсутність кворуму установчі збори не відбулися, протягом
2-ох тижнів скликаються повторні установчі збори.

Рішення про створення АТ, дочірніх підприємств, філій та представництв,
про обрання ради (спостережної ради), виконавчих та контролюючих органів
акціонерного товариства та про надання пільг засновникам за рахунок АТ
повинні бути прийняті більшістю у три чверті голосів присутніх на
установчих зборах осіб, які підписалися на акції, а інші питання —
простою більшістю голосів.

Установчі збори АТ вирішують такі питання:

приймають рішення про створення АТ і затверджують його статут

приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує
кількість акцій, на які було оголошено підписку (у разі прийняття
рішення про підписку, що перевищує розмір, на який було оголошено
підписку, відповідно збільшується передбачений статутний фонд)

зменшують розмір статутного фонду у випадках, коли у встановлений строк
підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, вказана у повідомленні

обирають раду (спостережну раду), виконавчий та контролюючий орган
акціонерного товариства;

вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками до
створення АТ;

визначають пільги, що надаються засновникам;

затверджують оцінку вкладів, внесених у натуральній формі;

інші питання відповідно до установчих документів.

Після того як відбулись установчі збори АТ комплект документів для
державної реєстрації подається в виконавчий комітет міської (районної в
місті Ради або в районі, районній міст Києва і Севастополя) державній
адміністрації за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Для державної реєстрації АТ –власник (власники) або уповноважена ним
(ними) особа (заявник) особисто подають до органу державної реєстрації:

установчі договір

статут

реєстраційну картку, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію

документ, що засвідчує сплату реєстраційного збору

документ, що засвідчує сплату власниками внеску до статутного фонду в
розмірі, передбаченому законодавством.

До органу державної реєстрації подаються установчі документи в
оригіналах та по одному примірнику завірених в установленому порядку
копій.

Установчі документи не повинні містити положень, що суперечать
законодавству.

Відповідальність за відповідність законодавству установчих документів
несе власник (власники) або уповноважені ним (ними) органи, які подають
документи для реєстрації АТ.

Установчі документи складаються державною мовою.

Під час реєстрації АТ посадова особа органу державної реєстрації на
титулі установчих документів робить відмітку про реєстрацію із
зазначенням назви цього органу, номера та дати реєстрації. Відмітка
засвідчується підписом посадової особи та печаткою органу державної
реєстрації.

Орган державної реєстрації фіксує дату надходження документів у журналі
обліку реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.

За наявності зазначених вище документів, орган державної реєстрації
протягом 5 робочих днів з дати надходження цих документів зобов’язаний
провести державну реєстрацію АТ і видати заявникові свідоцтво та один
примірник установчих документів.

Свідоцтво про державну реєстрацію є підставою для відкриття
розрахункового, валютного та інших рахунків в установах банків,
виготовлення печаток і штампів.

Управління акціонерним товариством.

В основі системи управління АТ лежить така схема:

вищій орган влади в АТ, який представляє власника об’єднаного капіталу —
загальні збори акціонерів;

орган, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу — рада АТ
(спостережна рада) ;

голова товариства, керуючий діяльністю товариства, обраний загальними
зборами акціонерів — генеральний директор (президент) товариства;

орган управління оперативною діяльністю, до якого входять управлінці та
менеджери вищої ланки — Правління товариства;

орган, який здійснює функції внутрішнього фінансового, господарського та
правового контролю за діяльністю товариства — ревізійна комісія
товариства, члени якого обираються загальними зборами акціонерів;

До компетенції загальних зборів належить:

визначення основних напрямів діяльності АТ і затвердження його планів та
звітів про їх виконання;

внесення змін до статуту товариства;

обрання та відкликання членів ради АТ (спостережної ради) ;

обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;

затвердження річних результатів діяльності АТ, затвердження звітів і
висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення
порядку покриття збитків;

створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств,
затвердження їх статутів та положень;

винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових
осіб товариства;

затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства,
визначення організаційної структури товариства;

вирішення питання про придбання АТ акцій, що випускаються ним;

визначення умов оплати праці посадових осіб АТ, його дочірніх
підприємств, філій та представництв;

затвердження договорів (угод) укладених на суму, що перевищує вказану в
статуті товариства;

прийняття рішень про припинення діяльності товариства, призначення
ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути
віднесені й інші питання.

Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь
акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60%
голосів.

Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у три чверті
голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з таких питань:

зміна статуту акціонерного товариства;

прийняття рішення про припинення діяльності товариства;

створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та
представництв товариства.

З решти питань рішення приймаються простою більшістю акціонерів, які
беруть участь у зборах.

Про проведення загальних зборів акціонерів держателів іменних акцій
повідомляються персонально. Крім того, повинно бути зроблено загальне
повідомлення передбаченим статутом способом про наступні збори з
зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.
Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання
загальних зборів.

Будь-який з акціонерів вправі виносити свої пропозиції щодо порядку
денного загальних зборів не пізніш як за 40днів д їх скликання. В цей же
строк акціонери, які володіють у сукупності більш як 10% голосів, можуть
вимагати включення питань до порядку денного.

До скликання загальних зборів акціонерам повинна бути надана можливість
ознайомитись з документами, пов’язаних з порядком денним зборів.

Загальні збори не вправі приймати рішення з питань, не включених до
порядку денного.

Загальні збори акціонерів скликаються не рідше 1 разу на рік, якщо інше
не передбачено статутом товариства.

Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності
товариства, а також при наявності обставин, вказаних у статуті
товариства і в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси
акціонерного товариства в цілому.

Збори повинні бути також скликані виконавчим органом на вимогу ради
акціонерів (спостережної ради).

Акціонери, які володіють у сукупності більш як 20% голосів, вправі
вимагати скликання позачергових зборів в будь-який час і з будь-якого
приводу. Якщо протягом 20 днів правління не виконало зазначеної вимоги,
вони вправі самі скликати збори.

Голосування на загальних зборах акціонерів проводиться за принципом: 1
акція — 1 голос. У статуті товариства може бути встановлено мінімальну
кількість акцій, яка надає право голосу, або обмеження кількості
голосів, які надаються одному акціонеру.

Представник може бути постійним або призначеним на певний строк.
Акціонер вправі в будь-який час замінити свого представника у вищому
органі, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства.

В АТ може створюватися рада (спостережна рада), що здійснює контроль за
діяльністю його виконавчого органу.

Статутом або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду АТ
(спостережну раду) може бути покладено виконання окремих функцій, що
належать до компетенції загальних зборів.

Члени ради АТ (спостережної ради) не можуть бути членами виконавчого
органу.

Виконавчим органом АТ, який здійснює керівництво його поточною
діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом.

Роботою правління керує голова правління, який призначається або
обирається відповідно до статуту .

Правління вирішує всі питання діяльності АТ, крім тих, що належать до
компетенції загальних зборів і ради. (спостережної ради). Загальні збори
можуть винести рішення про передачу частин належних їм прав до
компетенції правління.

Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді акціонерного
товариства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень.

