Реферат на тему:

Організаційна структура управління зовнішньоекономічною діяльністю

Організаційна структура управління ЗЕД підприємства залежить не тільки
від розглянутих вище чинників, але і від методів виходу на зовнішні
ринки. У цьому зв’язку можна виділити два варіанти:

1) безпосередній вихід на зовнішній ринок через власну
зовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних зв’язків (у
великих системах — через управління зовнішньоекономічних зв’язків);

2) вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників.

Створення власних зовнішньоекономічних служб на підприємствах
виправдано, якщо:

— частка експорту велика в загальному обігу;

— зовнішньоторговельні операції здійснюються регулярно;

— випускається продукція з високим рівнем конкурентоспроможності, бажано
унікальна за своїми властивостями;

— невисокий рівень конкуренції на відповідному сегменті світового ринку;

— продукція не потребує серйозної адаптації до закордонних умов
використання;

— на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної
діяльності.

В інших випадках виправдане використання посередників як вітчизняних,
так і закордонних або міжнародних. Посередники можуть підвищити
ефективність зовнішньоторговельних операцій за рахунок:

— кращого знання ринку, наявності постійної клієнтури;

— зниження витрат транспортування і збереження продукції, у тому числі
за рахунок операцій зі значними партіями, що належать різним виробникам;

— скорочення термінів постачань і оформлення документів;

— забезпечення сервісу перед продажем і обслуговування після продажу;

— постачання товаровиробників оперативною і докладною інформацією про
зміни конкурентоздатності продукції і ринкової ситуації в цілому,
відомостями про реальних і потенційних конкурентів.

Якщо підприємство-виробник виходить на закордонний ринок із сильною
конкуренцією і складною продукцією, добре відомою споживачу, має сенс
звертатися до закордонних фірм-посередників, що добре знають місцевий
ринок і мають на ньому своє місце. Це також має сенс, якщо потрібно
«довести» експортовану продукцію до рівня, що задовольняє місцевих
споживачів. Як правило, закордонні фірми-посередники обходяться дорожче,
ніж вітчизняні.

Ae

2 O ,

?

??????????????Зовнішньоторговельна фірма є, як правило, самостійним
підрозділом підприємства, але не є юридичною особою. Очолюється вона
зазвичай заступником директора підприємства або заступником генерального
директора із зовнішньоекономічної діяльності. Фірма має субрахунок на
рахунку підприємства, що дає їй можливість брати кредити для здійснення
експортно-імпортних операцій, але витрачати ці кошти на свій розсуд без
узгодження з керівництвом підприємства вона не вправі. На рис. 1 подано
приблизну організаційну структуру зовнішньоторговельної фірми, що
обслуговує велике підприємство.

Завдання зовнішньоторговельної фірми різноманітні — від пошуку
закордонних партнерів, організації рекламної роботи до виконання митних
формальностей. У зв’язку з цим особливо зростає роль маркетингових,
юридичних і фінансових служб.

На відміну від зовнішньоторговельної фірми, відділ зовнішньоекономічних
зв’язків є складовою системи управління підприємством-експортером. До
його складу входять: протокольний відділ, відділ науково-технічного
співробітництва, відділ маркетингу і ряд інших. До його основних завдань
як органу управління належать: 

— планування й організація експортно-імпортних операцій;

— маркетингова діяльність;

— участь у виставках, ярмарках, презентаціях;

— підготовка і укладання зовнішньоторговельних контрактів;

— прийом іноземних партнерів і відрядження власних спеціалістів за
кордон і т.д.

Функціональні обов’язки спеціалістів цих служб наводяться в спеціальній
літературі [1].

Література

Внешнеторговые операции / Сост.: И.С. Гринько. — Сумы, 1994.

Дениэлс Дж. Д., Радеба Ли X. Международный бизнес: внешняя среда и
деловые операции: Пер. с англ. — 6-е изд. — М., 1994.

Зовнішня торгівля: проблеми і перспективи / За ред. проф. О.А.
Ки-риченка. — X., 1997.

Київ у цифрах: Статистичний збірник. — К., 1997.

Покровская fl.fi. Организация и регулирование внешнеэкономической
деятельности: Учеб. для вузов. — М., 2000.

Савельев Є.В. Міжнародний маркетинг: Навч. посіб.: Пер. з рос. — К.,
1995.

Славов Н.А. и др. Укрречфлот: Дорога поиска, реформ и превращений. — К.,
1996.

Стровский Л.Е., Казанцев С.К., Паршина Е.А. и др. Внешнеэкономическая
деятельность предприятия: Учеб. для вузов / Под ред. проф. Л.Е.
Стровского. — 2-е изд., перераб. и доп. — М., 1999.

Трансформація. — 1996. — № 11-12.

Устинов И.Н. Мировая торговля: Статистическо-аналитический справочник. —
М., 2000.

Похожие записи