Поняття і виникнення менеджменту. Термін менеджмент англійського
походження (management — організація управління). До нього близькі
менеджер (manager від manage — керувати) — професійний керівник і
менеджеризм (managerism)—теорія управління виробництвом.
Управління (менеджмент) у широкому розумінні означає вплив на процес,
об’єкт, систему для досягнення певних цілей. Для того щоб з’явилася
необхідність у менеджері, потрібна організація, тобто група людей,
діяльність яких слід координувати. У свою чергу для свідомого керування
необхідний менеджеризм — спеціальна теорія управління, а щоб управління
було ефективним, треба володіти мистецтвом керівництва. Теорія і
мистецтво разом формують менеджмент.
Сучасний менеджмент набув нових якісних ознак — він перетворився на
мистецтво управління індивідуумами, малими соціальними групами та їх
сукупністю. Є всі підстави вважати, що діяльність по управлінню
переросла у професію, галузь знань — у самостійну дисципліну —
менеджмент, а особи, які займаються менеджментом, стали
професіоналами-менеджерами. Нині вони становлять значний прошарок
суспільства.
В умовах переходу до ринкової економіки Україні потрібні філософія і
політика управління, методологічна база управлінської практики, які
сприяли б формуванню національного українського менеджменту. Ні
американський, ні японський, ні французький менеджменти в наших умовах
нереальні. Необхідно творчо підходити до світового досвіду. Наприклад, у
американців можна запозичити діловитість, професіоналізм, динамізм, у
японців— колективізм, спільність у вирішенні виробничих та інших
проблем, у німців — філософію добробуту для всіх, у французів —
комунікабельність, організаційну культуру і т. д.
Особливу увагу треба приділити ролі менеджменту в бізнесі,
підприємництві. Тут поле для вивчення велике.
Сучасний менеджмент як синтез науки і мистецтва спирається на властиві
йому поняття, положення і інструменти, а саме: об’єкт, суб’єкт,
середовище, відносини, принципи, методи, механізм, функції, структура,
процес, кадри, культура і стиль керівництва, ефективність менеджменту та
ін. У сукупності з іншими термінами вони утворюють «мову» менеджменту,
комплектне володіння якою дає можливість ефективно керувати процесом
досягнення мети.
Об’єктом управління є предмет, процес, явище, на які спрямовано
управлінську дію. На підприємстві — це робоче місце, бригада, дільниця,
цех, виробничий процес, тобто робітник чи трудові колективи.
Суб’єкт управління — це особа (менеджер) або орган (апарат управління),
що здійснює управлінську дію відносно об’єкта управління для досягнення
відповідної мети.
Відносини управління — це комплекс складних всебічних установлених
зв’язків, які формуються у процесі взаємодії суб’єкта і об’єкта
управління. Вони можуть бути формальними (субординації) і неформальними
(координації), галузевими, міжгалузевими, територіальними, міжнародними,
змішаними та ін. Відносини поділяються також на тимчасові і постійні.
Відносини управління формуються на основі економічних законів,
принципів, методів і функцій управління.
Принципи управління — це фундаментальні істини, які обґрунтовують,
роз’яснюють зв’язки як між об’єктом і суб’єктом управління, так і
всередині кожного з них. Вони відбивають властивості, притаманні
управлінській системі в цілому, а також окремим її елементам, явищам,
процесам. Вони відображують зміст і взаємозв’язки основних елементів
системи управління.
Принципи управління динамічні за змістом і формою. Вони формуються
людьми у зв’язку з конкретними соціально-економічними, політичними і
культурними умовами і відображують ступінь творчого використання
економічних законів в управлінні.
Безпосередньо на практиці принципи управління набувають характеру норми,
правила, якими керуються в управлінській діяльності.
Гнучкість і динамізм принципів управління проявляється і в тому, що у
кожній конкретній сфері діяльності формуються свої конкретні принципи
виконання соціально-економічних, організаційно-політичних,
виробничо-господарських і підприємницьких завдань.
Сучасний менеджмент ґрунтується на таких основних принципах:
увага до людини, формування умов для розкриття її потенціалу,
забезпечення злагодженої взаємодії людей у виробництві;
пошук і розпізнання елементів національної історії, культури, традицій,
які можна використати як будівельні блоки для формування сучасної
системи управління;
виявлення інтересів людини, її потреб і сподівань;
створення відповідних умов, щоб людина мала змогу завдяки старанній
праці задовольнити свої потреби і одночасно несла соціальну
відповідальність за задоволення інтересів інших членів суспільства;
об’єднання працівників навколо загальної мети, розвиток зв’язків із
зовнішнім середовищем;
забезпечення безперервного професійного навчання.
Творче і свідоме використання економічних законів і принципів
менеджменту потребує формування комплексу відповідних методів їх
активної реалізації.
Під методом управління розуміють сукупність способів, прийомів впливу
суб’єкта на об’єкт управління для досягнення поставленої мети. Основними
об’єктами впливу є трудові колективи або окремі особи.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
