Реферат на тему:

“Основне завдання менеджменту енергетичного підприємства”

ПЛАН

1. Поняття про енергетичний менеджмент

2. Організація енергетичного господарства підприємства

3. Прогнозування і планування енергопостачання

4. Шляхи економії енергоресурсів

Використана література

1. Поняття про енергетичний менеджмент

Україна належить до енергодефіцитних країн, яка задовольняє свої
паливно-енергетичні потреби за рахунок власних ресурсів менш ніж на 50%.
Енергоємність валового внутрішнього продукту в Україні нині більш ніж
удвічі вища енергоємності такого продукту промислово розвинених країн і
продовжує зростати.

Тому стратегічною лінією державної політики розвитку економіки та
соціальної сфери стає підвищення енергозбереження, що дає високу
економічну ефективність.

Ця політика реалізується шляхом розроблення нових енергозберігаючих,
маловідходних та безвідходних технологій; ефективних систем та засобів
контролю за енергоспоживанням та захисту довкілля від забруднення,
організації інтегрованого енергетичного та економічного менеджменту.

Впровадження такої політики є неможливим без наявності фахівців у сфері
енергозбереження, які можуть розробляти та впроваджувати напрями
розвитку суспільства та економіки, спрямовані на стабілізацію та
зменшення споживання енергії. Тому система підготовки
інженерно-технічних та наукових кадрів повинна бути орієнтована на такий
розвиток енергетики та виробництва майбутнього, які забезпечують
оптимальні обсяги генерації, розподілу та споживання енергії.

Цим вимогам має відповідати фахівець з енергетичного менеджменту. Для
цього він повинен мати широку фундаментальну, наукову і практичну
підготовку, глибокі знання з основ енергетики; уміти приймати оптимальні
управлінські рішення з ефективного енергоспоживання, використовувати
прогресивні методи прогнозування, планування, обліку, контролю та
аналізу енергоспоживання виробничих систем; здійснювати консалтингові
послуги щодо розроблення та впровадження програм енергозбереження і
запуску системи енергетичного менеджменту; уміти проводити інспекторську
перевірку, експертизу та енергетичний аудит виробничих систем з питань
енергетичної ефективності, комплексного вивчення енергетичного ринку;
оцінки і формування енергетичної політики; володіти основами ринкової
економіки і економічної стратегії, економічним мисленням, здібністю до
ділового спілкування, підприємництва та комерційної діяльності; володіти
навичками виховної та організаторської роботи.

Фахівець з енергетичного менеджменту призначений для роботи в
міністерствах та адміністраціях, на підприємствах, в установах різного
профілю та форм власності, науково-дослідних лабораторіях і центрах, які
займаються питаннями енергозбереження та управління енергоспоживанням.

Менеджмент з енергозбереження – це система управління, яка забезпечує
роботу суб’єкта господарювання, при якій споживається тільки необхідна
для виробництва кількість палива і енергії;

Система енергетичного менеджменту – частина загальної системи управління
підприємством, яка включає в себе організаційну структуру, функції
управління, обов’язки та відповідальність, процедури, процеси, ресурси
для формування, впровадження, досягнення цілей політики
енергозбереження;

2. Організація енергетичного господарства підприємства

Енергетичне господарство це не тільки допоміжний участок підприємства,
але і елемент енергетичних систем району і являє собою складну
сукупність процесів в-ва, перетворення, розподілу і використання всіх
видів енергетичних ресурсів. Енергогосподарство забезпечує в-во на
даному підприємстві різними видами енергії і енергоносіями, здійснює
монтаж, експлуатацію і ремонт енергообладнання в виробничих цехах і
підрозділах підприємства.

Найбільшу питому вагу в енергопотребі займає електрична енергія 30%
всієї вживаної енергії.

Електрозабезпечення підприємства здійснюється в основному від районних
енергетичних систем і рідше від власних електростанцій.

Теплоносії – пар і гаряча вода – поступають головним чином від теплових
сіток тереторіальних енергосистем. На підприємствах для отримання носіїв
теплової енергії широко використовують так звані другорядні
енергоресурси – теплота вихідних газів нагріваючих печей для нагріву
води, використання води і пару, які одержані при водяному і
випарювальному охолодженні, від отоплення, а також відпрацьованого пару.

Забезпечення стисненим повітрям підприємств здійснюється
децентралізовано, тобто при допомозі компресорних установок, які
забезпечують подачу на робочі місця стисненого повітря для
пневмозажимів, підйомників і ін.

Для виробничих і господарсько-побутових потреб підприємство використовує
воду в значних об’ємах, при організації водозабезпечення особливе
значення повинно приділятися вирішенню екологічних питань, повторному
використанню промислової води і викидів її в природні джерела тільки
через систему очисних споруд.

