Курсова робота

Менеджмент: сутність, зміст, цілі, завдання, функції

План

Вступ………………………………………………………….
………………………………………3

1. Сутність та зміст
менеджменту…………………………………………………….
….5

1.1. Загальні поняття
менеджменту…………………………………………………….
..7

1.2. Основні цілі і завдання
менеджменту…………………………………………….9

2. Сутність і зміст функцій
менеджменту…………………………………………….10

2.1. Основні функції
менеджменту…………………………………………………….
..13

2.1.1. Функція
планування……………………………………………………..
……………14

2.1.2. Функція
організації…………………………………………………….
………………16

2.1.3. Функція
мотивації………………………………………………………
………………17

2.1.4. Функція
контролю……………………………………………………….
…………….18

2.2. Функції управління на сучасному
етапі…………………………………………20

Висновок……………………………………………………….
…………………………………..23

Список використаної
літератури……………………………………………………..
….25

Вступ

У нас час важко назвати більш важливу і багатогранну сферу діяльності,
чим управління або менеджмент, від якого в значній мірі залежить і
ефективність виробництва, і якість обслуговування населення.

У зарубіжних країнах накопичений значний досвід управління в області
промисловості, торгівлі, кооперації, сільського господарства і т.п.
внаслідок безпосередньої участі людей в управлінській діяльності. Він
збагачується за рахунок знань основ науки управління, світових досягнень
в практичній організації економічних і соціальних процесів.

В Україні поки ще не досягнуті значні успіхи в теоретичному і
практичному освоєнні менеджменту.

Менеджмент, як наукова система організації виробництва є однією з
найважливіших умов ефективної і прибуткової діяльності підприємств. Він
дістав загальне визнання в усьому світі. Тому сучасна теорія і практика
Менеджменту набуває особливого значення. Перехід економіки України на
ринкові відносини вимагає вивчення основних функцій, форм і методів
управління на рівні основної ланки – підприємства. Практичне
використання такого досвіду – одне з першочергових завдань. Широкий
вихід вітчизняних підприємств на світові ринки обумовлює необхідність
глибокого вивчення теорії і практики менеджменту.

Реорганізовуються старі структури управління і влади, при цьому
використовуються західні моделі управління. Однак механічне перенесення
концепції управління з однієї соціокультурної середи в іншу, сліпе
копіювання досвіду тієї або іншої держави практично неможливе і веде до
важких економічних і соціальних наслідків. Менеджмент зумовлений такими
базисними чинниками, як тип власності, форма державного устрою, міра
розвитку ринкових відносин. Тому розвиток сучасного менеджменту в умовах
переходу України до ринкової економіки в значній мірі залежить від цих
чинників.

Упровадження ринкових відносин у практику господарювання вимагає
принципової зміни методів управління на всіх рівнях управлінської
ієрархії. Це висуває необхідність вивчення нових підходів і форм
управління, зокрема , менеджменту як особливого типу управління.
Менеджмент як наукова дисципліна пройшов довгий і суперечливий шлях
розвитку, і розглядати його, безсумнівно, потрібно з урахуванням
історичного досвіду, тих цілей і задач, що ставилися на різних етапах
його розвитку. Необхідно підготувати менеджерів до сприйняття сучасних
проблем менеджменту крізь історичну призму, що дозволяє зрозуміти логіку
розвитку цих проблем.

Обрана мною тема дуже цікава та актуальна, тому що знання і використання
сучасних технологій в управлінні значно підвищує ефективність діяльності
підприємств.

Метою роботи є ознайомлення і вивчення поняття менеджменту і сутність
основних функцій менеджменту.

Робота складається з двох основних розділів. В першому розділі
розкриваються сутність та зміст менеджменту, його основні задачі, цілі,
школи та принципи менеджменту.

В другому розділі розкриваються сутність і зміст функцій менеджменту,
зокрема його основних функцій: планування, організації, мотивації,
контролю, а також функції управління на сучасному етапі.

Задача менеджменту як науки управління складається в підвищенні
практичної значимості досліджень, орієнтації їхній на розробку принципів
і методів, що дають можливість практично вирішувати в тих чи інших
умовах проблеми функціонування організації.

У сучасних умовах широко поширена думка про те, що процес управління є
мистецтво, суть якого складається в застосуванні науки до реальної
ситуації, а отже, до практики. Без знання технології менеджменту в
сучасних умовах неможливо ефективно керувати організацією.

