Реферат на тему:
Методи оцінки ефективності управління
Київ 2016
Зміст
Введення
1. Критерії оцінки ефективності
2. Ранговий метод планування та оцінки ефективності
Висновок
Список літератури
Введення
Оцінка ефективності є важливим елементом розробки проектних і планових
рішень, що дозволяє визначити рівень прогресивності діючої структури,
розроблювальних проектів чи планових заходів, і проводиться з метою
вибору найбільш раціонального варіанта структури або способу її
вдосконалення. Ефективність організаційної структури повинна
оценніваться на стадії проектування, при аналізі структур управління
діючих організацій для планування і здійснення заходів щодо
вдосконалення управління.
Комплексний набір критеріїв ефективності системи управління формується з
урахуванням двох напрямів оцінки її функціонування:
ue за рівнем відповідності результатів, що досягаються встановленим
цілям виробничо-господарської організації;
ue за ступенем відповідності процесу функціонування системи обєктивно
вимогам до його змісту організації і результатів.
Критерієм ефективності при порівнянні різних варіантів організаційної
структури служить можливість найбільш повного і стійкого досягнення
кінцевих цілей системи управління при відносно менших затратах на її
функціонування.
У методології організаційного механізму особливе місце займають методи
оцінки та аналізу ефективності управлінської системи. Під ефективністю
управління слід розуміти створення сприятливих умов для досягнення
колективом підприємства високих результатів в обумовлені терміни з
найменшими витратами.
У дореформеної централізованій системі управління категорія ефективності
управління не відокремлювалася від показників ефективності виробництва.
Останні наводилися до витрат на управління (заробітної плати або
управлінських витрат) і таким чином пов’язувалися з результатами праці
управлінських працівників.
Принципове значення для оцінки ефективності системи управління має вибір
бази для порівняння або визначення рівня ефективності, який приймається
за нормативний. Один з підходів диференціювання зводиться до порівняння
з показатілямі, що характеризують ефективність організаційної структури
еталонного варіанту систем управління. Еталонний варіант може бути
розроблений і спроектований з використанням всіх наявних методів і
засобів проектування систем управління. Характеристики такого варіанту
приймаються як нормативних. Може застосовуватися також порівняння з
показниками ефективності та характеристиками системи управління, обраної
як еталон, що визначає допустимий або достатній рівень ефективності
організаційної структури.
Часто замість методів використовується експертна оцінка
організаційно-технічного рівня аналізованої і проектованої системою, а
також окремих її підсистем і прийнятих проектних і планових рішень, або
комплексна оцінка системи управління, заснована на використанні
кількісно-якісного підходу, що дозволяє оцінювати ефективність
управління по значній сукупності факторів.
Показники, що використовуються при оцінках ефективності апарату
управління та його організаційної структури, можуть бути розбиті на
наступні три взаімосвазанние групи.
Група показників, що характеризують ефективність системи управління, що
виражаються через кінцеві результати діяльності організації, і витрати
на управління. При оцінках ефективності на основі показників, що
характеризують кінцеві результати діяльності організації, в якості
ефекту, обумовленого функціонуванням або розвитком системи управління,
могкт расматриваться обсяг, прибуток, собівартість, обсяг капітальних
вкладень, якість продукції, терміни впровадження нової техніки і т.п.
2. Група показників, що характеризують зміст і організацію процесу
упроавленія в тому числі неподсредственние результати і витрати
управлінської праці. В якості витрат на управління враховуються поточні
витрати на утримання апарату управління, екплуатацию тахніческіх
срадство, утримання будівель і приміщень, підготовку і перепідготовку
кадрів управління.
При оцінці ефективності процесу управління використовуються показники,
які можуть оценівет як кількісно, ??так і якісно. Ці показники набувають
нормативний характер і можуть використовуватися в якості критерію
ефективності обмежень, коли організаційна структура змінюється в
напрямку поліпшення одного або групи показників ефективності без зміни
(погіршення) інших. До нормативних харакьерістікам апарату управління
можуть бути віднесені наступні: продуктивність, економічність,
адаптивність, гіпкость, оперативність, надійність.