Правління діє від імені АТ в межах, передбачених законодавством і
статутом .Роботою правління керує голова правління, який призначається
або обирається згідно із статутом .Голова правління АТ вправі без
довіреності здійснювати дії від імені товариства. Інші члени правління
також можуть бути наділені цим правом згідно із статутом. Голова
правління товариства організує ведення протоколів засідань правління.
Книга протоколів повинна бути в будь-який час надана акціонерам. На їх
вимогу видаються засвідчені витяги з книги протоколів. Головою та
членами правління товариства можуть бути особи, які перебувають з
товариством у трудових відносинах.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного
товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа
акціонерів. Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад
затверджується загальними зборами акціонерів згідно із статутом
товариства. Перевірки фінансово-господарської діяльності правління
проводяться ревізійною комісією за дорученням загальних зборів, ради
акціонерного товариства (спостережної ради), з її власної ініціативи або
на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10% голосів.
Ревізійній комісії повинні бути подані всі матеріали, бухгалтерські або
інші документи і особисті пояснення посадових осіб на їх вимогу.
Ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею перевірок
загальним зборам. або раді акціонерного товариства (спостережній раді).
Члени ревізійної комісії вправі брати участь з правом дорадчого голосу у
засіданнях правління. Ревізійна комісія складає висновок по річних
звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори
акціонерів не в праві затверджувати баланс. Ревізійна комісія
зобов’язана вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів
у разі виникнення загрози суттєвим інтересам акціонерного товариства або
виявлення зловживань, вчинених посадовими особами.

Право акціонера на участь в управлінні реалізується: в праві брати
участь в загальних зборах акціонерів; в праві обирати та бути обраним в
органи управління товариством. Різні категорії акціонерів мають різні
інтереси. Домінування того чи іншого інтересу між акціонерами визначає
політику, яку проводить АТ.

Таким чином принцип формування структури влади в АТ базується на
розгалуженні компетенції його органів.

Випуск акцій

Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову
участь у статутному фонді АТ, підтверджує членство в акціонерному
товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його
власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на
участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції
можуть бути іменними та на пред’явника, привілейованими та простими.

Мінімальна вартість акції не може бути меншою 50 копійок. Номінальна
вартість акції більше 50 копійок повинна бути кратною мінімальній
вартості акції. Акціонерам може видаватися сертифікат на сумарну
номінальну вартість акцій. Акція повинна містити такі реквізити: фірмове
найменування акціонерного товариства та місце його знаходження)
найменування цінного паперу — «акція», її порядковий номер, дату
випуску, вид акції та її номінальну вартість, ім’я власника (для іменної
акції), розмір статутного фонду АТ на день випуску акцій, а також
кількість акцій, що випускаються, строк виплати дивідендів та підпис
голови правління АТ або іншої уповноваженої на це особи, печатку
акціонерного товариства. До акції може додаватись купонний лист на
виплату дивідендів. Купон на виплату дивідендів повинен містити такі
основні данні: Порядковий номер купона на виплату дивідендів, порядковий
номер акції, по якій виплачуються дивіденди, найменування АТ і рік
виплати дивідендів.

Рішення про випуск акцій приймається засновниками АТ або загальними
зборами акціонерів АТ. Рішення про випуск акцій оформлюється протоколом.
Протокол рішення про випуск акцій повинен обов’язково містити:

фірмове найменування емітента та його місцезнаходження;

розмір статутного фонду або вартість основних та оборотних фондів
емітента, цілі та предмет його діяльності;

зазначення службових осіб емітента;

найменування контролюючого органу (аудиторської фірми);

дані про розміщення раніше випущених в обіг цінних паперів;

мету випуску акцій;

зазначення категорій акцій, кількість іменних акцій та акцій на
пред’явника. — кількість привілейованих акцій;

загальну суму емісії і кількість акцій ;

номінальну вартість акцій;

кількість учасників голосування;

порядок виплати дивідендів;

строк і порядок передплати акцій та їх оплати;

строк повернення коштів при відмові від випуску акцій;

черговість випуску акцій (при випусках їх різними серіями);

порядок повідомлення про випуск і порядок розміщення акцій;

умови розпорядження акціями;

права власників привілейованих акцій;

переважне право на придбання акцій при новій емісії.

Протокол, крім того, може містити й інші відомості щодо випуску акцій.

Випуск акцій АТ здійснюється у розмірі його статутного фонду або на всю
вартість майна державного підприємства (у разі перетворення його в АТ).
Додатковий випуск акцій можливий у тому разі, коли всі раніше випущені
акції повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної.

Акції оплачуються в гривнях, а у випадках передбачених статутом
акціонерного товариства, також у іноземній валюті або шляхом передачі
майна. Незалежно від форми внесеного вкладу вартість акцій виражається в
гривнях. Підприємства, установи і організації можуть придбати акції за
рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та
процентів за банківський кредит. Акції можуть бути видані одержувачу
(покупцю) тільки після повної оплати їх вартості. АТ може викуповувати в
акціонера акції, що належать йому, для їх наступного перепродажу,
розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Ці акції повинні
бути реалізовані або анульовані в строк не більше одного року. Протягом
цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення
кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування
придбаних АТ власних акцій.

Дивіденди по акціях виплачуються за підсумками року в порядку,
передбаченому статутом АТ, за рахунок прибутку, що залишається у його
розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших
платежів у бюджет та процентів за банківський кредит.

Акції можуть випускатись як іменні так і на пред’явника. Акції на
пред’явника вільно переходять від одного власника до іншого без якої б
то фіксації такого переходу в АТ.

По способу отримання дивідендів акції поділяються на привілейовані та
звичайні. Перші мають фіксований тим чи іншим способом дивіденд
(наприклад, у відсотках до номінальної вартості акцій) та дає право на
його першочергове отримання, але вони не дають своїм власникам права
голосу на загальних зборах акціонерів. Звичайні акції приносять своїм
власникам дивіденди з тієї частини коштів, направлених на виплату
дивідендів, що останеться після виплати дивідендів по привілейованим
акціям, але дають своїм власникам права голосу по принципу: одна акція —
один голос.

Контрольний пакет акцій — це кількість звичайних акцій у власності
акціонера, яке забезпечує можливість практично одноособового прийняття
або блокування рішень у питаннях діяльності товариства на загальних
зборах акціонерів.

Теоретично величина контрольного пакету акцій складає 50% + 1 голос, але
на практиці відкритих АТ з великою кількістю акціонерів контрольний
пакет може складатися з менш ніж 15% голосів.

Права, які надає володіння тим чи іншим пакетом акцій у відповідності з

законом “Про господарські товариства” (вересень 1991 р.; № 1576-XII):

75%+1 акція – дає право власнику в односторонньому порядку

затверджувати будь-яке рішення стосовно компанії в межах чинного

законодавства, зокрема: вносити зміни в статут, переглядати права

акціонерів, перерозподіляти повноваження органів управління,

емітувати додаткові акції, приймати рішення про ліквідацію

акціонерного товариства та створення і ліквідацію дочірніх

підприємств;

60% акцій – кворум, необхідний для проведення зборів акціонерів ;

50%+1 акція – більшість голосів, необхідна для прийняття рішень на

зборах акціонерів, серед яких призначення членів правління, схвалення

результатів діяльності підприємства, виплата дивідендів та план роботи

на наступний рік ;

40% акцій – дозволяє власнику блокувати проведення зборів акціонерів

шляхом позбавлення кворуму;

25%+1 акція – дозволяє власнику блокувати внесення змін до статуту,

збільшення статутного фонду, створення і ліквідацію дочірніх

підприємств, а також ліквідацію компанії;

10% акцій – дає право власнику ініціювати скликання позачергових

зборів акціонерів, проведення обов’язкового внутрішнього аудиту

компанії та вносити зміни і доповнення в порядок денний зборів

акціонерів.

2. Характеристика управління акціонерним товариством “Дельта”.