1 Сутність та зміст менеджменту

Сьогодні керівників підприємств дедалі частіше називають словом
„менеджер”, а тим, чим вони займаються – менеджмент. З самого початку
англійці вживали це поняття в управлінні кіньми. Слово „менеджмент”
означає „мистецтво верхової їзди”. В сучасному значенні слова „менеджер”
і „менеджмент” з’явилося лише тоді, коли господарі підприємств
зрозуміли, що дуже вигідно не самим керувати власним майном, а залучати
до цього професіоналів, спеціально відібраних і навчених такій роботі.
Саме їм, талановитим спеціалістам, які працюють за наймом, стали
доручати головне завдання підприємства – отримання високого прибутку.
Варто відмітити, що за цю важку працю не шкодували високої винагороди.
Менеджер і нині одна з професій, яка найбільш оплачується в розвинутих
країнах.

Отже, менеджер – це керівник – професіонал, який працює за наймом і
спеціалізується на примноженні прибутку. Тобто – це керівник
підприємства в ринковій економіці.

Вживаючи слово „менеджмент”, ми йдемо за традицією, яка давно
встановилася в міжнародних виданнях з теорії управління, яка має на
увазі певне коло явищ і процесів. У практиці, яка склалася у вітчизняній
науковій літературі з управління, менеджмент уже більше 30-ти років
використовується як синонім капіталістичного управління. І головне –
управління не заміняє „менеджмент”, тому що в останньому йдеться лише
про одну із форм управління.

Менеджмент – це вміння добиватися поставлених цілей, використовуючи
працю, інтелект, мотив поведінки інших людей, а також функція, вид
діяльності з керівництва людьми в різних організаціях.

Менеджмент слід розглядати як сукупність раціональних методів і
організаційних підйомів управління капіталістичною фірмою або
корпорацією. Менеджмент це також галузь людських знань, які допомагають
здійснювати функції. Це певна категорія людей, які здійснюють роботу з
управління. Значимість менеджменту була особливо чітко усвідомлена в
30-ті роки. Вже тоді стало очевидним, що ця діяльність перетворилася в
професію, галузь знань – в самостійну дисципліну, а соціальний прошарок
людей – в досить впливову суспільну силу.

Зміст поняття „менеджмент” можна розглядати як науку і практику
управління, як організацію управління фірмою і як процес прийняття
управлінських рішень.

Отже, менеджмент регулюється законами розвитку ринків системи
господарювання і направлений на гнучке пристосування виробничо-збутової
діяльності фірми до ринкових умов, які змінюються.

1.1. Загальні поняття менеджменту

Менеджмент (англ. Management – управління, завідування, організація) –
це управління виробництвом або комерцією; сукупність принципів, методів,
коштів і форм управління, що розробляються і що застосовуються з метою
підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку.

Сучасний менеджмент включає дві невід’ємні частини:

— теорію керівництва;

— практичні способи ефективного управління або мистецтво управління.

Поняття „менеджмент” міцно увійшло в наше повсякденне життя і стало
звичним для ділового українського життя. Однак необхідно враховувати, що
мова йде про нову філософію, де діють інші системи цінностей і
пріоритетів.

У зв’язку з цим потрібно детально зупинитися на значенні терміну
„менеджмент”. Українське слово „управління” і англійське слово
„менеджмент” вважаються синонімами, однак насправді їх істинний зміст
вельми розрізнюється. Вживаючи термін „менеджмент”, ми слідуємо сталій в
міжнародній практиці традиції, згідно з якою під ним мається на увазі
цілком певне коло явищ і процесів. Насправді термін „управління” не є
задовільним заступником терміну „менеджмент” тому, що в останньому
випадку мова йде лише про одну з форм управління, а саме про управління
соціально-економічними процесами за допомогою і в рамках підприємницької
структури, акціонерної компанії. Причому адекватною економічною основою
менеджменту є ринковий тип господарювання, здійснюваний на базі
індустріальної організації виробництва або комерції.

Таким чином, термін „менеджмент” вживається стосовно до управління
господарською діяльністю, тоді як у інших цілей використовуються інші
терміни.

У наших умовах потрібно вживати терміни „організація”, „управління” і
„адміністрування”. Проте, державні, громадські і інші організації також
повинні використати принципи і методи менеджменту, якщо хочуть досягнути
своїх цілей при мінімумі витрат.

З урахуванням викладеного в роботі термін „управління” надалі буде
вживатися, з певною мірою умовності, в тому ж значенні, що і термін
„менеджмент”.

Для того щоб визначити поняття менеджменту, важливо уточнити деякі
вхідні в нього положення, передусім цільовий зміст.