На підприємстві використовують також тверде, рідке і газоподібне паливо
в залежності від технології в-ва.

В якості твердого палива використовують вугілля, кокс. Для нагрівальних
приладів застосовують рідке паливо – мазут, для транспортних засобів в
залежності від двигунів внутрішнього згорання використовують дизпаливо і
бензин.

Газоподібним паливом служить природній газ, який використовується
нагрівальними установками. В виробничому процесі використовують також
інші гази – кисень, вуглекислий газ.

Важливим фактором, який дозволяє правильно організувати систему
енергозабезпечення і рівень технічної експлуатації є надійність і
безперебійність забезпечення енергією. Перериви в енергозабезпеченні
ведуть до порушень виробничих процесів і економічним збитком.

Процес в-ва, розподіл і потреба енергії є єдиним енергетичним процесом в
якому всі елементи взаємозв’язані. Структура і об’єм енергозабезпечення
залежать від виду продукції, технологічного процесу, виробничої
потужності і зв’язків з територіальною енергетикою.

Енергетичне господарство на підприємстві ділиться на:

загальне

цехове

Загальне – це генеруючі, перетворюючі і виробничі спорудження, установки
і пристрої, які об’єднуються в підрозділи, цехи:

теплосиловий

електросиловий

газовий

електромеханічний

слаботоковий

Теплосиловий – це контрольні установки, теплова сітка підприємства,
водозабезенчення, каналізація, кмпресорні установки і сітка зрідженого
повітря, конденціонери, мазутоперекачуючі установки.

Електросиловий – понижаючі підстанції, трансформаторні установки,
кабельні сітки, електролінії.

Газовий цех – газопровідна сітка, киснева станція, склади з балонами,
які наповнені різним газом.

Електричний цех – виконує роботи по ремонту електрообладнання і
електроапаратури.

Слаботоковий участок – здійснює технічне обслуговування АТС,
комутаторних установок, акумуляторних підрозділів, радіотелевізійної
сітки.

Організація і управління енергозабезпеченням підприємства.

Енергогосподарство:

електросиловий цех

тепловий цех

електромеханічний цех

які в свою чергу діляться на виробничі участки (всього більше 20 цехів і
участків):

підстанції

електросітка

трансформаторно-масляний

акумуляторний

релейного захисту

зв’язку і сигналізації

котельні

теплозабезпечення

повітря і газозабезпечення

водозабезпечення і каналізації

топливозабезпечення

вентиляційний

розбірно-збірний

слюсарний

механічний

обмоточний

дослідний

масляний

електромонтажний

комплектовочний

Виробнича структура енергогосподарства відображає організаційні і
технічні особливості його як об’єкта управління.

Велика кількість різного енергообладнання і складних енергоустановок
вимагають єдиного керівництва енергогосподарством.

На підприємствах це здійснює головний енергетик (якщо це невелике
підприємство, то це служба входить до головного механіка).

Аппарат відділу головного енергетика ВГЕ складається з функціональних
бюро, груп і лабораторій.

Головний енергетик має 2 заступників:

по енергетичній частині

по теплотехнічній частині

Обов’язковою умовою для забезпечення нормальної роботи в-ва є черговий
енергетик, який має безпосередній зв’язок з диспетчерською службою
підприємства.

Різні відділи і бюро займаються виконанням обов’язків, які передбачені
відповідними положеннями і регламентуються умовами діяльності при любих
формах внутрішньогосподарського розрахунку.

Енергетична частина має:

електричні бюро

енергоконструкторські бюро

планово-економічне бюро

електроцех

виробничі участки

Теплотехнічна частина має:

вентеляційне бюро

бюро ППР

теплотехнічне бюро

тепловий цех

виробничі участки

Черговий енергетик має в своєму підпорядкуванні:

енергоучастки виробничих цехів

електроремонтний цех

виробничі участки

Вдосконалення організаційної структури управління енергогосподарством
треба співставляти з розробкою міроприємств по їх оптимізації.

3. Прогнозування і планування енергопостачання

На підприємствах в зв’язку з ростом виробництва, а також його
вдосконалення, введенням нової технології росте потреба в паливо –
енергетичних ресурсах. Тому потребув цих ресурсах треба добре
прогнозувати і планувати.

Процес прогнозування передбачає дослідження впливу економічних,
технологічних і організаційних факторів в залежності від прийнятя
планових рішень, які повинні відображати тенденції зміни
енергоспоживання і враховувати їх на найближчу перспективу.

За 15 років аналіз даних про розхід енергоресурсів показав, що
розхід електроенергії плановий і фактичний майже ніколи не співпадає,
відхилення досягають 10 – 15 %, а іноді доходять до 30 – 50 %.