АТ “Дельта” створено для здійснення підприємницької діяльності учасників
з метою отримання прибутку від посередницької діяльності, направленої на
задоволення потреб споживачів в товарах.

Предметом діяльності товариства є:

виробництво та реалізація офісних меблів;

проведення науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт, послуги
у сфері будівництва, техніки та технології;

прокат та здача в оренду власного майна та майна інших юридичних та
фізичних осіб;

організація виставок, фестивалів та інших культурно-масових заходів;

випуск та реалізація аудіо та відеопродукції;

організація та експлуатація об(єктів громадського харчування та
готельного господарства;

будівельно-монтажні, ремонтно-будівельні та пуско-налагоджувані роботи;

відкриття магазинів, кіосків, складів та ін. об(єктів роздрібної та
оптової торгівлі;

торгівля запасними частинами, вузлами та агрегатами власників
транспортних засобів, в тому числі за кордоном;

виробництво та торгівля будівельними матеріалами.

Для реалізації статутних завдань як на території України так і за
кордоном АТ “Дельта” має наступні права:

володіти, користуватися та розпоряджатися майном на правах власності у
відповідності з його призначенням та цілями своєї діяльності, проводити
по відношенню до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону;

будувати, купувати, брати та здавати в займ на Україні та за кордоном
будинки, споруди, інше нерухоме і рухоме майно, устаткування, а також
володіти, користуватись та розпоряджатися різного роду немайновими
правами;

створювати у встановленому порядку свої філії, відділення,
представництва, інші структурні підрозділи на території України та за
кордоном;

виконувати у повному обсязі інші права юридичної особи, які відповідають
статутним цілям, завданням товариства та чинному законодавству.

Підприємство з моменту державної реєстрації є юридичною особою, має
самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банківських
установах, печатку, штампи, товарний знак та інші реквізити.

Майно АТ “Дельта” складається з майнових і немайнових прав, фінансових
коштів, воно створюється з внесків учасників товариства (статутний фонд)
та надходжень коштів, продукції та цінних паперів в результаті
діяльності товариства. Статутний фонд товариства становить 11 000 000,00
гривень. Прибуток товариства розподіляється згідно майнових внесків у
статутний фонд, якщо інший порядок не передбачено рішенням зборів
учасників на момент розподілу.

Зовнішньоекономічна діяльність є однією з складових частин діяльності
товариства і здійснюється на принципах валютного самозабезпечення
самофінансування. АТ “Дельта” може у встановленому порядку створювати
спільні підприємства, міжнародні об(єднання та організації із
закордонними особами. Валюта, що одержана від діяльності після
відрахувань може бути використана по рішенню зборів учасників, або у
порядку встановленому для реалізації цільових програм товариства.
Товариство несе відповідальність за ефективність зовнішньоекономічної
діяльності та раціональне використання ВКВ.

Товариство самостійно планує свою діяльність на підставі підписаних угод
та виходячи з прогнозування кон’юнктури ринку. Воно самостійно визначає
потреби у ресурсах, сировині, матеріалах і купує їх у порядку оптової
торгівлі у підприємств, організацій, кооперативів, громадян за готівку і
за безготівковими розрахунками без обмеження витрат. АТ “Дельта”
реалізує продукцію (послуги) за угодами підприємствам, організаціям, а
також громадянам. Основним показником господарської діяльності
товариства є чистий прибуток, який використовується для створення фондів
за нормативами, встановленими зборами учасників. Товариство створює
резервний фонд у розмірі 25 % статутного фонду за рахунок відрахування
від чистого прибутку щоквартально

5 %.

Управління товариством здійснюють збори учасників, дирекція на чолі з
директором та ревізійна комісія. Найвищим органом управління товариством
є Збори учасників, до них входять учасники товариства або їхні
представники.

Вищим органом АТ “Дельта” є загальні збори АТ. У загальних зборах мають
право брати участь усі його акціонери, незалежно від кількості і класу
акцій, власниками яких вони є.

До компетенції загальних зборів належить:

визначення основних напрямів діяльності АТ “Дельта” і затвердження його
планів та звітів про їх виконання;

внесення змін до статуту товариства;

обрання та відкликання членів ради АТ “Дельта” (спостережної ради);

затвердження річних результатів діяльності АТ “Дельта” , затвердження
звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку,
визначення порядку покриття збитків;

створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та
представництв, затвердження їх статутів і положень;

винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових
осіб товариства;

затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства,
визначення організаційної структури товариства;

вирішення питання про придбання АТ “Дельта” акцій, що випускаються ним;

визначення умов оплати праці посадових осіб АТ “Дельта” ;

затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в
статуті товариства;

прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення
ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь
акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більше як 60
відсотків голосів. Рішення загальних зборів акціонерів приймаються
більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з таких
питань:

зміна статуту товариства;

прийняття рішення про припинення діяльності товариства;

створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та
представництв товариства;

З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів,
які беруть участь у зборах .

?

????????????e E

&

F

&

&

&

&

F

&

F

&

&

F

&

&

F

&

&

&

F

&

&

&

&

&

&

F

¤F¦F§*©d?¬?oaeYNA?!aeaeaeaeaeaeaeae—

&

&

&

&

&

F

&

F

&

&

&

&

&

&

&

&

&

&

&

&

&

&

&

&

&

&

&

&

?????Загальні збори акціонерів згідно статуту скликаються чотири рази на
рік.

В АТ “Дельта” створена спостережна рада, що здійснює контроль за
діяльністю його виконавчого органу. Спостережна рада є органом
управління АТ, який представляє інтереси акціонерів у перервах між
Загальними зборами, контролює і регулює діяльність Правління АТ.

Спостережна рада обирається Загальними зборами акціонерів у кількості 6
осіб строком на 5 років і формується з числа акціонерів. Головою
Спостережної ради може бути акціонер з вищою або середньою спеціальною
освітою. Заступник голови Спостережної ради повинен бути обов’язково з
числа акціонерів, що перебувають з товариством у трудових відносинах.
Член Спостережної ради не може бути одночасним членом Правління або
Ревізійної комісії.

До виключної компетенції Спостережної ради належать:

дообрання та відкликання за пропозицією Голови Правління членів
Правління (заступників);

у випадках недосягнення згоди між членами Ревізійної комісії при
розподілі повноважень своїм рішенням призначити їх з числа Голову та/або
Секретаря Ревізійної комісії;

винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових
осіб Товариства – Голови Ревізійної комісії та членів виконавчого органу
(крім Голови Правління);

укладання контракту з Головою Правління;

попереднє погодження рішення Правління про придбання Товариством акцій,
що випускаються ним;

попереднє погодження та затвердження договорів (угод) на суму, що
перевищує 25 відсотків статутного фонду;

вирішення питання про придбання Товариством акцій, що випускаються ним,
по ціні вище їх номінальної вартості;

затвердження умов договору на ведення реєстру власників іменних цінних
паперів;

інші повноваження передбачені даним Положенням.

Організаційною формою роботи Спостережної ради є проведення засідань.
Засідання проводяться в міру необхідності, але не рідше двох раз на рік.

Засідання Спостережної ради можуть проводитись шляхом безпосереднього
збору членів Спостережної ради в одному місці або шляхом збору підписів
членів Спостережної ради під єдиним документом.

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво
його поточною діяльністю, є правління, передбачений статутом. Правління
АТ “Дельта” формується із спеціалістів, що мають відповідну освіту
та необхідний стаж роботи згідно з напрямком роботи у складі Правління,
незалежно від того чи є вони акціонерами даного акціонерного товариства.