1.2. Основні цілі і завдання менеджменту

Основною ціллю менеджменту є забезпечення прибутковості, або дохідності
в діяльності фірми шляхом раціональної організації виробничого процесу.

Найважливішим завданням менеджменту є організація виробництва товарів і
послуг з урахуванням потреб споживачі, забезпечення рентабельності
діяльності підприємства і його стабільного становища на ринку. У зв’язку
з цим – завдання менеджменту це:

— забезпечення автоматизації виробництва і перехід до використання
робітників, які мають високу кваліфікацію;

— стимулювання роботи працівників фірми шляхом створення для них кращих
умов праці та встановлення більш високої заробітної плати;

— постійний контроль за ефективністю діяльності фірми, координація всіх
підрозділів фірми;

— постійний пошук і освоєння нових ринків.

До завдань, які вирішуються в менеджменті, також відносяться визначення
конкретних цілей розвитку фірми, розробка стратегій розвитку фірми,
господарських завдань і шляхів їх вирішення. А також до завдань
відноситься розробка системи заходів для вирішення проблем, що
плануються на різні часові періоди, визначення необхідних ресурсів і
джерел їх покриття.

Як самостійний вид професійної діяльності менеджмент можливий лише на
базі ринку, який склався і розвинувся: він є управлінським механізмом,
який вбудований в ринкову економіку.

Менеджмент як організація управління фірмою, яка здійснює будь-які види
підприємницької діяльності, що направлені на одержання прибутку. Зміст
менеджменту, полягає в досягненні фірмою певних результатів у ході
підприємницької діяльності.

2. Сутність і зміст функцій менеджменту

Під функціями менеджменту слід розуміти відносно відокремлені напрями
управлінської діяльності, які забезпечують управлінську дію. Вони
відображають суть і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях
управління. Процес управління здійснюється шляхом реалізації певних
функцій. Визначення переліку цих функцій – одне з найважливіших завдань
теорії менеджменту.

Управління розглядається як процес взаємопов’язаних дій. Ці дії дуже
важливі для успіху організації, їх називають управлінськими функціями.
Кожна управлінська функція також є процесом, тому що складається із
серії взаємопов’язаних дій. Процес управління – це загальна сума всіх
функцій, а саме:

— планування;

— організація;

— мотивація;

— контроль.

Ці чотири первинні функції об’єднані зв’язуючими процесами комунікації і
прийняття рішення.

Функції управління – це конкретний вид управлінської діяльності, що
здійснюється спеціальними прийомами і способами, а також відповідна
організація робіт.

Одним з основних компонентів, що складають зміст управління, є функції.
Таким чином, для виконання тієї чи іншої відносно простої роботи
необхідно заздалегідь визначити, що потрібно в підсумку одержати, як
організувати справу, мотивувати і проконтролювати його виконання. Це і є
функції управління. Хоча згодом техніка управління й удосконалилися.,
основні управлінські функції залишилися порівняно незмінними.

Кожна функція менеджменту являє собою сферу дії визначеного процесу
управління, а система управління конкретним об’єктом чи видом діяльності
– це сукупність функцій, зв’язаних єдиним управлінським циклом. У цьому
суть процесу підходу до дослідження функцій менеджменту.

Сутнісна характеристика менеджменту – це функція або вид діяльності по
керівництву людьми.

У процесі розвитку менеджменту сутність управління одержала трактування
„впливу” на людей для узгодження й упорядкування їхніх дій у спільній
праці за допомогою мотивації поведінки.

Найбільш повний зміст менеджменту як процесу відбивають основні функції,
що виступають загальною умовою управління соціальними і
соціально-економічними процесами.

Процес впливу буде реальним при його завершенні у
виробничо-господарській діяльності, де застосовуються будь-які засоби
взаємодії: мети, стратегії, методи, структури управління. Тому процес
управління може бути розглянутий як процес взаємодії суб’єкта й об’єкта
управління, де реалізуються ідеї суб’єкта, тобто менеджера. Дана група
функцій поєднується процесом вироблення і реалізації управлінського
рішення, що має універсальні етапи у визначеній їхній послідовності, які
можна трактувати як групи функцій менеджменту, тобто видів діяльності по
виробленню і реалізації управлінських рішень.

Сутнісна особливість менеджменту обумовлює наявність менеджера –
суб’єкта управління, професійного керуючого, що пройшов спеціальну
підготовку, що дає йому право на виконання функцій по керівництву
людьми.