Продуктивність апарату управління може визначатися, як кількість
виробленої організацією кінцевої продукції або обсяги виработонной в
процесі управління інформації.
Під економічністю апарату управління розуміються відносні витрати на
його функціонування. Для оцінки економічності можуть використовуватися
такі показники, як питома вага витрат на утримання апарату управління,
питома вага управлінських працівників у чисельності
промислово-виробничого персоналу, вартість виконання одиниці обсягу
окремих видів робіт.
(C) Адаптивність системи управління визначається її здатністю ефективно
виконувати задачний функції в певному діапазоні зміни умов. Чим відносно
ширше цей діапазон, тим більше адаптивної вважається система.
(D) Гіпкость характеризує властивість органів апарату управління
змінювати в соотведствіі з виникаючими завданнями свої ролі в процесі
прийняття рішень та налажіветь нові зв’язки, не порушуючи властиві даній
структурі впорядкованості відносин.
(E) Оперативність прийняття управлінських рішень характеризує сучасність
виявлення управлінських прблеми і таку швидкість їх вирішення, яка
забезпечує максимальне досягнення поставлених цілей при збереженні
стійкості налагоджених виробничих та забезпечуючих процесів.
(F) Надійність апарату управління в цілому характеризує його
безвідмовним функціонуванням. Якщо вважати якість визначення цілей та
постановки проблем достатнім, тобто здатністю забезпечувати виконання
завдань в рамках встановлених термінів та виділених ресурсов.Для оцінки
старанності апарату управління та його підсистем може використовуватися
рівень виконання планових завдань і дотримання затверджених нормативів,
відсутність відхилень при виконанні вказівок.
3 Група показників, що характеризують раціональність організаційної
структури та її технічно-організаційної рівень. До структур відноситься
звенность системи управління, рівень централізації функцій управління,
прийняті норми керованості, збалансованість розподілу прав і
відповідальності.
Для оцінки ефективності управління важливе значення має визначення
відповідності системи управління та її організаційної структури об’єкту
управління. Це знаходить вираз у збалансованості складу функцій і цілей
управління, відповідно чисельності складу працівників обсягу та
складності робіт, повноті забезпечення необхідною інформацією,
забезпеченості процесів управління технологічними засобами з урахуванням
їх номенклатури.
Важливими вимогами, є, здатність адекватного відображення динамічності
керованих процесів, збалансованість і несуперечність показників. При
оцінці ефективності окремих заходів щодо вдосконалення системи
управління допускається використання основних вимог до їх вибору –
максимальна відповідність кожного показника цільової орієнтації
проведеного заходу і повнота відображення досягається ефекту.
1.Крітеріі оцінки ефективності.
У дореформеної централізованій системі управління при оцінці діяльності
підприємств використовувалася система показників, до якої включалися:
узагальнюючі показники, показники ефективності використання праці;
основних фондів і оборотних коштів; матеріальних засобів.
До групи узагальнюючих показників увійшли обсяг продажів і темп його
росту, обсяг продажів на 1 карбованець витрат, валовий прибуток, чистий
прибуток, чистий прибуток на 1 грн обсягу продажів, витрати на 1
карбованець товарної продукції.
Групу показників ефективності використання живої праці становлять: темпи
зростання продуктивності праці, економія живої праці, заробітна плата на
1 карбованець реалізованої продукції, то ж на 1 рубль чистої продукції.
Показники ефективності основних фондів і оборотних коштів включають:
фондовіддачу, фондомісткість, фондоозброєність, прибуток на 1 грн
основних фондів, прибуток на 1 грн основних фондів і оборотних коштів,
оборотність оборотних коштів.
Показником матеріальних ресурсів представили матеріальні витрати на 1
карбованець реалізованої продукції.
Ці показники повинні використовуватися і в справжніх умовах. Однак вони
не повною мірою охоплюють всі напрямки діяльності підприємств, в тому
числі фінансову та маркетингову.