Строк повноважень Правління складає 5 років починаючи з дня обрання
Голови Правління.

Право висувати кандидатуру для обрання Голови правління мають:

акціонери АТ;

трудовий колектив АТ;

органи управління АТ;

самовисування.

Кількісний склад Правління складає 4 чоловіки, включаючи Голову
Правління. До складу Правління входять: Голова Правління та Члени
Правління з числа спеціалістів:

Перший Заступник Голови Правління;

Заступник Голови Правління з питань фінансів (головний бухгалтер);

Заступник Голови Правління по комерційній роботі.

Персональний склад Правління та кандидатів у його члени обирається
Загальними зборами акціонерів за поданням Голови Правління. Рішенням
Голови Правління члени Правління можуть бути закріплені за різними
напрямками діяльності. З Головою Правління, обраним Загальними зборами
акціонерів, контракт укладає Голова Спостережної Ради АТ. Голова
Правління АТ, за умови обрання Загальними зборами запропонованих ним
членів Правління, укладає з ними трудовий договір чи, за їх згодою,
контракт.

Рішення про відкликання члена Правління з посади приймається простою
більшістю голосів членів Спостережної ради товариства. Члени Правління
підпорядковані Правилам внутрішнього трудового розпорядку, що діють на
підприємстві.

До компетенції Правління АТ “Дельта” , зокрема, належить:

затвердження поточних планів діяльності АТ та заходів, необхідних для
вирішення його завдань;

затвердження щорічного кошторису, штатного розпису та посадових окладів
співробітників АТ, встановлення показників, розмірів та строків їх
преміювання (за погодженням із Спостережною Радою);

затвердження договірних цін на продукцію та тарифів на послуги;

прийняття рішень про отримання довгострокових кредитів;

визначення розміру, джерел утворення та порядку використання фондів АТ;

утворення підрозділів, необхідних для виконання цілей та завдань АТ;

розпорядження всім майном АТ, включаючи грошові кошти в межах,
встановлених чинним законодавством та Статутом АТ;

затвердження внутрішніх нормативних актів, що визначають відносини між
підрозділами АТ;

прийняття на роботу та звільнення співробітників АТ, застосування до них
заходів заохочення та накладення стягнення;

організація ведення бухгалтерського обліку та звітності в АТ;

прийняття рішення про дату скликання, порядок денний Загальних зборів
акціонерів АТ, утворення мандатної комісії та організаційного комітету
по проведенню Загальних зборів;

подання на затвердження Загальними зборами акціонерів річного звіту та
балансу АТ за погодженням з Спостережною радою АТ;

прийняття рішень з інших питань, пов’язаних з поточною діяльністю АТ;

Повноваження делеговані Загальними зборами:

визначення основних напрямів діяльності Товариства і затвердження його
планів та звітів про їх виконання;

визначення організаційної структури Товариства;

вирішення питання про придбання Товариством акцій, що випускаються ним
по ціні нижче їх номінальної вартості.

Правління проводить чергові і позачергові засідання. Члени Правління
несуть персональну відповідальність за виконання рішень Загальних зборів
акціонерів АТ і Спостережної ради АТ, якщо вони не суперечать чинному
законодавству та Статуту АТ.

Правління вирішує всі питання діяльності АТ “Дельта” , крім тих, що
належать до компетенції загальних зборів і ради АТ “Дельта”
(спостережної ради). Загальні збори можуть винести рішення про передачу
частини належних їм прав до компетенції правління. Правління підзвітне
загальним зборам акціонерів і раді акціонерного товариства (спостережній
раді) та організує виконання їх рішень. Правління діє від імені АТ
“Дельта” в межах, передбачених законом і статутом АТ “Дельта” . Роботою
правління керує голова правління, який призначається або обирається
відповідно до статуту АТ .

Голова правління АТ “Дельта” вправі без довіреності здійснювати дії від
імені акціонерного товариства. Інші члени правління також можуть бути
наділені цим правом згідно із статутом.

Голова правління АТ “Дельта” організує ведення протоколів засідань
правління. Книга протоколів повинна бути в будь-який час надана
акціонерам. На їх вимогу видаються засвідчені витяги з книги протоколів.

Головою та членами правління товариства можуть бути особи, які
перебувають з товариством у трудових відносинах .

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління АТ “Дельта”
здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів.

Ревізійна комісія АТ “Дельта” є органом, який здійснює контроль за
фінансово-господарською діяльністю АТ.

Ревізійна комісія обирається Загальними зборами акціонерів АТ “Дельта”
в кількості 3 чоловік на 5 років з числа акціонерів, що не є членами
Ради, Правління і не посідають інших керівних посад в АТ.

До Ревізійної комісії можуть бути обрані лише акціонери з вищою та/або
середньою спеціальною економічною освітою.

Члени Ревізійної комісії зобов’язані:

проводити перевірки щорічного звіту про фінансово-господарську
діяльність АТ, який подається Правлінням, а також каси та майна;

розглядати кошториси витрат та плани АТ;

здійснювати ревізію бухгалтерських документів;

давати висновки по річним звітам та балансам, без яких Загальні збори
акціонерів не вправі затверджувати звіт та баланс;

вимагати позачергового скликання Загальних зборів акціонерів АТ у разі
виникнення загрози суттєвим інтересам АТ або виявлення зловживань
посадових осіб АТ.

Члени Ревізійної комісії мають право:

вимагати надання всіх документів, необхідних для проведення перевірок та
розслідувань;

брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях Правління АТ;

виносити на розгляд Загальних зборів акціонерів АТ чи Спостережної ради
АТ питання стосовно діяльності тих чи інших посадових осіб АТ;

вимагати залучення до участі у перевірках, що проводяться, посадових
осіб та співробітників апарату АТ.

Ревізійна комісія проводить чергові та позачергові перевірки,
розслідування та засідання. Члени Ревізійної комісії несуть персональну
відповідальність (дисциплінарну, адміністративну та іншу) за
достовірність, повноту та об’єктивність відомостей, які містяться у
висновках та рішеннях комісії, а також в інших документах, що
підготовлені нею. Перевірки фінансово-господарської діяльності правління
проводяться ревізійною комісією за дорученням загальних зборів, ради
акціонерного товариства (спостережної ради), з її власної ініціативи або
на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками
голосів. Ревізійній комісії акціонерного товариства повинні бути подані
всі матеріали, бухгалтерські звіти або інші документи і особисті
пояснення посадових осіб на їх вимогу. Ревізійна комісія доповідає про
результати проведених нею перевірок загальним зборам або раді АТ
“Дельта” (спостережній раді). Члени ревізійної комісії вправі брати
участь з правом дорадчого голосу у засіданнях правління. Ревізійна
комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку
ревізійної комісії загальні збори акціонерів не вправі затверджувати
баланс. Ревізійна комісія зобов’язана вимагати позачергового скликання
загальних зборів акціонерів у разі виникнення загрози суттєвим інтересам
АТ “Дельта” або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами .

3. Шляхи та засоби для покращення управління акціонерним товариством.

