Реферат на тему:

Необхідність підвищення кваліфікації кадрів в сучасних умовах

Підвищення кваліфікації на підприємстві — практично безперервний
процес, який може містити в собі як нові концепції, так і стандартні
підходи, як наприклад, різноманітні семінари, навчання в інститутах
підвищення кваліфікації вищого персоналу чи перепідготовка працівників.

Особливу увагу слід приділити тісному зв’язку мотивації персоналу з
підвищенням його кваліфікації. Важко не погодитися з тим фактом, що
прагнення людини до самовдосконалення (в тому числі і в професійному
плані) може його мотивувати сильніше, ніж будь-яка матеріальна
винагорода (по Маслоу). Таким чином, тема підвищення кваліфікації
порушує одразу два найважливіших аспекти менеджменту — отже, при вірному
підході до цього питання, ефективність роботи організації може на
порядок збільшитись.

Сучасне виробництво ставить високі вимоги до оновлення конкретних знань
і навичок не лише робітників, але й інших категорій персоналу. Головне
завдання підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів — забезпечити
швидку реалізацію нових наукових, технічних, організаційних та
економічних  ідей в практику діяльності підприємства. Один з шляхів
вдосконалення системи підвищення кваліфікації цієї категорії робітників
— перехід від практики періодичного ( а частіше — епізодичного )
навчання до безперервного поповнення і оновлення знань. Тому підвищення
кваліфікації керівників, спеціалістів і службовців повинно стати
складовою частиною системи безперервної освіти — в тому числі, і з
підключенням сюди системи вищої і середньої спеціальної освіти країни.  

?????????y?ьш ефективним при дотриманні принципу спадкоємності навчання
і подальшого раціонального використання кадрів, враховуючи надбанні ними
знання і навички. Щоб підвищити відповідальність і зацікавленість кадрів
в безперервному підвищенні кваліфікації, на нашу думку, необхідно
забезпечити взаємозв’язок результатів підвищення кваліфікації,
атестації, посадових переміщень і оплати праці робітників з якістю знань
і ефективністю їх практичного використання. Робота по підвищенню
кваліфікації є складовою частиною підготовки кадрового резерву і тому
передбачається колективними договорами (договорами про соціальне
партнерство) адміністрації з працівниками підприємства, а самі заходи по
підвищенню кваліфікації знаходять відображення в системі планування на
підприємстві.

В сучасних умовах керівництву будь-якої організації слід визнати —
існування економічно ефективної компанії просто не можливе без
продуманої системи підвищення кваліфікації кадрів, причому це стосується
як рядових працівників, так і менеджерів вищої ланки. Менеджеру по
персоналу відводиться, можливо найбільш складне завдання управління.
Економічні процеси можна планувати і почасти передбачити — це входить до
посадових обов’язків менеджерів по збуту, розвитку і маркетингу. Можна
керувати транспортними потоками — цим займаються логістики. Але
керування людьми, тими самими людьми, на яких тримається будь-яка
успішна організація — завдання зовсім іншого порядку. Ефективному
менеджеру по персоналу необхідно поєднувати математичне мистецтво
керування з якостями професійного психолога.

В зв’язку з цим слід згадати про безсумнівний зв’язок між  питаннями
мотивації персоналу і підвищення його кваліфікації. Тобто основне
завдання менеджера по персоналу можна сформулювати таким чином :
домогтися того, щоб персонал був зацікавлений в постійному вдосконаленні
своїх професійних якостей — при умові, що це піде на благо компанії і
стане для працівників додатковим стимулом до роботи». Навіть в цьому
(вельми примітивному) варіанті стає зрозумілим, що менеджер по персоналу
повинен буквально балансувати на стику інтересів працівника і потреб
організації. Варто порушити баланс на користь працівника — і неминуче
збільшення „плинності кадрів». На користь організації — і з часом
підприємство перестане відповідати вимогам сучасності. Отже, щоденно
знаходити для цієї головоломки все нові і нові рішення — звичайна робота
для гарного менеджера по персоналу.

Література:

Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини — К.:
Знання, 2004. — 535 с.

Дрозач М. Підготовка робітничих кадрів на виробництві через мережу  
професійно-технічних навчальних закладів \\Україна : аспекти
праці,2006,№ 7, с.36-41

Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. Пер. с англ. М.:
Дело,1992.

Похожие записи