Ці показники набувають особливого значення в умовах ринку, коли
підприємства самостійно розробляють стратегію стратегію і тактику своєї
поведінки. Фінансове становище підприємства визначається коефіцієнтами:
фінансової залежності, ліквідності, рентабельності, ринкової активності.
Ринкові умови зажадали розробки відповідних показників і критеріїв
оцінки ефективності управління. Має місце необхідність введення
декількох критеріїв базових показників, на підставі яких здійснюється
оцінка результативності УС; потрібна оцінка ефективності за рівнями
управління і функціональних підсистем.
Ефективність управління відображає результативність забезпечення
соціально-економічного розвитку підприємства. У зв’язку з цим
ефективність управління проявляється в досягнутих показниках
результативності всієї діяльності підприємства.
Ефективність, як показник результативності, припускає порівняння витрат
з результатом. У якості останнього розглядається прибуток як кінцевий
результат діяльності, а в якості витрат – основні виробничі фонди та
оборотні кошти. Однак резельтат, як економічне поняття, ширше такого
тлумачення. Результат має різноманітні прояви.
Так, Д. Скотт Синк розглядає 7 різних результатів: дієвість,
економічність, якість, прибутковість, продуктивність, качесто трудового
життя, впровадження нововведень.
При цьому під дієвістю (Д) розуміється ступінь досягнення системою
поставлених перед нею цілей, ступінь завершення “потрібної” роботи.
Для оцінки дієвості використовуються три критерії:
a) якість – чи ми робимо продукцію, властивості якої відповідають певним
вимогам;
b) кількість – чи ми робимо потрібну для споживачів продукцію в обсягах,
обумовлених договорами про постачання;
c) своєчасність – чи виконуємо ми договірні терміни постачання
продукції.
Економічність (Е) оражающая ступінь використання ресурсів. Цей показник
є вимірником результативності організаційної системи стосовно витрат.
Якість (К) пов’язане з поняттям якісних ознак, котрі відображають
конкретні властивості, які закладаються в продукт при його створенні.
Прибутковість (П) являє собою співвідношення між валовим доходом і
сумарними витратами. Цей показник можна вимірювати по-різному.
Прібильностьотражается в наступних показниках:
a) чистий прибуток, віднесена до обсягу продажів:
П ч: V п = Р v,
де П ч – чистий прибуток;
V п – об’єм продажів;
Р v – рентабельність продажів;
b) чистий прибуток, віднесений до сукупних активів:
П ч: А С = Р А,
де А С – сукупні активи;
Р А – рентабельність активів;
c) чистий прибуток, віднесений до власного капіталу:
П ч: К С = Р К,
де К С – власний капітал;
Р К – рентабельність капіталу;
d) валовий дохід, віднесений до витрат виробництва:
ВД: І = Р п,
де ВД – валовий дохід;
Р п – рентабельність виробництва.
Продуктивність відображає співвідношення кількості реалізованої
продукції і витрат праці на її виготовлення. Цей показник може бути
представлений і співвідношенням виготовленої та реалізованої продукції
до витрат живої і уречевленої праці. Показник містить елементи
попередніх показників результативності. Так, обсяг реалізації (продажу)
пов’язаний з якістю і кількістю продукції, в ньому знаходять
відображення перші дві умови дієвості: якість продукції та її обсяг.
Використання в розрахунку критерію продуктивності сукупності живої і
уречевленої праці пов’язує цей показник з економічністю.
6 – критерій, який відображає реакцію працівників на соціально-технічні
умови праці, їх психологічний стан у процесі роботи. Цей критерій багато
в чому опрееляет способом підприємства ефективно функціонувати.
I F – I K
I o – I K
Впровадження нововведень – критерій, що відображає, яке місце заніает
оновлення технічної бази в підвищенні ефективності діяльності
підприємства, так як впровадження прогресивної технології підвищує
якість продукції, знижує витрати а виробництво. Цей критерій
використовується як один з найважливіших факторів для визначення
конкурентоспроможного статусу підприємства. І Ансофф для оцінки
конкурентоспроможного статусу фірми (КСФ) використовує формулу:
КСФ = * a,
де I F – рівень стратегічних капіталовкладень;
I K – критична точка обсягами капіталовкладень;
I o – точка оптимального обсягу;
a – коефіцієнт, що враховує інші фактори конкрентоспособного статусу.
Природно, що пріоритет, вагомість кожного з перелічених критеріїв
результативності будуть залежати від ряду факторів конкретного
підприємства і, перш за все, від його стану: технічного, фінансового,
зрілості технології та продукції, його положення на ринках збуту,
кадрового забезпечення та ін Завдання менеджменту полягає у встановленні
найбільш ефективних дій, спрямованих на підвищення ефективності
функціонування підприємства.
Ефективність управління підприємством може рассмотриваются і за межами
його внутрішніх кордонів. Необхідно враховувати в зв’язку з цим ефект
впливів керуючої системи на інші підприємства-постачальники
матеріально-сировинних ресурсів, підприємства-споживачі продукції.
Ефективність управління може розглядатися як в глобальному масштабі – по
відношенню до всього об’єкта і зовнішнього середовища, так і в
локальному аспекті – по відношенню до процесу управління, технічного
оснащення окремих підрозділів структури управління, підсистем
управління. Остання набуває дуже важливе значення: оцінити внесок
(збиток) у загальні підсумки діяльності підсистем управління.
Ранговий метод планування і оцінки
ефективності.
У сучасних умовах великий інтерес представляє метод оцінки ефективності
діяльності підприємств, заснований на системному підході до аналізу
результатів діяльності. Найчастіше це завдання вирішується за допомогою
залучення в аналізвсе більшого числа показників і відшукання з їх числа
таких, які більшою мірою відображають результативність роботи колективу
прдпріятія. Однак при збільшенні кількості показників неминуче виникає
питання визначення їх значущості, ролі в досягненні ефективної
діяльності. Для обліку наравнозначності показників застосовується їх
ранжування – присвоєння показниками фіксованого бальної оцінки, яка тим
більше, чим важливіше розглянутий показник.
І.М. Сироежін запропонував метод рангової оцінки еффектівнсті.
Основу методики представляє нормативна система показників (НСП). НВВ
впорядковує показники шляхом присвоєння показникам відповідних
закономірностей співвідношень темпів їх зростання. Чим вище повинен бути
темп зростання одного показника по відношенню до темпів зростання інших,
тим вище його ранг.
Розглянемо порядок побудови нормативної системи показників.
Правила побудови НВВ
У методиках визначені вимоги до відбору показників для нормативної
системи і порядок встановлення їх пріоритетів. Вимоги зводяться до
наступного:
Показники, які включаються до НВВ, повинні відображати області дії
суб’єкта.
1. У НВП не включаються похідні показники, тобто ті показники, які
розраховуються як похідні чи є приватними інших показників, наприклад,
собівартість, продуктивність праці.
Набір показників оцінюється за їх впливом на значення керованої змінної,
її прискорення.
Показники, для яких періодічноть обліку більше, ніж інтервал регулювання
режиму, виключаються з подальшого аналізу.
4. У НВВ можуть входити найрізноманітніші показники, як натуральні, так
і вартісні, так як фіксується їх відносна величина – темп зростання.
5. НВВ є динамічною системою: з урахуванням вимог змінюються
пріоритетів, можна змінювати і системи показників.
Наступне правило формування НВВ полягає у визначенні пріоритетів
показників шляхом встановлення співвідношень між їх зростанням. Для
цього використовуються економічні закономірності росту ефективності.
Так, з закономірності зростання прибутку як умови, що забезпечує
ефективність виробництва випливає, що зростання цього показника має
випереджати зростання всіх інших показників.
Далі, з закономірності росту продуктивності праці випливає, що зростання
обсягу продажів повинен обганяти зростання чисельності працюючих; з
закономірності росту фондовіддачі випливає, що зростання обсягу продажів
повинен обганяти зростання основних фондів; з закономірності росту
фондоозброєності праці – зростання основних фондів повинен обганяти
ростчісленності. З цих чотирьох закономірностей разом узятих випливає,
що зростання прибутку повинен обганяти зростання зростання обсягу
продажів, який, у свою чергу, повинен обганяти зростання основних
фондів, а зростання основних фондів – зростання чисельності працюючих.
Таким чином, ранг прибутку буде старше рангу показника, котрий
відображає величину продажів, а він, у свою чергу, старше рангу
виробничих фондів, який буде старшим рангу показника средеспісочной
чисельності працюючих. Зростання фонду заробітної плати має випереджати
зростання чисельності промислово-виробничого персоналу, інакше не буде
забезпечено зростання середньої заробітної плати.
Таким чином, нормативна система розглянутих нами показників буде
виглядати наступним чином.
Система показників, включених в НСП. Таблиця1.
Найменування показника Ранг
Прибуток 1
Обсяг продажів 2
Основні виробничі фонди 3
Матеріальні витрати 4
Фонд заробітної плати 5
Чисельність ППП 6
У побудованій таким чином НВВ закладено, що якщо фактичні значення
зростання показників будуть співвідноситься в порядку їх значимості в
НВВ, то в цьому випадку будуть виконуватися умови ефективності. Завдання
чисельної оцінки ефективності в цьому випадку зводиться до оцінки
співвідношення між оптимальною і фактичної величинами зростання
показників, які увійшли до НВВ.
Така оцінка має такі преімущтва перед іншими методиками розрахунку
ефективності:
· Здійснюється сістмний підхід до аналізу діяльності підприємств,
оскільки в НВВ входять показники, що відображають основні чинники
зростання ефективності;
· Відомі закономірності росту ефективності обощаются в єдиний критерій
зростання ефективності, виразом якого є НВВ;
· Оскільки в НВВ входять показники, що відображають як результати
діяльності підприємства, так і ресурси, які є у нього, то за умови
використання цієї методики здійснюється облік умов виробництва, в яких
знаходиться дане підприємство;
· Оскільки дана методика спирається не на аналіз досягнутого рівня, а на
оцінку динаміки, зміни основних техніко-економічних показників, то з
єдиних позицій можна підходити до оцінки як ефективних, так і
нерентабельних підприємств;
· Так як у НВВ фіксується тільки відносна величина – темп зростання
показників, то в неї можуть входити найрізноманітніші показники, як
натуральні, так і вартісні;
· НВВ дуже динамічна, тому що ми легко можемо змінити ранги показників,
що входять до НВВ, і таким чином врахувати останні вимоги, які
пред’являються до промисловості, наприклад, підвищення
конкурентоспроможності продукції або орієнтація на розширення ринків
збуту продукції та інші показники.
Аналіз ефективності діяльності
Процес аналізу ефективності за цим методом включає наступні етапи:
1. Розробляється нормативна система показників.
2. Аналізуються звітні дані за показниками, що ввійшли в НСП. На
підставі аналітичних розрахунків визначається зростання показників і на
його основі встановлюються фактичні ранги.
3. Порівнюються оптимальні (визначені в НСП) і фактичні ранги.
Математичний апарат рангової статистики засновано на порівнянні двох
множин ісел – упорядкованого і неупорядкованого, та оцінки їх
відмінності між собою. Як впорядкованої множини виступає НВВ, в якій
кожен показник має свій ранг – фіксоване місце в упорядкуванні.
Як неупорядкованого безлічі виступають фактичні ранги показників, які
визначаються за величиною фактичного зростання.
При цьому в процесі порівняння визначаються: 1) відхилення рангів шляхом
вирахування за кожним показником оптимального рангу їх фактичного (без
урахування знаків “-” і “+”); і 2) інверсії. Інверсія (порушення
нормального порядку елементів у перестановці) показує кількість показує
кількість показників, які порушили порядок рангів щодо показника, за
яким проводиться розрахунок.