У ринкових умовах повинні закріплюватися не тільки функції, але і
ресурси, зв’язані з виконанням даних функцій і прийняттям рішень,
конкретні види відповідальності за результативність менеджменту.

Для менеджерів знання взаємозв’язку і взаємодії груп функцій менеджменту
створює умови прийняття правильних рішень в області формуванні і
функціонування систем менеджменту.

Важлива особливість функцій менеджменту, обумовлена специфікою
української економіки, полягає в потребі високого ступеня адаптивності
до змін зовнішнього і внутрішнього середовища.

Під адаптивністю розуміється здатність збереження якісної визначеності
функції менеджменту при змінах соціально-економічного середовища. У
систему адаптивних елементів системи менеджменту включається вся
сукупність засобів впливу: цільові, регулюючі, координуючі, що
активізують, мотивуючі, контролюючі, само організуючі. Звідси випливає,
що система засобів впливу і взаємодії по кожній функції повинна мати
гнучкість і забезпечувати менші втрати ресурсів при зміні
соціально-економічних і організаційно-технічних факторів.

Функції управління мають специфічний характер, особливий зміст і можуть
здійснюватися самостійно, бути як не зв’язаними між собою, так і
нерозривно зв’язаними.

2.1. Основні функції менеджменту

Основні функції менеджменту характеризуються повнотою змісту, стійкістю
структури, системністю й універсальністю використання в різних сферах
діяльності. Головна їхня особливість у тому, що кожна основна функція
менеджменту являє собою окремий процес управління по виробленню методів
активізації і засобів впливу на персонал і його діяльність для
досягнення загальних результатів соціально-економічної системи.

Функції цікаві тим, що в систематизованому виді можуть дати повне
представлення про процеси мотивації, впливи і взаємодії від зародження
ідеї до їхньої реалізації, оцінки результату і появи наслідків. Основні
функції характеризують вплив, обумовлюючи його визначальні засоби,
реалізація яких може забезпечити необхідний результат.

Стратегія управління розробляється на тривалий період, але може
розроблятися і на поточний період при корінних поворотах у господарській
політиці. Стратегія управління властива як великим, так і малим
підприємствам, будь-яким формам господарювання.

У даній роботі розглянуті основні функції менеджменту, сутність і зміст
функцій, їхній взаємозв’язок, а також функції процесу в системі
менеджменту.

Без прояву функцій управління неможливо нормальне функціонування чи
організація підприємства, тому вивченню й аналізу функцій управління
потрібно приділяти достатню увагу.

У даній роботі розглянуті основні функції менеджменту: планування,
організація, мотивація і контроль.

Без прояву функцій управління неможливо нормальне функціонування чи
організація підприємства, тому вивченню й аналізу функцій управління
потрібно приділяти достатню увагу.

2.1.1. Функція планування

Функція планування припускає рішення про те, якими повинні бути мета
організації і що повинні робити її члени, щоб досягти цих цілей. По суті
– це підготовка сьогодні до завтрашнього дня, визначення того, що
потрібно і як цього домогтися.

План являє собою складну соціально-економічну модель майбутнього стану
організації. Стадії процесу планування в основному універсальні. Що ж
стосується конкретних методів і стратегії, то вони істотно
розрізняються. Звичайно організація формує єдиний план для управління її
загальною діяльністю, але в її рамках окремими менеджерами
застосовуються для досягнення конкретних цілей і задач організації різні
методи. У такий спосіб складена карта шляху, по якому повинна пройти
організація за конкретний період часу.

Планування, як основна функція менеджменту являє собою вид діяльності по
формуванню засобів впливу, що забезпечують єдиний напрямок зусиль усіх
членів фірми на досягнення загальних цілей. Планування як процес
управління включає розробку і реалізацію засобів впливу: концепцію,
прогноз, програму, план. Кожне з засобів впливу має свою специфіку й
умови використання.

$

a

? `

— //////////////eeeeeeeeeeeee

G/eeeeeeeeeeee/eeeeeee/eeeee

тодологічні основи її розробки, обґрунтування, методи й умови
реалізації. Будь-яка теоретична економічна проблема до її втілення в
економіці проходить стадію формування концепції.

Прогноз – наукове передбачення можливого стану фірми, корпорації,
економіки, суспільства в цілому. Прогнози в бізнесі розробляються по
складних соціально-економічних проблемах, як правило, на довгостроковий
чи середньостроковий період. Найчастіше прогноз використовується в
стратегічному управлінні.