Під час дослідження питання управління АТ було виявлено ряд недоліків.
Тому доцільно внести деякі корективи та шляхи вдосконалення
досліджуваної проблеми. Чинне законодавство України не забезпечує
достатньо повного та чіткого регулювання діяльності АТ, що призводить до
чисельних порушень прав інвесторів та гальмує інвестиційні процеси.
Недосконалість наявної правової бази дає можливість без формального
порушення норм чинного законодавства нехтувати або прямо порушувати
права та законні інтереси акціонерів. При цьому відсутні надійні
механізми їх реалізації та ефективного захисту. Крім того, сучасний стан
корпоративного управління в Україні характеризується відсутністю
прозорості діяльності АТ, недостатньою координацією дій органів
державного управління у сфері регулювання корпоративних відносин,
неефективністю управління державними корпоративними правами. Недостатній
рівень корпоративної культури, невідповідність теперішньої практики
корпоративного управління загальноприйнятим принципам та неготовність
діючих товариств до їх опанування призвели до непрофесійних схем
управління товариствами. Тому в сучасних умовах необхідним є розвиток
корпоративних відносин, що сприятиме залученню інвестицій в економіку
України, розвитку фондового ринку та зростанню національного багатства.

Корпоративне управління — це система відносин між акціонерами, органами
управління АТ, його менеджерами, а також іншими зацікавленими особами
(працівниками, постачальниками, споживачами, кредиторами, державними та
місцевими органами влади, громадськістю тощо) задля забезпечення
ефективної діяльності товариства, інтересів власників та інших
зацікавлених осіб.

Рівень корпоративного управління є одним з ключових факторів, що
обумовлює інвестиційний клімат в країні, впливає на ефективність
діяльності товариств, визначає ступінь захищеності прав інвесторів та
врахування інтересів інших зацікавлених осіб. Однак, у вітчизняних АТ
все ще не приділяється належної уваги таким важливим для забезпечення
розвитку корпоративного управління питанням, як мінімізація
інсайдерської ренти, інструменти вдосконалення роботи спостережних рад.
Небагато керівників АТ усвідомлюють й той факт, що реалізація таких
заходів може мати результатом збільшення акціонерної вартості, що є
однією із головних задач будь-якого керівника. Слід зазначити, що згідно
результатів дослідження, проведеного Міжнародною фінансовою корпорацією,
74,7% керівників АТ визначили неефективне законодавство найважливішою
перешкодою для впровадження стандартів кращої практики корпоративного
управління. При цьому, лише керівники 30% АТ знайомі з Принципами
корпоративного управління досить детально, а тільки у загальних рисах –
50% керівників АТ . HYPERLINK «»

Розвиток корпоративних відносин в Україні повинен відбуватися на основі
загальноприйнятих принципів ефективного корпоративного управління.

Загальноприйнятими принципами корпоративного управління є:

захист прав та законних інтересів акціонерів — визначення корпоративних
прав акціонерів та забезпечення їх належного захисту;

рівноправність акціонерів — рівне ставлення до акціонерів. Усі акціонери
повинні мати можливість використовувати ефективні засоби захисту у разі
порушення їхніх прав;

урахування законних інтересів зацікавлених осіб — визнання передбачених
законом прав зацікавлених осіб та заохочування активного співробітництва
між товариством та зацікавленими особами в створенні добробуту, робочих
місць та поліпшенні фінансового стану товариства;

розкриття інформації та прозорість — забезпечення своєчасного і повного
розкриття інформації з усіх суттєвих питань, що стосуються товариства,
які включають його фінансовий стан, результати діяльності, власників та
управління товариством;

розмежування повноважень органів управління — чіткий розподіл функцій та
обов’язків між загальними зборами, спостережною (наглядовою) радою та
правлінням;

дієвість, незалежність та відповідальність спостережної ради —
забезпечення стратегічного управління товариством, ефективного контролю
за діяльністю правління (виконавчого органу), а також відповідальність
спостережної ради перед товариством та акціонерами. Спостережна рада
повинна мати можливість ухвалювати рішення з питань діяльності
товариства незалежно від правління.

Для покращення управління АТ можна запропонувати такі шляхи та засоби :

удосконалення системи захисту прав та законних інтересів акціонерів та
забезпечення рівноправності акціонерів;

удосконалення системи розкриття інформації та забезпечення прозорості
діяльності товариств;

розмежування повноважень між органами управління товариства;

урахування законних інтересів зацікавлених осіб;

формування та розвиток культури корпоративного управління.

Удосконалення системи захисту прав та законних інтересів акціонерів та
забезпечення рівноправності акціонерів.

Головним завданням реалізації цього напряму є визнання захисту прав
акціонерів одним із пріоритетів соціально-економічної політики держави.
Особливу увагу необхідно приділити захисту прав дрібних акціонерів.

Удосконалення системи захисту прав та законних інтересів акціонерів,
забезпечення рівноправності акціонерів потребують:

законодавчого забезпечення акціонерам рівного переважного права на
придбання додатково випущених акцій;

забезпечення представництва акціонерів у спостережній раді, включаючи
впровадження кумулятивного голосування;

урегулювання питання придбання та реалізації товариством акцій власного
випуску;

встановлення вимоги про обов’язковий викуп товариством акцій власного
випуску на вимогу акціонера за ринковими цінами у разі його незгоди з
певними рішеннями загальних зборів;

урегулювання питань реорганізації товариств;

урегулювання питань придбання контрольного пакету акцій товариства через
тендерні пропозиції;

встановлення окремого порядку укладання товариством угод, щодо яких є
заінтересованість посадових осіб товариства та укладання товариством
суттєвих угод (продаж значної частини активів, створення інших суб’єктів
підприємницької діяльності, тощо);

удосконалення процедури підготовки та проведення загальних зборів
акціонерів;

запровадження механізмів колективних та похідних позовів;

установлення відповідальності за порушення прав акціонерів;

запровадження узгодження процедур банкрутства з законними інтересами
акціонерів;

сприяння створенню та функціонуванню громадських організацій, предметом
діяльності яких є захист прав акціонерів.

Удосконалення системи розкриття інформації та забезпечення прозорості
діяльності товариств.

Удосконалення системи розкриття інформації та забезпечення прозорості
діяльності товариств потребує:

забезпечення повноти та достовірності інформації про діяльність
акціонерних товариств, що розкривається, через приведення її складу та
структури у відповідність до вимог міжнародних стандартів розкриття
інформації та міжнародних стандартів аудиту;

удосконалення системи надання та оприлюднення інформації, у тому числі:

удосконалення способів розкриття інформації для забезпечення
рівноправного та не пов‘язаного із значними витратами доступу
користувачів до інформації;

встановлення оптимальних термінів подання та оприлюднення інформації;

врегулювання питань, пов’язаних з використанням інсайдерської
інформації.

Розмежування повноважень між органами управління товариства.

Розмежування повноважень між органами управління товариства потребує:

чіткого розподілу повноважень між органами управління товариства
(загальними зборами, спостережною радою, правлінням);

визначення виключної компетенції загальних зборів акціонерів та
спостережної ради, врегулювання порядку делегування інших повноважень
загальних зборів акціонерів іншим органам управління;

підвищення ролі спостережної ради через надання їй повноважень щодо
здійснення стратегічного керівництва діяльністю товариства та контролю
за діяльністю правління;

удосконалення системи внутрішнього контролю товариства та запровадження
внутрішнього аудиту.

Урахування законних інтересів зацікавлених осіб.

Урахування законних інтересів зацікавлених осіб потребує:

дотримання законних інтересів зацікавлених осіб, зокрема під час:

формування та зміни розміру статутного капіталу (фонду) товариства;

придбання та реалізація акціонерним товариством акцій власного випуску;

реорганізації та ліквідації акціонерного товариства;

реалізації соціальних та екологічних програм розвитку товариства й
регіону;

удосконалення доступу зацікавлених осіб до інформації, яка їх
стосується, про товариство.

Формування та розвиток культури корпоративного управління.

Формування та розвиток культури корпоративного управління потребує:

розробки та запровадження Кодексу (національних принципів)
корпоративного управління;

створення комплексної, постійно діючої системи підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з питань
корпоративного управління;

проведення наукових, науково-практичних конференцій і семінарів з
актуальних проблем корпоративного управління;

поширення серед населення інформації про питання та проблеми
корпоративного управління, популяризації загальноприйнятих принципів
корпоративного управління;

проведення досліджень з актуальних проблем корпоративного управління в
Україні;

запровадження системи оцінювання рівня корпоративного управління.

Державна політика у галузі корпоративного управління .

Державна політика у галузі корпоративного управління спрямовується на
реалізацію напрямів розвитку корпоративного управління та здійснюється у
формах:

державного регулювання корпоративних відносин;

нормативно-правового забезпечення розвитку корпоративного управління;

правозастосування у галузі корпоративного управління;

управління державними корпоративними правами.

Державне регулювання корпоративних відносин потребує:

чіткого визначення та розмежування повноважень органів державного
управління у галузі корпоративного управління;

посилення державного контролю за дотриманням акціонерними товариствами
та професійними учасниками фондового ринку прав акціонерів;

визначення та оприлюднення державної політики щодо підприємств з
державними частками (закріплення за державою пакетів акцій цих
підприємств, їх відчуження, управління підприємствами), яка впливає на
корпоративне управління;

підвищення ефективності управління державними корпоративними правами;

підвищення кваліфікації державних службовців у галузі корпоративного
управління.

Нормативно-правове забезпечення розвитку корпоративного управління
потребує:

створення чіткої, системної та стабільної нормативно-правової бази;

приведення українського законодавства у галузі корпоративного управління
у відповідність до законодавства Європейського Союзу;

урахування світового досвіду та загальноприйнятих принципів
корпоративного управління при розробці нових нормативних документів з
питань корпоративного управління та внесенні змін і доповнень до діючих;

упровадження ефективних механізмів реалізації, захисту та поновлення
порушених прав акціонерів;

удосконалення наявних та розробка нових рекомендованих внутрішніх
нормативних документів для акціонерних товариств.

Правозастосування у галузі корпоративного управління потребує:

удосконалення правозастосування з боку органів державного управління;

розробки та впровадження різноманітних форм та способів взаємодії
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Фонду державного
майна України та Антимонопольного комітету України з правоохоронними та
судовими органами з питань попередження та припинення порушень прав
акціонерів;

створення дієвої процедури судового захисту прав та законних інтересів
акціонерів;

розвиток недержавних форм захисту прав акціонерів, у тому числі через
саморегулівні організації та третейські суди;

узагальнення судової практики у галузі корпоративного управління;

запровадження системи моніторингу порушень прав акціонерів.

Ще одним з болючих питань в управління акціонерним товариством є
корпоративні конфлікти.

Під корпоративним конфліктом в АТ слід розуміти загострену суперечність
між суб’єктами корпоративних правовідносин, яка полягає у діях хоча б
однієї сторони конфлікту щодо досягнення та утримання одноосібного
контролю над акціонерного товариства з метою задоволення своїх майнових
чи інших інтересів. Від корпоративних конфліктів треба відрізняти
конфлікт інтересів. Це поняття описує випадки, коли посадові особи
акціонерного товариства при прийнятті рішень діють чи можуть діяти під
впливом власних інтересів без урахування можливих негативних наслідків
для цього товариства.

На мою думку основним конфліктогеном є дійсна чи уявна невідповідність
між інтересами акціонерів та менеджменту і рівнем їх задоволення за
рахунок ресурсів акціонерного товариства чи акціонерів. Мотивом
вступання особи в корпоративний конфлікт є її прагнення як суб’єкта
корпоративних правовідносин усунути деструкцію своїх інтересів,
контролювати акціонерне товариство та отримувати вигоди від здійснення
такого контролю. Таким чином, основним стримуючим розвиток вітчизняних
АТ фактором стає політика керівництва таких АТ, спрямована на збереження
контролю над ними будь-якими засобами і, як наслідок, небажання
використовувати основну перевагу акціонерних товариств, яка полягає у
можливості об’єднання дрібних капіталів мільйонів громадян через
розміщення акцій на ринку для мобілізації значних капіталів та їх
подальшого спрямування на реалізацію мети створення товариства.
HYPERLINK «» Зокрема, маємо наступні цифри: 76,5% АТ не планували
залучати іноземні інвестиції  протягом 2005-2007 років, переважна
більшість товариств – 86,8% — не збиралися виводити власні акції на
організований ринок, і лише 12,9% АТ бажають включити власні акції у
лістинг бірж, а 0,3% АТ планували вивести власні акції на закордонні
ринки цінних паперів. На нашу думку, основною причиною негативного
ставлення керівників багатьох АТ до залучення інвестицій шляхом
розміщення акцій на фондовому ринку є небажання поділяти контроль над
фінансовими потоками АТ, тобто, щоб не втратити інсайдерську ренту.

Інсайдерська рента – це частина недоотриманого АТ чистого прибутку за
рахунок проведення інсайдерами неефективних та незаконних операцій з
активами товариства, необґрунтованого зменшення доходів та збільшення
витрат, яка розподілена між домінуючими в органах управління АТ
інсайдерськими групами без врахування інтересів дрібних акціонерів, у
тому числі працівників підприємства. HYPERLINK «»

Стягнення ренти негативно впливає на збалансування інтересів широкого
кола суб’єктів корпоративних відносин, оскільки привласнення ренти
найчастіше пов’язане із використанням тіньових схем та ухилення від
сплати податків. В умовах розвинутої ринкової економіки виникнення
інсайдерської ренти можливе, але тиск на інсайдерів з боку фондового
ринку щодо збільшення прибутковості акцій компанії та вартості цінних
паперів, важливість та „вартість” ділової репутації менеджменту
компанії, не дозволяє інсайдерам використовувати факт контролю
фінансових потоків АТ для максимізації особистого доходу. Але в умовах
трансформації економіки, коли зовнішні механізми тиску на менеджмент
компанії відсутні, це негативне явище має місце. HYPERLINK «»

Небажання солідних міжнародних інвесторів інвестувати в АТ розвиваючихся
країн, викликано тим, що у цих країнах вилучення інсайдерами активів та
грошових потоків може набувати форм розкрадання, вилучення прибутків, у
тому числі шляхом продажу корпоративного майна за нижчими від ринкових
цін, а також працевлаштування друзів і родичів, членів їх родин на
посади старших менеджерів. HYPERLINK «»

Основним джерелом стягнення інсайдерської ренти є отримання інсайдерами
через афілійовані структури частини виручки від реалізації товарів,
робіт і послуг АТ. Зазначене стає можливим через безпідставне заниження
для афілійованих фірм цін на реалізовану продукцію, штучне накопичення
дебіторської заборгованості за поставлені афілійованим фірмам товари,
роботи, послуги, подальше зарахування цих сум у резерв сумнівних боргів
і віднесення на витрати АТ; економічно необґрунтоване формування мереж з
реалізації продукції АТ; завищення розмірів комісійних винагород, а
також проведення бартерних операцій, отримання в якості розрахунку за
поставлену продукцію векселів та ін. HYPERLINK «»

Джерелом інсайдерської ренти також можуть виступати фінансові операції
АТ на кредитному ринку, зокрема: спрямування обігових коштів на депозит
під нижчі за середньо-ринкові відсотки або без достатнього обґрунтування
необхідності таких вкладень; отримання коротко- та довгострокових
банківських кредитів під вищі за середньо-ринкові відсотки, надання при
цьому у заставу високоліквідних (цінних) активів, що у наступному
дозволяє реалізовувати схеми фіктивного банкрутства підприємств з метою
перехоплення контролю над ними. HYPERLINK «»

Класичним варіантом є отримання ренти за рахунок завищення вартості
ремонтно-будівельних робіт, формального проведення тендерів,
безпідставного завищення розмірів оплати праці
адміністративно-управлінського персоналу (за відсутності їх зв’язку із
конкретними кількісними та якісними показниками роботи), високих
представницьких та адміністративних витрат, необумовленого рішеннями
загальних зборів акціонерів надання спонсорської (благодійної) допомоги 
та ін.   HYPERLINK «»

Для інвесторів та акціонерів основним показником, який може свідчити про
стягнення інсайдерської ренти, є зростання собівартості продукції
темпами швидшими за темпи зростання виручки від реалізації продукції. У
такому випадку, аутсайдери мають вимагати від інсайдерів детального
звіту про причини такого стану справ. Джерелом інсайдерської ренти також
можуть бути операції АТ пов’язані з використанням реальних інвестицій на
оновлення устаткування, заниженням доходів від продажу реальних активів
та розмірів орендної плати, передачею у безоплатне користування
нематеріальних активів тощо. HYPERLINK «»

Отримання інсайдерської ренти не є специфічно українським явищем. ЇЇ
виникнення обумовлено самою специфікою відмінності інтересів власників
та менеджменту, а також можливістю менеджерів отримувати дохід від
контролю над фінансовими потоками. Але у країнах з розвинутою ринковою
економікою і у компаніях, які дотримуються принципів корпоративного
управління, інсайдерська рента не є поширеним явищем при розподілі
доходів корпорацій, а скоріше — рідкісним кримінальним явищем.
HYPERLINK «»

В умовах домінування інсайдерів ринкова вартість акцій вітчизняних
компаній визначається з урахуванням готовності інсайдерів відмовитися
від частини особистого неофіційного доходу на користь зовнішніх
акціонерів, а також їх зацікавленості у проведенні легальних інвестицій.
Саме цим можна пояснити те, що в Україні ринок цінних паперів не став
вагомим джерелом залучення інвестицій, а також не відіграє помітної ролі
у перерозподілі власності від менш ефективних власників до більш
ефективних: це питання вирішується всередині інсайдерських груп.
HYPERLINK «»

Проблему інсайдерської ренти необхідно вирішувати за участю усіх органів
управління АТ, незалежних експертів, для чого мають бути розроблені
формальні процедури, що відповідають повноваженням органів управління
АТ. У таблиці 1 нами узагальнено типові заходи з підвищення якості та
ефективності корпоративного  управління в акціонерних товариствах та
корпоративних об’єднаннях, практична реалізація яких дозволяє також
зменшувати рівень інсайдерської ренти в АТ. HYPERLINK «»

Загальними об’єктивними умовами, специфічним правовим та економічним
підгрунтям для виникнення корпоративних конфліктів в акціонерних
товариствах є: дистанціювання акціонерів від власності товариства, якою
безпосередньо розпоряджається виконавчий орган; суперечність між
рівністю прав акціонерів та фактичним обсягом корпоративної влади
залежно від кількості належних акцій; складна структуризація управління
акціонерним товариством шляхом розподілу компетенції між вищим,
контрольним, виконавчим та ревізійним органами товариства.

У вітчизняній практиці існує ряд конфліктогенних умов виникнення та
розвитку корпоративних конфліктів, насамперед – недосконале корпоративне
законодавство України, яке часто не вирішує складних питань
функціонування акціонерних товариств, породжуючи дисбаланс в управлінні
товариствами та спричиняючи виникнення патових ситуацій. Поряд із цим у
багатьох акціонерних товариствах статути затверджуються виходячи не з
інтересів товариства в цілому, а з вузькокорпоративних цілей. Як
наслідок вони часто-густо не лише не доповнюють корпоративне
законодавство, а навпаки – вихолощують позитивне законодавче регулювання
або заплутують чи унеможливлюють ефективні управлінські процеси. Досить
низьким є рівень корпоративної культури акціонерів, що не дозволяє їм
ефективно захищати свої права. З цієї ж причини й управлінці не
усвідомлюють необхідності управляти акціонерним товариством
цивілізовано. До інших причин конфліктів слід віднести:

активне прагнення органів державної влади до контролю над акціонерними
товариствами виходячи як з інтересів публічного контролю, так і з
вузьких приватних інтересів державних службовців;

розходження інтересів управлінців (зацікавлених у швидких власних
доходах) з інтересами акціонерів (зацікавлених у збереженні та розвитку
підприємства);

різноспрямовані інтереси мажоритарних та міноритарних акціонерів.

У більшості випадків корпоративні конфлікти виникають із приводу:

реалізації акціонерами прав власності на набуті акції;

придбання акцій у власність; реєстрації (обліку) прав власності на
акції;

допуску акціонера до управління товариством;

нарахування та одержання дивідендів;

одержання інформації; виконання рішень вищого та контрольного органів
акціонерного товариства;

перевищення органами управління їх повноважень тощо.

З вищесказаного можна зробити висновок, що корпоративні конфлікти
справляють негативний вплив не лише на діяльність акціонерного
товариства, а й на ефективність роботи інституційних інвесторів, що
виражають інтереси своїх вкладників. Обсяг пропозиції на ринку акцій є
досить низьким, у вільному обігу перебувають цінні папери емітентів із
низькою капіталізацією. Основною причиною такої ситуації є постійні
суперечки, що виникають в акціонерних товариствах. Судова практика
розгляду корпоративних конфліктів є недосконалою. З одного питання різні
суди часто-густо приймають протилежні рішення. Значно покращити стан
справ здатне нове корпоративне законодавство й піднесення культури
корпоративного управління.

Також наявність в акціонерному товаристві конфліктів негативно впливає
на його ринкову вартість. Цікаво, що через незламну позицію директорів
багатьох підприємств, які вважають себе їх повноправними господарями,
вітчизняні АТ не перейшли у власність іноземних інвесторів. При цьому в
Україні вже сформувався прошарок капіталовкладників, які здатні
інвестувати свої кошти в АТ і цивілізовано вирішувати проблемні питання.
Головне завдання на сьогодні полягає у зменшенні впливу менеджменту АТ
та підвищенні статусу акціонерів.

Шляхи подолання проблеми конфліктів в управлінні акціонерного
товариство є:

більш повне та регулярне (раз на квартал) інформування акціонерів про
фінансову діяльність товариства;

закріплення на законодавчому рівні пропорційного представництва
акціонерів у спостережній раді, зокрема можливості для акціонерів, що
володіють 10% акцій, мати одне місце у цьому органі;

наявність у спостережній раді певної кількості незалежних директорів;

введення нового фінансового інструменту на зразок деривативу під назвою
«права на акції», який би давав право на участь у вторинній емісії акцій
і вільно торгувався на фондовому ринку;

публічне визнання акціонерних товариств, які впроваджують найкращу
практику корпоративного управління.

Висновок.

Ефективне корпоративне управління стає вирішальним фактором успішної
роботи компаній в умовах ринку. Для багатьох компаній, фінансових
інститутів, бірж і урядів ця вимога ринку є на сьогодні ключовою. Без
ефективної системи, що визначає взаємини ради директорів, виконавчого
органу та акціонерів, розвиток українських компаній та економіки в
цілому буде постійно стримуватися нестачею капіталу.