Покажемо на прикладі розрахунок цих показників (таблица2)
Розрахунок відхилень і інверсії
Показники Ранговий ряд, прийнятий за оптимальний (НСП) (S) Індекс
зростання за аналізований період Фактичний ранговий ряд (Х S)
Відхилення рангів Інверсія (М S)
Y s Y s 2
Прибуток 1 1,15 3 2 4 2
Обсяг продажів 2 1,14 4 2 4 2
ОПФ 3 1,17 2 1 1 0
Матеріальні витрати 4 1,18 1 3 9 0
Фонд заробітної плати 5 1,11 6 1 1 1
Чисельність ППП 6 1,12 5 1 1 0
РАЗОМ 20 5
Для оцінки відмінності фактичних рангів від нормаівних використовуються
коефіцієнти Спірмена і Кендалла.
n (n 2 -1)
6SY S 2
n
Коефіцієнт Спірмена враховує відмінності за відхиленнями і визначається
за формулою:
До вимк = 1 –
де Y S – різниця між фактичним і оптимальний рангами;
n – кількість показників у НВВ.
т
4SМ S
n (n-1)
Коефіцієнт Кендалла розраховується на оновані інверсії за формулою:
До вимк = 1 –
де М S – інверсія S-го показника.
Оптимальним значенням даних коефіцієнтів є 1, так як в цьому випадку
немає відхилення по рангах фактичних показників від нормативних.
Ефективність визначається коефіцієнтом результативності (Кр) за
формулою:
(1 + Коткл) (1 + Кінв)
4
Кр =
У нашому випадку фактична ефективність складе:
6 * 20
6 (36 – 1)
Коткл = 1 – = 0,429
4 * 5
6 (6 – 1)
Кінв = 1 – = 0,334
(1 + 0,429) (1 + 0,334)
4
Кр = = 0,476
Досягнута ефективність нижче очікуваної в 2 рази (1 / 0, 476 = 2,1).
Аналіз відхилень дозволяє виявити причини. Основний вплив на фактичну
ефективність зробило зниження обсягу продажів, що природно відбилося на
прибутку. Те ж вплив зробило зростання матеріальних витрат. Причина
могла полягати в проведенні організаційно-технічних заходів, так як
індекс росту основних виробничих фондів перевищив очікуваний за НВВ.
Висновок
Ефективність управління являє собою результативність деятельноси
конкретної керуючої системи, яка відбивається в різних показниках як
об’єкта управління, так і власне управлінської діяльності (суб’єкта
управління), причому ці показники мають як кількісні характеристики.
Кожному варіанту системи управління відповідає певне значення критерію
ефективності, і завдання оптимального управленіясостоіт в тому, щоб
знайти і реалізувати такий варіант управління, при якому відповідний
критерій приймає найвигідніше значення. Таким чином, під оптимальним
керуванням розуміється така сукупність дій, що управляють, сумісна з
накладеними на систему обмеженнями, яка забезпечує найвигідніше значення
критерію ефективності.
Отже, щодо керованої системи є група критеріїв, які можуть бути
визначені відповідно до цілей, які визначаються економічною політикою в
конкретний відрізок часу, і конкретними умовами роботи даного
підприємства, галузі.
Завдання управляючої системи полягає у забезпеченні заданого критерію
або декількох співпадаючих співпадаючих критеріїв.
Таким чином, підвищення ефективності системи управління виробництвом
передбачає знаходження найкращих організаційних форм, методів,
технології управління конкретним об’єктом з метою досягнення керованої
системою певних техніко-економічних результатів відповідно до заданого
критерію або системою критеріїв.
Список літератури
1. Основи управління виробництвом: Підручник для студентів екон. спец.
ВНЗ / Д.М. Крук, О.А. Дейнеко, Р.А. Громова та ін; Під ред. Д.М. Крука.
– 3-е изд., Перераб. і доп. – М.: Економіка, 1998.
2. Страхова Л.П. Методи формування та організації управління
підприємствами хімічного комплексу. Частина 1: Навчальний посібник /
ГУУ. – М., 2001.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