Програма – закінчений комплекс завдань, заходів, робіт, об’єднаних
загальною метою, що має конкретний кінцевий результат, що вимагає
залучення значних ресурсів, здійснюваний сукупністю взаємодіючих
органів, організацій, обличчя різних функціональних сфер економіки.

Єдиного методу планування, який би відповідав кожній ситуації, не існує.
Тип планування й акцент, що робить менеджер у процесі планування,
залежить від його положення в організаційній ієрархії фірми, тобто
процес планування здійснюється відповідно рівням організації. Так,
стратегічне планування (вищий рівень) – це спроба глянути в
довгостроковій перспективі на основні складові організації.

На середньому рівні управління займаються тактичним плануванням, тобто
визначаються проміжні цілі на шляху досягнення стратегічних цілей і
задач. Тактичне планування по своїй суті подібно зі стратегічним.

Планування здійснюється і на нижньому рівні організації. Воно
називається оперативним плануванням. Це – основа основ планування. Усі
три типи планів складають загальну систему, що називається генеральним,
чи загальним планом, чи бізнес-планом функціонування організації.

Планування припускає використання всіх методів, тактик і процедур, що
менеджери використовують для планування, прогнозування і контролю
майбутніх подій.

За допомогою функції планування у визначеній мірі зважується проблема
невизначеності в організації. Планування допомагає краще справитися з
невизначеністю і більш ефективно на неї реагувати. Тому варто пам’ятати,
що невизначеність – це одна з основних причин, по якій планування може
допомогти організації краще керувати в умовах невизначеності, більш
ефективно реагувати на зміни зовнішнього середовища.

2.1.2. Функція організації

Функція організації складається у встановленні постійних і тимчасових
взаємин між усіма підрозділами організації, визначення порядку й умови
її функціонування. Це процес об’єднання людей і засобів для досягнення
поставлених організацією цілей.

Ціль планування – це дозволити невизначеність. Проте як би важливим не
було планування – це тільки початок. Організація, що має велику
кількість різних планів і не має цільної схеми структури перетворення їх
у життя, приречена на неуспіх. Справа в тім, що функції планування й
організації тісно зв’язані між собою. У деякому змісті планування й
організація поєднуються. Планування готує сцену для того, щоб
реалізувати мету організації, а організація як функція управління
створює робочу структуру, головним компонентом якої виступають люди.

Оскільки концепція організації складається в зведенні воєдино усіх
фахівців фірми, завдання полягає в тім, щоб визначити місію, роль,
відповідальність, підзвітність для кожного з них.

Таким чином, організація – це друга функція управління.

Сучасні організації:

1. Велика кількість надзвичайно потужних великих комерційних і
некомерційних організацій.

2. Велика кількість керівників, невелика кількість керівників середньої
ланки.

3. Чітко окреслені управлінські групи, управлінська робота
відокремлюється від виробничої діяльності, існує як окремий вид праці,
що потребує спеціальної управлінської освіти.

4. Велика кількість компетентних людей, здатних приймати важливі для
організації рішення.

5. Наголос на колективну роботу і раціональність.

2.1.3. Функція мотивації

Поведінка людини завжди мотивована. Вона може працювати ретельно, з
наснагою й ентузіазмом, а може ухилятися від роботи. Поведінка
особистості може мати будь-які інші прояви. В усіх випадках варто шукати
мотив поведінки.

Мотивація – це процес спонукання себе й інших до діяльності для
досягнення особистісних цілей і цілей організації. Традиційний підхід
ґрунтується на вірі в те, що співробітники – усього лише ресурси,
активи, якими повинні змусити ефективно працювати.

Прагнення людини реалізувати себе у своїй справі безперечно. Так уже
вона улаштована. Так, де управління й організація праці надають
співробітникам такі можливості, їхня праця буде високоефективна, а
мотиви до праці – високими. Значить мотивувати співробітників – це
торкатися їхніх важливих інтересів, дати їм шанс реалізуватися в процесі
трудової діяльності.

Різні теорії мотивації розділяють на дві категорії: змістовні і
процесуальні.

Теорії змістовної і процесуальної мотивації пов’язані зі значеннями:
споживання і винагорода.

Споживи – це усвідомлена відсутність чого-небудь, що спричиняє
спонукання до дії. Споживи можна задовольнити винагородами. Винагорода –
це те, що людина вважає для собі цінним.

Змістовні теорії мотивації насамперед стараються споживи, спонукаючи
людей до дії, особливо при визначенні об’єму і змісту роботи.

Процесуальні теорії розглядають мотивацію в іншому плані. У них
аналізується те, як людина розповідає зусилля для досягнення різних
цілей і як вибирає конкретний вигляд поведінки. Процесуальні теорії не
оспорюють існування потреб, але вважають, що поведінка людей
визначається не тільки ними.

2.1.4. Функція контролю

Контроль – це особливий вид діяльності на підприємстві, який
зосереджений на спостереженні за процесом управління та на його оцінці.
Контроль є кінцевою функцією менеджменту. У самому загальному виді
контроль означає процес порівняння (зіставлення) фактично досягнутих
результатів із запланованими.

Деякі організації створили цілі системи контролю. Їх функції складаються
в посередництві між планами і діяльністю, тобто система контролю
забезпечує зворотний зв’язок між чеканнями, визначеними первісними
планами менеджменту, і реальними показниками діяльності організації. І
той, хто має сучасні і поточні системи контролю, має більше шансів
вижити. Для менеджменту характерно велика кількість не тільки різних
видів планів, але і видів і систем контролю. Усі системи контролю завжди
базувалися на ідеї зворотного зв’язку, а саме: вони зіставляють реальні
досягнення з прогнозними даними. У результаті установлюються відхилення
від того, щоб або виправити негативні впливи, або підсилити дію, якщо
результати позитивні.

Контроль є таким типом діяльності щодо управління, який дає змогу вчасно
виявити проблеми, розробити і здійснити заходи, спрямовані на
коригування ходу та змісту робіт в організації до того часу, коли
проблеми набудуть ознак кризи.

Остаточна мета контролю полягає в тому, щоб обслуговувати різні плани і
цілі менеджменту.

Безсумнівно, що в майбутніх контрольних системах будуть використані нові
пристосування і нові досягнення, однак базис, на якому вони створюються,
залишиться тим же.

Функція контролю не є кінцевим пунктом усього процесу управління
організацією. На практиці такого кінцевого пункту не існує взагалі, тому
що кожна управлінська функція спонукувана інший. Виникає свого роду
поступовий круговий рух. Наприклад, інформація, отримана в процесі
контролю, може використовуватися на етапі планування, організації і
мотивації співробітників.

Менеджери високого рівня велику частину свого робочого часу витрачають
на здійснення функцій плануванні і контролю, а більш низького рівня
більше зайняті підбором кадрів, організацією їхньої праці. Однак на всіх
рівнях управління вони у визначеній мірі використовують і виконують усі
чотири функції управління: планування, організації, мотивації і
контролю. Менеджерів на всіх рівнях оцінюють по двох основних критеріях:
результативності (тобто можливості досягти бажаного результату) і
ефективності (можливості досягнути результату з найменшими витратами).

Кожна функція менеджменту являє собою сферу дії визначеного процесу
управління, а система управління конкретним видом діяльності – це
сукупність функцій, зв’язаних єдиним управлінським циклом. Основні
функції мають самостійність і випливають одна за іншою поки кожна
конкретна не виконається.

2.2. Функції управління на сучасному етапі

Проблеми дослідження функцій управління в сучасних умовах є найбільш
актуальною, суперечливою і трудомісткою. Функції управління не є
незмінними, раз і назавжди сформованими. Вони постійно модифікуються і
поглиблюються. Розвиток і поглиблення кожної з розглянутих функцій
управління відбувається не тільки під впливом внутрішніх закономірностей
їхнього удосконалювання, але і під впливом вимог розвитку інших функцій.

Розвиток кожної з функцій управління обумовлюється впливом об’єктивних
вимог. Будучи частиною загальної системи управління, кожна з функцій
повинна удосконалюватися в напрямку, зумовлюваному загальними цілями і
задачами в конкретних умовах. Це приводить до зміни змісту кожної
функції.

Так, зміст поняття „маркетинг” спочатку було пов’язано зі збором і
аналізом усіх факторів, що відносяться до сфери звертання товарів і
послуг, забезпечення збуту продукції. Але надалі зміст цього поняття
перетерпіло істотні зміни і йому стали додавати принципово нове
значення.

Функція планування також придбала якісно нові риси й особливості. Ця
функція розвивається і доповнюється нині функцією маркетингу.

У зв’язку з цим помітні зміни перетерпіло зміст функції контролю, що
пісно зв’язаний зі здійсненням функції планування і сприяє його більш
повної реалізації.

Концепція маркетингу за багато років свого існування перетерпіла ряд
змін. Сьогодні найбільшу популярність придбала модель „маркетингового
управління”, тобто довгострокового планування і прогнозування, що
спирається на дослідження ринку, поводження і звичок покупця,
посередників, задоволення потреб конкретних цільових груп покупців. У
центі сучасної концепції маркетингу знаходиться споживач. І якщо до
останнього часу можливість одержання його „рентгенівського знімка”
представлялася практично не реальною, то зі становленням інтерактивних
каналів зв’язку мрії про „прозорий” покупці стали здобувати реальні
форми.

Сучасне суспільство надає усе більшій кількості своїх членів право
вибору при покупці товарів і послуг. І вибір цей у першу чергу базується
на якості обслуговування. Споживач вже оцінив переваги інтерактивного
контакту з продавцем, головними з яких є швидка реакція на запити,
висока швидкість виконання замовлень, зручність одержання необмеженої
інформації.

Відмінною рисою Internet як нової інфраструктури маркетингу і збуту є
той факт, що тут поки не діє основний принцип ринкової економіки: попит
народжує пропозицію. Досвід багатьох країн свідчить, що не споживач
визначає обсяг цифрових послуг. Напроти, постачальники і виробники
дійдуть висновку про необхідність сплигнути на підніжку експресу, що
входить, „Internet”. І розуміється це не тільки питаннями престижу, але
і побоюванням, що кращі місця на цьому перспективному ринку розхапають
інші.

Менеджмент пронизує всю організацію, торкається практично всіх сфер її
діяльності. Однак при всьому різноманітті взаємодії менеджменту і
організації можна досить чітко визначити кордони діяльності, яка складає
зміст менеджменту, а також виділити його окремі види:

Виробничий менеджмент – це комплексна система забезпечення
конкурентноздатності товару, що випускається на конкурентному ринку.
Вона включає питання побудови виробничих і організаційних структур,
вибору організаційно правової форми управління виробництвом, збуту і
фірмового обслуговування товару відповідно до попередніх стадій
життєвого циклу.

Фінансовий менеджмент – це комплексна система стійкості, надійності і
ефективності управління фінансами. Вона включає формування і планування
фінансових показників з дотриманням наукових підходів і принципів
менеджменту, балансу прибутків і витрат, показників ефективності
використання ресурсів, рентабельності роботи і товарів.

Інноваційний менеджмент – це комплексна система управління інвестиціями,
що вкладаються власниками в розвиток всіх видів інновацій. Вона включає
будову організаційних структур, вибір напрямів інновацій, оптимізацію
інвестицій, різні аспекти управління персоналом.

Крім приведених видів спеціального менеджменту в нас час розрізняють
інші види:

— менеджмент соціальної сфери;

— банківський менеджмент;

— податковий менеджмент;

— організаційний менеджмент;

— міжнародний менеджмент та інші.

Менеджмент як сукупність принципів, методів, функцій і форм управління
фірмами на Заході відомий в нашій країні давно. Однак ще десять років
назад наші фахівці вважали, що його основними цілями є отримання
високого прибутку і постійне випередження країн соціалізму по
продуктивності праці в інтересах зміцнення позицій імперіалізму.

Демократизація суспільного життя країни дозволила широким верствам
населення, практичним працівникам ознайомитися з накопиченим багатим
світовим досвідом теорії і практики менеджменту, а орієнтація
української економіки на ринкові відносини зробила просто необхідними
вивчення і використання досвіду передових держав.

У зв’язку з цим відношення до менеджменту в Україні в останні роки
значно змінилося. Опубліковані труди видних теоретиків і практиків
менеджменту. Почалася активна підготовка керуючих менеджерів.

Висновок

Ефективне становлення ринкових відносин в Україні багато в чому
визначається формуванням сучасних управлінських відносин, підвищенням
керованості економіки. Саме менеджмент, управління забезпечує
зв’язаність, інтеграцію економічних процесів в організації.

Менеджмент – найважливіше поняття в ринковій економіці. Його вивчають
економісти, підприємці, фінансисти, банкіри і всі, хто стосується
бізнесу.

„Управляти – означає вести підприємство до його мети, витягуючи максимум
можливостей з існуючих ресурсів”. Фахівцям нового покоління необхідні
глибокі знання по менеджменту, а для цього треба чітко представляти суть
і поняття менеджменту.