Основна причина відхилень в тому, що авртість і енергомісткість
продукції знаходиться не в однаковому співвідношенні. Тому навіть якщо
облік продукції ведеться в незмінних цінах, то зміна номенклатури
визиває коливання питомого розходу е /е.

Крім того, вагомими фактами, які вплвають на зміни в споживанні е
/е є зміна основних фондів, чисельності, встановлених
енергопотужностей.

Надійнеі економічне забезпечення потреби в енергоресурсах
необхідної якості являється однією з умов ефективної і ритмічної роботи
промислоих підприємств і залежить від багатьох факторів, серед яких
головну роль відіграє організація технічного обслуговування і ремонту
обладнання.

Основне завдання ремонту – це постійна підтримка обладнання в
робочому стані зі збереженням нормальних експлуатаційних характеристик.

На кожен технологічний процес ремонту складаються технологічні карти
для всього основного і допоміжного енергообладнання.

Ремонтна служба в енергогосподарстві вирішує широкий круг завдань, серед
яких важливе значення має вибір раціонального способу ремонту,
організація праці на ремонтних роботах, технологічна і матеріальна
підготовка ремонтів.

Як і для всіх ремонтів ремонт енергообладнання проводять :

Централізованим

Децентралізованим способами.

Змішаним

Капітальний ремонт на енергообладнання проводить на спеціалізованих
ремонтних підприємствах.

4. Шляхи економії енергоресурсів

Комплексний підхід до організації раціонального використання
енергоресурсів передбачає техніко – економічний аналіз резервів економії
енгергоресурсів, розробку планів організаційно – технічних міроприємств
і їх реалізацію.

Економія енергоресурсів досягається за рахунок інтенсифікації
технологічних роцесів і впровадження нової техніки і прогресивної
технології, скорочення норм розходу на виробництво продукції, зменшення
витрат енергії, робота обладнання в економних режимах, використання
вторинних енергоресурсів.

Резерви економії розподіляють:

60 – 70 % дає розробка і використання нової більш економного
енергоспоживання обладнання, застосування менше енергомістких
технологій, застосування засобів автоматизації і контролю;

20 – 25 % можна отримати шляхом зниження енергоресурсів на стадії
споживання і при передачі, транспортуванні і зберіганні енергоресурсів;

10 – 15 % можуть давати організаційно – технічні міроприємства, в т.ч.
використання вторинних енергоресурсів.

Оцінка ефективності енергозбереження повинна проводитися при
обов’язковому співставленні деяких варіантів: якість готової продукції,
продуктивність обладнання, конструктивно-технологічні особливості,
ступінь забруднення навколишнього середовища.

Серел економічних показниеів треба виділити коефіцієнт попиту:

Кс = Кз ? Ко

Кз – коефіцієнт загрузки, який показує, яку частину від максимально
можливої потужності складає загрузка електроприйомників;

Ко – коефіцієнт одночасності, який показує, яка частина всіх
встановлених прийомників знаходиться в роботі.

Цей коефіцієнт використовуєтьяс при проектуванні нових об’єктів для
визначення максимальної погрузки.

Поряд з організаційно-технічним міроприємствами по економії
паливно-енергетичних ресурсів велике значення має стимулювання персоналу
за їх ефективне використання.

В теперішній час необхідне комплексна система стимулювання, яка
передбачає:

посилення дії стимулювання (премії, доплати, надбавки) на підвищення
ефективності енерговикористання, прискорення впровадження
енергозберігаючих технологій і обладнання і поліпшення якості продукції

забезпечення єдності інтересів робітників, спеціалістів, службовців і
керівників

стимулювання персоналу за підтримку на оптимальному рівні показників
роботи обладнання

колективні форми стимулювання

Основними показниками для нарахування винагороди є квартальні дані
бухобліку і статистичних звітів про досягнення економій енергоресурсів.
Стимулювання повинно проходити за:

економію топлива, теплової і електричної енергії

компенсація реактивної потужності

перевиконання норм повернення конденсату

проведення міроприємств по регулюванню нагрузки в години пік.

Список використаної літератури

Васильченко В.І. Енергетика ХХІ століття. – К., 2001.

Холл Кэлвин С., Линдсей Гарднер. Менеджмент в энергетике. Пер. с англ.
И.Б. Гриншпун. – М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999. – 592с.

Чмут Т.К. Управління енергетичним підприємством. Навч. посібник. –
Харків, 1999. – 358с.

Основи енергетики. – К., 1998.

Соціальна та економічна географія світу / За ред. Шаблія О.І. – Львів,
2000.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи