.

Міжнародний бізнес: періодизація (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 328
Скачать документ

Реферат на тему:

Міжнародний бізнес: періодизація

Київ 2016

На кінець 20 – початок 21 століть, міжнародний бізнес став всеохоплюючим
і всепроникаючим феноменом сучасної цивілізації. У рефераті наведено
основні етапи розвитку міжнародного бізнесу

Не дивлячись на те, що немало прикладів м/н бізнесу, у яких партнерами
виступають, з одного боку, приватна фірма, а з іншого – урядова установа
іншої країни, все ж таки більш характерним варто вважати або міжфірмові
операції такого роду, або внутрішньофірмові – у тому випадку, коли різні
підрозділи фірми розміщені в різних країнах і ці підрозділи взаємодіють
між собою (найтиповіші у цьому випадку так названі мультинаціональні
корпорації). Отже, м/н бізнес – це, у першу чергу, ділова взаємодія
приватних фірм або їх підрозділів, що знаходяться у різних країнах.

Але потрібна відповідь на головне питання: що спонукає бізнес ставати
міжнародним, що визначає доцільність, корисність, а часто і необхідність
виходу фірми за кордони власної країни?

Міжнародний бізнес базується на можливості отримання вигод саме із
переваг міждержавних (міжкраїнових) ділових операцій, тобто з того
факту, що продаж даного товару в іншій країні, або налагодження фірмою
однієї країни виробництва в іншій країні, або надання послуг спільно
фірмами двох країн – третій і т. д. забезпечують залученим у бізнес
сторонам більше переваг, ніж вони б мали, якби вели страву у своїх
країнах. Це – ключовий момент не лише в розумінні природи і специфіки
власне м/н бізнесу, але й у поясненні виникнення і розвитку міжнародного
менеджменту як такого.

Таким чином, мова йде про мотивацію підприємця (менеджера), а вона
розвивалась в контексті історичного розвитку цивілізації у цілому і її
економічного ядра – перш за все. Які ж основні етапи цього розвитку?

Періодизація розвитку м/н бізнесу

Американський дослідник Р. Робінсон поділив історичний розвиток
міжнародного бізнесу за 5 останніх віків на 4 ери.

1. Комерційна ера (1500 – 1850 рр.). Починається з часів великих
географічних відкриттів і закінчується серединою 19 ст.

Передумови розвитку м/н бізнесу. Пошук величезних особистих вигод,
пов’язаних з торгівлею колоніальними товарами в Європі, був потужною
рушійною силою, яка визначала розвиток базової форми м/н торгівлі.
Ризики цього бізнесу були також надзвичайно великими (пов’язані з
далекими морськими подорожами), але сама можливість отримання прибутків,
що набагато перевищували затрати, залучала в цей самий перший м/н бізнес
все нові і нові покоління підприємців.

Паралельно з ним розвивалась досить велика сфера, яку сучасною мовою
можна було б назвати бізнес-сервісом власне м/н бізнесу – від
інвестиційного і страхового (фінансування торгових експедицій і
страхування їх) до інфраструктур (розвиток складського і транспортного
господарства). Вагомий імпульс отримала промисловість європейських
країн: від суднобудування і металообробки до переробки заморської
сировини (передовими країнами щодо розвитку м/н бізнесу були Англія,
Голландія, Іспанія, Німеччина, Франція).

Принципова відмінність м/н бізнесу полягає в 2 головних обставинах:

жорсткий вплив взаємовідносин країн на можливість і ефективність ведення
бізнесу між фірмами;

підтримка, яку уряд країни надає власним підприємцям в їх зарубіжній
діяльності.

Значення ери комерції для м/н менеджменту.

Ера комерції вперше поставила перед підприємцями розвинутих європейських
держав наступні ключові питання м/н мен-ту (як системи управління м/н
бізнесом):

чи є економічний сенс переносити підприємницьку активність і ризики із
національного середовища за рубежі держави і чи можуть бути оцінені
раніше відповідні прибутки і (або) збитки?

від яких основних факторів реально залежить прийняття таких рішень?

наскільки є вільним бізнес у своїх рішеннях і діях від політики своєї
держави, чи може він розраховувати на її підтримку (враховувати
протидію)?

що потрібно враховувати, передбачати і здійснювати під час ділових
операцій на “чужій території” в інтересах забезпечення довгочасної
прибутковості цих операції і безпеки їх ведення?

2. Ера експансії (1850-1914 рр.)

Здійснюється остаточне оформлення і структуризація колоніальних імперій
на фоні бурхливого розвитку європейських країн, а пізніше США,
викликаного промисловою революцією початку 19 ст. і наступними
досягненнями технологічного розвитку. Перехід від вивозу екзотичних
заморських товарів до видобутку сировини і систематичного плантаційного
господарства в колоніальних регіонах як більш вигідних і економічно
перспективних сфер зарубіжного бізнесу.

Конкурентні переваги розвинутих європейських держав ґрунтувались на
дешевій сировині, що вироблялась в колоніях. Це спонукало необхідність
надходження інвестицій у розвиток колоніальної сировинної індустрії.

Одночасно зростала роль державного колоніального управління: захисту
колоній від зовнішньої загрози і збереження самого колоніального режиму
вимагали від метрополій узгоджених дій влади і національного бізнесу на
території колонії.

Оскільки в нього почали залучатись маси робітників-туземців, а вивіз в
колонії кваліфікованої робочої сили із метрополій був економічно
невигідним, то гостро встали питання урахування місцевих культурних
особливостей, освіти і соціальних проблем місцевого населення.

Також відбувається інтенсивний розвиток внутрішньоєвропейського м/н
бізнесу. Різні темпи розвитку європейських держав у цей період, різниця
в забезпеченості природними ресурсами, різний рівень освіти населення і
інші подібні фактори дозволили виділити, з одного боку, країни-виробники
промислової продукції і з, іншого боку, країни-ринки для цієї продукції
(останні у багатьох випадках виробляли дешеву с/г продукцію).

Також – це епоха безперервних торговельних війн між країнами. Цікавим
наслідком цього став розвиток виробничих підприємств і філій за
кордоном.

Розвивався і міжнародний фінансовий сервіс, міжнародний транспорт.

У цей період досить точно визначились головні мотиви м/н бізнесу, що
збереглись і до наших днів:

використання більш ефективних ресурсів (сировинних, природних,
енергетичних);

розширення ринків збуту;

нові поля застосування (використання) вільних фінансових ресурсів;

використання сприятливих умов місцевого законодавства (податкового,
митного і т. д.).

3. Ера концесій (1914-1945 рр.). Якісно змінилась роль найбільших
компаній, які оперували на колоніальних ринках. Не залежно від того, чи
йде мова про відому United Fruit, бельгійцях в Конго чи перших нафтових
концесіях на Середньому Сході, кругом відповідні компанії-концесіонери
перетворюються в автономні економічні держави, що здійснюють виробничі,
торгові, освітні, медичні, транспортні, поліцейські функції не лише для
своїх робітників, але часто і для всіх жителів районів, що належать до
концесій.

Відбувається формування на концесійних підприємствах значного прошарку
туземних менеджерів середньої ланки, яких спеціально навчали, часто – на
підприємствах і в навчальних закладах самої метрополії. Одночасно
зростала і національна свідомість колоніальних народів.

Щодо м/н бізнесу в неоколоніальній сфері варто відмітити декілька
найбільш характерних моментів:

Перший – поразка Німеччини у Першій світовій війні і відповідно
перерозподіл світових ринків. Д

Другий – Велика депресія 1929-1932 рр.: вона з усією гостротою поставила
питання про ефективність м/н бізнесу у порівнянні з внутрішньодержавним,
і інтернаціоналізація використання людських ресурсів (що характерна для
ери глобалізації) вперше заявила про себе саме в ці роки. Відмічені
перші масові міграції робочих із Азії, Африки і Латинської Америки на
підприємствах країн Заходу. Виникнення двох сильних тоталітарних режимів
(в СРСР і Німеччині) показало досить ясно значні можливості державного
управління зовнішньоекономічною діяльністю, але одночасно і всі слабкі
риси держави як “міжнародного підприємця”.

Значення ери концесій для м/н бізнесу. Концесійна ера підготовила ґрунт
для самовизначення колоніальних і напівколоніальних країн в економічному
аспекті, а Друга світова війна надала значний політичний імпульс цим
процесам.

?????З іншого боку, такі явища, як інтернаціоналізація світового ринку
робочої сили і загострення суперництва на світових ринках сировини,
напівфабрикатів і готових виробів, головні учасники якого прагнуть
придбати конкурентні переваги, використовуючи можливості все більш
складної структури м/н бізнесу, означали просунення не лише до наступної
ери національних держав, але й до глобалізації бізнесу в цілому.