У майбутньому, вітчизняні ринки капіталу повинні забезпечувати зростання
економіки країни. Розвиток стабільного, ліквідного та потужного
вітчизняного ринку — необхідна умова для ефективного використання
ресурсів країни і, отже, розвитку здорової ринкової економіки. А це
багато в чому буде залежати від ефективності корпоративного управління,
що може підвищити рівень довіри вітчизняних та іноземних інвесторів.

Основними джерелами цілої низки існуючих проблем у корпоративному
секторі економіки України залишаються недосконалість корпоративного
управління, законодавча незахищеність прав акціонерів і формальність
існуючих механізмів захисту таких прав (зокрема, через недосконалу
судову систему), відсутність надійних механізмів реєстрації та переходу
права власності, невідповідність практики корпоративного управління
міжнародним та вітчизняним стандартам, нормам, принципам, низький рівень
корпоративної культури, і, як наслідок, культури взаємодії між
корпорацією та її власниками, і врешті-решт суспільством. HYPERLINK «»

З точки зору перспектив зростання важливості ролі, яку мають відігравати
акціонерні товариства у соціально-економічному розвитку держави,
зокрема, через забезпечення зростання добробуту своїх акціонерів, до
числа яких відноситься майже четвертина дорослого населення нашої
держави, найбільш проблемними є питаннями, пов’язані із захистом прав та
законних інтересів дрібних акціонерів. Тому, нагально потребують
вирішення питання:

забезпечення обов’язкового представництва у спостережних радах АТ
дрібних акціонерів;

дотримання переважних прав акціонерів (на виплату дивідендів, участь в
роботі органів управління АТ, отримання повної інформації про АТ;

права на незгоду і викуп належних їм акцій);

оптимізації розподілу компетенції між органами управління АТ з метою
забезпечення належного контролю за діяльністю виконавчого органу АТ та
незалежності контрольних органів (комісій, аудиторів);

віднесення в усіх АТ до повноважень спостережної ради питання погодження
укладання виконавчим органом угод на значні суми; 

захисту прав акціонерів у процесі провадження справи про банкрутство.
HYPERLINK «»

Зазначений вище перелік не вичерпує у повній мірі всю глибину проблем,
які роками накопичувалися в акціонерних товариствах України. Однак,
реальне вирішення проблемних питань у сфері корпоративного управління,
насамперед, потребує свого законодавчого врегулювання. Водночас, багато
спірних і не врегульованих чинним законодавством питань можуть бути
врегульовані внутрішніми нормативними документами АТ, вдосконаленню
змісту яких у більшості АТ не приділяється належної уваги. Ініціювати ці
питання на рівні АТ має спостережна рада, але у нашій країні, на жаль,
важливою проблемою на сьогодні залишається взагалі низький ступінь
активності діяльності більшості спостережних рад, їх незалучення до
вирішення більшості актуальних питань у діяльності АТ.

Отже, на мою думку, реалізувавши на практиці наступний комплекс шляхів
та заходів можна покращити управління АТ :

прийняття внутрішнього корпоративного кодексу поведінки, затвердження та
оприлюднення специфічних цінностей компанії стосовно клієнтів,
персоналу, акціонерів; HYPERLINK «»

побудова системи стратегічного моніторингу середовища АТ; HYPERLINK «»

розробка системи стратегій, належне управління «стратегічним набором» АТ
на основі впровадження системи стратегічного планування; HYPERLINK «»

вдосконалення організаційно-управлінських аспектів взаємодії між
органами управління АТ;

побудова ефективної системи корпоративного контролю; HYPERLINK «»

прийняття вищими органами управління АТ конкретних довгострокових та
щорічних цільових програм, стратегічного бюджету та оціночних показників
діяльності виконавчих органів (якісних, кількісних, результативності та
ефективності); HYPERLINK «»

створення ефективної системи розкриття інформації в АТ; HYPERLINK «»

забезпечення високого ступеню фінансової та нефінансової
заінтересованості топ-менеджерів компаній у дотриманні встановлених
законодавством та нормами корпоративної етики правил ведення дорученого
їм бізнесу та у досягненні встановлених цільових показників; HYPERLINK
«»

постійне вдосконалення внутрішніх нормативних документів та
корпоративних стандартів, що регламентують діяльність органів управління
АТ; HYPERLINK «»

реалізація та належне фінансування здійснення функції достовірного
обліку (у відповідності до міжнародних стандартів) і ефективного, у тому
числі незалежного, контролю за діяльністю менеджерів та визначення її
результатів; HYPERLINK «»

затвердження порядку оприлюднення конфліктів інтересів в АТ; HYPERLINK
«»

запровадження посади корпоративного секретаря АТ;

Спостережна рада повинна мати можливість ухвалювати рішення з питань
діяльності товариства незалежно від правління;

формування та розвиток культури корпоративного управління. HYPERLINK
«»

  HYPERLINK «»

HYPERLINK «»

Література.

Андрушків Б.М. Основи теорії та практики управління, Львів, 1993

Антонов В.Г., Крылов В.В., Кузьмичев А.Ю. и др. Корпоративное
управление: Учебное пособие / под ред. В.Г.Антонова. – М.: ИД «ФОРУМ»:
ИНФРА-М, 2006. – 288с.

Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України за
2005 рік // HYPERLINK «http://www.ssmsc.gov.ua/»
http://www.ssmsc.gov.ua/

Господарське право: Практикум / В. С. Щербина, Г. В. Пронська,О. М.
Вінник та інші; за заг. ред. В. С. Щербини. – К.: Юрінком Інтер, 2001

Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом, выбор инвестиций,
анализ отчетности. -М.: Финансы й статистика, 1996. – 263 с.

Кумз П., Уотсон М., Кампос К., Ньюэлл Р., Уилсон Г. Цена корпоративного
управления // Вестник McKinsey. — HYPERLINK
«http://www.vestnikmckinsey.ru/» http://www.vestnikmckinsey.ru/ . –
2003. — №1 (3).

Офіційний Інтернет-сайт Державного комітету статистики України //
HYPERLINK «http://www.ukrstat.gov.ua/» http://www.ukrstat.gov.ua/

Практика корпоративного управління в Україні / Кітела І., Кіняєв О. –
К.:

Міжнародна фінансова корпорація, 2005. – 87 с.

Принципи корпоративного управління України, схвалені рішенням ДКЦПФР від
11.12.2003 №571

Покропивний С.Ф., Колот В.М. Стратегія, організація, ефективність.
Навчальний посібник. — К.: КНЕУ, 1998 р. – 233 с.

Румянцева З.П., Саломатин Н.А. и др. Менеджмент организации. — М.:
ИНФРА-М, 1996. ? 226 с.

Россинский В.И. Основы корпоративного управления: Учебное пособие /
В.И.Россинский. – Ростов н/Д.: Феникс; Новосибирск: Сибирское
соглашение, 2006. – 252 с.

Черпак А.Є. Інсайдерська рента – специфічний об’єкт корпоративного
контролю // Економіст. – 2005. — №11. –С.73-75.

Шершньова З.Є. Ідентифікація бар’єрів впровадження корпоративного
управління в Україні // Теоретичні та прикладні питання економіки.
Збірник наукових праць. Випуск 8.(за заг. ред. д.е.н., проф.
Євтушевського В.А., к.е.н., доц. Бутенко Н.В.) – К.: 2005. – С.27 – 33.
HYPERLINK «»

Похожие записи