Зміна умов виробничої діяльності, необхідність адекватного пристосування
до неї системи управління, позначаються не тільки на удосконалюванні
його організації, але і на перерозподілі функцій управління по рівнях
відповідальності, формах їхньої взаємодії і т.д. Мова йде насамперед про
таку систему управління (принципах, функціях, методах, організаційній
структурі), що породжена об’єктивною необхідністю і закономірностями
ринкової системи господарювання., зв’язаними з задоволенням у першу
чергу індивідуальних потреб, забезпеченням зацікавленості працівників у
найвищих кінцевих результатах, що ростуть з доходами населення,
регулюванням товарно-грошових відносин, широким використанням новітніх
досягнень науково-технічної революції. Усе це жадає від промислових
фірм, адаптації до ринкових умов, подання виникаючих протиріч в
економічному і науково-технічному процесах.

Першорядна задача менеджменту полягає в створенні організаційної
культури, творчого інноваційного клімату, що стимулюють працівників на
нововведення. Керівники підприємств покликані стати ініціаторами в
області реалізації технологічних і організаційних змін.

Тому, найважливішим фактором успіху, стає безупинне теоретичне і
практичне навчання керівників нового типу: високопрофесійних,
компетентних у широкому колі економічних, соціальних і технологічних
питань, з високим почуттям відповідальності за результати діяльності
підприємства.

Яким би прогресивним і передовим не був закордонний досвід, цінність
його складається не тільки тим, щоб служити зразком для наслідування,
але головним чином тим, щоб бути ключем до аналізу власного досвіду і
практики, вміти в них розібратися й одержати матеріал для порівнянь і
зіставлень.

Сучасна теорія і практика менеджменту, здобувають особливе значення:

По-перше, перехід української економіки на ринкові відносини вимагає
вивчення форм і методів управління, на рівні основної господарської
ланки – виробничого відділення (малі підприємства). Практичне
використання такого досвіду, на вітчизняних підприємствах – одна з
першочергових задач.

По-друге, широкий вихід вітчизняних малих підприємств на ринки,
обумовлюють необхідність глибокого вивчення і знання практики
менеджменту.

Це висуває високі вимоги до підготовки фахівців-менеджерів і в першу
чергу тих, котрі будуть зайняті в економічній сфері діяльності і
зв’язані з підготовкою і прийняттям рішень у цій області. Знання ними
проблем теорії і практики менеджменту є обов’язковим.

Список використаної літератури

1. Бабаев Л.В. Малий бізнес. Ринок і суспільство. 1 – 2. М – МП. 1992.

2. Бакуров Т., Заславський С. Об’єднання малих і середніх підприємств.//
Питання економіки, 1994. — № 11.

3. Бєляєв Ю.А. Енциклопедія починаючого підприємця. М.: Изд-во. РУНД,
1992.

4. Балабанов І.Т. „Основи фінансового менеджменту”, М., — 1995, (с.
284).

5. Віханський О.С., Наумов О.І. Менеджмент: Підручник, — М.: Гардарики,
1999. – (528с.).

6. Веснін В.Р. „Основи менеджменту”, М.: — 1997, (с. 412).

7. Галькевич Р.С., Набоков В.І. „Основи менеджменту”, М.: — 1998,
(с. 467).

8. Герчикова І.Н., „Менеджмент: підручник для вузів”, — М., ЮНІТІ „Банки
і біржі”, 1997, (с. 375).

9. Гуськова Н.Д., Макаркин Н.П., Неретина Е.А. Підприємство. Саранськ:
МГУ, 1994.

10. Кабанов А.Я. „Управління персоналом організації”, — М.: 1997, (с.
435)

11. Кохно П.А., Мікрюков В.А., Коморою С.Е. „Менеджмент”, — М., Фінанси
і статистика, 1993 (с. 411).

12. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для
керівників. – К.: „Знання” КОО, 1999, — (с. 556).

13. Ленд П.Е. „Менеджмент – мистецтво управляти”, М., — 1995, (с. 284).

14. Любі нова Н.Г. „Менеджмент – шлях до успіху”, — М., Агропроміздат,
1992 (с. 189).

15. Максимцов М.М., Ігнатьєва А.В. „Менеджмент”, М., — 1998, (с. 389).

16. Маршалл А. Принципи економічної науки. // Пер. с.англ. – М.:
Видавнича група „Прогрес”, 1993 Т.З.

17. Мейсон А., Хедоури. Основи менеджменту. М.: Демо, 1992.

18. Основи підприємницької справи / Під ред. Осипова. – М.: Гуман.
знання, 1992.

19. Румянцева З.П., Саломатин Н.А. Менеджмент організації. – М.: Инфра –
М., 1995.

20. Рябинський Л.С. Абетка бізнесу. — М.: Освіта, 1993.

PAGE

Похожие записи