4. Ера національних держав (1945-1970 рр.). Два головних напрямки
розвитку м/н бізнесу: по-перше, становлення і бурхливий розвиток
десятків нових національних держав, що отримали в наслідок концесійної
ери у певному розумінні розвинутий економічний базис і деяку
кадрово-технологічну структуру.

З другого боку – і всі недоліки колоніального господарського розвитку:
від монопродуктових економік до тяжких фінансових проблем. Це стало
початковим поштовхом значному розвитку м/н бізнесу: незалежні держави
проводили активний пошук ринків збуту традиційних продуктів свого
експорту і були активними реципієнтами для будь-яких інвестицій. Це
стало поштовхом розвитку м/н ринків капіталу, появі і розвитку ряду
нових фінансових інструментів, зростанню сфери м/н аудиту та
консалтингу.

З іншого боку, наймогутніші американські корпорації, використовуючи
переваги домінуючого положення США у післявоєнний період, вперше
практично здійснили прорив до мультинаціонального бізнесу, тобто до
якісно нового ступеня розвитку м/н бізнесу фірми, коли весь світ стає,
по суті, ареною її конкурентної боротьби і сферою фірмових інтересів.

У 60-70 роки їх догнали і перегнали європейські та японські суперники.
Завоювання ринків товарів та послуг завжди опосередковується, і в свою
чергу опосередковує ще більш жорстку боротьбу тих же суперників на м/н,
регіональних та національних ринках капіталів, технологій, робочої сили,
інформації і т. д.

Реальне просування національної економіки до ефективного виробництва і
сфери послуг потребує певного комплексу, що називається “пакет
розвитку”, що включає: технології, капітал, інформації, кваліфікацію і
компетентність персоналу, консалтингову підтримку та ін. Але отримати це
“відразу і разом”, у 70-ті роки було складно, тому країни, що
розвивались і їх фірми брали різні елементи пакету в різних країнах і у
різних фірм, роблячи його “оптимальним для себе”. Оскільки для реального
мультинаціонального бізнесу весь світ – поле його ділової гри, то
формування такого пакету для власних цілей або в інтересах партнерів тут
можна здійснювати найбільш ефективно.

Початок глобалізації м/н бізнесу. Подальший розвиток
мультинаціональності в м/н бізнесі, з зовнішньої точки зору, йшов шляхом
зростання кількості МНК, хоча в 70 і 80-ті роки спостерігається якісний
прорив: в число найбільших МНК входять фірми країн, що розвиваються і
знаходяться на різних ступенях розвитку: Південна Корея, Філіппіни,
Індії, Тайваню і т. д. Але внутрішній зміст цього процесу як раз і
підготував перехід м/н бізнесу до найвищої точки його розвитку –
глобалізації.

Якщо в минулому МНК вирішували відносно прості задачі виробництва і
дистриб’юції товарів, то за останні десятиліття вони почали вирішувати
набагато складніші і глобальніші задачі: С. Ронен визначає їх як
створення і використання сітки мультинаціонального обслуговування, що
включає банки, рекламні агентства, консалтингові фірми, університети,
заклади охорони здоров’я і т. д., які опираються на глобальну
комп’ютеризацію.

У даному випадку не має значення, до якої країни належить той чи інший
елемент сервісу – мультинаціональність не тому космополітична, що у неї
“немає вітчизни” (в кінці кінців Intel все ж таки американська фірма, як
Soni – японська, а Siemens – німецька), а тому, що вона не може
дозволити (за інших рівних!) замінити ефективність патріотизмом.

Формуючи власну сітку мультинаціонального обслуговування, кожна МНК
розглядає її як власну гарантію ефективності бізнесу, а той факт, що в
кінцевому підсумку ці сітки зливаються в глобальну сітку, просто
збільшує ефективність системи в цілому.

Фактори розвитку м/н бізнесу. Фірмовий бізнес потребує різних рівнів
міжнародності в залежності від двох головних факторів. Якщо розглядати
бізнес фірми із країни А в країні Б, то факторна структура буде
наступною.

По-перше, рівень міжнародності бізнесу фірми залежить від глибини її
залучення в бізнес у країні Б. Якщо мова йде про разові продажі товару
через експортно-імпортну фірму самої країни А, то це найнижчий рівень
залучення практично не відображає ніякої потреби і міжнародній складовій
бізнесу – адже такі операції не відрізняються від продаж і розрахунків з
іншими фірмами, а вся м/н складова має місце в офісі експортно-імпортної
фірми і прихована від виробника.

Інша справа, якщо фірма розпочала виробництво у країні Б, найняла
місцевий персонал, розвернула дистриб’ютерську сітку (або вступила у
співпрацю) і т. д. Тут максимально проявляється міжнародність: від
мовних питань до місцевого податкового законодавства і від репатріації
валютного прибутку до участі у місцевих соціальних акціях. Зрозуміло, що
між цими двома полюсами лежить цілий ряд послідовних ступенів розвитку
міжнародності.

По-друге, міжнародність залежить від рівня культурної подібності країн А
і Б. Якщо А – це Франція, а Б – Італія, то належність обох країн не
просто до Європи, а до одного кластеру європейських романських
(латинських) країн, дозволяє визнати високий рівень взаєморозуміння і
міжнародна адаптація відповідного менеджменту у культурному (самому
складному) аспекті буде досить простою. Але якщо А – це Франція, а Б –
Україна, то справа виглядає суттєво складнішою. І зовсім високий рівень
міжнародності потребується у парі “Франція – Японія”, якщо брати до
уваги культурні відмінності.

Роль ери національних держав. Ера нац. держав дала вагомий поштовх
розвитку м/н бізнесу і зробила його сферою весь світ, в якому перестали
існувати закриті системи типу “метрополія-колонія”. Одночасно м/н бізнес
вийшов на якісно новий рівень розвитку і тому потребував якісно нову
систему управління.

Широта оперування бізнесу у всьому світі робить неадекватною вимогам
глобальної ефективності фірмового бізнесу попередню формулу “управління
зарубіжними операціями”, або “управління ЗЕД”. Потрібна заміна формулою
“міжнародний менеджмент”. А той факт, що найпершими це зрозуміли МНК,
обумовлений природою МНК – вони першими вийшли на самий високий рівень
міжнародності і за глибиною залучення, і за культурним фактором,
оскільки глобальна ефективність фірми (а вона і є головна ціль) вимагає
абсолютної свободи вибору форми діяльності у будь-якій країні і
абсолютну свободу вибору самої країни.

5. Ера глобалізації (починаючи з 70 рр. 20 ст.). Цей період розвитку
цивілізації взагалі і м/н бізнесу зокрема проходить під знаком
революційних технологічних змін, за якими йдуть економічні, соціальні і
політичні зміни. Комп’ютерна революція і значний розвиток
телекомунікацій практично змінили обличчя всіх традиційних технологій
шляхом виведення їх на якісно новий рівень.

Сьогодні на Землі практично не залишилось закритих для міжнародного
бізнесу зон і тем.

Реальна глобалізація характеризується тим, що м/н економічні зв’язки
охопили практично всі країни планети і кожна з них залежить від м/н
бізнесу. Наслідки цього двоякі: з одного боку, країна може користуватись
всіма благами, не відчуваючи негативних наслідків відсутності в неї тих
чи інших ресурсів, можливостей і т. д. Але, з іншого боку, природною
платою за це є і суттєва залежність країни від стану світових ринків в
цілому: не можна користуватись лише благами інтеграції в світову
економіку, доводиться одночасно нести і ризики цього процесу (світова
фінансова криза 1998 р.).

Література

1. Ансофф И. Стратегическое управление. – М., 1969.

2. Bowman С. The Essence of Strategic Management. – N. -Y., 1990.

3. Грейсон Дж. (мл.), О’Дел К. Л. Американский менеджмент на пороге XXI
столетия. – М., 1991.

4. Зовнішня торгівля. – 1999. – № 1, 2, 3.

5. Кинг У., Клиланд Д. Стратегическое планирование и хозяйственное
управление. – М., 1982.

6. Котлер Ф. Основы маркетинга. – М., 1990.

7. Кредисов А. И., Березовченко С. Н., Волошин В. В. и др. Управление
внешнеэкономической деятельностью: Учеб. пособие / Под общ. ред. А. И.
Креди-сова. – К., 1996.

8. Лэнд Питер Э. Менеджмент – искусство управлять. – М., 1995.

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019